Рішення

від 14.11.2024 по справі 760/28105/23

СОЛОМ'ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Провадження №2/760/707/24

Справа №760/28105/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 листопада 2024 року Солом`янський районний суд м. Києва в складі

головуючої судді - Усатової І.А.,

за участю секретаря судового засідання - Зеленчука М.М.,

предстаника позивача - Мужика Л.І.,

представника відповідача - Кулачка Т.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Квадро.ЮА» про стягнення інфляційних втрат та трьох відсотків річних, суд, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом та просив стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Квадро.ЮА» на свою користь суму у розмірі 377 950,27 грн., з яких інфляційне збільшення: 326 948,81 грн., 3% річних: 51 001,40 грн., 3 779.50 грн. судового збору та 37 790,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що між товариством з обмеженою відповідальністю «Квадро.ЮД» (постачальник) та позивачем (покупець) 20.12.2021 укладено договір поставки №04-201227, згідно з умовами якого постачальник зобов?язується поставити, а покупець - прийняти та оплатити товар на умовах, в обсягах і кількості, зазначених в узгоджених і належним чином підписаних сторонами специфікаціях, які є невід?ємною частиною договору. Пункт 2.4 договору містить положення, згідно з яким постачальник зобов?язується поставити товар протягом 60 календарних днів з моменту оплати товару і надати разом з товаром видаткову накладну та інші документи, передбачені діючим законодавством України.

Позивач зазначив, що згідно із специфікацією №1 від 20.12.2021 до договору сторони узгодили поставку 4 позицій товару на загальну суму 1194 999,00 грн., в т.ч. ПДВ 199 166,50 грн. Покупець здійснив оплату товару на всю суму, що підтверджується квитанціями про оплату №719986503 від 20.12.2021 на суму 1173 000,00 грн. та №719948072 від 20.12.2021 на суму 21 999,00 грн. відповідно до виставлених йому рахунків.

Вказав, що поставка товару відбулась частково, зокрема постачальник надав покупцю товар на суму 21 999,00 грн., товар на решту суми не було поставлено, в силу чого покупець направив постачальнику листа вих.№1/14-22 від 14.06.2022, отриманий того ж дня відповідальною особою постачальника. Постачальник ТОВ «Квадро.ЮА» надало листа від 23.06.2022, в якому зазначило про можливість передачі решти товару до кінця липня 2022 року, однак після спливу цієї дати зобов?язання залишилось невиконаним. Наступним листом від 02.11.2022, на аналогічне звернення, постачальник повідомив покупця про можливість передачі товару до кінця грудня 2022 року, однак навіть після завершення вказаного місяця ніяких активних дій по поверненню коштів не здійснив. Покупець направив постачальнику листа-вимогу від 24.04.2023, в якому вказав про необхідність поставки решти товару у строк 7 календарних днів, однак той залишився без задоволення. Покупець 06.07.2023 повторно направив постачальнику листа-вимогу, у якому вимагав оплатити: - основну суму заборгованості у розмірі 1173 000,00 грн., - інфляційні втрати у розмірі 324 026,62 грн., - 3% річних у сумі 48 494,71 грн. Постачальником вказану вимогу задоволено частково, зокрема 01.08.2023 повернуто на рахунок покупця основну заборгованість у розмірі 1 173 000,00 грн.

Позивач пояснив, що період, за яких проводилось нарахування це період після завершення 60 днів від моменту оплати товару покупцем, тобто з 19.02.2022 до моменту її фактичного повернення постачальником на рахунок покупця, тобто до 01.08.2023, сума, на яку здійснюється нарахування - 1 173 000,00 грн.

Додатково позивач зазначає, що у своїх листах постачальник вказував, зокрема, що поставка товару відтерміновувалась, в тому числі, внаслідок дії форс-мажорних обставин., але строк поставки товару, як вже зазначалось, завершився 18.02.2022, тобто до початку військових дій з боку російської федерації. Акт російської військової агресії розпочався 24.02.2022, однак у 5-денний строк, передбачений п.8.2 договору, жодних повідомлень про форс-мажорні обставини із підтвердженнями з Торгово-промислової палати від постачальника нe надходило. Таким чином, у постачальника відсутні правові підстави на звільнення від відповідальності за порушення грошових зобов?язань внаслідок дії форс-мажорних обставин.

У зв`язку з вищевикладеним, просив позов задовольнити.

Позовна заява була зареєстрована в канцелярії суду 24.11.2023 та відповідно до ст. 33 ЦПК України було визначено склад суду.

27.11.2023 протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано головуючому судді Митрофановій АО.

Ухвалою судді Солом`янського районного суду м. Києва від 28.11.2023 відкрито загальне позовне провадження в справі та призначено підготовче засідання.

12.01.2024 до суду від представника відповідача надійшов відзив, де зазначено, що 20.12.2021 між позивачем та відповідачем дійсно було укладено відповідний договір поставки, згідно з умовами якого відповідач взяв на себе зобов?язання поставити позивачу відповідний товар загальною вартістю 1 194 999,00 грн. протягом шістдесяти календарних днів з моменту повної оплати даного товару. Вищезазначений товар позивач повністю сплатив 20.12.2021, але відповідач у зв?язку з незалежних від нього обставин лише частково виконав свій обов?язок щодо поставки відповідного товару, а саме відповідач 20.12.2021 здійснив поставку товару на суму 21 999,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № 660 від 20.12.2021. Відповідач 25.07.2023 отримав від позивача вимогу від 06.07.2023, якою позивач просив відповідача повернути відповідну суму попередньої оплати за непоставлений товар.

Представник відповідача, акцентує увагу на тому, що позивач та відповідач не домовлялися в Договорі поставки №04-201221 від 20.12.2021 щодо строку повернення суми попередньої оплати у разі нездійснення відповідачем поставки відповідного товару. 01.08.2023 відповідач у повному обсязі, а саме, в сумі 1 173 000,00 грн. повернув позивачу суму попередньої оплати за непоставлений товар, що підтверджується платіжною інструкцією № 2808 від 01.08.2022.

Також зазначив, що позивач та відповідач не домовлялися у договорі поставки №04-201221 про розмір процентів за користування грошовими коштами на підставі статей 536 та 693 Цивільного кодексу України, а в законі такий розмір процентів за користування коштами, отриманими у якості попередньої оплати за договором поставки, прямо не встановлений, а тому у відповідача відсутні правові підстави сплачувати проценти за користування чужими грошовими коштами.

Представник відповідача пояснив, що позивач набуває право на нарахування та стягнення з відповідача процентів та інфляційних витрат, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України лише після пред`явлення позивачем відповідачу вимоги про повернення суми попередньої оплати. Таку вимогу про повернення суми попередньої оплати позивач пред?явив відповідачу лише 25.07.2023, на підставі якої відповідач у семиденний строк, керуючись вимогами положень ч. 2 ст. 530 ЦК України, повернув позивачу суму попередньої оплати. Підстав для нарахування та стягнення з відповідача процентів та інфляційних витрат, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України немає, адже відповідач не порушував відповідного грошового зобов?язання з повернення суми попередньої оплати (таке зобов?язання було виконано у передбачений діючим законодавством України строк).

У зв`язку з вищевикладеним, просив відмовити у задоволенні позову.

24.01.2024 від представника позивача надійшла відповідь на відзив, де зазначено, що доводи відповідача є безпідставними, його правова позиція ґрунтується на хибному трактуванні норм чинного законодавства. Пояснив, що правовідношення, в якому у зв`язку із фактичним закінченням строку поставки у відповідача (постачальника, продавця) виникло зобов`язання повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) відповідно до частини другої статті 693 ЦК України, є грошовим зобов`язанням, а тому відповідно на нього можуть нараховуватися інфляційні втрати та 3% річних на підставі частини другої статті 625 цього Кодексу.

05.02.2024 протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано головуючому судді Кушнір С.І.

07.02.2024 до суду від представника відповідача надійшли заперечення на відповідь позивача на відзив, де зазначено, що доводи та посилання позивача, викладені у його відповіді на відзив, вважає абсолютно безпідставними та такими, що не заслуговують на увагу. Позивачем здійснено відповідні нарахування інфляційних втрат та 3% річних починаючи з 19.02.2022, тобто з наступного дня після закінчення строку поставки, а саме: 18.02.2022 , та відсутні посилання на докази пред?явлення ним вимоги відповідачу повернути попередню оплату, спираючись саме на автоматичне виникнення у відповідача обов?язку повернути суми попередньої оплати з наступного дня після закінчення строку поставки товару. Після закінчення строку поставки спірного товару відповідач пропонував позивачу повернути суму попередньої оплати, але позивач категорично заперечував проти повернення йому суми попередньої оплати та наполягав саме на передачі йому оплаченого товару, що підтверджується листом позивача №1/14-22 від 14.06.2022, вимогою позивача від 24.04.2023, І лише тільки у вимозі від 06.07.2023 (яка була отримана відповідачем 25.07.2023 та повністю виконана відповідачем 01.08.2023) було сформовано вимогу про повернення відповідної суми попередньої оплати. Враховуючи викладене, оскільки вимоги відповідачу щодо відмови в подальшому від отримання спірного товару та про повернення суми попередньої оплати після закінчення строку поставки спірного товару пред?явлено не було, за відповідачем зберігався саме первісний обов?язок - щодо поставки спірного товару та грошове зобов?язання з повернення суми попередньої оплати, як це передбачено ч. 2 ст. 693 ЦК України у відповідача автоматично не виникло, у зв?язку із чим можна дійти висновку про те, що в період, протягом якого позивачем здійснено нарахування інфляційних втрат (березень 2022 - липень 2023) та 3% річних (19.02.2022 до 01.08.2023) у відповідача грошового зобов?язання з повернення суми попередньої оплати не існувало, а тому підстав для здійснення нарахувань інфляційних втрат та 3% річних за правилами ст. 625 ЦК України у позивача були відсутні.

03.04.2024 протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано головуючому судді Усатовій І.А.

Протокольною ухвалою суду від 30.09.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні представник позивача просив задовольнити позов у повному обсязі.

У судовому засіданні представник відповідача просив відмовити у задоволенні позову.

Суд, заслухавши сторін, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

20 грудня 2021 року між Товариство з обмеженою відповідальністю «КВАДРО.ЮА», в особі директора Олійника Ореста Зеновійовича, що діє на підставі статуту та ОСОБА_1 укладено договір поставки №04-201221.

Пунктом 1.1 договору встановлено, що постачальник зобов`язується поставити, а покупець - прийняти та оплатити товар на умовах, в обсягах і кількості, зазначених в узгоджених і належним чином підписаних сторонами специфікаціях, які є невід`ємною частиною договору. Сторони застосовують до даного договору умову поставки EXW - франко-завод: м. Київ, вул. Нижньоключова, 14, відповідно до «ІНКОТЕРМС» в редакції 2010 року, які застосовуються із урахуванням особливостей, пов`язаних із внутрішньодержавним характером цього договору, а також тих особливостей, що випливають із умов цього договору.

Відповідно до п.1.2 право власності на товар переходить до покупця з моменту підписання уповноваженими представниками сторін видаткової накладної, яка засвідчує факт передачі товару.

Відповідно до п.2.1. постачальник зобов`язується прийняти від покупця замовлення на поставку товару та погодити його і здійснити поставку, згідно базису визначеного сторонами відповідно до п.1.1

Пунктами 2.2.та 2.3 даного договору передбачено, що замовлення покупця повинне містити асортимент та кількість товару та надсилатися попередньо для обговорення з постачальником у формі, що дозволяє зафіксувати замовлення, будь-яким можливим способом: по електронній пошті або за допомогою месенджерів, на адреси та / або номера постачальника, зазначені в договорі, ціна, асортимент та інші характеристики товарів, що постачаються, визначаються у специфікації та видатковій накладній, які мають відповідати замовленню.

Як вбачається з п.п.2.4.та 2.5 постачальник зобов`язується поставити товар протягом 60 (шістдесяти) календарних днів з моменту оплати товару і надати разом з товаром видаткову накладну та інші документи, передбачені діючим законодавством України. Товар постачається згідно з установленими нормами відвантаження у тарі та упаковці, яка забезпечує її збереження під час транспортування та вантажно-розвантажувальних робіт, або в упаковці, що передбачена виробником.

Відповідно до п.6 за невиконання або неналежне виконання своїх обов`язків за цим договором та додатками до нього сторони несуть відповідальність згідно з положеннями цього договору, додатків до нього, а у частині, що ними не врегульована - згідно з чинним законодавством України. Сторони не несуть відповідальності за порушення своїх зобов`язань за цим договором, якщо воно сталося не з їх вини або з підстав, передбачених п. 8.1 цього договору. Сторони несуть повну майнову відповідальність за збитки, що сталися внаслідок невиконання або неналежного виконання сторонами зобов`язань за даним договором. Якщо покупець відмовився від отриманого товару або його частини, він зобов`язаний забезпечити схоронність цього товару і протягом 1-го календарного дня повідомити про це постачальника. У цьому разі повернення отриманого товару або його частини проводиться за рахунок покупця. Постачальник, ні за яких умов, не несе відповідальності за будь-які збитки, пов`язані з використанням або неможливістю використання придбаного обладнання

Пунктом 8 передбачено, що при настанні стихійних явищ природного характеру (землетруси, повені, урагани, руйнування в результаті блискавки тощо), лиха техногенного та антропогенного походження (вибухи, пожежі та ін.), обставин соціального, політичного та/або міжнародного походження (військові дії, оголошена чи неоголошена війна, повна або часткова військова мобілізація, громадянські заворушення, епідемії, збройні зіткнення/конфлікти або їх загроза, страйки, діяльність незаконних збройних формувань, антитерористичні операції, обмеження комендантської години, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємства, бойкоти, блокади, ембарго, інші санкції, зокрема міжнародні, або дії державних органів / протиправні дії третіх осіб), які об`єктивно впливають на виконання зобов`язань за договором, дію яких неможливо було передбачити та/або робить неможливим виконання зобов`язань за цим договором повністю або частково, сторони звільняються від відповідальності за невиконання своїх зобов`язань пропорційно часу дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Сторона, для якої наступили форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), зобов`язана протягом не більш ніж п`яти календарних днів з моменту їх настання або припинення повідомити у письмовій формі іншу сторону. Факт настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) повинен бути підтверджений відповідним документом, виданим Торгово-промисловою палатою або іншим уповноваженим органом. Якщо форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) тривають понад тридцять календарних днів, сторони можуть виступити з ініціативою про розірвання Договору. Неповідомлення та/або несвоєчасне повідомлення про форс-мажорні обставини. та/або ненадання підтверджуючого документа звільняє сторону права посилатися на форс-мажорні обставини як на підставі звільнення від відповідальності.

У відповідності до п. 9 цей договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та діє до 31 грудня 2022 року, а в частині виконання взаємних зобов`язань - до їх повного та належного виконання сторонами. Якщо жодна зі сторін не повідомить іншу сторону у письмовій формі за 30 (тридцять) календарних днів до завершення строку дії цього договору про припинення його дії, то він вважається продовженим на кожний наступний календарний рік. Кількість таких автопролонгацій є необмеженою у часі. Дія цього договору може бути припинена за письмовою вимогою однієї із сторін, заявленою не менш як за 30 календарних днів до запланованої дати припинення дії договору за умови виконання сторонами усіх своїх зобов`язань за цим договором, що виникли до дати направлення письмової вимоги. Невиконані станом на дату припинення дії договору зобов`язання сторін залишаються чинними до їх повного виконання.

Сторони погоджуються, що при виконанні умов цього Договору документообіг між сторонами може здійснюватися у електронному вигляді з використанням електронного підпису у відповідності до Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг».

Згідно специфікації №1 від 20.12.2021 до договору № 04-201221 від 20.12.2021 всього повинно бути поставлено найменувань товару 4 одиниці, а саме: сількогосподарський мультикоптер моделі AGRAS T30 (CE), акукумулятор Agras T30 Intelliget Battery, зарядний пристрій для заряджання акумуляторів ТЗО Intelliget battery charger, квадрокоптер DJI Mini 2 Fly More Combo (EU) на суму 1194999 грн.

Згідно квитанцій про оплату № 119986503 від 20.12.2021 та №119948072 від 20.12.2021 позивачем перераховано відповідачу 1173000 грн та відповідно 21999 грн з призначенням платежу: оплата згідно рахунку №383 від 20.12.2021.

Вбачається, що позивачем 20.12.2021 повністю оплачено вартість товару.

Судом встановлено та підтверджено сторонами, що поставка товару відбулася частково, постачальник надав покупцю товар на суму 21999 грн.

Як вбачається з матеріалів справи листом №1/14-22 від 14.06.2022 позивач просив повідомити дату повного виконання договору, з направленням відповіді електронним та поштовим зв`язком, яка отримана відповідачем 14.06.2022 .

Згідно листа від 23.06.2022 ТОВ «Квадро.ЮА» зазначило про можливість передачі залишку товару до кінця липня 2022 року, з посиланням на (1).

Згідно листа від 02.11.2022 ТОВ «Квадро.ЮА» зазначило про можливість передачі залишку товару до кінця грудня 2022 року, з посиланням на ті ж обставини.

24.04.2023 позивач направив вимогу у якій зазначив, що з огляду на вищенаведене вимагає від постачальника виконати зобов`язання за договором, а саме поставити вищеперерахований товар протягом 7 днів.

06 липня 2023 року позивач направив вимогу у якій зазначив, що з огляду на вищенаведене станом 06 липня 2023 просить повернути основну суму заборгованості у розмірі 1173 000,00 грн, - інфляційні втрати у розмірі 324 026,62 грн, - 3% річних у сумі 48 494,71 грн.

Як вбачається, вказану вимогу задоволено частково, зокрема, 01.08.23 повернуто на рахунок позивача основну заборгованість у розмірі 1 173 000,00 грн.

Позивач з посиланням на ст. 625 ЦК України просить стягнути з відповідача суму інфляційного збільшення та 3% річних за період - після завершення 60 днів від моменту оплати товару покупцем (п 2.4) договору, тобто з 19.02.2022 до моменту її фактичного повернення постачальником на рахунок покупця, тобто до 01.08.2023, на суму 1173000 грн, зазначає, що на суму попередньої оплати за товар можливе нарахування інфляційних та трьох відсотків річних.

Позивач зазначає, що грошове зобов`язання виникло після завершення 60 днів від моменту оплати товару покупцем, тобто з 19.02.2022.

На що суд зазначає наступне.

Згідно з частиною першою статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначено частиною другою вказаної статті.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (стаття 5 ЦПК України).

За змістом частини третьої статті 11 та частини першої статті 13 ЦК України вбачається, що цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. Цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

Законодавець у частині першій статті 509 ЦК України визначив зобов`язання як правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію, зокрема, сплатити гроші, або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно із частиною другою статті 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Цивільне зобов`язання передбачає наявність обов`язку боржника відносно кредитора, якому кореспондується право кредитора вимагати у боржника виконання відповідного обов`язку, і таке зобов`язання в силу частин другої та третьої статті 11 ЦК України може виникати на підставі договорів та інших правочинів, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інших юридичних фактів, безпосередньо з актів цивільного законодавства тощо.

Частиною другою статті 4 ЦК України передбачено, що основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України.

Статтею 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та закону, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У силу статті 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання, при якому сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено умовами договору, актами цивільного законодавства тощо.

Згідно із частиною 1 статті 548 ЦК України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

У відповідності до ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Положеннями ст. 611 ЦК передбачено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно зі статтею 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до норм статей 6 та 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ч. 1 ст. 655 Цивільного кодексу України).

За положеннями статті 662 Цивільного кодексу України, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Частиною першою статті 664 Цивільного кодексу України передбачено, що обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Відповідно до статті 689 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу. Покупець зобов`язаний вчинити дії, які відповідно до вимог, що звичайно ставляться, необхідні з його боку для забезпечення передання та одержання товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.

Покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу (частина перша статті 691 Цивільного кодексу України).

Статтею 692 ЦК України визначено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до частини першої статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина друга статті 712 ЦК України).

Вирішуючи питання щодо можливості нарахування інфляційних втрат та 3 % річних, суд виходить з такого.

У силу положення статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною другою статті 625 ЦК України визначено обов`язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відтак, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, та 3 % річних від простроченої суми.

У кредитора згідно з частиною другою статті 625 ЦК України є право вимоги до боржника щодо сплати інфляційних втрат та 3 % річних за період прострочення в оплаті основного боргу.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 07 квітня 2020 року у справі № 910/4590/19 (провадження № 12-189гс19) зобов`язання зі сплати інфляційних втрат та 3 % річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про їх сплату є додатковою до основної вимоги (пункт 43 постанови).

Судом встановлено, що за своєю правовою природою укладена сторонами угода є договором поставки, відносини сторін за яким регулюються, зокрема, положеннями статей 655, 662, 663, 693, 712 ЦК України.

Виходячи із системного аналізу вимог чинного законодавства аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося (висновок про застосування норм права, викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21 лютого 2018 року у справі № 910/12382/17).

Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення.

З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному, заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) та № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18), від 13 листопада 2019 року у справі № 922/3095/18 (провадження № 12-105гс19), від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19).

За змістом статей 509, 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати. Ці висновки узгоджуються з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, висловленими у постановах від 11 квітня 2018 року у справі № 758/1303/15-ц (провадження № 14-68цс18) та від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18).

Тобто правовідношення, в якому у зв`язку із фактичним закінченням строку поставки у відповідача (постачальника, продавця) виникло зобов`язання повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) відповідно до частини другої статті 693 ЦК України, є грошовим зобов`язанням, а тому відповідно на нього можуть нараховуватися інфляційні втрати та 3 % річних на підставі частини другої статті 625 цього Кодексу.

У силу положень статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Слід зазначити, що стаття 625 розміщена у розділі І «Загальні положення про зобов`язання» книги п`ятої ЦК України та визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання. Приписи розділу І книги п`ятої ЦК України поширюють свою дію на всі види грошових зобов`язань, у тому числі як на договірні зобов`язання (підрозділ 1 розділу III книги п`ятої ЦК України), так і на недоговірні зобов`язання (підрозділ 2 розділу III книги п`ятої цього Кодексу).

При цьому у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Не є таким винятком із загального правила випадок, коли покупець має право вимагати повернення суми попередньої оплати на підставі частини другої статті 693 ЦК України.

З огляду на таку юридичну природу правовідносин сторін як грошових зобов`язань на них поширюється дія положень частини другої статі 625 ЦК України.

Зазначене узгоджується з правовою позицією ВП ВС, викладеною у постанові від 22.09.2020, справа № 918/631/19.

Суд не погоджується з доводами позивача про те, що відповідач прострочив своє грошове зобов`язання з повернення суми попередньої оплати у зв`язку із фактичним закінченням строку поставки, вважає, що порушення грошового зобов`язання могло виникнути після отримання вимоги від 06.07.2023, оскільки з вимогою про повернення суми, що була сплачена згідно договору поставки, в частині невиконаній згідно договору, позивач звернувся саме 06.07.2023, вказана вимога була задоволена відповідачем у семиденний термін з моменту отримання вимоги, а саме 01.08.2023, що не заперечувалося сторонами.

Як встановлено вище, до 06.07.2023 позивач наполягав на повному виконанні умов договору, а саме поставити товар згідно договору.

Окремо суд зазначає, позивач просить стягнути суму боргу з урахування інфляції та трьох відсотків річних, посилаючись на те, що сплачена за договором сума є попередньою оплатою, водночас встановлено, що сплачена сума є 100% вартістю товару, та сплачена згідно п.5.4 вищевказаного договору, яким передбачено, що розрахунки між сторонами здійснюються на умовах передоплати, шляхом перерахування 100% вартості відповідного товару на поточний рахунок постачальника, у строк до 31.12.2021.

Виходячи з вищевикладеного суд зазначає, що з точки зору закону та укладеного договору сума, що була сплачена за даним договором не є попередньою оплатою (авансом).

Відповідно до частини 1 статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Під захистом легітимного інтересу розуміється відновлення можливості досягнення прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом.

Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.

Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження позивача про порушення було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Отже, захисту підлягає наявне законне порушене право (інтерес) особи, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав чи інтересів та звернулася за таким захистом до суду. Тому для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право (інтерес), і чи це право (інтерес) порушено відповідачем.

Суд констатує відсутність порушеного права позивача, а відтак відсутні підстави для задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 4,5,11,13,16, 509, 525-526, 530, 533-535, 538, 548, 599, 610-612, 625, 655, 662-664, 689, 692-693, 712 ЦК України, ст.ст. 3, 4, 10, 13, 76-82, 89, 141, 259, 263-265, 268, 272, 273 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: Усатова І.А.