Рішення
від 28.11.2023 по справі 160/10903/23
ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2023 року Справа № 160/10903/23 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Турової О.М.,

за участі секретаря судового засідання: Галайди А.В.,

представника позивача: Молочка А.О.,

представника відповідача: Кучерки Д.А.,

розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислова компанія «ДТЗ» до Тернопільської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів, -

ВСТАНОВИВ:

19.05.2023 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду через підсистему "Електронний суд" надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислова компанія «ДТЗ» до Тернопільської митниці, в якій позивач просить визнати протиправним та скасувати рішення Тернопільської митниці про коригування митної вартості товару №UA403070/2023/000046/2 від 30.03.2023р.

В обґрунтування позовної заяви зазначено, що ТОВ "Промислова компанія "ДТЗ" з метою митного оформлення товарів подало до митниці електронну митну декларацію, в яких обрано основний метод визначення митної вартості товару за ціною контракту та подані документи, що підтверджують заявлену митну вартість товару відповідно до вимог частини 2 статті 53 Митного кодексу України, які не містили розбіжностей та ознак підробки, а, навпаки, містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, що, в свою чергу, виключало можливість витребування митницею у декларанта додаткових документів у розумінні приписів ч.3 ст.53 Митного кодексу України. Однак, відповідач, не зважаючи на вищенаведене, посилаючись на формальні підстави, витребував у позивача додаткові документи. Позивач додатково надав наявні в нього документи та повідомив митний орган, що не має можливості надати інші витребувані документи, з огляду на їх відсутність. Проте, відповідач, не здійснивши повну перевірку відомостей, що містяться в наданих документах, що підтверджують заявлену митну вартість та правильність розрахунку, здійсненого декларантом, не упевнившись в достовірності та точності заяв, документів та розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України, прийняв оскаржуване рішення про коригування митної вартості товару, відповідно до якого загальна митна вартість задекларованих товарів була скоригована за другорядним методом визначення митної вартості - резервний метод, згідно з положеннями ст.64 Митного кодексу України. При цьому, позивач зауважує, що зазначена в митный деклараціъ митна вартість товарів у повній мірі співпадає з митною вартістю товарів, що відображена у документах, поданих відповідно до статті 53 Митного кодексу України, які у повній мірі підтверджують розмір заявленої митної вартості товару за ціною контракту. Натомість, всі вказані у спірному рішенны зауваження митниці носять формальний характер та не свідчать про дійсну наявність розбіжностей, а надані позивачем документи, повною мірою підтверджують числові значення складових митної вартості. Таким чином, не погоджуючись з висновками відповідача та винесеним ним рішенням, позивач звернувся з даною позовною заявою до суду для захисту своїх порушених прав та законних інтересів.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.05.2023 року прийнято до розгляду вищевказану позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислова компанія «ДТЗ» та відкрито провадження в адміністративній справі №160/10903/23, призначено цю справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами з 26.06.2023 року, а також встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання ухвали.

08.06.2023 року до суду через підсистему «Електронний суд» надійшов відзив Тернопільської митниці на позовну заяву ТОВ "Промислова компанія "ДТЗ", в якому відповідач пред`явлений позов не визнав та заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що під час здійснення Тернопільською митницею контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача, та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з митною деклараціэю, було встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності, а також надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Отже, відповідач вказує, що за результатами розгляду поданих документів, виник сумнів у правильності визначення декларантом митної вартості товарів, який став підставою для витребування додаткових документів для підтвердження заявленої позивачем митної вартості, однак, такі документи декларантом надані не були, у зв`язку із чим відповідачем обґрунтовано прийнято оскаржуване рішення про коригування митної вартості. Таким чином, посадові особи митниці при прийнятті спірного рішення про коригування митної вартості заявленого позивачем товару діяли в межах наданих повноважень та у спосіб, передбачений чинним законодавством.

Крім того, 08.06.2023 року від Тернопільської митниці надійшло клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з викликом (повідомленням) учасників справи.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.06.2023 року в задоволенні клопотання Тернопільської митниці про розгляд справи у судовому засіданні з викликом (повідомленням) учасників в адміністративній справі №160/10903/23 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислова компанія «ДТЗ» до Тернопільської митниці про визнання протиправним та скасування рішення щодо визначення (коригування) митної вартості товару відмовлено.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31.07.2023 року вирішено перейти до розгляду адміністративної справи №160/10903/23 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислова компанія «ДТЗ» до Тернопільської митниці про визнання протиправним та скасування рішення щодо визначення (коригування) митної вартості товару за правилами загального позовного провадження, а також призначено підготовче судове засідання на 12.09.2023 року о 10:30 год.

12.09.2023 року до суду від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи без його участі.

Сторони в підготовче судове засідання 12.09.2023 року не з`явились, про дату, час та місце проведення підготовчого судового засідання повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.09.2023 року продовжено строк підготовчого провадження в адміністративній справі №160/10903/23 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислова компанія «ДТЗ» до Тернопільської митниці про визнання протиправним та скасування рішення щодо визначення (коригування) митної вартості товару до 11.10.2023 року.

Наступне підготовче судове засідання з розгляду справи призначено на 11.10.2023 року о 10:00 год.

12.09.2023 року до суду через підсистему «Електронний суд» від представника відповідача надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та електронного цифрового підпису згідно з вимогами Положення про Єдину судову інформаційну-телекомунікаційну систему з використанням сервісу (vkz.court.gov.ua) в адміністративній справі №160/10903/23.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.09.2023 року клопотання представника Тернопільської митниці про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду в адміністративній справі №160/10903/23 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислова компанія «ДТЗ» до Тернопільської митниці про визнання протиправним та скасування рішення щодо визначення (коригування) митної вартості товару задавлено та вирішено провести розгляд справи №160/10903/23 в режимі відеоконференції, надавши представнику відповідача можливість участі в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

06.10.2023 року до суду через підсистему «Електронний суд» від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислова компанія «ДТЗ» надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та електронного цифрового підпису згідно з вимогами Положення про Єдину судову інформаційну-телекомунікаційну систему з використанням сервісу (vkz.court.gov.ua) в адміністративній справі №160/10903/23.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.10.2023 року клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислова компанія «ДТЗ» про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду в адміністративній справі №160/10903/23 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислова компанія «ДТЗ» до Тернопільської митниці про визнання протиправним та скасування рішення щодо визначення (коригування) митної вартості товару задавлено та вирішено провести розгляд справи №160/10903/23 в режимі відеоконференції, надавши представнику відповідача можливість участі в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

У підготовчому судовому засіданні 11.10.2023 року усною ухвалою суду, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, із занесенням до протоколу судового засідання витребувано у представника відповідача додаткові письмові пояснення та докази на їх підтвердження стосовно зазначеного в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів твердження митного органу про те, що вартість фрахту за маршрутом з КНР до порту Гданськ становить близько 4000 дол. США за 40 футовий контейнер згідно зі ставками транспортних компаній і чому, на думку митного органу, така вартість має бути застосована у спірних правовідносинах.

У зв`язку із витребуванням у представника відповідача додаткових пояснень у справі на вирішення поставлено питання щодо продовження строку підготовчого провадження.

У підготовчому судовому засіданні 11.10.2023 року представники сторін не заперечували проти продовження строку підготовчого провадження у справі №160/10903/23 задля надання додаткових пояснень у справі.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.10.2023 року продовжено строк підготовчого провадження в адміністративній справі №160/10903/23 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислова компанія «ДТЗ» до Тернопільської митниці про визнання протиправним та скасування рішення щодо визначення (коригування) митної вартості товару до 25.10.2023 року.

Наступне підготовче судове засідання призначено на 25.10.2023 року о 10:00 год.

18.10.2023 року до суду через підсистему «Електронний суд», на виконання вимог ухвали суду від 11.10.2023 року, представником відповідача надано до суду додаткові пояснення у справі.

25.10.2023 року до суду через підсистему «Електронний суд» від представника позивача надійшла заява про розгляд справи без його участі, в якому останній не заперечував проти закриття підготовчого провадження у справі і призначення її до судового розгляду по суті.

25.10.2023 року до суду через підсистему «Електронний суд» від представника відповідача надійшло клопотання про розгляд справи без його участі.

Представники сторін в підготовче судове засідання 25.10.2023 року не з`явились, про час, дату та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується доказами, наявними в матеріалах справи.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.10.2023 року закрито підготовче провадження та призначити справу №160/10903/23 до судового розгляду по суті у судовому засіданні на 28.11.2023 року об 11:00 год.

24.11.2023 року до суду через підсистему «Електронний суд» від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислова компанія «ДТЗ» надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та електронного цифрового підпису згідно з вимогами Положення про Єдину судову інформаційну-телекомунікаційну систему з використанням сервісу (vkz.court.gov.ua) в адміністративній справі №160/10903/23.

У судовому засіданні 28 листопада 2023 року представник позивача підтримав пред`явлений позов та, посилаючись на викладені в позові доводи, просив повністю задовольнити позовні вимоги.

У судовому засіданні 28 листопада 2023 року представник відповідача пред`явлений позов не визнав та заперечував проти його задоволення у повному обсязі, посилаючись на доводи, викладені у відзиві на позовну заяву та додаткових поясненнях.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, суд доходить висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі, з огляду на таке.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 25.10.2021 року ТОВ «ПК «ДТЗ» (м. Дніпро) (Покупець) уклало з компанією «JIANGSU CHANGFA AGRICULTURAL EQUIPM ENT CO., LTD» (Китай) (Продавець) зовнішньоекономічний контракт № CF/13, відповідно до якого Продавець продає, а Покупець купує «Товар», в асортименті, кількості, та за цінами, вказаними в Специфікаціях (Додатках), які є невід`ємною частиною даного Контракту (п.1.1 Контракту).

Відповідно до п.2.1 Контракту поставка товару здійснюється партіями і фіксується в Специфікаціях (Додатках) до даного Контракту. Допускається поставка товару декількома партіями за однією Специфікацією.

Поставки здійснюються на умовах згідно правил Інкотермс за редакцією 2010 року, які мають обов`язковий характер для Сторін у рамках цього Контракту. Конкретні умови поставка партії товару, реквізити вантажоодержувача, а також строки поставки зазначаються в специфікаціях (додатках) до цього Контракту. Сторони мають право після підписання Специфікації змінити умови поставки, зазначені у ній, шляхом підписання додаткової угоди. (п.3.1 Контракту).

Згідно з п. 4.1 - п.4.2 Контракту ціна на товар визначається Покупцем і Продавцем шляхом переговорів і вказується в Специфікаціях (Додатках) до цього Контракту. За домовленістю Сторін, у разі несвоєчасної оплати товару, ціна товару може змінюватися після здійснення поставки. Зміні ціни оформляється додатковою угодою після чого Продавець повинен надати Покупцю коригуючи Специфікацію та інвойс. У ціну Товару включена вартість упаковки і маркування.

Відповідно до п. 5.2 Контракту умови оплати кожної партії товару зазначається у відповідних Специфікаціях (Додатках) до Контракту. За домовленістю сторін умови оплати, зазначені у Специфікації, можуть бути змінені шляхом укладання додаткової угоди.

До вказаного договору сторонами було погоджено Специфікацію №2022-3.1 від 19.12.2022 року, згідно з якою було узгоджено найменування товару, його загальну кількість та вартість.

Крім того, згідно з вказаною Специфікацією, зокрема, визначалось строк поставки березень-квітень 2023 року; виробник товару «JIANGSU CHANGFA AGRICULTURAL EQUIPM ENT CO., LTD» Китай, вантажоодержувач ТОВ «ПК «ДТЗ»; умови поставки: FOB SHANGHAI (Шанхай) Китай; оплата товару: 100% передоплата товару.

До вказаного договору сторонами було погоджено Специфікацію №2022-3.1-z від 19.12.2022 року, згідно з якою було узгоджено найменування товару, його загальну кількість та вартість.

Додатковою угодою (додатком) №3 від 14.03.2023 р. до контракту №CF/13 від 25.10.2021 р., сторони дійшли згоди зарахувати оплату товару у сумі 168535,82 дол. США відповідно до платіжного доручення №1358 від 08.12.2022 р. і у сумі 441192,18 дол. США відповідно до платіжного доручення №1384 від 27.12.2022 р. по Специфікації №2022-2С від 18.10.2022 року до контракту №CF/13 від 25.10.2021 р., як оплату поставки товару по Специфікації №2022-3.1 від 19.12.2022 р. до контракту №CF/13 від 25.10.2021 р.

Додатковою угодою (додатком) №4 від 14.03.2023 р. до контракту №CF/13 від 25.10.2021 р., сторони дійшли пункт 1 Умови платежу, Специфікацій (Додатків) №2022-3.1 від 19.12.2022 р. контракта №CF/13 від 25.10.2021 р. читати в наступній редакції: «оплата товару: 146226,00 дол. Протягом 90 днів з моменту поставки партії товару, 609728,00 дол. Передоплата.»

З метою здійснення митного оформлення ввезених в режимі імпорту товарів (трактори колісні для сільськогосподарських робіт, запасні частини до сільськогосподарської техніки), що надійшли в Україну згідно з вищезазначеним Контрактом на підставі Специфікацій №2022-3.1 та №2022-3.1-z від 19.12.2022 р., а також рахунку-фактури №СF2022-ЗА1 від 03.01.2023 р.,представником позивача до Тернопільської митниці подано електронну митну декларацію (далі - ЕМД): №23UA403070000415U0 від 29.03.2023р., в якій митна вартість поставленого товару визначена за ціною контракту (основний метод).

На підтвердження заявленої митної вартості товарів під час проведення митного контролю та митного оформлення позивачем разом з вказаною митною декларацією надано документи, передбачені ч.2 ст.53 Митного кодексу України, що перелічені у графі 44 цієї МД, зокрема:

1) для підтвердження вартості товару, яка повинна бути сплачена продавцю:

- декларацію митної вартості;

- зовнішньоекономічний контракт №CF/13 від 25.10.2021 р.;

- специфікацію №2022-3.1 від 19.12.2022 р.;

- специфікацію №2022-3.1-z від 19.12.2022 р.;

- додаткову угодою (додатком) №3 від 14.03.2023 р. до контракту №CF/13 від 25.10.2021 р.;

- додаткову угодою (додатком) №4 від 14.03.2023 р. до контракту №CF/13 від 25.10.2021 р.;

- рахунок-фактуру №СF2022-ЗА1 від 03.01.2023 р.;

- пакувальний лист від 03.01.2022 року;

- платіжні доручення №1358 від 08.12.2022 р. та №1384 від 27.12.2022 р.;

- заяву на купівлю іноземної валюти №1480 від 08.12.2022р.;

- лист компанії-продавця шодо помилки у рахунку-фактурі №СF2022-ЗА1 від 03.01.2023 р.;

- виправлений рахунок-фактура №СF2022-ЗА1 від 03.01.2023 р.;

- сертифікат країни походження товару №23С3204В0702/00021 від 17.02.2023 р.;

- технічний опис товару;

- список номерів шасі.

2) для підтвердження транспортних витрат (фрахту) до кордону України:

- договір перевезення вантажу морським транспортом (фрахту) №1510/912/2019 від 15.10.2019р.;

- коносамент (bill of lading) №BW23010032 від 18.01.2023 р.;

- заявка на перевезення №339 від 10.01.2023 р.;

- рахунок на оплату аослуг з перевезення № L60327 від 17.02.2023 р.;

- залізничні ТТН №287805, № 287839, №287888, №287920 від 23.03.2023р.;

- акт виконаних робіт з перевезення від 27.03.2023р.;

- довідка про транспортні витрати від 17.02.2023 р.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митниця дійшла висновку про наявність розбіжностей у наданих на підтвердження заявленої митної вартості документах, які, на думку митниці, впливають на числове значення митної вартості, у зв`язку із чим повідомлено декларанта про те, що подані ним документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів.

Судом встановлено, що митним органом виявлено наступні розбіжності у поданих позивачем документах:

1) декларантом подано до митного оформлення зовнішньоекономічний контракт від 25.10.2021 № CF/13, інвойс від 03.01.2023 №SF2023-1A (копія) та виправлений інвойс від 03.01.2023 № SF2023-1А, пакувальний лист до інвойса від 03.01 2023 № SF2023-1A без відомостей щодо підписанта, яким підтверджується така інформація;

2) копії платіжних доручень від 08.12.2022 №1358 від 27.12.2022 №1384 не є достатнім підтвердженням оплати за оцінюваний товар, оскільки неможливо співставити з поставкою оцінюваного товару, зокрема: у графі 70 платіжних інструкцій від 08.12.2022 №1358 та від 27.12.2022 №1384 міститься посилання лише на реквізити зовнішньоекономічного контракту від 25.10.2021 №CF/13, а зазначені специфікації не стосуються даної поставки; не містять обов`язкових реквізитів, а саме підпис(и) (власноручний(і)/електронний(і)) відповідальної(их) особи(іб) платника, яка(і) відповідно законодавства України має(ють) право розпоряджатися рахунком (п.1 Порядку оформлення платіжної інструкції в іноземній валюті або банківських металах, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 28.07 2008 №216). Заявка про купівлю іноземної валюти від 08,12.2022 №1480 містить посилання на зовнішньоекономічний контракт від 25.10.2021 №CF/13 та специфікація №2022-2С від 18.10.2022 (441192,18 дол.США.). Специфікація №2022-2С від 18.10.2022 до митного оформлення не подавалась. Також, заявка про купівлю іноземної валюти від 08.12 2022 №1480 не містить обов`язкових реквізитів банку;

3) на підтвердження витрат на транспортування декларантом надано наступні документи: коносамент № BW23010032 від 18.01 2023 без відміток перевізника; платіжну інструкцію від 24.02.2023 №121 на суму 75800 дол США у графі 70 якої міститься посилання на реквізити контракту транспортно-експедиційного обслуговування документів від 15.10.2019 № 1510/912/2019, та перелік рахунків L60203 від 02.02.2023, L60326, L 60327, L60328 від 17.02.2023. Рахунки L60203 від 02.02.2023, L60326, L60328 від 17.02.2023 відсутні в поданих документах; рахунок від 17.02 2023 №L60327 не містить відомостей щодо підписанта, яким підтверджується така інформація. Встановлено, що до митного оформлення надано довідку про транспортні витрати від 17.02.2023 № L60327 видана Global Container lines Latvija SiA, хоча у накладних УМВС від 23.03.2023 №287805, від 23.03.2023 № 287839, від 23.03.2023 № 287888, від 23.03.2023 № 287920 наявна інформація, щодо перевізника РКР CARGO S.A. Відповідна інформація, яка б підтверджувала причетність до поревезення залізничним сполученням РКР CARGO S.A. відсутня, а саме відсутній рахунок про перевезення, банківський платіжний документ та договір між Global Container lines Latvija SlA i РКР CARGO S.A.

4) в рахунку №L60327 від 17.02.2023 на оплату транспортно-експедиційних послуг вказано суму транспортних витрат на перевезення вантажу одним 40 футовими контейнером за маршрутом Шанхай, Китай - Тернопіль, Україна в сумі 3300 дол.США (фрахт включаючи перевантаження Шанхай, Китай - Гданськ, Польща/- 1300 дол.США, залізнична доставка, включаючи перевантаження Гданськ, Польща-Тернопіль, Україна- 2000 дол США). Проте, в митного органу наявна інформація що вартість фрахту з КНР до порту Гданськ становить близько 4000 дол США/40-футовий контейнер згідно зі ставками транспортних компаній.

Враховуючи викладене та посилаючись на ч.5 ст.54 Митного кодексу України, відповідач з метою упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, в рамках проведення консультацій з метою обґрунтування вибору методу визначення митної вартості, зобов`язав декларанта протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 2) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 3) страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; 4) копію митної декларації країни відправлення; 5) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; 6) експортну декларацію країни відправлення.

Листом №171 від 29.03.2023р. позивачем додатково надано митному органу прайс-лист, комерційну пропозицію, виписку з банківського рахункудеклараета від 2022р., платіжне доручення №121 від 24.02.2023р., а також повідомило митницю, що усі наявні у підприємства, документи, які підтверджують вартість товарів та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, вони повною мірою підтверджують розрахунок митної вартості, здійснений декларантом, у зв`язку з чим будь-які інші додаткові документи у ході митного оформлення задекларованного товару, надаватись не будуть та висорвило прохання здійснити митне оформлення за наявними документами.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів шляхом перевірки наданих до митного оформлення документів та проведення відповідних консультацій з декларантом, Тернопільською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товару №UA403070/2023/000046/2 від 30.03.2023 року, відповідно до якого загальна митна вартість задекларованих товарів була скоригована за другорядним методом визначення митної вартості - 2-r - резервний метод згідно з положеннями ст.64 Митного кодексу України, та ґрунтується на підставі раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються, у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу.

Скориставшись цим правом, підприємство задекларувало зазначені товари, а митниця випустила їх у вільний обіг за ЕМД №23UA403070000437U7 від 03.04.2023 р.

Не погодившись з вищевказаним рішенням відповідача про коригування митної вартості товару, позивач звернувся з цим адміністративним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зважає на таке.

Відповідно до ч.1 ст.49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з ч.ч.1,2 ст.51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Згідно з ч.1 ст.53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Суд зазначає, що ч.2 ст.53 Митного кодексу України містить вичерпний перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення. До них відносяться: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

З аналізу частин першої та другої статті 53 Митного кодексу України слідує, що Митним кодексом передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом органу доходів і зборів для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Дана норма кореспондується з положеннями статті 318 Митного кодексу України, у частині третій якої встановлено, що митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15 лютого 2011 року «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур», якими запроваджено стандартні правила, а саме на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Крім того, це узгоджується з проголошеними у статті 8 Митного кодексу України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі, заохочення доброчесності, гласності та прозорості.

За правилами ч.3 ст.53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Таким чином, право митного органу на витребування додаткових документів не є абсолютним, а виникає за наявності хоча б однієї з таких підстав: надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

З наведеним висновком кореспондуються положення п.2 ч.5 ст.54 Митного кодексу України, за змістом якої відповідач має право письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості лише у випадках, встановлених цим Кодексом.

Статтею 54 Митного кодексу України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом.

Відповідно до ч.3 ст.54 Митного кодексу України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування, відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Частиною 6 статті 54 Митного кодексу України визначено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

За приписами ч.1 ст.55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Згідно з ч.1 ст.57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Відповідно до ч.ч.2-8 ст.57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу, відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості, згідно з положеннями статей59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів, згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому, кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Разом з тим, згідно з ч.2 ст.58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Частиною 7 статті 54 Митного кодексу України передбачено, що у разі, якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Також за приписами частин першої, другої статті 64 Митного кодексу України, у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.

Системний аналіз вказаних положень Митного кодексу України дає підстави дійти висновків, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості, однак, дискреційні повноваження митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких, зокрема, належать процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов`язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості товарів. У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина сьома статті 54 Митного кодексу України).

Згідно з частиною шостою статті 53 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

В той же час, витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 27.06.2019р. в адміністративній справі №803/667/17.

Відтак, наведені приписи зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Тягар доведення неправильності заявленої митної вартості лежить на митному органі.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

В свою чергу, відсутність в рішенні про коригування митної вартості товарів інформації з належним обґрунтуванням того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Таке правозастосування узгоджується з висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 31.03.2015р. у справі №21-127а15, який має враховуватись при застосуванні норм права у подібних правовідносинах відповідно до підпункту 8 пункту 1 розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Як слідує з матеріалів справи, позивачем надано відповідачу для митного оформлення імпортованого товару документи, що передбачені частиною другою статті 53 МК України.

Судом встановлено, що відповідач за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, заявленої позивачем, дійшов висновку, що в наданих декларантом документах міститься ряд розбіжностей, наявність яких унеможливлює підтвердження всіх числових значень складових митної вартості, однак, суд не погоджується з такими висновками митного органу, з огляду на таке.

Надаючи оцінку доводам відповідача, які стали підставою для прийняття спірних рішень про коригування митної вартості товарів, суд зазначає наступне.

Щодо тверджень митного органу про те, що декларантом подано до митного оформлення зовнішньоекономічний контракт від 25.10.2021 № CF/13, інвойс від 03.01.2023 №SF2023-1A (копія) та виправлений інвойс від 03.01.2023 № SF2023-1А, пакувальний лист до інвойсу від 03.01.2023 № SF2023-1A без відомостей щодо підписанта, яким підтверджується така інформація, слід зазначити, що у преамбулі зовнішньоекономічного контракту від 25.10.2021 № CF/13 зазначені назви компаній, що в інтересах компаній діють їх керівники, зазначені їх прізвища, ім`я, по-батькові, визначено реквізити Сторін, зазначено установчі документи, на підставі яких вони діють від імені компаній.

У пункті 11 Контракту зазначено назви компаній Продавця та Покупця, їх юридичні адреси та банки, банківські реквізити для оплати, тобто зазначені усі необхідні для їх ідентифікації та здійснення оплати відомості. Договір скріплено підписами керівників та печатками компаній.

У пакувальному листі до інвойсу від 03.01.2023 №SF2023-1A міститься печатка у якій зазначено компанію «JIANGSU CHANG FA AGRICULTURAL EQUIPM ENT CO., LTD» та факсимільний підпис її керівника, що відповідає п. 10.7 зовнішньоекономічного Контракту, відповідно до якого під час підписання специфікацій, доповнень, додатків до цього Контракту, товарно-супровідних документів, а також при переписці Сторін, пов`язаної з виконанням Контакту, допускається використання факсимільного підпису однією із сторін.

Крім того, митницею не обґрунтовано яким чином наявність або відсутність реквізитів юридичних осіб у вищезазначених документів унеможливлює здійснення нею перевірки саме числових показників заявленої товариством митної вартості задекларованого товару.

Щодо сумнівів відповідача щодо повноти оплати ТОВ «ПК «ДТЗ» за імпортовані товари, суд зазначає наступне.

ТОВ «ПК «ДТЗ» у якості підтвердження оплати за товар надано до митного органу платіжні доручення №1358 від 08.12.2022 р. та №1384 від 27.12.2022 р., у графі 70 яких дійсно зазначено, що оплата здійснена на підставі зовнішньоекономічного Контракту від 25.10.2021 №CF/1З та Специфікацій: № 2022-2В від 12.08.22р., 2022-2С від 18.10.22р.

З наведеного слідує, що сплачені позивачем кошти в сумі 609728,00 дол. США. зараховані, як передоплата вартості товару, поставленого на підставі Специфікації №2022-3.1, а залишок його вартості в сумі 146226,00 дол. США повинний бути сплачений протягом 90 днів з моменту поставки партії товару.

Відповідно до акта виконаних робіт від 27.03.2023року поставку було завершено 27.03.2023р., тобто строк оплати залишку вартості товару в сумі 146226,00 дол. США спливає 27.06.2023р.

З огляду на вищенаведене, суд знаходить необґрунтованими зауваження митниці щодо повноти оплати ТОВ «ПК «ДТЗ» за імпортовані товари та необхідності надання у зв`язку із цим декларантом додаткових банківських платіжних документів, тим більше, що на момент митного оформлення товару не настав строк сплати вартості поставленого товару відповідно погоджених Специфікацій №2022-3.1 та №2022-3.1-z від 19.12.2022 р.

Слід зазначити, що виконання чи не виконання умов зовнішньоекономічного договору виходить з договірних правовідносин між позивачем, як покупцем та продавцем.

В свою чергу Тернопільська митниця не є тим органом на якого законодавством покладено обов`язок здійснювати контроль за виконанням цивільно-правових угод.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 23 жовтня 2018 року, № 815/137/17.

До того ж, обставини здійснення платежу можуть свідчити про виконання (неналежне виконання) покупцем умов зовнішньоекономічного договору. Разом з цим, вони не повинні сприйматись як безумовне свідчення про наявність розбіжностей чи неповноти документів, доданих до митної декларації. Суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість.

Аналогічного висновку дійшов Верховний суд у Постанові від 22 серпня 2019 року у справі № 810/2784/18.

Разом з цим, суд зауважує, що відносно умов та термінів оплати за товар Верховний Суд неодноразово висловлював наступну правову позицію: «У процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. У свою чергу умови оплати безпосередньо ціни товару не стосуються. У зв`язку з цим відомості про умови оплати товару не повинні братися органом доходів і зборів до уваги при контролі за митною вартістю, а відтак суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару. Суперечності у відомостях щодо умов оплати товару у документах, доданих до вантажної митної декларації на підтвердження митної вартості товарів, не можуть бути підставою для витребування органом доходів і зборів додаткових документів у декларанта» (Постанова Верховного Суду від 11.04.2018 року у справі №804/4680/16).

«Крім того, судами попередніх інстанцій доречно зауважено, що уявлення митного органу щодо проміжку часу для внесення передоплати може не збігатися з домовленостями господарюючих суб`єктів, а питання оплати вирішуються сторонами на вільній основі, з урахуванням власних ризиків та можливостей» (Постанова від 20.03.2018 року по справі № 815/4132/17).»

«Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що не має будь яких підстав вважати, що дати здійснення оплати за товар впливають на ідентифікацію товару і визначення його митної вартості.» (Постанова від 19.11.2019 року справа №804/911/14).

Суд вказує, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. У свою чергу умови плати безпосередньо ціни товару не стосуються. У зв`язку з цим відомості про умови оплати товару не повинні братися органом доходів і зборів до уваги при контролі за митною вартістю, а відтак суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару.

Суперечності у відомостях щодо умов оплати товару у документах, доданих до вантажної митної декларації на підтвердження митної вартості товарів, не можуть бути підставою для витребування органом доходів і зборів додаткових документів у декларанта».

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 11.06.2019 року у справі №813/1755/17.

Отже, доводи митного органу в цій частині також не можуть бути покладені в основу рішення про коригування митної вартості товарів.

Щодо зауважень митного органу про те, що копії платіжних доручень від 08.12.2022 №1358 від 27.12.2022 №1384 не є достатнім підтвердженням оплати за оцінюваний товар, оскільки неможливо їх співставити з поставкою оцінюваного товару через те, що у графі 70 цих платіжних інструкцій міститься посилання лише на реквізити зовнішньоекономічного контракту від 25.10.2021 №CF/13, що, в свою чергу, не є доказом, достатнім для доведення митної вартості, суд зазначає наступне.

Загальні вимоги Національного банку України до оформлення клієнтами доручень на переказ коштів в іноземній валюті або банківських металів, їх виконання уповноваженими банками й іншими фінансовими установами (далі - уповноважений банк), порядку зарахування коштів в іноземній валюті, а також особливості здійснення уповноваженим банком арешту та примусового списання коштів в іноземних валютах та банківських металів з рахунків клієнта і з кореспондентських рахунків уповноваженого банку - резидента та нерезидента, відкритих в іншому уповноваженому банку-резиденті, встановлює Положення про порядок виконання банками документів на переказ, примусове списання і арешт коштів в іноземних валютах та банківських металів і змін до деяких нормативно-правових актів Національного банку України, затверджене постановою Правління Національного банку України від 28 серпня 2008 року №216.

Пунктом 15 розділу 2 Порядку №216 передбачено, що платник заповнює реквізит Призначення платежу платіжної інструкції в іноземній валюті або банківських металах таким чином, щоб надавати повну інформацію про платіжну операцію та документи, на підставі яких вона здійснюється.

Чинним законодавством не встановлено обов`язку здійснювати посилання на інвойс чи проформу в банківському платіжному документі.

За висновком Верховного Суду, викладеним у постановах від 22 серпня 2019 року у справі №810/2784/18, від 25 травня 2021 року у справі №520/10386/2020, сама по собі відсутність у банківських документах посилання на інвойс чи проформу, за умови наявності вказівки на контракт та товари, які оплачуються, не є підставою для висновку щодо недостовірності наданої позивачем інформації про митну вартість товару.

Водночас, у спірному випадку платіжний документ у графі «призначення платежу» містить посилання на відповідний контракт, а тому, вказані доводи митного органу не можуть бути підставою для коригування митної вартості.

Щодо сумнівів відповідача щодо повноти включення транспортної складової до митної вартості товару, суд зазначає про таке.

Судом встановлено, що позивачем, як Замовником, укладено з компанією «Global Container Lines Latvija SIA», як Перевізником, Договір перевезення вантажу морським транспортом (фрахту) №1510/912/2019 від 21.10.2019р., відповідно до якого Замовник доручає, а Перевізник приймає на себе зобов`язання за плату виконати міжнародне морське перевезення (фрахт) вантажів Замовника в порядку та на умовах цього Договору.

Умовами договору №1510/912/2019 від 21.10.2019р. передбачено, що:

- детальні умови морського перевезення визначаються в заявках, підписаних Замовником, які є невід`ємною частиною цього Договору (п.1.2);

- протягом 5-10 днів після виходу судна з порту відправлення Перевізник видає коносамент; коносамент направляється Замовнику в електронній копії, що буде мати таку силу, як і оригінал. Перевізник видає коносамент, який є достатнім доказом здійснення перевезення та підставою для вивантаження та подальших операцій з вантажем в порту призначення (п.2.2);

- у разі перевантаження (перевалки) контейнера (контейнерів) на інше судно в проміжному порту, вартість даного перевантаження включається в загальну вартість морського перевезення (фрахту), зазначену в рахунку (інвойсі) і акті виконаних робіт (п.4.3).

Відповідно до Заявки на міжнародне перевезення №339 від 10.01.2023 сторонами Договору №1510/912/2019 від 15.10.2019р. узгоджена сума загальної вартості послуг з доставки 4 контейнерів (4х40НQ)/282 упаковок - 13200,00 доларів США (доставка за маршрутом порт Шанхай, Китай Тернопіль, Україна за 1 контейнер 3300,00 дол США)

В подальшому, за надання послуг з морського перевезення, компанією «Global Container Lines Latvija SIA» на адресу позивача було виставлено інвойс №L60327 від 17.02.2023 року за 4 контейнерів (4х40НQ)/трактори, запчаситини у загальному розмірі 13200,00 дол. США. з яких:

- морський фрахт, включаючи перевантаження: Шанхай, Китай- Гданськ, Польша 5200,00 дол. США (1300,00 дол. США за контейнер);

- залізнична доставка, включаючи перевантаження: Гданськ, Польша Тернопіль, Україна 8000,00 дол. США (2000,00 дол. США за контейнер).

27.03.2023р. сторонами Договору №1510/912/2019 від 15.10.2019р. складено та підписано акт виконаних робіт за цим Договором, в якому, зокрема, зазначено, що Виконавець виконав роботу з мультимодального перевезення вантажу у 4Х40НС контейнері MRSU5249163, HASU4251989, MRSKU5956142, MRSU3064535 із Шанхай, Китай, в Тернопіль, Україна, згідно з рахунком №L60327 від 17.02.2023р. та загальна вартість наданих послуг за перевезення склала 13200 доларів США, включаючи перевантаження контейнерів.

Крім того, сума транспортних витрат позивача на перевезення вантажу контейнері MRSU5249163, HASU4251989, MRSKU5956142, MRSU3064535 за маршрутом Шанхай, Китай- Гданськ, Польша у розмірі 5200,00 дол. США та вартість доставки за маршрутом Гданськ, Польша Тернопіль, Україна у розмірі 8000,00 дол. США, підтверджується також довідкою про транспортні витрати від 17.02.2023 року, наданою компанією «Global Container Lines Latvija SIA» для надання в митні органи.

Платіжним дорученням в іноземній валюті №121 від 24.02.2023 року позивач здійснив оплату вказаного фрахту.

Крім того, судом зауважується, що у графі 70 «Деталі платежу» вищевказаного платіжного доручення зазначено, що оплата здійснена за декількома рахунками одним платежем на загальну суму 75800,00 дол. США, у тому числі, зазначено й рахунок L60327 від 17.02.2023 року.

Таким чином, ТОВ "Промислова компанія "ДТЗ" було сплачено одним платежем декілька рахунків, а, отже сума, зазначена у наданому платіжному дорученні, та сума, зазначена в рахунку №L60327 від 17.02.2023 року, об`єктивно не можуть співпадати.

За наведених обставин, оскільки здійснення оплати за декількома рахунками одним платежем жодним чином непротирічить нормам діючого законодавства України, а сума рахунку №L60327 від 17.02.2023року покривається сумою платіжного доручення в іноземній валюті №121 від 24.02.2023 року, наданого позивачем при митному оформленні товарів, то суд доходить висновку, що твердження митниці в частині невідповідності банківських платіжних документів, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг, відомостям, зазначеним у рахунку №L60327 від 17.02.2023 року, є безпідставними.

Всі вищевказані документи були надані декларантом до митного оформлення, а також зазначені документи кореспондуються один з одним та в своїй сукупності не мають жодних розбіжностей.

Крім того, декларантом надано до митного оформлення як коносамент (bill of lading) №BW23010032 від 18.01.2023 р., так і залізничні ТТН №287805, № 287839, №287888, №287920 від 23.03.2023р., що підтверджують факт ввезення вантажу в Україну.

Також відповідно до Додаткової угоди (додаток) №9 від 01.03.2022 р. до Договору №1510/912/2019 від 21.10.2019р., сторони дійшли згоди внести зміни у п. 1.1. на час воєнного стану в Україні та виклали його у наступній редакціях: «Відповідно до цього Договору, Виконавець зобов`язується здійснити перевезення (фрахт) та наземну доставку до території України зовнішньоторгівельих вантажів за маршрутами та інструкціми зазначеним Замовником, за взаємнозатвердженими умовами та тарифами. У разі потреби та на прохання Замовника Виконавець зобов`язується надати в користування останньому обладнання для перевезення вантажів морським та наземним транспортом.

При цьому, в процесі мультимодальної доставки вантажу до митного кордону України (м. Тернопіль) залучення перевізником до перевезення третіх осіб і виставлення єдиного рахунку для оплати послуг з перевезення не суперечать положенням Договору №1510/912/2019 від 21.10.2019р., з урахуванням положень Додаткової угоди (додаток) №9 від 01.03.2022 р. до Договору №1510/912/2019 від 21.10.2019р.

Таким чином, судом встановлено, а відповідачем не спростовано відсутність договірних відносин щодо перевезення вантажу безпосередньо у ТОВ "Промислова компанія "ДТЗ" з РКР CARGO S.A., а, отже, у розпорядженні позивача не можуть перебувати документи, що підтверджують вартість перевезення безпосередньо від означеного товариства.

Таким чином, митниця могла здійснити перевірку числових показників митної вартості, визначеної декларантом на підставі наданих ТОВ «Промислова компанія "ДТЗ" до митного оформлення документів, а наданий товариством перелік документів в своїй сукупності давав митному органу здійснити перевірку числових показників митної вартості, визначеної декларантом.

У своїй сукупності надані ТОВ «ПК «ДТЗ» митниці документи дозволяють ідентифікувати задекларований товар, не мають розбіжностей, тобто таке твердження не може вважатись розбіжністю у документах, яка має вплив на правильність визначення числових показників митної вартості задекларованого товару.

Таким чином, судом не встановлено, що подані декларантом документи викликають сумнів у задекларованій вартості товару та визначена ціна товару не відповідає волевиявленню сторін зовнішньоекономічного контракту.

Зауваження митного органу щодо невідповідності рівня цін інформації, яка наявна в митного органу, щодо вартості фрахту з КНР до порту Гданськ - близько 4000 дол США/40-футовий контейнер згідно зі ставками транспортних компаній, не може бути прийнята до уваги судом, оскільки митним органом не зазначається конкретного пункту завантаження в КНР, а, отже, така інформація може безпосередньо стосуватись міжнародного морського перевезення за іншим маршрутом, зокрема, більшої протяжності, тож зазначена інформація ґрунтується на припущеннях і не може бути покладена в основу рішення суб`єкта владних повноважень.

У ході декларування для підтвердження витрат на транспортування товару до митного органу надані зазначені вище Договір ТЕО та первинні бухгалтерські документи, передбачені ч.2 ст.53 МКУ, які у своїй сукупності підтверджують заявлену підприємством митну вартість задекларованого товару та її складові частини, не мають розбіжностей, відомості про визначення митної вартості в цих документах є достовірними, базуються на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Відтак, суд зауважує, що посилання на інформацію не може вважатись достатнім, об`єктивним та обґрунтованим доказом заниження транспортних витрат, а саме вартості контейнерних морських перевезень. Крім того, як до суду, так і до митного оформлення позивачем були надані документи, що підтверджують вартість витрат на транспортування до порту призначення, які не мають протиріч і у своїй сукупності та дозволяють митниці здійснити контроль розрахунку митної вартості шляхом перевірки її числових значень.

Також суд звертає увагу, що наявність такої інформації за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення митним органом контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за другорядними методами, оскільки торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, сезонність, наявність знижок тощо), і сама по собі не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює, тому не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару.

Окрім того, відомості з інформаційних баз даних мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті митницею відповідних рішень та з об`єктивних причин не можуть містити усієї інформації, що стосується суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар.

Аналогічна позиція Верховного Суду викладена у постанові від 16.06.2023 по справа №825/2410/16.

З наведеного слідує, що подані декларантом до митного органу документи у своїй сукупності підтверджують заявлену підприємством митну вартість та її складові частини, не мають розбіжностей, відомості про визначення митної вартості в цих документах є достовірними, базуються на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Натомість, зазначені митницею у повідомленнях декларанту та рішенні про коригування митної вартості зауваження та розбіжності, які стали підставою для витребування митницею додаткових документів та прийняття рішення про коригування митної вартості, не можуть бути визнані об`єктивними, обґрунтованими та такими, що впливають на числові значення заявленої митної вартості.

По суті вказані митним органом зауваження носять формальний характер, що у їх сукупності та окремо кожне не вказує на наявність підстав для коригування заявленої декларантом вартості товару.

Крім того, розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості товару. В цьому випадку митниця повинна здійснити дослідження документів щодо поставки товару з метою встановлення доказів, які підтверджують або спростовують цей сумнів.

Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування. Між тим, спірні Рішення про коригування митної вартості товарів такої інформації не містить, що не дає підстав вважати його обґрунтованим та мотивованим у контексті положень пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України.

Наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про те, що у попередні періоди аналогічні товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості жодним чином не доводить неправильність її визначення Позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку.

Обставина про наявність в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками інформації про те, що подібний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за резервним методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії валі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо).

Автоматизована система аналізу та управління ризиками з об`єктивних причин не може містити усієї інформації, що стосується суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар.

Водночас, ціна є грошовим вираженням лише у разі коли існує рівновага між попитом та пропозицією. В інших випадках коливання цін спричиняються не вартістю, а іншими причинами.

Отже, факт наявності у автоматизованій системі митного органу інформації, що товар, який задекларовано Позивачем, розмитнювався ним раніше чи іншими особами за значно вищою вартістю, за відсутності інших визначених законом підстав, не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює, тому не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару.

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 29.01.2019 справа №815/6827/17, від 22.04.2019 справа № 815/6242/17, від 07.08.2018 справа №815/3400/17.

Верховним Судом у постанові від 04.09.2018 року у справі № 818/1186/17 зазначено, що рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися виключно на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин при здійсненні ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено. Також слід врахувати, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень з питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв`язку з чим така інформаційна база не містить всіх об`єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню.

Відповідно до позиції Верховного Суду у постанові від 27.07.2018 року у справі №809/1174/17 у рішенні про коригування заявленої митної вартості, митний орган повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію, яка використовувалася митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Так, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім визначення джерела інформації, яка взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів.

Таку правову позицію висловив Верховний Суд у постанові від 08.02.2019 року у справі №825/648/17.

Зважаючи на те, що під час митного оформлення митницею не було висловлено жодних обґрунтованих сумнівів щодо розбіжностей у числових значеннях складових митної вартості товарів у поданих декларантом документах щодо ціни товару, про що свідчить аналіз змісту спірного рішення про коригування митної вартості товару, слід дійти висновку, що наведені документи не містили жодних розбіжностей саме у числових значеннях складових митної вартості товарів, у зв`язку із чим наявні підстави вважати, що митний орган не навів жодних обґрунтованих сумнівів щодо неможливості визначення митної вартості товарів за поданими декларантом документами, а тому відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не мав правових підстав для витребування додаткових документів у декларанта.

З огляду на вищезазначене, зауваження митного органу до наданих на підтвердження заявленої митної вартості товарів документів, що викладені у спірному рішенні про коригування митної вартості товарів, суд вважає безпідставними та необґрунтованими, оскільки їх не можна віднести до таких, які можуть слугувати підставою для відмови у визначенні митної вартості товарів за ціною договору (контракту), адже вказані обставини не впливають на формування митної вартості товару.

У зв`язку з наведеним суд вважає, що доводи, які зазначені відповідачем у рішенні про коригування митної вартості, не є підставою для витребування додаткових документів у декларанта та для коригування заявленої ним митної вартості товару, оскільки в документах відсутні розбіжності, або явні ознаки підробки. Відповідач не надав суду доказів того, що документи, які подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації. А надані позивачем до митного оформлення документи містять всі необхідні реквізити та відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, відомостей щодо ціни, що була сплачена за ці товари. Таким чином, суд дійшов висновку, що у відповідача були в наявності всі документи, які давали можливість встановити дійсну митну вартість товару за ціною договору.

Суд також звертає увагу, що факт неподання декларантом додаткових документів без належного обґрунтування відповідачем, що вони можуть усунути сумніви спірних відомостей, не можуть слугувати підставою для відмови в митному оформленні товару.

Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Законом чітко встановлено умови, за наявності яких, у відповідача виникає право на застосування таких повноважень, як витребування додаткових документів та відмова у митному оформленні за заявленою декларантом митною вартістю товарів.

Такою імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів.

На думку законодавця, сумніви є обґрунтованими, якщо документи: містять розбіжності; наявні ознаки підробки; не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відтак, приписи закону зобов`язують відповідача зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, відповідач повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Натомість, під час розгляду цієї справи відповідач не підтвердив належними та допустимими доказами, а також аргументованими доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари.

Тобто, правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об`єктивна можливість застосування першого методу не були спростовані відповідачем.

Суд зазначає, що досліджені первинні документи, які також були подані позивачем до митного органу, повністю підтверджують митну вартість товару, задекларовану за основним методом.

При цьому, суд не бере до уваги посилання відповідача на неподання декларантом додаткових документів, оскільки в даному випадку їх відсутність не впливає на правильність визначення декларантом митної вартості товарів за основним методом, що підтверджується наданими до митного оформлення документами. Неподання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку щодо наявності підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Інші підстави, зазначені у спірному рішенні про коригування митної вартості суд не бере до уваги, оскільки такі підстави не передбачені частинами 2-4 статті 53 МКУ.

Відтак, суд визнає необґрунтованими доводи відповідача про не підтвердження числового значення митної вартості, визначеної за основним методом визначення митної вартості, що відповідно до приписів Митного кодексу України є підставою для корегування заявленої декларантом митної вартості.

Суд зазначає, що за результатами опрацювання наданих позивачем документів митний орган повинен був застосувати метод визначення митної вартості за ціною угоди (контракту) щодо товару, який імпортується, оскільки позивачем при декларуванні митної вартості зазначені усі складові числового значення митної вартості, а відповідачем не доведено, що позивачем неправильно здійснено розрахунок, а також, що до декларації внесено недостовірні або неточні відомості, що надані митному органу документи містять не всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості.

Приймаючи до уваги, що відсутність у позивача витребуваних відповідачем додаткових документів ніяким чином не впливає на правильність визначення позивачем (декларантом) митної вартості товарів за основним методом, що підтверджується наданими до митного оформлення документами. Наявність однієї лише вказівки відповідача на перелічені ним розбіжності та недоліки у поданих позивачем документах, без роз`яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, не може бути достатньо для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості. У зв`язку з цим неподання позивачем (декларантом) запитуваних (витребуваних) відповідачем додаткових документів з об`єктивних причин, зокрема, з причин їх невизначеності та відсутності, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не може бути достатнім для висновку щодо наявності підстав для застосування відповідачем іншого методу визначення митної вартості, а також не може бути підставою для прийняття оскаржуваних рішень та здійснення коригування митної вартості.

Зважаючи на те, що відповідачем не надано належних та переконливих доказів того, що подані декларантом для митного оформлення документи не надавили можливості встановити всі складові митної вартості товари, мали розбіжності або виправлення, у зв`язку з чим спірне рішення митного органу про коригування митної вартості товару не може вважатися обґрунтованим та правомірним.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до положень ст.9 Конституції України та ст.17, ч.5 ст.19 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.

Європейський Суд підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах «Беєлер проти Італії» [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява №33202/96, п.120, ECHR 2000, «Онер`їлдіз проти Туреччини» [ВП] (Oneryэldэz v. Turkey [GC]), заява №48939/99, п.128, ECHR 2004-XII, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява №21151/04, п.72, від 8 квітня 2008 року, і «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява №10373/05, п.51, від 15 вересня 2009 року). Також, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява №55555/08, п.74, від 20.05.2010 року, і «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява №36900/03, п.37, від 25.11.2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах.

Крім того, ЄСПЛ у своєму рішенні по справі «Yvonne van Duyn v.Home Office» зазначив, що «принцип юридичної визначеності» означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов`язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов`язання містяться в законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії». З огляду на «принцип юридичної визначеності», держава не може посилатись на відсутність певного нормативного акта, який би визначав механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституції чи інших актах. Така дія названого принципу пов`язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає в тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов`язань для запобігання відповідальності. Захист принципу обґрунтованих сподівань та юридичної визначеності є досить важливим у сфері державного управління та соціального захисту. Так, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію своєї політики чи поведінки, така держава чи такий орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки щодо фізичних та юридичних осіб на власний розсуд та без завчасного повідомлення про зміни у такій політиці чи поведінці, позаяк схвалення названої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у названих осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.

За таких обставин, оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів є протиправним та підлягає скасуванню, а позовні вимоги задоволенню у повному обсязі.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до абз.1 ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України суд виходить із того, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З урахуванням наведеного, а також зважаючи на задоволення позовних вимог у повному обсязі, судові витрати зі сплати судового збору, понесені позивачем при зверненні до суду з цією позовною заявою, у сумі 3561,02 грн. підлягають відшкодуванню на користь останнього шляхом стягнення їх з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань.

Керуючись ст. ст. 242-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислова компанія «ДТЗ» (код ЄДРПОУ 42634661, місцезнаходження: вул. Н. Алексеєнко, буд.100, прим. 1, м. Дніпро, 49000) до Тернопільської митниці (код ЄДРПОУ 43985576, місцезнаходження: вул. Текстильна, буд.38, м. Тернопіль, 46400) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів - задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати рішення Тернопільської митниці про коригування митної вартості товарів №UA403070/2023/000046/2 від 30.03.2023р.

Стягнути з Тернопільської митниці (код ЄДРПОУ 43985576, місцезнаходження: вул. Текстильна, буд.38, м. Тернопіль, 46400) за рахунок її бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислова компанія «ДТЗ» (код ЄДРПОУ 42634661, місцезнаходження: вул. Н. Алексеєнко, буд.100, прим. 1, м. Дніпро, 49000) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 3561,02 грн. (три тисячі п`ятсот шістдесят одна гривня 02 копійки).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, передбачені ст.ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.М. Турова


Суд	Дніпропетровський окружний адміністративний суд
Дата ухвалення рішення	28.11.2023
Оприлюднено	05.03.2025
Номер документу	125527593
Судочинство	Адміністративне
Категорія	Справи з приводу реалізації державної політики у сфері економіки та публічної фінансової політики, зокрема щодо митної справи (крім охорони прав на об’єкти інтелектуальної власності); зовнішньоекономічної діяльності; спеціальних заходів щодо демпінгового та іншого імпорту, у тому числі щодо

Турова Олена Михайлівна

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Рішеннявід 28.11.2023 по справі 160/10903/23ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Судовий реєстр по справі —160/10903/23

Рішення від 28.11.2023

Рішення
від 28.11.2023 по справі 160/10903/23
ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД