Ухвала від 03.03.2025 по справі 639/1270/25

Справа №639/1270/25

Провадження №2/639/879/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 березня 2025 року Жовтневий районний суду м. Харкова у складі головуючого судді Труханович В.В. розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до заступника Міністра з питань цифрового розвитку, цифрових трансформацій і цифровізації Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України Руслана Стрілець, Міністра Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України Гринчук Світлани Василівни, треті особи: Національне агентство України з питань державної служби, Державна казначейська служба України про визнання незаконним та скасування дозволу, відшкодування матеріальної та моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

26 лютого 2025 року позивач ОСОБА_1 звернулась з позовною заявою до заступника Міністра з питань цифрового розвитку, цифрових трансформацій і цифровізації Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України Руслана Стрілець, Міністра Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України ОСОБА_2 , треті особи: Національне агентство України з питань державної служби, Державна казначейська служба України про визнання незаконним та скасування дозволу, відшкодування матеріальної та моральної шкоди, в якій просила суд:

-визнатинезаконним іскасувати виданийним фіктивнийДозвіл №6310137900-00383на викидизабруднюючих речовинв атмосфернеповітря стаціонарнимиджерелами від01.12.2020року (термін діїдозволу 7років,з 01.12.2020по 01.12.2027),виданий державнимслужбовцем ОСОБА_3 фіктивній юридичній особі ТОВ « Новотерм» на фіктивну адресу;

-зобов?язати Державну казначейську службу України відшкодувати нанесену діями державного службовця Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України, ОСОБА_3 моральну, матеріальну і шкоду здоров`ю позивача ОСОБА_1 у сумі 1000 000,00млн.грн. із подальшим регресом із доходів і майна громадянина ОСОБА_3 ;

- зобов?язати очільникаМіністерства захистудовкілля таприродних ресурсівУкраїни ОСОБА_2 провести силами структурних підрозділів Міністерства перевірки і усунути шкоду від корупційних порушень по видачі фіктивного дозволу на викиди небезпечних речовин у атмосферне повітря державним службовцем Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України ОСОБА_3 .

В обґрунтування позовної заяви зазначено, що знаходячисьна посадідержавного службовця,заступника міністраз питаньцифрового розвитку,цифрових трансформаційі цифровізаціїв Міністерствізахисту довкіллята природнихресурсів України,державний службовець ОСОБА_3 видавДозвіл №6310137900-00383на викидизабруднюючих речовинв атмосфернеповітря стаціонарнимиджерелами від01.12.2020року (термін діїдозволу 7років,з 01.12.2020по 01.12.2027року)юридичній особіТовариству зобмеженою відповідальністю«Новотерм»,код ЄРДПОУ43338593,зареєстрованому заадресою Харківськаобласть,м.Харків,Новобаварський район,Карачівське шосе,буд.44. Згідно данихєдиного державногореєстру адресміста Харкова,юридична іфактична адресареєстрації промисловогомайданчика ТОВ« Новотерм»-приватний будинокна АДРЕСА_1 наземельній ділянціплощею 6соток.В єдиномудержавному адресномуреєстрі м.Харкова заадресою приватногопомешкання навул.,Карачівське шосе,44,м.Харків,індекс 61071,зареєстровано 4«заводи»,серед якихі ТОВ« Новотерм»та 8інших юридичнихосіб -Головне управлінняДержавної податковоїслужби уХарківській областіповинно контролюватиі вживатизаходи поліквідації масовоїфіктивної реєстраціїюридичних осіб,здійснених Департаментомреєстрації ХМР.За такихданих,юридична реєстраціяпромислового майданчикаТОВ «Новотерм» ізвиробничими корпусамита промисловимобладнанням длявиробництва мінеральноївати ізбазальту заадресою приватногобудинку АДРЕСА_2 на 6сотках приватноїземельної ділянки-є корупційнимпорушенням державнихслужбовців Департаментуреєстрації Харківськоїміської ради. Виданий державним службовцем ОСОБА_3 Дозвіл № 6310137900-00383 на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами від 01.12.2020 року ( термін дії дозволу 7 років, з 01.12.2020 по 01.12.2027 року) юридичній особі Товариству з обмеженою відповідальністю «Новотерм», код ЄРДПОУ 43338593 на ім`я директора ОСОБА_4 на адресу м. Харків, вул.. Карачівське шосе, 44 на джерела викидів на приватному подвір`ї, зрозуміло що видано без проведення оцінки впливу на довкілля від наслідків господарської діяльності на само захопленій земельній ділянці у м. Харкові - є корупційними порушеннями державного службовця ОСОБА_3 за ознакоюкримінальних правопорушеньза статтями364,365-2,366Кримінального кодексуУкраїни. Фіктивний дозвіл ОСОБА_3 діє з2020року до2027року -понад 5років позивачзазнає впливувикинутих удовкілля небезпечнихречовин насвій організмза місцемсвого проживанняі якщоне зупинитипосадовий злочин,цей злочинтриватиме ще2роки.Від впливувикидів небезпечнихречовин упозивача ОСОБА_1 розвинулисьважкі хворобиорганів дихання,ендокринної системи,сердцево-судинноїсистеми,які потребуютьдороговартісного пожиттєвоголікування.Корумпований державнийслужбовець ОСОБА_3 повинен відшкодувати нанесену небезпечними речовинами на підставі виданого ним фіктивного дозволу на викиди небезпечних речовин у атмосферне повітря моральну і матеріальну шкоду від його протиправних дій на державній посаді в Міністерстві захисту довкілля та природних ресурсів України потерпілій особі -позивачу ОСОБА_1 . У зв?язку з чим позивач звернулась до суду з позовною заявою.

Суд, дослідивши матеріали позовної заяви приходить до наступного висновку.

В порядку ч.1ст. 19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Відповідно дост. 13 ЦПК України,суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Цивільний процесуальний кодекс України визначає юрисдикцію та повноваження загальних судів щодо цивільних спорів та інших визначених цим Кодексом справ, встановлює порядок здійснення цивільного судочинства (ст.. 1 ЦПК України)

Завданнями цивільного судочинства, за визначеннямст. 2 ЦПК України, є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зст. 4 ЦПК України,кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

В позовній заяві позивач ОСОБА_1 просить відкрити судове провадження по позовній заяві про відшкодування шкоди, нанесеної корупційними порушеннями державного службовця Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України ОСОБА_3 на вимоги статей 67,68 ЗУ «Про запобігання корупції» із важкими наслідками.

З цього приводу суд зазначає наступне, відповідно до преамбули вищезазначеного закону, цей Закон визначає правові та організаційні засади функціонування системи запобігання корупції в Україні, зміст та порядок застосування превентивних антикорупційних механізмів, правила щодо усунення наслідків корупційних правопорушень.

Субєкти, на яких поширюється дія цьогоЗаконувизначені статтею 3.

Відповідно дост. 65 Закону України «Про запобігання корупції»за вчинення корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень особи, зазначені в частині першійстатті 3 цього Закону, притягаються до кримінальної, адміністративної, цивільно-правової та дисциплінарної відповідальності у встановленому законом порядку.

Нормами ч. 2 ст. 65 Закону № 1700 встановлено, що особа, яка вчинила корупційне правопорушення або правопорушення, пов`язане з корупцією, однак судом не застосовано до неї покарання або не накладено на неї стягнення у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, пов`язаною з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, або такою, що прирівнюється до цієї діяльності, підлягає притягненню до дисциплінарної відповідальності у встановленому законом порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 65 та ч. 1 ст. 66 нового Закону про держслужбу, вчинення державним службовцем дисциплінарного проступку, тобто протиправної винної дії або бездіяльності чи прийняття рішення, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні своїх посадових обов`язків та інших вимог, встановлених Законом № 889 та іншими нормативно-правовими актами, є підставою для притягнення службовця до дисциплінарної відповідальності, за яке до нього може бути застосовано один з таких видів дисциплінарного стягнення: зауваження; догана; попередження про неповну службову відповідність; звільнення з посади державної служби.

Нормами ч. 2 ст. 65 та ч. ч. 2-5 ст. 66 Закону № 889 визначено перелік дисциплінарних проступків та загальні умови застосування дисциплінарних стягнень за їх вчинення.

Особливістю дисциплінарної відповідальності державних службовців є те, що на відміну від кримінальної і адміністративної відповідальності, чинне законодавство не передбачає переліку посадових проступків, за які, власне вона й наступає. Це зумовлено надзвичайною різноманітністю таких проступків. Питання щодо наявності чи відсутності посадового проступку у кожному конкретному випадку вирішує керівник державного органу, виходячи із обставин конкретної справи.

З метою виявлення причин та умов, що сприяли вчиненню корупційного або пов`язаного з корупцією правопорушення або невиконанню вимог цього Закону в інший спосіб, за поданням спеціально уповноваженого суб`єкта у сфері протидії корупції або приписом Національного агентства рішенням керівника органу, підприємства, установи, організації, в якому працює особа, яка вчинила таке правопорушення, проводиться службове розслідування в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

У разі підтвердження викладеної у повідомленні інформації про порушення вимог антикорупційного Закону керівник відповідного органу вживає заходів до припинення виявленого порушення, усунення його наслідків та притягнення винних осіб до дисциплінарної відповідальності, а у разі виявлення ознак кримінального або адміністративного правопорушення також інформує спеціально уповноважених суб`єктів у сфері протидії корупції.

Отже, суд приходить до висновку, що правовідносини, які регулюєЗакон України «Про запобігання корупції»не відносяться до цивільних.

Питання цивільно-правової відповідальності в порядкуст. 65 Закону України «Про запобігання корупції», можуть вирішуватися в межах кримінального судочинства, розгляду матеріалів притягнення особи до адміністративної відповідальності. В межах цивільного судочинства притягнення особи до цивільно-правової відповідальності може розглядатися виключно після притягнення особи до кримінальної, адміністративної, чи дисциплінарної відповідальності.

Отже, суд приходить до висновку, що питання про корупційне порушення державного службовця Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України Стрільця Р.О., щодо правовідносин, які регулюютьсяЗаконом України «Про запобігання корупції», в межах заявлених ОСОБА_1 вимог не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Крім того, позивачпросила визнатинезаконним іскасувати виданийним фіктивнийДозвіл №6310137900-00383на викидизабруднюючих речовинв атмосфернеповітря стаціонарнимиджерелами від01.12.2020року (термін діїдозволу 7років,з 01.12.2020по 01.12.2027),виданий державнимслужбовцем СтрільцемР.О. фіктивній юридичній особі ТОВ « Новотерм» на фіктивну адресу.

Так, відповідно до ч.1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Виходячи з приписів ч. 1 ст. 4 КАС України спір може бути переданий на вирішення адміністративного суду, якщо хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).

Отже, до справ адміністративної юрисдикції віднесені публічно-правові спори, ознакою яких є не лише спеціальний суб`єктний склад, але і їх виникнення з приводу виконання чи невиконання суб`єктом владних повноважень публічно-владних управлінських функцій.

Суд зазначає, що Велика Палата Верховного Суду вже висловлювала думку про те, що публічно-правовим вважається, зокрема, спір, у якому сторони правовідносин виступають одна щодо одної не як рівноправні, і в якому одна зі сторін виконує публічно-владні управлінські функції та може вказувати або забороняти іншому учаснику правовідносин певну поведінку, давати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо. Необхідною ознакою суб`єкта владних повноважень є здійснення ним публічно-владних управлінських функцій. Ці функції суб`єкт повинен виконувати саме в тих правовідносинах, у яких виник спір. До юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома (кількома) суб`єктами стосовно їх прав та обов`язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб`єкт законодавчо вповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб`єкта (суб`єктів), а останній (останні) відповідно зобов`язаний виконувати вимоги та приписи такого суб`єкта владних повноважень (див. пункт 5.8 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 914/2006/17; пункти 28-30 постанови Великої Палати Верховного Суду від 4 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16).

Відповідачами у цій справі є заступник Міністра з питань цифрового розвитку, цифрових трансформацій і цифровізації Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України Руслана Стрілець, Міністра Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України ОСОБА_2 , які діють в цих правовідносинах як суб`єкт владних повноважень, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства.

Частиною 1 статтею 19 КАС України визначено перелік справ у публічно-правових спорах, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.

При цьому, визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Публічно-правовий спір має свою особливість суб`єктного складу - участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для класифікації спору як публічно-правового. Однак сам по собі цей факт не дає підстав ототожнювати з публічно-правовим та відносити до справи адміністративної юрисдикції будь-який спір за участю суб`єкта владних повноважень.

Отже, до адміністративного суду можуть бути оскаржені виключно рішення, дії та бездіяльність суб`єкта владних повноважень, що виникають у зв`язку зі здійсненням суб`єктом владних повноважень владних управлінських функцій, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2018 року (справа № 826/27224/15) під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

При визначенні юрисдикції справи, перш за все необхідно виходити з характеру спірних правовідносин, прав та інтересів, за захистом яких звернувся позивач. Наявність у сторони публічно-владних управлінських функцій не відносить таку справу автоматично до справ адміністративної юрисдикції.

Для визначення ознак публічно-правового спору слід встановити, зокрема, наявність матеріально-правових відносин між учасниками спору. Публічно-правовий спір може виникати із конституційних, адміністративних, фінансових та інших правовідносин, зміст яких складає, з одного боку, обов`язок органу публічної адміністрації вчинити певний акт на користь особи і з іншого - право особи вимагати виконання цього обов`язку від органу публічної адміністрації як від носія владних повноважень. Більш того, особа повинна бути переконана у тому, що такі відносини перебувають у стані порушення норми або права.

Спираючись на норми Конституції, як норми прямої дії, якими визначено зміст прав та свобод, особа має можливість вимагати від держави в особі органів публічної адміністрації належної організації та безпосереднього виконання кореспондуючих обов`язків.

При цьому, не будь-яке порушення суб`єктом владних повноважень своїх обов`язків кореспондує праву особи вимагати його припинення. Право на захист (задоволення позову) у особи - позивача в межах публічного охоронного відношення виникне за двох умов. По-перше, слід встановити обов`язок органу влади вчинити певну дію (прийняти рішення). По-друге, має бути доведено правову заінтересованість особи у виконанні цього обов`язку саме на її користь. Отже, закон має гарантувати особі право вимагати від органу публічної адміністрації виконання певного обов`язку на свою користь.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право (справи за позовами, що виникають із будь-яких правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства), по-друге, суб`єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа).

Як вбачається з тексту позовної заяви, ОСОБА_1 оскаржує рішення суб`єкта владних повноважень Заступника Міністра з питань цифрового розвитку, цифрових трансформацій і цифровізації Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України Руслана Стрілець дозвіл від 01.12.2020 № 6310137900-003383 на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами.

Тобто позивач фактично звертається до суду з вимогами у зв`язку з діяльністю відповідача як суб`єкта владних повноважень, при цьому з тексту позову вбачається відсутність матеріально-правових відносин між позивачем та відповідачем.

Враховуючи те, що спір про визнання незаконним та скасування дозволу є публічно-правовим, виник з публічно-правових відносин за участі державних службовців органу державної влади як суб`єкта владних повноважень, суд дійшов висновку, що, він не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства і відноситься до юрисдикції адміністративного суду.

Крім того, з позовних вимог у цій справі вбачається, що позивач, окрім визнання дій протиправними, просить стягнути заподіяну їй матеріальну та моральну шкоду, внаслідок впливу на її здоров?я викидів небезпечних речовин на підставі дозволу від 01.12.2020 № 6310137900-003383.

Відповідно до частини п`ятої статті 21 КАС України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної, зокрема, протиправними діями суб`єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

Отже, вимоги про відшкодування шкоди можуть розглядатися за правилами адміністративного судочинства, якщо такі вимоги стосуються шкоди, завданої протиправними діями суб`єкта владних повноважень, і заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір (див. пункт 27 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27 лютого 2019 року у справі № 761/3884/18).

Оскільки позивач просила стягнути на її користь матеріальну та моральну шкоду, завдану протиправними діями відповідача, які вона також оскаржує, суд вважає всі вимоги позивача пов`язаними між собою і повинні розглядатись за правилами адміністративного судочинства.

Враховуючи те, що вимоги про відшкодування матеріальної та моральної шкоди заявлені в одному провадженні з вимогами вирішити публічно-правовий спір, суд вважає, що цей спір у цілому належить до юрисдикції адміністративного суду (близьких за змістом висновків Велика Палата Верховного Суду дійшла у постанові від 12 червня 2019 року у справі № 645/212/18).

Вищенаведене узгоджується із висновками Великої Палати Верховного Суду викладеними у постанові від 13 листопада 2019 року у справі № 171/2124/18 (провадження № 14-433цс19).

Відповідно до положень п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

У зв`язку з викладеним, суд приходить до висновку, що у відкритті провадження за позовною заявою ОСОБА_1 до заступника Міністра з питань цифрового розвитку, цифрових трансформацій і цифровізації Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України Руслана Стрілець, Міністра Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України Гринчук Світлани Василівни, треті особи: Національне агентство України з питань державної служби, Державна казначейська служба України про визнання незаконним та скасування дозволу, відшкодування матеріальної та моральної шкоди слід відмовити.

Згідно з ч.2-5 ст. 186 ЦПК України про відмову у відкритті провадження у справі постановляється ухвала не пізніше п`яти днів з дня надходження заяви. Така ухвала надсилається заявнику не пізніше наступного дня після її постановлення в порядку, встановленомустаттею 272цього Кодексу. Доухвали провідмову увідкритті провадженняу справі,що надсилаєтьсязаявникові,додаються позовніматеріали.Копія позовноїзаяви залишаєтьсяв суді. Ухвалупро відмовуу відкриттіпровадження усправі можебути оскаржено.У разіскасування цієїухвали позовназаява вважаєтьсяподаною вдень первісногозвернення досуду. Відмовляючи у відкритті провадження з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз`яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи.

Перелік адміністративних справ, які підсудні місцевим загальним судам як адміністративним судам, визначено частиною першою статті 20 КАС України. Решта адміністративних справ підсудні окружним адміністративним судам (частина друга цієї ж статті 20 КАС України).

Так, частинами першою, другою та третьою статті 20 КАС України встановлено, що місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні: 1) адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності; 2) адміністративні справи, пов`язані з виборчим процесом чи процесом референдуму, щодо: оскарження рішень, дій чи бездіяльності дільничних виборчих комісій, дільничних комісій з референдуму, членів цих комісій; уточнення списку виборців; оскарження дій чи бездіяльності суб`єктів у сфері медіа, підприємств, установ, організацій, їх посадових та службових осіб, творчих працівників суб`єктів у сфері медіа, що порушують законодавство про вибори та референдум; оскарження дій чи бездіяльності кандидата у депутати сільської, селищної ради, кандидатів на посаду сільського, селищного голови, їх довірених осіб; 3) адміністративні справи, пов`язані з перебуванням іноземців та осіб без громадянства на території України, щодо: примусового повернення в країну походження або третю країну іноземців та осіб без громадянства; примусового видворення іноземців та осіб без громадянства за межі України; затримання іноземців або осіб без громадянства з метою їх ідентифікації та (або) забезпечення примусового видворення за межі території України; продовження строку затримання іноземців або осіб без громадянства з метою їх ідентифікації та (або) забезпечення примусового видворення за межі території України; затримання іноземців або осіб без громадянства до вирішення питання про визнання їх біженцями або особами, які потребують додаткового захисту в Україні, або особами без громадянства; затримання іноземців або осіб без громадянства з метою забезпечення їх передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію; 4) адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання ними рішень судів у справах, визначених пунктами 1-3 частини першої цієї статті; 5) адміністративні справи щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років», 6) адміністративні справи за позовними заявами територіального центру комплектування та соціальної підтримки з приводу тимчасового обмеження громадян Україниу праві керування транспортним засобом під час мобілізації.

Окружним адміністративним судам підсудні всі адміністративні справи, крім визначених частинами першою та третьою цієї статті.

Отже, позивач має право звернутися з даною позовною заявою до окружного адміністративного суду .

Керуючись ст. ст. 19, 186 ЦПК України, ст. ст. 2, 4, 5, 19, 20 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

У відкритті провадження у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до заступника Міністра з питань цифрового розвитку, цифрових трансформацій і цифровізації Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України Руслана Стрілець, Міністра Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України Гринчук Світлани Василівни, треті особи: Національне агентство України з питань державної служби, Державна казначейська служба України про визнання незаконним та скасування дозволу, відшкодування матеріальної та моральної шкоди відмовити.

Роз`яснити позивачу, що розгляд даної справи віднесено до юрисдикції окружного адміністративного суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 261 ЦПК України ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання набирають законної сили з моменту їх підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня складання повного тексту ухвали.

Повний текст ухвали складено 03.03.2025

Суддя В.В. Труханович