Рішення від 19.02.2025 по справі 910/14748/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

19.02.2025Справа № 910/14748/24

Господарський суд міста Києва у складі: головуючого - судді Лиськова М.О.,

при секретарі судового засідання Осьмаку Ю.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

За позовом Державного підприємства "Київський обласний науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Київський проектний інститут підприємств побуту"

про усунення перешкод у користуванні майном

За участі представників учасників справи згідно протоколу судового засідання

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство "Київський обласний науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Київський проектний інститут підприємств побуту", в якому просило зобов`язати відповідача усунути перешкоди в користуванні належним позивачу майном, а саме: допоміжним приміщенням № VI на першому поверсі адміністративного корпусу (літера А), розташованому за адресою: вул. Терьохіна Олексія (Троїцько-Кирилівська) № 8-А, шляхом зобов`язання звільнення незаконно зайнятого приміщення та належної його передачі позивачу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.12.2024 позовну заяву Державного підприємства "Київський обласний науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації" залишено без руху, позивачу встановлено строк для усунення недоліків позовної заяви.

11.12.2024 від представника позивача до суду надійшли документи на виконання вимог ухвали Господарського суду міста Києва від 05.12.2024, якою зазначені в ухвалі суду недоліки були усунуті.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.12.2024 позовну заяву Державного підприємства "Київський обласний науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації" прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче судове засідання призначено на 15.01.2025.

Даною ухвалою, суд у відповідності до ст. 165, 166 Господарського процесуального кодексу України встановив відповідачу строк для подання відзиву на позов та заперечень на відповіді на відзив, а позивачу строк для подання відповіді на відзив.

Означену ухвалу, направлено відповідачу на адресу, вказану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, однак поштове відправлення № 0610217146324 повернуто до суду з посиланням на відсутність адресата за вказаною адресою.

Отже відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи №910/14748/24 однак своїм правом на подачу письмового відзиву не скористався, доказів на обґрунтування своєї правової позиції у справі не надав.

Протокольною ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.01.2025 судом відкладено розгляд справи на 05.02.2025.

Протокольною ухвалою суду від 05.02.2025 судом закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 19.02.2025.

19.02.2025 в судове засідання з`явився представник позивача, який позовні вимоги підтримав в повному обсязі. Представник відповідача у судове засідання не з`явився, причин неявки суд не повідомив, про дату та час судового засідання був повідомлений належним чином.

Таким чином, приймаючи до уваги, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи у судовому засіданні 19.02.2025 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Державне підприємство "Київський обласний науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації" (скорочена назва - ДП "КИЇВОБЛСТАНДАРТМЕТРОЛОГІЯ") (далі - Позивач) є правонаступником ycix майнових i немайнових прав та обов`язків Державного підприємства "Український центр з питань сертифікації та захисту прав споживачів" у результаті його приєднання до Позивача, відповідно до наказу Міністерства економічного розвитку i торгівлі України від 06.02.2018 № 139 "Про реорганізацію Державного підприємства "Український центр з питань сертифікації та захисту прав споживачів".

Як вказує Позивач, він прийняв на свій баланс, згідно передавального акту все майно, що належало Державному підприємству "Український центр з питань сертифікації та захисту прав споживачів", в тому числі будівлю - Адміністративний корпус, який розташований за адресою вулиця Терьохіна Олексія (Троїцько-Кирилівська) № 8-А (підвал, 1-й, 2-й та 3-й поверхи).

Позивач є уповноваженим Міністерством економіки України балансоутримувачем та користувачем державного майна, яке передано ДП "КИЇВОБЛСТАНДАРТМЕТРОЛОГІЯ" після ліквідації (шляхом приєднання) Державного підприємства "Український центр з питань сертифікації та захисту прав споживачів".

В 2023 році Позивач здійснив поліпшення технічного стану наданого у відання державного майна (поточний ремонт), у зв`язку з чим виконувалися роботи по виготовленню нової технічної документації на належне йому майно.

У ході проведення замірів було встановлено неможливість отримання доступу до приміщення на 1-му поверсі будівлі, а саме допоміжне приміщення № VI площею 17,7 м2, яке є фактично розділеним на дві частини, одна з яких (площею 8,3 м2) знаходиться в експлуатації Позивача, а інша (площею 9,1 м2) була зайнята невідомим суб`єктом господарювання, представники якого повідомили, що дозвіл на розміщення в приміщенні їм надало Товариство з обмеженою відповідальністю "КИЇВСЬКИЙ ПРОЕКТНИЙ ІНСТИТУТ ПІДПРИЄМСТВ ПОБУТУ" (скорочена назва - ТОВ "Київдіпропобут") (далі - Відповідач), яке є співвласником будівлі - Адміністративний корпус.

В подальшому Позивач звернувся до Відповідача з листом, в якому просив повідомити про правові підстави використання займаного приміщення з наданням відповідних підтверджувальних документів, а у разі відсутності таких підстав - подальшого вивільнення приміщення та передачі його належному балансоутримувачу (Позивачу).

У відповідь на звернення Позивача Відповідачем надано лист від 28.09.2023 № 33/3- 155 в якому повідомлено про використання ним приміщення на підставі листа-погодження за 2007 рік про здійснену реконструкцію приміщення для розміщення посту охорони з подальшим використанням зазначеного приміщення Відповідачем.

За твердженням Позивача, котре належними та допустимими доказами не спростовано Відповідачем, жодних підтверджувальних документів викладених обставин Відповідач не надав, посилаючись на складні обставини через воєнний стан, а також повідомив про надання таких документів "наявним директорам підприємства" та про те що документи "повинні" бути в архіві, разом з первинними документами за 2006 та 2007 роки.

Як вказує Позивач, у період 2007 року зазначене майно перебувало у господарському віданні Державного підприємства "Український центр з питань сертифікації та захисту прав споживачів", а після його приєднання у 2018 році всі документи, майно, права та обов`язки передані Позивачу, у якого відсутня будь-яка інформація чи документальне підтвердження про наявність вищезазначених домовленостей, що і зумовило звернення до Відповідача за отриманням таких документів.

На переконання Позивача, ненадання Відповідачем будь-яких документально підтверджених підстав використання спірного приміщення ставить під сумнів законність зайняття та використання державного майна стороною Відповідача, який не є належним чином уповноваженим на це балансоутримувачем.

У зв`язку з ненаданням Відповідачем будь-яких підтверджувальних документів законності зайняття ним вищезгаданого приміщення, Позивачем підготована вимога про вивільнення безпідставно зайнятого приміщення від 13.10.2023 № 1673, яка була належним чином направлена поштовою кореспонденцією (цінним листом з описом). Данна вимога була проігнорована Відповідачем, тому лист був повернений відправнику у зв`язку з закінченням терміну зберігання.

Позивачем здійснено повторне звернення до Відповідача з аналогічною вимогою від 09.11.2023 № 1814, яке було наручно вручено 17.11.2023 року під підпис представнику Відповідача - головному бухгалтеру Новицькій Наталії Іванівні.

Окрім того, за твердженням Позивача, в подальшому від Відповідача жодних документів, листів чи звернень Позивач не отримував, жодних намагань вирішення ситуації, що склалася з боку Відповідача - не було.

Також Позивач вказує, що з моменту передачі майна на баланс Позивача (з 2018 року), ні до Позивача, ні до уповноваженого органу (Міністерства економіки України), ні до Фонду державного майна України від ТОВ "Київдіпропобут" не надходило жодних повідомлень чи звернень про надання у користування вищезгаданого приміщення.

Отже, звертаючись до суду, позивач просить суд усунути перешкоди у користуванні належним Державному підприємству "Київський обласний науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації" майном, а саме допоміжним приміщенням № VI на першому поверсі Адміністративного корпусу (літра А), розташованому за адресою вулиця Терьохіна Олексія (ТроїцькоКирилівська) № 8-А, шляхом зобов`язання звільнення незаконно зайнятого приміщення та належної його передачі Державному підприємству "Київський обласний науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації».

Відповідно до положень ст.ст. 316-320 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Власник має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності, крім випадків, встановлених законом.

Згідно зі ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Серед способів захисту речових прав Цивільний кодекс України виокремлює, зокрема, усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном (ст. 391 ЦК України), витребування майна від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (ст. 387 ЦК України).

Відповідно до ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном. Відповідно до статті 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Відповідно до ст. 387 ЦК України власник має необмежене право витребувати власне майно із чужого незаконного володіння. Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.

Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини першої статті 388 Цивільного кодексу України пов`язується з тим, у який спосіб майно вибуло з його володіння. Наведеною нормою права передбачено вичерпний перелік умов, за наявності яких за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача. Однією з таких умов є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом. Наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі виключає можливість його витребування від добросовісного набувача.

Тож можливість витребування майна з володіння іншої особи законодавець ставить у залежність насамперед від змісту правового зв`язку між позивачем та спірним майном, його волевиявлення щодо вибуття майна, а також від того, чи є володілець майна добросовісним чи недобросовісним набувачем, та від характеру набуття майна (оплатно чи безоплатно).

Негаторний позов подається у випадках, коли власник має своє майно у володінні, але дії інших осіб перешкоджають йому вільно його використовувати або розпоряджатися ним. Характерною ознакою негаторного позову є його спрямованість на захист права від порушень, не пов`язаних з позбавленням володіння майном, а саме у разі протиправного вчинення третьою особою перешкод власнику в реалізації ним повноважень розпорядження та користування належним йому майном.

Отже, предмет негаторного позову становить вимога володіючого майном власника до третіх осіб про усунення порушень його права власності, що перешкоджають йому належним чином користуватися, розпоряджатися цим майном тим чи іншим способом.

При цьому для задоволення вимог власника достатньо встановити факт об`єктивно існуючих перешкод у здійсненні власником своїх правомочностей. Таким чином право власності як абсолютне право має захищатися лише при доведенні самого факту порушення.

Так, згідно ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями і громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 193 Господарського кодексу України визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

З матеріалів справи судом встановлено, що Державне підприємство "Київський обласний науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації" є правонаступником ycix майнових i немайнових прав та обов`язків Державного підприємства "Український центр з питань сертифікації та захисту прав споживачів" у результаті його приєднання до Позивача, відповідно до наказу Міністерства економічного розвитку i торгівлі України від 06.02.2018 № 139 "Про реорганізацію Державного підприємства "Український центр з питань сертифікації та захисту прав споживачів".

Згідно передавального акту Позивач прийняв на свій баланс все майно, що належало Державному підприємству "Український центр з питань сертифікації та захисту прав споживачів", в тому числі будівлю - Адміністративний корпус, який розташований за адресою вулиця Терьохіна Олексія (Троїцько-Кирилівська) № 8-А (підвал, 1-й, 2-й та 3-й поверхи). На підтвердження чого до матеріалів справи додано Наказ Міністерства економічного розвитку й торгівлі України від 19.08.2019 №1417, передавальний акт від 11.07.2018 з Додатком №1.

Відповідачем надано лист від 28.09.2023 № 33/3-155 в якому повідомлено про використання ним приміщення на підставі листа-погодження за 2007 рік про здійснену реконструкцію приміщення для розміщення посту охорони з подальшим використанням зазначеного приміщення Відповідачем.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач фактично користується нежитловим допоміжним приміщенням № VI на першому поверсі Адміністративного корпусу (літра А), орієнтовної площею 8 м2, розташованому за адресою вулиця Терьохіна Олексія (ТроїцькоКирилівська) № 8-А, без належних правових підстав.

При тому, суд вказує, що доказів протилежного та/або доказів, які б спростовували викладені вище обставини, відповідачем суду не надано.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Способи захисту за своїм призначенням можуть вважатись визначеним законом механізмом матеріально-правових засобів здійснення охорони цивільних прав та інтересів, що приводиться в дію за рішенням суду у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Тобто, метою застосування судом певного способу захисту прав та законних інтересів осіб є усунення невизначеності у взаємовідносинах суб`єктів, створення необхідних умов для реалізації права й запобігання дій зі сторони третіх осіб, які перешкоджають його здійсненню. Отже, останнє направлене на настання певних юридичних наслідків.

Цивільне законодавство не містить визначення поняття способів захисту цивільних прав та інтересів. За їх призначенням вони можуть вважатися визначеним законом механізмом матеріально-правових засобів здійснення охорони цивільних прав та інтересів, що приводиться в дію за рішенням суду у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Способи захисту мають універсальний характер, вони можуть застосовуватись до всіх чи більшості відповідних суб`єктивних прав. Разом з тим зазначений перелік способів захисту цивільних прав чи інтересів не є вичерпним. Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Приписами ст. 20 Господарського кодексу України та ст. 16 Цивільного кодексу України визначають такі способи захисту цивільних прав та інтересів, як присудження виконання обов`язку в натурі та примусове виконання обов`язку, а отже, коли колишній орендар не звільнив приміщення після закінчення договору оренди, вимога орендодавця або визначеної ним особи виконати такий обов`язок шляхом виселення є належним способом захисту порушеного права.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Отже, з огляду на викладене вище, з врахуванням наведених правових норм та встановлених судом обставин та беручи до уваги, що відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів у розумінні статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України наявності обставин, які б у своїй сукупності дали б змогу дійти протилежного висновку, та відповідно не спростовано доводів позивача, стосовно використання спірного нежилого приміщення без належних правових підстав, то за таких обставин позовні вимоги Державного підприємства "Київський обласний науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації" є обґрунтованими, а позов підлягає задоволенню.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Київський проектний інститут підприємств побуту" (вул. Терьохіна 8-А, м. Київ, 04080, Код ЄДРПОУ 03063461) усунути перешкоди у користуванні належним Державному підприємству "Київський обласний науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації" (вул. Січневого прориву, 84, м. Біла Церква, Київська обл., 09113, Код ЄДРПОУ 02568087) майном, а саме допоміжним приміщенням № VI на першому поверсі Адміністративного корпусу (літра А), розташованому за адресою вулиця Терьохіна Олексія (ТроїцькоКирилівська) № 8-А, шляхом зобов`язання звільнення незаконно зайнятого приміщення та належної його передачі Державному підприємству "Київський обласний науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації".

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Київський проектний інститут підприємств побуту" (вул. Терьохіна 8-А, м. Київ, 04080, Код ЄДРПОУ 03063461) на користь Державного підприємства "Київський обласний науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації" (вул. Січневого прориву, 84, м. Біла Церква, Київська обл., 09113, Код ЄДРПОУ 02568087) 3028,00 грн. судового збору.

4. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Повний текст рішення складено 03.03.2025

Суддя М.О. Лиськов