Рішення

від 28.02.2025 по справі 440/14733/24

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2025 року м. ПолтаваСправа №440/14733/24

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Шевякова І.С., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтавамехсервіс" до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Позовні вимоги:

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Полтавській області №00169030702 від 22.11.2024, винесене щодо Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтавамехсервіс", яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 535 875,00 грн (п`ятсот тридцять п`ять тисяч вісімсот сімдесят п`ять гривень нуль копійок), в тому числі за основним платежем у розмірі 428 700 грн (чотириста двадцять вісім тисяч сімсот гривень та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 107 175 грн (сто сім тисяч сто сімдесят п`ять гривень).

Під час розгляду справи суд

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Полтавамехсервіс" (далі також позивач, ТОВ "Полтавамехсервіс") звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС в Полтавській області (далі також відповідач, ГУ ДПС в Полтавській області) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Ухвалою від 16.12.2024 позовну заяву залишено без руху /а.с. 146-147/.

Ухвалою від 25.12.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №440/14733/24, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження /а.с. 151-152/.

Аргументи учасників справи

Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на неправомірність спірного податкового повідомлення-рішення, якими позивачу донараховані грошові зобов`язання зі сплати податку на додану вартість (надалі - ПДВ), також застосовані штрафні (фінансові) санкції.

Позивач стверджував, що при формуванні податкового кредиту ним у повній мірі дотримані вимоги Податкового кодексу України (надалі - ПК України); здійснення господарських операцій між ТОВ "Полтавамехсервіс" та ТОВ "Строй-Інвестхолд" щодо ремонту тепловозів підтверджено належним чином оформленими первинними документами бухгалтерського обліку. Виконавцем зареєстровані податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних, інші первинні документи складені у повній відповідності до вимог ПК України та Закону №996, а ТОВ "Строй-Інвестхолд" на момент їх складання перебувало в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань і зареєстроване платником податку на додану вартість.

Позивач пояснював, що на вимогу перевіряючих щодо надання документів на підтвердження здійснення ремонту компресорів, гідропередач та відбійного валу ТОВ "Полтавамехсервіс" надано відповідачу документи, які підтверджували факт знищення відповідної документації внаслідок настання форс-мажорних обставин у вигляді ворожого обстрілу цивільного об`єкта з боку країни-агресора.

Також позивач стверджував, що на момент проведення перевірки ТОВ "Полтавамехсервіс" вже не був власником тепловозів, тобто у позивача був відсутній обов`язок вести відповідні журнали, саме тому у товариства не було в розпорядженні журналів ТУ-28 відповідних тепловозів.

Журнали ТУ-152 не були надані у зв`язку з їх тим, що такі журнали ведуться локомотивною бригадою та постійно знаходяться на тепловозі (в актуальному випадку ТГМ40 №0535). На момент перевірки (і до цього часу) тепловоз ТГМ40 №0535 знаходиться в орендній експлуатації, перебуває у м. Новомиргород Кіровоградської області, тобто запитувані контролюючим органом журнали фізично не могли бути надані. Журнали форми ТУ-152 інших тепловозів (ТГМ23Б №3300, ТГМ40 №0569) на момент перевірки не надано у зв`язку із реалізацією даних тепловозів покупцям згідно договорів купівлі-продажу.

Тобто, журнали, які вимагав надати суб`єкт перевірки, з правомірних та об`єктивних підстав не були наявні у розпорядженні позивача, що залишилось поза увагою відповідача.

Крім того, позивач наголошував на пропуску відповідачем строку давності нарахування грошових зобов`язань, оскільки відповідні декларації з ПДВ були подані ТОВ "Полтавамехсервіс" у грудні 2019 року та січні 2020 року.

Відповідач проти позову заперечував.

У відзиві на позов /а.с. 155-158/ представник відповідача стверджував про правомірність проведення перевірки та обґрунтованість прийнятого рішення. Свою позицію мотивував посиланням на те, що господарські правовідносини позивача з його контрагентом не підтверджені з урахуванням наявної у податкового органу інформації про спроможність виконавця виконати свої зобов`язання за договором надання послуг.

Пояснював, що під час перевірки встановлено сукупність фактів, які свідчать про нереальність задекларованих ТОВ "Полтавамехсервіс" операцій з придбання послуг у ТОВ "Строй-Інвестхолд". ТОВ "Полтавамехсервіс" надано для перевірки: договір надання послуг; специфікації до договору; платіжні доручення; договори придання/реалізації тепловозів; акти надання послуг.

При цьому надані до перевірки акти наданих послуг не містять повної інформації, яка б дала змогу в повній мірі визначити зміст господарської операції, а саме: не розшифрований зміст виконаної роботи, не наведено кошторис для виконання вказаних робіт, а також відсутній перелік матеріалів, необхідних для здійснення ремонту (калькуляції).

Згідно з письмовим поясненням головного бухгалтера товариства, калькуляції понесених витрат та кошторис на виконання робіт є невід`ємною частиною договору та називаються "специфікаціями", в них вказана вартість робіт. При цьому, перевіркою встановлено, що в зазначених специфікаціях, як і в актах наданих послуг, відсутня розшифровка послуг та вартість їх складових (зокрема інформація про вартість запасних частин).

Крім того, платником до перевірки не надано акти дефектності, які підтверджують необхідність у виконанні ремонтних робіт, не надано протоколи випробувань. На запит контролюючого органу ТОВ "Полтавамехсервіс" надано письмове пояснення, в якому зазначено, що вказані документи були втрачені внаслідок ворожого обстрілу за адресою вул. Ветеринарна 22 В.

До заперечень платником надані копії документів щодо втрати майна в результаті обстрілу. При цьому до початку військового стану на адресу платника було направлено запит про надання інформації (пояснень та їх документальних підтверджень) щодо взаємовідносин з постачальником ТОВ "Строй-Інвестхолд", у відповідь на який платником також не були надані акти дефектності та протоколи випробувань.

Не надано технічний паспорт й на тепловоз, який перебував у ТОВ "Полтавамехсервіс" на правах оренди.

Натомість, на тепловоз ТГМ40-14 №0535 до перевірки платником надано технічний паспорт (формуляр). Записи у вказаному регістрі починаються з 2022 року, а саме перший запис зроблено 30.04.2022 заміна дизельного двигуна, демонтовано Д12487К16661, змонтовано Д129108К15360. Тобто, ремонтні роботи, документальне оформлення яких проведено ТОВ "Полтавамехсервіс" з ТОВ "Строй-Інвестхолд", в порушення Наказу Міністерства транспорту України №411 від 20.12.1996 не відображені в технічному паспорті даного локомотива.

До перевірки ТОВ "Полтавамехсервіс" журнали за формою ТУ-152 не надано.

Також на підприємстві передбачено ведення книги запису ремонту локомотивів, моторвагонного рухомого складу, залізничних кранів форми ТУ-28, в якій зазначаються всі проведені ремонті роботи конкретного локомотиву.

На вимогу перевіряючого підприємством було надано до огляду книгу форми ТУ-28 до тепловозу серії ТГМ40-14 №0535. Перевіркою встановлено, що записи про здійснення ремонту гідропередач, компресорів та відбійного валу як за період взаємовідносин (грудень 2019 року), так і в подальші періоди відсутні. Мають місце лише записи ремонту двигуна та заміни мастила.

На інші тепловози книгу форми ТУ-28 не надано.

Відповідно до п. 2.1.3 договору, укладеного між ТОВ "Полтавамехсервіс" та ТОВ "Строй-Інвестхолд", виконавець зобов`язаний надавати послуги особисто, не залучати третіх осіб до надання послуг без попереднього письмового погодження таких дій з замовником.

В той же час, за даними ЄРПН ТОВ "Строй-Інвестхолд" у грудні 2019 року придбавало аналогічні послуги з такою ж номенклатурою у ТОВ "Траст Ретейл" (код 43152279), яке в свою чергу придбало аналогічні послуги (дата виписки податкових накладних аналогічна, а також однакова ціна придбання) - у ТОВ "МАР-Торг-Груп" (код ЄДРПОУ 43134726).

Таким чином, представник відповідача у відзиві стверджував, що перевіркою встановлено сукупність фактів, які свідчать про нереальність задекларованих ТОВ "Полтавамехсервіс" операцій з придбання послуг у ТОВ "Строй-Інвестхолд".

17.01.2025 представником відповідача надано суду відповідь на відзив /а.с. 159-161/, у якій наголошено на тому, що відповідач підтверджує той факт, що товариством надано для перевірки договір надання послуг, специфікації до договору, платіжні доручення, договори придбання/реалізації тепловозів, акти надання послуг.

Тобто позивачем було надано достатній обсяг документів, що підтверджують реальність правовідносин та проведених господарських операцій.

Вимоги відповідача надати додаткову документацію, що містить технічний характер, на думку представника позивача, є надмірною формалізованою вимогою відповідача, яка не ґрунтується на нормах чинного законодавства та є свідченням висування до товариства надмірної вимоги щодо доказування реальності проведених правочинів, що порушує права позивача як учасника податкових правовідносин.

Так, відповідач, вимагаючи акти дефектності, протоколи випробувань, не надав жодного нормативного обґрунтування обов`язку надання відповідних документів. При цьому позивач, будучи добросовісним учасником податкових правовідносин, надав увесь необхідний пакет документів, що підтверджує факт знищення документів внаслідок ворожого обстрілу з боку держави-агресора.

Вимога надати технічний паспорт на тепловоз, який перебував в оренді, також не є обґрунтованою, оскільки у Товариства відсутній обов`язок зберігати копію відповідного документа.

Щодо вимоги надати журнали ТУ-28 та ТУ-152 - у позові зверталась увага на той факт, що журнал ТУ-28 ведеться щодо конкретного тепловозу і передається до нового власника та/або користувача у випадку відчуження відповідного технічного засобу.

Представник позивача наголошував, що особливості виконання робіт, процес їх виконання не входять до компетенції товариства, водночас відповідач покладає на позивача обов`язок перевіряти не тільки діяльність контрагента, але й усіх інших юридичних осіб, із якими інше товариство могло вступити у правовідносини. Зазначене, в контексті правовідносин, у які вступили ТОВ "Полтавамехсервіс" та ТОВ "Строй-Інвестхолд", не входить до компетенції Товариства, не має жодного нормативного підґрунтя та виходить за межі розумної юридичної обачливості суб`єкта господарювання й звичайної ділової етики.

Згідно з частиною п`ятою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Зважаючи на достатність наданих сторонами доказів та повідомлених обставин, суд розглянув справу у порядку письмового провадження.

Фактичні обставини

Судом встановлено, що ТОВ "Полтавамехсервіс" зареєстровано у якості юридичної особи, код ЄДРПОУ 35658359 /а.с. 15-19/.

Видами діяльності ТОВ "Полтавамехсервіс" є:

33.17 Ремонт і технічне обслуговування інших транспортних засобів (основний);

28.13 Виробництво інших помп і компресорів;

30.20 Виробництво залізничних локомотивів і рухомого складу.

На підставі підпункту 191.1.1 пункту 191.1 статті 191 підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78, пункту 82.2 статті 82, підпункту 69.22 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI із змінами та доповненнями, ГУ ДПС в Полтавській області було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Полтавамехсервіс" з питань правильності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість по взаємовідносинах з постачальником ТОВ "Полтавамехсервіс" (код 41938147 ) за грудень 2019 року (включено в декларацію за грудень 2019 року, січень 2020 року).

За результатами перевірки складено акт від 16.10.2024 №14640/16-31-07-02-01/35658359 /а.с. 21-42/, в якому зафіксовано порушення ТОВ "Полтавамехсервіс" пункту 44.1 статті 44, пункту 198.1, пункту 198.2, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (зі змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 428 700 гривень, в тому числі за грудень 2019 року на суму 181 773 грн; за січень 2020 року на суму 246 927 грн.

На підставі акта перевірки ГУ ДПС у Полтавській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 22.11.2024 №00071710701169030702, яким товариству збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 535 875,00 грн, у т.ч. за основним платежем 428 700,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями 107 175,00 грн /а.с. 48-49/.

Не погодившись з правомірністю зазначеного податкового повідомлення-рішення, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Норми права, що підлягають застосуванню

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Перелік та компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства визначено ПК України.

Перелік та компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства визначено Податковим кодексом України (надалі - ПК України). Цим Кодексом визначаються функції та правові основи діяльності контролюючих органів, визначених пунктом 41.1 статті 41 цього Кодексу, та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику /пункт 1.1 статті 1 ПК України/.

Зокрема, як визначено підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України, контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

За змістом пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Пунктом 75.2статті 75 ПК України передбачено, що 75.1.2. документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Приписами пункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України визначено, що посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: - направлення на проведення такої перевірки; - копії наказу про проведення перевірки; - службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.

Підпунктом 78.1.4. пункту 78.1 статті 78 ПК України передбачено, що документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.

Пунктом 52-2 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України було встановлено мораторій на проведення документальних та фактичних перевірок на період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), крім: документальних позапланових перевірок, що проводяться на звернення платника податків; документальних позапланових перевірок з підстав, визначених підпунктами 78.1.7 та 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу; фактичних перевірок в частині порушення вимог законодавства в частині: обліку, ліцензування, виробництва, зберігання, транспортування та обігу пального, спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів; цільового використання пального та спирту етилового платниками податків; обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками; здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, з підстав, визначених підпунктами 80.2.2, 80.2.3 та 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 цього Кодексу.

Інформація про перенесення документальних планових перевірок, які відповідно до плану-графіку проведення планових документальних перевірок мали розпочатися у період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), та на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" не були розпочаті, включається до оновленого плану-графіку, який оприлюднюється на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, протягом 10 календарних днів з дня завершення дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19).

На період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), зупиняється перебіг строків давності, передбачених статтею 102 цього Кодексу.

Крім того, суд наводить норми матеріального права, про порушення яких йдеться в Акті перевірки.

Податковий кредит, в силу приписів підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України (тут та надалі у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин), - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

За приписами абзацу "а" пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Пунктом 198.2. статті 198 ПК України визначено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з рахунку платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг на оплату товарів/послуг, а в разі постачання товарів/послуг, оплата яких здійснюється електронними грошима, - дата списання електронних грошей платника податків як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, на електронний гаманець постачальника;

дата отримання платником податку товарів/послуг.

За змістом пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

А відповідно до абзацу першого пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Як визначено у пункті 200.1 статті 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

На дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з використанням кваліфікованого електронного підпису або удосконаленого електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, уповноваженої платником особи відповідно до вимог Закону України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги" та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін /пункт 201.1 статті 201 ПК України/.

Відповідно до приписів частин першої, другої статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства.

Бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

За змістом частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

При цьому, у статті 1 названого Закону визначено, що господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства, а первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію.

Висновки щодо правозастосування

Згідно з частиною другою статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У цій справі позивач оспорює правомірність податкового повідомлення-рішення контролюючого органу, за яким йому донараховані грошові зобов`язання зі сплати податку на додану вартість з огляду на визнання відповідачем безтоварною господарської операції з придбання ТОВ "Полтавамехсервіс" послуг з ремонту в ТОВ "Строй-Інвестхолд".

Виходячи з приписів частини другої статті 2 КАС України, суд перевіряє відповідність спірних актів індивідуальної дії критеріям правомірності рішення суб`єкта владних повноважень.

При вирішенні цього спору в частині аргументів щодо пропуску відповідачем строку давності, оскільки декларації з ПДВ були подані ТОВ "Полтавамехсервіс" у грудні 2019 року та січні 2020 року, суд зазначає таке.

Згідно з пунктом 102.1 статті 102 ПК України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 "Про запобігання розповсюдженню на території України короновіруса COVID-19" установлено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин.

Законом України від 17 березня 2020 року №533-ІХ "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникнення і поширення короновірусної хвороби (COVID-19)" з урахуванням змін внесених Законом України від 13 травня 2020 року №591-ІХ "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо додаткової підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVГО-19)" внесено зміни до підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" ПКУ та доповнено пунктами 521-525 такого змісту: абз 4 пункту 522 "На період з 18.03.2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України корона вірусної хвороби (COVID-19), зупиняється перебіг строків давності, передбачених статтею 102 цього Кодексу".

Постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 р. № 651 "Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 р. на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Враховуючи вищезазначені норми, з 18.03.2020 по 01.07.2023 в Україні було призупинено перебіг строків давності, передбачених статті 102 ПК України.

Відтак, відповідач мав право проводити перевірку позивача у 2024 році і так само мав право нарахування грошових зобов`язань у випадку виявлення порушень податкового законодавства.

Крім того, суд зауважує, що наказ про призначення перевірки позивачем не оскаржено, перевіряючих до проведення документальної перевірки допущено.

Щодо суті виявлених під час перевірки порушень, суд зауважує, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту з податку на додану вартість наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Відповідно, якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.

Таким чином, наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкового кредиту, і вказана обставина є визначальною для дослідження судами під час вирішення цієї справи.

Про відсутність фактичного характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних засобів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов`язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

На підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, платник податків повинен мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, які в сукупності з встановленими обставинами справи, зокрема і щодо можливостей здійснення господарюючими суб`єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання умов, обумовлених договорами, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку.

За обставин цієї справи суд встановив, що ТОВ "Полтавамехсервіс" на підставі укладеного з ТОВ "Строй-Інвестхолд" договору надання послуг від 01.10.2019 №130/19/ПМС /а.с. 51-53/ придбало послуги з ремонту власних основних засобів - тепловозів ТГМ 40 №0569, ТГМ23Б №3300, ТГМ40 №0535, а також тепловоза ТГМ4 №2115, який ТОВ "Полтавамехсервіс" орендувало у ФОП ОСОБА_1 .

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій позивачем надано під час перевірки:

- специфікації від 16.12.2019 №1 /а.с. 54/, від 17.12.2019 №2 /а.с. 55/, від 18.12.2019 №3 /а.с. 56/, від 20.12.2019 №4 /а.с. 58/;

- акти наданих послуг від 16.12.2019 №2 /а.с. 164/, від 17.12.2019 №3 /а.с. 164 зворотній бік/, від 18.12.2019 №4 /а.с. 165/, від 20.12.2019 №5 /а.с. 165 зворотній бік/.

При цьому суд враховує, що вищезгадані документи були надані позивачем на податкову перевірку, досліджені податковими-ревізорами-інспекторами; акт перевірки від 16.10.2024 №14640/16-31-07-02-01/35658359 не містить висновків про невідповідність актів виконаних робіт, податкових накладних вимогам чинного законодавства.

За результатами вищеописаних господарських операцій виконавець склав та зареєстрував у Єдиному реєстрі податкових накладних відповідні податкові накладні від 16.12.2019 №2 /а.с. 178-179/, від 17.09.2019 №3 /а.с. 179 зворотній бік - 181/; від 18.12.2019 №4 /а.с. 182/, від 20.12.2019 №5 /а.с. 183-184/, що не заперечується відповідачем в акті перевірки, та цей факт надав право позивачу на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту. Податковий орган не мав зауважень до поданих податкових накладних, зупинень чи відмов у їх реєстрації судом не встановлено.

Розрахунки за надані послуги проведені у повному обсязі, у безготівковій формі, що підтверджено залученими до матеріалів справи копіями виписок з банку на підтвердження оплати /а.с.166-175/, платіжні доручення /а.с. 176-177/.

Видами діяльності позивача є, зокрема, 33.17 Ремонт і технічне обслуговування інших транспортних засобів (основний),28.13 Виробництво інших помп і компресорів; 30.20 Виробництво залізничних локомотивів і рухомого складу.

Тож вищеописані господарські операції відповідали меті господарської діяльності позивача та його контрагента.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платника податків, що передбачає економічну виправданість дій платника, які мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність у бухгалтерській та податковій звітності платника.

Верховний Суд у своїх постановах у справах цієї категорії послідовно (зокрема, постанови від 19.06.2018 у справі №808/2447/17, від 19.11.2019 у справі №№826/16304/17, від 04.02.2020 у справі №826/3729/15) зазначає, що наявність або відсутність окремих документів, як і деякі помилки чи неточності у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних випливає, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце (відбулися), а певні недоліки в заповненні первинних документів носять оціночний характер.

В акті перевірки відповідач зазначив про ненадання позивачем під час перевірки актів дефектності, протоколів випробувань, сертифікатів якості на запчастини, журнали ТУ-152, технічні паспорти на тепловози. На відсутності зазначених документів та їх ненадання на запит ГУ ДПС у Полтавській області про надання пояснень та їх документальних підтверджень №7073/10/16-31-05-0619 від 27.02.2020 наголошував також представник відповідача у відзиві.

Позивач не заперечив факту відсутності актів дефектності, протоколів випробувань, сертифікатів якості на запчастини на дату проведення перевірки, однак при цьому надав пакет документів, що підтверджує факт знищення ТМЦ і документів внаслідок пожежі на орендованому ТОВ "Полтавамехсервіс" приміщенні через ворожий обстріл з боку держави-агресора /а.с. 59-127/.

Дослідивши надані документи, суд вважає їх достатнім і переконливим доказом на підтвердження факту знищення технічної документації щодо ремонту тепловозів.

При цьому, відхиляючи доводи відповідача щодо неповідомлення ГУ ДПС в Полтавській області у встановлений спосіб про втрату бухгалтерських документів, суд зазначає, що в даному випадку акти дефектності, протоколи випробувань, сертифікати якості на запчастини відносяться більше до технічних, аніж до бухгалтерських, податкових документів, тому повідомлення ТОВ "Полтавамехсервіс" відповідача про їх втрату не було обов`язковим. З приводу решти первинних документів позивач діяв добросовісно, вживаючи зусиль на отримання ї відповідних копій у контрагентів.

Крім того, договори, специфікації, акти виконаних робіт не були втрачені та надані відповідачу під час перевірки.

Доводи відповідача про можливість позивача надати документи на запит №7073/10/16-31-05-0619 від 27.02.2020 суд визнає недоведеними, оскільки зміст запиту від 27.02.2020 суду не відомий, відповідачем не надано його копію та не підтверджено, що у запиті від 27.02.2020 ГУ ДПС в Полтавській області вимагалося надати саме акти дефектності, протоколи випробувань, сертифікати якості на запчастини.

Щодо вимоги надати журнали ТУ-28 та ТУ-152 суд зазначає таке.

Журнал ТУ-28 ведеться щодо конкретного тепловозу і передається до нового власника та/або користувача у випадку відчуження відповідного технічного засобу.

З наведеного контролюючим органом переліку, а саме "...записи про здійснення ремонту гідропередач, компресорів та відбійного валу...", до тепловоза ТГМ40 №0535 відноситься тільки компресор ВВ08/8-720, який був капітально відремонтований 16.12.2019, та замінений на тепловозі ТГМ40 №0535, про що є відповідний запис у ТУ-28 від 21.12.2019/а.с. 128/.

Перелік іншого обладнання було відремонтовано та встановлено на тепловози ТГМ23Б №3300 та ТГМ40 №0569 в процесі їх передпродажної підготовки.

На момент проведення перевірки ТОВ "Полтавамехсервіс" вже не було власником даних тепловозів, що підтверджується договорами купівлі-продажу тепловозів від 05.06.2020 №35/20ПР/ПМС /а.с. 134-137/ та від 19.11.2021 №48/21/ПМС /а.с. 138-141/.

Отже, журнали ф. ТУ-152 інших тепловозів (ТГМ23Б №3300, ТГМ40 №0569) на момент перевірки не надано у зв`язку із реалізацією даних тепловозів згідно договору купівлі-продажу №35/20ПР/ПМС від 05.06.2020 та договору купівлі-продажу №48/21/ПМС від 19.07.2021.

Щодо журналів ТУ-152 суд звертає увагу, що журнал форми ТУ-152 ведеться локомотивною бригадою та постійно знаходиться на тепловозі (в даному випадку ТГМ40 №0535). На момент перевірки тепловоз ТГМ40 №0535 перебуває в орендній експлуатації, перебуває у м. Новомиргород Кіровоградської області, що підтверджується копією договору оренди тепловоза від 27.02.2019 №27/02-2019, тобто запитувані контролюючим органом журнали фізично не могли бути надані, що залишилось поза увагою суб`єкта перевірки.

Вимога надати технічний паспорт на тепловоз, який перебував в оренді, також не є обґрунтованою, оскільки у позивача відсутній обов`язок зберігати копію відповідного документа.

Щодо тверджень відповідача про те, що за даними ЄРПН ТОВ "Строй-Інвестхолд" у грудні 2019 року придбавало аналогічні послуги з такою ж номенклатурою у ТОВ "Траст Ретейл" (код 43152279), яке в свою чергу придбало аналогічні послуги (дата виписки податкових накладних аналогічна, а також однакова ціна придбання) - у ТОВ "МАР-Торг-Груп" (код ЄДРПОУ 43134726), суд зазначає, що податковий орган в цьому випадку керується припущеннями, які слід доводити у передбаченому законом порядку.

Податковий орган не був і не є позбавленим права провести зустрічні звірки щодо ремонтних робіт як зі ТОВ "Строй-Інвестхолд" , так і з ТОВ "Траст Ретейл"

Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Суд, за результатами оцінки первинних документів, наданих позивачем в підтвердження реальності господарської операції в розрізі укладеного договору із контрагентом ТОВ "Строй-Інвестхолд", дійшов висновку про відповідність змісту укладеного договору видам господарської діяльності виконавця-контрагента позивача, встановив факт виконання робіт, а також використання позивачем виконаних робіт у власній господарській діяльності та відображення виконавцем податкових зобов`язань з ПДВ по цим господарським операціям.

Водночас відповідач не навів переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені наданими позивачем документами, а також не надав жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться у цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Суд повторює, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.

Аналогічна правова позиція викладена також в постанові Верховного Суду від 16.10.2018 у справі №804/919/16, постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2022 у справі №160/3364/19 тощо.

Рішенням ЄСПЛ у справі "Інтерсплав проти України" визначено, що платник податків не може відповідати за зловживання свого контрагента за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що такий платник був безпосередньо залучений до таких зловживань.

Отже, виходячи з принципу індивідуального застосування відповідальності за порушення правил оподаткування, негативні наслідки, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат, можуть бути застосовані саме до того платника податків, який їх припустився, а не до іншої особи.

Саме собою невиконання контрагентами своїх податкових обов`язків, відсутність за місцезнаходження не можуть бути безумовним свідченням відсутності ділової мети та/або обізнаність платника податків із протиправним характером діяльності його контрагентів та відповідно недостовірності задекларованих даних податкового обліку платника податків.

У постанові від 07.07.2022 у справі №160/3364/19 Велика Палата підтвердила, що порушення, допущені одним платником податків, за загальним правилом не впливають на права та обов`язки іншого платника податків; чинне законодавство не покладає на підприємство обов`язок збирання інформації про стан господарської діяльності та порушення підприємств-контрагентів; так само невиконання контрагентами своїх податкових обов`язків не може бути безумовним свідченням відсутності ділової мети та/або обізнаності платника податків із протиправним характером діяльності його контрагентів та відповідно недостовірності задекларованих даних податкового обліку платника податків.

Визначальним для вирішення спорів про наявність податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є дослідження сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій. Саме по собі: лише наявність вироку щодо контрагента платника податків; лише факт порушення кримінального провадження відносно контрагента та отримання під час таких свідчень особи щодо не прийняття участі у створенні і діяльності підприємства; лише податкова інформація щодо контрагентів по ланцюгу постачання; лише незначні помилки в оформленні первинних документів (окремо) - не є самостійними та достатніми підставами для висновку про нереальність господарських операцій.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду у цій постанові зазначила, що посилання контролюючого органу на аналіз зібраної та опрацьованої узагальненої податкової інформації не є допустимим доказом у розумінні процесуального закону.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25 жовтня 2023 року у справі № 808/3686/16.

З огляду на встановлені обставини у справі, а також беручи до уваги індивідуальний характер юридичної відповідальності особи, суд констатує, що у разі порушення контрагентом платника податків чинного законодавства, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи, у зв`язку з чим право платника податків, тобто позивача, на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третьою особою.

Нереальність господарських операцій з придбання платником податку товару має підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях, зокрема обумовлюватись лише допущеними контрагентом порушеннями вимог законодавства або недостатньою кількістю у контрагента трудового ресурсу для самостійного виконання договірних зобов`язань. Якщо вказаний контрагент допустив такі порушення, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо нього, адже законом іншого не передбачено. А недостатня кількість трудового ресурсу не свідчить про неможливість виконати роботи або надати послуги та не є підставою для виключення з податкового обліку, саме з цих мотивів, витрат на оплату цих робіт/послуг, у тому числі й по ПДВ. Адже судовий контроль не призначений перевіряти економічну доцільність рішень, що приймаються суб`єктами господарювання, які у сфері господарської діяльності наділені самостійністю та широкою дискрецією (зокрема, при виборі контрагентів, вирішенні питання щодо необхідності залучення третіх осіб до виконання своїх господарських зобов`язань тощо).

При дотриманні контрагентом законодавчо встановлених вимог щодо оформлення відповідних документів підстави для висновку про недостовірність або суперечливість відомостей, зазначених у таких первинних документах, відсутні, якщо не встановлені обставини, що свідчать про обізнаність покупця про зазначення продавцем недостовірних відомостей.

Відповідач, в свою чергу, не надав доказів, які б свідчили про узгодженість дій позивача з контрагентами з метою незаконного отримання податкової вигоди або його обізнаності з такими діями контрагентів.

Відповідачем в ході проведення перевірки не наведені та не встановлені обставини, які б свідчили про невідповідність господарських операцій з придбання товарів меті та задачам діяльності позивача і його контрагентів, або що реалізація вказаних операцій не обумовлена розумними економічними причинами (цілями ділового характеру).

Матеріали справи не містять доказів постановлення судами вироків, рішень тощо про визнання удаваними спірних господарських операцій, визнання недійсними договорів, укладених позивачем з його контрагентом, стягнення в дохід держави незаконно отриманого майна та коштів на підставі таких договорів тощо.

Отже висновки податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства здійснено при помилковому розумінні норм діючого на час виникнення спірних відносин законодавства України та фактичних обставин справи.

Згідно статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно з частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На підставі вищезазначеного, суд прийшов до висновку, що податкове повідомлення-рішення №00169030702 від 22.11.2024 - є необґрунтованим, протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Зважаючи на встановлені вище фактичні обставини справи та беручи до уваги норми законодавства, якими урегульовані спірні відносини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Розподіл судових витрат

Відповідно до частини першої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Позивач при зверненні до суду сплатив судовий збір у розмірі 8038,13 грн, що зарахований до спеціального фонду Державного бюджету України /а.с. 144, 150/.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Тож судові витрати позивача зі сплати судового збору у розмірі 8038,13 грн належить стягнути на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у справі.

Інші судові витрати у справі відсутні.

Керуючись статтями 2, 3, 5-10, 72-77, 90, 132, 139, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтавамехсервіс" (вул. Європейська, б.2, оф. 307, м.Полтава, Полтавська область, 36014, код ЄДРПОУ 35658359), до Головного управління ДПС у Полтавській області (вул. Європейська, 4, м. Полтава, Полтавська область, 36000, код ЄДРПОУ 44057192) про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Полтавській області №00169030702 від 22.11.2024.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтавамехсервіс" за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Полтавській області витрати зі сплати судового збору 8 038,13 грн (вісім тисяч тридцять вісім гривень тринадцять копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя І.С. Шевяков