Рішення

від 03.03.2025 по справі 915/1922/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 березня 2025 року Справа № 915/1922/21(915/1432/24)

м.Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Ржепецького В.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними матеріалами справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "М`ясна імперія" (код ЄДРПОУ 41034586, 54030, м. Миколаїв, вул. Марка Кропивницького (колишня Потьомкінська), 58)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Імперія Енерджи" (73003, Херсонська область, м. Херсон, с. Антонівка, вул. 23 Східна, 43В)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Споживче товариство "Херсонкоопхолод" (код ЄДРПОУ 35788301, адреса: 73000, Херсонська область, м. Херсон, вул. 9 Східна, буд. 70)

про: визнання недійсним рішення учасника №3 від 01.07.2019 та витребування майна

в межах справи про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "М`ясна імперія" (код ЄДРПОУ 41034586, 54030, м. Миколаїв, вул. Потьомкінська, 58)

кредитор: Головне управління ДПС у Миколаївській області (код ЄДРПОУ 11104027, 54001, м. Миколаїв, вул. Лягіна, 6)

ліквідатор: арбітражний керуючий Пляка Сергій Валерійович,

встановив:

18.11.2024 в межах справи про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "М`ясна імперія" до господарського суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "М`ясна імперія" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Пляки С.В. до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Імперія Енерджи", в якій позивач просить:

" 1. Прийняти дану позовну заяву до розгляду в межах справи про банкрутство №915/1922/21 та відкрити провадження у справі.

2. Визнати недійсним Рішення учасника №3 від 01.07.2019 щодо передачі 99/100 частки нежитлових будівель та споруд від ТОВ "М?ясна імперія" як вклад до статутного капіталу ТОВ "Імперія Енерджи", посвідченого приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Маковецькою О.А. за №2179, розташованих за адресою м. Херсон, вул.9 Східна, будинок 70.

3. Витребувати у ТОВ "Імперія Енерджи", зареєстроване за ним нерухоме майно - 99/100 частки нежитлових будівель, розташованих за адресою - Херсонська обл.,м. Херсон, вул. 9 Східна, будинок 70: опис об?єкта: холодильний комплекс, М, загальна площа 2651,3;градирня, Л, загальна площа: 34,1; щитова, К, загальна площа: 47,4; склад,Н, загальна площа:228,8; лабораторія, У, загальна площа: 78, з подальшою державною реєстрацією за Товариством з обмеженою відповідальністю "М?ясна імперія" права власності на вказане нерухоме майно, реєстраційний номер об?єкту нерухомості в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 39079165101.

4. Судові витрати покласти на відповідача ".

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що спірний правочин підлягає визнанню недійсним із застосуванням положень ст. 42 КУзПБ, зважаючи на наявність ознак фраудаторності з огляду на відчуження спірного нерухомого майна фактично без оплати шляхом передання іншій юридичній особі. Вважає, що така передача свідчить про відсутність добросовісності у оспорюваному правочині, оскільки він вчинений саме з метою створення видимості добросовісного набувача. Вказує, що загальним наслідком визнання правочину недійсним є реституція, тобто повернення сторін правочину до первісного стану, повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину. Також зазначає, що в даному випадку перебування боржника в особливому правовому режимі не позбавляє його на реалізацію належного йому права на звернення до суду з даним позовом.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи раніше визначеному складу суду від 18.11.2024 справі присвоєно єдиний унікальний номер 915/1432/24 та на підставі ст. 7 КУзПБ визначено головуючим у справі суддю Ржепецького В.О.

Разом з позовною заявою ліквідатором до суду було подано заяву про вжиття заходів забезпечення позову вих. №02-01/390 від 16.11.2024.

Ухвалою від 20.11.2024 суд постановив: заяву ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "М`ясна імперія" арбітражного керуючого Пляки С.В. про вжиття заходів забезпечення позову задовольнити; накласти арешт на нерухоме майно: тип об`єкту - будівлі, об`єкт нежитлової нерухомості: холодильний комплекс, М, загальна площа 2651,3 кв.м.; градирня, Л, загальна площа 34,1 кв.м.; щитова, К, загальна площа 47,4 кв.м.; склад, Н, загальна площа 228,8 кв.м.; лабораторія, У, загальна площа 78 кв.м., що розташоване за адресою - Херсонська область, м. Херсон, вул. 9 Східна, буд. 70, реєстраційний номер об?єктів нерухомості в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - 39079165101.

Ухвалою від 25.11.2024 суд постановив: прийняти позовну заяву до розгляду в межах справи №915/1922/21 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "М`ясна імперія" (код ЄДРПОУ 41034586), відкрити провадження у справі та присвоїти їй номер 915/1922/21(915/1432/24); розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними матеріалами. Судом встановлено сторонам процесуальні строки для подання суду заяв по суті спору.

Відповідно до приписів ч. 5-6 ст. 242 ГПК України, учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі шляхом надсилання до електронного кабінету у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Днем вручення судового рішення є:

1) день вручення судового рішення під розписку;

2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи;

3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;

4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;

5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Електронний кабінет у відповідача відсутній.

Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України, учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету та яких неможливо сповістити за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває.

Статтею 93 Цивільного кодексу України встановлено, що місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

За приписами ч. 1 ст. 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

В Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про юридичну особу, крім державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб, зокрема, місцезнаходження юридичної особи (п. 10 ч. 2 ст. 9 вказаного Закону)

Ухвалу суду від 25.11.2024 відповідачеві надіслано за адресою реєстрації згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та повернуто суду без вручення 18.12.2024 з довідкою "за закінченням терміну зберігання".

Ухвалою від 24.01.2025 суд постановив: залучити до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору- Споживче товариство "Херсонкоопхолод" (код ЄДРПОУ 35788301, адреса: 73000, Херсонська область, м. Херсон, вул. 9 Східна, буд. 70); встановити позивачу 5-денний строк з дня отримання даної ухвали для надання суду доказів надіслання третій особі копії позовної заяви з доданими до неї документами листом з описом вкладення; запропонувати третій особі подати до суду пояснення щодо позовних вимог, які мають відповідати вимогам ч. ч. 3-7 ст. 165 та ст. 168 ГПК України, в 5-денний строк з дня отримання позовної заяви; здійснювати розгляд справи №915/1922/21(915/1432/24) поза межами встановленого ст. 248 ГПК України строку, у розумний строк, тривалість якого обумовлюється забезпеченням принципу рівності та змагальності сторін.

Ухвалу суду від 24.01.2025 направлено Споживчому товариству "Херсонкоопхолод" (код ЄДРПОУ 35788301) за адресою реєстрації: 73000, Херсонська область, м. Херсон, вул. 9 Східна, буд. 70 та повернуто суду 19.02.2025 без вручення з довідкою «адресат відсутній за вказаною адресою».

Відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Отже, в разі коли фактичне місцезнаходження учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Відтак, повна відповідальність за достовірність інформації про місцезнаходження, а також щодо наслідків неотримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням покладається саме на таку особу - учасника процесу.

Отже, у разі якщо копію прийнятого судового рішення (ухвали, постанови, рішення) направлено судом листом за належною адресою і повернено підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання чи закінчення строку зберігання поштового відправлення, то вважається, що адресат повідомлений про прийняте судове рішення.

Вказана правова позиція міститься в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 12.03.2019 у справі № 923/1432/15.

За таких обставин можна дійти висновку, що повернення ухвали суду про відкриття провадження у справі та ухвали про залучення до участі у справі третьої особи відбулось через недотримання відповідачем та третьою особою вимог законодавства щодо забезпечення отримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням, що розцінюється судом як фактична відмова від отримання адресованих їм судових рішень (ухвал). Відповідач та третя особа, у разі незнаходження за своєю юридичною адресою, повині були докласти зусиль щодо отримання поштових відправлень за цією адресою або повідомити суду про зміну свого місцезнаходження.

Сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов`язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами (рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України".

Відповідно до частин 5, 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. При розгляді справи у порядку спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Відповідач своїм правом у визначений судом строк на подання відзиву на позов, оформленого згідно вимог ст. 165 ГПК України разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, не скористався.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Третя особа - Споживче товариство "Херсонкоопхолод" правом на подання письмових пояснень в порядку ст. 168 ГПК України у визначений судом строк не скористалася.

Відповідно до ст. 248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі, крім випадку, передбаченого частиною другою цієї статті.

Згідно з приписами ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.

Враховуючи, що відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву по суті позовних вимог, жодних заяв або клопотань, в тому числі щодо неможливості захисту своїх прав та законних інтересів в умовах воєнного стану, на розгляд суду не подав, суд, керуючись засадами рівності учасників судового процесу перед законом і судом, розумності строків розгляду справи, вважає обґрунтованим постановлення рішення в цій справі у строк, який обгрунтований підставами, зазначеними в ухвалі Господарського суду Миколаївської області від 24.01.2025 у даній справі.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

У провадженні Господарського суду Миколаївської області перебуває справа №915/1922/22 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "М`ясна імперія" (код ЄДРПОУ 41034586).

Ухвалою суду від 16.02.2022 відкрито провадження у справі № 915/1922/21 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "М`ясна імперія", визнано вимоги кредитора - Головного управління ДПС у Миколаївській області на суму 13584294,910 грн, з яких: 9890206,89 грн - податковий борг (третя черга), 3694088,02 грн - штрафні санкції та пеня (шоста черга), а також вимоги по відшкодуванню витрат по сплаті судового збору в сумі 22700,00 грн та 58500,00 грн авансування винагороди арбітражного керуючого (перша черга); введено процедуру розпорядження майном боржника строком на 170 днів, призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Шибка Олександра Леонідовича (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) № 1118 від 05.06.2013).

Постановою Господарського суду Миколаївської області від 20.09.2023 у справі № 915/1922/21 Товариство з обмеженою відповідальністю "М`ясна імперія" (код ЄДРПОУ 41034586) визнано банкрутом, припинено процедуру розпорядження майном, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором ТОВ "М`ясна імперія" (код ЄДРПОУ 41034586) призначено арбітражного керуючого Пляку Сергія Валерійовича (свідоцтво №465 видане 15.03.2013).

Відповідно до ч. 1 ст. 61 Кодексу України з процедур банкрутства, ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження: приймає у своє відання майно боржника, забезпечує його збереження; виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута; проводить інвентаризацію та визначає початкову вартість майна банкрута; аналізує фінансовий стан банкрута, складає висновок про наявність або відсутність ознак доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, незаконних дій під час провадження у справі про банкрутство за результатом його проведення; виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута; формує ліквідаційну масу; заявляє до третіх осіб вимоги щодо повернення банкруту сум дебіторської заборгованості; має право отримувати кредит для виплати вихідної допомоги працівникам, які звільняються внаслідок ліквідації банкрута, який відшкодовується згідно з цим Кодексом позачергово за рахунок коштів, одержаних від продажу майна банкрута; з дня визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури повідомляє працівників банкрута про звільнення та здійснює його відповідно до законодавства України про працю. Виплата вихідної допомоги звільненим працівникам банкрута провадиться ліквідатором у першу чергу за рахунок коштів, одержаних від продажу майна банкрута, або отриманого для цієї мети кредиту; заявляє в установленому порядку заперечення щодо заявлених до боржника вимог поточних кредиторів за зобов`язаннями, які виникли під час провадження у справі про банкрутство і є неоплаченими; подає до суду заяви про визнання недійсними правочинів (договорів) боржника; вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб; передає в установленому порядку на зберігання документи банкрута, які відповідно до нормативно-правових актів підлягають обов`язковому зберіганню; продає майно банкрута для задоволення вимог, внесених до реєстру вимог кредиторів, у порядку, передбаченому цим Кодексом; подає відомості (інформацію), необхідні для ведення Єдиного реєстру боржників, відносно яких відкрито провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), у порядку, встановленому державним органом з питань банкрутства; у разі провадження банкрутом діяльності, пов`язаної з державною таємницею, вживає заходів з ліквідації режимно-секретного органу; веде реєстр вимог кредиторів; подає в установленому порядку та у випадках, передбачених Законом України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення", інформацію до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення; здійснює дії щодо скасування реєстрації випуску акцій, передбачені законодавством, якщо організаційно-правовою формою юридичної особи - банкрута є акціонерне товариство; здійснює інші повноваження, передбачені цим Кодексом.

З матеріалів справи вбачається, що згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 361747919 від 12.01.2024 та №361748692 від 12.01.2024 за банкрутом на праві спільної часткової власності, розмір частки 99/100, був зареєстрований об`єкт нерухомого майна за адресою: Херсонська область, м. Херсон, вул. 9 Східна, будинок 70, загальною площею 3039,6 кв.м. Технічний опис майна: нежитлові будівлі та споруди літ: "М", "Л", "К", "Н", "У".

Право власності на вище вказаний об`єкт нерухомого майна зареєстровано 01.07.2019, власником зазначеного майна є Товариство з обмеженою відповідальністю "Імперія Енерджи" згідно акту приймання - передачі нерухомого майна, б/н від 01.07.2019, рішення учасника №3 від 01.07.2019 та протоколу №2 від 01.07.2019, посвідчених приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Маковецькою О.А.

Як витікає з позовної заяви, нежитлові приміщення за адресою: м. Херсон, вул. 9 Східна, будинок 70 за рішенням учасника №3 ТОВ "М`ясна імперія" від 01.07.2019, було передано як вклад до статутного капіталу ТОВ "Імперія Енерджи", реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна: 39079165101, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 12.01.2024 № 361748692 (а.с.20-22, 28).

Надаючи оцінку доводам позивача щодо застосування положень ст. 42 КУзПБ господарським судом наводяться такі міркування.

Відповідно до частини шостої статті 12 ГПК України Господарські суди розглядають справи про банкрутство (неплатоспроможність) у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Кодексом України з процедур банкрутства.

Зазначена норма кореспондується із частиною першою статті 2 КУзПБ, якою передбачено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України. Застосування положень Господарського процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Рішенням учасника №3 ТОВ "М`ясна імперія" від 01.07.2019, нежитлові приміщення за адресою: м. Херсон, вул. 9 Східна, будинок 70, було передано як вклад до статутного капіталу ТОВ "Імперія Енерджи", тобто у період дії Закону України "Про відновлення платоспроможності або визнання його банкрутом" від 22.12.2011 № 4212-VI (далі - Закон про банкрутство) в редакції станом на момент прийняття оскаржуваного рішення та, яка діяла до 21.10.2019, умови та підстави визнання недійсними правочинів (договорів) та спростування майнових дій боржника в якому було врегульовано статтею 20 цього Закону.

За змістом частини першої статті 20 Закону про банкрутство правочини (договори) або майнові дії боржника, які були вчинені боржником після порушення справи про банкрутство або протягом одного року, що передував порушенню справи про банкрутство, можуть бути відповідно визнані недійсними або спростовані господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або конкурсного кредитора з таких підстав: боржник безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов`язання без відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних майнових вимог; боржник виконав майнові зобов`язання раніше встановленого строку; боржник до порушення справи про банкрутство взяв на себе зобов`язання, в результаті чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим; боржник здійснив відчуження або придбав майно за цінами відповідно нижчими або вищими від ринкових, за умови, що в момент прийняття зобов`язання або внаслідок його виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів; боржник оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів боржнику перевищувала вартість майна; боржник прийняв на себе заставні зобов`язання для забезпечення виконання грошових вимог.

У разі визнання недійсними правочинів (договорів) або спростування майнових дій боржника на підставах, передбачених частиною першою цієї статті, кредитор зобов`язаний повернути в ліквідаційну масу майно, яке він отримав від боржника, а у разі неможливості повернути майно в натурі - відшкодувати його вартість у грошових одиницях за ринковими цінами, що існували на момент здійснення правочину або вчинення майнової дії.

21.10.2019 введено в дію КУзПБ від 18.10.2018 № 2597-VIII, який встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника-юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи.

Згідно з пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень КУзПБ з дня введення в дію цього Кодексу визнано таким, що втратив чинність, зокрема, Закон про банкрутство.

Відповідно до частини першої статті 42 КУзПБ правочини, вчинені боржником після відкриття провадження у справі про банкрутство або протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, можуть бути визнані недійсними господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора, якщо вони завдали збитків боржнику або кредиторам, з таких підстав: боржник виконав майнові зобов`язання раніше встановленого строку; боржник до відкриття провадження у справі про банкрутство взяв на себе зобов`язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим; боржник здійснив відчуження або придбав майно за цінами, відповідно нижчими або вищими від ринкових, за умови що в момент прийняття зобов`язання або внаслідок його виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів; боржник оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів до боржника перевищувала вартість майна; боржник узяв на себе заставні зобов`язання для забезпечення виконання грошових вимог.

Правочини, вчинені боржником протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, можуть бути визнані недійсними господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора також з таких підстав: боржник безоплатно здійснив відчуження майна, взяв на себе зобов`язання без відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних майнових вимог; боржник уклав договір із заінтересованою особою; боржник уклав договір дарування (частина друга статті 42 КУзПБ).

У разі визнання недійсними правочинів боржника з підстав, передбачених частиною першою або другою цієї статті, кредитор зобов`язаний повернути до складу ліквідаційної маси майно, яке він отримав від боржника, а в разі неможливості повернути майно в натурі - відшкодувати його вартість грошовими коштами за ринковими цінами, що існували на момент вчинення правочину. За результатами розгляду заяви арбітражного керуючого або кредитора про визнання недійсним правочину боржника господарський суд постановляє ухвалу (частини третя, четверта статті 42 КУзПБ).

Згідно з пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень КУзПБ з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону про банкрутство. Перехід до наступної судової процедури та подальше провадження у таких справах здійснюється відповідно до цього Кодексу.

Тлумачення пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень КУзПБ свідчить, що законодавцем за темпоральним принципом (принцип дії закону в часі) визначено пряму дію норм КУзПБ та їх застосування при розгляді справ про банкрутство незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, за винятком справ, які на день введення в дію цього Кодексу (21.10.2019) перебувають на стадії санації (висновок сформований у постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 01.10.2020 у справі № 913/849/14).

Тобто у цій нормі визначено два варіанти темпорального правила її дії щодо подальшого розгляду справ про банкрутство: принцип прямої дії норми (подальший розгляд справ про банкрутство на підставі норм КУзПБ з дня введення його в дію) та ультраактивна (переживаюча) дія норми (здійснення провадження у справі щодо боржників, які перебувають на стадії процедури санації, згідно з нормами Закону про банкрутство).

Слід зауважити, що банкрутство за своєю природою є особливим правовим механізмом врегулювання відносин між неплатоспроможним боржником та його кредиторами, правове регулювання якого регламентовано КУзПБ з 21.10.2019, а до вступу в дію цього Кодексу - Законом про банкрутство в редакції станом на дату вчинення правочину, що втратив чинність 21.10.2019, які визначають особливості провадження у справах про банкрутство, тобто є спеціальними та мають пріоритет у застосуванні при розгляді цих справ порівняно з іншими нормами законодавства.

При цьому, господарський суд враховує правову позицію, висловлену Верховним Судом у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду в постанові 03 березня 2020 року у справі №904/7905/16 з метою єдності та сталості судової практики щодо застосування статті 42 КУзПБ, що норми цієї статті з урахуванням приписів пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень цього Кодексу, який стосується процесуальних норм КУзПБ, застосовується до усіх заяв арбітражних керуючих та кредиторів, поданих після вступу в дію КУзПБ, а темпоральним критерієм її застосування є дата відкриття провадження у справі про банкрутство.

Разом з тим, надаючи оцінку обставинам даної справи та предмету позовної заяви, господарський суд керується наступним.

Стаття 2 ГПК України визначає, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ГПК України).

Відповідно до частини першої статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

У статті 4 ГПК України передбачено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно зі статтею 45 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу.

Суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб (подібний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 22.01.2019 у справі № 912/1856/16 та від 14.05.2019 у справі № 910/11511/18).

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження позивача про порушення було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Відповідно до пункту 1 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 № 18-рп/2004 поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається в частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Відтак задоволення судом позову можливе лише за умови доведення позивачем обставин щодо наявності в нього відповідного права (охоронюваного законом інтересу) та факту його порушення.

Подібні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 27.06.2018 у справі №910/11255/16, від 14.05.2019 у справі № 916/465/18, від 19.02.2020 у справі №910/16448/18.

Отже, захисту підлягає наявне законне порушене право (інтерес) особи, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав чи інтересів та звернулася за таким захистом до суду. Тому для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право (інтерес), і чи це право (інтерес) порушено відповідачем.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові (подібний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 15.08.2019 у справі № 1340/4630/18).

Відповідно до частини першої статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Статтею 16 Цивільного кодексу України, положення якої кореспондуються зі статтею 20 Господарського кодексу України, визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним. Отже, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що не передбачено положеннями статті 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України.

Порушення цивільного права чи цивільного інтересу підлягають судовому захисту й у спосіб, не передбачений законом, зокрема, статтею 16 Цивільного кодексу України, статтею 20 Господарського кодексу України, але який є ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.

Частини перша, третя і четверта статті 13 ГПК України регламентують, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтями 73, 74 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Як слідує з положень ст. 77, 78 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Відповідно до змісту ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, позивач, звертаючись до суду з позовною заявою, на виконання у тому числі приписів статті 74 ГПК України, зобов`язаний довести наявність порушення його прав та законних інтересів, а суд, у свою чергу, перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, і в залежності від встановленого вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для захисту прав позивача".

Із наведеного правового висновку витікає, що на позивача покладається обов`язок довести, яким чином порушується його право або законний інтерес, а суд лише після підтвердження таких доводів може надавати оцінку усім обставинам спірних відносин, оскільки відсутність порушених прав чи інтересів є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Предметом позову в цій справі є немайнова вимога позивача до відповідача про визнання недійсним рішення учасника №3 від 01.07.2019 щодо передачі 99/100 частки нежитлових будівель та споруд від ТОВ "М?ясна імперія" як вкладу до статутного капіталу ТОВ "Імперія Енерджи" та витребування майна як наслідок застосування реституції.

При цьому, оскаржуване рішення учасника ТОВ "М`ясна імперія" №3 від 01.07.2019 про передачу нежитлових приміщень за адресою: м. Херсон, вул. 9 Східна, будинок 70, як вкладу до статутного капіталу ТОВ "Імперія Енерджи" за своєю правовою природою є результатом реалізації учасником товариства - ОСОБА_1 (власником 100% частки у статутному капіталі товариства) свого права на управління останнім. Відтак зазначене рішення є актом органу товариства.

За змістом статей 92, 97 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Управління товариством здійснюють його органи. Органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом.

За положеннями статті 98 Цивільного кодексу України загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що належать до компетенції інших органів товариства. Рішення загальних зборів приймаються простою більшістю від числа присутніх учасників, якщо інше не встановлено установчими документами або законом.

Суд зазначає, що правовий статус товариства з обмеженою відповідальністю, порядок його створення, діяльності та припинення, права та обов`язки учасників регулюється Законом України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю".

Згідно із частиною першою статті 5 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" учасники товариства мають право: брати участь в управлінні товариством у порядку, передбаченому цим Законом та статутом товариства; отримувати інформацію про господарську діяльність товариства; брати участь у розподілі прибутку товариства; отримати у разі ліквідації товариства частину майна, що залишилася після розрахунків з кредиторами, або його вартість.

Відповідно до частини першої статті 116 Цивільного кодексу України учасники господарського товариства мають право у порядку, встановленому установчим документом товариства та законом, зокрема, брати участь в управлінні товариством у порядку, визначеному в установчому документі; брати участь у розподілі прибутку товариства і одержувати його частину (дивіденди).

Підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів учасників (акціонерів, членів) юридичної особи можуть бути: невідповідність рішень загальних зборів нормам законодавства; порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів; позбавлення учасника (акціонера, члена) юридичної особи можливості взяти участь у загальних зборах.

Таким чином, правом на оскарження рішень органів товариства має особа, яка є носієм корпоративних прав в цьому товаристві, оскільки саме ці права є такими, що порушуються спірним рішенням. При цьому, сама юридична особа не є носієм корпоративних прав, а отже не може заявляти про порушення її прав рішеннями, прийнятими її органами.

Відтак, позивачем у спорі про оскарження рішення учасника ТОВ "М`ясна імперія" №3 від 01.07.2019 не може бути саме товариство - ТОВ "М`ясна імперія".

Виходячи з наведеного, суд зазначає, що позивач не довів належним чином наявність у спірних правовідносинах обставин його порушеного права, що, є самостійною та достатньою підставою для відмови в позові та у зв`язку із чим немає необхідності надавати оцінку законності оспорюваного рішення.

При цьому, господарський суд також враховує, що з цією позовною заявою, ТОВ "М`ясна імперія" в особі ліквідатора звернулось, керуючись положеннями ст. 42 КУзПБ.

Як зазначено вище, відповідно до ст. 42 правочини, вчинені боржником після відкриття провадження у справі про банкрутство або протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, можуть бути визнані недійсними господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора, якщо вони завдали збитків боржнику або кредиторам, з таких підстав: боржник виконав майнові зобов`язання раніше встановленого строку; боржник до відкриття провадження у справі про банкрутство взяв на себе зобов`язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим; боржник здійснив відчуження або придбав майно за цінами, відповідно нижчими або вищими від ринкових, за умови що в момент прийняття зобов`язання або внаслідок його виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів; боржник оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів до боржника перевищувала вартість майна; боржник узяв на себе заставні зобов`язання для забезпечення виконання грошових вимог.

З наведеного витікає, що оспореними в порядку цієї статті можуть бути правочини та майнові дії. Рішення органу управління товариством, зокрема, спірне рішення учасника ТОВ "М`ясна імперія" №3 від 01.07.2019 цих ознак не має.

Зазначені обставини в сукупності виключають задоволення позовної заяви ТОВ "М`ясна імперія" в частині визнання недійсним рішення учасника ТОВ "М`ясна імперія" №3 від 01.07.2019.

Оскільки вимога про витребування у ТОВ "Імперія Енерджи", зареєстрованого за ним нерухомого майна - 99/100 частки нежитлових будівель, розташованого за адресою - Херсонська обл.,м. Херсон, вул. 9 Східна, будинок 70 є похідною від вимоги про визнання недійсним рішення учасника №3 від 01.07.2019 щодо передачі 99/100 частки нежитлових будівель та споруд від ТОВ "М?ясна імперія" як вкладу до статутного капіталу ТОВ "Імперія Енерджи", в її задоволенні слід відмовити.

При цьому, господарським судом враховується також, що зобов`язання особи повернути боржнику майно, яке вона отримала від боржника внаслідок визнаного недійсним в порядку, передбаченому ст. 42 КУзПБ, пов`язується з фактом визнання відповідного правочину недійсним, а майнової дії спростованою, а відтак не може бути самостійною позовною вимогою.

Внаслідок чого, у зв`язку з відмовою в задоволенні позову в частинні визнання недійсним рішення учасника №3 від 01.07.2019 позов в частині витребування у ТОВ "Імперія Енерджи", зареєстрованого за ним нерухомого майна - 99/100 частки нежитлових будівель, розташованого за адресою - Херсонська обл.,м. Херсон, вул. 9 Східна, будинок 70 також задоволенню не підлягає.

Таким чином, суд, оцінивши надані позивачем докази у справі, прийшов до висновку про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 238 ГПК України, у резолютивній частині рішення зазначаються, зокрема відомості про розподіл судових витрат.

Відповідно до положень п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з пунктом 2 ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

З урахуванням наведеного, витрати по сплаті судового збору за подання позову до суду та за подання заяви про забезпечення позову слід покласти на позивача.

Відповідно до ч. 9, 10 ст. 145 ГПК України, у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову, суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову; в такому разі заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним рішенням або ухвалою суду.

Керуючись статтями 13, 73, 74, 76, 86, 129, 145, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову відмовити.

2. Заходи забезпечення позову, застосовані ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 20.11.2024 у справі №915/1432/24 скасувати

3. Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дати складення повного судового рішення.

4. Рішення може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені статтею 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Сторони та інші учасники справи:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "М`ясна імперія" (код ЄДРПОУ 41034586, 54030, м. Миколаїв, вул. Марка Кропивницького (колишня Потьомкінська), 58),

відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Імперія Енерджи" (73003, Херсонська область, м. Херсон, с. Антонівка, вул. 23 Східна, 43В).

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Споживче товариство "Херсонкоопхолод" (код ЄДРПОУ 35788301, адреса: 73000, Херсонська область, м. Херсон, вул. 9 Східна, буд. 70).

Судове рішення складено та підписано судом 03.03.2025.

Суддя В.О.Ржепецький