Рішення від 07.11.2024 по справі 911/1798/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" листопада 2024 р. м. Київ Справа №911/1798/23

За позовом Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 25)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Київська обласна енергопостачальна компанія» (08132, Київська обл., м. Вишневе, вул. Київська, 8В)

про стягнення 490 043 610,60 грн

Суддя Третьякова О.О.

Секретар судового засідання Капля Є.В.

Представники:

від позивача: Драчова М.С.

від відповідача: Андрієвська О.В.

Обставини справи:

Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «Укренерго» (далі - позивач) звернулось з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Київська обласна енергопостачальна компанія» (далі відповідач) про стягнення 490043640,60 грн, з яких 342836551,25 грн основного боргу, 109454136,57 грн пені, 29820575,56 грн інфляційних втрат та 7932347,22 грн 3% річних.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором про надання послуг з передачі електричної енергії від 01.01.2019 № 0204-02024 щодо здійснення оплати за фактичний та плановий обсяг наданих послуг з передачі електричної енергії за періоди січень 2021 лютий 2022 та червень 2022 травень 2023 у встановлений договором строк.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 19.06.2023 позовна заява прийнята до розгляду та відкрито провадження у справі №911/1798/23, встановлено сторонам процесуальні строки для реалізації ними своїх процесуальних прав, підготовче засідання призначено на 27.07.2023.

20.07.2023 до Господарського суду Київської області від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач позов не визнав. Відповідач проти позовних вимог про стягнення 342836551,25 грн основного боргу заперечив, пославшись на те, що: 1) після відкриття провадження у справі №911/1798/23 відповідач частково погасив позивачу вказаний основний борг, а саме платіжними дорученнями від 29.06.2023 на суму 24056000,00 грн, від 30.06.2023 на суму 55443000,00 грн, від 30.06.2023 на суму 1758000,00 грн, від 19.07.2023 на суму 20713254,04 грн та від 19.07.2023 на суму 2786745,96 грн, всього на суму 104757000,00 грн. Також відповідач у відзиві послався на: 2) невірне визначення позивачем перебігу строку обчислення виникнення та прострочення виконання договірних зобов`язань, а саме неврахування позивачем дати отримання відповідачем актів приймання-передачі електроенергії, а також вихідних, святкових та неробочих днів для цілей визначення періоду прострочення при розрахунку; 3) безпідставність нарахування інфляційних втрат за період прострочення менше 15 днів місяця; 4) заборону нарахування штрафних санкцій електропостачальникам в період дії воєнного стану та карантину відповідно до постанови НКРЕКП № 766 від 08.04.2020 та постанови НКРЕКП № 413 від 26.04.2022; 5) невірне визначення позивачем розміру основного боргу в окремих періодах для цілей нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат; 6) безпідставність нарахування позивачем пені, 3% річних та інфляційних втрат у період після 24.02.2022, оскільки листом від 06.03.2022 відповідач повідомив позивача про неможливість виконання зобов`язань за договором через настання форс-мажорних обставин разом із повідомленням Торгово-промислової палати від 28.02.2022 №2024/02/0-7/1. Крім того, на підтвердження настання форс-мажорних обставин саме за договором № 0204-02024, відповідач надав суду сертифікат № 3200-22-1637 Київської обласної (регіональної) торгово-промислової палати від 30.11.2022 № 237/03.23 щодо наявності форс-мажорних обставин (непереборної сили) за договором про надання послуг з передачі електричної енергії; 7) пропуск позивачем строку позовної давності в частині позовних вимог про стягнення 4751809,68 грн пені за періоди прострочення до 20.06.2022.

Також відповідач разом з відзивом, у якому відповідач просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог повністю, подав заяву про зменшення штрафних санкцій, інфляційних втрат та 3% річних, у якій відповідач просив суд зменшити штрафні санкції на 95%.

27.07.2023 до Господарського суду Київської області від відповідача надійшла заява, у якій відповідач повідомив суд про часткове погашення відповідачем основного боргу позивачу, а саме сплату коштів в сумі 55533049,62 грн згідно з платіжним дорученням від 24.07.2023.

Підготовче засідання 27.07.2023 не відбулось у зв`язку із перебуванням судді Третьякової О.О. на лікарняному, ухвалою суду від 02.08.2023 підготовче засідання було перепризначено на 07.09.2023.

31.07.2023 до Господарського суду Київської області від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій позивач заперечив доводи відповідача у відзиві. Позивач послався на те, що: 1) часткові оплати відповідача на загальну суму 104757000,00 грн після відкриття провадження у справі №911/1798/23 є лише частковою оплатою заявлених вимог про сплату основного боргу в розмірі 342836551,25 грн, основний борг погашений неповністю, тому відсутні підстави для повної відмови в цій частині позову; 2) позивачем вірно визначний перебіг строку обчислення виникнення та прострочення виконання відповідачем договірних зобов`язань, а саме з урахуванням встановленого в договорі терміну для виконання відповідачем грошових зобов`язань, а тому доводи відповідача про необхідність врахування дати отримання відповідачем актів приймання-передачі електроенергії, вихідних, святкових та неробочих днів для цілей визначення періоду прострочення при розрахунку є безпідставними; 3) нарахування інфляційних втрат за період прострочення в неповному місяці здійснено позивачем з врахуванням математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці; 4) практика судів щодо заборони нарахування штрафних санкцій електропостачальникам в період дії воєнного стану відповідно до постанови НКРЕКП № 413 від 26.04.2022 не є однозначною; 5) вивчення контррозрахунку відповідача потребує додаткового часу, наявність у відповідача переплат, про які останній стверджує у відзиві, відповідачем не доведена; 6) безпідставність посилання відповідача на настання форс-мажорних обставин, оскільки відповідачем не доведено безпосереднього причинного зв`язку між зобов`язанням, яке відповідач не виконує, та обставинами, на які відповідач посилається як на підставу неможливості виконати зобов`язання.

03.08.2023 до Господарського суду Київської області від позивача надійшло заперечення на заяву відповідача про застосування строків позовної давності, у якій позивач зазначив, що строк позовної давності щодо вимог про стягнення пені за періоди прострочення до 20.06.2022 ним не пропущений, враховуючи запроваджений з 12.03.2020 карантин відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 211 №11.03.2020 на п.12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України про продовження строку позовної давності на період карантину.

04.08.2023 до Господарського суду Київської області від позивача надійшло заперечення на заяву відповідача про зменшення розміру нарахованих штрафних санкцій, у якій позивач послався на те, що відповідачем не доведено підстав для зменшення штрафних санкцій (пені), а нараховані 3% річних та інфляційні втрати взагалі не є штрафними санкціями, розмір яких може бути зменшений судом за заявою боржника (відповідача).

09.08.2023 до Господарського суду Київської області від відповідача надійшли письмові пояснення у зв`язку із запереченням позивача на заяву відповідача про зменшення розміру нарахованих штрафних санкцій.

Також 09.08.2023 до Господарського суду Київської області від відповідача надійшло заперечення на відповідь позивача на відзив, у якому відповідач частково повторив свою правову позицію, раніше викладену у відзиві на позов.

18.08.2023 до Господарського суду Київської області від позивача надійшли додаткові письмові пояснення, у яких позивач частково повторив свою правову позицію, раніше викладену у відповіді на відзив на позов.

30.08.2023 до Господарського суду Київської області від відповідача надійшла додаткова заява про застосування строків позовної давності, у якій відповідач послався на пропуск позивачем позовної давності щодо вимог про стягнення пені за період січень 2021 червень 2022.

31.08.2023 до Господарського суду Київської області від відповідача надійшли додаткові пояснення у справі, у яких відповідач просив суд застосувати позовну давність та відмовити в позовних вимогах повністю.

07.09.2023 до Господарського суду Київської області від відповідача надійшло клопотання про закриття провадження у справі №911/1798/23 у зв`язку з відсутністю предмета спору, у якому відповідач послався на додаткові оплати (часткові оплати) боргу, які були здійснені відповідачем позивачу вже після відкриття провадження у справі №911/1798/23, а саме платіжними дорученнями від 25.08.2023 на суму 49189600,09 грн, від 30.08.2023 на суму 12960746,19 грн, від 30.08.2023 на суму 10989,51 грн, від 31.08.2023 на суму 30649930,66 грн та від 31.08.2023 на суму 7745319,92 грн, всього на загальну суму 100556586,37 грн.

В підготовче засідання 07.09.2023 з`явились сторони, за наслідками з`ясування позицій обох сторін про можливість призначення справи до судового розгляду по суті суд протокольною ухвалою закрив підготовче провадження та призначив справу для судового розгляду по суті на 05.10.2023.

15.09.2023 до Господарського суду Київської області від позивача надійшли додаткові письмові пояснення, у яких позивач повторив свою правову позицію про те, що у відповідача за договором виникло зобов`язання з оплати як планового обсягу послуг, так і зобов`язання з оплати фактичного обсягу послуг, при цьому умовами договору не передбачено припинення зобов`язання з оплати планового обсягу послуг в момент закінчення відповідного розрахункового періоду, а тому позивач вважає безпідставними доводи відповідача про необхідність, для цілей визначення періоду прострочення, врахування дати отримання відповідачем актів приймання-передачі електроенергії. Також позивач послався на те, що питання про можливість нарахування електропостачальнику пені в період дії воєнного стану з урахуванням постанови НКРЕКП від 25.02.2022 №332 ухвалою Верховного Суду від 17.08.2023 у справі №911/1359/22 передано на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

20.09.2023 до Господарського суду Київської області від відповідача надійшли додаткові письмові пояснення, у яких відповідач повторив свою правову позицію щодо у спорі про необхідність, для цілей визначення періоду прострочення, врахування дати отримання відповідачем актів приймання-передачі електроенергії, а також надав пояснення щодо нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат за деякими актами приймання-передачі електроенергії.

29.09.2023 до Господарського суду Київської області від відповідача надійшли додаткові письмові пояснення, у яких відповідач зазначив, що після відкриття провадження у справі №911/1798/23 відповідач в якості оплати основного боргу здійснив позивачу оплат на загальну суму 509111910,03 грн, а тому відсутній предмет спору в частині вимог про стягнення 342836551,25 грн основного боргу.

В судове засідання 05.10.2023 з`явились сторони, які повідомили суд про необхідність зупинення провадження у даній справі до перегляду в касаційному порядку судового рішення у подібних правовідносинах у справі №911/1359/22 об`єднаною палатою Касаційного господарського у складі Верховного Суду, протокольною ухвалою в судовому засіданні оголошувалась перерва на 12.10.2023.

09.10.2023 до Господарського суду Київської області від позивача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі до перегляду у касаційному порядку судового рішення у подібних правовідносинах у справі №911/1359/22 об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

В судове засідання 12.10.2023 сторони не з`явились, ухвалою Господарського суду Київської області від 12.10.2023 провадження у справі №911/1798/23 зупинялось до розгляду об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційної скарги ПрАТ «НЕК «Укренерго» на рішення Господарського суду Київської області від 16.12.2022 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.04.2023 у справі №911/1359/22 у подібних правовідносинах.

27.05.2024 до Господарського суду Київської області від позивача надійшло клопотання про поновлення провадження у справі у зв`язку із завершенням розгляду у касаційному порядку справи №911/1359/22 та оприлюдненням повного тексту постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.04.2024.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 03.06.2024 поновлено провадження у справі №911/1798/23, судове засідання призначено на 04.07.2024.

04.07.2024 до Господарського суду Київської області від позивача надійшло клопотання про залишення позову без розгляду в частині вимог про стягнення пені в сумі 105533009,45 грн за періоди з лютого 2022 по травень 2023 з урахуванням правового висновку постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.04.2024 у справі №911/1359/23 щодо застосування пп.16 п.1 постанови НКРЕКП від 25.02.2022 №332 про зупинення нарахування та стягнення штрафних санкцій на період дії воєнного стану.

В судове засідання 04.07.2024 з`явились сторони, які надали пояснення по суті справи, протокольною ухвалою в судовому засідання оголошувалась перерва на 01.08.2024.

19.07.2024 до Господарського суду Київської області від відповідача надійшли додаткові письмові пояснення, у яких відповідач підсумував свої заперечення щодо позовних вимог у справі в розрізі кожного спірного періоду нарахування позивачем пені, 3% річних та інфляційних втрат (січень - травень 2021, листопад-грудень 2021, червень 2022-травень 2023) та надав контррозрахунок відповідача. Із контррозрахунку відповідача вбачається, що відповідач у контррозрахунку погодився із розрахунком позивача щодо пені в межах суми 2272924,77 грн, 3% річних в межах суми 7358136,56 грн та інфляційними втратами в межах суми 16927666,97 грн.

22.07.2024 до Господарського суду Київської області від відповідача надійшла заява про розстрочення виконання рішення суду. У вказаній заяві відповідач просив суд у разі задоволення позову розстрочити виконання рішення суду рівними щомісячними платежами на рік, при цьому відповідач у цій заяві не вказав ні загальну суму боргу, з якою відповідач погоджується та просить суд розстрочити, ні розмір щомісячного платежу, який відповідач зобов`язується сплачувати у межах розстрочення виконання рішення суду.

В судове засідання 01.08.2024 з`явились сторони, які надали пояснення по суті справи, протокольною ухвалою судове засідання було відкладено на 12.09.2024 для надання сторонам можливості подати письмові пояснення щодо контррозрахунку відповідача.

14.08.2024 до Господарського суду Київської області від відповідача надійшли додаткові письмові пояснення, у яких відповідач просив суд одночасно: 1) зменшити розмір нарахованих штрафних санкцій на 95%; 2) застосувати позовну давність; 3) розстрочити виконання рішення суду на один рік рівними щомісячними платежами (при цьому відповідач не вказав ні загальну суму боргу, з якою відповідач погоджується та просить суд розстрочити, ні розмір щомісячного платежу, який відповідач зобов`язується сплачувати у межах можливого розстрочення). Також відповідачем був наданий детальний контррозрахунок пені, 3% річних та інфляційних втрат.

11.09.2024 до Господарського суду Київської області від позивача надійшли додаткові письмові пояснення щодо нарахувань пені, 3% річних та інфляційних втрат, стосовно яких між позивачем та відповідачем залишились неврегульовані розбіжності у цьому спорі.

Також 11.09.2024 до Господарського суду Київської області від позивача надійшло заперечення щодо заяви позивача про розстрочення виконання рішення суду.

В судове засідання 12.09.2024 з`явились сторони, які надали пояснення по суті справи, протокольною ухвалою в судовому засіданні оголошувалась перерва на 19.09.2024.

18.09.2024 до Господарського суду Київської області від відповідача надійшло доповнення до заяви відповідача про розстрочення виконання рішення суду .

Також 18.09.2024 до Господарського суду Київської області від відповідача надійшли додаткові письмові пояснення щодо нарахувань пені, 3% річних та інфляційних втрат, стосовно яких між позивачем та відповідачем залишились неврегульовані розбіжності у цьому спорі.

В судове засідання 19.09.2024 з`явились сторони, які надали пояснення по суті справи, протокольною ухвалою в судовому засіданні оголошувалась перерва на 10.10.2024.

06.10.2024 до Господарського суду Київської області від відповідача надійшли додаткові письмові пояснення щодо нарахувань пені, 3% річних та інфляційних втрат, стосовно яких між позивачем та відповідачем залишились неврегульовані розбіжності у спорі.

В судове засідання 10.10.2024 з`явився відповідач, не з`явився позивач, який подав клопотання про відкладення розгляду справи, протокольною ухвалою судове засідання відкладалось на 31.10.2024.

30.10.2024 до Господарського суду Київської області від відповідача надійшли додаткові письмові пояснення щодо заяви відповідача про розстрочення виконання рішення суду рівними щомісячними платежами.

31.10.2024 до Господарського суду Київської області від позивача надійшов уточнений розрахунок заявленої до стягнення заборгованості з пені, 3% річних та інфляційних втрат, у якому позивач навів свій підсумковий розрахунок пені, 3% річних та інфляційних втрат з урахуванням поданого відповідачем контррозрахунку.

В судове засідання 31.10.2024 з`явились сторони, які надали пояснення по суті справи, протокольною ухвалою в судовому засіданні оголошувалась перерва на 07.11.2024.

В судове засідання 07.11.2024 з`явились сторони, які надали пояснення по суті справи, за результатами з`ясування обставин справи, перевірки їх доказами та проведення судових дебатів 07.11.2024 у судовому засіданні після виходу з нарадчої кімнати судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, проаналізувавши позовні вимоги та заперечення проти них, а також пояснення сторін, з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, відзив на позов та інші заяви сторін по суті спору, оцінивши наявні докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, суд

встановив:

01.01.2019 між Державним підприємством «Національна енергетична компанія «Укренерго» (яке відповідно до статуту позивача перетворено в Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «Укренерго» відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 15.02.2019 №73 та розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.11.2017 №829-р) в якості оператора системи передачі (ОСП) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Київська обласна енергопостачальна компанія» в якості користувача було укладено договір про надання послуг з передачі електричної енергії від № 0204-02024 (надалі договір), відповідно до умов якого позивач як ОСП зобов`язався надавати послугу з передачі електричної енергії (далі послуга), а відповідач як користувач зобов`язався здійснювати оплату за послугу відповідно до умов цього договору (п. 1.1 договору в редакції додаткової угоди від 14.08.2019, додаткової угоди №3 від 21.09.2021, додаткової угоди від 28.12.2021 та додаткової угоди від 30.12.2022).

Згідно з п. 1.2 договору сторони здійснюють свою діяльність відповідно до чинного законодавства України, Правил ринку, Кодексу системи передачі, Кодексу систем розподілу, Кодексу комерційного обліку, ліцензій, відповідно до яких сторони здійснюють господарську діяльність, інших нормативно-правових актів, що забезпечують функціонування ринку електричної енергії України.

В текст договору сторони неодноразово вносили зміни додатковими угодами.

Згідно з п. 4.1 договору (в редакції додаткової угоди від 14.08.2019) для розрахунків за цим договором використовується плановий і фактичний обсяг послуги: 1) плановий обсяг послуги визначається на основі наданих користувачем і погоджених ОСП повідомлень щодо планового обсягу передачі електроенергії на розрахунковий місяць; 2) фактичний обсяг послуги в розрахунковому місяці визначається відповідно до пункту 4.1 цього договору.

Розрахунковим періодом за цим договором є 1 календарний місяць (п. 6.1 договору).

Відповідно до умов п. 6.2 договору (в редакції додаткової угоди від 14.08.2019) користувач здійснює поетапну попередню оплату планової вартості послуги ОСП таким чином:

1 платіж до 17.00 другого банківського дня розрахункового місяця у розмірі 1/5 від планової вартості послуги, визначеної згідно з розділом 5 цього Договору. Подальша оплата може здійснюватися щоденно або шляхом сплати 1/5 від планової вартості послуг, яка визначена згідно з розділом 5 цього договору, у кожен з наступних періодів:

2 платіж з 06 до 10 числа розрахункового місяця,

3 платіж з 11 до 15 числа розрахункового місяця,

4 платіж з 16 до 20 числа розрахункового місяця,

5 платіж з 21 до 25 числа розрахункового місяця.

Відповідно до умов п. 5.2 договору (в редакціях додаткової угоди №3 від 21.09.2021 та додаткової угоди від 30.12.2022) користувач здійснює поетапну попередню оплату планової вартості послуги ОСП таким чином:

1 платіж до 17.00 другого банківського дня розрахункового місяця у розмірі 1/5 від планової вартості послуги, визначеної згідно з розділом 3 цього Договору. Подальша оплата здійснюється шляхом сплати 1/5 від планової вартості послуг, яка визначена згідно з розділом 3 цього договору, відповідно до такого алгоритму:

2 платіж до 10 числа розрахункового місяця,

3 платіж до 15 числа розрахункового місяця,

4 платіж до 20 числа розрахункового місяця,

5 платіж до 25 числа розрахункового місяця.

Згідно з п.6.5 договору (в редакції додаткової угоди від 14.08.2019) користувач здійснює розрахунок з ОСП за фактичний обсяг послуги протягом 3-х банківських днів з дати отримання та на підставі акта приймання-передачі послуги, який ОСП надає користувачу протягом перших 5 робочих днів місяця, наступного за розрахунковим. Оплата послуги здійснюється на підставі рахунків, наданих ОСП або самостійно сформованих в електронному вигляді за допомогою «Системи управління ринком».

Згідно з п.5.5 договору (в редакції додаткової угоди №3 від 21.09.2021) користувач здійснює розрахунок з ОСП за фактичний обсяг послуги протягом 3-х банківських днів з дати отримання та на підставі отриманого акта приймання-передачі послуги, який ОСП надає користувачу протягом перших 11 календарних днів місяця, наступного за розрахунковим. Оплата послуги здійснюється на підставі рахунків, наданих ОСП або самостійно сформованих в електронному вигляді за допомогою «Системи управління ринком».

Згідно з п.5.5 договору (в редакції додаткової угоди від 30.12.2022) користувач здійснює розрахунок з ОСП за фактичний обсяг послуги до 15 числа місяця наступного за розрахунковим (включно), на підставі рахунків, актів надання послуги, наданих виконавцем (ОСП), або самостійно сформованих в електронному вигляді за допомогою «Системи управління ринком» (далі - СУР), або отриманих за допомогою сервісу електронного документообігу (далі - Сервіс) (автоматизована система, яка забезпечує функціонування електронного документообігу), з використанням у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису тієї особи, уповноваженої на підписання документів в електронному вигляді. Вартість наданої послуги за розрахунковий період визначається до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно), на підставі даних, що надаються Адміністратором комерційного обліку (далі - АКО). Акти приймання-передачі послуги направляються користувачу до 12 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно). Коригування обсягів та вартості наданої послуги відповідного розрахункового періоду здійснюється за уточненими даними комерційного обліку, що надаються АКО протягом 10 календарних днів з дати проведення процесу врегулювання в СУР, що здійснюється згідно з правилами ринку. Оплату вартості послуги, після коригування обсягів та вартості послуг, користувач здійснює до 15 числа місяця, наступного за місяцем, у якому отримано акт коригування до акта приймання-передачі послуги (включно).

Пунктом 6.8 договору (в редакціях додаткової угоди від 14.08.2019 та додаткової угоди №3 від 21.09.2021) та пунктом 5.8 договору (в редакції додаткової угоди від 30.12.2022) передбачено, що усі суми, що підлягають оплаті/поверненню за цим договором, здійснюються в національній валюті України у безготівковій формі на банківські рахунки сторін, що зазначені у цьому договорі.

У відповідності до пункту 10.1 договору (в редакції додаткової угоди від 14.08.2019) та пунктом 9.1 договору (в редакціях додаткової угоди №3 від 21.09.2021 та додаткової угоди від 30.12.2022) планові обсяги послуги користувач зобов`язаний подати ОСП до 25 числа місяця, що передує розрахунковому місяцю.

Пунктом 10.4 договору (в редакції додаткової угоди від 14.08.2019) та пунктом 9.4 (в редакціях додаткової угоди №3 від 21.09.2021 та додаткової угоди від 30.12.2022) визначено, що акти приймання-передачі, акти звірки розрахунків наданої послуги, повідомлення вважаються отриманими стороною, зокрема, у разі направлення за допомогою Сервісу.

Звертаючись з даним позовом до суду, позивач зазначав, що він на виконання умов договору надавав відповідачу в періодах січень 2021 лютий 2022 та червень 2022 травень 2023 послуги з передачі електричної енергії, що підтверджується актами приймання-передачі послуг за 2021 рік: за січень 2021 від 31.01.2021 на загальну суму 180843925,68 грн, за лютий 2021 від 28.02.2021 на загальну суму 189672129,92 грн, за березень 2021 від 31.03.2021 на загальну суму 170397448,44 грн, за квітень 2021 від 30.04.2021 на загальну суму 153913243,61 грн, за травень 2021 від 31.05.2021 на загальну суму 124936741,70 грн, за червень 2021 від 30.06.2021 на загальну суму 121936718,23 грн, за липень 2021 від 31.07.2021 на загальну суму 133880178,62 грн, за серпень 2021 від 31.08.2021 на загальну суму 122453343,48 грн, за вересень 2021 від 30.09.2021 на загальну суму 125791378,57 грн, за жовтень 2021 від 31.10.2021 на загальну суму 154323226,22 грн, за листопад 2021 від 30.11.2021 на загальну суму 162878677,30 грн, за грудень 2021 від 31.12.2021 на загальну суму 193013534,87 грн, актом коригування від 28.01.2022 до акта приймання-передачі послуги від 31.07.2021 за липень 2021 (загальна вартість послуг в періоді в результаті корегування: 132880089,79 грн), актом коригування від 21.02.2022 до акта приймання-передачі послуги від 31.08.2021 за серпень 2021 (загальна вартість послуг в періоді в результаті корегування: 122843983,15 грн), актом коригування від 21.03.2022 до акта приймання-передачі послуги від 31.09.2021 за вересень 2021 (загальна вартість послуг в періоді в результаті корегування: 125688095,21 грн), актом коригування від 19.05.2022 до акта приймання-передачі послуги від 31.10.2021 за жовтень 2021 (загальна вартість послуг в періоді в результаті корегування: 155793974,70 грн), актом коригування від 30.05.2022 до акта приймання-передачі послуги від 30.11.2021 за листопад 2021 (загальна вартість послуг в періоді в результаті корегування: 159712697,08 грн), актом коригування від 16.06.2022 до акта приймання-передачі послуги від 31.12.2021 за грудень 2021 (загальна вартість послуг в періоді в результаті корегування: 192248354,54 грн); актами приймання-передачі послуг за 2022 рік: за січень 2022 від 31.01.2022 на загальну суму 224703271,61 грн, за лютий 2022 від 28.02.2022 на загальну суму 186512559,43 грн, за червень 2022 від 30.06.2022 на загальну суму 126586128,89 грн, за липень 2022 від 31.07.2022 на загальну суму 133857812,02 грн, за серпень 2022 від 31.08.2022 на загальну суму 136096517,32 грн, за вересень 2022 від 30.09.2022 на загальну суму 145733432,39 грн, за жовтень 2022 від 31.10.2022 на загальну суму 145685011,96 грн, за листопад 2022 від 30.11.2022 на загальну суму 131689859,09 грн, за грудень 2022 від 31.12.2022 на загальну суму 148827137,95 грн, актом коригування від 29.06.2022 до акта приймання-передачі послуги від 31.01.2022 за січень 2022 (загальна вартість послуг в періоді в результаті корегування: 221885915,58 грн), актом коригування від 27.07.2022 до акта приймання-передачі послуги від 28.02.2022 за лютий 2022 (загальна вартість послуг в періоді в результаті корегування: 188335171,55 грн), актом коригування від 18.08.2022 до акта приймання-передачі послуги від 31.03.2021 за березень 2022 (загальна вартість послуг в періоді в результаті корегування: 129825034,37 грн), актом коригування від 20.09.2022 до акта приймання-передачі послуги від 30.04.2022 за квітень 2022 (загальна вартість послуг в періоді в результаті корегування: 128420959,25 грн), актом коригування від 28.10.2022 до акта приймання-передачі послуги від 31.05.2022 за травень 2022 (загальна вартість послуг в періоді в результаті корегування: 127799460,10 грн), актом коригування від 18.11.2022 до акта приймання-передачі послуги від 30.06.2022 за червень 2022 (загальна вартість послуг в періоді в результаті корегування: 125026621,94 грн), актом коригування від 29.11.2022 до акта приймання-передачі послуги від 31.07.2022 за липень 2022 (загальна вартість послуг в періоді в результаті корегування: 130819657,57 грн), актом коригування від 21.12.2022 до акта приймання-передачі послуги від 31.08.2022 за серпень 2022 (загальна вартість послуг в періоді в результаті корегування: 13343947,31 грн), актом коригування від 30.12.2022 до акта приймання-передачі послуги від 30.09.2022 за вересень 2022 (загальна вартість послуг в періоді в результаті корегування: 143978091,49 грн), актом коригування від 21.02.2023 до акта приймання-передачі послуги від 31.10.2022 за жовтень 2022 (загальна вартість послуг в періоді в результаті корегування: 144935058,32 грн), актом коригування від 17.03.2022 до акта приймання-передачі послуги від 30.11.2022 за листопад 2022 (загальна вартість послуг в періоді в результаті корегування: 130121712,11 грн), актом коригування від 30.03.2023 до акта приймання-передачі послуги від 31.12.2022 за грудень 2022 (загальна вартість послуг в періоді в результаті корегування: 148827057,49 грн); актами приймання-передачі послуг за 2023 рік: за січень 2023 від 31.01.2023 на загальну суму 164769417,04 грн, за лютий 2023 від 28.02.2023 на загальну суму 194443042,82 грн, за березень 2023 від 31.03.2023 на загальну суму 188040005,77 грн, за квітень 2023 від 30.04.2023 на загальну суму 193945784,56 грн, актом коригування від 21.04.2023 до акта приймання-передачі послуги від 31.01.2023 за січень 2023 (загальна вартість послуг в періоді в результаті корегування: 162557916,95 грн), повідомленням відповідача щодо планового обсягу послуги за травень 2023 (копії яких наявні в матеріалах справи).

Для оплати наданих послуг позивачем відповідачу були виставлені відповідні рахунки-фактури, копії яких також наявні в матеріалах справи.

На підтвердження надіслання відповідачу актів приймання-передачі послуг, актів коригування рахунків позивачем надано до матеріалів справи витяги з Сервісу «АСКОД».

Водночас, позивач у позові посилається на те, що відповідач всупереч умов укладеного між сторонами договору не виконав належним чином взяті на себе договірні зобов`язання щодо здійснення розрахунку за надані послуги з передачі електричної енергії, у зв`язку з чим позивачем у цій справі заявлені вимоги до відповідача про стягнення 342836551,25 грн основного боргу (за періоди лютий-травень 2023), а також 109454136,57 грн пені, 29820575,56 грн інфляційних втрат та 7932347,22 грн 3% річних (за періоди січень 2021 лютий 2022 та червень 2022 травень 2023).

Заперечуючи проти позовних вимог щодо стягнення 342836551,25 грн основного боргу, відповідач надав докази повної сплати ним вказаного основного боргу після відкриття провадження у справі №911/1798/23, а саме платіжні доручення від 29.06.2023 на суму 24056000,00 грн, від 30.06.2023 на суму 55443000,00 грн, від 30.06.2023 на суму 1758000,00 грн, від 10.07.2023 на суму 19175547,04 грн, від 10.07.2023 на суму 18174735,79 грн, від 10.07.2023 на суму 16584215,44 грн, від 19.07.2023 на суму 20713254,04 грн, від 19.07.2023 на суму 2786745,96 грн, від 24.07.2023 на суму 55533049,62 грн, від 31.07.2023 на суму 20062146,80 грн, від 31.07.2023 на суму 20541075,64 грн, від 25.08.2023 на суму 49189600,09 грн, від 30.08.2023 на суму 12960746,19 грн, від 30.08.2023 на суму 10989,51 грн, від 31.08.2023 на суму 30649930,66 грн, від 31.08.2023 на суму 7745319,92 грн, від 29.09.2023 на суму 148727507,94 грн, від 21.09.2023 на суму 5045007,39 грн (всього на загальну суму 509156872,03 грн).

В ході розгляду справи позивач та відповідач не заперечували факт повного погашення відповідачем позивачу після відкриття провадження у справі №911/1798/23 основного боргу в сумі 342836551,25 грн, який заявлений до стягнення позивачем у цій справі.

Отже, судом встановлено, що основний борг в сумі 342836551,25 грн, який був заявлений до стягнення позивачем у цій справі, відповідач повністю оплатив позивачу після відкриття провадження у справі №911/1798/23, що підтверджується наявними у справі платіжними дорученнями відповідача та не заперечується сторонами. Тобто на момент розгляду справи №911/1798/23 судом та ухвалення рішення спір між сторонами в частині стягнення вказаного основного боргу в сумі 342836551,25 грн фактично відсутній.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

У зв`язку із цим суд дійшов висновку про закриття провадження у справі №911/1798/23 в частині позовних вимог ПрАТ «НЕК «Укренерго» до ТОВ «Київська обласна енергопостачальна компанія» про стягнення 342836551,25 грн основного боргу згідно з п.2 ч.1 ст.231 Господарського процесуального кодексу України.

Вирішуючи спір в частині решти позовних вимог про стягнення 109454136,57 грн пені, 29820575,56 грн інфляційних втрат та 7932347,22 грн 3% річних (за періоди січень 2021 лютий 2022 та червень 2022 травень 2023), суд дійшов висновку про часткове задоволення вказаних вимог, виходячи з наступного.

Надаючи правову оцінку укладеному між сторонами договору про надання послуг з передачі електричної енергії від 01.01.2019 № 0204-02024 (тут і далі договір), суд виходить з того, що між сторонами на підставі вказаного договору виникли майнові правовідносини за договором про надання послуг.

Так, відповідно до ст.175 Господарського кодексу України майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Пунктом 1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Згідно із ст.509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч.1 ст.901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Також відповідно до ч.1 ст.903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Суд при цьому відмічає, що за умовами укладеного між позивачем та відповідачем договору розрахунковим періодом за цим договором сторони визначили 1 календарний місяць (п. 6.1 договору).

При цьому, як випливає із умов п. 6.2 та 6.5 договору (в редакції додаткової угоди від 14.08.2019) та п. 5.2 та 5.5 договору (в редакціях додаткової угоди №3 від 21.09.2021 та додаткової угоди від 30.12.2022), відповідач як користувач зобов`язався здійснювати оплату послуг за кожен розрахунковий період як шляхом здійснення позивачу поетапної попередньої оплати планової вартості послуги ОСП (п`ятьма платежами у розмірі 1/5 від планової вартості послуги у розрахунковому періоду), так і шляхом здійснення розрахунку з позивачем за фактичний обсяг послуги на підставі рахунків, наданих ОСП або самостійно сформованих в електронному вигляді за допомогою «Системи управління ринком».

За змістом положень ст.193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання-відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно з ч. ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У ст.629 Цивільного кодексу України закріплений основоположний принцип договірного права «pacta sunt servanda», відповідно до якого договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.525, 526 Цивільного кодексу України, ст.193, 202 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

В пункті 6.7 договору (в редакції додаткової угоди від 14.08.2019) та пункті 5.7 договору (в редакціях додаткової угоди №3 від 21.09.2021 та додаткової угоди від 30.12.2022) сторони встановили для користувача (відповідача за договором) пеню в розмірі 0,1% (але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня) від суми боргу за кожен день прострочення.

Крім того, на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України не є штрафною санкцією, а є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц.

Позивач до позовної заяви надав розрахунок пені (на загальну суму 109454136,57 грн), інфляційних втрат (на загальну суму 29820575,56 грн) та 3% річних (на загальну суму 7932347,22 грн) за розрахункові періоди січень 2021 лютий 2022 та червень 2022 травень 2023.

Відповідач в ході розгляду справи не заперечив факт виникнення у нього прострочення по сплаті позивачу вартості послуг (основного боргу) за розрахункові періоди січень 2021 лютий 2022 та червень 2022 травень 2023, однак відповідач заперечив при цьому позовні вимоги про стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних, пославшись на: 1) невірне визначення позивачем перебігу строку обчислення виникнення та прострочення виконання договірних зобов`язань, а саме неврахування позивачем дати отримання відповідачем актів приймання-передачі електроенергії, а також вихідних, святкових та неробочих днів для цілей визначення періоду прострочення при розрахунку; 2) безпідставність нарахування інфляційних втрат за період прострочення менше 15 днів місяця; 3) заборону нарахування штрафних санкцій електропостачальникам в період дії воєнного стану та карантину відповідно до постанови НКРЕКП № 766 від 08.04.2020 та постанови НКРЕКП № 413 від 26.04.2022; 4) невірне визначення позивачем розміру основного боргу в окремих періодах для цілей нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат; 5) безпідставність нарахування позивачем пені, 3% річних та інфляційних втрат у період після 24.02.2022, оскільки листом від 06.03.2022 відповідач повідомив позивача про неможливість виконання зобов`язань за договором через настання форс-мажорних обставин разом із повідомленням Торгово-промислової палати від 28.02.2022 №2024/02/0-7/1; 6) пропуск позивачем строку позовної давності в частині позовних вимог про стягнення 4751809,68 грн пені за періоди прострочення до 20.06.2022.

Відповідач в ході розгляду справи надав суду 14.08.2024 свій контррозрахунок пені (на загальну суму 2257573,08 грн), інфляційних втрат (на загальну суму 17698077,82 грн) та 3% річних (на загальну суму 7309486,49 грн).

Позивач в ході розгляду справи частково врахував заперечення відповідача щодо нарахувань пені, інфляційних втрат та 3% річних та подав суду 31.10.2024 з урахуванням контррозрахунку відповідача оновлений розрахунок позивача щодо пені (на загальну суму 2972745,16 грн), інфляційних втрат (на загальну суму 16941825,09 грн) та 3% річних (на загальну суму 6363608,77 грн). Крім того, позивач подав суду 03.07.2024 заяву про залишення позову без розгляду в частині вимог про стягнення пені в розмірі 105533009,45 грн, нарахованої позивачем за періоди після 24.02.2022.

Аналізуючи доводи відповідача про невірне визначення позивачем перебігу строку обчислення виникнення та прострочення виконання договірних зобов`язань, а саме неврахування позивачем дати отримання відповідачем актів приймання-передачі електроенергії, а також вихідних, святкових та неробочих днів для цілей визначення періоду прострочення при розрахунку, суд вказані доводи відхиляє з огляду на таке.

Доводи відповідача про те, що для цілей визначення початку прострочення відповідача по сплаті вартості послуг позивача (основного боргу) необхідно враховувати дату отримання відповідачем актів приймання-передачі електроенергії, суперечать обставинами справи, а саме умовам укладеного договору між позивачем та відповідачем.

Так, із умов п. 6.2 та 6.5 договору (в редакції додаткової угоди від 14.08.2019) та п. 5.2 та 5.5 договору (в редакціях додаткової угоди №3 від 21.09.2021 та додаткової угоди від 30.12.2022) випливає, що відповідач як користувач зобов`язався здійснювати оплату послуг за кожен розрахунковий період як шляхом здійснення позивачу поетапної попередньої оплати планової вартості послуги ОСП (п`ятьма платежами у розмірі 1/5 від планової вартості послуги у розрахунковому періоду), так і шляхом здійснення розрахунку з позивачем за фактичний обсяг послуги на підставі рахунків, наданих ОСП або самостійно сформованих в електронному вигляді за допомогою «Системи управління ринком».

Тобто із вказаних умов договору випливає, що користувач (відповідач в договорі) зобов`язався використовувати як плановий, так і фактичний обсяг послуги, які є взаємопов`язані і не замінюють один одного, тобто у користувача відсутнє право вибору платити за плановий обсяг чи за фактичний обсяг. Користувач зобов`язаний здійснити оплату планового обсягу на умовах попередньої оплати протягом розрахункового місяця, а по закінченню відповідного місяця визначити необхідність сплати фактичного обсягу послуг, отриманих за такий розрахунковий місяць (подібний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 19.08.2022 у справі № 912/1941/21, від 09.11.2022 у справі №904/5899/21).

Крім того, відповідач у цій справі не посилався на неможливість ним самостійно сформувати в електронному вигляді за допомогою «Системи управління ринком» рахунки для оплати вартості планового та фактичного обсягів.

Доводи відповідача про неврахування позивачем у розрахунку вихідних, святкових та неробочих днів для цілей визначення періоду прострочення також є помилковими.

Дійсно, відповідно до положень п.5 ч.254 Цивільного кодексу України, на які посилається відповідач, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Разом з тим, відповідачем не враховано, що строк обчислюється роками, місяцями, тижнями, днями або годинами, в той час як термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (ст. 251 та 252 Цивільного кодексу України).

При цьому, як випливає з положень договору, сторони в договорі встановили саме конкретні терміни (а не строки) для сплати відповідачем позивачу вартості планового обсягу послуг (а саме конкретні календарні дати для сплати п`ятьох платежів у розмірі 1/5 від планової вартості послуги у розрахунковому періоду) у п. 5.2 договору (в редакціях додаткової угоди №3 від 21.09.2021, додаткової угоди від 28.12.2021 та додаткової угоди від 30.12.2022) та конкретні терміни (а не строки) для сплати відповідачем позивачу вартості фактичного обсягу послуг (а саме до 15 числа наступного за розрахунковим місяця у п.5.5 договору в редакції додаткової угоди від 28.12.2021 та додаткової угоди від 30.12.2022).

У зв`язку з цим доводи відповідача про необхідність врахування дати фактичного отримання відповідачем актів приймання-передачі електроенергії та про неврахування позивачем у розрахунку вихідних, святкових та неробочих днів є помилковими та не спростовують вимог позивача у спорі.

Доводи відповідача про безпідставність нарахування інфляційних втрат за період прострочення менше 15 днів місяця є також помилковими, оскільки у своєму розрахунку позивач не нараховує відповідачу інфляційні втрати за період прострочення менше 15 днів.

Зокрема, в оновленому розрахунку позивача інфляційні нарахування за актом приймання-передачі послуги за лютий 2023 нараховані за період з 16.03.2023 по 27.04.2023 в сумі 125271,91 грн, із чого вбачається, що позивачем в розрахунку застосований лише індекс інфляції за квітень 2023 (1,002) та не застосований індекс інфляції за березень 2023 (62635955,60 x 1.00200000 - 62635955,60 = 125271,91 грн). Водночас, період прострочення у березні 2023 становить саме 16 днів (з 16 по 31 березня), що є більшим половини місяця (березня), а тому позивач не був позбавлений можливості в розрахунку застосувати не тільки індекс інфляції за квітень, а й також індекс за березень (оскільки період прострочення у березні також становив більше половини місяця). Разом з тим, оскільки суд ухвалює рішення у межах заявлених позовних вимог, то суд приймає даний розрахунок позивача в межах розміру саме 125271,91 грн, тобто в межах заявленого позивачем розміру без додаткового збільшення на індекс інфляції за березень.

Суд відмічає, що доводи відповідача про заборону нарахування електропостачальникам пені в період дії карантину відповідно до пункту 3 постанови НКРЕКП №766 від 08.04.2020 (що діяв з 08.04.2020 по 26.01.2021) та в період дії воєнного стану відповідно до постанови НКРЕКП №413 від 26.04.2022, враховані позивачем у наданому позивачем в ході розгляду справи 31.10.2024 оновленому розрахунку пені, інфляційних втрат та 3% річних.

Так, у поданому до суду 31.10.2024 оновленому розрахунку пені позивачем пеня нарахована за період прострочення з 27.01.2021, тобто доводи відповідача про заборону нарахування електропостачальникам пені в період з 08.04.2020 по 26.01.2021 враховані позивачем у поданому до суду оновленому розрахунку, що вказує на те, що позивач заявлені в позовній заяві вимоги в частині нарахування пені за період з 05.01.2021 по 26.01.2021 вже не підтримує у цьому спорі, але і не відмовляється від них, оскільки позивач заяву про відмову від позову в цій частині вимог суду не подавав.

Також у поданому до суду 31.10.2024 оновленому розрахунку пені позивачем пеня нарахована за період прострочення до 20.01.2022, вимоги про нарахування пені за період після 24.02.2022 у оновленому розрахунку позивача відсутні. Крім того, позивач подав до суду 03.07.2024 заяву про залишення позову без розгляду в частині вимог про стягнення пені в розмірі 105533009,45 грн, нарахованої позивачем за періоди після 24.02.2022, що вказує на те, що позивач заявлені в позовній заяві вимоги в частині нарахування пені за періоди після 24.02.2022 також вже не підтримує у цьому спорі, але і не відмовляється від них, оскільки позивач заяву про відмову від позову в цій частині вимог суду не подавав.

Суд при цьому також враховує, що відповідно до пункту 3 постанови НКРЕКП «Про дії учасників ринку електричної енергії у період дії карантину та обмежувальних заходів, пов`язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» №766 від 08.04.2020 (що діяв з 08.04.2020 по 26.01.2021) операторам систем розподілу було дозволено не застосовувати до електропостачальників, що виконують функції постачальників універсальних послуг, заходи, передбачені пунктом 6.6 Типового договору електропостачальника про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії, що є додатком 4 до Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП №312 від 14.03.2018.

Крім того, відповідно до підпунктом 16 пункту 1 постанови НКРЕКП «Про забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії на період дії в Україні воєнного стану» №332 від 25.02.2022 (доповненим відповідно до постанови №413 від 26.04.2022) визначено зупинити нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії".

Як вказував з цього приводу Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 19.04.2024 у справі № 911/1359/22, підпункт 16 пункту 1 постанови НКРЕКП №332 від 25.02.2022 (у редакції постанови НКРЕКП № 413 від 26.04.2022) це імперативна норма, якою держава вказала учасниками ринку електричної енергії, що на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування зупиняється нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії».

Враховуючи викладене, суд погоджується з доводами відповідача про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення пені, яка нарахована позивачем в позовній заяві за період з 05.01.2021 по 26.01.2021 та за період з 24.02.2022 по 31.05.2023. Тому суд дійшов висновку про відмову в позовних вимогах в частині стягнення пені, яка нарахована за період з 05.01.2021 по 26.01.2021 та за період з 24.02.2022 по 31.05.2023.

Заяву позивача про залишення позову без розгляду в частині вимог про стягнення пені, яка нарахована за період з 24.02.2022 по 31.05.2023, суд відхиляє, оскільки за змістом п.5 ч.1 ст.226 Господарського процесуального кодексу України позивач був вправі подати таку заяву до початку розгляду справи по суті, в той час як позивач таку заяву подав до суду лише 04.07.2024 на стадії розгляду справи по суті. Отже позовні вимоги в цій частині спору підлягають вирішенню судом по суті також.

Водночас, вказані вимоги в цій частині спору про стягнення пені за періоди з 24.02.2022 по 31.05.2023 задоволенню не підлягають з урахуванням правового висновку постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.04.2024 у справі №911/1359/23 щодо застосування пп.16 п.1 постанови НКРЕКП від 25.02.2022 №332, про що судом зазначено вище, а тому суд ухвалює рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в цій частині спору.

Щодо доводів відповідача про невірне визначення позивачем розміру основного боргу в окремих періодах для цілей нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат, то суд зазначає, що ці доводи відповідача враховані позивачем у наданому позивачем в ході розгляду справи 31.10.2024 оновленому розрахунку пені, інфляційних втрат та 3% річних у цій справі. Вказаний оновлений розрахунок позивача відповідачем не спростований.

Доводи відповідача про безпідставність нарахування позивачем пені, 3% річних та інфляційних втрат у період після 24.02.2022, оскільки листом від 06.03.2022 відповідач повідомив позивача про неможливість виконання зобов`язань за договором через настання форс-мажорних обставин разом із повідомленням Торгово-промислової палати від 28.02.2022 №2024/02/0-7/1, суд відхиляє з огляду таке.

По-перше, відповідачем не враховано, що форс-мажор не звільняє сторін договору від виконання зобов`язань і не змінює строків такого виконання, цей інститут спрямований виключно на звільнення сторони від негативних наслідків, а саме від відповідальності за невиконання чи прострочення виконання зобов`язань на період існування форс-мажору. Разом з тим, нарахування у вигляді інфляційних втрат та 3% річних, що передбачені ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, за своєю правовою природою не є правовою відповідальністю (штрафними санкціями), встановленою ст.611 Цивільного кодексу України та ст.217 Господарського кодексу України. Тому правила щодо звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання у випадку настання непереборної сили (форс-мажору), визначені ст.617 Цивільного кодексу України та ст.218 Господарського кодексу України, не підлягають застосуванню до акцесорного зобов`язання, передбаченого ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, щодо сплати суми боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також процентів річних від простроченої суми. Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 13.09.2023 р. у справі №910/8741/22).

Тобто доводи відповідача в цій частині спору не спростовують позовних вимог про нарахування 3% річних та інфляційних втрат у періоді після 24.02.2022.

По-друге, доводи відповідача та надані ним докази про наявність документально засвідчених та підтверджених дій форс-мажорних обставин за договором № 0204-02024 суд також відхиляє, з огляду на таке.

Пунктом 10.1 укладеного сторонами договору (в редакції додаткової угоди від 28.12.2021 та додаткової угоди від 30.12.2022) передбачено, що сторони звільняються від відповідальності за повне або часткове невиконання своїх зобов`язань за цим договором, якщо це є результатом дії форс-мажорних обставин. Якщо внаслідок дії форс-мажорних обставин (техногенного/природного/соціально-політичного/військового характеру), унеможливлюється виконання будь-якою стороною зобов`язань за договором, така сторона повинна невідкладно повідомити у письмовій формі про це іншу сторону. Неповідомлення однієї зі сторін про неможливість виконання прийнятих за даним договором зобов`язань, позбавляє сторону права посилатися на будь-яку вищевказану обставину як на підставу, що звільняє від відповідальності за невиконання зобов`язань. Термін виконання зобов`язань за цим договором у разі форс-мажорних обставин відкладається на строк дії таких обставин.

На підтвердження настання форс-мажорних обставин саме за договором №0204-02024 відповідач до відзиву на позовну заяву надав сертифікат № 3200-22-1637 Київської обласної (регіональної) торгово-промислової палати від 30.11.2022 № 237/03.23. Відповідно до вказаного сертифікату Київська обласна (регіональна) торгово-промислова палата зазначила, що засвідчує Товариству з обмеженою відповідальністю «Київська обласна енергопостачальна компанія» форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили: військова агресія Російської Федерації проти України, що стало підставою для введення воєнного стан, призупинення діяльності на тимчасово окупованих територіях, протиправні дії третіх осіб щодо обов`язку (зобов`язання), а саме: оплачувати послуги з передачі електричної енергії, у термін з 24.02.2022 за договором про надання послуг з передачі електричної енергії № 0204-02024 від 01.01.2019. У вказаному сертифікаті вказано період дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили): дата настання 24.02.2022, дата закінчення: тривають на 30.11.2022.

Дослідивши наданий відповідачем Сертифікат № 3200-22-1637 від 31.11.2022 Київської обласної (регіональної) ТПП та доводи відповідача, суд зазначає, що даний сертифікат не містить об`єктивних та реальних причин неможливості виконання відповідачем своїх договірних зобов`язань, не доводить причинно-наслідковий зв`язок між зобов`язаннями, які сторона не може виконати, та обставинами (їхнім результатом), на які сторона посилається як на підставу неможливості виконати зобов`язання.

Суд з цього приводу зазначає, що у відповідача за договором про надання послуг з передачі електричної енергії № 0204-02024 від 01.01.2019 виникло саме грошове зобов`язання по оплаті позивачу наданих послуг, відповідач після 24.02.2022 продовжив користуватись послугами за договором і при цьому відповідачем не доведено суду причинно-наслідковий зв`язок між неможливістю своєчасно виконати це грошове зобов`язання (сплатити позивачу основний борг), яке відповідач виконав не своєчасно, та обставинами (їхнім результатом), на які відповідач посилається як на підставу неможливості виконати зобов`язання.

Обставина широкомасштабної військової агресії РФ проти України та запровадження у зв`язку з цим воєнного стану з 24.02.2022 є загальновідомою обставиною, яка не потребує доказування та є безпрецедентною ситуацією, яка вплинула на всі сфери життя.

Разом з тим, відповідно до обставин даної справи прострочення по сплаті основного боргу у відповідача за даним договором виникали ще до запровадження з 24.02.2022 воєнного стану, зокрема прострочення у відповідача існувало вже в періодах січня-травня 2021, що, в свою чергу, не свідчить на користь позиції відповідача у спорі про неможливість виконання відповідачем вказаних грошових зобов`язань за договором (зокрема, у січні 2021) внаслідок обставин, які настали значно пізніше - з 24.02.2022 і про які відповідач у спорі стверджує як про форс-мажорні.

У постановах Верховного Суду від 25.01.2022 у справі № 904/3886/21 та від 30.11.2021 у справі № 913/785/17 визначено, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них, як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.

Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку виконання зобов`язання; доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору. Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 15.06.2018 у справі № 915/531/17, від 26.05.2020 у справі № 918/289/19, від 17.12.2020 у справі №913/785/17, від 30.11.2021 у справі № 913/785/17.

Саме лише твердження відповідача та доданий до матеріалів справи Сертифікат №3200-22-1637 від 31.11.2022 про те, що невиконання грошових зобов`язань з оплати наданих послуг з передачі електричної енергії у встановлений договором строк сталося з причин настання форс-мажорних обставин та пов`язано з військовою агресією проти України та введенням воєнного стану є необґрунтованими, оскільки стороною договору має бути доведено не лише факт настання таких обставин, але і їхня здатність впливати на реальну можливість виконання зобов`язання.

Отже, суд зауважує, що відповідачем не доведено наявність безпосереднього причинно-наслідкового зв`язку між тими обставинами, на які посилається відповідач як на форс-мажорні, і невиконанням відповідачем договірного грошового зобов`язання по сплаті позивачу вартості послуг.

Доводи відповідача про пропуск позивачем строку позовної давності, а саме про те, що річний строк позовної давності за вимогами про стягнення пені продовжився лише до 30.06.2023 відповідно до п.12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України (щодо продовження строків на період дії карантину) та сплив 30.06.2023 є помилковими, оскільки відповідачем при цьому не враховано також норму п.19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України (щодо зупинення перебігу строку позовної давності на строк дії воєнного стану). Тому, враховуючи карантин, який тривав з березня 2020 до червня 2023 та запроваджений з 24.02.2022 воєнний стан, річний строк позовної давності за вимогами про стягнення пені за періоди з січня 2021 позивачем не пропущений.

За огляду на зазначене, відповідачем належними та допустимими доказами не доведено тих обставин, на які він посилається у якості підстав для відмови в задоволенні позовних вимог в цій частині спору.

Таким чином, перевіривши розрахунок позивача щодо пені, інфляційних втрат та 3% річних та проаналізувавши доводи сторін та наданим ним докази, суд дійшов висновку про обґрунтованість та доведеність позивачем вимог в частині стягнення з відповідача 2421279,16 грн пені, 16941825,09 грн інфляційних втрат та 6177831,76 грн 3% річних, які відповідачем не спростовані, а саме:

Платіжний документСума рахункуСума простроченого платежу згідно рахункуЗагальна заборгова-ність за місяць по рахункамЗагальна заборгова-ність по АктамПеріод простроченняКіль-кість днів простроченняПеня (подвійна облікова ставка НБУ)Інфляційні витрати 3% річних Рахунок №0204-02024 29/12/2020 25 042 836,0025 042 836,0025 042 836,00-05.01.202128.01.2021240,00 325 556,87 49 399,57 5 042 836,00 29.01.202131.01.202130,00 01 243,44 Рахунок №0204-02024 05/01/202125 042 836,0025 042 836,0030 085 672,00 11.01.202131.01.2021210,00 325 556,8743 224,62Рахунок №0204-02024 11/01/2021 25 042 836,0025 042 836,0055 128 508,00 16.01.202131.01.2021140,00 0,00 32 933,04Рахунок №0204-02024 15/01/2021 25 042 836,0025 042 836,0080 171 344,00 21.01.202131.01.2021110,00 0,00 22 641,47Рахунок №0204-02024 21/01/2021 25 042 836,00 25 042 836,00105 214 180,00 27.01.202131.01.2021641 166,310,00 10 291,58Акт за січень 2021 від 31.01.2021 180 843 925,68 0,00 0,00 0,00 платіж. доруч. 140 843 925,68 0,00 0,00 0,00 платіж. доруч. 134 757 211,39 0,00 0,00 0,00 платіж. доруч. 128 757 211,39 0,00 0,00 0,00 платіж доруч. 122 757 211,39 0,000,00 0,00платіж. доруч. 120 257 211,3923.02.202123.02.2021139 536,620,00 9 884,15платіж. доруч. 117 757 211,3924.02.202124.02.2021138 714,70 0,00 9 678,67платіж. доруч. 55 629 745,6825.02.202103.03.20217128 024,62 0,00 32 006,16платіж. доруч. 45 629 745,6804.03.202110.03.20217112 511,70 0,00 26 252,73Рахунок №0204-02024 28/01/202124 337 404,00 24 337 404,00 24 337 404,00 03.02.202128.02.202126208 034,80 243 374,04 52 008,70Рахунок №0204-02024 04/02/2021 24 337 404,00 24 337 404,00 48 674 808,00 11.02.202128.02.202118144 024,09 243 374,04 36 006,02Рахунок №0204-02024 11/02/2021 24 337 404,00 24 337 404,00 73 012 212,00 16.02.202128.02.202113104 017,40 0,00 26 004,35Рахунок №0204-02024 16/02/2021 24 337 404,00 24 337 404,00 97 349 616,00 21.02.202128.02.2021864 010,71 0,0016 002,68Рахунок №0204-02024 19/02/2021 24 337 404,00 24 337 404,00 121 687 020,00 26.02.202128.02.2021324 004,01 0,006 001,00Акт за лютий 2021 від 28.02.2021 00,000,000,00платіжне доручення 177 503 429,72 00,000,000,00платіжне доручення 165 334 729,52 00,000,000,00платіжне доручення 140 997 329,12 00,000,000,00платіжне доручення 116 659 928,72 00,00 0,000,00платіжне доручення 109 659 928,72 00,000,000,00платіжне доручення 85 322 528,32 00,00 0,000,00платіжне доручення 67 985 127,92 00,00 0,000,00платіжне доручення 62 985 127,92 00,00 0,000,00платіжне доручення 32 985 127,9224.03.202124.03.2021111 748,13 0,00 2 711,11Рахунок №0204-02024 26/02/2021 21 162 960,00 21 162 960,00 21 162 960,00 03.03.202129.03.202127202 352,69 359 770,32 46 964,38 Рахунок №0204-02024 04/03/2021 21 162 960,00 21 162 960,00 42 325 920,00 11.03.202130.03.202120150 749,85 359 770,32 34 788,43Рахунок №0204-02024 10/03/2021 21 162 960,00 21 162 960,00 63 488 880,00 16.03.202131.03.202116120 599,88 0,0027 830,74Рахунок №0204-02024 15/03/2021 21 162 960,00 21 162 960,00 84 651 840,00 21.03.202131.03.20211182 912,42 0,0019 133,64Рахунок №0204-02024 19/03/202121 162 960,00 21 162 960,00 105 814 800,00 26.03.202131.03.2021645 224,96 0,0010 436,53Акт за березень 2021 від 31.03.2021 0,000,000,00платіжне дор. 149 234 488,44 00,000,000,00платіжне дор. 128 071 528,44 00,000,000,00платіжне дор. 106 908 568,44 00,000,000,00платіжне дор. 85 745 608,44 00,000,000,00платіжне дор. 63 928 000,00 00,000,000,00Рахунок №0204-02024 29/03/2021 20 104 812,0020 104 812,0020 104 812,00 03.04.202126.04.202124183 972,80140 733,6839 658,81Рахунок №0204-02024 05/04/2021 20 104 812,0020 104 812,0040 209 624,00 12.04.202126.04.202115119 527,24140 733,6824 786,75Рахунок №0204-02024 05/04/2021 від 12.04.202120 104 812,0020 104 812,0060 314 436,00 16.04.202129.04.202114115 671,520,0023 134,30Рахунок №0204-02024 16/04/2021 від 16.04.202120 104 812,0020 104 812,0080 419 248,00 21.04.202129.04.2021974 360,260,0014 872,05Рахунок №0204-02024 21/04/2021 від 21.04.202120 104 812,0020 104 812,00100 524 060,00 26.04.202129.04.2021433 049,010,006 609,80Акт за квітень 2021 від 30.04.2021 0,000,000,00платіжне дор. 125 103 243,61 00,000,000,00платіжне дор. 53 389 243,61 00,000,000,00платіжне дор. 822 792,73 00,000,000,00Акт кориування до акта від 08.2021 15 576,11 00,000,000,00Рахунок №0204-02024 28/04/2021 19 752 096,0019 752 096,0019 752 096,00 05.05.202105.05.202118 117,300,001 623,46Рахунок №0204-02024 05/05/2021 19 752 096,0019 752 096,0039 504 192,00 11.05.202117.05.2021756 821,100,0011 364,22Рахунок №0204-02024 11/05/2021 19 752 096,0019 752 096,0059 256 288,00 16.05.202120.05.2021540 586,500,008 117,30Рахунок №0204-02024 14/05/2021 19 752 096,0019 752 096,0079 008 384,00 21.05.202130.05.20211081 173,000,0016 234,60Рахунок №0204-02024 20/05/2021 19 752 096,0019 752 096,0098 760 480,00 26.05.202130.05.2021540 586,500,008 117,30Акт за травень 2021 від 31.05.2021 0,000,000,00платіжне дор. 105 184 645,70 00,000,000,00 85 432 549,70 00,000,000,00 65 680 453,70 00,000,000,00 26 176 261,70 00,000,000,00Акт за червень 2021 від 30.06.2021 00,000,000,00Рахунок №0204-02024 05/07/2021 1 307 658,23 00,000,000,00Акт за липень 2021 від 31.07.2021 00,000,000,00Рахунок №0204-02024 04/08/2021 13 356 118,62 00,000,000,00Акт за серпень 2021 від 31.08.2021 00,000,000,00Рахунок №0204-02024 06/09/2021 122453343,48 00,000,000,00Акт за вересень 2021 від 30.09.2021 00,000,000,00Рахунок №0204-02024 05/10/2021 125791378,57 00,000,000,00Акт за жовтень 2021 від 31.10.2021 00,000,000,00Рахунок №0204-02024 05/11/2021 154323226,22 00,000,000,00Акт за листопад 2021 від 30.11.2021 00,000,000,00Рахунок №0204-02024 06/12/2021 39 428 077,30 00,000,000,00Акт за грудень 2021 від 31.12.2021 60 744 534,8716.01.202120.01.20215149 781,040,0024 963,51Рахунок №0204-02024 05/01/2022 від 05.01.202262 565 617,46 00,000,000,00Акт за січень 2022 від 31.01.2022 00,000,000,00Рахунок №0204-02024 04/02/2022 224703271,61 00,000,000,00Акт за лютий 2022 від 28.02.2022 00,000,000,00Рахунок № 0204-02024 30/05/202217 835 024,0017 835 024,0017 835 024,00 03.06.202230.06.2022280,00552 885,7441 044,99Рахунок № 0204-02024 03/06/202217 835 024,0035 670 048,0017 835 024,00 13.06.202230.06.2022180,00552 885,7426 386,06Рахунок № 0204-02024 10/06/202217 835 024,0053 505 072,0017 835 024,00 16.06.202230.06.2022150,000,0021 988,39Рахунок № 0204-02024 15/06/202217 835 024,0071 340 096,0017 835 024,00 21.06.202230.06.2022100,000,0014 658,92Рахунок № 0204-02024 20/06/202217 835 024,0089 175 120,0017 835 024,00 26.06.202230.06.202250,000,008 795,35Акт за червень 2022 від 30.06.2022 126 586 128,8916.07.202228.07.2022130,000,00135 256,41платіжне доруч. 120 029 257,4630.07.202230.08.2022320,001 320 321,83315 693,39платіжне доруч. 3 866 248,7131.08.202231.08.202210,000,00317,77Акт коригування до акта від 02.2022 1 822 612,1216.08.202230.08.2022150,000,002 247,06Рахунок № 0204-02024 /28/06/202218 249 792,0018 249 792,0018 249 792,00 05.07.202231.07.2022270,00127 748,5440 499,54Рахунок № 0204-02024 05/07/202218 249 792,0036 499 584,0018 249 792,00 11.07.202231.07.2022210,00127 748,5431 499,64Рахунок № 0204-02024 11/07/202218 249 792,0054 749 376,0018 249 792,00 16.07.202231.07.2022140,000,0023 999,73Рахунок № 0204-02024 15/07/202218 249 792,0072 999 168,0018 249 792,00 21.07.202231.07.2022110,000,0016 499,81Рахунок № 0204-02024 20/07/202218 249 792,0091 248 960,0018 249 792,00 26.07.202231.07.202260,000,008 999,90Акт за липень 2022 від 31.07.2022 127 816 937,8216.08.202230.08.2022150,000,00157 582,53 60 883 603,8331.08.202215.09.2022160,00 80 066,11Рахунок № 0204-02024 29/07/202218 249 792,0018 249 792,0018 249 792,00 03.08.202231.08.2022290,00200 747,7143 499,50Рахунок № 0204-02024 05/08/202218 249 792,0036 499 584,0018 249 792,00 11.08.202231.08.2022210,00200 747,7131 499,64Рахунок № 0204-02024 10/08/202218 249 792,0054 749 376,0018 249 792,00 16.08.202231.08.2022160,000,0023 999,73Рахунок № 0204-02024 15/08/202218 249 792,0072 999 168,0018 249 792,00 21.08.202231.08.2022110,000,0016 499,81Рахунок № 0204-02024 19/08/202218 249 792,0091 248 960,0018 249 792,00 26.08.202231.08.202260,000,008 999,90Акт за серпень 2022 від 31.08.2022 105 136 889,5316.09.202219.09.202240,000,0034 565, 55 103 745 834,4 103 464 824,121.09.202220.10.2022300,002 586 620,60255 118,74 39809024,0121.10.202230.10.2022100,000,0032 719,75Рахунок №0204-02024 29/08/202218 664 560,0018 664 560,0018 664 560,00 03.09.202230.09.2022280,00354 626,6442 954,06Рахунок №0204-02024 05/09/202218 664 560,0037 329 120,0018 664 560,00 11.09.202230.09.2022200,00354 626,6430 681,47Рахунок №0204-02024 09/09/202218 664 560,0055 993 680,0018 664 560,00 16.09.022230.09.2022150,000,0023 011,10Рахунок №0204-02024 15/09/202218 664 560,0074 658 240,0018 664 560,00 21.09.202230.09.2022100,000,0015 340,73Рахунок №0204-02024 20/09/202218 664 560,0093 322 800,0018 664 560,00 26.09.202230.09.202250,000,007 670,37Акт за вересень 2022 від 30.09.2022 145 733 432,3916.10.202230.10.2022150,00 179 671,36 88 341 652,7931.11.202218.11.2022190,00618 391,57137 958,20 86 782 145,8419.11.202229.11.2022110,000,0078 460,57 16 743 825,4330.11.202230.11.202210,000,001 376,20 30.11.2022 0,00 Рахунок №0204-02024 20/09/202222 397 472,0022 397 472,0022 397 472,00 05.10.202231.10.2022270,00559 936,8049 703,98Рахунок №0204-02024 05/10/2022 22 397 472,0044 794 944,0022 397 472,00 11.10.202231.10.2022210,00559 936,8038 658,65Рахунок №0204-02024 10/10/202222 397 472,0067 192 416,0022 397 472,00 16.10.202231.10.2022160,000,0029 454,21Рахунок №0204-02024 14/10/202222 397 472,0089 589 888,0022 397 472,00 21.10.202231.10.2022110,000,0020 249,77Рахунок №0204-02024 20/10/202222 397 472,00111 987 360,0022 397 472,00 26.10.202231.10.202260,000,0011 045,33Акт за жовтень 2022 від 31.10.2022 145 685 011,9616.11.202229.11.2022140,000,00167 637,55 96 589 457,5130.11.202220.12.2022210,00676 126,20166 716,05 93 931 987,521.12.202228.12.202280,000,0061 763,50Акт кори- гування до акта від 05.2022 82 822,1316.11.202228.12.2022430,00579,75292,71Рахунок № 0204-02024 28/10/202222 397 472,0022 397 472,0022 397 472,00 03.11.202230.11.2022280,00156 782,3051 544,87Рахунок № 0204-02024 04/11/202222 397 472,0044 794 944,0022 397 472,00 11.11.202230.11.2022200,00156 782,3036 817,76Рахунок № 0204-02024 10/11/202222 397 472,0067 192 416,0022 397 472,00 16.11.202230.11.2022150,000,0027 613,32Рахунок № 0204-02024 15/11/202222 397 472,0089 589 888,0022 397 472,00 21.11.202230.11.2022100,000,0018 408,88Рахунок № 0204-02024 21/11/202222 397 472,00 111 987 360,0022 397 472,00 26.11.202230.11.202250,00 0,00 9 204,44Акт за листопад 2022 від 30.11.2022 131 689 859,0915.12.202228.12.2022140,00 0,00 151 533,54 120 346 466,9729.12.202229.12.202210,00 0,00 9 891,49 13 232 924,3230.12.202230.01.202310,00 105 863,39 34 804,40Рахунок № 0204-02024 28/11/202220 738 400,00 20 738 400,00 20 738 400,00 03.12.202231.12.2022290,00 145 168,80 49 431,25Рахунок № 0204-02024 05/12/202220 738 400,00 41 476 800,0020 738 400,00 11.12.202231.12.2022210,00 145 168,80 35 795,05Рахунок № 0204-02024 09/12/202220 738 400,00 62 215 200,0020 738 400,00 16.12.202231.12.2022160,00 0,00 27 272,42Рахунок № 0204-02024 15/12/202220 738 400,00 82 953 600,0020 738 400,00 21.12.202231.12.2022110,00 0,00 18 749,79Рахунок №0204-02024 20/12/202220 738 400,00 103 692 000,0020 738 400,00 26.12.202231.12.202260,00 0,00 10 227,16Акт за грудень 2022 від 31.12.2022 66 764 833,2716.01.202330.01.2023150,00 82 312,81 66 014 879,6331.01.202327.02.2023280,00 462 104,16 151 924,65Акт за січень 2023 від 31.01.2023 164769417,0416.02.202327.02.2023120,00 0,00 162 512,30 163 510 446,0601.03.202317.03.2023170,00 2 452 656,69 228 466,65 161 942 299,0818.03.202330.03.2023130,00 0,00 173 034,24 161 942 218,62 0,00 84 801 742,19 0,00 0,00 57 942 218,62 0,00 0,00 55 730 718,5321.04.202327.04.202380,00 0,00 32 064,25Рахунок № 0204-02024 30/01/202322 816 800,00 22 816 800,00 22 816 800,00 03.02.202328.02.2023260,00 159 717,60 48 759,19Рахунок № 0204-02024 06/02/2023 22 816 800,00 45 633 600,0022 816 800,00 11.02.202328.02.2023180,00 159 717,60 33 756,36Рахунок № 0204-02024 10/02/202322 816 800,00 68 450 400,0022 816 800,00 16.02.202328.02.2023130,00 0,00 24 379,59Рахунок № 0204-02024 15/02/202322 816 800,00 91 267 200,0022 816 800,00 21.02.202328.02.202380,00 0,00 15 002,83Рахунок № 0204-02024 20/02/202322 816 800,00 114 084 000,0022 816 800,00 26.02.202328.02.202330,00 0,00 5 626,06Акт за лютий 2023 від 28.02.2023 194 443 042,82 0,00 62 635 955,616.03.202327.04.2023430,00 125 271,91 221 370,91 57 833 470,0731.05.2023 0,00 платіжне дор. 27266444,0531.05.202331.05.202300,00 0,00 0,00Акт коригуван. за 02.2023 0,00 Рахунок № 0204-02024 28/02/202231 107 600,0031 107 600,0031 107 600,00 03.03.202331.03.2023290,00466 614,0074 146,88Рахунок № 0204-02024 04/03/202231 107 600,0062 215 200,0031 107 600,00 11.03.202331.03.2023210,00466 614,0053 692,57Рахунок № 0204-02024 10/03/202218 249 792,0080 464 992,0018 249 792,00 16.03.202331.03.2023160,000,0040 908,62Рахунок № 0204-02024 15/03/202218 249 792,0098 714 784,0018 249 792,00 21.03.202331.03.2023110,000,0028 124,68Рахунок № 0204-02024 21/03/202218 249 792,00116 964 576,0018 249 792,00 26.03.202331.03.202360,000,0015 340,73Акт за березень 2023 від 31.03.2023 188 040 005,7716.04.202331.05.2023460,00940 200,03710 945,78Рахунок № 0204-02024 30/03/202216 590 720,0016 590 720,0016 590 720,00 05.04.202330.04.2023260,0033 181,4435 454,14Рахунок № 0204-02024 05/04/202216 590 720,0033 181 440,0016 590 720,00 11.04.202330.04.2023200,0033 181,4427 272,42Рахунок № 0204-02024 11/04/202216 590 720,0049 772 160,0016 590 720,00 16.04.202330.04.2023140,000,0020 454,31Рахунок № 0204-02024 15/04/202216 590 720,0066 362 880,0016 590 720,00 21.04.202330.04.2023100,000,0013 636,21Рахунок № 0204-02024 20/04/202216 590 720,0082 953 600,0016 590 720,00 26.04.202330.04.202350,000,006 818,10Акт за квітень 2023 від 30.04.2023 193 945 784,5616.05.202331.05.2023160,000,00255 051,99Рахунок № 0204-02024 28/04/202325 815 000,0025 815 000,0025 815 000,00 03.05.202331.05.2023290,000,0061 531,64Рахунок № 0204-02024 05/05/202325 815 000,0051 630 000,0025 815 000,00 11.05.202331.05.2023210,000,0044 557,40Рахунок № 0204-02024 10/05/202325 815 000,0077 445 000,0025 815 000,00 16.05.202331.05.2023160,000,0033 948,49 Всього: 2 421 279,16 16941825,096 177 831,76

Таким чином, суд дійшов висновку про часткове задоволення вимог про стягнення 109454136,57 грн пені, 29820575,56 грн інфляційних втрат та 7932347,22 грн 3% річних, а саме про задоволення цих вимог в частині стягнення 2421279,16 грн пені, 16941825,09 грн інфляційних втрат та 6177831,76 грн 3% річних та про відмову в задоволенні решти цих вимог про стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних.

Розглядаючи подані відповідачем пояснення від 14.08.2024 (вх.№ суду 8821/24 від 14.08.2024) із клопотанням відповідача про зменшення розміру нарахованих штрафних санкцій на 95% та про розстрочення виконання рішення, суд, враховуючи надані сторонами докази та інші матеріали справи, зазначає наступне.

По-перше, суд відмічає певну суперечливість правової позиції відповідача в питанні зменшення штрафних санкцій та про розстрочення виконання рішення про стягнення сум з відповідача, який, з одного боку, заперечує проти позовних вимог повністю, але одночасно просить суд зменшити штрафні санкції та розстрочити виконання рішення про стягнення боргу з відповідача, не зазначаючи при цьому конкретну суму боргу (розмір платежів), які відповідач має намір сплатити позивачу на умовах розстрочення та про розстрочення яких відповідач просить суд.

По-друге, відповідно до ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Також частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України визначено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

За змістом наведених вище норм, зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені та штрафу та розмір, до якого підлягає зменшенню. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Аналогічну правову позицію наведено у постанові Верховного Суду від 08.05.2018 у справі №924/709/17, від 22.01.2020 у справі №912/684/19 та від 12.02.2020 у справі №924/414/19.

Оцінюючи доводи відповідача про зменшення штрафних санкцій на 95%, який при цьому посилався на обставини військової агресії проти України та запровадження воєнного стану з 24.02.2022, суд відмічає, що вимоги позивача про стягнення пені у цій справі сукупно в сумі 109454136,57 грн переважно стосуються нарахованої позивачем пені за періоди саме з лютого 2022 по травень 2023 (на суму 105533009,45 грн). При цьому позивач у цьому спорі врахував висновки, які викладені у постанові Верховного Суду від 19.04.2024 у справі №911/1359/22 щодо застосування пп.16 п.1 постанови НКРЕКП від 25.02.2022 №332 про зупинення нарахування та стягнення штрафних санкцій на період дії воєнного стану, та подав суду заяву від 03.07.2024 про залишення позову без розгляду в частині вимог про стягнення пені за періоди саме з лютого 2022 по травень 2023. Тобто позивач у даному спорі в ході розгляду справи по суті не підтримав свої вимоги в частині стягнення пені за періоди саме з 24.02.2022 по травень 2023 на суму 105533009,45 грн, а суд при розгляді справи дійшов висновку про відмову в задоволенні цієї частини вимог, про що судом зазначено вище в рішенні.

Заявлені позивачем у цій справі вимоги про стягнення пені сукупно в розмірі 109454136,57 грн судом задоволені частково лише в розмірі 2421279,16 грн (які стосуються нарахування пені за періоди до запровадження воєнного стану 24.02.2022), а в задоволенні решти вимог про стягнення пені (на суму 107032857,41 грн), що становить 97,8% від загального розміру заявлених у справі вимог про стягнення пені, суд у цьому рішенні відмовив (107032857,41 : 109454136,57 = 97,8%).

Таким чином, суд не вбачає підстав для додаткового зменшення пені за заявою відповідача та для застосування положень частини 1 ст. 233 Господарського кодексу України та частини 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, враховуючи, що із заявленої позивачем до стягнення пені сукупно в розмірі 109454136,57 грн судом задоволені вимоги про стягнення пені в розмірі 2421279,16 грн і при цьому при відмові в задоволенні решти вимог про стягнення пені (на загальну суму 107032857,41 грн) судом вже були враховані доводи відповідача про обставини військової агресії проти України та запровадження воєнного стану з 24.02.2022 та про зупинення нарахування пені на період дії воєнного стану.

Крім того, відповідно до п.2 ч.6 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України (ГПК України) у разі необхідності у резолютивній частині рішення також вказується про надання відстрочки або розстрочки виконання рішення.

Згідно з ч.1 ст.239 ГПК України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Відповідно до ч.3 ст. 331 ГПК України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Згідно з ч.4 ст.331 ГПК України вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Необхідною умовою для надання розстрочки виконання рішення суду є винятковий випадок та наявність обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Як зазначено в постанові Верховного Суду від 15.03.2018 у справі №910/8153/17, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, тощо. Таким чином, законодавець у будь-якому випадку пов`язує відстрочення виконання судового рішення у судовому порядку з об`єктивними, непереборними, винятковими обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення. При цьому положення ГПК України не містять визначеного переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання. Тому суд повинен оцінити докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами ст. 86 такого кодексу. Відповідно до вказаної статті господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. З урахуванням наведеного, суд самостійно вирішує питання стосовно достовірності доказів, достатності їх для винесення рішення, істинності відомостей, які містяться в доказах.

Разом з тим необхідно враховувати, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 №18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 №11-рп/2012); відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (див. рішення у справі "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Greece), від 19.03.97 р., п. 40, Reports of Judgments and Decisions 1997-II); за певних обставин затримка з виконанням судового рішення може бути виправданою, але затримка не може бути такою, що спотворює сутність гарантованого пунктом 1 ст. 6 Конвенції права (див. рішення у справі "Іммобільяре Саффі" проти Італії", №22774/93, п. 74, ECHR 1999-V).

Враховуючи те, що існування заборгованості, підтверджене обов`язковими та такими, що підлягають виконанню, судовими рішеннями, надає особі, на чию користь воно було винесено, "легітимні сподівання" на те, що заборгованість буде йому сплачено та така заборгованість становить "майно" цієї особи у розумінні ст. 1 Першого протоколу до Конвенції (рішення у справі "Пономарьов проти України" від 03.04.2008 р.), то з метою недопущення порушення гарантованих Конституцією України та Конвенцією права на справедливий суд та права на повагу до приватної власності суд, який надає відстрочку чи розстрочку у виконанні рішення, у кожному конкретному випадку повинен встановити: 1) чи затримка у виконанні рішення зумовлена особливими і непереборними обставинами; 2) чи передбачена домовленістю сторін чи у національному законодавстві компенсація "потерпілій стороні" за затримку виконання рішення, ухваленого на його користь судового рішення, та індексації присудженої суми; 3) чи не є період виконання рішення надмірно тривалим для стягувача як "потерпілої сторони"; 4) чи дотримано справедливий баланс інтересів сторін у спорі.

Тобто, у цьому контексті для виправдовування затримки виконання рішення суду недостатньо лише зазначити про відсутність у боржника коштів. Обов`язково мають враховуватися і інтереси іншої сторони спору, на користь якої прийнято рішення.

Водночас, оскільки п. 1 ст. 6 Конвенції захищає виконання остаточних судових рішень, вони не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати (рішення ЄСПЛ у справі "Горнсбі проти Греції", у справі "Бурдов проти Росії", у справі "Ясюнієне проти Литви").

Складне фінансове становище відповідача, яким обґрунтована винятковість обставин, що ускладнюють виконання судового рішення, з урахуванням того, що господарська діяльність здійснюється ним на власний ризик, не може бути безумовною підставою для надання відстрочення виконання судового рішення; при цьому, відстрочення виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника (постанова Верховного Суду від 15.03.2018 у справі №910/8153/17).

Таким чином, необхідною умовою задоволення заяви про надання відстрочки виконання рішення суду є з`ясування факту дотримання балансу інтересів сторін, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати не тільки доводи боржника, а і заперечення кредитора, зокрема, щодо і його фінансового стану. При цьому, суд повинен врахувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк, але, перш за все, повинен врахувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, наведені відповідачем обставини, не свідчать про неможливість виконання рішення суду у даній справі, а лише відображають поточну підприємницьку діяльність заявника, що не є обставинами, з якими закон пов`язує можливість відстрочення виконання судового рішення, а обставини, на які посилається відповідач у заяві, лише вказують на несприятливість виконання рішення суду для нього у цей час та можливість настання негативних наслідків у зв`язку з цим. При цьому, фінансове становище відповідача є результатом його власної підприємницької діяльності.

Суд зазначає, що при вирішенні питання про надання розстрочки необхідно врахувати, що спір у даній справі виник саме з вини відповідача у зв`язку з несвоєчасною сплатою відповідних платежів.

Поряд з цим суд відзначає, що тяжка економічна ситуація в країні, яка спричинена військовою агресією, носить загальний характер та у повній мірі стосується обох сторін. Як позивач, так і відповідач несуть однакову економічну відповідальність за свої дії та однакові ризики, оскільки господарська діяльність здійснюється на власний ризик, за власним комерційним розрахунком щодо наслідків вчинення відповідних дій, суб`єкт господарювання повинен самостійно розраховувати ризики настання несприятливих наслідків в результаті тих чи інших дій та самостійно приймати рішення про вчинення (чи утриматись від) таких дій. Учасник договору не повинен відповідати за прорахунки суб`єкта підприємницької діяльності, з яким він уклав договір.

Крім того, суд зазначає, що введення воєнного стану на території України не свідчить про те, що відповідач не може здійснювати господарську діяльність та набувати кошти. Наразі, відповідач не надав доказів, що введення воєнного стану призвело до унеможливлення виконання конкретних зобов`язань за договором. Також відповідачем не надано жодних доказів ймовірного погашення останнім заборгованості в майбутньому.

Поряд з цим, суд також звертає увагу на те, що виконавче провадження з примусового виконання рішення суду у цій справі на даний час не здійснюється.

Враховуючи викладене, відповідачем на даний час не надано суду беззаперечних доказів на підтвердження існування виключних обставин, що можуть бути підставами для розстрочення виконання рішення суду.

За вказаних обставин, суд не вбачає підстав для розстрочення виконання рішення суду у даній справі, в зв`язку з чим відмовляє в задоволенні заяви відповідача про розстрочення виконання рішення.

Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами, зокрема, письмовими, речовими і електронними доказами (п. 1 ч.2 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України).

Частинами 1 та 2 ст.86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Приймаючи до уваги вищевикладене суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог, а саме з відповідача підлягають стягненню на користь позивача 2421279,16 грн пені, 16941825,09 грн інфляційних втрат та 6177831,76 грн 3% річних. В задоволенні позовних вимог в частині стягнення 107032857,41 грн пені, 12878750,47 грн інфляційних втрат та 1754515,46 грн 3 % річних суд відмовляє. Провадження у справі №911/1798/23 в частині позовних вимог про стягнення 342836551,25 грн основного боргу необхідно закрити згідно з пунктом 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України.

Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір в сумі 939400,00 грн за платіжною інструкцією №АУ-2830 від 08.06.2023.

У зв`язку із частковим задоволенням позову, сплачений позивачем судовий збір в сумі 48961,27 грн відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається судом на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог (939400 х (2421279,16 + 16941825,09 + 6177831,76) : 490043610,60= 48 961,27).

У зв`язку із закриттям провадження у справі в частині вимог про стягнення 342836551,25 грн основного боргу, сплачений позивачем судовий збір в сумі 657208,15 грн за цю частину вимог відповідно до ст. 7 Закону України «Про судовий збір» підлягає поверненню позивачу з бюджету (939400 х 342836551,25 : 490043610,60 = 657208,15).

Керуючись ст.ст. 2, 7, 8, 11, 13, 14, 18, 20, 73-80, 129, 231, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, ст. 7 Закону України «Про судовий збір» суд

вирішив:

1. Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Київська обласна енергопостачальна компанія» про стягнення 342836551,25 грн основного боргу, 109454136,57 грн пені, 29820575,56 грн інфляційних втрат та 7932347,22 грн 3% річних задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Київська обласна енергопостачальна компанія» (08132, Київська обл., м. Вишневе, вул. Київська, 8В, код ЄДРПОУ 42094646) на користь Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 25, код ЄДРПОУ 00100227) 2421279 (два мільйони чотириста двадцять одну тисячу двісті сімдесят дев`ять) грн 16 коп. пені, 16941825 (шістнадцять мільйонів дев`ятсот сорок одну тисячу вісімсот двадцять п`ять) грн 09 коп. інфляційних втрат, 6177831 (шість мільйонів сто сімдесят сім тисяч вісімсот тридцять одну) грн 76 коп. 3% річних та 48961 (сорок вісім тисяч дев`ятсот шістдесят одну) грн 27 коп. витрат зі сплати судового збору.

3. В задоволенні позовних вимог Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Київська обласна енергопостачальна компанія» в частині стягнення 107032857,41 грн пені, 12878750,47 грн інфляційних втрат та 1754515,46 грн 3 % річних відмовити.

4. Закрити провадження у справі №911/1798/23 в частині позовних вимог Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Київська обласна енергопостачальна компанія» про стягнення 342836551,25 грн основного боргу, згідно з пунктом 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України.

5. Повернути Приватному акціонерному товариству «Національна енергетична компанія «Укренерго» (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 25, код ЄДРПОУ 00100227) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 657208 (шістсот п`ятдесят сім тисяч двісті вісім) грн 15 коп., сплачений за платіжною інструкцією №АУ-2830 від 08.06.2023, копія якої знаходиться в матеріалах справи №911/1798/23.

6. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення Господарського суду Київської області набирає законної сили у строк та порядку, які передбачені ст.241 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 03.03.2025.

Суддя О.О. Третьякова