Ухвала

від 03.03.2025 по справі 916/596/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про забезпечення позову

"03" березня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/596/25

Господарський суд Одеської області у складі: суддя Волков Р.В.,

розглянувши заяву (вх. № 2-280/25 від 03.03.2025) представника Товариства з обмеженою відповідальністю «МУЗЕЙ ІВАНА ФРАНКА» про забезпечення позову у справі № 916/596/25

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МУЗЕЙ ІВАНА ФРАНКА» (04053, м. Київ, пров. Несторівський, буд. 8; код ЄДРПОУ 41819892)

до відповідача Фізичної особи-підприємця Мазур Юлії Петрівни ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )

про стягнення 1 075 481,00 грн,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «МУЗЕЙ ІВАНА ФРАНКА» звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Мазур Юлії Петрівни про стягнення грошових коштів у розмірі 1 075 481,00 грн.

В обґрунтування позову посилається на виявлення дебіторської заборгованості при проведенні аудиту на суму 1 075 481,00 грн за договорами про надання консультаційних послуг № 1 від 01.08.2022 та № 1507/23-1 від 15.07.2023, укладеними з відповідачем. Вказує, що здійснив авансові платежі за договорами на загальну суму 1 075 481,00 грн, в той час як станом на 07.05.2024 послуги за договорами відповідачем не надано, акти про їх надання відсутні.

Ухвалою від 24.02.2025 позовну заяву прийнято розгляду, відкрито провадження у справі № 916/596/25, яку постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 26.03.2025, запропоновано відповідачу у п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати відзив на позовну заяву.

03.03.2025 канцелярією суду зареєстровано заяву представника позивача про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що обліковуються (або будуть обліковуватись) на розрахунковому рахунку НОМЕР_2 (АТ КБ "ПРИВАТБАНК", ЄДРПОУ: 14360570, МФО: 305299) та розрахунковому рахунку НОМЕР_3 (АТ "ЮНЕКС БАНК", ЄДРПОУ: 20023569, МФО: 322539) ФОП Мазур Юлії Петрівни (РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ), в межах заявлених позовних вимог в сумі 1 075 481,00 грн.

Заяву про забезпечення позову позивач мотивує тим, що невжиття запропонованих заходів може призвести до істотного ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду. При цьому вказує, що відповідач, у випадку невжиття відповідних заходів, матиме безумовну можливість у будь-який момент розпорядитись коштами, які знаходяться на його рахунках, що фактично призведе до неможливості поновлення прав позивача.

Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд дійшов наступних висновків.

Згідно з частиною першою статтею 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Відповідно до частини першої статті 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Частина 4 статті 137 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

За приписами ч.ч. 5, 6 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України, залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 03.03.2023 у справі № 905/448/22, розглядаючи питання забезпечення позову у справах про стягнення заборгованості, сформулювала такі висновки:

- у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін (пункт 23);

- можливість накладення арешту на майно, не обмежуючись грошовими коштами відповідача, в порядку забезпечення позову у спорі про стягнення грошових коштів є для позивача додатковою гарантією того, що рішення суду у разі задоволення позову буде реально виконане та позивач отримає задоволення своїх вимог. У разі задоволення позову у справі про стягнення грошових коштів боржник матиме безумовну можливість розрахуватись із позивачем, за умови наявності у нього грошових коштів у необхідних для цього розмірах, без застосування процедури звернення стягнення на майно боржника. Необхідно відступити від висновків щодо застосування, зокрема, статті 137 ГПК України про неможливість накладення арешту на (нерухоме) майно відповідача в порядку забезпечення позову про стягнення коштів (пункт 24);

- накладення арешту як на кошти, так і на майно відповідача, причому окремо на те, і на інше - у повній сумі спору, матиме наслідком подвійне забезпечення позовних вимог (і за рахунок коштів, і за рахунок майна), що суперечить вимогам закону стосовно співмірності заходів забезпечення позову із заявленими позовними вимогами (пункт 30);

- за умови неможливості встановити достатність чи недостатність грошових коштів, що належать відповідачу і знаходяться на всіх його рахунках в усіх банківських або інших фінансово-кредитних установах, для задоволення вимог про стягнення суми позову доцільно накласти арешт на майно відповідача саме у межах суми, яка була б достатньою для такого стягнення у випадку недостатності арештованих грошових коштів, тобто лише в межах різниці між сумами ціни позову та арештованих грошових коштів (пункт 31).

Предметом позову у справі, що розглядається, є майнова вимога про стягнення з відповідача грошових коштів у загальному розмірі 1 075 481,00 грн.

Отже, виконання в майбутньому судового рішення у цій справі, у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо залежить від тієї обставини, чи матиме відповідач, до якого звернено майнову вимогу про стягнення 1 075 481,00 грн, необхідну суму грошових коштів для виконання рішення.

Відтак, суд вважає, що заява про забезпечення позову підлягає задоволенню, оскільки накладення арешту на грошові кошти відповідача в межах ціни позову є гарантією того, що рішення суду буде виконано та позивач отримає задоволення своїх вимог, у разі задоволення позову судом.

Крім того, суд враховує, що встановлення обставин щодо можливого вибуття грошових коштів з власності відповідача, їх зменшення або зникнення є застосуванням завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.

Подібний висновок, який суд враховує на підставі ч. 4 ст. 236 ГПК України, викладено в Постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.03.2023 у справі № 905/448/22. За таких обставин суд вважає, що заявником дотримано вимоги щодо наведеного стандарту доказування.

Приймаючи до уваги, що вказані заходи забезпечення позову застосовуються виключно до закінчення розгляду справи, з урахуванням обмежених строків судового розгляду, суд доходить висновку, що вжиття саме таких заходів є обґрунтованим, адекватним позовним вимогам та жодним чином не призведе до порушення прав та законних інтересів відповідача, натомість забезпечить збереження балансу інтересів сторін, що узгоджується із критеріями розумності, обґрунтованості та адекватності.

Суд також зазначає про відсутність необхідності вирішення питання щодо зустрічного забезпечення станом на день вжиття заходів до забезпечення позову. При цьому процесуальним законом не встановлено обов`язку суду вимагати від особи, яка звертається із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (частина перша статті 141 ГПК України): відповідна вимога лише може висуватися судом з урахуванням обставин справи, але не визначається як неодмінна умова забезпечення позову. Аналогічна позиція викладена у Постанові КГС ВС від 19.02.2019 у справі № 911/1695/18.

Водночас, суд зазначає, що відповідач не позбавлений права звернутися до Господарського суду Одеської області з клопотанням як про застосування зустрічного забезпечення, так і про скасування заходів забезпечення позову у разі надання відповідних доказів, які б спростовували необхідність застосування таких заходів.

Керуючись ст.ст. 136, 137, 140, 144, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Заяву (вх. № 2-280/25 від 03.03.2025) представника Товариства з обмеженою відповідальністю «МУЗЕЙ ІВАНА ФРАНКА» про забезпечення позову у справі № 916/596/25 - задовольнити.

2. Накласти арешт на грошові кошти, що обліковуються (або будуть обліковуватись) на розрахунковому рахунку НОМЕР_2 (АТ КБ "ПРИВАТБАНК", ЄДРПОУ: 14360570, МФО: 305299) та розрахунковому рахунку НОМЕР_3 (АТ "ЮНЕКС БАНК", ЄДРПОУ: 20023569, МФО: 322539) ФОП Мазур Юлії Петрівни (РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ), в межах заявлених позовних вимог в сумі 1 075 481,00 грн.

Стягувач: Товариство з обмеженою відповідальністю «МУЗЕЙ ІВАНА ФРАНКА» (04053, м. Київ, пров. Несторівський, буд. 8; код ЄДРПОУ 41819892).

Боржник: Фізична особа-підприємець Мазур Юлія Петрівна ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ).

Ухвала дійсна для пред`явлення до виконання у строк, передбачений Законом України «Про виконавче провадження».

Ухвала набирає законної сили 03 березня 2025 р. та може бути оскаржена до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги у строк, передбачений ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Волков Роман Володимирович