Рішення

від 19.02.2025 по справі 520/29412/24

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 лютого 2025 р. Справа № 520/29412/24

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Волошина Д.А.,

за участю секретаря судового засідання - Литвиненко А.С.,

представника позивача - Горлач О.С.,

представника відповідача - Головаша П.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія" "Спец-Х" до Головного управління ДПС у Харківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

У С Т А Н О В И В :

До Харківського окружного адміністративного суду звернулось ТОВ «Будівельна компанія Спец-Х» (далі позивач, ТОВ «БК «Спец-Х») з позовом до Головного управління ДПС Харківській області (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 00539240713 від 24.09.2024р., яким встановлено заниження податку на додану вартість у розмірі 1 056 297 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) на суму 264 074,25 грн та № 00539060713 від 24.09.2024р., яким встановлено завищення суми від`ємного значення ПДВ, яке зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на 2 953 212 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що здійснення господарських операцій між ТОВ «БК «Спец-Х» та його контрагентами підтверджено належним чином оформленими первинними документами бухгалтерського обліку. Натомість, висновки акту перевірки ґрунтуються на припущеннях податкового органу, а не на аналізі фінансово-господарської діяльності платника податку і первинних документів, що у повному обсязі надавалися під час проведення перевірки.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 08.11.2024 відкрито провадження у даній справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 02.12.2024 об 11:00 год.

Протокольною ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 17.12.2024 закрито підготовче провадження та справа призначена до судового розгляду по суті на 26.12.2023 о 11:20 год. У зв`язку з оголошенням у м. Харкові повітряних тривог, справа неодноразово відкладалась та була призначена до розгляду на 19.02.2025 року.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив їх задовольнити, з посиланням на обставини, викладені в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив в їх задоволенні відмовити. Згідно наданих до суду відзиву на позовну заяву та пояснень відповідач пояснив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області № 00539240713 від 24.09.2024 та № 00539060713 від 24.09.2024 є цілком законним та обґрунтованими, винесеними відповідно до чинного законодавства, а позовні вимоги позивача є безпідставними та необґрунтованими.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, встановив наступне.

ТОВ «БК «Спец-Х» пройшло передбачену законом процедуру державної реєстрації та набуло статусу юридичної особи з ідентифікаційним кодом 44055698.

Зареєстрованими видами діяльності ТОВ «БК «Спец-Х» є: основний 23.61 Виготовлення виробів із бетону для будівництва та інші 23.31 Виробництво керамічних плиток і плит 23.32 Виробництво цегли, черепиці та інших будівельних виробів із випаленої глини 23.51 Виробництво цементу, що підтверджується витягом з єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (т. 1 а.с. 33-36).

На підставі направлень від 02.07.2024 №5512, № 5513 та згідно наказу № 2643-к від 19.06.2024р. Головним управлінням ДПС у Харківській області була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Будівельної компанії «Спец-Х»» щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за квітень 2024р. від`ємного значення з податку на додану вартість, за результатами якої складено Акт № 33305/20-40-07-13-05/44055698 від 15.07.2024р. ( т. 1 а.с. 40-50)

За висновками акту перевірки зазначено про порушення позивачем:

- п 187.1 ст. 187, п.п. 189.1 ст. 189 та п. 198.5 ст. 198, та п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, заниження податкового зобов?язання з податку на додану вартість у сумі 2 083 876 грн за квітень 2024 року, що призвело до завищення суми від?ємного значення з податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (р.21 Декларації) за квітень 2024 року на суму 2 083 876 грн.; п.200.4 ст.200 Кодексу.

- п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198, п. 200.1, п. 200.4, ст. 200 Кодексу, що призвело до завищення податкового кредиту з податку на додану вартість у сумі 417 287 грн. за квітень 2024 року.

Вищезазначені порушення призвели до завищення суми від?ємного значення з податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на суму 2 501 163 грн. за квітень 2024 року.

Не погодившись із висновками, що викладені у цьому акті перевірки позивач подав заперечення та документи за переліком. Відповідь у порядку ст. 42 ПК України на заперечення позивачу не надавалась (т. 1 а.с. 85-88).

У період з 26.08.2024 по 30.08.2024 на підставі п.п.78.1.5.п.78.1.ст.78 ПК України та наказів № 3687-п від 16.08.2024 та 3781-п від 19.08.2024 було проведено документальну позапланову виїзну перевірку щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за квітень 2024р. від`ємного значення з податку на додану вартість, за результатами якої складено акт № 42458/20-40-07-13-05/44055698 від 10.09.2024р., (т. 1 а.с. 53-68).

За висновками акту перевірки зазначено про порушення позивачем:

- п 187.1 ст. 187, п.п. 189.1 ст. 189 та п. 198.5 ст. 198, та п. 201.1, п. 201.10 ст. 2. Податкового кодексу України, заниження податкового зобов?язання з податку на доди вартість у сумі 3 592 222 грн за квітень 2024 року;

- п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198, п. 200.1, п. 200.4, ст. 200 Кодексу, що призвело: завищення податкового кредиту з податку на додану вартість у сумі 417 287 грн. за квітень 2024 року.

Вищезазначені порушення призвели до: ??завищення суми від?ємного значення з податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на суму 2 95321 грн. за квітень 2024 року; ??заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за квіте 2024 у сумі 1 056 297 грн.

На підставі акту перевірки, 24.09.2024 ГУ ДПС у Харківській області прийнято податкові повідомлення рішення: № 00539060713, яким встановлено заниження податку на додану вартість у розмірі 1 056 297 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) на суму 264 074,25 грн. (т. 1 а.с. 39), № 00539240713, яким встановлено завищення суми від`ємного значення ПДВ, яке зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на 2 953 212 грн. (т. 1 а.с. 38).

Не погоджуючись із вказаними висновками податкового органу позивачем подано заперечення на акт перевірки. З пояснень сторін відповіді за результатами заперечень не надано.

Не погоджуючись із податковими повідомленнями-рішеннями відповідача, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

Вирішуючи спір, суд зазначає, що відносини, які виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПКУ/ПК України, в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин).

Положеннями п.42.2. ст 42 ПК України вказано, що документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

Підпунктом 42.4. ст.42 ПК України регламентовано: платники податків, які подають звітність в електронній формі та/або пройшли електронну ідентифікацію онлайн в електронному кабінеті, можуть здійснювати листування з контролюючими органами засобами електронного зв`язку в електронній формі з дотриманням вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги". Для осіб, які є фінансовими агентами, листування з контролюючим органом в електронній формі є обов`язковим у випадках, визначених цим Кодексом.

Листування контролюючих органів з платниками податків, зазначеними в абзаці першому цього пункту, які подали заяву про бажання отримувати документи через електронний кабінет, а також з фінансовими агентами у випадках, визначених цим Кодексом, здійснюється засобами електронного зв`язку в електронній формі з дотриманням вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги" шляхом надіслання документа в електронний кабінет з одночасним надісланням платнику податків на його електронну адресу (адреси) інформації про вид документа, дату та час його надіслання в електронний кабінет.

Документ, надісланий контролюючим органом в електронний кабінет, вважається врученим платнику податків або фінансовому агенту, якщо він сформований з дотриманням вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги" та є доступним в електронному кабінеті.

Датою вручення платнику податків або фінансовому агенту документа є дата, зазначена у квитанції про доставку у текстовому форматі, що відправляється з електронного кабінету автоматично та свідчить про дату та час доставки документа платнику податків/фінансовому агенту. У разі якщо доставка документа відбулася після 18 години, датою вручення документа платнику податків/фінансовому агенту вважається наступний робочий день. Якщо доставка відбулася у вихідний чи святковий день, датою вручення документа платнику податків/фінансовому агенту вважається перший робочий день, що настає за вихідним або святковим днем.

Положеннями п.42.5. ст.42 ПК України передбачно, що у разі якщо платник податків не подав заяву про бажання отримувати документи через електронний кабінет, листування з платником податків здійснюється шляхом надіслання за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручаються платнику податків (його представнику).

У разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв`язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.

На вимогу платника податків, який отримав документ в електронній формі, контролюючий орган надає такому платнику податків відповідний документ у паперовій формі протягом трьох робочих днів з дня надходження відповідної вимоги (у паперовій або електронній формі) платника податків.

Положеннями п.п.86.7.1. п 86.7 ст 86 ПК України регламентовано, що акт перевірки, заперечення до акта перевірки та/або додаткові документи і пояснення, у разі їх подання платником податку у визначеному цим пунктом порядку (далі - матеріали перевірки), розглядаються комісією такого контролюючого органу з питань розгляду заперечень та пояснень до актів перевірок (далі - комісія з питань розгляду заперечень), яка є постійно діючим колегіальним органом контролюючого органу. Склад комісії та порядок її роботи затверджуються наказом керівника контролюючого органу.

Розгляд матеріалів перевірки здійснюється комісією з питань розгляду заперечень контролюючого органу протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання заперечень до акта перевірки та/або додаткових документів і пояснень відповідно до цього пункту (днем завершення перевірки, проведеної у зв`язку з необхідністю з`ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у запереченнях, додаткових документах та поясненнях), та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Пунктами 86.7.2., 86.7.3. ПК України вказано, що у разі отримання від платника податків у визначеному цим пунктом порядку заперечень до акта перевірки та/або додаткових документів і пояснень контролюючий орган зобов`язаний повідомити платника податків про дату, час та місце/спосіб розгляду матеріалів перевірки, у тому числі в режимі відеоконференції. Таке повідомлення надсилається платнику податків протягом двох робочих днів з дня отримання від нього заперечень та/або додаткових документів і пояснень, але не пізніше ніж за чотири робочі дні до дня їх розгляду. Інформація (повідомлення) про розгляд контролюючим органом, визначеним підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, матеріалів перевірки в режимі відеоконференції надсилається платнику податків в електронному вигляді в електронний кабінет.

Платник податків має право брати участь у розгляді матеріалів перевірки особисто або через свого представника, у тому числі в режимі відеоконференції, про що зазначає у поданих запереченнях. Безпосередньо під час розгляду матеріалів перевірки платник податків має право надавати письмові (крім випадків розгляду матеріалів перевірки у режимі відеоконференції) та/або усні пояснення з приводу предмета розгляду.

Відсутність платника податку або його представника, повідомленого в передбаченому цією статтею порядку про час і місце розгляду матеріалів перевірки, не є перешкодою для розгляду матеріалів перевірки.

Пункт 78.1.5., п.78.1 ст 78 ПК України вказує, що платником податків подано в установленому порядку контролюючому органу заперечення до акта перевірки в порядку, визначеному пунктом 86.7 статті 86 цього Кодексу, або скаргу на прийняте за її результатами податкове повідомлення-рішення, в яких вимагається повний або частковий перегляд результатів відповідної перевірки або скасування прийнятого за її результатами податкового повідомлення-рішення у разі якщо платник податків у своїй скарзі (запереченнях) посилається на обставини, що не були досліджені під час перевірки, та об`єктивний їх розгляд неможливий без проведення перевірки. Така перевірка проводиться виключно з питань, що стали предметом оскарження.

Згідно із п.187.1 ст.187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до пп."а" п.198.1 ст.198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів та послуг.

Відповідно п. п.198.2 ст.198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з рахунку платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг на оплату товарів/послуг, а в разі постачання товарів/послуг, оплата яких здійснюється електронними грошима, - дата списання електронних грошей платника податків як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, на електронний гаманець постачальника; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно п.198.3., ст. 198 ПК України Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.

Відповідно п. 201.1. ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з використанням кваліфікованого електронного підпису або удосконаленого електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, уповноваженої платником особи відповідно до вимог Закону України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги" та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

За приписами п.201.1, 201.10 ст.201 ПК України, на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до п.44.1 ст.44 ПК України - для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до статті 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон № 996-XIV) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Відповідно до пунктів 1 та 2 статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Судом встановлено, що на підприємстві ТОВ «БК«Спец-Х» було проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за квітень 2024р. від`ємного значення з податку на додану вартість. За результатами даної перевірки складено акт № 33305/20-40-07-13-05/44055698 від 15.07.2024р. Позивач не погодившись із висновками цієї перевірки подав заперечення на акт № 33305/20-40-07-13-05/44055698 із наданням документів за переліком, що зазначений у запереченнях. В порушення вимог п.п 86.7.2. п. 86.7, ст 86 ПК України відповідач своєчасно позивача не повідомив про розгляд заперечень, розглянув заперечення на акт без участі позивача. У порушення п.п.86.7.1. п 86.7 ст. 86 ПК України відповіді не надав. Провів на підставі п.п.78.1.5.п.78.1.ст.78 ПК України документальну позапланову виїзну перевірку щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за квітень 2024р. від`ємного значення з податку на додану вартість та склав акт № 42458/20-40-07-13-05/44055698 від 10.09.2024р.

При складенні акту № 42458/20-40-07-13-05/44055698 від 10.09.2024р. відповідач не врахував п.п 78.1.5., п.78.1 ст 78 ПК України та провів перевірку не виключно з питань, що стали предметом оскарження.

Заперечення до акту перевірки в порядку, визначеному пунктом 86.7 статті 86 ПК України у яких позивач просив переглянути висновки акту перевірки не стосувались обставин, що не були досліджені під час перевірки. Документи до заперечень надавалися у копіях податковому органу та стосувались не вірних даних, що зафіксовані у акті перевірки. У подальшому надані документи були частково враховані в акті перевірки № 42458/20-40-07-13-05/44055698 від 10.09.2024р. А саме повністю змінена ІІ розділ акту перевірки в частині об`єктів оподаткування, охоплений податковий період березень 2024р., що не передбачений наказом на проведення перевірки, витребувані документи щодо контрагентів, що не досліджувалися актом перевірки № 33305/20-40-07-13-05/44055698, та порушення по яким не встановлювалися.

Підпунктом 78.1.5.п.78.1.ст.78 ПК України передбачено обмежений обсяг можливостей контролюючого органу при проведенні перевірки, що проводиться за підстав п.п 86.7.2. п. 86.7, ст. 86 ПК України. Таким обмеженням є питання, що стали предметом оскарження та виключно за умови посилання на обставини, що не були досліджені під час перевірки. Вказаної норми відповідач не дотримався.

Аналогічна правова позиція зазначена у постанові від 31 липня 2018 року у справі № 826/13304/17 Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду згідно з якою вказано, що законодавець передбачає запобіжник від зловживань посадовими особами податкового органу - обмежує предмет такої перевірки виключно питаннями, що стали предметом оскарження.

Також, судом встановлено, що підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень стали висновки податкового органу про відсутність підтверджуючих документів стосовно використання будівельних матеріалів придбаних у ТОВ «ТДХ» (код ЄДРПОУ 33815411) на загальну суму 17 775 028,58 грн. у т.ч. ПДВ 2 962 504.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд зазначає наступне.

Щодо господарських операцій позивача з ТОВ «ТДХ» (код ЄДРПОУ 33815411), суд зазначає про таке.

В акті перевірки зазначено, що листом вих. №126 від 03.09.2024р. підприємством відмовлено у наданні документів. Одночасно зазначено, що листом № 128 від 05.09.2024 повідомлено, що під час перевірки було надано до огляду оригінали актів приймання виконаних будівельних робіт та довідки про вартість виконання будівельних робіт за період квітень-липень 2024р., які було надано перевіряючим. Саме у зв`язку із посиланням на вказану обставину відповідачу не надалось можливим встановити використання придбаних будівельних матеріалів з ТОВ «ТДХ». Зустрічну перевірку провести не вдалося.

Суд приймає до уваги, що позивачем до суду надано копії листів вих. №126 від 03.09.2024р. № 128 від 05.09.2024 (т. 1 а.с. 90-93).

Із додатку до листа № 126 від 03.09.2024р. вбачається, що відповідачу надано перелік документів за рядом підпунктів, а саме наказ про облікову політику з додатками, штатний розклад позивача за період з 01.03.2024 р. по теперішній час, перелік посадових осіб, яким надано право підписувати документи, договори згідно запитів листів № 2927/ж12/20-40-07-13-11 від 26.08.2024 р. та № 2983/ж12/20-40-07-13-11/44055698 від 29.08.2024, накладні на відвантаження ТМЦ, товарно-транспортні накладні, рахунки-фактури, акти виконаних робіт, акти приймання-передачі товарно-матеріальних цінностей, накази на прийняття та звільнення з роботи, відрядження за перевіряємий період, ліцензії, дозволи, дані складського обліку форми М-19, М-12, інвентаризаційні відомості, акти списання товарно-матеріальних цінностей, договори, накладні, акти виконаних робіт, товарно- транспортні накладні, оборотно - сальдові відомості та картки рахунків, звіти за формою 20-ОПП , видаткові накладні, залізничні накладні, акти виконаних робіт, картки складського обліку матеріалів за формою М-12, банківські виписки, видаткові накладні. Про отримання до перевірки даних документів свідчить підпис посадової особи органу ДПС про їх отримання на вказаному додатку. Аналогічні документи були надані також позивачем і до суду.

У акті перевірки міститься посилання на акти форми КБ2 та відомості ресурсів по об`єктам будівництва 93-Х/24, 92-Х/24, 94-Х/24 до договорів № 145/244 від 20.02.2024, № 144/244 від 20.02.2024, № 146/244 від 20.02.2024 та інформацію, що у них міститься. Також акт перевірки № 42458/20-40-07-13-05/44055698 від 10.09.2024р. містить пряме посилання на зміст договорів № № 28/02-1 від 28.02.2024р., перевезення № 4/03/24 від 01.03.2024р. та надання послуг № 1/03/24 від 01.03.2024р. з ТОВ «ТДХ», який відповідає наданим до суду копіям договорів.

З огляду на зазначене, твердження податкового органу про ненадання документів позивачем є необґрунтованим та таким, що спростовується матеріалами справ.

Позивачем, як і під час проведення перевірки, так і під час судового розгляду надано бухгалтерську документацію за договорами з контрагентами: ТОВ «ТДХ», Департаментом Житлово-Комунального господарства та Паливно-Енергетичного комплексу ХОДА, ПП «Вегамакс», ТОВ «Будлевел», ФОП ОСОБА_1 , ПАТ «Київ-Дніпропетровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту», ТОВ «Фалкон тракт», ФОП ОСОБА_2 , щодо яких на арк.26 акту перевірки № 42458/20-40-07-13-05/44055698 від 10.09.2024р. встановлені порушення стосовно формального складення первинних документів та безпідставного формування податкового кредиту. Дана документація свідчить про надходження та оприбуткування запасів, подальше їх використання у господарській діяльності. Ненадання третіми особами ТОВ «ТДХ» (на момент направлення запиту податковим органом ТОВ «ПАР 2024») відповіді на запит податкового органу та неможливість проведення зустрічної перевірки не є окремою підставою донарахування зобов`язань відповідачем. .

Між Департаментом Житлово-Комунального господарства та Паливно-Енергетичного комплексу ХОДА (далі також ХОДА ) та ТОВ «БК«Спец-Х» були укладені договори на будівництво фортифікаційних споруд № 146/24 від 20.02.2024р, №144/24 від 20.02.2024р, № 145/24 від 20.02.2024р.

Предметом договорів є побудова фортифікаційних споруд позивачем у період березня травня 2024р.. Закупівля товарно-матеріальних цінностей протягом аналогічного періоду ТОВ «БК «Спец-Х» обумовлює розумну економічну мету у межах господарських операцій платника податків для подальшого виконання договорів та підтверджена відповідними документами наданими до суду та податковому органу. Позивачем спростовано наданими до суду доказами твердження податкового органу про використання лише 3 778 306,42 грн. за об`єктами будівництва № 92-Х/23, № 93-Х/23, № 94-Х/23 (за формами КБ-2 та відомостями ресурсів), а закупівлю у контрагента ТОВ «ТДХ» на суму 17 775 028,58 грн. Інформація щодо закуплених товарно-матеріальних цінностей зазначена у Акті перевірки № 42458/20-40-07-13-05/44055698 від 10.09.2024р. за квітень 2024р. (арк.13-14 Акту), а за травень 2024р. інформація щодо закупівлі ТМЦ не врахована, що відповідає строкам виконання робіт, що вказані у договорах. Суттєвим є те, що Акт № 33305/20-40-07-13-05/44055698 від 15.07.2024р. не містить зауважень податкової щодо даних обставин. Вказане що у свою чергу свідчить про проведення перевірки від 10.09.2024р. податковим органом поза з питань, що стали предметом оскарження, що є порушенням 78.1.5., п.78.1 ст 78 ПК України.

Судом також встановлено, що між ТОВ «БК «Спец-Х»» та ТОВ «ТДХ» були укладені договори поставки № 28/02-1 від 28.02.2024р., перевезення № 4/03/24 від 01.03.2024р. та надання послуг № 1/03/24 від 01.03.2024р.

Наведені договори укладені з метою подальшого виконання зобов`язань за договорами № 146/24 від 20.02.2024р, №144/24 від 20.02.2024р, № 145/24 від 20.02.2024р. Копії накладних за даними договорами, актів виконаних робіт, товарно- транспортних накладних на отримання товару були надані до перевірки та наявні у матеріалах даної адміністративної справи.

Доводи відповідача , що у акті виконаних робіт за договорами не зазначено маршрут перевезення, з огляду на вказане неможливо встановити куди транспортувалися товарно матеріальні цінності, суд зазначає наступне.

Маршрут слідування зазначений позивачем у товарно-транспортних накладних, що повністю відповідає Правилам перевезення вантажу автомобільним транспортом, затверджених Мінтрансом № 363 від 14.10.1997р. Товарно-транспортними накладними визначено маршрут: м. Харків - Золочівський район. Аналогічним чином також зазначена адреса об`єкту виконання робіт у договорах з контрагентом за договорами № 146/24 від 20.02.2024, №144/24 від 20.02.2024, № 145/24 від 20.02.2024, які були прийняті замовником. Детальна адреса об`єкту містить інформацію з обмеженим доступом з огляду на предмет договору, розголошення якої не відповідає інтересам держави.

Судом досліджено виписку з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців та громадянських формувань щодо ТОВ «ТДХ» та встановлено, що даний контрагент позивача у відповідності до видів його діяльності є виробником бетонних виробів, згідно виписки вид діяльності 23.61, 23.63. Суд приймає пояснення позивача, що відповідають доказам, наявним у матеріалах справи про те, що податкові накладні відсутні у ЄРПН щодо ТОВ «ТДХ», оскільки у податкових накладних ТОВ «ТДХ» міститься код товару згідно з УКТ ЗЕД 6810, виробництво виробів з бетону. Зазначене підтверджує виробництво ТОВ «ТДХ» бетонних блоків та панелей перекриття, а, відповідно, не попередню купівлю зазначених товарів та відсутність податкових накладних у ЄРПН. Бетонні вироби позивач купував у даного контрагента - виробника для подальшого будівництва фортифікаційних споруд за договорами поставки № 28/02-1 від 28.02.2024р, що у подальшому включені до актів виконаних робіт, а також форм КБ-2, як додатків до договорів з Департаментом Житлово-Комунального господарства та Паливно-Енергетичного комплексу ХОДА.

Суд зауважує, що непідтвердження операцій за ланцюгом постачання, відсутність основних засобів у контрагента, так само як і податкова інформація про інші порушення податкової дисципліни, допущені контрагентом платника податків або третіми особами у відносинах з контрагентом, не є свідченням нереальності господарських операцій, за умови їх підтвердження належними і допустимими первинними документами, як підставами формування бухгалтерського обліку.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 14.05.2019 року у справі № 813/2792/17 , від 23.04.2019 року у справі № 813/4956/17, від 11.09.2018 року у справі № 815/6105/17.

Таким чином, доводи відповідача про непідтвердження (відсутність) легального (законного) джерела походження товарів, не знайшли свого підтвердження за результатами розгляду справи. Водночас позивачем з посиланням на належні докази, що долучені до матеріалів справи, доведено реальність здійснення господарських операцій з ТОВ "ТДХ" (код ЄДРПОУ 33815411). Як наслідок, в ході розгляду справи не знайшли свого підтвердження висновки відповідача про завищення позивачем податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ "ТДХ" (код ЄДРПОУ 33815411)

Щодо посилань відповідача про недостатність ресурсів для здійснення діяльності, суд зазначає, що позивачем надано до суду штатний розпис згідно якого на підприємстві працювало 12 осіб, також Додаток 5 Податкового розрахунку сум доходу нарахованого (сплаченого) на користь платників податків-фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску. Дослідженим документом встановлено, що за договорами з фізичними особами у період квітня та травня 2024р. на підприємстві ТОВ «Спец-Х» виконувало роботи 55 людей. Надавалися послуги з розроблення ґрунту, обшивання стін траншеї, установлення елементів каркасу з колод, установлення блоків ФБС, стінових блоків, монтажних виробів, укладання плит, приготування бетонного розчину, гідроізоляція, встановлення труб, монтаж заслонок та інші види робіт. Крім того, до суду надано також звіт за формою 20-ОПП з якого вбачається, шо позивач для здійснення господарської діяльності має два автопричепи, 2 сідлові тягачі, цех, дільницю, майданчик, офіс за двома адресами та склад, що спростовує твердження відповідача про неможливість здійснення господарської діяльності та виконання договорів з контрагентом. Відповідачем будь-яких заперечень щодо вказаних обставин суду не надано.

Правовий висновок Верховного Суду, викладений в Постанові від 29.09.2020 року у справі № 804/5422/16 вказує, що наведені контролюючим органом в акті перевірки, а також апеляційній та касаційних скаргах, розрахунки людино-годин, робочих днів, норми тривалості робочого часу та інші розрахункові показники не є доказами неможливості проведення відповідних робіт господарюючим суб`єктом, такі розрахунки є суб`єктивними припущеннями та можуть бути враховані виключно за умови підтвердження належними та допустимими доказами".

Судом також досліджено відносини з іншими контрагентами, а саме ПП «Вегамакс», ТОВ «Будлевел», ФОП ОСОБА_1 , ПАТ «Київ-Дніпропетровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту», ТОВ «Фалкон тракт», ФОП ОСОБА_2 . Позивачем до суду надано первинні документи, а саме рахунки на оплату, акти надання послуг, акти приймання програмної продукції, вантажні накладні залізничного перевезення, якими підтверджено здійснення господарських операцій, які містяться в матеріалах справи.

Відповідно до положень Статуту залізниць України, що затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457, накладна основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення. Таким чином, основним документом на перевезення вантажів залізничним транспортом є саме залізнична накладна.

Судом досліджено долучені до позовної заяви належним чином оформлені документи - залізничні накладні з відомостями вагонів, які підтверджують транспортування товару ПАТ «Київ-Дніпропетровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту» до місця поставки, а саме вантажні накладні залізничного перевезення від 22.03.2024 року, 15.03.2024 року, 14.03.2024 року, від 13.03.2024 року, 09.03.2024 року, 07.03.2024 року.

Судом встановлено, що наявні в матеріалах справи податкові накладні, складені ТОВ "ТДХ", ПП «Вегамакс», ТОВ «Будлевел», ФОП ОСОБА_1 , ПАТ «Київ-Дніпропетровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту», ТОВ «Фалкон тракт», ФОП ОСОБА_2 містять всі обов`язкові реквізити, визначені ПК України, та складені у відповідності до вимог Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 31.12.2015 № 1307 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26.01.2016 за № 137/28267. та зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Суд зазначає, що за наявності належних та допустимих доказів фактичного придбання позивачем товару з метою використання його в господарській діяльності окремі недоліки в оформленні первинних документів, при наявності належним чином оформлених видаткових накладних, не може свідчити про штучне формування даних податкового обліку.А

Аналогічний висновок викладений Верховним Судом у постанові від 23.08.2019 у справі №804/8955/14. У Постанові Верховного Суду від 31 березня 2021 року у справі № 201/2832/19 (провадження № 61-І4079св20) Верховний Суд зазначив, що для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину.

Однією з основоположних засад цивільного законодавства с добросовісність, тому дії учасників цивільних правовідносин мають їй відповідати. Судам необхідно враховувати, що саме собою невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. У разі якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний.

Так, відповідно до статті 47 Податкового кодексу України складання податкової звітності покладено на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Крім того, чинне законодавство не покладає на підприємство обов`язок збирання інформації про стан господарської діяльності та порушення підприємств-контрагентів.

Також, суд зазначає, що, у відповідності до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, що свідчить про те, що, у разі коли контрагент не виконав свого зобов`язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо неплатника, а не інших осіб, у т.ч. його контрагентів. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на віднесення сплачених ним у ціні товару (послуг) відповідних сум до складу податкового кредиту з ПДВ, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Таку ж правову позицію підтримано Верховним Судом у постановах, зокрема, від 24 січня 2018 року у справі №824/942/13, від 14 березня 2018 року у справі №803/1198/16.

Разом з тим, матеріали справи жодних доказів, які свідчили б про безтоварність таких операцій не містять.

Суд наголошує, що ані відповідачем по справі, ані будь-якими іншими третіми заінтересованими особами договори, за якими здійснювалася поставка, у встановленому законом порядку недійсними не визнавалися, матеріали справи відповідних доказів не містять.

Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема, у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними .

Аналогічний правовий висновок міститься і в постановах Верховного суду від 27 травня 2021 року у справі № 820/6980/14, Верховного суду від 08 квітня 2021 року у справі № 808/3810/16.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку про необґрунтованість та недоведеність в даному випадку доводів контролюючого органу.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями ч.2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України).

Беручи до уваги наведене, перевіривши та проаналізувавши матеріали справи і надані сторонами докази, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Суд також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів позивача), сформовану у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, усі інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу в судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків суду щодо правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень не спростовують.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Спец-Х" (просп. Аерокосмічний, 4, м. Харків, 61010, ЄДРПОУ 44055698) до Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Григорія Сковороди, буд. 46, м. Харків, 61057, ЄДРПОУ 43983495) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області № 00539240713 від 24.09.2024 та № 00539060713 від 24.09.2024.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Спец-Х" за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області суму сплаченого судового збору в розмірі 30 280,00 грн (тридцять тисяч двісті вісімдесят гривень 00 копійок).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 03 березня 2025 року, з урахуванням перебування судді на навчанні 28 лютого 2025 року.

Суддя Дмитро ВОЛОШИН