Рішення

від 27.02.2025 по справі 753/3001/24

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/3001/24

провадження № 2-др/753/21/25

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2025 року Дарницький районний суд м. Києва під головуванням судді Осіпенко Л.М.,

за участю:

секретаря судового засідання - Ломакіної Л.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань у приміщенні Дарницького районного суду міста Києва справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про споживчий кредит,-

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 07.06.2024 року позов ТОВ «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про споживчий кредит задоволено, стягнуто зі ОСОБА_1 на користь ТОВ «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» заборгованість за договором про споживчий кредит № 2017433215 від 21 грудня 2017 року в розмірі 65 895,28 грн., а також витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 028 грн.

Від представника позивача ТОВ «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» адвоката Чміль Ю.В. надійшла заява про стягнення витрат на професійну правничу допомогу. В обґрунтування посилається на те, що у позові був зазначений (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат (витрат на професійну правничу допомогу), які позивач поніс та які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, а саме 20 000,00 грн., а також зазначено, що докази понесених витрат будуть надані у відповідності до ч. 8 ст. 141 ЦПК України.

Таким чином, у зазначеному рішенні судом не вирішено питання про розподіл судових витрат, а саме витрат на професійну правничу допомогу, яке підлягає вирішенню у порядку, визначеному ст. 270 ЦПК України шляхом ухвалення додаткового рішення.

Ухвалою суду призначене судове засідання для вирішення питання про розподіл судових витрат призначено до розгляду без виклику сторін та інших учасників справи.

Фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів фіксації судового процесу не здійснюється відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з неявкою в судове засідання учасників справи.

Суд, перевіривши матеріали справи, приходить до наступних висновків щодо розподілу судових витрат у справі.

Згідно із ч.1 п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно із ч.1, ч.2 ст. 141 ЦПК України витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем були заявлені позовні вимоги до відповідача ОСОБА_1 , які задоволено у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 134 ЦПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи.

В позовній заяві зазначено, що попередній розмір судових витрат, що підлягають стягненню становить 20 000,00 грн. а також судовий збір (а.с. 2 зв.).

Питання про розподіл судового збору було вирішено під час ухвалення рішення Дарницького районного суду міста Києва від 07.06.2024 року у цивільній справі №753/3001/24 (а.с. 78-81).

Згідно ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Згідно ч. 2 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд, відповідно до ч.3 ст.141 ЦПК України, враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до ч.ч. 3,4 ст. 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 року у справі №826/1216/16 (провадження №11-562ас18) зазначено, що «склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат».

Разом з тим, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг та умовами договору. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України», від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України», від 30.03.2004 у справі «Меріт проти України» заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

При цьому, суд зазначає, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, додатковій постанові Верховного Суду від 28 травня 2021 року у справі № 727/463/19, постановах Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19, від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц та від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18.

Так, в питанні зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу варто враховувати висновки Об`єднаної Палати Верховного Суду у справі № 922/445/19, в якому, серед іншого наголошено, що зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони щодо неспівмірності заявлених іншою стороною витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт; суд з огляду на принципи диспозитивності та змагальності не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. Подібні висновки можна також зустріти в ряді постанов Верховного Суду, зокрема, у справі № 922/3436/20, у справі № 910/7586/19, у справі № 910/16803/19.

Таким чином, суд при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу перевіряє чи подавалось від іншої сторони клопотання про зменшення витрат і наскільки таке клопотання є обґрунтованим відносно критерію неспівмірності заявленого розміру витрат.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Наведений підхід до вирішення питання щодо відшкодування витрат на правничу допомогу є сталим та неодноразово викладався у постановах Верховного Суду, зокрема від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18), від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19), від 07 липня 2021 року у справі № 910/12876/19 (провадження № 12-94гс20), від 14 листопада 2018 року у справі № 753/15687/15-ц, від 26 вересня 2018 року у справі № 753/15683/15, від 18 червня 2019 року у справі № 910/3929/18.

Для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату певного гонорару, в контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи це питання, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (пункт 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19)).

За висновком, викладеним у пункті 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19), при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Аналіз зазначеної постанови свідчить про те, що вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд має пересвідчитись що заявлені витрати є співмірними зі складністю справи, а наданий адвокатом обсяг послуг і витрачений час на надання таких послуг відповідають критерію реальності таких витрат. Також суд має врахувати розумність розміру витрат на професійну правничу допомогу та чи не буде їх стягнення становити надмірний тягар для іншої сторони.

Відповідач заявляв про неспівмірність судових витрат представника позивача.

Згідно з висновком Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, зробленим у постанові від 06.03.2019 у справі № 922/1163/18, адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, представник позивача надає: договір №01/05-23 про надання правової (правничої) допомоги від 01.05.2023 року, укладений між Адвокатським бюро «Юлії Чміль» та ТОВ «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ»; додаток №1 від 01.05.2023 року до договору №01/05-23 про надання правової (правничої) допомоги від 01.05.2023 року; акт про надання правової допомоги №80 від 10.06.2024 року до договору №01/05-23 про надання правової (правничої) допомоги від 01.05.2023 року на суму 7 000,00 грн.; ордер серії АЕ №1267527 від 10.06.2024 року.

У п. 3.1. Договору про надання правової (правничої) допомоги від 01.05.2023 року вказано, що вартість наданих юридичних послуг бюро визначає самостійно після одержання від клієнта замовлення на надання юридичної допомоги, відповідно до тарифів вказаних в Додатку №1 до Договору та виставляє клієнту відповідний рахунок.

За результатами надання юридичної допомоги співробітником (адвокатом) Бюро складається Акт, що підписується представниками кожної із сторін. В акті вказується обсяг наданої адвокатом юридичної допомоги і її вартість.

У відповідності до Акту про надання правової допомоги від 10.06.2024 року, який підписано представником ТОВ «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» та АБ «Юлії Чміль», вартість послуг за період надання правової (правничої) допомоги щодо стягнення кредитної заборгованості із ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), становить 7 000,00 грн., та включає в себе: ознайомлення з матеріалами справи, аналіз наданих документів, ознайомлення з судовою практикою та визначення перспективи справи - 3 000,00 грн., складання позовної заяви, у тому числі формування пакету документів для подання до суду - 4 000,00 грн.

Таким чином, суд вважає доведеними витрати позивачка на професійну правничу допомогу належними та допустимими доказами у розмірі 7 000,00 грн.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, у розумінні якої заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (до прикладу, рішення у справі ««East/West Alliance Limited» проти України» (Case of East/West Alliance Limited v. Ukraine від 23.01.2014, Заява N 19336/04, п. 268).

Такий підхід до вирішення питання щодо відшкодування витрат на правову допомогу узгоджується і з позицією, до прикладу, Великої Палати Верховного Суду, сформульованою 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц.

Обґрунтованість конкретних видів правової допомоги та відповідних їм витрат повинна бути доведена належним чином.

Враховуючи вищевказані обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлений позивачем розмір витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 7 000,00 грн. є належним чином обґрунтованим, а тому суд вважає за необхідне задовольнити вимоги про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 133, 134, 141, 270 ЦПК України,-

ВИРІШИВ:

Заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» адвоката Чміль Юлії Володимирівни про ухвалення додаткового рішення - задовольнити.

Стягнути зі ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000 (сім тисяч) гривень 00 копійок.

Додаткове рішення суду набирає законної сили через тридцять днів з моменту його підписання.

Додаткове рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з моменту його підписання.

Учасник справи, якому копію додаткового рішення суду не було вручено в день його підписання, має право на поновлення строку для апеляційного оскарження, якщо скаргу подано протягом тридцяти днів з моменту отримання його копії.

У разі апеляційного оскарження, додаткове рішення суду набирає законної сили з моменту прийняття апеляційним судом судового рішення про відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення апеляційної скарги, закриття апеляційного провадження, залишення апеляційної скарги без розгляду або без задоволення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ», код ЄДРПОУ 43115064, місцезнаходження: м. Київ, вул. Ак. Белелюбського, буд. 54, оф. 402.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Суддя: Л.М. Осіпенко