Постанова

від 27.02.2025 по справі 464/4166/20

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 464/4166/20 Головуючий у 1 інстанції: Сабара Л.В.

Провадження № 22-ц/811/2026/21 Доповідач в 2-й інстанції: Крайник Н. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2025 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ в складі:

головуючої: Н.П. Крайник

суддів: Я.А. Левика, М.М. Шандри

при секретарі: Л.М. Чиж

розглянувши увідкритому судовомузасіданні вмісті Львовіцивільну справуза апеляційноюскаргою Комунального некомерційного підприємства Львівської обласної ради «Львівський регіональний фтизіопульмонологічний клінічний лікувально-діагностичний центр» (Центр легеневого здоров`я) на рішення Сихівського районного суду міста Львова від 23 квітня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства Львівської обласної ради «Львівський регіональний фтизіопульмонологічний клінічний лікувально-діагностичний центр» (Центр легеневого здоров`я), та Управління майном спільної власності Львівської обласної ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Департамент охорони здоров`я Львівської обласної державної адміністрації, про поновлення на роботі на посаді лікаря фтизіатра КЗ ЛОР «Львівський обласний протитуберкульозний диспансер», та стягнення з КЗ ЛОР «Львівськийобласний протитуберкульозний диспансер» середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 01 липня 2020 року до дня поновлення на роботі, -

в с т а н о в и в:

03.08.2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до КЗ JIOP «Львівський обласний протитуберкульозний диспансер», Управління майном спільної власності Львівської обласної ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Департамент охорони здоров`я Львівської обласної державної адміністрації про поновлення на роботі на посаді лікаря фтизіатра КЗ ЛОР «Львівський обласний протитуберкульозний диспансер» та стягнення з КЗ ЛОР «Львівський обласний протитуберкульозний диспансер» середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 01 липня 2020 року до дня поновлення на роботі.

Позов обґрунтовував тим, що він перебував у трудових стосунках з КЗ JIOP «Львівський обласний протитуберкульозний диспансер», працював 8 років на посаді лікаря фтизфіатра. Наказом голови комісії з припинення Р. Кваснія від «30» червня 2020 p. № 71-К він був звільнений у зв`язку із скороченням штату працівників. Звільнення відбулось «заднім числом», оскільки з 01.07.2020 р. по 10.07.2020 р. він був присутній на робочому місці, проводив огляди і консультації пацієнтів, скеровував їх на обстеження в лабораторію, рентгенкабінет та до суміжних спеціалістів, видавав довідки про стан здоров`я та перебування на обліку, виписував ліки. З 13.07.2020 р. він перебував на санаторному лікуванні в смт. Східниця і по телефону був повідомлений співробітниками про звільнення у зв`язку зі скороченням штату заднім числом. Трудова книжка була передана на зберігання підприємству-правонаступнику та була оформлена з грубими порушеннями Наказу № 58 «Про затвердження Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників» (Інструкції № 58), ним була отримана тільки 31.07.2019 р. після повернення з санаторного лікування і закриття листка непрацездатності. Крім того, йому не було надано копію наказу про звільнення. Також роботодавець знав, що він має статус постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії і на нього поширюється дія, закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Просив поновити його на посаді лікаря фтизіатра КЗ JIOP «Львівський обласний протитуберкульозний диспансер», стягнути з КЗ ЛОР «Львівський обласний протитуберкульозний диспансер» на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з «01» липня 2020 р. до дня поновлення на роботі, в разі неможливості поновлення на роботі забезпечити працевлаштування з урахуванням його побажань або можливості навчання нових професій (спеціальностей) із збереженням у встановленому порядку середньої заробітної плати за останнім місцем роботи за весь період перепідготовки з наступним працевлаштуванням, стягнути з відповідача на його користь допомогу в розмірі трикратної середньомісячної заробітної плати відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», та зобов`язати відповідача привести записи в трудовій книжці у відповідність до Наказу № 58 «Про затвердження Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників».

12.08.2020 позивачем подано заяву, згідно якої останній просив залишити без розгляду позовні вимоги, в частині позовних вимог щодо «у разі неможливості поновлення на роботі забезпечити працевлаштування з урахуванням його побажань або можливості навчання нових професій (спеціальностей) зі збереженням у встановленому порядку середньої заробітної плати за останнім місцем роботи за весь період перепідготовки з наступним працевлаштуванням, стягнути з відповідача на його користь допомогу в розмірі трикратної середньомісячної заробітної плати відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», та зобов`язати відповідача привести записи в трудовій книжці у відповідність до Наказу № 58 «Про затвердження Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників».

Ухвалою суду від 04 вересня 2020 року до участі в справі залучено Комунальне некомерційнепідприємство Львівськоїобласної ради«Львівський регіональнийфтизіопульмонологічний клінічнийлікувально-діагностичнийцентр» (Центрлегеневого здоров`я)як правонаступникавідповідача- КЗ ЛОР «Львівський обласний протитуберкульозний диспансер».

Оскаржуваним рішенням позовзадоволено частково.

Поновлено ОСОБА_1 на посаді лікаря фтизіатра Комунального некомерційного підприємства Львівської обласної ради «Львівський регіональний фтизіопульмонологічний клінічний лікувально-діагностичний центр».

Стягнуто з Комунального некомерційного підприємства Львівської обласної ради «Львівський регіональний фтизіопульмонологічний клінічний лікувально-діагностичний центр» на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу у розмірі 289071,36 грн (двісті вісімдесят дев`ять тисяч сімдесят одну гривню 36 копійок ), з утриманням з цих сум передбачених законом податків та обов`язкових платежів при їх виплаті.

Вирішено допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі ОСОБА_1 , на посаді лікаря фтизіатра Комунального некомерційного підприємства Львівської обласної ради «Львівський Регіональний фтизіопульмонологічний клінічний лікувально-діагностичний центр».

Вирішено допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу в межах суми платежу за один місяць у розмірі 32119,04 грн (тридцять дві тисячі сто дев`ятнадцять гривень, 04 копійки) з утриманням з цієї суми передбачених законом податків та обов`язкових платежів при її виплаті.

Стягнуто з Комунального некомерційного підприємства Львівської обласної ради «Львівський Регіональний фтизіопульмонологічний клінічний лікувально-діагностичний центр» на користь держави судовий збір у розмірі 840,80 грн (вісімсот сорок гривень 80 копійок).

У решті вимог позивача відмовлено.

Рішення суду оскаржило Комунальне некомерційне підприємство Львівської обласної ради «Львівський регіональний фтизіопульмонологічний клінічний лікувально-діагностичний центр» (Центр легеневого здоров`я).

Вважає оскаржуване рішення суду незаконним, необґрунтованим, таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права та з невідповідністю висновків суду обставинам справи.

Зазначає, що вирішуючи спір по суті, судом першої інстанції було достовірно встановлено, що відповідно до рішення Львівської обласної ради від 10.09.2019 року було припинено КЗ ЛОР Львівський обласний протитуберкульозний диспансер шляхом приєднання до Центру легеневого здоров`я. Однак, встановивши дану обставину щодо скорочення посади, яку займав позивач, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що скорочення посад працівників може відбуватись тільки у випадку ліквідації. Скорочення посади позивача відбулось у відповідності до рішення керівника диспансеру, викладеного в наказі від 30.06.2020 № 69-в та в наказі про звільнення позивача від 30.06.2020 № 71-к. Таке рішення керівник прийняв в межах своїх повноважень, наданих йому відповідно до посади, на підставі Статуту диспансеру та чинного законодавства про працю. Відтак має місце зміна в організації виробництва і праці, що відповідно до ст. 40 КЗпП України є самостійною підставою для звільнення з ініціативи роботодавця. Таким чином, звільнення позивача відбулось у зв`язку із скороченням посади, яку він займав, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України. Висновок суду першої інстанції про те, що позивачу при звільнені зобов`язані були запропонувати вакантні посади на іншому підприємстві - в Центрі легеневого здоров`я суперечить чинному законодавству, а також сформованій правовій позиції Верховного суду України (постанова Верховного суду України від 12.08.2020 у справі № 753/3889/17). Позивач отримав попередження про його майбутнє звільнення 01.10.2019 та був звільнений 30.06.2020. Таким чином, обов`язок роботодавця запропонувати позивачу вакантні посади існував з 1.10.2019 і по 30.06.2020. У штаті диспансеру у зазначений період вакантних посад не було. Разом з тим роботодавець - диспансер, був позбавлений можливості пропонувати позивачу вакантні посади на будь-яких інших підприємствах, оскільки диспансер був приєднаний до Центру легеневого здоров`я 27.07.2020, тобто вже після звільнення позивача. А тому, в силу вимог ст. 49-2 КЗпП України позивачу могли бути запропоновані вакантні посади лише на цьому ж підприємстві, тобто в диспансері, тобто до 30.06.2020. При звільненні позивача не досліджувалося його переважне право на залишення на роботі, оскільки звільненню підлягали всі працівники, які займали таку ж посаду, що і позивач. Правомірність таких дій відповідача підтверджується відповідною правовою позицією Верховного суду України, викладеною в постанові від 12.08.2020 у справі № 753/3889/17, згідно якої за змістом статті 42 КЗпП України коло працівників, серед яких визначаються особи, які мають переважне право на залишення на роботі, та які не мають такого права, стосується всіх працівників, які займають таку ж посаду. Не відповідає також обставинам справи висновок суду першої інстанції про те, що позивач не був повідомлений про своє звільнення, і що суду не надано підтверджень щодо ухилення позивача від ознайомлення з наказом про його звільнення та отримання копії трудової книжки. Зазначає, що позивача було належним чином повідомлено про його звільнення, видано копію наказу про звільнення та виготовлено копію трудової книжки на його вимогу. Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 не зазначав ціни позову та не надав обгрунтованого розрахунку до своєї позовної заяви, чим порушив вимоги ст. 175 ЦПК України щодо її змісту.

Просило рішення скасувати та постановити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Ухвалою Львівського апеляційного суду від 17 березня 2022 року провадженняу справі булозупинено до припинення перебування ОСОБА_1 у складі Збройних Сил України.

Ухвалою Львівського апеляційного суду від 19.09.2024 року провадження у справі поновлено та призначено справу до судового розгляду.

У засіданні суду апеляційної інстанції представник апелянта - Комунального некомерційного підприємства Львівської обласної ради "Львівський регіональний фтизіопульмонологічний клінічний лікувально-діагностичний Центр" Вербенко П.О. скаргу підтримав з підстав, наведених у ній, просив скаргу задоволити.

Позивач ОСОБА_1 проти скарги заперечив.

Представник Управління майном спільної власності Білоус А.В. скаргу підтримав.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних мотивів.

Згідно із ч. 1ст. 4 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

На підставіст. 13 ЦПК України,суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно дост. 263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ізстаттею 367 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Судом встановлено, що відповідно до положень статуту КЗ ЛОР "Львівський обласний протитуберкульозний диспансер", затвердженого 03.07.2018 Управлінням майном спільної власності та погодженого департаментом охорони здоров`я Львівської обласної державної адміністрації, диспансер перебував у спільній власності територіальних громад Львівської обласної ради, засновником якого було Управління майном спільної власності Львівської обласної ради, яке діяло від імені власника. Галузеве управління диспансером здійснювалося Департаментом охорони здоров`я Львівської ОДА (п.1.2), штатний розпис диспансеру погоджувався з Управління майном спільної власності Львівської обласної ради та Департаментом охорони здоров`я Львівської ОДА (п.п.5.2.2. та 5.3.5. (т.1 а.с. 12-28).

10.09.2019 рішенням Львівської обласної ради від № 874 «Про реорганізацію фтизіатричної служби у Львівській області», з метою покращення якості та доступності медичного обслуговування населення, підвищення ефективності використання бюджетних коштів та кадрового потенціалу, керуючись Законом України від 06.04.2017 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення законодавства з питань діяльності закладів охорони здоров`я», дев`ять комунальних закладів охорони здоров`я, в т.ч. і КЗ ЛОР «Львівський обласний протитуберкульозний диспансер», вирішено припинити шляхом приєднання до комунального некомерційного підприємства Львівської обласної ради «Львівський регіональний фтизіопульмонологічний клінічний лікувально-діагностичний центр».

Наказом Управління майном спільної власності від 25.09.2019 року № 93-3 створено комісію з припинення КЗ ЛОР «Львівський обласний протитуберкульозний диспансер», а наказом від 25.09.2019 року № 93-3 директора КЗ ЛОР «Львівський обласний протитуберкульозний диспансер» зобов`язано попередити всіх працівників КЗ ЛОР «Львівський обласний протитуберкульозний диспансер» про наступне вивільнення на підставі п.1 ст.40 та ст.49-2 КзПП України.

Позивач ОСОБА_1 перебував у трудових стосунках з КЗ ЛОР "Львівський обласний протитуберкульозний диспансер" з 2009 року, що вбачається з копії трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 . До дня звільнення працював на посаді лікаря фтизіатра.

Наказом № 71-к від 30.06.2020 «Про звільнення працівників 1 фтизіатричного відділення у зв`язку зі скороченням штату працівників» ОСОБА_1 звільнено з роботи з 01.07.2020 на підставі п.1 ст. 40 КЗпП у зв`язку зі зміною організації виробництва і праці, скороченням штату працівників та неможливістю подальшого працевлаштування (т. 1, а. с. 5-9).

Задовольняючи позов ОСОБА_1 в повному обсязі, районний суд виходив з того, що 01.10.2019 ОСОБА_1 отримав персональне попередження про можливе майбутнє вивільнення, та його було попереджено, що на виконання рішення Львівської обласної ради від 10. 09. 2019 р № 874 "Про реорганізацію фтизіатричної служби у Львівській області та наказу ЛОР "Управління майном спільної власності" від 25 09 2019 р № 93-3 Про комісію з припинення КЗ ЛОР "Львівський обласний протитуберкульозний диспансер" комунальний заклад Львівської обласної ради "Львівський обласний протитуберкульозний диспансер" припиняється шляхом приєднання до комунального некомерційного підприємства Львівської обласної ради "Львівський регіональний фтизіопульмонологічний клінічний лікувально-діагностичний Центр", та з моменту припинення державної реєстрації диспансеру, як юридичної особи, можливе майбутнє вивільнення відповідно до п.І ст.40 КЗпП України /скорочення чисельності або штату працівників, при цьому після затвердження нового штатного розпису адміністрацією комунального некомерційного підприємства Львівської обласної ради "Львівський регіональний фтизіопульмонологічний клінічний лікувально - діагностичний Центр" йому будуть запропоновані посади в межах спеціальності та кваліфікації. Вказане попередження позивач отримав 01.10.2019 року, про що свідчить його особистий підпис (т. 1, а.с. 210). Тому підставою дляйого можливого майбутньоговивільнення ( скорочення чисельності або штату працівників) мав бути юридичний факт, а саме момент припинення державної реєстрації диспансеру як юридичної особи. Разом з тим, згідно наказу про звільнення ОСОБА_1 звільнено з роботи у зв`язку зі зміною в організації виробництва і праці, скороченням штату працівників та неможливістю подальшого працевлаштування на підставі п. 1 ст.40 КЗпП, а в трудовій книжці внесено запис про звільнення у зв`язку зі скороченням штатів. Позивача не ознайомили з наказом про звільнення, тому після звільнення він виходив на роботу та виконував обов`язки лікаря, що підтверджується письмовими показаннями працівників КЗ ЛОР "Львівський обласний протитуберкульозний диспансер" ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , що свідчить про продовження з ним трудових відносин. Крім того, йому не було запропоновано усі вакантні посади, наявні на підприємстві, не враховано його переважне право на залишення на роботі.

Однак, з таким висновком суду колегія суддів не погоджується, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 1 ч. 1ст. 40 КЗпП Українитрудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом, зокрема у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

В свою чергу, положеннями частини другої статті 40 КЗпП України визначено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Відповідно до статті 492КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

При вирішенні питання про те, чи мав змогу роботодавець виконати вимоги статті 49-2 КЗпП України про надання роботи працівникові, який вивільняється в зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці, суд має виходити з того, що за змістом цієї норми працівнику має бути запропонована наявна робота за відповідною професією чи спеціальністю, і лише при відсутності такої роботи інша наявна робота.

Власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті492КЗпП Українищодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

Оскільки обов`язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті49-2 КЗпП Українироботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення.

Пленум Верховного Суду України у п. 19постанови від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів»(зі змінами) роз`яснив, що, розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за п. 1ст. 40 КЗпП України, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема ліквідація,реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мавможливості перевестипрацівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

Матеріалами справи встановлено, що оспорюваним Наказом голови комісіїз припинення КЗ ЛОР "Львівський обласний протитуберкульозний диспансер" № 71-к від 30.06.2020 «Про звільнення працівників 1 фтизіатричного відділення у зв`язку зі скороченням штату працівників» позивача ОСОБА_1 звільнено з роботи з 01.07.2020 на підставі п.1 ст. 40 КЗпП у зв`язку зі зміною організації виробництва і праці, скороченням штату працівників та неможливістю подальшого працевлаштування (т. 1, а.с. 5-9).

Зі змісту наказу вбачається, що такий винесено на виконання рішення Львівської обласної ради від 10.09.2019 р № 874 "Про реорганізацію фтизіатричної служби у Львівській області, наказу ЛОР "Управління майном спільної власності" від 25.09.2019 р № 80-3 Про комісію з припинення КЗ ЛОР "Львівський обласний протитуберкульозний диспансер", у зв`язку з припиненням КЗ ЛОР "Львівський обласний протитуберкульозний диспансер" унаслідок реорганізації шляхом приєднання до комунального некомерційного підприємства Львівської обласної ради "Львівський регіональний фтизіопульмонологічний клінічний лікувально-діагностичний Центр».

Разом з тим, рішенням Львівської обласної ради від № 874 «Про реорганізацію фтизіатричної служби у Львівській області» від 10.09.2019, яким врегульовувалися питання, пов`язані з реорганізацією медичних закладів, які припиняються, було врегульовано лише майнові питання, пов`язані з передачею приміщень та майна припинених медичних закладів «Львівському регіональному фтизіопульмонологічному клінічному лікувально-діагностичному центру».

Зазначеним рішенням Львівської обласної ради не передбачалося у зв`язку з проведенням реорганізації переведення працівників дев`яти комунальних медичних закладів Львівської обласної ради, які припиняються, в т.ч. і КЗ ЛОР «Львівський обласний протитуберкульозний диспансер», до Комунального некомерційного підприємства Львівської обласної ради «Львівський регіональний фтизіопульмонологічний клінічний лікувально-діагностичний центр» (Центр легеневого здоров`я) (а.с.10-12)).

Як встановлено постановою Львівського апеляційного суду від 14.12.2021 року у справі № 464/4562/20 за позовом ОСОБА_5 до Комунального некомерційного підприємства Львівської обласної ради «Львівський регіональний фтизіопульмонологічний клінічний лікувально-діагностичний центр», голови комісії з припинення КЗ ЛОР "Львівський обласний протитуберкульозний диспансер» про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, « … до штату Комунального некомерційногопідприємства Львівськоїобласної ради«Львівський регіональнийфтизіопульмонологічний клінічнийлікувально-діагностичнийцентр» не увійшла жодна посада припиненого КЗ ЛОР «Львівський обласний протитуберкульозний диспансер. Станом на 01.08.2020 року штатний розпис КНП ЛОР «Львівський регіональний фтизіопульмонологічний клінічний лікувально-діагностичний центр» становив 662 посади, тоді як на 01.07.2020 року штатний розпис налічував 827 посад. Згідно з Інформацією про спискову чисельність штатних працівників КНП ЛОР «Львівський регіональний фтизіопульмонологічний клінічний лікувально-діагностичний центр» станом на 01.10.2019 року, 01.01.2020 року, 01.04.2020 року, 01.07.2020 року та 01.08.2020 вакантні посади відсутні».

Тобто, постановою Львівського апеляційного суду від 14.12.2021 року у справі № 464/4562/20 встановлено, що чисельна кількість працівників Комунального некомерційного підприємства Львівської обласної ради «Львівський регіональний фтизіопульмонологічний клінічний лікувально-діагностичний центр», який згідно рішення Львівської обласної ради від № 874 є правонаступником ЛОР «Львівський обласний протитуберкульозний диспансер», внаслідок реорганізації також зменшилася, та що на час припинення КЗ ЛОР Львівський обласний протитуберкульозний диспансер, як і на час звільнення позивача з роботи, вакантні посади у такому були відсутні».

Згідно з Витягом з ЄДРПОУ, КЗ ЛОР Львівський обласний протитуберкульозний диспансер припинено 27.07.2020 на підставі рішення про реорганізацію, правонаступником зазначено Комунальне некомерційне підприємство Львівської обласної ради «Львівський регіональний фтизіопульмонологічний клінічний лікувально-діагностичний центр» (а.с. 238-241).

Згідно копіїакту пропередачу трудовихкнижок працівників,«які повиннізабрати вивільненіпрацівники» вбачається,що 31.07.2020 ОСОБА_1 отримав трудовукнижку (т.1а.с.41,42),а 08.07.2020-належні йомупри звільненніу КЗЛОР "Львівськийобласний протитуберкульознийдиспансер"суми (т.1а.с.44).

Враховуючи наведене вище, колегія суддів вважає безспірно встановленим факт проведення відповідно до рішенняЛьвівської обласноїради від10.09.2019№ 874змін в організації виробництва і праціКЗ ЛОР«Львівський обласнийпротитуберкульозний диспансер»шляхом його реорганізації та приєднання докомунального некомерційного підприємства Львівської обласної ради «Львівський регіональний фтизіопульмонологічний клінічний лікувально-діагностичний центр», що призвело до скорочення посад, як у КЗ ЛОР «Львівський обласний протитуберкульозний диспансер», так і в Комунальному некомерційному підприємстві Львівської обласної ради «Львівський регіональний фтизіопульмонологічний клінічний лікувально-діагностичний центр».

Персональне повідомлення про можливе вивільнення ОСОБА_1 отримав 01.10.2019, про що поставив особистий підпис. Тобто, такого було належним чином за два місяці до звільнення повідомлено про можливе вивільнення на підставі п.1 ст.40 КзПП України. На день звільнення позивача з роботи з посади лікаря фтизіатра, як у КЗ ЛОР «Львівський обласний протитуберкульозний диспансер», так і в Комунальному некомерційному підприємстві Львівської обласної ради Львівський регіональний фтизіопульмонологічний клінічний лікувально-діагностичний центр» не було вакантних посад, на які він міг бути переведений.

Відтак, колегія суддів приходить до висновку, що звільнення позивача з роботи було проведено з дотриманням порядку, встановленого ст.40 КзПП України (звільнення з ініціативи адміністрації).

Висновок суду, що з позивачем після звільнення було продовжено трудові відносини, оскільки він виходив на роботу та виконував обов`язки лікаря фтизіатра, що підтверджується письмовими показаннями працівників КЗ ЛОР "Львівський обласний протитуберкульозний диспансер" ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , колегія суддів вважає помилковим, оскільки письмові показання зазначених осіб з врахуванням положень ст.ст. 76, 78, 91 ЦПК України не є належними доказами.

З наведених мотивів, рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням у справі нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

Керуючись ст. 367, ст. 368, п. 2 ч. 1 ст. 374, п.п. 1-4 ч. 1 ст. 376, ст. 381, ст. 382, ст. 383, ст. 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Комунального некомерційного підприємства Львівської обласної ради «Львівський регіональний фтизіопульмонологічний клінічний лікувально-діагностичний центр» (Центр легеневого здоров`я) задоволити.

Рішення Сихівського районного суду міста Львова від 23 квітня 2021 року скасувати.

Ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позову ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства Львівської обласної ради «Львівський регіональний фтизіопульмонологічний клінічний лікувально-діагностичний центр» (Центр легеневого здоров`я), та Управління майном спільної власності Львівської обласної ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Департамент охорони здоров`я Львівської обласної державної адміністрації, про поновлення на роботі на посаді лікаря фтизіатра КЗ ЛОР «Львівський обласний протитуберкульозний диспансер», та стягнення з КЗ ЛОР «Львівськийобласний протитуберкульозний диспансер» середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 01 липня 2020 року до дня поновлення на роботі відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повний текст постанови складено 03 березня 2025 року

Головуючий: Н.П. Крайник

Судді: Я.А. Левик

М.М. Шандра