Постанова

від 10.02.2025 по справі 910/2059/24

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" лютого 2025 р. Справа№ 910/2059/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пономаренка Є.Ю.

суддів: Барсук М.А.

Руденко М.А.

при секретарі судового засідання Муковоз В.І.,

за участю представників:

від позивача - Ушакевич М.П.,

від відповідача - Вірченко Н.В.,

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Французький Квартал 2" на рішення Господарського суду міста Києва від 30.07.2024 у справі № 910/2059/24 (суддя Борисенко І.І., повний текст складено та підписано - 30.07.2024) за позовом Приватного акціонерного товариства "Отіс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Французький Квартал 2" про стягнення 868 795,46 грн.

ВСТАНОВИВ наступне.

До Господарського суду міста Києва з позовом звернулось Приватне акціонерне товариство "Отіс" (далі - ПрАТ "Отіс", позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Французький Квартал 2" (далі - ТОВ "Французький Квартал 2", відповідач) про стягнення 868 795,46 грн., з яких: основний борг в сумі 505 733,18 грн., пеня в сумі 37 507,39 грн., штраф в сумі 50 573,32 грн., інфляційні втрати в сумі 219 168,16 грн., 3 % річних в сумі 55 813,41 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язань за договором в частині здійснення повної та своєчасної оплати, наданих позивачем послуг.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.07.2024 у справі №910/2059/24 позовні вимоги задоволено частково; вирішено стягнути з відповідача на користь позивача основний борг у сумі 505 733 (п`ятсот п`ять тисяч сімсот тридцять три) грн. 18 коп., інфляційні втрати у сумі 219 168 (двісті дев`ятнадцять тисяч сто шістдесят вісім) грн. 16 коп., 3 % річних у сумі 55 813 (п`ятдесят п`ять тисяч вісімсот тринадцять) грн. 41 коп., судовий збір у сумі 11 710 (одинадцять тисяч сімсот десять) грн. 72 коп.; у решті вимог - відмовлено.

Суд першої інстанції при ухваленні рішення по даній справі виходив з доведеності позивачем обставин невиконання відповідачем своїх зобов`язань в частині оплати, наданих послуг.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказане рішення суду, та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на те, що позивачем послуги з обслуговування ліфтів надавались неякісно та не в повному обсязі.

Під час здійснення апеляційного провадження відповідачем подано до Північного апеляційного господарського суду заяву про визнання частини позовних вимог, а саме вимог про стягнення основного боргу в сумі 134 711,19 грн., інфляційних втрат в сумі 69 647,55 грн., 3 % річних в сумі 13 548,41 грн.

Відповідно ч. 2 ст. 46 ГПК України, відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 191 ГПК України, позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв`язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз`яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення.

Суд не приймає відмову позивача від позову, визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє (ч. 5 ст. 191 ГПК).

Заява про визнання частини позовних вимог підписана директором відповідача. Будь-яких обмежень щодо представництва не зазначено.

Згідно ч. 4 ст. 191 ГПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Пунктом 6 ст. 236 ГПК України визначено, якщо одна із сторін визнала пред`явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 191 цього Кодексу.

Суд вважає, що визнання відповідачем позову не суперечить закону та не порушує права та інтереси інших осіб. Представник відповідача, підписавши заяву про визнання позову, має повноваження на вчинення цих дій і його дії не суперечать інтересам ТОВ "Французький Квартал 2".

Внаслідок цього суд дійшов до висновку про можливість прийняття визнання позову відповідачем в наведеній частині.

Представник апелянта - відповідача у справі в судовому засіданні надав пояснення, якими підтримав апеляційну скаргу.

Представник позивача в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечив та просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Згідно з ч. 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у Главі 1 Розділу ІV.

Частинами 1 та 2 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, проте оскаржуване рішення місцевого господарського суду підлягає зміні в частині присудженої до стягнення суми основного боргу, з наступних підстав.

23.04.2018 між ПрАТ "Отіс" (виконавець) та ТОВ "Французький Квартал 2" (замовник) було укладено договір № D24M 1866 про надання послуг з технічного обслуговування ліфтів, відповідно до якого виконавець зобов`язується надавати замовнику послуги з технічного обслуговування (ТО) ліфтів, визначених у додатку № 1 до договору, а замовник зобов`язується приймати належним чином надані послуги та оплачувати їх відповідно до умов договору.

Форма ТО (повне, часткове, калькуляційне) та відповідний обсяг послуг щодо обладнання погоджуються сторонами у специфікації послуг - додатку №2 до договору (п. 1.2 договору).

Послуги понад обсяг погоджений сторонами у додатку № 2 (додаткові послуги) або виконання робіт з ремонту, відновлення та/або модернізації обладнання (роботи) може здійснюватись на підставі та відповідно до додаткової угоди до договору або окремого договору відповідно (п. 1.3 договору).

Відповідно до п. 2.2 договору сторони погодили, що датою початку надання послуг є: дата отримання листа замовника про початок ТО обладнання. Послуги надаються до закінчення строку дії договору.

Згідно з п. 3.1 договору вартість послуг за місяць за цим договором складає 27 725,06 грн, з ПДВ. Вартість послуг щодо кожної окремої одиниці обладнання вказана у додатку №1 договору.

Пунктом 3.4 договору передбачено, що замовник зобов`язаний оплатити вартість послуг за відповідний місяць до 5 числа наступного місяця.

Відповідно до підпункту 4.1.1 п. 4.1 договору виконавець зобов`язаний надавати послуги відповідно до вимог законодавства та умов договору та в обсязі, визначеному договором.

Цей договір набирає чинності з дати його укладення сторонами та діє до 31.12.2021, однак у будь-якому разі до повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань (п. 8.1).

Згідно з п. 8.2 договору, якщо жодна із сторін не заявить про бажання припинити договір не менше ніж як за 1 місяць до дати його припинення, договір вважається пролонгованим на той же строк на тих самих умовах.

У серпні 2018 - липні 2021 позивач надав відповідачу послуги з технічного обслуговування ліфтів на загальну суму 505 733,18 грн., що підтверджується актами наданих послуг № 421М1866 від 31.08.2018, № 421М1866 від 28.09.2018, №421М1866 від 31.10.2018, № 421М1866 від 30.11.2018, № 421М1866 від 31.12.2018, № 421М1866 від 31.01.2019, № 421М1866 від 28.02.2019, № 421М1866 від 29.03.2019, № 421М1866 від 27.04.2019, № 421М1866 від 31.05.2019, №421М1866 від 27.06.2019, № 421М1866 від 31.07.2019, № 421М1866 від 30.08.2019, № 421М1866 від 30.09.2019, № 421М1866 від 31.10.2019, № 421М1866 від 30.11.2019, №421М1866 від 31.12.2019, № 421М1866 від 31.01.2020, №421М1866 від 28.02.2020, № 421М1866 від 31.03.2020, № 5627 від 30.04.2020, №6821 від 29.05.2020, № 8792 від 30.06.2020, № 10920 від 31.07.2020, № 12213 від 31.08.2020, № 13722 від 30.09.2020, № 15317 від 31.10.2020, № 16950 від 30.11.2020, № 17859 від 31.12.2020, № 1245 від 31.01.2021, № 2577 від 28.02.2021, № 4611 від 31.03.2021, № 6206 від 30.04.2021, № 8019 від 31.05.2021, № 9427 від 30.06.2021, № 10605 від 31.07.2021, що були направлені позивачем у повному обсязі відповідачу вимогою № 95-юр від 03.09.2021 для здійснення їх оплати.

Також акти наданих послуг № 13722 від 30.09.2020, № 15317 від 31.10.2020, №16950 від 30.11.2020, № 17859 від 31.12.2020, № 1245 від 31.01.2021, № 2577 від 28.02.2021, № 4611 від 31.03.2021, № 6206 від 30.04.2021, № 8019 від 31.05.2021, №9427 від 30.06.2021, № 10605 від 31.07.2021 та акт звірки взаємних розрахунків за липень 2021 були направлені позивачем відповідачу листами від 12.08.2021 та від 03.09.2021.

У відповідь на зазначені акти, відповідачем листами від 20.08.2021, від 08.09.2021 були надані заперечення до вказаних актів з огляду на неякісне та не в повному обсязі, на думку відповідача, надання позивачем послуг з технічного обслуговування ліфтів.

Також позивачем був направлений відповідачу лист від 12.08.2021, у якому ПрАТ "Отіс" вказало, що у зв`язку з наявною заборгованістю за договором №D24M 1866 від 23.04.2018 позивач зупиняє надання послуг з технічного обслуговування ліфтів.

Листом від 20.08.2021 позивач повідомив відповідача про дострокове розірвання договору № D24M 1866 від 23.04.2018, та вказав вважати його розірваним через 15 календарних днів з моменту отримання відповідачем даного повідомлення про розірвання. Вказаний лист був отриманий відповідачем 03.09.2021.

Підставою даного позову позивачем визначено обставини неналежного виконання відповідачем свого грошового зобов`язання за отримані послуги на загальну суму 505 733,18 грн.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення прав та обов`язків, є, зокрема, договори та інші правочини.

За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу (ст. 837 Цивільного кодексу України).

З аналізу вищенаведеної норми вбачається, що договір підряду є оплатним, і обов`язку підрядника виконати певну роботу відповідає обов`язок замовника цю роботу прийняти та оплатити.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 3.4 договору передбачено, що замовник зобов`язаний оплатити вартість послуг за відповідний місяць до 5 числа наступного місяця.

Як вже було вказано, відповідач акти, отримані від позивача, не підписав та висловив свої заперечення, вказавши про неякісне та не в повному обсязі надання позивачем послуг з технічного обслуговування ліфтів.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач вказав, що позивачем надавались послуги неналежної якості, зокрема, не проводились роботи з технічного обслуговування ліфтів на об`єктах відповідача, що підтверджується численними скаргами мешканців житлових будинків, а на зауваження відповідача на акти наданих послуг позивача, останнім відкоригованих актів надано не було.

На підтвердження неналежного надання позивачем послуг відповідач посилається на акти-зауваження до монтажу та роботи від 14.05.2019, від 11.05.2019, та скарги мешканців будинку, що є додатками до листа від 12.06.2019, а також на листи № 191 від 13.06.2019, № 587 від 23.07.2021, та скаргу № 606 від 11.08.2021 про неякісне надання послуг технічного обслуговування ліфтів, направлену позивачу листом від 13.08.2021.

Відповідно до ст. 857 ЦК України робота, виконана підрядником, має відповідати умовам договору підряду, а в разі їх відсутності або неповноти - вимогам, що звичайно ставляться до роботи відповідного характеру. Виконана робота має відповідати якості, визначеній у договорі підряду, або вимогам, що звичайно ставляться, на момент передання її замовникові. Результат роботи в межах розумного строку має бути придатним для використання відповідно до договору підряду або для звичайного використання роботи такого характеру.

Згідно зі ст. 858 ЦК України якщо робота виконана підрядником з відступами від умов договору підряду, які погіршили роботу, або з іншими недоліками, які роблять її непридатною для використання відповідно до договору або для звичайного використання роботи такого характеру, замовник має право, якщо інше не встановлено договором або законом, за своїм вибором вимагати від підрядника: 1) безоплатного усунення недоліків у роботі в розумний строк; 2) пропорційного зменшення ціни роботи; 3) відшкодування своїх витрат на усунення недоліків, якщо право замовника усувати їх встановлено договором.

Суд першої інстанції обґрунтовано не прийняв заперечення, зазначені відповідачем до актів виконаних робіт за період з вересня 2020 по липень 2021 стосовно неналежної якості наданих послуг, що обґрунтовані відсутністю записів про отримання електромеханіками позивача ключів від технічного поверху та машинного відділення, оскільки такі доводи не свідчать, що послуги не були надані позивачем фактично або були надані неякісно.

При цьому, такі зауваження були складені відповідачем лише у вересні 2021, тобто, майже після 3 років, як послуги були надані позивачем перший раз у 2018 році, і тільки після направлення відповідачу усього обсягу актів наданих послуг за період з серпня 2018 по липень 2021, що є предметом розгляду у даній справі.

Щодо зауважень відповідача до монтажу та робіт відповідно до актів від 14.05.2019 та від 11.05.2019, то суд вірно зазначив, що ці акти були складені на підставі наявного у матеріалах справи "журналу заявок/ліфтів", що були заповнені, як зазначив сам відповідач, "консьєржами будинку", які лише здійснювали фіксування заявок від мешканців будинку щодо роботи ліфтів, при цьому не будучи фахівцями з їх технічного обслуговування, тому вказані зауваження про неякісно надані позивачем послуги суд до уваги правомірно не прийняв.

Відповідно до ст.ст. 73, 74, 76-79 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, а достатні докази - це ті, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Таким чином, відповідач не довів факту надання позивачем неякісних та не у повному обсязі послуг з технічного обслуговування ліфтів, вартість яка є фіксованою та погодженою у договорі. В свою чергу, недоліки про які зазначає відповідач (про заміну запчастин та обладнання ліфтів), і про це наголошує позивач, мають бути оплачені відповідачем окремо, відповідно до погоджених сторонами додаткових угод, що сторонами зроблено не було.

Так, доводи апеляційної скарги про неякісність наданих позивачем послуг не знайшли свого підтвердження.

Отже, за період з 31.08.2018 по 31.07.2021 послуги за договором № D24M 1866 від 23.04.2018 на суму 505 733,18 грн. є наданими позивачем належним чином, а тому у відповідача виник обов`язок по сплаті цих послуг, який останнім виконано не було.

З урахуванням наведеного, станом на момент подання позивачем позову у даній справі заборгованість відповідача становила 505 733,18 грн.

Після подання позову, відповідачем було сплачено частину заборгованості на суму 201 971,91 грн., на підтвердження чого надано суду першої інстанції платіжну інструкцію від 01.03.2024 №41610435 (т. 2, а.с. 173).

Проте, місцевим господарським судом вказану обставину не враховано та прийнято рішення про стягнення з відповідача всієї заявленої до стягнення суми основної заборгованості у розмірі 505 733,18 грн.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Суд зазначає, що господарський суд закриває провадження у справі, у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до відкриття провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не закриття провадження у справі.

За таких обставин, враховуючи оплату відповідачем частини суми основного боргу у розмірі 201 971,91 грн. після звернення позивача з позовом до суду, колегія суддів дійшла висновку про закриття провадження у справі № 910/2059/24 в цій частині, у зв`язку з відсутністю предмету спору між сторонами.

Відповідно оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід змінити в частині присудженої до стягнення суми основного боргу.

Стосовно заявлених позивачем вимог про стягнення з відповідача інфляційних втрат в сумі 219 168,16 грн. за період з вересня 2018 по грудень 2023, 3 % річних у сумі 55 813,41 грн. за період з 06.09.2018 по 05.02.2024, слід зазначити наступне.

Відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Отже, з наведених норм права вбачається, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи те, що відповідач прострочив виконання грошового зобов`язання за договором, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення вимог про стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних втрат в сумі 219 168,16 грн. та 3 % річних у сумі 55 813,41 грн.

В частині відмови у задоволенні вимог про стягнення пені та штрафу рішення суду не оскаржується, а тому колегією суддів апеляційний перегляд судового рішення в цій частині не здійснюється.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга ТОВ "Французький Квартал 2" не підлягає задоволенню, проте рішення місцевого господарського суду підлягає зміні в частині присудженої до стягнення суми основного боргу. В решті рішення - залишається без змін.

Оскільки, у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання покладаються на відповідача (апелянта).

Одночасно, колегія суддів вказує, що судовий збір за вимогою про стягнення боргу в сумі 201 971, 91 грн., провадження за якою закрито судом, не покладається на відповідача та згідно п. 5 ч. 1 ст. 7 ЗУ "Про судовий збір" може бути повернутий за клопотанням особи, яка його сплатила.

Керуючись ст.ст. 240, 269, 275, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Французький Квартал 2" на рішення Господарського суду міста Києва від 30.07.2024 у справі №910/2059/24 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 30.07.2024 у справі №910/2059/24 змінити в частини присудженої до стягнення суми основного боргу.

3. Викласти резолютивну частину рішення Господарського суду міста Києва від 30.07.2024 у справі №910/2059/24 в наступній редакції.

Закрити провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 201 971, 91 грн.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Французький Квартал 2" (01014, м. Київ, вул. Михайла Бойчука, буд. 41-Б, код ЄДРПОУ 42078315) на користь Приватного акціонерного товариства "Отіс" (03062, м. Київ, вул. Чистяківська, буд. 32, код ЄДРПОУ - 14357579) основний борг у сумі 303 761,27 грн., інфляційні втрати у сумі 219 168 (двісті дев`ятнадцять тисяч сто шістдесят вісім) грн. 16 коп., 3 % річних у сумі 55 813 (п`ятдесят п`ять тисяч вісімсот тринадцять) грн. 41 коп., судовий збір у сумі 8 681, 13 грн.

У задоволенні решти вимог відмовити.

4. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на її заявника - відповідача у справі.

5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складання повної постанови.

Повна постанова складена: 28.02.2025 року.

Головуючий суддя Є.Ю. Пономаренко

Судді М.А. Барсук

М.А. Руденко