Ухвала

від 03.03.2025 по справі 916/734/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"03" березня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/734/25

Господарський суд Одеської області у складі судді Деркач Т. Г.,

розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРАНРЕСУРСИ" про забезпечення позову за вх.№2-272/25 від 27.02.2025

у справі № 916/734/25

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРАНРЕСУРСИ"

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "АСФАЛЬТДОРТЕХ"

про стягнення 1 520 540,33 грн

В С Т А Н О В И В:

27.02.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю "ГРАНРЕСУРСИ" звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "АСФАЛЬТДОРТЕХ" заборгованості за договором поставки № 2111-1 від 21.11.2017 в загальному розмірі 1 520 540,33 грн, у тому числі: 725 075,91 грн основного боргу, 128 143,07 інфляційних втрат, 522 306,17 грн пені, 145 015,18 грн процентів за користування чужими коштами (розрахованих за ставкою 10 %), а також судових витрат: зі сплати судового збору у розмірі 18 246,39 грн, витрат на правничу допомогу в розмірі 45 616,20 грн.

27.02.2025 за вх.№2-272/25 Господарський суд Одеської області одержав заяву про забезпечення позову, в якій Товариство з обмеженою відповідальністю "ГРАНРЕСУРСИ" просить суд:

- вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю «АСФАЛЬТДОРТЕХ», які знаходяться на усіх його банківських рахунках у тому числі на рахунку НОМЕР_1 у АТ КБ "ПРИВАТБАНК" (відомий на момент останньої оплати) у розмірі основної суми боргу заявленої у позовній заяві 725 075,91 грн.

Заяву обґрунтовано такими обставинами.

Заявник стверджує, що ТОВ «АСФАЛЬТДОРТЕХ» тривалий час (з 2021 року) визнає, але не сплачує суму основної заборгованості за поставлений товар у розмірі 725 075,91 гривень. Однак боржник, про що свідчать додані документи, веде активну господарську діяльність, зокрема, здійснює операції з купівлі-продажу, передачі товарів третім особам.

Останнім часом з аналізу публічної фінансової звітності відповідача вбачається, що показники господарської діяльності погіршуються, що викликає обґрунтовані сумніви у можливості виконання імовірного рішення у справі.

На підтвердження погіршення фінансового стану заявник навів наступні показники, що підтверджують такий стан.

Так, станом на дату подання заяви, компанія має низький рівень фінансової стійкості: Індекс FinScore: 2019 рік: A/3,3 2020 рік: B/3,0 2021 рік: D/1,8 2022 рік: D/1,4 2023 рік: D/1,8.

На переконання заявника, Індекс FinScore показує значне зниження фінансової стійкості компанії, що свідчить про високий ризик банкрутства.

Ліквідність:

поточна ліквідність: у 2023 році - 49,9% (рекомендоване значення > 100%);

абсолютна ліквідність: у 2023 році - 3,2% (рекомендоване значення > 20%);

коефіцієнт "кислотний тест": у 2023 році - 16,3%;

коефіцієнт швидкої ліквідності: у 2023 році - 16,2%;

відношення грошових коштів до активів: у 2023 році - 5,3%;

проміжний коефіцієнт покриття: у 2023 році - 16,2%.

ТОВ "ГРАНРЕСУРСИ" вважає, що дані показники свідчать про низьку здатність компанії покривати свої короткострокові зобов`язання.

Платоспроможність:

коефіцієнт автономії: у 2023 році від`ємний - -65,8%;

відношення чистого боргу до EBIT: у 2023 році від`ємний - -99,0;

коефіцієнт покриття необоротних активів власним капіталом: у 2023 році від`ємний - -379,8%;

На думку заявника, від`ємні значення даних показників свідчать про те, що компанія є неплатоспроможною та має високий борговий тягар.

Прибутковість:

- ROA (Рентабельність активів): у 2023 році - -1,6%;

- рентабельність власного капіталу: у 2023 році - не розраховується через від`ємне значення капіталу;

- RCA (Рентабельність оборотних активів): у 2023 році - -2,0%;

- NPM (Чиста маржа): у 2023 році - -0,7%;

- ROTA (Рентабельність загальних активів): у 2023 році - -1,6%;

- валова рентабельність собівартості: у 2023 році - 90,1%.

Тобто, ТОВ "ГРАНРЕСУРСИ" вважає, що фінансовий стан боржника постійно погіршується, що підтверджується також наступними факторами:

1. Зниження індексу FinScore компанії з A/3,3 у 2019 році до D/1,8 у 2023 році.

2. Низький рівень поточної ліквідності, що коливається від 76,2% у 2020 році до 49,9% у 2023 році, що суттєво нижче за рекомендоване значення >100%.

3. Абсолютна ліквідність компанії в 2023 році склала лише 3,2%, при рекомендованому значенні >20%.

4. Показники рентабельності активів (ROA) і власного капіталу (ROE) вказують на негативні значення, що свідчить про збитки компанії.

5. Значне зниження коефіцієнту автономії компанії з 21,3% у 2020 році до -65,8% у 2023 році.

Окремо заявник звертає увагу на показник "відношення чистого боргу до EBIT (Net Debt / EBIT) (такий показник показує у скільки разів чистий борг (тобто, загальний борг мінус грошові кошти) перевищує розмір EBIT - прибутку до вирахування витрат за відсотками та сплати податків), тобто наскільки наявне боргове навантаження відповідає наявним доходам від ведення бізнесу, вище 5-ти вважається критичним).

Динаміка за зазначеним показником за останні роки є вкрай негативною, а саме: від показника 14,8 у 2019 році до від`ємного значення (-99) у 2023 році.

Щодо інших показників у динаміці, то:

поточна ліквідність зменшилася з 54,7% у 2019 році до 49,9% у 2023 році;

абсолютна ліквідність зменшилася з 10,8% у 2019 році до 3,2% у 2023 році;

рентабельність активів (ROA) зменшилася з 5,5% у 2019 році до -1,6% у 2023 році;

рентабельність оборотних активів (RCA) зменшилася з 11,1% у 2019 році до -2,0% у 2023 році;

чиста маржа (NPM) впала з 2,9% у 2019 році до -0,7% у 2023 році.

Окрім того, з наявних даних також видно, що ТОВ "АСФАЛЬТДОРТЕХ" декларує збиток протягом останніх чотирьох років.

Отже, на переконання ТОВ "ГРАНРЕСУРСИ", фінансові показники боржника свідчать про ймовірність його банкрутства, що ставить під загрозу можливість виконання ним своїх зобов`язань.

На підтвердження негативного аналізу, заявник надав також окрему роздруківку фінансово-майнового стану боржника станом на 3 кв. 2024 року (остання подана звітність).

ТОВ "ГРАНРЕСУРСИ", окрім наведеного аналізу, вказує, що позивач свідомо ухиляється від виконання своїх обов`язків за договором та повернення коштів за поставлений у 2021 році товар, будь-які спроби заявника вплинути та прискорити виконання зобов`язання були безрезультатними.

Ще однією обставиною, яку вважає заявник вагомою є судовий спір у справі № 420/38537/24 про донарахування відповідачу майже 10 млн грн за результатами податкової перевірки.

При цьому товар, відмічає заявник, що отримувався відповідачем після 2021 року був оплачений, що свідчить про наявність фінансових можливостей замовляти та оплачувати товари. Сума основної заборгованості у розмірі 725 075,91 гривень визнана відповідачем, що підтверджується неодноразовими звірками розрахунків, які узгоджені з обох боків і додані до заяви. Будь-які гарантії з боку ТОВ «АСФАЛЬТДОРТЕХ» щодо повернення позивачу суми заборгованості відсутні, як і підстави вважати, що у боржника наявне рухоме чи нерухоме майно, за рахунок якого можна б було забезпечити виконання рішення

Заявник вважає, що за наявних обставин невжиття заходів забезпечення позову значно утруднить виконання судового рішення у справі за позовом ТОВ "ГРАНРЕСУРСИ" та фактично буде втрачено можливість реального виконання судового рішення.

Натомість саме накладення арешту на грошові кошти ТОВ «АСФАЛЬТДОРТЕХ» у розмірі суми основного боргу, що знаходяться на банківських рахунках, є ефективним процесуальним заходом, який в майбутньому зможе забезпечити виконання рішення суду у випадку задоволення позовних вимог.

Щодо зустрічного забезпечення, то заявник, навівши низку постанов Верховного Суду, вважає, що стаття 41 ГПК передбачає право, а не обов`язок застосування зустрічного забезпечення, а тому заява про забезпечення позову без такої пропозиції, не є порушення норм статей 139, 140 ГПК України.

Розглянувши вказану заяву про забезпечення позову, господарський суд зазначає таке.

Згідно зі статтею 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 ГПК України заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.

Забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Відповідно до статті 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Зі змісту вказаної норми вбачається, що під час розгляду заяви про застосування такого заходу забезпечення позову як накладення арешту на майно та/або грошові кошти, суд має виходити з того, що цей захід забезпечення обмежує право особи користуватись та розпоряджатись грошовими коштами та/або майном, а тому може застосуватись у справі, у якій заявлено майнову вимогу, а спір вирішується про визнання права (інше речове право) на майно, витребування (передачу) майна, грошових коштів або про стягнення грошових коштів.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.05.2021 у справі № 914/1570/20 виснувала про те, що під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. Важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2024 у справі № 754/5683/22 щодо застосування частини першої статті 150 ЦПК України (яка є аналогічною частині першій статті 137 ГПК України) зазначено, зокрема, такі висновки:

« 43. Цивільний процесуальний закон не забороняє вживати заходи забезпечення позову у справі, рішення у якій не підлягає примусовому виконанню, якщо забезпечення позову сприятиме ефективному захисту порушених прав позивача. І навпаки, якщо рішення у справі підлягатиме примусовому виконанню, вжиття заходів забезпечення позову, зокрема накладення арешту на майно, не завжди може бути необхідним та співмірним із пред`явленими вимогами позову і відповідати характеру порушеного права позивача.

44. У частині першій статті 150 ЦПК України наведено перелік видів забезпечення позову, серед яких у пункті 1 законодавець вирізняє накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

45. Жодних обмежень щодо застосування такого виду забезпечення позову, як накладення арешту на майно (грошові кошти), лише у сфері майнових спорів або заборони його застосування при вирішенні немайнового спору цивільне процесуальне законодавство не містить.

46. Тому Велика Палата Верховного Суду констатує, що як характер спору (майновий або немайновий), так і те, чи підлягає судове рішення у конкретній справі примусовому виконанню, не мають вирішального значення при дослідженні судом питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову.

47. Ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред`явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами.

48. Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії».

Як встановлено судом, предметом позову є вимога майнового характеру про стягнення з відповідача заборгованості за договором поставки № 2111-1 від 21.11.2017 в загальному розмірі 1 520 540,33 грн, у тому числі: 725 075,91 грн основного боргу, 128 143,07 інфляційних втрат, 522 306,17 грн пені, 145 015,18 грн (10 % за користування чужими коштами).

Водночас заявник, обґрунтовуючи необхідність вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, посилається на те, що у разі забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, які перебувають на рахунку відповідача в межах стягнення лише основного боргу 725 075,91 грн, гарантовано будуть знаходитися на рахунках ТОВ «АСФАЛЬТДОРТЕХ», що не зашкодить самому відповідачу і гарантує реальне виконання рішення суду у разі задоволення позовної заяви.

Отже, виконання судового рішення у даній справі (за умови задоволення позовних вимог) безпосередньо залежить від того, чи матиме ТОВ «АСФАЛЬТДОРТЕХ» необхідну суму грошових коштів.

У цьому контексті варто зауважити, що подання позову про стягнення грошових коштів матиме можливість відповідача у будь-який момент як розпорядитися коштами, що знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що у майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За наведених умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача у будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін. Такого висновку дійшла об`єднана палата Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду в постанові від 03.03.2023 у справі № 905/448/22.

Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 06.12.2023 у справі № 917/805/23, від 11.10.2023 у справі № 916/409/21, від 15.09.2023 у справі № 916/2359/23, від 08.08.2023 у справі № 922/1344/23, від 27.04.2023 у справі № 916/3686/22, від 22.04.2024 у справі № 922/3929/23, від 08.07.2024 у справі № 916/143/24, що свідчить про усталеність судової практики з цього питання.

У постанові Верховного Суду від 06.10.2022 у справі №905/446/22 зазначено, що у разі звернення із позовом про стягнення грошових коштів саме відповідач має доводити недоцільність чи неспівмірність заходів забезпечення, вжиття яких просить в суду позивач, зокрема і ту обставину, що застосовані заходи забезпечення позову створять перешкоди його господарській діяльності. У вирішенні питання про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти чи майно відповідача, суд повинен дотриматися розумного балансу між необхідністю забезпечити можливе майбутнє виконання судового рішення та неприпустимістю блокування господарської діяльності відповідача з огляду на значний розмір заявленого у позовній заяві боргу.

Таким чином, із врахуванням наданих позивачем доказів, господарський суд погоджується, що такий захід забезпечення позову як накладення арешту на грошові кошти та майно відповідача у межах заявленої суми 725 075,91 грн, повністю відповідає предмету позовних вимог і зможе забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.

Тобто, у разі задоволення позову у справі про стягнення грошових коштів боржник матиме безумовну можливість розрахуватись із заявником, за умови наявності у нього грошових коштів у необхідних для цього розмірах, без застосування процедури звернення стягнення на майно боржника.

Забезпечення позову в даному випадку виступає запорукою виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог, а тому вимоги про забезпечення позову є співмірними позовним вимогам.

Беручи до уваги наведене, господарський суд дійшов висновку про задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРАНРЕСУРСИ" про забезпечення позову.

Водночас суд зазначає, що вжиття заходів забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуальних прав сторін, оскільки мета забезпечення позову - це негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання рішення, а також перешкоджання завдання шкоди заявнику. Заходи забезпечення позову носять тимчасовий характер і зберігають свою дію до вирішення спору по суті.

Окрім того, арешт коштів на рахунках означає, що грошові кошти залишаються у власності відповідача і знерухомлюються з метою недопущення виведення грошових коштів з рахунків боржника й уникнення виконання судового рішення у майбутньому, якщо судове рішення буде постановлено на користь позивача. Тобто, можливість боржника розпоряджатися грошовими коштами обмежується лише на певний час і лише щодо частини коштів, якої стосується спір.

Щодо зустрічного забезпечення, то законом не встановлено обов`язку суду вимагати від особи, яка звертається із заявою про забезпечення позову забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (ч. 1 ст. 141 ГПК України), відповідна вимога лише може висуватися судом з урахуванням обставин справи, але не визначається як неодмінна умова забезпечення позову.

Керуючись ст. 136, ст. 137, ст. 140, ст. 234 ст. 235 Господарського процесуального кодексу України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРАНРЕСУРСИ" про забезпечення позову за вх.№2-272/25 від 27.02.2025 у справі № 916/734/25 задовольнити.

2. Вжити заходи забезпечення позову на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРАНРЕСУРСИ" (вул. Залiзничників, б. 22, с. Усатове, Біляївський район, Одеська обл., 67665; ідентифікаційний код 37170646) шляхом накладення арешту на грошові кошти, що знаходяться та обліковуються на банківських рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю «АСФАЛЬТДОРТЕХ» (вул. Шевченка, буд. 273; с. Великий Дальник, Біляївський р-н, Одеська обл., 67668; ідентифікаційний номер 41377379), у тому числі на рахунку НОМЕР_1 у АТ КБ "ПРИВАТБАНК" у розмірі основної суми боргу заявленої у позовній заяві 725 075,91 гривень.

Стягувачем за цією ухвалою є: Товариство з обмеженою відповідальністю "ГРАНРЕСУРСИ" (вул. Залiзничників, б. 22, с. Усатове, Біляївський район, Одеська обл., 67665; ідентифікаційний код 37170646)

Боржником за цією ухвалою є: Товариство з обмеженою відповідальністю «АСФАЛЬТДОРТЕХ» (вул. Шевченка, буд. 273; с. Великий Дальник, Біляївський р-н, Одеська обл., 67668; ідентифікаційний номер 41377379).

Ухвала про забезпечення позову є виконавчим документом та виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Ухвала набирає законної сили в порядку ст.235 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня складання повної ухвали.

Повну ухвалу складено 03.03.2025.

Суддя Деркач Тетяна Григорівна