Постанова

від 03.03.2025 по справі 520/18500/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 березня 2025 р. Справа № 520/18500/24Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Спаскіна О.А.,

Суддів: Любчич Л.В. , Присяжнюк О.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.12.2024, головуючий суддя І інстанції: Панов М.М., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 18.12.24 по справі № 520/18500/24

за позовом Приватного підприємства фірма "Юкон Агро"

до Головного управління ДПС у Харківській області

про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство Фірма "Юкон Агро" звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив суд визнати протиправним та скасувати прийняте Головним управлінням ДПС у Харківській області Рішення про застосування фінансової санкції від 05.03.2024 №011771092.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржуване рішення відповідача є протиправним та таким, що прийняте всупереч нормам законодавства, яке регулює спірні правовідносини.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 18.12.2024 року адміністративний позов Приватного підприємства Фірма "Юкон Агро" до Головного управління ДПС у Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення - задоволено.

Визнано протиправним та скасовано прийняте Головним управлінням ДПС у Харківській області Рішення про застосування фінансової санкції від 05.03.2024 №011771092.

Стягнуто на користь Приватного підприємства Фірма "Юкон Агро" (ЄДРПОУ 342369552) сплачену суму судового збору в розмірі 7500 (сім тисяч п`ятсот) грн 00 коп. та витрати на оплату професійної правової допомоги у розмірі 4000 (чотири тисячі) грн 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області (ЄДРПОУ 43983495).

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції.

Так в апеляційній скарзі скаржник посилається на те, що ПП фірма «ЮКОН АГРО» отримало ліцензію на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) № 20160414202000047 терміном дії з 05.02.2020 до 05.02.2025 в якій зазначено загальну місткість резервуарів, що використовуються для зберігання пального у розмірі 15 000,0 літрів.

У червні до ГУ ДПС у Полтавській області підприємством надано заяву про збільшення об`ємів зберігання пального у розмірі 121 000,0 літрів. ГУ ДПС у Полтавській області 29.06.2022 здійснено переоформлення ліцензії на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) № 20160414202000047.

До перевірки надані технічні паспорти на ємності для зберігання паливо мастильних матеріалів №668 від 16.06.2022 ємністю 53 м3 та №669 від 16.06.2022 ємністю 53 м3 . ПП фірма «ЮКОН АГРО» надано до перевірки оборотно - сальдову відомість по рахунку 203 по який залишки пального (Важкі дистиляти (газойлі) Код УКТЗЕД 2710194300) станом на 01.06.2022 становлять 16 373,0 літрів та 4 290,0 літрів.

Відповідно актам списання товарів від 22.06.2022 №45 та №46 на виробництво соєвої олії списано Паливо дизельне ДП -3 Євро5-ВО у кількості 16373,0 літрів. Загальна кількість пального отриманого ПП фірма «ЮКОН АГРО» 24.06.2022 за договором поставки нафтопродуктів від 21.06.2022 №21/06/22-3 становить 59 440,0 літрів (48 928 кг).

Враховуючи надані акти списання пального та дані оборотно - сальдової відомості по рахунку 203 залишки пального станом на 24.06.2022 становлять 59 440,0 літрів (48 928 кг) та 4 290,0 літрів, що перевищує об`єм 15 000,0 літрів, на який згідно ліцензії надано право зберігати пальне (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки).

Таким чином, на думку відповідача, перевіркою встановлено факт зберігання пального понад об`єм загальної місткості резервуарів, що використовуються для зберігання пального без відповідної ліцензії чим порушено ч. 1, 9 ст. 15 Закон № 481. До ПП фірмою «ЮКОН АГРО» за порушення ст. 15 Закон № 481 застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 500,00 тис. грн. (рішення про застосування фінансових санкцій від 05.03.2024 №011771092).

Апелянт стверджує. що в ході проведення даної фактичної перевірки контролюючий орган встановив місце та спосіб зберігання пального, як це вимагає практика Верховного Суду по даній категорії справ, яка викладена в постановах Верховного Суду від 31.05.2022 по справі № 540/4291/20 та від 02.03.2023 по справі № 380/13375/21 Верховний Суд прийшов до висновку, що контролюючий орган при проведенні фактичної перевірки та виявленні фактів зберігання пального без отримання відповідної ліцензії повинен встановити місце та спосіб зберігання пального.

Крім того, відповідач вважає, що розмір стягнутих судом першої інстанції судових витрат на правову допомогу є вочевидь не обґрунтованим.

Позивач скористався своїм правом та надав до Другого апеляційного адміністративного суду відзив на апеляційну скаргу відповідача, в якому зазначає, що відповідач під час розгляду справи у суді першої інстанції та безпосередньо у апеляційній скарзі не заперечує наявність у позивача оформленої та діючої ліцензії на право зберігання пального №20160414202000047.

Також, відповідач не спростовує та не заперечує проти того, що позивачем вжиті всі можливі заходи із внесення змін у діючу ліцензію, в частині збільшення об`єму резевуарів та відповідно збільшення об`єму зберігання паливно мастильних матеріалів.

Позивач вважає, що встановлений та зафіксований в Акті перевірки факт наявності у позивача ліцензії на зберігання пального (від 04.02.2020 №20160414202000047) виключає об`єктивну сторону порушень ч. І, ч. 9 ст. 15 Закону України №481/95-ВР, оскільки вказані порушення обумовлюються відсутністю ліцензії як такої.

Також, на думку позивача, відповідач не спростовував доводи позивача в частині того, що стаття 17 Закону №481/95-ВР містить вичерпний перелік випадків, за наявності яких до суб`єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів (фіксовані або у відсотковому співвідношені), проте серед таких випадків перевищення об`єму визначеного ліцінзією, не зазначається.

Вищенаведені доводи підтверджують правомірність висновків Харківського 18.12.2024 щодо безпідставності окружного адміністративного суду у рішенні від прийнятого Рішення про застосування фінансової санкції від 05.03.2024 №011771092, оскільки у позивача наявна лінцезія на право зберігання палива для власного використання, у зв`язку із чим відсутній склад правопорушення.

Крім того, позивач вказує, що обравши спосіб здійснення контрольно-перевірочних заходів у вигляді фактичної перевірки, контролюючий орган для встановлення в діях платника податків складу правопорушення у вигляді здійснення діяльності із зберігання пального без відповідної лінцезії повинен був встановити (дослідити) фактичний стан дій (речей), зокрема, з`ясувати місце та спосіб зберігання палива, мету придбання, технічні характеристики резервуарів, обставини використання пального, та безпосередньо встановити наявність пального шляхом проведення інвентаризації залишків товарно- матеріальних цінностей.

Дослідження фактичного стану дій (речей) відповідає легетимній меті та характеру фактичної перевірки.

Водночас в апеляційній скарзі відповідач зазначає, що у період з 24.01.2024 по 05.02.2024 посадовими особами контролюючого органу проведено фактичну перевірку позивача та за результатами аналізу первинних документів (ОСВ по рахунку 203, актів списання, технічних паспортів та відомостей з ЄРПН) встановлено отримання позивачем 21 червня 2022 року паливно-мастильних матеріалів від ТОВ «ДЮНА АКТИВ».

Зроблений контролюючим органом на підставі первинних документів висновок про порушення позивачем вимог ч. І, ч. 9 ст. 15 Закону України №481/95-ВР, не досліджуючи фактичний стан речей, суперечить характеру фактичної перевірки, що свідчить про відсутність легітимної мети проведення перевірки.

На підставі положень п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ПП фірма «ЮКОН АГРО» провадить господарську діяльність з виробництва олії та тваринних жирів (КВЕД №10.41) із використанням основних засобів та устаткування.

З метою накопичення паливно-мастильних матеріалів для підтримки виробничого процесу, позивачем отримано ліцензію «на право зберігання пального виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки» від 04.02.2020 №20160414202000047 (термін дії до 05.02.2025) та зазначено резервуар за адресою: вул. Свято-Троїцьке, буд. 73, с. Наталине, Харківська область, із об`ємом резервуару - 15 000 л.

У зв`язку із військовою агресією російської федерації проти України згідно з Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», запроваджено воєнний стан, який неодноразово продовжувався та діє на теперішній час.

У зв`язку з обставинами паливної кризи протягом 2022 року, яка виникла внаслідок руйнування інфраструктури нафто-переробних комплексів державою-агресором, ПП фірмою «ЮКОН АГРО» вжито активних заходів з пошуку постачальників паливно-мастильних матеріалів, з метою придбання та накопичення паливно-мастильних матеріалів, оскільки відсутність палива могла б призвести до зупинення виробничих (переробних) потужностей.

Позивач зауважує, що зупинення виробничих (переробних) потужностей унеможливлює виконання ПП фірмою «ЮКОН АГРО» як договірних, так і податкових зобов`язань.

Відповідно до обставин викладених в акті перевірки, контролюючим органом встановлено господарські правовідносини ПП фірми «ЮКОН АГРО» з контрагентом ТОВ «ДЮНА АКТИВ» (код ЄДРПОУ 43204976) з питання поставки паливно-мастильних матеріалів відповідно до Договору поставки від 21.06.2022 №21/06/22-3.

Загальний об`єм паливно-мастильних матеріалів за договором поставки складає - 59 440,0 літрів (48 928 кг).

В ході отримання попереднього погодження в поставці паливно-мастильних матеріалів, ПП фірмою «ЮКОН АГРО» під час підготовки та введення в експлуатацію резервуарів для зберігання палива ініційовано заходи із внесення змін до наявної ліцензії на зберігання пального №20160414202000047 (в частині збільшення об`єму резервуарів), проте у позивача була відсутня об`єктивна можливість своєчасно внести зміни.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 5 серпня 2015 р. № 609 за видачу ліцензій на зберігання пального відповідають територіальні органи ДПС, з урахуванням місця обліку платника податків.

Згідно реєстраційних даних ПП фірма «ЮКОН АГРО» перебуває на податковому обліку у Головному управлінні ДПС у Харківській області (Красноградська ДПІ).

Наказом Державної податкової служби України від 24 лютого 2022 року № 243-о «Про встановлення простою у роботі Державної податкової служби України та її територіальних органах» встановлено простій у роботі Державної податкової служби України та її територіальних органах.

Наказом ДПС України від 14 квітня 2022 року № 184 «Про припинення простою в роботі деяких територіальних органів ДПС» припинено простій у роботі Головного управління ДПС у Харківській області з 15.04.2022.

Пунктом 2 Наказу ДПС України від 14 квітня 2022 року № 184 «Про припинення простою в роботі деяких територіальних органів ДПС» керівникам територіальних органів надано повноваження, за необхідності, запроваджувати простій у роботі структурних підрозділів підпорядкованого територіального органу.

Наказом Головного управління ДПС у Харківській області від 15 квітня 2022 року № 15-о/ВС, запроваджено простій у роботі структурних підрозділів підпорядкованого територіального органу.

Під час перебування працівників Головного управління ДПС у Харківській області у простої, наказом ДПС України «Про забезпечення безперебійної роботи територіальних органів ДПС» (зі змінами, внесеними наказом ДПС України від 24.06.2022 №344) від 28.03.2022 №173 закріплено виконання повноважень Головного управління ДПС у Харківській області, передбачених положенням про Головне управління ДПС у Харківській області, за Головним управлінням ДПС у Рівненській області.

Відповідно до Додатку № 1 до наказу ДПС України №173, за Головним управлінням ДПС у Рівненській області закріплюється виконання повноважень іншого територіального органу - Головного управління ДПС у Харківській області.

Відповідно до наказу ДПС "Про внесення змін до наказу ДПС від 28.03.2022 №173 від 09.06.2022 Додаток 1 викладено у новій редакції. Згідно зазначеного Додатку та наказу виконання повноважень ГУ ДПС у Харківській області закріплено за Головним управлінням ДПС у Рівненській області.

Відповідно до пункту 3 наказ ДПС України від 09.06.2022 №311 набирає чинності з 10.06.2022.

Позивач зазначає, що на офіційних веб-сторінках контролюючого органу на момент придбання паливно-мастильних матеріалів була відсутня інформація стосовно порядку дій платника податків при необхідності внесення змін до ліцензії, якщо контролюючий орган за основним місцем обліку перебуває у простої.

У зв`язку із прийнятим Наказом Головного управління ДПС у Харківській області від 15 квітня 2022 року № 15-о/ВС про встановлення простою у роботі Головного управління ДПС у Харківській області, враховуючи територіальну віддаленість ГУ ДПС у Рівненський області, при наявності термінової необхідності із придбання та накопичення паливно-мастильних матеріалів, посадовими особами ПП фірмою «ЮКОН АГРО» прийнято рішення звернутись до ГУ ДПС у Полтавській області.

До Головного управління ДПС у Полтавській області директором ПП фірми «ЮКОН АГРО» нарочно подано заяву від 21.06.2022 №59 про внесення змін до наявної ліцензії на зберігання пального №20160414202000047.

Головним управлінням ДПС у Полтавській області 29.06.2022 здійснено переоформлення ліцензії ПП фірми «ЮКОН АГРО» №20160414202000047 на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки).

Враховуючи значний дефіцит паливно-мастильних матеріалів на ринку палива, наявні обмеження на продаж, ПП фірмою «ЮКОН АГРО» в умовах невизначеності повноважень територіальних органів ДПС вжито всі можливі заходи з метою дотримання вимог Закону України від 19 грудня 1995 року №481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального».

Головним управлінням ДПС у Харківській області (далі - відповідач, контролюючий орган) на підставі наказу від 23.01.2024 №388-п проведено фактичну перевірку приватного підприємства фірма «ЮКОН АГРО» (код ЄДРПОУ 34236955) (далі - ПП фірма «ЮКОН АГРО», позивач) за адресою провадження господарської діяльності: вул. Свято-Троїцька, буд. 73, с. Наталине, Красноградський район, Харківська область, за результатами якої контролюючим органом складено Акт «Про результати фактичної перевірки ПП фірми «ЮКОН АГРО» від 05.02.2024 №4103/20-40-09-02-03/34236955 (далі - Акт, акт перевірки).

У висновках акту перевірки контролюючий орган дійшов висновку про порушення позивачем вимог ч. 1, ч. 9 ст. 15 Закону України від 19 грудня 1995 року №481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального».

На підставі складеного акту перевірки контролюючим органом прийнято Рішення про застосування до ПП фірми «ЮКОН АГРО» фінансової санкції від 05.03.2024 №011771092 у розмірі - 500 000,00 гривень.

Не погодившись із висновками акту перевірки, вважаючи їх безпідставними, позивачем до контролюючого органу подано заперечення від 21.02.2024.

За результатами розгляду заперечень Головним управління ДПС у Харківській області направлено позивачу лист від 29.02.2024 №10292/6/20-40-09-02 із зазначення про залишення висновків акта перевірки без змін.

ПП фірмою «ЮКОН АГРО» використано процедуру адміністративного оскарження прийнятого Головним управлінням ДПС у Харківській області рішення про застосування фінансової санкції від 05.03.2024 №011771092, шляхом подання скарги від 26.03.2024 №82 до Державної податкової служби України.

Розгляд матеріалів скарги проводився із використанням засобів конференц-зв`язку за участю представника ПП фірми «ЮКОН АГРО» та уповноваженого представника Ради бізнес-омбудсмена.

За результатами розгляду скарги Державною податковою службою України прийнято рішення від 24.05.2024 №15440/6/99-00-06-03-01-06 про залишення скарги ПП фірми «ЮКОН АГРО» без задоволення.

Позивач, вважаючи прийняте відповідачем рішення про застосування фінансової санкції від 05.03.2024 №011771092 безпідставним, необґрунтованим, прийнятим з порушенням порядку проведення фактичної перевірки та таким, що підлягає скасуванню, звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про необґрунтованість та протиправність прийнятого Головним управлінням ДПС у Харківській області рішення від 05.03.2024 №011771092 про застосування фінансової санкції до Акціонерного товариства Приватного підприємства Фірма "Юкон Агро".

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення позову з наступних підстав.

Відповідно до положень частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

Згідно підпунктом 19-1.1.16 пункту 19-1.1 статті 19-1 ПК України контролюючі органи здійснюють заходи щодо запобігання та виявлення порушень законодавства у сфері виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів та пального.

Відповідно до підпункту 20.1.10 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право здійснювати контроль за додержанням законодавства з питань регулювання обігу готівки (крім банків), порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), за наявністю ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, торгових патентів, за додержанням порядку приймання готівки для подальшого переказу (крім приймання готівки банками), за дотриманням суб`єктами господарювання установлених законодавством обов`язкових вимог щодо забезпечення можливості розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів.

За приписами пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України (далі - ПК України) контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) (підпункт 75.1.3 пункт 75.1статті 75 ПК України).

Порядок проведення фактичної перевірки врегульовано статтею 80 ПК України, пунктом 80.1 якої передбачено, що фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав:

80.2.1. у разі коли за результатами перевірок інших платників податків виявлено факти, які свідчать про можливі порушення платником податків законодавства щодо виробництва та обігу підакцизних товарів, здійснення платником податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, та виникає необхідність перевірки таких фактів;

80.2.2. у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів;

80.2.3. письмового звернення покупця (споживача), оформленого відповідно до закону, про порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій, касових операцій, патентування або ліцензування;

80.2.4. неподання суб`єктом господарювання в установлений законом строк обов`язкової звітності про використання реєстраторів розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій, розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій, подання їх із нульовими показниками;

80.2.5. у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального;

80.2.6. у разі виявлення за результатами попередньої перевірки порушення законодавства з питань, визначених у пункті 75.1.3;

80.2.7. у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин та виплати роботодавцями доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків до бюджету, а також здійснення фізичною особою підприємницької діяльності без державної реєстрації.

Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, та пальним, забезпечення їх високої якості та захисту здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального на території України визначено Законом України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального" від 19.12.1995 за №481/95-ВР (далі за текстом - Закон №481).

Згідно з абзацами 25, 51, 55, 58 ст. 1 Закону № 481 ліцензія (спеціальний дозвіл) - документ державного зразка, який засвідчує право суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) на провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності протягом визначеного строку; місце зберігання пального - місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування; зберігання пального - діяльність із зберігання пального (власного або отриманого від інших осіб) із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик; Єдиний державний реєстр суб`єктів господарювання (у тому числі іноземних суб`єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва), які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, та місць виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним (далі - Єдиний реєстр ліцензіатів та місць обігу пального) - перелік суб`єктів господарювання (у тому числі іноземних суб`єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва), які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, та місць виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним у розрізі суб`єктів господарювання (у тому числі іноземних суб`єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва), які здійснюють діяльність на таких місцях на підставі виданих ліцензій.

За приписами частин 8, 10 ст. 15 Закону № 481 суб`єкти господарювання (у тому числі іноземні суб`єкти господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) отримують ліцензії на право оптової торгівлі пальним та зберігання пального на кожне місце оптової торгівлі пальним або кожне місце зберігання пального відповідно, а за відсутності місць оптової торгівлі пальним - одну ліцензію на право оптової торгівлі пальним за місцезнаходженням суб`єкта господарювання (утому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) або місцезнаходженням постійного представництва.

Частиною 16 ст. 15 Закону України №481/95-ВР встановлено, що суб`єкт господарювання (у тому числі іноземний суб`єкт господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) має право зберігати пальне без отримання ліцензії на право зберігання пального в місцях виробництва пального або місцях оптової торгівлі пальним чи місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримані відповідні ліцензії.

Відповідно до ч. 19 ст. 15 Закону України №481/95-ВР ліцензія на право зберігання пального не отримується на місця зберігання пального, що використовуються: підприємствами, установами та організаціями, які повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевого бюджету; підприємствами, установами та організаціями системи державного резерву; суб`єктами господарювання (у тому числі іноземними суб`єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) для зберігання пального, яке споживається для власних виробничо-технологічних потреб виключно на нафто- та газовидобувних майданчиках, бурових платформах і яке не реалізується через місця роздрібної торгівлі.

Частиною 44 ст. 15 Закону України №481/95-ВР передбачено, що суб`єкти господарювання, що здійснюють зберігання пального, яке не реалізовується іншим особам і використовується виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки, копії зазначених документів не подають. Такі суб`єкти господарювання у заяві зазначають про використання пального для потреб власного споживання чи переробки, загальну місткість резервуарів та ємностей, що використовуються для зберігання пального, та їх фактичне місцезнаходження.

Згідно з абзацом 9 ч. 2 ст. 17 Закону України №481/95-ВР до суб`єктів господарювання (у тому числі іноземних суб`єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі: оптової торгівлі пальним або зберігання пального без наявності ліцензії - 500000 гривень.

Рішення про стягнення штрафів, передбачених частиною другою цієї статті, приймаються податковими органами та/або органом, який видав ліцензію на право виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями і тютюновими виробами та пальним, зберігання пального, та іншими органами виконавчої влади у межах їх компетенції визначеної законами України.

Як встановлено з матеріалів справи, Головним управлінням ДПС у Харківській області на підставі підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Кодексу з метою здійснення функцій, визначених законодавством у сфері обігу пального, видано наказ від 23.01.2024 №388-п та призначено проведення фактичної перевірки приватного підприємства фірма «ЮКОН АГРО».

Позивач посилається на неправомірність дослідження контролюючим органом первинних бухгалтерських документів (в тому числі за попередні звітні періоди) під час проведення фактичної перевірки.

Так, під час проведення фактичної перевірки, посадовими особами контролюючого органу надано запит від 24.01.2024 №б/н із визначенням переліку необхідних документів, зокрема але не вичерпно, запитано наступні документи: - Наявні ліцензії на право виробництва, зберігання, реалізації пального; - Накази на призначення директора, бухгалтера та посадових осіб на господарському об`єкті; - Договори па придбання та реалізації пального; - Видаткові, акцизні накладні, ТТН та акти приймання-передачі на отримане, реалізоване (відвантажене) пальне; - Журнали ордери, карти рахунків та оборотно-сальдові відомості по рахункам 31, 36, 63 та інші, де відображались операції оприбуткування (придбання) та продажу пального з 01.01.2022 по дату закінчення перевірки; - Картки рахунків та оборотно-сальдові відомості бухгалтерського обліку, в яких відображено залишки пального станом на 01.01.2022 та на кінець кожного місяця в розрізі кодів УКТ ЗЕД за перевіряємий період (рахунок 203, 281 тощо).

Виходячи зі змісту акту перевірки контролюючим органом досліджувались первинні документи бухгалтерського та податкового обліку за період з 01.01.2022 по 24.01.2024.

Розділ 3 «Описова частина» Акту перевірки містить дослідження контролюючим органом господарських правовідносин ПП фірми «ЮКОН АГРО» з контрагентом ТОВ «ДЮНА АКТИВ» на підставі договору поставки нафтопродуктів від 21.06.2022 №21/06/22-3, зокрема, досліджувалось питання придбання, транспортування та зберігання паливно-мастильних матеріалів у 2022 році.

В свою чергу, колегія суддів зазначає, що обравши спосіб здійснення контрольно-перевірочних заходів у вигляді фактичної перевірки, контролюючий орган для встановлення в діях платника податків складу правопорушення у вигляді здійснення діяльності із зберігання пального без відповідної ліцензії, повинен був встановити (дослідити) фактичний стан дій (речей), зокрема з`ясувати місце та спосіб зберігання палива, мету придбання, технічні характеристики резервуарів, обставини використання пального, та безпосередньо встановити наявність пального шляхом проведення інвентаризації залишків товарно-матеріальних цінностей.

Встановлення вищенаведених обставин фактичного стану дій (речей) відповідає меті та характеру фактичної перевірки.

Натомість, контролюючим органом за результатами проведеної фактичної перевірки ПП фірми «ЮКОН АГРО» зроблено висновок щодо відсутності ліцензії на зберігання палива та зазначено про порушення ч. 1, ч. 9 ст. 15 Закону України від 19 грудня 1995 року №481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального».

Водночас, встановлений та зафіксований в акті перевірки факт наявності у ПП фірми «ЮКОН АГРО» ліцензії на зберігання пального (від 04.02.2020 №20160414202000047) виключає об`єктивну сторону порушень ч. 1, ч. 9 ст. 15 Закону України №481/95-ВР, оскільки вказані порушення обумовлюються відсутністю ліцензії як такої.

Висновки контролюючого органу про відсутність відповідної ліцензії при фактичній наявності накопичених залишків паливно-мастильних матеріалів у кількості - 59 440 літрів та 4 290 літрів (при обмеженні у 15 000 літрів), не враховують обставини паливної кризи у 2022 році та необхідність термінової закупівлі палива, не враховують невизначеність повноважень територіальних управлінь ДПС, ігнорується факт подання ПП фірмою «ЮКОН АГРО» заяви про збільшення ємностей резервуарів безпосередньо до моменту відвантаження палива.

Оскільки стаття 17 Закону № 481/95-ВР встановлює відповідальність за порушення норм цього Закону, та містить вичерпний перелік випадків, за наявності яких до суб`єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів (фіксовані або у відсотковому співвідношенні), серед таких випадків, перевищення об`єму визначеного ліцензією не зазначається.

Так, відповідно до підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 ПК України, в частині презумпції правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Колегія суддів зазначає, що правове питання щодо визначення випадків та критеріїв, за яких у суб`єкта господарювання виникає обов`язок отримати ліцензію на право зберігання пального, вже було предметом дослідження Верховного Суду у постанові від 31 травня 2022 року (справа №540/4291/20).

Верховний Суд застосував норми статей 15, 17 Закону №481/95-ВР у системному зв`язку із нормами підпунктів 14.1.6, 14.1.6-1 пункту 14.1 статті 14 ПК України і сформулював такий висновок. Зберігання пального нерозривно пов`язане із наявністю у суб`єкта господарювання споруд та/або обладнання, та/або ємностей, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування (місця зберігання пального). Наявність у суб`єкта господарювання обов`язку з отримання ліцензії на право здійснення діяльності зі зберігання пального, яка опосередковується придбанням та використанням суб`єктом господарювання пального для задоволення своїх власних виробничих потреб при провадженні його господарської діяльності (не пов`язаної з метою отримання доходу від зберігання пального як виду економічної діяльності) залежить саме від наявності у суб`єкта господарювання місця зберігання пального, яке за своїми ознаками (характеристиками) відповідає визначенню «акцизний склад» та/або «акцизний склад пересувний», незалежно від того чи зареєстрований такий суб`єкт платником акцизного податку, розпорядником акцизного складу та/або наявністю підстав для реєстрації такого місця як акцизного складу. Відповідно, у випадку, якщо наявне у суб`єкта господарювання місце зберігання пального має ознаки, які згідно з нормами підпунктів 14.1.6, 14.1.6-1 пункту 14.1 статті 14 ПК України встановлені як виключення з визначення «акцизний склад» та/або «акцизний склад пересувний», такий суб`єкт не має обов`язку отримувати ліцензію на право зберігання пального у такому місці.

Також у цій постанові Верховний Суд зауважив, що для оцінки наявності в діях суб`єкта господарювання складу правопорушення у вигляді здійснення діяльності зі зберігання пального без отримання відповідної ліцензії, з`ясуванню підлягають місце та спосіб його зберігання, мета придбання, технічні характеристики використаних для цього споруд (обладнання, ємностей), обсяги споживання, закупівлі та обставини використання пального. Ці обставини складають об`єктивну та суб`єктивну сторони правопорушення. Сам по собі факт наявності «на балансі» у суб`єкта господарювання невикористаного пального не є достатньою обставиною для його кваліфікації як зберігання пального без отримання відповідної ліцензії. У спорах про правомірність застосування штрафних санкцій за зберігання пального без наявності відповідної ліцензії основним і вирішальним предметом доказування є підтвердження або спростування обставин саме факту здійснення суб`єктом господарювання діяльності зі зберігання пального, а не його придбання. Невстановлення під час фактичної перевірки обставин здійснення позивачем діяльності зі зберігання пального, часу цієї діяльності та місця, у якому пальне зберігалося, унеможливлює визнання правомірним застосування штрафних санкцій за зберігання пального без наявності ліцензії.

В подальшому зазначені висновки підтримані у низці постанов Верховного Суду, зокрема від 21 вересня 2022 року у справі №140/16490/20, від 15 червня 2022 року у справі №260/3859/20, від 07 червня 2022 року у справі №360/4140/20, від 05 липня 2023 року у справі № 460/2663/22 тощо.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 23 квітня 2024 року по справі №520/9278/22 підтримав вищевказані висновки і не знайшов підстав для відступу від них.

У приведених вище постановах Верховний Суд чітко вказав, що самого лише встановлення факту придбання пального недостатньо для висновку про його зберігання суб`єктом господарювання. Склад правопорушення, передбаченого абзацом дев`ятим частини другої статті 17 Закону №481/95-ВР, має доводитись шляхом встановлення обставин того, де і яким чином суб`єкт господарювання зберігав пальне, дослідженням замірів його кількості (об`єму) і співставленням цих показників із нормами підпунктів 14.1.6, 14.1.6-1 пункту 14.1 статті 14 ПК України, які встановлюють випадки, які не вважаються «акцизним складом» та/або «акцизним складом пересувним». Ці обставини мають бути належним чином зафіксовані в акті фактичної перевірки як носії доказової інформації.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Із акта перевірки встановлено, що контролюючим органом досліджувались первинні документи бухгалтерського та податкового обліку позивача за період з 01.01.2022 по 24.01.2024.

Розділ 3 «Описова частина» акту перевірки містить дослідження контролюючим органом господарських правовідносин ПП фірми «ЮКОН АГРО» з контрагентом ТОВ «ДЮНА АКТИВ» на підставі договору поставки нафтопродуктів від 21.06.2022 №21/06/22-3, зокрема, досліджувалось питання придбання, транспортування та зберігання паливно-мастильних матеріалів у 2022 році.

Виключно вказані обставини згідно з актом перевірки слугували підставою для формування відповідачем висновку про зберігання підприємством позивача у періоді, що перевірявся, пального без отримання відповідної ліцензії і, відповідно, до притягнення вказаного суб`єкта господарювання до відповідальності.

Зі змісту розглядуваного у цій справі акта фактичної перевірки не вбачається, що контролюючий орган встановлював фактичну та кількісну наявність пального, спосіб його зберігання, технічні характеристики використаних для цього споруд, ємностей, знімав залишки пального. Крім того, податковий орган не вимагав від позивача провести інвентаризацію пального на зберіганні.

Водночас, суд зазначає, що ці обставини складають об`єктивну та суб`єктивну сторони правопорушення, відповідальність за вчинення якого встановлена приписами частини другої статті 17 Закону України № 481/95-ВР. Невстановлення зазначених обставин також унеможливлює здійснення співставлення між об`ємом (кількістю) пального, що перебувало на зберіганні суб`єкта господарювання, та показниками, що містяться у нормах підпунктів 14.1.6, 14.1.6-1 пункту 14.1 статті 14 ПК України, які виключають визначення «акцизного складу» та/або «акцизного складу пересувного».

Проте зазначені обставини контролюючим органом під час перевірки не встановлювались.

Отже, враховуючи нормативно-правове регулювання спірних правовідносин та встановлені судами обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що підстави вважати, що зберігання позивачем дизельного пального, придбаного для власного використання, підпадає під визначення «зберігання пального», що вимагає ліцензування відповідно до норм статті 15 Закону № 481/95-ВР, відсутні. Відтак, відсутні й підстави для притягнення позивача до відповідальності, встановленої нормою абзацу 9 частини другої статті 17 цього Закону.

З огляду на викладені обставини колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про необґрунтованість та протиправність прийнятого Головним управлінням ДПС у Харківській області рішення від 05.03.2024 №011771092 про застосування фінансової санкції до Акціонерного товариства Приватного підприємства Фірма "Юкон Агро", а отже оскаржуване рішення Головного управління ДПС у Харківській області про застосування фінансових санкцій №011771092 від 05 березня 2024 року не відповідає критеріям правомірності рішення суб`єкта владних повноважень, що визначені частиною 2 статті 2 КАС України та підлягає скасуванню.

Щодо стягнення витрат на оплату правничої допомоги, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Пунктом 1 частини 3 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

У пункті 3.2 Рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Частинами 1, 2, 3 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з частинами 4, 5 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 7 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Частиною 9 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Відповідно до статті 30 Закону України від 05 липня 2012 року №5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Аналіз наведених законодавчих положень дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Разом з тим, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Такі висновки щодо застосування норм права викладені у постанові Верховного Суду від 26.01.2023 №280/3242/19.

Так, 07.02.2024 між Приватним підприємством Фірма "Юкон Агро" та Адвокатським об`єднанням "СПРАВАР" укладено договір №0702/24-ПД-03 про надання правової (правничої) допомоги.

Розмір витрат на професійну правничу допомогу, які має сплатити позивач у цій справі, визначений положеннями договору № 0702/24-ПД-03 від 07 лютого 2024 року про надання правової (правничої) допомоги, додаткової угоди №1 від 17 червня 2024 року до Договору, актом надання послуг №103 від 17 червня 2024 року.

П. 5.2 Договору встановлено, що обсяг та зміст наданої правової допомоги, а також розмір гонорару за правову допомогу, надану згідно з п. 2.1. цього договору, встановлюється за взаємною домовленістю Сторін та визначається у додаткових угодах до цього договору.

Перелік та обсяг наданих/отриманих послуг з правового супроводження оскарження результатів фактичної перевірки зазначено в додатковій угоді №1 від 17 червня 2024 року, згідно з яким розмір гонорару за правову допомогу складає 25500,00 грн.

Суд при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, надаючи оцінку співмірності заявленої до повернення позивачем суми коштів із критеріями, встановленими частиною п`ятою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, виходить, зокрема, із того, що ця справа відноситься до справ незначної складності. Ця справа не характеризується наявністю виключної правової проблеми, не стосується встановлення значного обсягу фактичних обставин справи, що потребувало б подання великої кількості письмових доказів та вжиття дій щодо їх збирання.

Особа має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Верховний Суд у постанові від 11.12.2019 у справі №545/2432/16-а зазначив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Таким чином, дослідивши на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категорії складності справи витраченому адвокатом часу, ціні позову та значенню справи для сторони позивача, враховуючи задоволення позову Приватного підприємства фірма "Юкон Агро", колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, про необхідність зменшення витрат на професійну правничу допомогу в цій справі до 4000 гривень.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Як вбачається з ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги Акціонерного товариства Приватного підприємства Фірма "Юкон Агро" підлягають задоволенню.

Суд першої інстанції належним чином оцінив надані докази і на підставі встановленого, обґрунтовано задовольнив адміністративний позов.

Відповідно до ч. 1 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.12.2024 року по справі № 52/18500/24 відповідає вимогам ст. 242 КАС України, а тому відсутні підстави для його скасування та задоволення апеляційних вимог відповідача.

Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області - залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.12.2024 по справі № 520/18500/24 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя О.А. Спаскін Судді Л.В. Любчич О.В. Присяжнюк