Постанова

від 28.02.2025 по справі 758/14114/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа № 758/14114/19 головуючий у суді І інстанції Захарчук С.С.

провадження № 22-ц/824/4694/2025 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Фінагеєв В.О.

П О С Т А Н О В А

Іменем України

28 лютого 2025 року м. Київ

Київський апеляційний суд

у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Фінагеєва В.О. (суддя-доповідач), Кашперської Т.Ц., Яворського М.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Подільського районного суду міста Києва від 08 червня 2023 року у справі за позовом Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району м. Києва», Комунального підприємства «Мостицький Подільського району м. Києва» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, 3 % річних та інфляційних втрат, -

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2019 року КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району м. Києва», КП «Мостицький Подільського району м. Києва» звернулися до суду з позовом та просили стягнути солідарно з відповідачів на користь КП «Мостицький Подільського району міста Києва» заборгованість за спожиті послуги за період 01 вересня 2010 року по 31 березня 2015 року в сумі 50218,02 грн. з яких основна сума заборгованості 33 127,27 грн.; інфляційні нарахування складають 14 394,89 грн.; 3% річних складає 2 695,86 грн.; на користь КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району м. Києва» заборгованість за спожиті послуги за період 01 квітня 2015 року по 01 травня 2018 року в сумі 15905,52 грн. з яких основна сума заборгованості 13 487,14 грн.; інфляційні нарахування складають 1 971,04 грн.; 3% річних складає 447,34 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачі є наймачами кімнат 3,4 в квартирі АДРЕСА_1 , та є споживачами житлово-комунальних послуг, наданих позивачами. Свої зобов`язання по оплаті житлово-комунальних послуг, ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 виконують не належним чином.

Заочним рішенням Подільського районного суду міста Києва від 08 червня 2023 року позовні вимоги КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району м. Києва», КП «Мостицький Подільського району м. Києва» задоволено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції через неправильність встановлення обставин, які мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволені позовних вимог КП «Мостицький Подільського району м. Києва» відмовити, а позовні вимоги КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району м. Києва» задовольнити частково за період з квітня 2017 року по травень 2018 року (включно).

В обґрунтування доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначає, що судом першої інстанції належним чином не перевірений розрахунок заборгованості, частина вимог заявлена поза межами строку загальної позовної давності, які лягли в основу рішення суду. Його не було належним чином повідомлено про розгляд справи судом першої інстанції, судове рішення було ухвалено за його відсутності, матеріали справи не містять доказів повідомлення учасників справи про час та місце розгляду справи, а тому він був позбавлений можливості зробити заяву про застосування строку позовної давності, опротестувати та надати свої міркування щодо заявленого розрахунку.

У відзиві на апеляційну скаргу КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району м. Києва», вказує, що доводи апеляційної скарги є безпідставними, не мають законодавчого обґрунтування, через що скарга не може бути задоволена, оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з додержанням норм процесуального права та правильним застосуванням норм матеріального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.

У відповідності до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідно з ч. 3 ст. 369 ЦПК України, з урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути апеляційні скарги, зазначені в частинах першій та другій цієї статті, у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи вищевикладене, оскільки із матеріалів справи не вбачається обставин, які б унеможливлювали розгляд справи без повідомлення учасників справи, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 було видано ордер №Б_006613 від 18.07.2008 на жиле приміщення на право зайняття кімнат 3, 4 в квартирі АДРЕСА_1 , на сім`ю з осіб: ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 (а.с. 17).

Комунальне підприємство «Мостицький Подільського району м. Києва» створене на підставі рішення Подільської районної в м. Києві ради від 07.12.2007 року № 240 «Про удосконалення структури управління житловим господарством Подільського району» (а.с. 12-14).

Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району м. Києва» створене на підставі рішення Київської міської ради від 09.10.2014 року № 270/270 «Про удосконалення структури управління житлово-комунальним господарством м. Києва» (а.с. 8-11).

Згідно з п. 4.2.1 статуту комунального підприємства «Мостицький Подільського району м. Києва» предметом діяльності підприємства є обслуговування жилого та нежилого фонду: виконання комплексу послуг із забезпечення функціонування жилого та нежилого нерухомого майна (поточне обслуговування та ремонт, контроль систем опалення та кондиціювання, прибирання та загальний догляд за приміщенням тощо) (а.с. 12-14).

Відповідно до п. 2.2.2 статуту комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району м. Києва» предметом діяльності підприємства є надання послуг з утримання будинків, споруд і прибудинкових територій та інших житлово-комунальних послуг, виконання функцій балансоутримувача житлового та нежитлового фонду, укладання договорів на надання житлово-комунальних послуг, контроль за виконання умов договорів у встановленому порядку (а.с. 8-11).

Заборгованість відповідачів за житлово-комунальні послуги перед комунальним підприємством «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району м. Києва» за період з 01 квітня 2015 року по 01 травня 2018 року складає 15905,52 грн. з яких основна сума заборгованості 13 487,14 грн.; інфляційні нарахування складають 1 971,04 грн.; 3% річних складає 447,34 грн. (а.с. 41-42).

Заборгованість відповідачів за житлово-комунальні послуги перед комунальним підприємством «Мостицький Подільського району м. Києва» з 01 вересня 2010 року по 31 березня 2015 року складає 50218,02 грн. з яких основна сума заборгованості 33 127,27 грн.; інфляційні нарахування складають 14 394,89 грн.; 3% річних складає 2 695,86 грн. (а.с. 36-37).

Суд першої інстанції задовольняючі позовні вимоги виходив з того, що відповідачі не спростували розмір заборгованості та не надали суду доказів щодо неналежного надання послуг позивачем, а також відсутності заборгованості по оплаті житлово-комунальних послуг.

Апеляційний суд не може повністю погодитися із вказаним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відносини, що виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг регламентуються Законом України «Про житлово-комунальні послуги».

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», виконавець комунальної послуги - суб`єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору. Житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» до житлово-комунальних послуг належить житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком, яка включає утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо; поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку.

Частиною 1 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що споживач має право: одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів (п. 1); без додаткової оплати одержувати від виконавця житлово-комунальних послуг інформацію про ціни/тарифи, загальну вартість місячного платежу, структуру ціни/тарифу, норми споживання та порядок надання відповідної послуги, а також про її споживчі властивості (п. 2); на усунення протягом строку, встановленого договорами про надання житлово-комунальних послуг або законодавством, виявлених недоліків у наданні житлово-комунальних послуг (п. 4); на зменшення у встановленому законодавством порядку розміру плати за житлово-комунальні послуги у разі їх ненадання, надання не в повному обсязі або зниження їхньої якості (п. 5); складати та підписувати акти-претензії у зв`язку з порушенням порядку надання житлово-комунальних послуг, зміною їхніх споживчих властивостей та перевищенням строків проведення аварійно-відновних робіт (п. 9).

Згідно з частиною першою статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).

Споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором (ч. 1 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).

Частиною першою статті 16 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що порядок надання житлово-комунальних послуг, їх якісні та кількісні показники мають відповідати умовам договору та вимогам законодавства.

У частині першій статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, проте відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 цього Закону споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг.

Такому праву прямо відповідає визначений у пункті 5 частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

У відповідності до змісту частини третьої статті 6, частини першої статті 630 ЦК України, статей 19-21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», умови типового договору, що набули юридично обов`язкового значення в силу актів цивільного законодавства, є обов`язковими для сторін договору.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається крім випадків, передбачених законом.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 та є споживачем послуг з утримання будинку (експлуатаційних послуг), надання яких забезпечує КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району м. Києва». КП «Мостицький Подільського району м. Києва» здійснювало утримання будинків та прибудинкової території до 01 квітня 2015 року.

Відповідно до наданого КП «Мостицький Подільського району м. Києва» розрахунку заборгованості, відповідачі не оплачували послуги з утримання будинку, у зв`язку з чим за період з 01 вересня 2010 року по 31 березня 2015 року наявна заборгованість в розмірі 33 127,27 грн.

Відповідно до наданого КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району м. Києва» розрахунку заборгованості, відповідачі не оплачували послуги з утримання будинку, у зв`язку з чим за період з 01 квітня 2015 року по 01 травня 2018 року наявна заборгованість в розмірі 15 905,52 грн.

ОСОБА_1 не надав доказів того, що КП «Мостицький Подільського району м. Києва» та КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району м. Києва» не надавало або надавало неналежним чином послуги з утримання будинку, а також на підтвердження того, що він звертався до КП «Мостицький Подільського району м. Києва» та КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району м. Києва» із заявами щодо здійснення перерахунку розміру нарахувань.

Відповідно до положень ст.ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Разом з тим, в апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що він не отримував копію позовної заяви, що в свою чергу, позбавило його права подати заяву про застосування строків позовної давності.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 08 липня 2020 року відкрито провадження в справі та розгляд справи призначено за правилами спрощеного провадження.

Справа неодноразово призначалася до розгляду. Матеріали справи не містять доказів отримання відповідачами копії позовної заяви, а конверти разом з письмовими матеріалами повернуті на адресу суду із зазначенням причин повернення «закінченням терміну зберігання».

Колегія суддів вважає обґрунтованими доводи відповідача про те, що він не міг подати заяву про застосування строків позовної давності у суді першої інстанції з об`єктивних причин, що є підставою для вирішення заяви про застосування строків позовної давності судом апеляційної інстанції.

Такі висновки викладені у постанові Великої Палати від 17 квітня 2018 року у справі №200/11343/14 (провадження 14-59цс18). У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду вказала про можливість вирішення апеляційним судом заяви відповідача про застосування строку позовної давності, який не міг скористатись правом на подання цієї заяви до суду першої інстанції у зв`язку з неповідомленням належним чином про розгляд справи та не прийняттям участі у розгляді справи.

Крім того, у заяві про перегляд заочного рішення відповідачем було заявлено про позовну давність, яка підлягає застосуванню до спірних правовідносин, проте така заява залишена поза увагою судом першої інстанції.

Відповідно до положень ст. ст. 256-257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до частини 3 та 4 статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Оскільки обов`язок щодо сплати за послуги з утримання будинку виникає у споживача кожного місяця, позовна давність підлягає застосуванню до кожного з платежів окремо.

Відповідно до доданого до позовної заяви розрахунку заборгованість, яка заявлена КП «Мостицький Подільського району м. Києва» до стягнення в загальному розмірі 50 218,02 грн., була нарахована за період з вересня 2010 року по березень 2015 року.

З позовом до суду КП «Мостицький Подільського району м. Києва» звернулося 04 листопада 2019 року, тобто з пропуском трирічного строку позовної давності.

Отже, вимоги КП «Мостицький Подільського району м. Києва» про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 за цей період не підлягають задоволенню.

Відповідно до доданого до позовної заяви розрахунку заборгованість, яка заявлена КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району м. Києва» до стягнення в загальному розмірі 15 905,52 грн., була нарахована за період з квітня 2015 року по травень 2018 року.

З позовом до суду КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району м. Києва» звернулося 04 листопада 2019 року.

Враховуючи вищевикладене, межі заявлених КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району м. Києва»позовних вимог, заяву про застосування позовної давності, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за надані послуги в межах позовної давності за період з 04 листопада 2016 року по 01 травня 2018 року, яка становить 8 220,15 грн.

В даному випадку, оскільки рішення суду оскаржує тількі відповідач ОСОБА_1 , який є одним з трьох відповідачів, відповідно з нього підлягає стягненню сума заборгованості за житло-комунальні послуги у розмірі 2 740,05 грн., тобто 1/3 частина що відповідає відповідальності одного з трьох користувачів комунальних послуг.

Згідно із частиною другою статті 625 ЦК України в разі порушення грошового зобов`язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Оскільки відповідачі прострочили сплату за житлово - комунальні послуги позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних також підлягають задоволенню.

За проведеними обчисленнями, з урахуванням методики розрахунку інфляційних втрат та 3 % річних відповідно до частини другою статті 625 ЦК України, колегією суддів апеляційного суду встановлено, що три проценти річних за період з 04 листопада 2016 року по 01 травня 2018 рокускладає 180,74 грн., інфляційні втрати за вказаний період складають 768,71 грн.

Таким чином з ОСОБА_1 підлягає стягненню 3 % річних у розмірі60,24 грн. та інфляційні втрати у розмірі 256,23 грн.

Інші відповідачі рішення суду не оскаржували, відтак, воно не переглядається апеляційним судом в частині, що їх стосується.

Враховуючи зазначене, висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи, судом неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, що у відповідності до ст. 376 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду та прийняття постанови по суті вимог позивача.

Згідно з ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

При подачі позовної заяви КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району м. Києва» сплатило судовий збір у розмірі 462,08 грн. Оскільки апеляційний суд приходить до висновку про наявність підстав до часткового задоволення позову, а відповідач звільнений від сплати судового збору, то сплачений позивачем судовий збір підлягає компенсації за рахунок держави на його користь пропорційно до задоволених позовних вимог, а саме у розмірі 87,79 грн. (462,08*0,57%:3).

При подачі апеляційної скарги сплаті підлягав судовий збір у розмірі 2 881,50 грн. Оскільки апеляційний суд приходить до висновку про наявність підстав до часткового задоволення апеляційної скарги, а відповідач звільнений від сплати судового збору, то судовий збір, що підлягав сплаті при подачі апеляційної скарги підлягає стягненню з позивача в дохід держави пропорційно до відхилених позовних вимог, а саме у розмірі 2 865,07 грн. (2881,50*99,43%).

При цьому, оскільки на користь КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району м. Києва» підлягає компенсації судовий збір, сплачений ним при подачі позовної заяви, то різниця, яка підлягає стягненню з нього в дохід держави та компенсації йому за рахунок держави складає 2 777,28 грн. (2 865,07-87,79).

На підставі викладеного та керуючись статтями 374, 376, 381, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Заочне рішення Подільського районного суду міста Києва від 08 червня 2023 рокув частині вимог до ОСОБА_1 скасувати та ухвалити у цій частині нове судове рішення.

У задоволенні позову Комунального підприємства «Мостицький Подільського району м. Києва» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, 3 % річних та інфляційних втрат відмовити.

Позов Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району м. Києва» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, 3 % річних та інфляційних втрат задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 , на користь Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району м. Києва», місце знаходження: м. Київ, вул. Хорива, 36, ідентифікаційний код - 39609111, заборгованість за спожиті житлово-комунальні послуги за період з 04 листопада 2016 року по 01 травня 2018 року у розмірі 2 740,05(дві тисячі сімсот сорок) гривень 05 копійок, три відсотки річних у розмірі 60,24 (шістдесят) гривень 24 копійки та інфляційні втрати у розмірі 256,23 (двісті пятдесят шість) гривень 23 копійки.

Стягнути з Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району м. Києва», місце знаходження: м. Київ, вул. Хорива, 36, ідентифікаційний код - 39609111 на котристь держави судовий збір у розмірі 2 777,28 (дві тисячі сімсот сімдесят сім) гривень 28 копійок.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, визначених частиною 3 статті 389 Цивільного процесуального кодексу України.

Судді Фінагеєв В.О.

Кашперська Т.Ц.

Яворський М.А.