Рішення

від 28.02.2025 по справі 420/31270/24

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/31270/24

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2025 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі судді Вікторії ХОМ`ЯКОВОЇ, розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовною заявою

ОСОБА_1

до Ізмаїльського відділу державної виконавчої служби в Ізмаїльському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса)

про визнання протиправною та скасування постанови про стягнення виконавчого збору,

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Ізмаїльського відділу державної виконавчої служби в Ізмаїльському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (далі - відповідач), в якому позивач просить: визнати такою, що не підлягає виконанню постанову про стягнення виконавчого збору № 52573460 від 12.10.2016 про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави виконавчого збору у розмірі 38507,57 грн., винесену головним державним виконавцем Ізмаїльського відділу державної виконавчої служби в Ізмаїльському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Маріновим А.А.

Позов обґрунтований позивачем тим, що в рамках ВП № 52573460 виконувався виконавчий напис № 714 від 27.02.2014, що виданий приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І.М. про звернення стягнення на нерухоме майно предмет іпотеки нежитлові будівлі, адреса: АДРЕСА_1 , з метою погашення заборгованості за кредитним договором у розмірі 646 464,90 грн. Вказане майно було продане з прилюдних торгів, виконавче провадження завершено. Залишок нестягнутого виконавчого збору за постановою про стягнення виконавчого збору № 52573460 від 12.10.2016 року у розмірі 38 507,57 грн. було виведено в окреме ВП № 53921035. В процесі виконання постанови про стягнення виконавчого збору, постановою про арешт майна боржника ВП № 53921035 від 12.05.2017 було накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно позивача, та внесено до державного реєстру боржників. 27.07.2017 ВП № 52573460 було завершено на підставі п. 9 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження». Постанова про стягнення виконавчого збору № 52573460 від 12.10.2016 року після 27.07.2017 не пред`являлась до примусового виконання та не може бути пред`явлена у зв`язку із закінченням строку пред`явлення. Постанова про стягнення виконавчого збору № 52573460 від 12.10.2016, що виконувалась в рамках ВП № 53921035, знищена зі спливом трирічного терміну зберігання. Позивач звернувся до відповідача з заявою про зняття арешту з майна, проте відповідач відмовив. Позивач не погоджуючись з такими діями, звернувся до суду.

За цією позовною заявою 09.10.2024 відкрито спрощене позовне провадження, з урахуванням особливостей встановлених ст. ст. 268-272, 287 КАС України.

Відповідач належним чином та своєчасно повідомлялися про встановлений ухвалою суду від 09.10.2024 строк для подання відзиву на позовну заяву. Відзив на адміністративний позов в установлений строк до суду не надходив.

Відповідно до ч. 4 ст. 159 КАС України подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову. Відповідно до ч. 6 ст. 162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами. Станом на час розгляду справи від відповідача не надходило жодних повідомлень щодо неможливості надання відзиву.

З огляду на зазначене суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд дійшов наступного.

В рамках ВП № 52573460 виконувався виконавчий напис № 714 від 27.02.2014 року, що виданий приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І.М. про звернення стягнення на нерухоме майно предмет іпотеки нежитлові будівлі, адреса: АДРЕСА_1 , з метою погашення заборгованості за кредитним договором у розмірі 646 464,90 грн.

Вказане майно було продане з прилюдних торгів. Постановою головного державного виконавця Ізмаїльського міськрайонного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції в Одеській області Марінова А.А. № 52573460 від 12.10.2016 стягнуто виконавчий збір у розмірі 38507,57 грн. у справі про звернення стягнення на нерухоме майно з метою погашення заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором.

Виконавче провадження № 52573460 закінчено постановою від 12.05.2017 на підставі п.15 ч.1 ст. 39 , ст. 40 Закону України "Про виконавче провадження".

12.05.2017 відкрито виконавче провадження № 53921035 по виконанню постанови № 52573460 від 12.10.2016 про стягнення виконавчого збору в сумі 38507.57 грн., постановою про арешт майна боржника ВП № 53921035 від 12.05.2017 було накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно позивача, та внесено до державного реєстру боржників.

Матеріали виконавчих проваджень № 52573460 та № 53921035 знищені зі спливом трирічного терміну зберігання.

27 березня 2023 року позивач звернувся до відповідача із заявою, у якій просив, зокрема:

повідомити чи спростувати інформацію про наявні відкриті виконавчі провадження відносно мене у ВДВС та у АСВП (вказати стягувача, суму боргу та реквізити виконавчого документа);

повідомити чи спростувати інформацію про знищення постанови про стягнення виконавчого збору № 52573460 від 12.10.2016 про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави виконавчого збору у розмірі 38 507,57 грн.;

надати для ознайомлення матеріали ВП № 52573460 та ВП № 53921035;

зняти арешт з майна, що був накладений Постановою про арешт майна боржника ВП № 53921035 від 12.05.2017 року;

вилучити записи з Єдиного реєстру боржників відносно ОСОБА_1 , що були туди внесені в процесі виконання постанови про стягнення виконавчого збору № 52573460 від 12.10.2016 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави виконавчого збору у розмірі 38507,57 грн.

02.04.2024 від відповідача надійшла відповідь, в якій зазначено, що згідно до автоматизованої системи виконавчих проваджень станом на день надання відповіді, відносно позивача відсутні відкриті виконавчі провадження, матеріали ВП № 52573460 та ВП № 53921035 на теперішній час знищені у зв`язку із спливом трирічного строку їх зберігання та з цих причин вони не можуть бути надані для ознайомлення. Постанова про стягнення виконавчого збору № 52573460 від 12.10.2016 про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави виконавчого збору у розмірі 38507,57 грн. також знищена у зв`язку із спливом трирічного строку їх зберігання, так як вона знаходилась в матеріалах ВП № 53921035. Відповідачем також зазначено, що зняти арешт з майна, що був накладений постановою про арешт майна боржника ВП № 53921035 від 12.05.2017, немає можливості, оскільки виконавчий збір у розмірі 38507,57 грн. та витрати виконавчого провадження у розмірі 269,00 грн. не сплачені боржником.

Позивач не погодився із вищезазначеними діями державної виконавчої служби та звернувся до суду з позовною заявою визнати такою, що не підлягає виконанню постанову про стягнення виконавчого збору № 52573460 від 12.10.2016 про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави виконавчого збору у розмірі 38507,57 грн., винесену головним державним виконавцем Ізмаїльського відділу державної виконавчої служби в Ізмаїльському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Маріновим А.А.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Ч.1 ст. 19 КАС України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема:

1) спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження;

1-1) спорах адміністратора за випуском облігацій, який діє в інтересах власників облігацій відповідно до положень Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки", із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності;

2) спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби;

3) спорах між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень;

4) спорах, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів;

5) за зверненням суб`єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб`єкту законом;

6) спорах щодо правовідносин, пов`язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму;

7) спорах фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації;

8) спорах щодо вилучення або примусового відчуження майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності;

9) спорах щодо оскарження рішень атестаційних, конкурсних, медико-соціальних експертних комісій, експертних команд з оцінювання повсякденного функціонування особи та інших подібних органів, рішення яких є обов`язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб;

10) спорах щодо формування складу державних органів, органів місцевого самоврядування, обрання, призначення, звільнення їх посадових осіб;

11) спорах фізичних чи юридичних осіб щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності державного замовника у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про оборонні закупівлі", крім спорів, пов`язаних із укладенням державного контракту (договору) про закупівлю з переможцем спрощених торгів із застосуванням електронної системи закупівель, а також зміною, розірванням і виконанням державних контрактів (договорів) про закупівлю;

12) спорах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів охорони державного кордону у справах про правопорушення, передбачені Законом України "Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень";

13) спорах щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років";

14) спорах із суб`єктами владних повноважень з приводу проведення аналізу ефективності здійснення державно-приватного партнерства;

15) спорах, що виникають у зв`язку з оголошенням, проведенням та/або визначенням результатів конкурсу з визначення приватного партнера та концесійного конкурсу;

16) спорах щодо здійснення державного регулювання, нагляду і контролю у сфері медіа.

Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 року № 1404-VIII.

Відповідно до положень ст. 1, 3, 5, ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов`язаний, зокрема, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Статтею 3 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено вичерпний перелік рішень, що підлягають примусовому виконанню та є виконавчими документами.

Одним з таких документів, відповідно до пункту 5 частини 1 вказаної статті, є постанови державних виконавців про стягнення виконавчого збору.

Згідно ч. 1, 2 ст. 27 Закону №1404 виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Статтею 374 Кодексу адміністративного судочинства України врегульовано порядок виправлення помилки у виконавчому документі та визнання його таким, що не підлягає виконанню.

Згідно ч. 1 ст. 374 КАС України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню.

Частиною 2 ст. 374 КАС України встановлено, що суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

З аналізу вказаної норми вбачається, що визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню може лише суд, що такий виконавчий документ видав.

Враховуючи вищевикладене, не підлягає задоволенню вимога про визнання постанови державного виконавця такою, що не підлягає виконанню, оскільки положеннями КАС України не передбачено вирішення адміністративним судом такої вимоги стосовно виконавчого документа, який виданий іншим органом.

Таким чином суд констатує відсутність публічно-правового спору між сторонами (відсутність позовних вимог, адміністративної справи, або рішення суду прийнятого в порядку адміністративного судочинства), постанова про стягнення виконавчого збору № 52573460 від 12.10.2016 року видана головним державним виконавцем, а тому вона не може бути визнана такою, що не підлягає виконанню в порядку, передбаченому ст. 374 КАС України.

Згідно з ч.5 ст. 55 Конституції України, кожному гарантується захист своїх прав, свобод та інтересів від порушень і протиправних посягань будь-якими не забороненими законом засобами. Та, вказане гарантоване право на захист можливе лише у разі його порушення, із відповідним обґрунтування такого порушення. Отже, порушення права має бути реальним, стосуватися індивідуально вираженого права або інтересів особи, яка стверджує про його порушення, а саме право конкретизоване у законах України.

Реалізуючи передбачене згаданою ст. 55 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту та вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб відновлення порушеного права позивача.

Разом з тим, вищевказаний захист порушеного права у порядку адміністративного судочинства здійснюється виключно за наявності публічно-правового спору між фізичними, юридичними особами з одного боку та суб`єктів владних повноважень з іншого боку.

Крім того, дослідивши зміст позовної заяви та наданих доказів вбачається, що фактично такий позов поданий до суду у зв`язку із незгодою позивача із винесеною постановою про стягнення виконавчого збору. Позивач намагається у належний спосіб оскаржити вказану постанову, шляхом звернення до суду з позовом про визнання такою, що не підлягає виконанню постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору.

Одночасно суд роз`яснює, що позивач має право згідно ч.1 ст. 287 КАС України звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважає, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено права, свободи чи інтереси. Аналогічно відповідно до ч. 2 ст. 74 Закону України "Про виконавче провадження" рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Статтею 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно зі ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Враховуючи викладене, позов не підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 139 КАС України, витрати по сплаті судового збору не підлягають відшкодуванню позивачу.

Керуючись ст. ст. 2-9, 139, 243-246, 250, 255, 295, 374 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 .

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Вікторія ХОМ`ЯКОВА

.