Рішення від 03.03.2025 по справі 160/34220/24

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 березня 2025 рокуСправа №160/34220/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Калугіної Н.Є. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників процесу (у письмовому провадженні) у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Департаменту поліції особливого призначення "Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України " ІНФОРМАЦІЯ_1 " про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії,-

УСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати пункт 2 наказу Департаменту поліції особливого призначення «Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України « ІНФОРМАЦІЯ_1 » від 31.10.2024 № 293 «Про застосування дисциплінарних стягнень», яким до позивача застосовано дисциплінарне стягнення у виді звільнення зі служби в поліції;

- визнати протиправним та скасувати наказ Департаменту поліції особливого призначення «Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України « ІНФОРМАЦІЯ_1 » 02.12.2024 №1603о/с «По особовому складу», в частині звільнення позивача зі служби в поліції;

- поновити ОСОБА_1 на посаді заступника командира взводу № 1 роти № 2 штурмового батальйону № 1 (« ІНФОРМАЦІЯ_2 ») полку управління поліції особливого призначення №3 Департаменту поліції особливого призначення « ІНФОРМАЦІЯ_3 штурмова бригада Національної поліції « ІНФОРМАЦІЯ_1 »;

- стягнути з відповідача на користь позивача середньомісячне грошове забезпечення за період вимушеного прогулу, починаючи з дати звільнення по дату прийняття рішення судом про поновлення на посаді.

- допустити негайне виконання цього рішення в частині поновлення позивача на службі в поліції.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач вважає, що його безпідставно звільнено 02.12.2024 зі служби у поліції, у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення, оскільки, дисциплінарною комісією не було повно та об`єктивно з`ясовано обставини, що мають значення в рамках дисциплінарного провадження, не були установлені причини та умови вчинення тих чи інших дій окремих поліцейських, також зазначив, що вина у вчиненні дисциплінарного проступку не була доведена. Зокрема позивач зазначив, що 23.08.2024 керівництвом підрозділу йому та його побратимам оголошено бойовий наказ, однак, у зв`язку із тим, що текст наказу оголошувався дуже тихо та нерозбірливо, його положення чутно не було, оголошення наказу проходило на відкритій місцевості, у місці, яке є неналежним для оголошення наказу. Позивач також зазначив, що доповідав командиру підрозділу рапортом про неможливість виконання задач, які ставились перед ними, у зв`язку із невеликою кількістю особового складу та неналежним психоемоційним станом бійців. Позивач у рапорті пропонував доукомплектувати особовий склад, замінити керівництво штурмового батальйону, у зв`язку із недовірою до нього, вчинити заходи щодо аеророзвідки батальйону, вогневих засобів АГС та мінометного розрахунку, визначення оперативної обстановки в зоні відповідальності для подальшого планування, взаємодії зі суміжними підрозділами тощо. З боку керівництва госпітальної групи будь-яких дій щодо обстеження особового складу щодо наявності або відсутності протипоказань до виконання бойових завдань не проводилось. Акт про відмову від підпису наказу від 23.08.2024 позивач вважає таким, що не відповідає дійсності, оскільки містить неправдиві відомості, адже позивач конкретну відмову від підписання акту не висловлював, вимоги щодо підписання наказу з боку керівництва не було. Позивач наголошує, що не відмовлявся від виконання бойового наказу, і був готовий до його виконання 24.08.2024, в строки визначені в наказі, однак керівництвом зведеного підрозділу не було запропоновано письмового ознайомлення з вказаним наказом та не було забезпечено підрозділ необхідними умовами для виконання бойових задач. Під час обрання дисциплінарного стягнення, комісією не було взято до уваги попередня бездоганна поведінка позивача, його попередні заохочення, високі показними виконання повноважень, вчинення проступку внаслідок неправомірних дій керівника, як пом`якшуючи обставини. Щодо наказу від 17.09.2024, позивач зазначив, що не приступив до його виконання у зв`язку із недовірою до керівництва.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.12.2024 року відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням учасників справи, встановлено учасникам справи строк для подання заяв по суті справи, витребувано у відповідача у термін, що встановлений для подачі відзиву на позовну заяву, засвідчені належним чином копії наказу про призначення ОСОБА_1 на посаду заступника командира взводу № 1 роти № 2 штурмового батальйону № 1 (« ІНФОРМАЦІЯ_2 ») полку УПОП № 3 ДПОП «ОШБ «Лють»; наказу зведеного підрозділу УПОП № 3 ДПОП «ОШБ «Лють» від 23.08.2024 № 301 ДСК/ВС «Про виконання бойових (спеціальних) завдань»; матеріалів службового розслідування, проведеного за фактом можливого порушення службової дисципліни окремими поліцейськими полку УПОП № 3 ДПОП «ОШБ «Лють» у тому числі: документи, що стали підставою проведення службового розслідування, наказ про призначення службового розслідування від 20.09.2024 № 486, про продовження строку на проведення службового розслідування від 04.10.2024 № 498, пояснення, наказ про застосування дисциплінарних стягнень від 31.10.2024 № 293; витягу з наказу про звільнення від 02.12.2024 № 16030/c; відеозаписи, які були досліджені дисциплінарною комісією в рамках дисциплінарного провадження.

Згідно наданого Департаментом поліції особливого призначення «Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України « ІНФОРМАЦІЯ_1 » відзиву, відповідач позовні вимоги не визнає, просить відмовити у їх задоволенні. У відзиві зазначає, що доводи позивача будуються на суб`єктивній думці та припущеннях, позивач не має доказів на підтвердження своєї позиції. Відповідач вважає критичним твердження позивача про те, що наказ УПОП №3 ДПОП «ОШБ «Лють» від 23.08.2024 № 301 дск/ВС є злочинним у зв?язку із тим, що його виконання несло загрозу життю та здоров`ю особового складу. ДПОП «ОШБ «Лють» є органом поліції особливого призначення, на який покладено обов?язок виконувати бойові розпорядження під час звільнення або утримання населених пунктів, виконувати завдання в операціях або самостійно під час відсічі збройної агресії проти України або ліквідації (нейтралізації) збройного конфлікту, виконання інших завдань із застосуванням будь-яких видів зброї (озброєння), спеціальних та технічних засобів, відповідно до законодавства України. Вважає, що позивач у важкий для країни час поставив свої інтереси вище інтересів служби, чим грубо порушив вимоги Дисциплінарного статуту Національної поліції України та Закон України «Про Національну поліцію», що виразилось у невиконанні законного наказу керівництва та є законною підставою звільнення з лав Національної поліції.

Відповідач також не погоджується із доводами позивача щодо неповного та необ`єктивного проведення службового розслідування, оскільки на думку відповідача, позивач не наділений повноваженнями, що б зазначати про те, що має, або не має робити дисциплінарна комісія під час проведеного службового розслідування.

Разом з відзивом відповідачем надані витребувані судом документи.

Згідно наданої позивачем відповіді на відзив, позивач заперечує щодо доводів відповідача, викладених у відзиві на позов, зазначає, що часові рамки ознайомлення його зі змістом наказу УПОП №3 ДПОП «ОШБ «Лють» від 23.08.2024 № 301 дск/вс відповідачем не встановлені, адже у позові зазначено про те, що позивачу взагалі відомо про поданий рапорт та його зміст, адже його безпосереднім керівником - т.в.о. зведеного взводу штурмового батальйону № 1 (« ІНФОРМАЦІЯ_2 ») полку УПОП №3 ДПОП «ОШБ «Лють» старшим лейтенантом поліції ОСОБА_2 після його письмового ознайомлення з наказом було доведено позивачу та особовому складу про даний наказ.

Щодо виконання наказу УПОП № 3 ДПОП «ОШБ «Лють» від 17.09.2024 № 304дск позивач зазначив, що обставини щодо неналежного виконання своїх обов?язків керівництвом штурмового батальйону стали підставою для недовіри до останнього, що й було озвучено під час ознайомлення з наказом УПОП №3 ДПОП «ОШБ «Лють» від 17.09.2024 №304дск. Під особистими мотивами попередньо було озвучено про недовіру керівництву штурмового батальйону, яке організовує службу підрозділу, відповідає за належне забезпечення та інформованість.

Також позивач звертає увагу суду на те, що знаючи про загрозу для життю та здоров?я, ризики під час виконання службових обов?язків позивач добровільно пішов захищати територіальну цілісність та суверенітет України, під час виконання одного із бойових завдань в н.п. Північне Донецької області з напарником потрапив у оточення ворога, кількість яких перевищувала в чотири рази та під час відбиття багатьох штурмів ворога був поранений ворожим боєприпасом у ліву частину грудної клітки. Після 12-ти годинного бою з напарником будучи пораненим викликали вогонь на себе, що допомогло вийти з оточення та дістатись суміжних підрозділів. Після чотирьох тижневого лікування позивач повернувся до служби та виконувати бойові завдання.

Також позивач не погоджується із доводами позивача про дискредитацію органів поліції, оскільки дії позивача не набули розголосу, не створили будь-якого суспільного резонансу через створення негативної громадської думки, не завдало непоправної шкоди репутації та авторитету діяльності Національної поліції України.

Позивач також зазначив, що службовим розслідуванням не встановлено та жодним доказом не підтверджено, що його дії, які інкримінуються відповідачем як вчинення дисциплінарного проступку, спричинили будь-які негативні наслідки.

Згідно змісту заперечень на відповідь на відзив, відповідач зазначає, що позивач усвідомлюючи важливість займаної посади, а також враховуючи добровільне бажання перейти на службу до підрозділу, який під час дії воєнного стану залучається до безпосередньої участі у бойових діях, маючи необхідні знання та навички, затребувані під час війни, легковажно поставився до виконання своїх функціональних обов1язків в тяжкий для країни час, знехтував обов`язком мужньо служити народові України та довірою керівництва, що безумовно обтяжує його відповідальність.

З`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

Відповідно до витягу з наказу Департаменту поліції особливого призначення «Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України « ІНФОРМАЦІЯ_1 » від 05.04.2023 №265 о/с, старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 (0007857) призначено по управлінню поліції особливого призначення № 3 відповідно до пункту 2 (у зв?язку зі скороченням штатів або проведенням реорганізації) частини 1 статті 65 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 №580-VIII - заступником командира взводу № 1 роти № 2 штурмового батальйону №1 « ІНФОРМАЦІЯ_2 ») полку, підстава: рапорт ОСОБА_1 від 24.03.2023.

Наказом Департаменту поліції особливого призначення «Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України « ІНФОРМАЦІЯ_1 » від 20.09.2024 №486 «Про призначення службового розслідування та створення дисциплінарної комісії» призначено службове розслідування за фактом можливого порушення службової дисципліни окремими поліцейськими полку УПОП № 3 ДПОП «ОШБ «Лють», що виразилося у відмові виконувати наказ командира зведеного підрозділу УПОП №3 ДПОП «ОШБ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » від 23.08.2024 № 301ДСК/ВС та за фактом можливого порушення службової дисципліни окремими поліцейськими полку УПОП №3 ДПОП «ОШБ «Лють», що виразилося у відмові виконувати наказ ДПОП «ОШБ «Лють» від 17.09.2024 № 304ДСК. Створено дисциплінарну комісію для проведення службового розслідування.

Наказом Департаменту поліції особливого призначення «Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України « ІНФОРМАЦІЯ_1 » від 04.10.2024 №498 продовжено строки проведення службового розслідування на 15 календарних днів до 18.10.2024.

За результатами проведеного службового розслідування, дисциплінарною комісією складено висновок, який 18.10.2024 затверджено т.в.о. начальника управління командиром полку УПОП №3 Департаменту поліції особливого призначення «Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України « ІНФОРМАЦІЯ_1 » підполковником ОСОБА_3 .

Під час проведення службового розслідування комісією встановлено, що 23.08.2024 приблизно о 20:00 на визначеній місцевості в м. Крамоторськ Донецької області, зокрема, заступник командира взводу №1 роти №2 штурмового батальйону №1 (« ІНФОРМАЦІЯ_2 ») полку УПОП №3 ДПОП «ОШБ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » капітан поліції ОСОБА_1 , разом з іншими військовослужбовцями, під час доведення вимог наказу командира зведеного підрозділу УПОП №3 ДПОП «ОШБ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » від 23.08.2024 № 301ДСК/ВС «Про виконання бойових (спеціальних) завдань» поводили себе не стримано та недоброзичливо, не контролювали свою поведінку, почуття та емоції, що полягало у гучних та хаотичних висловлюваннях, що в свою чергу заважало процедурі доведення наказу, а також особовий склад роти №2 штурмового батальйону Nє 1 (« ІНФОРМАЦІЯ_2 »), полку УПОП №3 ДПОП «ОШБ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » зокрема і капітан поліції ОСОБА_1 , відмовились від письмового ознайомлення із зазначеним наказом.

Також під час службового розслідування встановлено, що 17.09.2024 приблизно о 14:05, знаходячись за місцем постійної дислокації полку УПОП №3 ДПОП «ОШБ «Лють» в м. Дніпро начальником відділу кадрового забезпечення УПОП № 3 ДПОП «ОШБ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » полковником поліції ОСОБА_4 доведено вимоги наказу ДПОП «ОШБ «Лють» від 17.09.2024 № 304ДСК «Про службове відрядження» (далі - наказ № 304ДСК) до поліцейських полку УПОП № 3 ДПОП «ОШБ «Лють», а саме: ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 . Під час доведення наказу усі поліцейські, крім ОСОБА_7 та ОСОБА_8 відмовились від виконання наказу.

Отже, дисциплінарна комісія під час проведення службового розслідування дійшла висновку, що поліцейськими ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_7 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 та ОСОБА_8 під час дії воєнного стану порушена службова дисципліна що виразилось у обговоренні наказу чи його критика. Також на думку дисциплінарної комісії ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 під час дії воєнного стану, грубо порушена службова дисципліна, що виразилась у відмові виконання наказу та його обговоренні. Такі дії, на переконання дисциплінарної комісії підривають довіру до поліцейських, як до носіїв влади, адже зухвале ставлення до вказівок керівництва принижує високе звання поліцейського, та викликає сумнів у високих моральних якостях і самосвідомості їх як поліцейських.

Комісія, проаналізувавши зібрані під час проведення службового розслідування матеріали в їх сукупності встановила, що в діях, зокрема, ОСОБА_1 вбачаються порушення вимог пунктів 1 та 2 частини першої статті 18, частини першої статті 64 Закону України «Про Національну поліцію», пунктів 1, 2 та 4 частини третьої статті 1, частини першої статті 5 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 №2337-VIII, підпунктів 1, 2 та 5 пункту третього розділу ІІ посадової інструкції заступника командира взводу №1 роти №2 штурмового батальйону №1 (« ІНФОРМАЦІЯ_2 ») полку УПОП №3 ДПОП «ОШБ «Лють», що вразилось у обговоренні та критиці вимог наказу командира зведеного підрозділу УПОП № 3 ДПОП «ОШБ «Лють» від 23.08.2024 № 301ДСК/ВС», відповідно до якого, поліцейські мали проводити оборонні заходи поблизу населеного пункту Торецьк Донецької області та у невиконанні вимог наказу ДПОП «ОШБ «Лють» від 17.09.2024 № 304ДСК та його обговоренні, що являється вчиненням у сукупності двох дисциплінарних проступків та грубим порушенням службової дисципліни.

Згідно наказу Департаменту поліції особливого призначення «Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України « ІНФОРМАЦІЯ_1 » від 31.10.2024 №293 «Про застосування дисциплінарних стягнень», до заступника командира взводу № 1 роти № 2 штурмового батальйону №1 « ІНФОРМАЦІЯ_2 ») полку УПОП №3 ДПОП «ОШБ «Лють» капітана поліції ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення у виді звільнення зі служби в поліції за вчинення дисциплінарного проступку, порушення вимог пунктів 1 та 2 частини першої статті 18, частини першої статті 64 Закону України «Про Національну поліцію», пунктів 1-4 частини третьої статті 1, частини першої статті 5 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15 березня 2018 року №2337-VIІІ підпунктів 1, 2, 5, 21 та 22 пункту 3 розділу ІІ Посадової інструкції заступника командира взводу № 1 роти №2 штурмового батальйону №1 (« ІНФОРМАЦІЯ_2 ») полку управління, поліції особливого призначення №3 Департаменту поліції особливого призначення «Об?єднана штурмова бригада Національної поліції України « ІНФОРМАЦІЯ_1 », затвердженої начальником управління - командиром полку управління поліції особливого призначення №3 Департаменту поліції особливого призначення «Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України « ІНФОРМАЦІЯ_1 » 15 травня 2023 року, шо виразилося у відмові від письмового ознайомлення з наказом командира зведеного підрозділу УПОП №3 ДНОП «ОШБ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » від 23 серпня 2024 року №301ДСК/ВС «Про виконання бойових (спеціальних) завдань» та у відмові виконувати наказ ДПОП «ОШБ «Лють» від 17 вересня 2024 року №304ДСК «Про відрядження поліцейських».

Наказом Департаменту поліції особливого призначення «Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України « ІНФОРМАЦІЯ_1 » від 02.12.2024 № 1603 о/с, позивача звільнено зі служби в поліції, на підставі пункту 6 частини 1 статті 77 з Законом України «Про Національну поліцію» (у зв?язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до дисциплінарного статуту Національної поліції України). Підстава: наказ Департаменту поліції особливого призначення «Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України « ІНФОРМАЦІЯ_1 » від 31.10.2024 №293.

Отже, не погоджуючись із звільненням у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи даний спір в межах підстав та предмету даного позову, суд виходить з такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України та частини другої статті 2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами ст. 17 Закон України «Про правовий режим воєнного стану», органи державної влади України, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, громадські об`єднання, а також громадяни зобов`язані сприяти діяльності військового командування та військових адміністрацій у запровадженні та здійсненні заходів правового режиму воєнного стану на відповідній території.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/202, з 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб в Україні було введено воєнний стан, термін дії якого, у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією російської федерації проти України відповідними Указами Президента України продовжено до сьогоднішнього дня.

Законом України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 №580-VIII (далі Закон №580-VIII) визначено правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України.

Згідно з частиною першою статті 59 Закону № 580-VIII служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.

Поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції (частина перша статті 17 Закону № 580-VIII).

Відповідно до ст.64 Закону №580-VIII особа, яка вступає на службу в поліції, складає Присягу на вірність Українському народові. Прийнята поліцейськими при вступі на службу присяга передбачає взяття на себе обов`язків поваги та охорони прав і свобод людини, честі держави, несення високого звання поліцейського з гідністю та сумлінного виконання своїх службових обов`язків.

Відповідно до частини 2 ст. 18 Закону № 580-VIII інститут Присяги поліцейського забезпечує необхідність виконання завдань поліції безперервно та незалежно від дії будь-яких факторів, адже жодних виключень із загального правила законом не передбачено.

За приписами частини четвертої статті 8 Закону № 580-VIII під час дії воєнного стану поліція діє згідно із призначенням та специфікою діяльності з урахуванням тих обмежень прав і свобод громадян, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, що визначаються відповідно до Конституції України та Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

Згідно частини першої статті 18 Закону №580-VIII поліцейський зобов`язаний: 1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; 2) професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва; 3) поважати і не порушувати прав і свобод людини; 4) надавати невідкладну, зокрема до медичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров`я; 5) зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв`язку з виконанням службових обов`язків; 6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.

Відповідно до ст. 13 Закону № 580-VIII у складі поліції функціонують: 1) кримінальна поліція; 2) патрульна поліція; 3) органи досудового розслідування; 4) поліція охорони; 5) спеціальна поліція; 6) поліція особливого призначення.

Частинами першою і другою статті 19 Закону №580-VIII встановлено, що у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову, матеріальну та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.

Відповідно до пункту 24 частини першої статті 23 Закону № 580-VIII поліція бере участь відповідно до повноважень у забезпеченні та здійсненні заходів правового режиму воєнного або надзвичайного стану, зони надзвичайної екологічної ситуації у разі їх введення на всій території України або в окремій місцевості.

Частиною 2 статті 24 Закону № 580-VIII передбачено, що у разі виникнення загрози державному суверенітету України та її територіальної цілісності, а також у ході відсічі збройної агресії проти України органи та підрозділи, що входять до системи поліції, відповідно до законодавства України беруть участь в обороні України, у виконанні завдань територіальної оборони, забезпеченні та здійсненні заходів правового режиму воєнного стану у разі його оголошення на всій території України або в окремій місцевості.

Частиною 4 ст. 24 Закону № 580-VIII унормовано, що під час дії воєнного стану поліція особливого призначення в ході відсічі збройної агресії проти України за рішенням військового командування, погодженим з керівником поліції або уповноваженою ним особою, може брати участь в обороні України відповідно до Закону України "Про оборону України" шляхом безпосереднього ведення бойових дій.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оборону України» від 06.12.1991 № 1932-XII (далі Закон № 1932- ХІІ) воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Відповідно до ч. 1 статті 2 Закону № 1932-XII оборона України базується на готовності та здатності органів державної влади, усіх складових сектору безпеки і оборони України, органів місцевого самоврядування, єдиної системи цивільного захисту, національної економіки до переведення, при необхідності, з мирного на воєнний стан та відсічі збройній агресії, ліквідації збройного конфлікту, а також готовності населення і території держави до оборони.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 12 Закону № 1932-XII участь в обороні держави разом із Збройними Силами України беруть у межах своїх повноважень інші військові формування, утворені відповідно до законів України, Державна спеціальна служба транспорту, Державна служба спеціального зв`язку та захисту інформації України, а також відповідні правоохоронні органи.

Діяльність і управління іншими військовими формуваннями, утвореними відповідно до законів України, та правоохоронними органами, які відповідно до своїх повноважень беруть участь в обороні держави, здійснюються згідно із законодавством.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про національну безпеку» від 21 червня 2018 року № 2469-VIII (далі - Закон України «Про національну безпеку України») сектор безпеки і оборони України складається з чотирьох взаємопов`язаних складових: сили безпеки; сили оборони; оборонно-промисловий комплекс; громадяни та громадські об`єднання, які добровільно беруть участь у забезпеченні національної безпеки.

Функції та повноваження складових сектору безпеки і оборони визначаються законодавством України.

До складу сектору безпеки і оборони входять: Міністерство оборони України, Збройні Сили України, Державна спеціальна служба транспорту, Міністерство внутрішніх справ України, Національна гвардія України, Національна поліція України, Державна прикордонна служба України, Державна міграційна служба України, Державна служба України з надзвичайних ситуацій, Служба безпеки України, Антитерористичний центр при Службі безпеки України, Служба судової охорони, Управління державної охорони України, Державна служба спеціального зв`язку та захисту інформації України, Апарат Ради національної безпеки і оборони України, розвідувальні органи України, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну військово-промислову політику.

Відповідно до ч. 4 ст. 18 Закону України «Про національну безпеку України» Національна поліція України є центральним органом виконавчої влади, що забезпечує громадську безпеку і порядок, охорону прав і свобод людини, інтересів суспільства і держави, протидію злочинності, а також надає визначені законом послуги з допомоги особам, які з особистих, економічних, соціальних причин або внаслідок надзвичайних ситуацій потребують такої допомоги.

Постановою Кабінету Міністрів України від 13 січня 2023 № 30 утворено як юридичну особу публічного права міжрегіональний територіальний орган Національної поліції - Департамент поліції особливого призначення Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно Положення про Департамент поліції особливого призначення «Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України ІНФОРМАЦІЯ_1 », затвердженого наказом Національної поліції України від 16.04.2024 №403, Департамент поліції особливого призначення «Об?єднана штурмова бригада Національної поліції України « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (далі - Департамент) є міжрегіональним територіальним органом Національної поліції України у складі поліції особливого призначення, який створюється, реорганізовується та ліквідовується Кабінетом Міністрів України за поданням Міністра внутрішніх справ України на підставі пропозицій Голови Національної поліції України в установленому законодавством України порядку.

Департамент організовує діяльність своїх структурних, стройових та територіальних (відокремлених) підрозділів (далі - підрозділи Департаменту), здійснює контроль за їх діяльністю, надає їм організаційно-методичну і практичну допомогу та здійснює ix інформаційно-аналітичне, матеріально-технічне та фінансово-господарське забезпечення у визначеному законодавством України порядку.

Серед функцій Департаменту, визначених пунктом 3 Положення, зокрема, Департамент бере участь, у разі виникнення загрози державному суверенітету України та її територіальній цілісності, а також у ході відсічі збройної агресії проти України, в обороні України, у виконанні завдань територіальної оборони, забезпеченні та здійсненні заходів правового режиму надзвичайного або воєнного стану в разі його оголошення на всій території України або в окремій місцевості, зокрема шляхом виконання бойових розпоряджень, які надані уповноваженими посадовими особами, та бойових (спеціальних) завдань в операціях або самостійно під час відсічі збройної агресії проти України або ліквідації (нейтралізації) збройного конфлікту, виконання інших завдань із застосуванням будь-яких видів зброї (озброєння), спеціальних та технічних засобів відповідно до законодавства України; а також участь в обороні України відповідно до Закону України «Про оборону України» шляхом безпосереднього ведення бойових дій за рішенням військового командування, погодженим із керівником поліції або уповноваженою ним особою, під час дії правового режиму воєнного стану в ході відсічі збройної агресії проти України.

Отже, участь у бойових діях під час воєнного стану відповідними підрозділами Департаменту поліції особливого призначення, зокрема, і Департаментом поліції особливого призначення «Об?єднана штурмова бригада Національної поліції України « ІНФОРМАЦІЯ_1 » регламентована нормами права.

Так, відповідно до ст. 4 Дисциплінарного статуту Національної поліції України від 15.03.2018 № 2337-VIII (далі - Дисциплінарний статут Національної поліції України), наказ є формою реалізації службових повноважень керівника, згідно з якими визначаються мета і предмет завдання, строк його виконання та відповідальна особа. Наказ має бути чітко сформульований і не може допускати подвійного тлумачення.

Наказ може віддаватися усно чи видаватися письмово, у тому числі з використанням технічних засобів зв`язку.

Згідно пункту 4 частини 3 статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України службова дисципліна, крім основних обов`язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України «Про Національну поліцію», зобов`язує поліцейського безумовно виконувати накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону.

Статтею 5 Дисциплінарного статуту Національної поліції України встановлено, що поліцейський отримує наказ від керівника в порядку підпорядкованості та зобов`язаний неухильно та у визначений строк точно його виконувати.

Забороняється обговорення наказу чи його критика. За відсутності можливості виконати наказ поліцейський зобов`язаний негайно повідомити про це безпосередньому керівнику з обґрунтуванням причин невиконання і повідомленням про вжиття заходів до подолання перешкод у виконанні наказу.

Частиною першою і другою статті 1 Дисциплінарного статуту встановлено, що службова дисципліна дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.

Службова дисципліна ґрунтується на створенні необхідних організаційних та соціально-економічних умов для чесного, неупередженого і гідного виконання обов`язків поліцейського, повазі до честі і гідності поліцейського, вихованні сумлінного ставлення до виконання обов`язків поліцейського шляхом зваженого застосування методів переконання, заохочення та примусу.

Частинами 1 і 2 статті 11 Дисциплінарного статуту передбачено, що за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

За вчинення адміністративних правопорушень поліцейські несуть дисциплінарну відповідальність відповідно до цього Статуту, крім випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення.

У відповідності до статті 12 Дисциплінарного статуту, дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.

За змістом частин першої-третьої статті 13 Дисциплінарного статуту дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків.

Дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони.

До поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції.

Статтею 14 Дисциплінарного статуту встановлено, що службове розслідування це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського. Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків. Службове розслідування проводиться на засадах неупередженості та рівності всіх поліцейських перед законом незалежно від займаної посади, спеціального звання, наявних у них державних нагород та заслуг перед державою.

Відповідно до статті 18 Дисциплінарного статуту під час проведення службового розслідування поліцейський має право на захист, що полягає в наданні йому можливості надавати письмові пояснення щодо обставин вчинення дисциплінарного проступку та докази правомірності своїх дій.

Поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право: надавати пояснення, подавати відповідні документи та матеріали, що стосуються обставин, які досліджуються, подавати клопотання про отримання і залучення до матеріалів розслідування нових документів, отримання додаткових пояснень від осіб, які мають відношення до справи, ознайомлюватися з матеріалами, зібраними під час проведення службового розслідування, робити їх копії за допомогою технічних засобів з урахуванням обмежень, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України, законами України «Про захист персональних даних», «Про державну таємницю» та іншими законами подавати скарги на дії осіб, які проводять службове розслідування, користуватися правничою допомогою.

Відповідно до статті 26 Дисциплінарного статуту у період дії воєнного стану службове розслідування проводиться з дотриманням вимог цього Статуту з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.

Відповідно до ст. 29 Дисциплінарного статуту передбачено особливості застосування дисциплінарних стягнень у період дії воєнного стану. У разі встановлення за результатами службового розслідування в діях поліцейського дисциплінарного проступку видається письмовий наказ про застосування до нього одного з видів дисциплінарного стягнення з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Дисциплінарні стягнення застосовуються в порядку зростання від менш суворого, яким є зауваження, до більш суворого - звільнення зі служби в поліції.

Процедура проведення службового розслідування стосовно поліцейського, права учасників службового розслідування, порядок оформлення його результатів, прийняття та реалізації рішень за результатами службового розслідування визначається Порядком проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затвердженим наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2018 року №893 (далі Порядок №893).

Відповідно до пункту 1 Розділу ІІ Порядку №893 службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.

Підставами для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації, рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.

Згідно з пунктом 1 розділу V Порядку №893, проведення службового розслідування полягає в діяльності дисциплінарної комісії із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин його вчинення, установлення причин і умов учинення дисциплінарного проступку, вини поліцейського, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин учинення дисциплінарних проступків.

За приписами пункту 4 вказаного Розділу цього Порядку, службове розслідування має встановити: наявність чи відсутність складу дисциплінарного проступку в діянні (дії чи бездіяльності) поліцейського, з приводу якого (якої) було призначено службове розслідування; наявність чи відсутність порушень положень законів України чи інших нормативно-правових актів, організаційно-розпорядчих документів або посадових інструкцій; ступінь вини кожної з осіб, що вчинили дисциплінарний проступок; обставини, що пом`якшують або обтяжують ступінь і характер відповідальності поліцейського чи знімають безпідставні звинувачення з нього; відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень; вид і розмір заподіяної шкоди; причини та умови, що призвели до вчинення дисциплінарного проступку.

Відповідно до пункту 2 розділу VI цього Порядку, підсумковим документом службового розслідування є висновок службового розслідування, який складається зі вступної, описової та резолютивної частин. Висновок службового розслідування готує і підписує дисциплінарна комісія.

Згідно пункту 1 Розділу VII Порядку №893, у разі якщо за результатами розгляду матеріалів службового розслідування (справи) дисциплінарна комісія встановить наявність у діях (бездіяльності) поліцейського дисциплінарного проступку, керівнику, який призначив службове розслідування, вносяться пропозиції щодо накладення на поліцейського дисциплінарного стягнення.

Уповноважений керівник, враховуючи характер проступку, обставини, за яких він був учинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби, визначає вид дисциплінарного стягнення, що підлягає застосуванню до поліцейського, та видає письмовий наказ про його застосування. У разі якщо керівник не уповноважений на застосування дисциплінарних стягнень, він порушує перед старшим прямим керівником клопотання про притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності.

Застосування до поліцейського, винного в учиненні дисциплінарного проступку, дисциплінарних стягнень та їх виконання здійснюються з урахуванням вимог статей 19-22 Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

Пунктом 4 Розділу VII цього Порядку визначено, що поліцейський має право оскаржити застосоване до нього дисциплінарне стягнення в порядку та строки, визначені статтею 24 Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

Аналіз наведених правових норм доводить, що підставою для притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності є дисциплінарний проступок, сутність якого полягає у невиконанні чи неналежному виконанні службових обов`язків, порушенні службової дисципліни, що, у свою чергу, означає недотримання Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів, інших нормативно-правових актів та Присяги.

Тобто підставою для накладення дисциплінарного стягнення є виключно фактичні дані, що свідчать про реальну наявність у діях поліцейського ознак дисциплінарного проступку, зокрема протиправної поведінки, шкідливих наслідків та причинного зв`язку між ним і дією (бездіяльністю) порушника.

Обставини, як і причини та умови, що їх зумовили, а також ступінь вини поліцейського, з`ясовуються під час службового розслідування, за наслідками якого начальник вирішує питання щодо наявності чи відсутності у діянні поліцейського складу дисциплінарного проступку, та, відповідно, вирішує питання щодо наявності чи відсутності підстав для притягнення його до дисциплінарної відповідальності, обґрунтовуючи при цьому своє рішення у відповідному наказі, у тому числі в частині обрання виду стягнення.

З матеріалів справи вбачається, що підставою для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності стало порушення ним службової дисципліни, яке, згідно висновку службового розслідування, виявилось у обговоренні та критиці наказу Департаменту поліції особливого призначення «Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України « ІНФОРМАЦІЯ_1 » від 23.08.2024 №301/ДСКВС та у невиконанні наказу Департаменту поліції особливого призначення «Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України « ІНФОРМАЦІЯ_1 » від 17.09.2024 №304/ДСК.

Так, згідно рапорту заступника командира штурмового батальйону №1 (« ІНФОРМАЦІЯ_2 ») полку управління поліції особливого призначення Nє 3 Департаменту поліції особливого призначення « ІНФОРМАЦІЯ_3 ?єднана штурмова бригада Національної поліції України « ІНФОРМАЦІЯ_1 » від 24.08.2024, 23.08.2024 приблизно о 20:00 до поліцейських (згідно переліку, зокрема, і ОСОБА_1 ) доведено наказ командира зведеного підрозділу УПОП №3 ДПОП «ОШБ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » від 23.08.2024 №301 ДСК/ВС « Про виконання бойових (спеціальних завдань)» у присутності працівників відділу моніторингу УПОП №3 ДПОП «ОШБ «Лють», керівника відділу психологічного забезпечення УКЗ ДПОП «ОШБ «Лють» та керівника госпітальної групи зведеного загону НГУ. Під час доведення вимог зазначеного наказу особовий склад роти №2 поводив себе не стримано та недоброзичливо, поліцейські не контролювали свою поведінку, почуття та емоції, що полягало у гучних та хаотичних висловлюваннях, що в свою чергу заважало процедурі доведення наказу.

Вказані в рапорті відомості перевірені під час проведення службового розслідування на підставі зібраних доказів, та встановлено вчинення, зокрема, позивачем дисциплінарного проступку у вигляді обговорення наказу від 23.08.2024 та піддання його критиці.

Позивач наведену у рапорті інформацію не спростував, під час проведення службового розслідування та під час вирішення цієї справи, не довів що такої поведінки з боку його підрозділу не мало місця 23.08.2024 під час оголошення наказу.

При цьому, згідно матеріалів справи, виконання наказу від 23.08.2024 №301/ДСК/ВС, зокрема, з боку позивача не відбулось.

При цьому, факт не підписання наказу від 24.08.2024 №301/ДСК/ВС підтверджується актом про відмову від письмового підтвердження ознайомлення наказом ЗП УПОП №3ДПОП «ОШБ «Лють» «Про виконання бойових (спеціальних завдань)» від 23.08.2023 №301/ДСК/ВС та самим позивачем, який зазначив, що він не вчиняв конкретно визначених дій щодо відмови у письмову ознайомленні з цим наказом, однак, у зв`язку з тим, що його текст був оприлюднено з боку керівництва нерозбірливо та не чітко, він не знав про що саме цей наказ.

Отже, щодо цих доводів позивача суд зазначає, що позивач, як поліцейський та заступник командира взводу, повинен дотримуватись службової дисципліни в межах своїх повноважень, яка зокрема, передбачає і вчинення вчасних дій щодо ознайомлення із наказом та доведенням його змісту до своїх підлеглих. Доводи позивача про те, що він неодноразово звертався із рапортом до свого керівництва про те що, його підрозділ не може виконувати бойові завдання в силу малої чисельності та неналежного психоемоційного стану військовослужбовців не підтверджуються матеріалами справи, жодних доказів позивачем не надано.

Крім того, відповідно до Посадової інструкції заступника командира взводу №1 роти №2 штурмового батальйону №1 (« ІНФОРМАЦІЯ_2 ») полку управління поліції особливого призначення № 3 Департаменту поліції особливого призначення «Об?єднана штурмова бригада Національної поліції України « ІНФОРМАЦІЯ_1 », затвердженої начальником управління - командиром полку управління поліції особливого призначення № 3 Департаменту поліції особливого призначення «Об??єднана штурмова бригада Національної поліції України « ІНФОРМАЦІЯ_1 », завданнями та обов`язками заступника командира взводу №1 роти №2 штурмового батальйону №1 (« ІНФОРМАЦІЯ_2 ») полку управління поліції особливого призначення Nє 3 Департаменту поліції особливого призначення « ІНФОРМАЦІЯ_3 ?єднана штурмова бригада Національної поліції України « ІНФОРМАЦІЯ_1 » є, зокрема, вжиття заходів, що спрямовані на забезпечення ефективної організації роботи, якісного та оперативного виконання покладених на підрозділ завдань і функцій; участь у разі виникнення загрози державному суверенітету України та її територіальної цілісності, а також у ході відсічі збройної агресії проти України, в обороні України, у виконанні завдань територіальної оборони, забезпеченні та здійсненні заходів правового режиму надзвичайного або воєнного стану у разі його оголошення на всій території України або в окремій місцевості, зокрема шляхом виконання бойових розпоряджень, які надані уповноваженими посадовими особами та бойових (спеціальних) завдань в операціях або самостійно під час відсічі збройної агресії проти України або ліквідації (нейтралізації) збройного конфлікту, виконання інших завдань із застосуванням будь-яких видів зброї (озброєння), спеціальних та технічних засобів відповідно до законодавства України; відповідає за бойову готовність підрозділу, правильне застосування особового складу та за успішне виконання поставлених завдань; організовує та постійно здійснює контроль за несенням служби підлеглими на місцях; в межах компетенції забезпечує вчасне та точне доведення до особового складу взводу наказів, доручень, розпоряджень та інших нормативних актів керівництва Національної поліції України, Департаменту, Управління тощо та забезпечує їх виконання; здійснює заходи щодо зміцнення дисципліни та законності, профілактики правопорушень серед особового складу, згуртування колективу взводу тощо.

Отже, позивач як заступник командира взводу повинен бути взірцем для своїх підлеглих, контролювати та налагоджувати роботу підрозділу, всіляко налаштовувати та згуртовувати колектив, а також вчасно доводити до підлеглих накази керівництва. Проте, позивач зазначив, що наказ від 23.08.2024 є злочинним, а тому від його виконання він відмовився. При цьому, суд ще раз зауважує, що матеріалами справи доводи позивача про звернення позивача до керівництва батальйону з рапортом про неможливість виконувати цей наказ не підтверджуються.

Також згідно наданих позивачем письмових пояснень під час проведення службового розслідування, ним не спростовано факт усного оголошення наказу від 23.08.2024 №301/ДСК/ВС, а також факт його обговорення та критиці під час його оголошення, проте, ним зазначено, що будь-яких роз`яснень та уточнень з приводу зачитаного наказу не надано.

Судом не досліджувався відеодоказ, наданий відповідачем на підтвердження оголошення наказу 23.08.2024 №301/ДСК перед особовим складом, оскільки ці обставини не заперечуються позивачем та підтверджені іншими доказами, наявними в матеріалах справи.

Стосовно ж наказу від 17.09.2024 №304/ДСК, позивач зазначив, що він свідомо відмовився від виконання цього наказу, у зв`язку із недовірою до керівництва штурмового батальйону №1 (« ІНФОРМАЦІЯ_2 ») полку управління поліції особливого призначення №3 Департаменту поліції особливого призначення «Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України « ІНФОРМАЦІЯ_1 », що на думку позивача унеможливлює виконання цього наказу.

Про існування вказаного наказу сторони не заперечують, тому текст наказу судом не витребовувався.

До того ж, згідно рапорту начальника ВКЗ УПОП №3 ДПОП «ОШБ «Лють» від 17.09.2024, 17.09.2024 о 14.05 особовому складу роти №2 штурмового батальйону Nє 1 (« ІНФОРМАЦІЯ_2 ») полку доведено наказ ДПОП «ОБ «Лють» від 17.09.2024 № 304дск щодо їх відрядження для виконання бойових (спеціальних) завдань у зоні ведення бойових дій ОТУ " ОСОБА_18 " ОСУВ " ІНФОРМАЦІЯ_4 " зі зброєю, боєприпасами та спеціальними засобами відповідно до вимог Інструкції з організації забезпечення, зберігання та експлуатації озброєння в Національній поліції України, затвердженої наказом МВС від 11.10.2018 № 828, приладами та іншим захисним спорядженням, із 18 вересня 2024 року до особливого розпорядження, зокрема, капітан поліції ОСОБА_19 (0007857), та інші військовослужбовці підрозділу, відмовились від виконання наказу. Також певні особи не були присутніми під час доведення наказу.

Згідно письмових пояснень наданих під час проведення службового розслідування стосовно невиконання наказу від 17.09.2024, позивач зазначив, що готовий виконувати бойові (спеціальні) завдання, але не під керівництвом ОСОБА_20 висловлюю недовіру нього.

Проте, суд зазначає, що свідоме невиконання наказу, без будь-якої поважної причини або належних доказів щодо неможливості його виконання, про які були б вчасно повідомлені безпосередні командири або командири вищестоящих підрозділів (роти, батальйону), є підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності.

Такі дії з боку поліцейського батальйону поліції особливого призначення в умовах воєнного стану свідчать про особливу серйозність та зухвалість дисциплінарного проступку, оскільки такий призвів до грубого порушення службової дисципліни, розлагодженості дій, підриву службового відрядження, яке мало сприяти виконанню бойових завдань поставлених перед Департаментом та спрямованих на захист територіальної цілісності України в умовах воєнного стану.

Як наслідок допущений позивачем дисциплінарний проступок є таким, що підриває авторитет і довіру до поліції як правоохоронного органу, який покликаний захищати життя, здоров`я, права і свободи громадян, власність, інтереси суспільства і держави від протиправних посягань, що є неприпустимим.

З урахуванням суттєвої обставини, за якої дисциплінарний проступок вчинений позивачем під час правового режиму воєнного стану, коли на поліцейського покладено додаткові повноваження, приведені позивачем доводи про наявність у нього статусу учасника бойових дій та неодноразове перебування ним у зоні бойових дій, як обставини, що пом`якшують ступінь і характер відповідальності не є такими, що пом`якшують відповідальність позивача, позаяк будучи особою яка перебувала в зоні ведення бойових дій, позивач достеменно обізнаний про важливість своєчасного виконання завдань по захисту інтересів Держави в умовах воєнного стану та загрозі національній безпеці.

При цьому, судом не встановлено жодної норми права, яка б визначала серед підстав невиконання наказу недовіру до керівництва.

Також, судом не береться до уваги доводи позивача про відсутність в його діях вини, адже, матеріалами справи це не спростовано.

Крім того судом встановлено, що під час проведення службового розслідування, ОСОБА_1 надавав пояснення та мав можливість подавати відповідні документи, матеріали, а також мав можливість подати клопотання про надання йому додаткового часу для їх надання з метою підтвердження наявності у нього обставин, що перешкоджають належному виконанню службових обов`язків.

Разом з тим, судом враховується, що відповідачем дотримано порядок проведення службового розслідування, позивачу забезпечено право на захист під час його проведення, враховано усі обставини вчиненого дисциплінарного проступку та надано належну оцінку зібраним доказам.

Пунктом 1 розділу VІІ Порядку №893 також передбачено, що у разі якщо за результатами розгляду матеріалів службового розслідування (справи) дисциплінарна комісія встановить наявність у діях (бездіяльності) поліцейського дисциплінарного проступку, керівнику, який призначив службове розслідування, вносяться пропозиції щодо накладення на поліцейського дисциплінарного стягнення.

Уповноважений керівник, враховуючи характер проступку, обставини, за яких він був учинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби, визначає вид дисциплінарного стягнення, що підлягає застосуванню до поліцейського, та видає письмовий наказ про його застосування. У разі якщо керівник не уповноважений на застосування дисциплінарних стягнень, він порушує перед старшим прямим керівником клопотання про притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності.

Застосування до поліцейського, винного в учиненні дисциплінарного проступку, дисциплінарних стягнень та їх виконання здійснюються з урахуванням вимог статей 19-22 Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

Пунктом 6 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

Верховний Суд у своїй постанові від 21.09.2018 у справі №824/227/17-а зазначив, що «... Застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з органів внутрішніх справ є крайнім заходом дисциплінарного впливу, проте його застосування здійснюється на розсуд уповноваженої особи з урахуванням обставин у справі та не потребує наведення неможливості застосування інших видів дисциплінарних стягнень.»

Отже, обрання виду стягнення є дискреційним повноваженням роботодавця, однак така дискреція має бути обґрунтованою.

Із змісту статті 29 Дисциплінарного статуту не вбачається заборони, у разі притягнення до дисциплінарної відповідальності поліцейського, який не мав дисциплінарного стягнення, неможливості застосування такого дисциплінарного стягнення як звільнення зі служби.

При цьому, конкретний вид дисциплінарного стягнення обирається за результатами з`ясування обставин проступку та одержання письмових пояснень від особи, яка його вчинила, залежно від ступеню вини та тяжкості проступку.

Відтак з огляду на характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, доведеність його вчинення, наявність та ступінь вини позивача, негативні наслідки, які настали та ще можуть настати через вчинений проступок, а також встановлену Дисциплінарним статутом Національної поліції України дискрецію керівника у виборі виду дисциплінарного стягнення, суд дійшов висновку, що звільнення зі служби в поліції є пропорційним відносно скоєного позивачем проступку покаранням.

Як наслідок приведені положення законодавства та фактичні обставини справи, свідчать про правомірність винесення відповідачем оскаржуваних наказів.

Щодо інших аргументів сторін, суд зазначає, що вони були досліджені судом та не наводяться у рішенні, позаяк не покладаються судом в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», рішення від 10.02.2010).

З огляду на викладене, суд вважає, що виходячи з встановлених обставин цієї справи, відповідачем було дотримано вимоги щодо відповідності оскаржуваного наказу критеріям статті 2 КАС України, адже згідно зібраних у справі доказів вбачається, що під час прийняття оскаржуваних наказів керівником було у повній мірі враховано характер і тяжкість вчиненого порушення, службову характеристику позивача та наявність/відсутність обставин, які обтяжують і пом`якшують відповідальність, зокрема вчинення позивачем дисциплінарного проступку, який не має ознак незначного, та сформовано об`єктивний висновок про необхідність застосування до позивача дисциплінарної відповідальності у виді звільнення зі служби в поліції.

Враховуючи наведене, з урахуванням встановлених обставин справи, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для визнання протиправним та скасування наказу від 31.10.2024 №293 та від 02.12.2024 №1603о/с в частинах, що стосуються позивача, у зв`язку з чим відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Згідно з частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до положень частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (частина 1 статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно з частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи сукупність викладених обставин, системно проаналізувавши норми законодавства, оцінивши наявні докази у їх сукупності при безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, за результатами з`ясування обставини у справі та їх правової оцінки, суд дійшов висновку про відсутність правових та фактичних підстав для задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 2, 7, 241, 243-246, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд-

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні адміністративного позову.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складено 03.03.2025 року.

Суддя Н.Є. Калугіна