Рішення

від 03.03.2025 по справі 924/35/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29607, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1, e-mail: inbox@km.arbitr.gov.ua, тел.(0382)71-81-84

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

(м. Хмельницький)

"03" березня 2025 р. Справа № 924/35/25

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Кочергіної В.О., при секретарі судового засідання Висоцькій А.Ю., розглянувши матеріали

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне українсько-німецьке підприємство "2К" м. Хмельницький

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Мономах М" м. Красилів Хмельницької області

про стягнення 17567,69грн основного боргу, 3881,34грн пені, 436,74грн 3% річних, 1631,06грн інфляційних втрат

Представники учасників справи не з`явились

З оголошенням перерви в судовому засіданні 10.02.2025.

ВСТАНОВИВ:

07.01.2025 на адресу Господарського суду Хмельницької області через систему "Електронний суд" надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне українсько-німецьке підприємство "2К" м. Хмельницький до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Мономах М" м. Красилів Хмельницької області про стягнення 17567,69грн основного боргу, 3881,34грн пені, 436,74грн 3% річних, 1631,06грн інфляційних втрат.

В обгрунтування позовних вимог зазначає про те, що 01.01.2020 між ТОВ "СУНП "2К" та ТОВ "Торговий дім "Мономах М" укладено Договір №01/01-20.1 постачання товару, відповідно до умов якого відповідач повинен був здійснити оплату товару протягом 21 календарного дня з дати поставки товару. Відповідач не виконав умов Договору щодо оплати товару, внаслідок чого існує заборгованість перед позивачем за поставлений товар у сумі 17567,69грн. У зв`язку із порушення строків оплати, позивачем заявлено до стягнення 3881,34грн пені, нарахованої відповідно до п. 11.2 Договору, 436,74грн 3% річних та 1631,06 інфляційних втрат, нарахованих згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.01.2025, позовну заяву передано для розгляду судді Кочергіній В.О.

Ухвалою суду від 13.01.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №924/35/25 за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання у даній справі на 11:00год. 10.02.2025.

Ухвалою суду від 10.02.2025 у судовому засіданні оголошено перерву на 11:30год. 03.03.2025, про що постановлено ухвалу із занесенням до протоколу судового засідання.

28.02.2025 на адресу суду через систему "Електронний суд" від позивача надійшла заява (вх.№05-22/1679/25) про проведення судового засідання за його відсутності, у якій позивач зазначає, що підтримує позовні вимоги у повному обсязі.

Представники учасників справи в судове засідання 03.03.2025 не з`явились.

Ухвала про оголошення перерви від 10.02.2025р. яка направлялась на адресу відповідача, внесену до ЄДРЮОФОП повернута до суду з відмовкою "адресат відсутній за вказаною адресою", та з огляду на приписи п.5 ч.6 ст.242 ГПК України вважається вручено. Відповідач також повідомлявся про час та дату судового засідання шляхом направлення телефонограми.

Викладене, в сукупності з нереалізованим відповідачем правом щодо участі в судових засіданнях, поданні відзиву на позов, свідчить про належне повідомлення про дату, час і місце проведення судових засідань та покладені на нього судом обов`язки, обізнаність останнього про судове провадження та є наслідком суб`єктивної поведінки відповідача.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Оскільки відповідач не скористався своїм процесуальним правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами відповідно до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Дослідивши наявні в справі матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтуються позовні вимоги суд встановив наступне.

01.01.2020 між ТОВ "Спільне українсько-німецьке підприємство "2К" (Продавець) та ТОВ "Торговий дім "Мономах М" (Покупець) було укладено Договір №01/01-20.1 постачання партій товару.

Відповідно до п. 1.1 Договору, Постачальник зобов`язується поставити та передати в погоджені строки у власність Покупця продукцію (далі - товар), а Покупець прийняти та оплатити товар на умовах цього Договору, в кількості, в асортименті, за цінами та термінами поставки відповідно до умов Договору. Асортимент товару зазначається в прайс-листах Постачальника (п. 1.2 Договору).

Загальна кількість товару, що є предметом цього Договору визначається згідно підписаних сторонами накладних на товар (п.2.2. договору).

Згідно п. 3.1 Договору якість товару, що поставляється за цим Договором повинна відповідати стандартам, технічним умовам, іншій технічній документації та встановленими вимогами до даного виду товару.

Товар поставляється Покупцю партіями на підставі окремих замовлень, зокрема, поставка товару здійснюється, в рамках загальної кількості товару на умовах "DAP" склад Покупця, за умови, що інші умови не були узгоджені сторонами при прийнятті заявки Покупця (п. 4.1 Договору).

Відповідно до п. 4.2 Договору поставка кожної партії товару здійснюється на підставі погодженої Постачальником заявки Покупця, яка вважається погодженою та прийнятою Постачальником до виконання, якщо до завершення наступного робочого дня з моменту отримання такої заявки від Покупця, Постачальник не направить Покупцю повідомлення про неможливість виконання такої заявки.

Згідно з п. п. 5.1, 5.2, 5.3 Договору сторони погодили, що загальна вартість (сума) Договору складається з суми вартості партій товару, поставлених Постачальником протягом строку дії цього Договору, включаючи витрати на логістику, а саме витрати пов`язані з пошуком перевізника та вартості послуг з доставки товару транспортним засобом. Розрахунки між Сторонами здійснюються в грошовій одиниці України - гривні, водночас, ціни на товар, що постачається Постачальником, визначаються в рахунку на кожну окрему партію товару з урахуванням ПДВ. Зміна ціни товару після оплати рахунку не допускається.

Вид розрахунків - готівковий та безготівковий (п. 6.1 Договору).

Оплата товару здійснюється Покупцем протягом 21 (двадцять одного) календарного дня з дати поставки товару, у свою чергу, конкретні умови розрахунку зазначаються в заявках Покупця та/або накладних та/або інших Додатках до Договору (п. 6.2 Договору). Датою поставки вважається дата зарахування коштів на рахунок Постачальника.

Сторони дійшли взаємної згоди, що у випадку порушення Покупцем строку оплати, зазначеного в п. 6.1 Договору, ціни на товар можуть бути змінені Постачальником.

Відповідно до п. 8.1 Договору товар вважається переданим Постачальнику та прийнятим Покупцем з моменту його фактичної передачі в пункті поставки та відповідно сформованої і підписаної товаросупровідної документації, яка виступає невід`ємною частиною цього Договору.

Цей Договір набирає чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2020, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань (п. 9.1 Договору).

У п. 9.2 Договору сторони узгодили, що якщо жодна зі сторін не повідомить іншу сторону про припинення Договору за 15 (п`ятнадцять) календарних днів до закінчення строку його дії, Договір вважається продовженим на 1 рік на тих самих умовах.

Відповідно до п. 11.2 Договору за умови несвоєчасної оплати Покупцем товару, тобто з порушенням строків оплати товару визначеним цим Договором, Покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день затримки платежу, а також згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та 3% річних.

У п. 11.4 Договору сторони встановили, що нарахування та стягнення неустойки відбувається в межах строку позовної давності, яка відповідно до пункту цього Договору становить три роки.

Договір містить відмітку про скріплення підписом сторін та відтиском печаток товариств.

Матеріали справи не містять доказів, в підтвердження розірвання або визнання недійсним Договору поставки партій товару №01/01-20.1 від 01.01.2020.

На виконання умов Договору від 01.01.2020, позивачем поставлено відповідачу товар згідно видаткових накладних №4271 від 28.02.2024 на суму 17891,85грн (з ПДВ); №4272 від 28.02.2024 на суму 1675,84грн (з ПДВ). Загалом позивачем було поставлено відповідачу товару на суму 19567,69грн.

Видаткові накладні скріплені підписами сторін та відтисками печаток товариств.

Відповідач частково розрахувався з позивачем за поставлений товар на суму 2000грн. що підтверджується позивачем та відображено у Акті звірки взаємних розрахунків від 07.01.2025 (акт підписано тільки позивачем).

07.10.2024 позивачем на адресу відповідача було надіслано претензію (вих.№07/10-24.1) про сплату заборгованості у сумі 17567,69грн, з урахуванням одного платежу здійсненого відповідачем 21.06.2024 на суму 2000грн.

Претензія залишена останнім без відповіді та належного реагування.

Матеріали справи не містять доказів виконання договірних зобов`язань щодо оплати отриманого товару в повному обсязі. Відповідач не спростував отримання товару, не повідомив про оплати отриманого товару.

Оскільки відповідач в добровільному порядку та у встановлені строки не розрахувався з позивачем за отриманий товар, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача в примусовому порядку заборгованості утворену відповідно до Договору №01/01-20.1 від 01.01.2020 у сумі 17567,69грн.

Крім цього, за прострочення виконання грошового зобов`язання (п. 1.2 Договору), позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3881,34грн пені, 436,74грн 3% річних та 1631,06грн інфляційних втрат.

Враховуючи вищевикладене, повно, всебічно і об`єктивно дослідивши матеріали та обставини справи, оцінивши надані стороною докази по суті спору, їх належність, допустимість, достовірність кожного окремо, судом береться до уваги таке.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За змістом частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 2 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Судом встановлено, що 01.01.2020 між ТОВ "Спільне українсько-німецьке підприємство "2К" (Продавець) та ТОВ "Торговий дім "Мономах М" (Покупець) був укладений Договір №01/01-20.1 постачання партій товару, відповідно до умов якого, Постачальник зобов`язується поставити та передати товар в погоджені строки, а Покупець прийняти та оплатити товар на умовах поставки, в кількості, в асортименті, за цінами та термінами поставки відповідно до умов Договору.

Правовідносини, що склались між сторонами є правовідносинами з поставки товару.

Відповідно до ч.1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 629 цього Кодексу, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Зазначене також кореспондується з положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

На виконання умов Договору від 01.01.2020, позивачем, згідно видаткових накладних №4271 від 28.02.2024 на суму 17891,85грн (з ПДВ); №4272 від 28.02.2024 на суму 1675,84грн (з ПДВ), поставлено відповідачу товар на загальну суму 19567,69грн.

Частиною 1 статті 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктами 6.1, 6.2, 6.3 Договору визначено, що Покупець зобов`язаний здійснити оплату товару протягом 21 (двадцять одного) календарного дня з дати поставки товару Постачальником, готівкою чи у безготівковій формі. Зобов`язання Покупця по оплаті товару вважаються виконаними з моменту надходження грошових коштів в повному обсязі за кожну окрему партію товару на розрахунковий рахунок Постачальника.

Судом встановлено, що відповідач свої договірні зобов`язання щодо оплати отриманого товару виконав частково у сумі 2000грн - 21.06.2024.

Матеріали справи не містять, а відповідачем не надано доказів щодо оплати отриманого товару на суму 17567,69грн.

Зважаючи на встановлені під час розгляду справи обставини щодо прострочення оплати поставленого товару згідно Договору, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення 17567,69грн заборгованості є обгрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача 3881,34грн пені, за період прострочення з 21.03.2024 по 06.01.2025, нарахованої відповідно до п. 11.2 Договору від 01.01.2020, судом враховується таке.

Невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), стаття 610 ЦК України визначає як порушення зобов`язання.

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Наявними в матеріалах справи доказами підтверджено факт прострочення виконання грошового зобов`язання по оплаті отриманого товару.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 230 ГК України, п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня).

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною другою ст. 551 ЦК України передбачено, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до п.п. 11.1, 11.2 Договору, сторони передбачили, що Покупець несе повну матеріальну відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов`язань передбачених цим Договором, тому за умови порушення Покупцем строків оплати товару визначених умовами Договору, а саме протягом 21 (двадцять одного) календарного дня з дати поставки товару Постачальником (п. 6.2 Договору), Покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день затримки платежу. Сплата пені не звільняє Покупця від сплати основної суми заборгованості.

Позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 3881,34грн пені, нарахованої за період прострочення з 21.03.2024 по 06.01.2025.

Заявлений до стягнення період нарахування пені узгоджується з приписами п. 11.4 Договору, яким сторони визначили, що нарахування та стягнення неустойки відбувається в межах строку позовної давності, встановленого цим пунктом Договору (3 роки).

Перевіривши розрахунок пені, суд вважає арифметично вірним нарахування пені за період прострочення з 21.03.2024 по 06.01.2025 у розмірі 3870,96грн., з огляду на що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню. У решті заявленої до стягнення пені необхідно відмовити.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача 1631,06грн інфляційних нарахувань за період прострочення з квітня по листопад місяці 2024 року включно та 436,74грн 3% річних за період прострочення з 21.03.2024 по 06.01.2025, нарахованих відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, судом враховується таке.

Відповідно до п. 11.2 Договору за умови несвоєчасної оплати Покупцем товару, тобто з порушенням строків оплати товару визначеним цим Договором, Покупець згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України сплачує суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфлянції за весь час прострочення та 3% річних.

За змістом ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок заявлених до стягнення сум, суд вважає арифметично вірним нарахування інфляційних втрат у розмірі 1631,06грн за період прострочення з квітня по листопад місяці 2024 року та 435,58грн 3% річних за період з 21.03.2024 по 06.01.2025, з огляду на що в цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню. У решті заявлених 3% річних у позові необхідно відмовити.

Статтею 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до статті 86 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно вимог статей 73, 76, 77 та 79 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи; Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування; Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Враховуючи вище викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у сумі 17567,69грн основного боргу, 1631,06грн інфляційних нарахувань, 3870,96грн пені та 435,58грн 3% річних. В решті суми у позові необхідно відмовити.

Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 129 ГПК України, у зв`язку із частковим задоволенням позовних вимог, судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 2, 12, 20, 24, 73, 74, 75, 129, 232, 237, 238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Мономах М" (вул. Чкалова, 19, м. Красилів, Красилівського району, Хмельницької області, код ЄДРПОУ 37971995) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне українсько-німецьке підприємство "2К" (проїзд Юрія Козловського, буд. 7/1, м. Хмельницький, Хмельницька область, код ЄДРПОУ 42281913) 17567,69грн (сімнадцять тисяч п`ятсот шістдесят сім гривень шістдесят дев`ять копійок) основного боргу, 1631,06грн (одну тисячу шістсот тридцять одну гривню шість копійок) інфляційних нарахувань, 435,58грн (чотириста тридцять п`ять гривень п`ятдесят вісім копійок) 3% річних, 3870,96грн (три тисячі вісімсот сімдесят гривень дев`яносто шість копійок) пені, 2421,19грн (дві тисячі чотириста двадцять одну гривню дев`ятнадцять копійок) витрат по оплаті судового збору.

Видати наказ.

В решті суми у позові відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 03.03.2025.

Суддя В.О. Кочергіна

Виготовлено 3 примірники:

1-до справи (в паперовому екз.),

2 - позивачу ТОВ "Спільне українсько-німецьке підприємство "2К" (до електронного кабінету),

3 - відповідачу ТОВ "Торговий дім "Мономах М" (3100, м. Красилів, вул. Чкалова, 19 простим).