Постанова

від 27.10.2010 по справі 2а-9111/10/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  міста КИЄВА

01025,  м. Київ,  вул. Десятинна,  4/6, тел. 278-43-43

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

м. Київ

 27 жовтня 2010 року           17:18           № 2а-9111/10/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Баранова Д.О. за участю секретаря судового засідання Наумець О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом

Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів

до

Товариства з обмеженою відповідальністю «МК Зінов’єв»

про

стягнення 1 623,59 грн. адміністративно господарських (штрафних) санкцій за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Київське міське відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до ТзОВ «МК Зінов’єв»про стягнення 1 623,59 грн. адміністративно господарських (штрафних) санкцій за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем порушено вимоги, передбачені статтею ч. 1 ст. 19 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, якою для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Оскільки, у 2008 році середньооблікова чисельність працівників відповідача становила 9 осіб, що передбачало необхідність працевлаштування відповідно 1-го інваліда. Однак, фактично не було працевлаштовано жодного інваліда У зв’язку з незабезпеченням працевлаштування інвалідів у відповідача виник обов’язок сплатити адміністративно-штрафні санкції за невиконання нормативу по створенню робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Відповідач письмових заперечень на позовну заяву не подав, в судовому засіданні представник відповідача просив розстрочити суму заборгованості, а позов визнав в повному обсязі.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача та прокурора, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

   ВСТАНОВИВ:

Частиною 2 статті 4 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в України” передбачено, що держава створює правові, економічні, політичні, соціально-побутові та соціально-психологічні умови для задоволення потреб інвалідів у відновленні здоров'я, матеріальному забезпеченню, посильній трудовій та громадській діяльності.

Відповідно до положень частини 1 та 2 статті 19 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в України”, для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі 4 відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості 1 робочого місця. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною 1 цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Згідно з вимогами частини 3 статті 19 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в України” підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.

Виконанням нормативу робочих місць відповідно до змісту частини 5 статті 19 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в України”, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських організацій інвалідів, фізичною особою, яка використовує найману працю, інвалідів, для яких це місце роботи є основним.

Статтею 20 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в України” встановлено обов’язок підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.

Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Обчислення суми адміністративно-господарських санкцій проводиться роботодавцями самостійно згідно з порядком заповнення звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів, затвердженим Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Відповідно до звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2009 рік, поданого позивачем 20.02.2010р. середньооблікова чисельність працівників становила 9 осіб, кількість працевлаштованих інвалідів –0, та самостійно визначено суму адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів в розмірі 1611,11 грн.

Також, відповідачу було нараховано 12,48 грн. пені.

Загальна сума заборгованості становить 1 623,59 грн.

Частинами 3 та 4 статті 20 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в України” передбачено, що сплату адміністративно-господарських санкцій і пені підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, проводять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов'язкових платежів). Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.

В судовому засіданні представник відповідача підтвердив факт не працевлаштування інваліда, визнав позов та подав заяву про розстрочення суми заборгованості,

Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

З огляду на викладене суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Оскільки спір вирішено на користь суб’єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача –суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись ст.ст. 9, 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1.          Позов задовольнити.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «МК Зінов’єв»(04074, м. Київ, вул. Новобазарська, 21, ЄДРПОУ 32824210) на користь державного бюджету (р/р 31219230700001 ГУДКУ у м. Києві, МФО 820019, код ЄДРПОУ 24262621, код призначення платежу 50070000; адміністративно-господарська санкція (штрафна) санкція за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів за 2009р.).

Постанова набирає законної сили відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України.

Суддя                                                                                                Д.О. Баранов