Рішення від 27.02.2025 по справі 139/932/24

Справа № 139/932/24

Провадження № 2/139/412/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 лютого 2025 року селище Муровані Курилівці

Суддя Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області Ліщина Т.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

УСТАНОВИВ:

15.12.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН» та ОСОБА_1 укладено Договір про споживчий кредит № 4907903 (у тексті - Договір № 4907903), відповідно до умов якого ТОВ «МІЛОАН» надало відповідачеві грошові кошти в розмірі 20000,00 грн, а відповідач зобов`язався повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у термін, встановлений договором. ТОВ «МІЛОАН» свої зобов`язання за кредитним договором виконало, а відповідач - не виконав. 26.07.2024 Товариством з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» укладено Договір факторингу № 26-07/2024, у відповідності до умов якого ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» отримало право вимоги до позичальників, в тому числі за Договором № 4907903.

30.12.2024 ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» звернулося до суду з вимогою про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за Договором № 4907903 в сумі 47269 гривень 28 копійок, що складається із: заборгованості за основним боргом - 18050,00 гривень, за нарахованими процентами на дату відступлення боргу - 27819,28 гривень, заборгованості з комісії - 1400,00 гривень.

На виконання вимог ч. 6 ст. 187 Цивільного процесуального кодексу України (у тексті - ЦПК України), 31.12.2024 судом отримано інформацію (а. с. 10, 11), що ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою від 01.01.2025 (а. с. 12) позовну заяву прийнято до розгляду Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області, відкрито провадження у справі та ухвалено про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Цією ж ухвалою відповідачеві встановлено строк 15 днів з дня вручення ухвали для подання відзиву на позов чи для подання клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.

Позивачеві та представнику позивача копію ухвали про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі надіслано та доставлено в електронний кабінет підсистеми «Електронний суд» Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи 01.01.2025, що підтверджується відповідною довідкою, складеною відповідальним працівником суду 01.01.2025 (а. с. 15). Позивач та його представник у судове засідання не з`явилися. У пунктах 4, 5 позовних вимог представник позивача просить суд розгляд даної справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження за відсутності представника позивача (зворот а. с. 4).

Відповідачеві копію ухвали про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі, копію позовної заяви з додатками до неї надіслано та доставлено на адресу електронної пошти, наявну в матеріалах справи 01.01.2025, що підтверджується відповідною довідкою, складеною відповідальним працівником суду 01.01.2025 (а. с. 16). Відзиву на позов, клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін, відповідач до суду не подав.

Відповідно до ч. 8 ст. 178 Цивільного процесуального кодексу України (у тексті - ЦПК України), у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі (ст. 275 ЦПК України).

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами, оскільки при підготовці справи до розгляду дотримано вимоги ЦПК України щодо належного повідомлення сторін у справі про розгляд справи.

Згідно ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

У зв`язку з наведеним, суд ухвалив розглядати справу в порядку письмового провадження, без проведення судового засідання (ч. 13 ст. 7 ЦПК України).

За вказаних обставин, за приписами ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу суд не здійснює.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов до таких висновків.

За правилами статті 11 Цивільного кодексу України (у тексті - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1 ст. 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Судом встановлено, що 15.12.2021 ОСОБА_1 заповнила і підписала на сайті miloan.ua анкету-заяву на кредит № 4907903, яка містить вичерпну інформацію про умови кредиту та інформацію про особу, яка заповнила і подала таку заяву, для її ідентифікації. Зазначена анкета-заява також містить хронологію дій ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 , спрямованих на підписання Договору № 4907903.

Згідно довідки про ідентифікацію за підписом генерального директора ТОВ «МІЛОАН» вбачається, що клієнт ОСОБА_1 , з якою укладено Договір № 4907903, ідентифікований ТОВ «МІЛОАН». Акцепт договору позичальником (підписання аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора: одноразовий ідентифікатор - V99162, час відправки ідентифікатора позичальнику - 15.12.2021, номер телефону/електронна пошта, на яку було відправлено ідентифікатор - НОМЕР_3.

Зазначене підтверджує, що 15.12.2021 між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 укладено Договір № 4907903. За умовами цього Договору відповідач отримала кредит у розмірі 20000,00 гривень (п. 1.2.) строком на 30 днів з 15.12.2021, з датою повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом - 14.01.2022 (п. 1.4); пунктом 1.5.1. визначено комісію за надання кредиту - 1400 гривень, яка нараховується одноразово. Відповідно до п. 1.5.2. Договору № 4907903 проценти за користування кредитом: 5280 грн., які нараховуються за ставкою 0,88 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом; орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника складає 26680,00 гривень (п. 1.5.). Приймаючи пропозицію ТОВ «Мілоан» про укладення Договору № 4907903 позичальник також погоджується з усіма додатками та невід`ємними частинами (у т. ч. Правилами, Паспортом споживчого кредиту та Графіком платежів) договору в цілому і підтверджує, що він ознайомлений і погоджується з усіма визначеннями, умовами та змістом, повністю розуміє, і зобов`язується неухильно дотримуватись умов договору та Правил надання фінансових кредитів (послуг) ТОВ «Мілоан», що розміщені на його сайті та є невід`ємною частиною цього договору (п. 6.3.); цей договір набуває чинності з моменту укладення в електронній формі (п. 7.1.).

Частиною 1 ст. 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Загальні правила щодо форми договору визначені ст. 639 ЦК України, згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами.

У п. п. 5, 6 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі; електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту. Якщо покупець (споживач, замовник) укладає електронний договір шляхом розміщення замовлення за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, продавець (виконавець, постачальник) зобов`язаний оперативно підтвердити отримання такого замовлення. Замовлення або підтвердження розміщення замовлення вважається отриманим у момент, коли сторона електронного договору отримала доступ до нього.

У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Згідно зі ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання зокрема електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в Постанові від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19 (провадження № 61-16243 св 20) зазначив, що не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.

Частиною 1 ст. 1048 ЦК України встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів установлюються договором; якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитор) зобов`язана надати грошові кошти (кредит) позичальнику в розмірі і на умовах, передбачених договором, а позичальник зобов`язаний повернути кредит і сплатити відсотки.

Частина 2 ст. 1056-1 ЦК України встановлює, що розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Статтями 526, 527, 530 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином, в установлений строк і відповідно до умов договору та вимог закону. Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За змістом ст. ст. 610, 612 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання наступають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Факт отримання ОСОБА_1 кредиту в розмірі 20000,00 гривень підтверджується довідкою від 08.11.2024 ТОВ «ЕЛАЄНС», зі змісту якої вбачається, що на підставі договору № 40484607_26/10/18-1 про надання послуг з переказу коштів на картку № НОМЕР_1 перераховано кошти згідно договору № 4907903 в розмірі 20000,00 гривень.

Згідно графіка платежів за договором про споживчий кредит № 4907903 (додаток № 1 до договору про споживчий кредит № 49017903 від 15.12.2021), ОСОБА_1 14.01.2022 зобов`язана була сплатити за Кредитом 26 680,00 гривень, з яких: 20000,00 гривень - сума отриманого кредиту; 1400,00 гривень - комісія за надання кредиту; 5280,00 гривень - проценти за користування кредитом.

Із відомості про щоденні нарахування та погашення, яка сформована ТОВ «МІЛОАН» станом на 26.07.2024, вбачається, що ОСОБА_1 належним чином не виконала свого зобов`язання з своєчасного повернення кредиту та відсотків за користування ним. Зокрема, лише двічі (14.01.2022 - 3336 грн і 25.01.2022 - 3962 грн) вона частково провела оплату в рахунок погашення заборгованості. Всього відповідач повернула кошти в сумі 7298,00 гривень за користування кредитом згідно Договору № 4907903.

Відповідач відзиву на позов, а також будь-яких заяв, пояснень, доказів на спростування заяви позивача про існування заборгованості за кредитним договором, які є предметом цього позову, до суду не подав.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 43 Постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18).

Процесуальні обов`язки відповідача полягають, зокрема, у здійсненні ним активних процесуальних дій, наданні доводів та доказів, що стосуються існування цивільних прав позивача як кредитора у зобов`язанні. Така правова позиція міститься у п. 6.8. Постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 904/5726/19 (провадження № 12-95гс20).

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 512, ст. 514 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов`язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу.

Статтею 516 ЦК України визначено порядок заміни кредитора у зобов`язанні. За змістом цієї норми заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

26.07.2024 між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» укладений договір факторингу № 26-07/2024, відповідно до умов якого ТОВ «МІЛОАН» відступило за плату ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» належні йому права грошової вимоги до боржників строк виконання зобов`язань за якою настав або яке виникне у майбутньому, а ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС», здійснивши фінансування в порядку передбаченому цим договором, приймає право грошової вимоги до боржників, що належить клієнту, і стає новим кредитором за договорами про споживчий кредит, раніше укладеними між клієнтом і боржниками.

Відповідно до витягу з додатку № 3 до Договору факторингу 26-07/2024 від 26.07.2024 «Реєстр Боржників для друку до договору факторингу № 26-07/2024 від 26.07.2024», ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 4907903 від 15.12.2021 в розмірі 47269 гривень 28 копійок. Аналогічний розмір заборгованості містить розрахунок заборгованості за кредитним договором, відповідно до якого надана фінансова послуга, а саме надання коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту, станом на 06.12.2024, підписана директором ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС».

Позивач заявив вимогу про стягнення з ОСОБА_1 за Договором № 4907903 заборгованості в сумі 47269 гривень 28 копійок, з яких: 18050,00 гривень - заборгованості за основним зобов`язанням (за тілом кредиту), 27819 гривень 28 копійок - заборгованість за процентами, 1400,00 гривень - заборгованість за комісіями. Таку позовну вимогу позивач обґрунтовує, зокрема, розрахунком суми заборгованості, проведеним первісним кредитором, а також положеннями договору № 4907903 про право позичальника неодноразово продовжувати та/або поновлювати пільговий період та збільшувати строк кредитування, зокрема, сплативши комісію за управління та обслуговування кредиту та певну частку заборгованості по кредиту (п. 2.3.1.).

В той же час, з доданої до позовної заяви відомості про щоденні нарахування та погашення вбачається, що первісний кредитор нараховував відсотки за користування ОСОБА_1 кредитом поза межами строку кредитування, застосовуючи як підставу п. 1.5.3. Договору № 4907903, якого насправді не містить даний договір.

Велика Палата Верховного Суду у п. 54 Постанови від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10 цс 18) висловила правову позицію, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Поняття «користування кредитом», яким послуговуються скаржники, є окремим випадком «користування чужими коштами». Термін «користування чужими коштами» Велика Палата Верховного Суду розтлумачила в Постанові від 10.04.2018 у справі № 910/10156/17 (провадження № 12-14гс18) (пункти 34, 35, 37 відповідно). Зокрема, суд виснував: «Термін «користування чужими коштами» може використовуватися у двох значеннях. Перше - це одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. Друге значення - прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх.

Відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані законодавством. Зокрема, відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів установлюються договором; якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України».

Отже, «користування кредитом» - це можливість позичальника за плату правомірно не повертати кредитору борг (кредит) протягом певного періоду часу, погодженого сторонами кредитного договору.

Велика Палата Верховного Суду у Постанові від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16 (провадження № 12-16гс22) наголошує, що проценти відповідно до статті 1048 ЦК України сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за «користування кредитом» (тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу) (п. 81).

У пунктах 84-87 цієї Постанови Великої Палати Верховного Суду констатовано: зі спливом строку кредитування позичальник не повинен сплачувати за нього нові проценти відповідно до статті 1048 ЦК України (п. 84); очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за «користування кредитом» поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов`язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними (п. 85); невиконання зобов`язання з повернення кредиту не може бути підставою для отримання позичальником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу, а отже - і для виникнення зобов`язання зі сплати процентів відповідно до статті 1048 ЦК України (п. 86); надання кредитодавцю можливості нарахування процентів відповідно до статті 1048 ЦК України поза межами строку кредитування вочевидь порушить баланс інтересів сторін - на позичальника буде покладений обов`язок, який при цьому не кореспондує жодному праву кредитодавця (п. 87).

Отже, припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України (п. 91 згаданої вищи Постанови Великої Палати Верховного Суду).

Вказаних вище висновків Велика Палата Верховного Суду також дійшла у Постановах від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10 цс 18) (пункти 53, 54) та від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16 (провадження № 12-142гс19) (пункт 6.19). Велика Палата Верховного Суду у Постанові від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16 (провадження № 12-16гс22) не знайшла підстав для відступу від таких висновків.

Щодо можливості нарахування процентів поза межами стоку кредитування на підставі умов договору, Велика Палата Верховного Суду у п. 114 Постанови від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16 (провадження № 12-16гс22) зауважила: «сторони не можуть з посиланням на принцип свободи договору домовитись про те, що їхні відносини будуть регулюватися певною нормою закону за їхнім вибором, а не тією нормою, яка регулює їхні відносини виходячи з правової природи останніх». Натомість Велика Палата Верховного Суду вважає, що у цивільних відносинах, які регулює глава 71 ЦК України, важливо дотримати баланс інтересів позичальника та позикодавця в межах кредитних відносин (п. 120).

З врахуванням наведених норм цивільного законодавства та судової практики суд прийшов до висновку, що умови Договору № 4907903 передбачають тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»). За таких обставин, суд вважає, що слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).

Отже, оскільки строк кредитування за Договором № 4907903 закінчився 14.01.2022, загальна вартість Кредиту на цю дату визначена умовами договору в розмірі 26680,00 гривень, враховуючи, що відповідачем здійснено часткове погашення кредитного боргу в сумі 7298,00 гривень, то доведеним є розмір заборгованості ОСОБА_1 за цим договором в розмірі 19382,00 гривень.

Така позиція суду ґрунтується на висновках Великої Палати Верховного Суду, зроблених у Постанові від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16 (провадження № 12-16гс22) про те, що якщо боржник не сплатив суму боргу, яка складається з тіла кредиту та процентів, нарахованих в певній сумі на час закінчення строку кредитування, то прострочення такого грошового зобов`язання не призводить до подальшої зміни його розміру (п. 100).

Одним із загальних принципів цивільного процесу є змагальність сторін, відповідно до якого учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За приписами п. 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, в тому числі, питання як розподілити між сторонами судові витрати.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи.

Частиною 1 ст. 141 ЦПК України встановлено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру заявлених позовних вимог, а п. 3 ч. 2 цієї норми, - що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач заявив до суду позовну вимогу з ціною позову 47269 гривень 28 копійок, сплативши 2422 гривні 40 копійок судового збору (а. с. 6). Суд у цьому судовому рішенні прийшов до висновку про задоволення позову в розмірі 19382,00 гривень, що складає 41 % від заявленої вимоги. Тому і компенсація судових витрат, зокрема, у вигляді сплаченого при зверненні до суду судового збору складає 41 % або 993 гривні 18 копійок.

Статтею 59 Конституції України визначено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов`язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов`язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов`язана зі справою.

Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Велика Палата Верховного Суду у Постанові від 27.06.2018 по справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) висловила правову позицію про те, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Позивач у цій справі користувався професійною правовою допомогою, що підтверджується договором про надання правової допомоги № 02-07/2024 від 02.07.2024. На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 13000,00 гривень позивачем надано до суду наступні докази: заявка про надання юридичної допомоги № 191 від 01.11.2024, витяг з акту № 2 про надання юридичної допомоги від 29.11.2024.

Суд вважає подані позивачем докази понесених витрат на професійну правничу допомогу переконливими і достатніми для вирішення питання про їх відшкодування.

З врахуванням рішення суду про часткове задоволення позову, положень п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача слід стягнути витрати на оплату професійної правової допомоги пропорційно розміру задоволених позовних вимог - 5330,00 гривень, що становить 41 % від розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись Договором про споживчий кредит № 4907903 від 15 грудня 2021 року, ст. ст. 6, 11, 509, 525, 526, 527, 530, 610, 611, 612, 626, 628, 638, 639, 1054, 1056-1 ЦК України, ст. ст. 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», ст. ст. 7, 12, 13, 81, 259, 263 - 265, 268, 275, 279, 354 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» заборгованість за Договором про споживчий кредит № 4907903 від 15 грудня 2021 року в розмірі 19382 (дев`ятнадцять тисяч триста вісімдесят дві) гривні 00 копійок.

Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» судові витрати у вигляді сплаченого при зверненні до суду судового збору в розмірі 993 (дев`ятсот дев`яносто три) гривні 18 копійок та у вигляді витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5330 (п`ять тисяч триста тридцять) гривень 00 копійок.

Рішення може бути оскаржено сторонами протягом тридцяти днів з моменту проголошення до Вінницького апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС», юридична адреса: 03150, м. Київ, вул. Гедройця Єжи, буд. 6, офіс 521, код ЄДРПОУ 42640371.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя Тарас ЛІЩИНА