Рішення

від 20.02.2025 по справі 904/5251/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.02.2025м. ДніпроСправа № 904/5251/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бахмачгазбудсервіс", м. Конотоп

до Акціонерного товариства "Акціонерний банк "РАДАБАНК", м. Дніпро

про зобов`язання визнати відсутнім обов`язок щодо сплати заборгованості за процентами в розмірі 1 101 479,12 грн.

Суддя Ліпинський О.В.

Секретар судового засідання Вереніч Д.Е.

Представники:

від позивача: Кінебас О.М.

від відповідача: Богомаз Н.О.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Бахмачгазбудсервіс" (далі - Позивач) звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Акціонерного товариства "Акціонерний банк "РАДАБАНК" (далі - Відповідач) в якому просить визнати відсутнім обов`язок позивача перед відповідачем щодо сплати заборгованості за процентами на підставі Кредитного договору № 15721/ЮКР/0 від 23.06.2021 року в розмірі 1 101 479,12 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 07.09.2020 року між Сторонами укладено Кредитний договір, відповідно до умов якого Відповідач надав Позивачу кредит в сумі 18 200 000,00 грн. під 15% річних, з погашенням кредиту відповідно до погодженого графіку, з кінцевим терміном погашення 21.06.2024 року.

Внаслідок порушення Позичальником зобов`язань щодо сплати чергових платежів, Банк визнав строк погашення кредиту за договором таким, що настав 18.08.2022, та звернувся до суду з позовом про дострокове повернення частини кредиту, що залишилася та сплату відсотків. Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 04.04.2023 року у справі №927/915/22 позов задоволено в повному обсязі.

Позивач зазначає, що внаслідок пред`явлення Банком вимоги про дострокове погашення кредиту, право останнього щодо нарахування передбачених договором процентів за користування кредитом припинилося, однак, Банк продовжив нарахування процентів за Кредитним договором №15721/ЮКР/0 в період з 12.01.2023 по 19.09.2023 та нарахував відповідні проценти в сумі 1 101 479,12 грн., які Позивач вважає неправомірними.

Ухвалою від 16.12.2024 року суд відкрив провадження у справі №904/5251/24, та призначив її до розгляду за правилами загального позовного провадження.

Відповідач у відзиві на позов просив суд в задоволенні позову відмовити посилаючись на правомірність нарахування процентів відповідно до Кредитного договору №15721/ЮКР/0.

14.01.2024 року суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті.

В порядку ст.ст. 233, 240 ГПК України, в судовому засіданні 20.02.2025 року оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення, складання повного рішення відкладено на строк до десяти днів із дня закінчення розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи у відкритому судовому засіданні, заслухавши зміст та підстави вимог і заперечень сторін, дослідивши подані докази, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

23 червня 2021 між Відповідачем (Кредитором/Банком) та Позивачем (Позичальник) було укладено Кредитний договір №15721/ ЮКР/0 (надалі - Договір).

Згідно пункту 1.1. Кредитного договору кредитор за наявності вільних грошових коштів зобов`язується на умовах цього договору, надати Позичальнику кредит в сумі 18 200 000,00 гривень зі сплатою процентів у розмірі 15 % річних, в розмірі та порядку, визначених даним договором (надалі за текстом - кредит). Позичальник зобов`язується повернути кошти, одержані в рахунок кредиту, сплатити проценти і комісії за користування кредитом та виконати свої зобов`язання у повному обсязі у строки, передбачені цим договором.

Пунктом 1.2 Кредитного договору сторонами встановлено графік погашення кредиту та кінцевий термін погашення повної суми кредиту 21.06.2024.

Згідно п. 3.1 Кредитного договору видача кредиту здійснюється шляхом перерахування всієї суми кредиту на поточний рахунок Позичальника чи шляхом перерахування суми кредиту за реквізитами, вказаними в Заяві Позичальника про видачу кредитних коштів з урахуванням вимог п.1.1. та п. 1.2 цього договору. Видача кредиту здійснюється на підставі Заяви Позичальника про видачу кредитних коштів. Заява про видачу кредитних коштів має містити номер та дату заяви, посилання на цей договір, суму кредитних коштів, рахунок, на який мають бути направлені кредитні кошти. Заява про отримання кредитних коштів повинна бути підписана уповноваженою особою Позичальника та скріплена печаткою Позичальника (за наявності). Позичальник має право направляти Кредитору заяви на видачу кредитних коштів за допомогою системи дистанційного обслуговування рахунку "іВаnк2 uа". Заява має містити електронний цифровий підпис уповноваженої особи Позичальника. Сторони визнають юридичну чинність всіх електронних документів (в тому числі листів Позичальника та заяв Позичальника на отримання кредиту), надісланих та отриманих за допомогою системи "іВаnк2uа", та їх рівну юридичну силу документам на паперових носіях, підписаних уповноваженою Позичальника та скріплених печаткою Позичальника.

Відповідно до п. 3.2. Договору, датою надання кредиту вважається дата перерахування кредитних коштів на поточний рахунок Позичальника чи дата перерахування коштів за реквізитами, вказаними в Заяві Позичальника про видачу кредитних коштів.

Згідно п. 3.3 Договору датою повного погашення кредиту вважається дата зарахування на відповідні рахунки Кредитора: кредиту у розмірі фактичної заборгованості, нарахованих/обчислених процентів, комісійних винагород, неустойки, визначених цим договором, якщо інше не випливає з умов цього Договору.

Пунктом 3.4 Кредитного договору сторони передбачили, що нарахування процентів за користування кредитом здійснюється у валюті кредиту кожного дня, починаючи з дати надання кредиту на суму непогашеної заборгованості за кредитом згідно з методом "факт/факт" (метод "факт/факт" передбачає, що для розрахунку використовується фактична кількість днів у місяці та році за формулою: сума процентів за один календарний день = сума заборгованості по кредиту на кінець цього дня * Річна процентна ставка : фактична кількість днів у році * 100%. Сплаті підлягають проценти:

- першого разу - нараховані за фактичну кількість днів користування Кредитом: для кредитів видача яких відбулася у період з 1 по 24 число поточного місяця - нараховані з дати надання кредиту по 24 число поточного місяця, для кредитів видача яких відбулася у період з 25 по останню календарну дату поточного місяця - нараховані з дати надання кредиту по 24 число місяця наступного за місяцем у якому таке надання відбулося,

- у подальшому (крім останнього разу) - нараховані за фактичну кількість днів користування Кредитом з кожного 25 числа попереднього місяця по 24 число поточного місяця,

- а у разі повного погашення Позичальником заборгованості за Кредитом - нараховані за фактичну кількість днів користування Кредитом за період з 25 числа попереднього місяця по дату, що передує даті погашення Кредиту включно.

Відповідно до п. 3.5. Договору, сплата процентів за користування Кредитом здійснюється у валюті Кредиту щомісячно, в період з 25 числа до останнього банківського дня місяця та остаточно при повному погашенні Кредиту у термін, визначений п.1.2., або достроково відповідно до умов цього Договору на рахунок банку Позичальника.

Згідно п.3.6 Договору, при порушенні Позичальником строку погашення кредиту або його частини відповідно до графіку, встановленого у п.1.2. цього договору, наступного робочого дня сума заборгованості, що не погашена у встановлений п. 1.2. цього Договору строк, вважається простроченою, а на суму простроченої заборгованості нарахування процентів здійснюється з розрахунку:

-30% (тридцять) процентів річних на суму простроченої заборгованості з першого дня порушення строку погашення кредиту (його частки) до повного погашення простроченої заборгованості або по 30-й день (включно) наявності простроченої заборгованості;

-40% (сорок) процентів річних на суму простроченої заборгованості починаючи з 31-го дня наявності простроченої заборгованості та до повного погашення простроченої заборгованості.

Повним погашенням простроченої заборгованості вважається приведення заборгованості за кредитом у відповідність до п. 1.2 цього договору.

При порушенні Позичальником зобов`язань по погашенню процентів, комісійних винагород згідно з умовами цього Договору, кредиту відповідно до пункту 1.2. цього договору, Позичальник додатково до суми погашення кредиту, процентів, нарахованих за процентною ставкою, зазначеною в п. 3.6. цього договору, зобов`язаний на вимогу Банку, сплатити штрафні санкції, передбачені розділом 9 цього договору, розраховані з першого дня порушення строку погашення кредиту (його частки), процентів, комісій по день, що передує дню усунення вказаного порушення та нести відповідальність за порушення грошового зобов`язання відповідно до вимог ст. 625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до п. 3.7. Договору у разі невиконання Позичальником зобов`язань по оплаті процентів, комісійних винагород відповідно до умов цього договору, термін погашення кредиту вважається таким, що настав, в день, вказаний в повідомленні, направленому Кредитором Позичальнику згідно з пунктом 7.7 Договору та Позичальник зобов`язаний не пізніше наступного робочого дня погасити кредит, сплатити проценти за фактичний час користування кредитом, комісійну винагороду та обчислену кредитором неустойку, а також інші платежі, що вказані у цьому Договорі.

За змістом п. 7.7. Договору Позичальник погодився, що Кредитор має право в односторонньому порядку розірвати Договір зі стягненням заборгованості за кредитом, нарахованими процентами, комісійними винагородами, неустойкою.

На виконання умов Кредитного договору Банк надав Позивачу кредит у розмірі 18 200 000,00 грн., що не заперечувалося сторонами під час розгляду справи.

У зв`язку з невиконанням Позичальником своїх зобов`язань щодо сплати чергових платежів в погашення кредиту та відсотків, керуючись пунктом 3.7 кредитного договору, Кредитний комітет банку прийняв рішення, яким визнав строк погашення кредиту по договору №15721/ЮКР/0 від 23.06.2021 таким, що настав 18.08.2022 року (протокол №180822/2 засідання кредитного комітету від 18.08.2022) про що повідомлено Позивача та Поручителів.

28.09.2022 року Банку направив Позичальнику вимогу про оплату заборгованості за кредитним договором, яка вручена останньому 05.10.2022 року.

Через невиконання Позичальником обов`язку щодо погашення заборгованості, Банк звернувся до суду з позовом про дострокове стягнення простроченої суми кредиту в розмірі 10 735 398,75 грн., а також процентів за користування кредитом в розмірі 57 048,72 грн., які нараховані за період з 30.12.2022 по 11.01.2023.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 04.04.2023 року по справі №927/915/22 позов Банку задоволено в повному обсязі.

Позивач зазначає, що внаслідок пред`явлення Банком вимоги про дострокове погашення кредиту, право останнього щодо нарахування передбачених договором процентів за користування кредитом припинилося, однак, Банк продовжив нарахування процентів за Кредитним договором №15721/ЮКР/0 в період з 12.01.2023 по 19.09.2023, що є неправомірним.

Доводи Позивача щодо продовження нарахування Відповідачем процентів по кредитному договору після 11.02.2023 року, підтверджується довідкою Банку та розрахунком заборгованості по кредитному договору (а.с. 20, 54-56).

Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з приписами статті 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Статтею 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ч. 1 ст.1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Згідно із ч. 2 ст.1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до правових висновків, викладених Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 05.04.2023 у справі №910/4518/16 (пункти 80-87), "користування кредитом" - це можливість позичальника за плату правомірно не повертати кредитору борг (кредит) протягом певного періоду часу, погодженого сторонами кредитного договору. Проценти відповідно до статті 1048 ЦК України сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за "користування кредитом" (тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала про те, що припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України (постанови від 28.03.2018 у справі №444/9519/12 (пункти 53, 54), від 04.02.2020 у справі №912/1120/16 (пункт 6.19), від 05.04.2023 у справі №910/4518/16 (пункт 91)).

Щодо можливості нарахування процентів поза межами стоку кредитування Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.04.2023 по справі № 910/4518/16 зробила наступні висновки.

Особи мають право вибору: використати існуючі диспозитивні норми законодавства для регламентації своїх відносин або встановити для себе правила поведінки на власний розсуд. Цивільний договір як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, виявляє автономію волі учасників щодо врегулювання їхніх відносин згідно з розсудом і у межах, встановлених законом, тобто є актом встановлення обов`язкових правил для сторін, індивідуальним регулятором їхньої поведінки.

Приписи частин другої та третьої статті 6 і статті 627 ЦК України визначають співвідношення між актами цивільного законодавства та договором, зокрема ситуації, коли сторони у договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства та врегулювати свої відносини на власний розсуд і коли вони не вправі цього робити.

Указані висновки викладені в пунктах 22, 23 постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі № 363/1834/17.

У частині третій статті 6 ЦК України зазначено, що сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд; сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами. Тобто частина третя статті 6 ЦК України не допускає встановлення договором умов, які не відповідають закону.

У статті 627 ЦК України зазначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Отже, ця стаття також не допускає свободу договору в частині порушення, зокрема, вимог ЦК України та інших актів цивільного законодавства.

Тому сторони не можуть з посиланням на принцип свободи договору домовитись про те, що їхні відносини будуть регулюватися певною нормою закону за їхнім вибором, а не тією нормою, яка регулює їхні відносини виходячи з правової природи останніх.

Зазначене не означає, що сторони не можуть домовитися про те, що в разі прострочення повернення кредиту позичальник сплачує кредитору проценти саме як міру відповідальності, зокрема в тому ж розмірі, в якому він сплачував проценти як плату за наданий кредит, або в іншому розмірі. Водночас така домовленість за правовою природою є домовленістю про сплату процентів річних у визначеному договором розмірі на підставі статті 625 ЦК України, і цей розмір може зменшити суд (пункт 107 цієї постанови).

Тобто твердження скаржників про те, що проценти за користування кредитом нараховуються не лише в межах строку кредитування, а й після спливу такого строку, тобто до моменту повного фактичного повернення кредитних коштів, свідчать про помилкове розуміння скаржниками правової природи процентів, які сплачуються позичальником у випадку прострочення грошового зобов`язання. Проценти, які можуть бути нараховані поза межами строку кредитування (чи після вимоги про дострокове погашення кредиту), є мірою цивільно-правової відповідальності та сплачуються відповідно до положень статті 625 ЦК України.

Велика Палата Верховного Суду зауважує, що надання кредитору можливості одночасного стягнення як процентів за користування кредитом, так і процентів як міри відповідальності, може призводити до незацікавленості кредитора як у вчиненні активних дій щодо повернення боргу, так і у якнайшвидшому виконанні боржником зобов`язань за кредитним договором, оскільки після спливу строку кредитування грошове зобов`язання боржника перед кредитором зростає навіть швидше, ніж зростало протягом строку кредитування. Тобто фактично кредитор продовжує строк кредитування на власний розсуд на ще вигідніших для себе умовах, маючи при цьому можливість в будь-який момент вчинити дії, спрямовані на стягнення боргу з боржника (наприклад, звернути стягнення на заставне майно боржника або стягнути борг з поручителя).

Несправедливість цього підходу стає особливо очевидною у випадках, коли ринковий розмір процентів за користування кредитом за час після укладення кредитного договору істотно знизився. У таких випадках кредитор стає навіть більше зацікавлений у невиконанні договору, ніж у задоволенні своїх вимог. За такого підходу кредитор може продовжувати нарахування процентів за користування кредитом (який при цьому навіть не надавався на новий строк) у розмірі, якого вже не існує на ринку. Цим самим створюються штучні передумови для банкрутства підприємств та збільшення кількості фізичних осіб, які не мають надії повернутися до нормального життя інакше, як через банкрутство, що негативно відбивається на економіці та підвищує соціальну напруженість.

Такий підхід вочевидь не відповідає балансу інтересів сторін кредитного договору та призводить до того, що кредитор не використовує ефективні способи захисту своїх прав (звернення стягнення на заставне майно боржника, стягнення боргу з поручителя тощо) одразу після порушення боржником умов договору.

Натомість Велика Палата Верховного Суду вважає, що у цивільних та господарських відносинах, які регулює глава 71 ЦК України, важливо дотримати баланс інтересів позичальника та позикодавця в межах кредитних відносин, так само як і банку та вкладника у межах відносин за договором банківського вкладу.

Принципи справедливості, добросовісності та розумності передбачають, зокрема, обов`язок особи враховувати потреби інших осіб у цивільному обороті, проявляти розумну дбайливість і добросовісно вести переговори (див. пункт 6.20 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 910/719/19). Отже, сторони повинні сумлінно та добросовісно співпрацювати з метою належного виконання укладеного договору. Кредитор у зобов`язанні має створити умови для виконання боржником свого обов`язку, для чого вчиняє не тільки дії, визначені договором, актами цивільного законодавства, але й ті, які випливають із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту (див. частину першу статті 613 ЦК України). Вказаного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.07.2022 у справі № 363/1834/17 (пункт 57).

Для вирішення подібних спорів важливим є тлумачення умов договорів, на яких ґрунтуються вимоги кредиторів, для з`ясування того, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування. Для цього можуть братися до уваги формулювання умов про сплату процентів, їх розміщення в структурі договору (в розділах, які регулюють правомірну чи неправомірну поведінку сторін), співвідношення з іншими положеннями про відповідальність позичальника тощо. У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).

Установивши, що умова договору передбачає нарахування процентів як міри відповідальності після закінчення строку кредитування, тобто за період прострочення виконання грошового зобов`язання, слід застосовувати як статтю 625 ЦК України, так і інше законодавство, яке регулює наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Частиною 2 статті 1050 ЦК України передбачено, що якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Як встановлено рішенням Господарського суду Чернігівської області у справі № 927/915/22, Банк скориставшись своїм правом, передбаченим ч. 2 ст. 1050 ЦК України, зокрема, пред`явив вимогу про повне дострокове погашення заборгованості за кредитним договором, тобто, змінив строк виконання основного зобов`язання з 21.06.2024 року на 18.08.2022.

Аналізуючи зміст умов п. 3.4., 3.5., 3.6. Кредитного договору, суд приходить до висновку, що передбачена сторонами сплата процентів, в тому числі підвищених, у разі порушення позичальником строку погашення кредиту або його частини, визначена саме як плата за користування кредитом, а не як міра відповідальності за порушення умов договору, а отже, після пред`явлення Банком вимоги про дострокове погашення кредиту, в останнього відсутні правові підстави для нарахування відсотків за користування кредитними коштами в розмірі визначеному договором. За таких обставин кредитор не позбавлений можливості захистити свої права щодо прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання із застосуванням положень статті 625 ЦК України.

За наведеного, нарахування Відповідачем процентів за користування кредитними ресурсами в сумі 1 101 479,12 грн. після пред`явлення до Позивача вимоги згідно із ч. 2 ст. 1050 ЦК України, визнається судом безпідставним, що не виключає можливість задоволення вимоги про визнання відсутнім у Позивача обов`язку щодо сплати відповідних процентів.

Щодо обраного Позивачем способу захисту права суд зазначає наступне.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.01.2021 у справі №522/1528/15-и сформулювала, зокрема, такі висновки: "За висновками Верховного Суду України, сформульованими у постанові від 21.11.2012 у справі Nє 6-134412, згідно з пунктом 1 частини другої статті 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права, що в рівній мірі означає як наявність права, так і його відсутність. Визнання права як у позитивному значенні (визнання існуючого права), так і в негативному значенні (визнання відсутності права і кореспондуючого йому обов`язку) є способом захисту інтересу позивача у правовій визначеності. Для належного захисту інтересу від юридичної невизначеності у певних правовідносинах особа може на підставі пункту 1 частини другої статті 16 ЦК України заявити вимогу про визнання відсутності як права вимоги в іншої особи, що вважає себе кредитором, так і свого кореспондуючого обов`язку, зокрема у таких випадках:

- кредитор у таких правовідносинах без звернення до суду з відповідним позовом може звернути стягнення на майно особи, яку він вважає боржником, інших осіб або інакше одержати виконання поза волею цієї особи-боржника в позасудовому порядку;

- особа не вважає себе боржником у відповідних правовідносинах і не може захистити її право у межах судового розгляду, зокрема, про стягнення з неї коштів на виконання зобов`язання, оскільки такий судовий розгляд кредитор не ініціював (наприклад, кредитор надсилає претензії, виставляє рахунки на оплату тощо особі, яку він вважає боржником).

Спосіб захисту інтересу, передбачений пунктом 1 частини другої статті 16 ЦК України, можна застосовувати лише у разі недоступності позивачу можливості захисту його права. Задоволення позову про визнання відсутності права вимоги в особи, що вважає себе кредитором, і відсутності кореспондуючого обов`язку особи-боржника є спрямованим на усунення правової невизначеності. Відповідне судове рішення має забезпечити, щоби обидві сторони правовідносин могли у майбутньому знати про права одна одної та діяти, не порушуючи їх. Тому такий спосіб захисту є виключно превентивним. Застосування боржником способу захисту інтересу, спрямованого на усунення правової невизначеності у відносинах із кредитором, є належним лише в разі, якщо така невизначеність триває, ініційований кредитором спір про захист його прав суд не вирішив і відповідне провадження не було відкрите.

Суд звертає увагу, що у правовідносинах щодо нарахованих Відповідачем відсотків за користування кредитом в період з 12.01.2023 по 19.09.2023, Позивач не визнає себе боржником, але не може захистити своє право по відношенню до Відповідача в межах судового спору про стягнення відповідної заборгованості, оскільки такий судовий розгляд кредитором не ініційовано.

У цьому контексті суд вважає, що єдиним доступним для Позивача способом захисту права, є пред`явлення позову про визнання відсутності права вимоги у Відповідача, або про визнання відсутності свого кореспондуючого обов`язку щодо такої вимоги.

Відповідно до приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76-79, 129, 165, 202, 233, 236-241, 326, 331 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити в повному обсязі.

Визнати відсутнім обов`язок Товариства з обмеженою відповідальністю Бахмачгазбудсервіс (вул. В. Винниченка, 78, м. Бахмач, Чернігівська область, 16500, Код ЄДРПОУ: 35800585) перед Акціонерним товариством Акціонерний банк РАДАБАНК (вул. Володимира Мономаха, буд.5, м. Дніпро, 49069, код ЄДРПОУ 21322127) щодо сплати заборгованості за процентами на підставі кредитного договору №15721/ЮКР/0 у сумі 1 101 479,12 грн.

Стягнути з Акціонерного товариства "Акціонерний банк "РАДАБАНК" (49000, м. Дніпро, вул. Володимира Мономаха, буд. 5, код ЄДРПОУ 21322127) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Бахмачгазбудсервіс (16500, Чернігівська область, м. Бахмач, вул. В. Винниченка, 78, Код ЄДРПОУ 35800585) 13 217,75 грн. витрат зі сплати судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили у відповідності до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 03.03.2025

Суддя О.В. Ліпинський