Постанова від 17.02.2025 по справі 917/1131/24

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2025 року м. Харків Справа № 917/1131/24

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Стойка О.В., суддя Попков Д.О. , суддя Радіонова О.О.

за участю секретаря судового засідання Склярук С.І.,

та представників учасників справи:

від позивача: Пясецький Д.В. - представник

від відповідача Галичева О.М. представник

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг", м. Київ та Товариства з обмеженою відповідальністю Маргаз, м. Полтава на рішення Господарського суду Полтавської області від 27.11.2024 року у справі №917/1131/24

за позовом - Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю Маргаз, м. Полтава

про стягнення суми основного боргу, 3 % річних та інфляційних втрат

ВСТАНОВИВ:

У липні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг»(далі- Позивач) звернулося до господарського суду Полтавської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Маргаз» (далі- Відповідач) про стягнення 55 079 479,98 грн основного боргу, 5 804 9921,48 грн штрафу, 3 441 140,83 грн - 3 % річних та 11 827 686,89 грн інфляційних втрат за Договором купівлі - продажу природного газу № 2рд_БГр-МРГ від 20.10.2021.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 27.11.2024 року у справі №917/1131/24 позов задоволено частково, стягнуто з Відповідача на користь Позивача 55 079 479,98 грн основного боргу, 3 441 140,83 грн - 3 % річних, 11 827 686,89 грн інфляційних втрат та 783 211,09 грн судового збору; в решті позову - відмовлено.

Також судом розстрочено виконання рішення рівними частинами - по 5 862 358,97 грн протягом одного року з дня ухвалення рішення, а саме: грудень 2024 року -5 862 358,97 грн; січень 2025 року - 5 862 358,97 грн; лютий 2025 року - 5 862 358,97 грн; березень 2025 року - 5 862 358,97 грн; квітень 2025 року - 5 862 358,97 грн; травень 2025 року - 5 862 358,97 грн; червень 2025 року - 5 862 358,97 грн; липень 2025 року - 5 86 358,97 грн; серпень 2025 року -5 862 358,97 грн; вересень 2025 року - 5 862 358,97 грн; жовтень 2025 року - 5 862 358,97 грн; листопад 2025 року - 5 862 358,97 грн.

Не погодившись частково з ухваленим судом першої інстанції судовим рішенням, Позивач звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення в частині відмови у стягненні штрафу 5 804 992, 48 грн та в частині розстрочення виконання рішення суду та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі та відмовити Відповідачу в задоволенні клопотання про розстрочення виконання рішення суду.

В обґрунтування поданої скарги апелянт зазначає, що:

- у суду першої інстанції були відсутні підстави до відмови у стягненні штрафу, оскільки Відповідачем не доведено та не надано доказів дії обставин непереборної сили, що спростовує твердження Відповідача про застосування в даному випадку форс-мажору;

- суд не врахував принцип добросовісності та вдався до формального перерахунку усіх наданих Відповідачем доказів на підтвердження наявності у нього форс- мажорних обставин та не дослідив обставини не повідомлення Позивача про настання форс-мажорних обставин у Відповідача;

- висновок суду про наявність підстав до розстрочення виконання рішення суду є помилковим, оскільки винятковість обставин, на які посилався Відповідач, повинні бути підтверджені відповідними засобами доказування, яких Відповідачем не надано.

Відповідач, також не погодившись з рішенням суду першої інстанції частково, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення в частині задоволення позовних вимог щодо стягнення з нього 55 079 479,98грн основного боргу, 3% річних у розмірі 3 441 140,83 грн. та 11 827 686,89 грн. інфляційних втрат.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилався на те, що судом першої інстанції зроблено помилкові висновки про доведеність та обґрунтованість позовних вимог в оскаржуваній частині, оскільки з урахуванням пункту 7.5. рамкового Договору граничний строк оплати за період поставки лютий- березень 2022 року не настав через автоматичне відкладення цього строку на час дії форс-мажорних обставин, тому і прострочення оплати ще не настало і Позивач не мав права нараховувати 3% річних та інфляційні втрати.

Ухвалою апеляційного суду від 25.12.24 у справі відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Позивача на рішення Господарського суду Полтавської області від 27.11.2024 року у справі №917/1131/24, встановлено учасникам справи відповідний строк для подання відзивів на апеляційну скаргу з доказами їх надсилання (доданих до них документів) іншим учасникам справи, витребувано матеріали оскарження у справі з Господарського суду Харківської області.

Ухвалою апеляційного суду від 13.01.2025 зазначену апеляційну скаргу ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг», м. Київ призначено до розгляду на 17.02.2025 о 12.:15.

Ухвалою апеляційного суду від 13.01.24 у справі відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Відповідача на рішення Господарського суду Полтавської області від 27.11.2024 року у справі №917/1131/24, розгляд апеляційних скарг сторін об`єднано в одне апеляційне провадження, встановлено учасникам справи відповідний строк для подання відзивів на апеляційну скаргу з доказами їх надсилання іншим учасникам справи та призначено їх розгляд на 17.02.2025 року о 12:15 год.

Відповідач надав відзив на апеляційну скаргу Позивача, за доводами якого вважав рішення суду законним та обґрунтованим в частині відмови у стягненні штрафу через настання для Відповідача форс-мажорних обставин, засвідчених сертифікатом Київської обласної (регіональної) торгово-промислової палати №3200-24-1700, що унеможливили виконання обов`язків за спірним Договором, зокрема, і підписання комерційних актів не пізніше 12-го числа місяця, наступного за періодом поставки.

Щодо несвоєчасного повідомлення Позивача про настання форс-мажорних обставин, Відповідач зазначав, що такі обставини відбулись внаслідок військової агресії рф та блокаді міста Маріуполя. Також вважав, що обставини, які склалися для Відповідача, є об`єктивними, непереборними та виключними, що є достатньою підставою для надання розстрочки виконання рішення.

Позивач не скористався правом на подання відзиву на апеляційну скаргу Відповідача.

У судовому засіданні 17.02.25р. Позивач підтримав доводи своєї апеляційної скарги та заперечив проти апеляційної скарги Відповідача.

Відповідач заперечував проти доводів апеляційної скарги Позивача з підстав, викладених у відзиві та підтримав доводи своєї апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційних скарг, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального

права, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, а рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін, виходячи із наступного.

Рішенням господарського суду в межах даної справи встановлені наступні обставини:

- укладення 20.10.2021 між сторонами Рамкового договору купівлі-продажу природного газу № 2рд_БГр-МРГ (далі Рамковий договір), відповідно до умов п.1.1 якого цей договір (включаючи усі зміни та доповнення) регулює відносини сторін щодо купівлі- продажу, передачі та прийому природного газу за Індивідуальним договором, форма якого наведена у Додатку 1, що є невід`ємною частиною договору;

- підписання 20.10.2021 між сторонами Індивідуального договору № БГр-21/22- МРГ до Рамкового договору, за яким загальний період поставки природного газу

визначено з 01.11.2021 по 30.04.2022 (пункт 1 Індивідуального договору);

- укладення Додаткової Угоди № 11-БГр-МРГ від 22.10.2021 до Індивідуального договору, відповідно до якої сторони вносили зміни щодо обсягу, договірної ціни та договірної вартості природного газу, який був поставлений Відповідачу у листопаді 2021року;

- поставки природного газу, який підтверджується Комерційним актом приймання- передачі природного газу від 30.11.2021 № 1_11-БГр-МРГ (листопад 2021), підписаним сторонами;

- укладення Додаткової угоди № 12-БГр-МРГ від 17.11.2021 до Індивідуального договору, відповідно до якої сторони вносили зміни у Індивідуальний договір щодо обсягу, договірної ціни та договірної вартості природного газу, який був поставлений Відповідачу у грудні 2021року;

- поставки природного газу, що підтверджується Комерційним актом приймання- передачі природного газу від 31.12.2021 № 1_12-БГр- МРГ (грудень 2021), підписаним сторонами;

-укладення Додаткової угоди № 01-БГр-МРГ від 10.12.2021 до Індивідуального договору, відповідно до якої сторони вносили зміни щодо обсягу, договірної ціни та договірної вартості природного газу, який був поставлений Відповідачу у січні 2022року;

- поставки природного газу, що підтверджується Комерційним актом приймання- передачі природного газу від 31.01.2022 № 1_01-БГр- МРГ (січень 2022), підписаним сторонами;

-укладення Додаткової угоди № 02-БГр-МРГ від 12.01.2022 до Індивідуального договору, відповідно до якої сторони вносили зміни щодо обсягу, договірної ціни та договірної вартості природного газу, який був поставлений Відповідачу у лютому 2022року;

- укладення Додаткової угоди № 03-БГр-МРГ від 09.02.2022 до Індивідуального договору , відповідно до якої сторони вносили зміни щодо обсягу, договірної ціни та договірної вартості природного газу, який був поставлений Відповідачу у березні 2022року;

- направлення Позивачем на електронну адресу Відповідача Додаткової угоди № 1 від 31.03.2022 до Додаткової угоди № 03-БГр-МРГ від 09.02.2022 до Індивідуального договору щодо корегування замовлених обсягів природного газу та його вартості на період поставки березень 2022 року через припинення Відповідачем відбору природного азу після 09.03.2022, за якою фактичний обсяг спожитого природного газу у березні 2022 року склав 1 873,440 тис. куб. м на загальну вартість 13 900 924,80 грн, яка Відповідачем не була підписана та повернута Позивачу;

-здійснення Відповідачем часткової оплати природного газу у розмірі 128 368 444,82 грн за період листопад 2021 березень 2022 року, що підтверджується листом АТ «Ощадбанк» від 01.02.2024 № 16/2-09/12174/2024, а також заявами про зарахування зустрічних однорідних вимог від 12.04.2022 № 125/3-1247 та від 12.05.2022.

Зазначені обставини сторонами не оспорюються.

Факт неналежного виконання Відповідачем умов спірного Договору щодо своєчасної оплати поставленого Позивачем природного газу, не підписання у встановлений пунктом 6.4 Рамкового договору строк Комерційного акту стало підставою звернення останнього до господарського суду з позовною заявою про стягнення заборгованості, штрафу, 3% річних та інфляційних втрат, що пов`язані із простроченням виконання вищенаведених зобов`язань.

Відповідач в суді першої інстанції заперечував проти позовних вимог, зазначав, що введення воєнного стану, руйнування, знищення та втрата контролю над власним рухомим та нерухомим майном через тимчасову окупацію міста Маріуполя та територіальних громад Маріупольського району, втрата контактів із своїми споживачами (більшість з яких стала біженцями або проживають на тимчасово окупованих територіях) зупинення господарської діяльності підприємства за місцезнаходженням засобів виробництва та об`єктів газоспоживання, на які здійснювалося постачання природного газу споживачам, неможливість здійснення абсолютною більшістю працівників підприємства свої трудових обов`язків - перешкоджають Відповідачу здійснювати повноцінну підприємницьку діяльність під час ведення воєнного стану, що загалом мало наслідком неможливість виконання обов`язків перед позивачем за Індивідуальним договором до закінчення зазначених обставин саме внаслідок військової агресії рф.

Відповідач вважав, що має право розраховувати на застосування пункту 7.5 Рамкового договору в частині відкладення строку виконання зобов`язань, тому граничний строк оплати за період поставки лютий -березень 2022 року не настав через автоматичне відкладення цього строку, відповідно до часу протягом якого діятимуть форс-мажорні обставини, тому і прострочення оплати ще не настало, отже не має підстав для нарахування трьох відсотків річних та інфляційних втрат.

Щодо штрафу у розмірі 5 804 992,48 грн за не підписання Комерційного акту відповідно до пункту 6.4 Рамкового договору, то Відповідач зазначав, що ним не було порушено порядок підписання Комерційного акту встановленого договором, оскільки Позивачем не був виконаний передбачений пунктом 3.10 Договору обов`язок підписати, скріпити своє печаткою комерційний акт та направити на підпис Покупцю його скановану копію, оскільки на електронну пошту було направлено лише проект акту без підпису та печатки з боку Позивача.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції відхилив посилання Відповідача щодо ненастання обов`язку з оплати за поставку природного газу за лютий березень 2022, визнав встановленим факт поставки природного газу, враховуючи дані Інформаційної платформи щодо підтверджених торгових сповіщень, а також, враховуючи положення пункту 3.11 Рамкового договору, встановив, що вартість природного газу визначена з урахуванням ціни такого газу, що узгоджена сторонами у Додатковій угоді № 03-БГр-МРГ від 09.02.2022.

За цих обставин суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав до стягнення заборгованості та нарахованих на неї 3% річних і інфляційних втрат.

Відмовляючи у стягненні штрафу за невиконання Відповідачем негрошового зобов`язання, суд першої інстанції визнав наданий Відповідачем Сертифікат Київської обласної (регіональної) торгово-промислової палати № 3200-24-1700 від 13.09.2024, належним доказом на підтвердження виникнення обставин непереборної сили у Відповідача щодо такого обов`язку та, як наслідок, відмовив у стягненні штрафу.

Також, суд першої інстанції, визнавши доведеними Відповідачем виняткові обставини (збитки від військової агресії, матеріальний стан, у якому опинився Відповідач, вид господарської діяльності останнього, дію воєнного стану в Україні), дійшов висновку про можливість розстрочення виконання судового рішення рівними частинами - по 5 862 358,97 грн протягом одного року з дня ухвалення рішення.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Щодо доводів апеляційної скарги Позивача про відсутність у даних правовідносинах сторін обставин непереборної сили, на підставі яких суд першої інстанції відмовив у стягненні штрафу в розмірі 5 804 9921,48 грн відповідно до пункту 6.4 Рамкового Договору, слід зазначити наступне.

Відповідно до вимог статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов`язання у строк, встановлений договором.

Підстави звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання визначені статтею 617 Цивільного кодексу України: особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Згідно з вимогами частини 2 статті 193 Господарського кодексу України, порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до пунктів 3.9 та 3.10 Рамкового договору після закінчення періоду поставки, у якому була здійснена передача газу, але не пізніше 8-го числа місяця, наступного за періодом поставки, якщо інше не передбачено Індивідуальним договором, Позивач складає, підписує, скріплює своєю печаткою Комерційний акт та направляє на підпис Відповідачу його скановану копію на електронну адресу, вказану у розділі 11 цього Договору. Комерційний акт вважається отриманим Відповідачем в день направлення його Позивачем на електронну адресу, також Позивач надсилає на підпис Відповідачу оригінали Комерційного акту у двох примірниках підписані та скріплені печаткою Позивача на поштову адресу Відповідача, вказану у розділі 11 цього договору.

Відповідач підписує, скріплює печаткою (за наявності) отриману скановану копію Комерційного акту та направляє підписану ним скановану копію на електронну адресу Позивача, вказану у розділі 11 цього договору. Відповідач також підписує оригінал отриманого від Позивача комерційного акту та повертає один примірник підписаного Відповідачем комерційного акту Позивачу, не пізніше 12-го числа місяця, наступного за періодом поставки на поштову адресу Позивача, вказану у розділі 11 цього договору.

Відповідно до пункту 6.4 Рамкового договору, у випадку не підписання Відповідачем Комерційного акту у порядку, передбаченому цим договором та або/ Індивідуальним договором, він зобов`язаний сплатити на користь Позивача штраф у розмірі 10 % (десять відсотків) від договірної вартості за відповідний період поставки, за який не підписаний Комерційний акт згідно з Індивідуальним договором.

Отже, зазначеними вимогами сторони узгодили, що після закінчення періоду поставки, у якому була здійснена передача газу, саме Позивач має скласти, підписати та скріпити своєю печаткою та направити на підпис Відповідачу його скановану копію на електронну адресу, а також надіслати Відповідачу оригінали Комерційного акту у двох примірниках підписані та скріплені печаткою Продавця на поштову адресу Покупця вказану у Розділі 11 цього Договору.

Тільки після таких дій Позивача Відповідач мав виконати свій обов`язок аналогічного характеру.

Відповідно до статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно із статтею 76 ГПК України належними доказами є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, з доданих самим Позивачем до позовної заяви Комерційних актів приймання-передачі природного газу №1_02-БГр-МРГ від 28 лютого 2022 року та №1_03-БГр-МРГ від 31 березня 2022 року (за періоди поставки лютий - березень 2022 року), за не підписання та неповернення яких Відповідачем Позивач вимагає стягнення спірного штрафу, вони є проектами та не містять підпису та відтиску печатки уповноваженої з боку Позивача особи в порядку, визначеного п. 3.10 Рамкового Договору.

Отримання зазначених документів саме у такому стані підтверджувалося Відповідачем в суді першої та апеляційної інстанцій, а Позивачем не було надано інших доказів на спростування цієї обставини.

Судова колегія вважає безпідставними доводи Позивача в судовому засіданні про відсутність технічної можливості надати актуальний варіант цих підписаних Позивачем актів з технічних причин, оскільки, як вбачається з доданих до позовної заяви аналогічних актів за попередні періоди, вони містять відповідні підписи обох сторін та відтиски їх печаток.

Вимогами ст.613 ЦК України визначені наслідки у разі прострочення кредитора, зокрема, у разі не вчинення ним дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов`язку, у цьому разі виконання зобов`язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.

За змістом ч.4 ст.612 ЦК України, прострочення боржника не настає, якщо зобов`язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

За таких підстав судова колегія вважає обґрунтованими заперечення Відповідача в цій частині позову та вважає вимоги Позивача щодо стягнення відповідного штрафу безпідставним, оскільки виконанню обов`язку Відповідачем з підписання акту перешкоджало невиконання Позивачем свого обов`язку щодо його надіслання Відповідачу відповідного до узгоджених сторонами умов.

Судом не було дано оцінку відповідним запереченням, проте суд здійснив аналіз доводів Відповідача щодо наявності форс мажорних обставин, які перешкодили виконанню всіх його обов`язків за спірним договором, починаючи з кінця лютого 2022 року у зв`язку з військовими діями та окупацією міста Маріуполя внаслідок військової агресії сусідньої держави, масоване знищення критичної та цивільної інфраструктури внаслідок обстрілів, численні людські жертви, відсутність у місті будь-яких комунікацій під час бойових дій.

На підтвердження виникнення обставин непереборної сили у Відповідача суд взяв до уваги Сертифікат Київської обласної (регіональної) торгово-промислової палати № 3200-24-1700 від 13.09.2024, змістом якого також підтверджується неможливість виконання Відповідачем вищенаведеного обов`язку за відповідним договором з підписання та надсилання актів.

Стверджуючи про несвоєчасне повідомлення про форс-мажорні обставини, Позивач також посилався на їх існування , оскільки обґрунтовує ними невиконання свого обов`язку щодо надсилання на поштову адресу Відповідача оригіналів цих комерційних актів, оскільки поштові служби в Маріуполі вже не працювали.

Зазначений сертифікат, суд першої інстанції визнав достатньою підставою для доведення форс-мажорних обставин та, як наслідок, відмовив у стягненні штрафу.

Суд послався на наявність в п. 7.3 Договору обов`язку сторони, що опинилася під впливом дії обставин непереборної сили - негайно повідомити про це іншу сторону будь- якими припустимими засобами з наступним протягом (трьох) робочих днів письмовим повідомленням, проте зазначив про відсутність узгодження сторонами наслідку несвоєчасності такого повідомлення у вигляді втрати стороною права посилання на форс-мажор.

Так суд дійшов висновку, що вимоги Позивача про стягнення штрафу задоволенню не підлягають, оскільки Відповідач був позбавлений можливості виконати свої обв`язки внаслідок існування вищенаведених форс-мажорних обставин.

За встановлених судом обставин судова колегія вважає відповідний висновок суду обґрунтованим, доводами апеляційної скарги він не спростовується, але є додатковою підставою відмови в задоволенні вимог про стягнення штрафу.

Оскільки зазначений висновок суду базується на дослідженні обставин, що не суперечать обставинам, якими Відповідачем обґрунтовував заперечення в даній частині позову та які були досліджені судовою колегією в межах доводів та вимог апеляційних скарг, висновок про відмову в задоволені позову про стягнення штрафу є по суті правильним, тому судова колегія не вбачає підстав до зміни рішення суду в цій частині позову в порядку ст.277 ГПК України.

Судом першої інстанції при прийнятті рішення в часині стягнення сум з Відповідача на користь Позивача в розмірі 55 079 479,98 грн основного боргу, 3 441 140,83 грн - 3 % річних, 11 827 686,89 грн інфляційних втрат та 783 211,09 грн судового збору на підставі клопотання Відповідача було розстрочено виконання рішення суду строком на один рік, шляхом сплати рівними частинами - по 5 862 358,97 грн протягом одного року з дня ухвалення рішення,

Заявлене Відповідачем клопотання обґрунтоване наявністю об`єктивних, непереборних, надзвичайних, невідворотних та виняткових обставин для надання розстрочки виконання рішення суду, адже вони значно ускладнюють вчасне виконання рішення суду способом одночасного стягнення всієї суми позову.

Також Відповідач просив врахувати, те, що хоча військова агресія рф вплинула на всіх без винятку суб`єктів господарювання, які здійснюють свою діяльність в Україні, зокрема і на Позивача, проте просив суд врахувати що ступінь впливу відповідних обставин на Позивача і Відповідача є різним, як і можливості для повноцінного ведення господарської діяльності за даних умов.

Розстрочення виконання рішення суду, за доводами Відповідача, надасть можливість ефективно виконати рішення суду зберігаючи ресурси для існування підприємства у період воєнного стан, у враховуючи відсутність можливостей для

повноцінного ведення господарської діяльності. Позивач у поданій апеляційній скарзі вважав помилковим висновок суду першої інстанції щодо доведеності Відповідачем обставин для розстрочення виконання рішення суду.

Розглянувши доводи апеляційної скарги Позивача в цій частині, судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до статті 331 Господарського процесуального кодексу України суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Водночас Господарський процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання, тому суд оцінює докази щодо наявності таких обставин в порядку статті 43 Господарського процесуального кодексу України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Питання про розстрочення виконання рішення суду господарські суди мають вирішувати із дотриманням балансу інтересів сторін. Необхідною умовою задоволення заяви про відстрочення виконання рішення суду є з`ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати доводи та заперечення як позивача, так і відповідача, а також дотримуватися розумного строку відстрочення (аналогічні правові висновки наведено в постанові Верховного Суду від 21.01.2020 у справі № 910/1180/19, від 28.05.2024 у справі № 906/1035/23, на які посилається Скаржник).

Судова колегія зауважує, що підставою для відстрочення або розстрочення виконання рішення суду згідно зі статтею 331 Господарського процесуального кодексу України є виняткові обставини, які ускладнюють або виключають виконання рішення, утруднюють чи унеможливлюють виконання, і питання про розстрочення виконання рішення суду повинно вирішуватися із дотриманням балансу інтересів сторін.

Необхідною умовою задоволення заяви про розстрочення виконання рішення суду є з`ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, а тому повинні досліджуватися та оцінюватися доводи та заперечення як позивача, так і відповідача.

Тобто, господарський суд повинен враховувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк, але також необхідно враховувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення та не допускати їх настання.

У рішенні Конституційного Суду України № 5-пр/2013 від 26.06.2013, розстрочка

(відстрочка) виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.

Так, у справі «Горнсбі проти Греції» Європейський суд з прав людини зазначив, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як складова частина судового розгляду.

З огляду на те, що розстрочка подовжує період відновлення порушеного права стягувача при її наданні, необхідно враховувати закріплені в нормах матеріального права, і перш за все у Європейській конвенції про захист прав людини та основних свобод, що є частиною національного законодавства, допустимі межі надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення.

Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка та розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого частиною першою статті 6 Конвенції, згідно з якою «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру», а у системному розумінні даної норми та національного закону суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах шляхом виконання судового рішення, тобто, довготривале виконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи та є наслідком зменшення вимог щодо розумності строку.

Отже, необхідною умовою для задоволення заяви про розстрочення виконання судового рішення є ретельне з`ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін у справі. Це означає, що суд повинен дослідити та оцінити як доводи, так і заперечення кожної сторони. Зокрема, має бути врахований вплив рішення про розстрочення на права та інтереси Позивача, його потенційні наслідки для виконання зобов`язання в повному обсязі та забезпечення належного рівня захисту прав сторін.

Водночас суд повинен оцінити обставини, які обґрунтовують потребу Відповідача у та розстроченні, такі як фінансовий стан, характер зобов`язань та інші фактори, що можуть впливати на можливість своєчасного виконання рішення суду.

Суд першої інстанції, досліджуючи питання наявності підстав для розстрочення виконання рішення строк на один рік, врахував обставини переїзду Відповідача з окупованої території України, втрату потужностей на території міста Маріуполя, зупинення господарської діяльності через знаходження міста Маріуполя у епіцентрі активних бойових дій починаючи з 24.02.2022 року, військовій блокаді, тимчасовій окупації з 05.03.2022, масоване знищення критичної та цивільної інфраструктури внаслідок обстрілів, численні людські жертви, відсутність у місті будь-яких комунікацій під час бойових дій які тривали 86 днів, є загальновідомими обставинами.

Ураховуючи необхідність дотримання балансу інтересів обох сторін, місцевий господарський суд обґрунтовано дійшов висновку, що негайне виконання судового рішення може призвести до банкрутства підприємства, що, у свою чергу, унеможливить досягнення мети судового захисту та позбавить Позивача можливості отримати належні виплати. Надання розстрочки на 12 місяців забезпечує стабільний графік погашення заборгованості, який сприяє поступовому виконанню зобов`язань Відповідачем..

Таким чином, всупереч аргументам Позивача, судова колегія вважає, що суд першої інстанції, ухваливши рішення про розстрочення виконання, забезпечив оптимальний баланс між інтересами обох сторін, врахувавши потребу у реальному виконанні судового рішення та фінансові можливості Відповідача, з метою досягнення завдань судового розгляду та гарантування належного захисту прав і інтересів.

Окрім цього, судова колегія зазначає, що визначення періоду розстрочення виконання рішення суду належить до дискреційних повноважень суду першої інстанції.

Дискреційне повноваження суду може полягати у виборі діяти чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким. Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 15.12.2021 у справі № 1840/2970/18.

З огляду на те, що питання про розстрочення виконання рішення належить до дискреційних повноважень господарського суду першої інстанції, який у своєму рішенні надав належні та достатні підстави для обґрунтування розстрочки на 12 місяців у цій справі, і при цьому не встановлено порушень вимог чинного законодавства або недотримання «справедливого балансу» інтересів сторін, колегія суддів вважає, що відсутні підстави для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду щодо розстрочення виконання судового рішення.

Щодо апеляційної скарги Відповідача, судова колегія зазначає наступне.

Так, звертаючись з апеляційною скаргою, Відповідач зазначав, що Позивач з урахуванням пункту 7.5. рамкового Договору граничний строк оплати за період поставки лютий- березень 2022 року не настав через автоматичне відкладення цього строку відповідно до часу, протягом якого діятимуть форс-мажорні обставини, тому і прострочення оплати ще не настало і Позивач не мав права нараховувати 3% річних та інфляційні втрати.

Судовою колегією враховується, що обсяг, договірна ціна та договірна вартість природного газу у оспорюваний Відповідачем період (лютий-березень 2022року) були погоджені сторонами у укладених ними додаткових угодах № 02-БГр-МРГ від 12.01.2022 та № 03-БГр-МРГ від 09.02.2022 до Індивідуального договору № БГр-21/22-МРГ до Рамкового договору купівлі-продажу природного газу № 2рд_БГр-МРГ від 20.10.2021.

Позивачем до суду першої інстанції у якості доказів поставки природного газу у спірний період було подано лист-відповідь від 20.02.2024 № ТОВВИХ-24-2162 щодо підтверджених торгових сповіщень та на підтвердження здійснення господарської операції (факту поставки природного газу) в періоди, за які Відповідач не підписав акти приймання передачі зареєстровані податкові накладні за відповідні періоди.

До того ж факт поставки природного газу у цей період підтверджується даними Інформаційної платформи щодо підтверджених торгових сповіщень, а також враховуючи положення пункту 3.11 Рамкового Договору, є встановленим і під час розгляду справи в суді першої інстанції Відповідачем не заперечувався факт отримання природного газу від Позивача.

Таким чином, висновок суду в частині наявності підстав до сплати заборгованості у 55 079 479,98 грн є обґрунтованим.

Щодо 3 % річних, 11 827 686,89 грн інфляційних втрат, то з цього приводу, колегія суддів зазначає наступне.

Підстави звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання визначені статтею 617 ЦК України, за якими не вважається підставою до звільнення, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Згідно з положеннями статті 218 ГК України у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Разом з цим частина друга статті 625 ЦК України (яка є правовою підставою при поданні позову у цій справі) визначає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому сплата 3% річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 12.02.2018 у справі №922/4544/16, від 26.04.2018 у справі №910/11857/17, від 16.10.2018 у справі №910/19094/17, від 06.11.2018 у справі №910/9947/15, від 29.01.2019 у справі №910/11249/17, від 19.02.2019 у справі №910/7086/17, від 10.09.2019 у справі №920/792/18.

Отже, нарахування, передбачені частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафними санкціями, а входять до складу грошового зобов`язання. Подібний за змістом правовий висновок викладений в постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.07.2019 у справі №905/600/18, Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020 у справі №910/4590/19, Верховного Суду від 23.03.2023 у справі №920/505/22.

Водночас, Верховний Суд звертав увагу, що форс-мажор не звільняє сторін договору від виконання зобов`язань і не змінює строків такого виконання, цей інститут спрямований виключно на звільнення сторони від негативних наслідків, а саме від відповідальності за невиконання чи прострочення виконання зобов`язань на період існування форс-мажору.

Нарахування у вигляді інфляційних втрат та 3% річних, що передбачені частиною другою статті 625 ЦК України, за своєю правовою природою не є правовою відповідальністю, встановленою статтею 611 ЦК України та статтею 217 ГК України.

Тому правила щодо звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання у випадку настання непереборної сили (форс-мажору), визначені статтею 617 ЦК України та статтею 218 ГК України, не підлягають застосуванню до акцесорного зобов`язання, передбаченого частиною другою статті 625 ЦК України.

Аналогічна позиція при вирішенні питання чи звільняють форс-мажорні обставини сторону від сплати нарахувань за ч.2 ст. 625 ЦК (річні та інфляційні) вже була висловлена Верховним Судом, зокрема, у справі №910/8741/22 від 13.09.2023.

Таким чином доводи апеляційної скарги Відповідача про наявність підстав до звільнення його від сплати 3% річних та інфляційних втрат є помилковими, а висновок суду першої інстанції про стягнення 55 079 479,98 грн основного боргу, 3 441 140,83 грн - 3 % річних, та 11 827 686,89 грн інфляційних втрат обґрунтованим.

Враховуючи наведені обставини, колегія суддів вважає доводи апеляційних скарг такими, що не базуються на обставинах, що підтверджуються матеріалами справи та не відповідають нормам чинного законодавства, у зв`язку з чим рішення господарського суду Полтавської області від 27.11.2024р. підлягає залишенню без змін.

Будь-яких порушень норм процесуального права в діях суду при ухваленні оспорюваного рішення, які в силу вимог ч. 3 ст. 277 ГПК України є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення - судовою колегією не встановлено.

Враховуючи відсутність підстав до скасування судового рішення, судові витрати по розгляду апеляційних скарг відносяться на заявників апеляційних скарг відповідно до вимог ст. 129 ГПК України, тобто на кожну особу, якою такі витрати понесені.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 271, 275, 276, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг", м. Київ та Товариства з обмеженою відповідальністю Маргаз, м. Полтава рішення Господарського суду Полтавської області від 27.11.2024 року у справі №917/1131/24- залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Полтавської області від 27.11.2024 року у справі №917/1131/24- залишити без змін.

Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, віднести на заявників апеляційних скарг.

Постанову може бути оскаржено до Верховного Суду у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня проголошення судового рішення або складання повного судового рішення.

Повний текст постанови підписано 28.02.2025

Головуючий суддя О.В. Стойка

Суддя Д.О. Попков

Суддя О.О. Радіонова