Постанова

від 13.02.2025 по справі 904/11028/15

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.02.2025 року м.Дніпро Справа № 904/11028/15

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Верхогляд Т.А. (доповідач)

суддів: Іванова О.Г., Паруснікова Ю.Б.,

секретар судового засідання: Зелецький Р.Р.

представники сторін:

від кредитора: Васюта К.С., представник АТ "Державний експортно-імпортний банк України";

від кредитора: Романів І.Б., представник ТОВ "Артур";

арбітражний керуючий: Носенко Т.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Артур" на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 03.07.2024 у справі №904/11028/15 (суддя Первушин Ю.Ю.)

за заявою Фізичної особи - підприємця Петренко Валерія Миколайовича, с.Бережинка, Кіровоградська область

до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "МіК", с.Надеждівка, Криворізький район, Дніпропетровської області, (код ЄДРПОУ 19096149).

про визнання банкрутом,-

ВСТАНОВИВ:

09.06.2020 року до господарського суду надійшла заява забезпеченого кредитора АТ "Державний Експортно-імпортний банк України" від 05.06.2020 року про звернення стягнення на заставне майно, в якій, з урахуванням заяви про уточнення, банк просив суд постановити відповідну ухвалу про звернення стягнення на заставне майно, визначити спосіб звернення стягнення на заставне майно, належне ТОВ "Мік", шляхом продажу в процедурі виконавчого провадження на підставі ухвали господарського суду з визначенням початкової ціни продажу в межах виконавчого провадження на підставі оцінки майна, проведеної суб`єктом оціночної діяльності. Ухвалу суду заявник просив оформити у відповідності до вимог статті 4 Закону України "Про виконавче провадження".

В обґрунтування заяви забезпечений кредитор АТ "Укрексімбанк" посилався на вимоги частин 5, 6, 8 статті 41 КУзПБ та зазначав, що у даній справі сплив строк дії мораторію. Також в заяві АТ "Укрексімбанк" зазначав, що порядок проведення реалізації активів банкрута прописано в Кодексі України з процедур банкрутства, а саме -через електронні аукціони за принципами системи ProZorro.

За змістом уточненої заяви представник забезпеченого кредитора вказував, що заява від 05.06.2020 знаходиться на розгляді суду тривалий час, достатній для встановлення всіх необхідних обставин та прийняття судом відповідного рішення. Строк процедури розпорядження майном боржника триває понад сім років, заставне майно втрачає своєї цінності та не використовується. Для недопущення знецінення майна та задля забезпечення вимог заставного кредитора є необхідність просити суд надати дозвіл на реалізацію заставного майна.

Також в заяві заставний кредитор навів посилання на перелік договорів іпотеки та застави, навів перелік заставного майна.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 03.07.2024 у цій справі, зокрема, заяву забезпеченого кредитора Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" (за вх. №24997/20 від 09.06.2020) з урахуванням уточнень (вх. суду 38507/23 від 02.08.2023) про звернення стягнення на заставне майно у справі №904/11028/15 - задоволено частково; надано дозвіл Акціонерному товариству "Державний експортно-імпортний банк України" (вулиця Антоновича, 127, місто Київ, 03125; ідентифікаційний код: 00032112) в рахунок погашення визнаних ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 22.06.2017 по справі №904/11028/15 грошових вимог кредитора у справі про банкрутство №904/11028/15, забезпечених заставою за Генеральною угодою №5711N1 від 02.02.2011, Іпотечним договором №5711Z1 від 02.02.2011, Договором застави №5711Z22 від 02.02.2011, Договором застави №5711Z25 від 27.05.2011, Договором застави №5711Z49 від 25.10.2011, Договір застави №5712Z13 від 12.04.2012, Договором застави №5712Z30 від 18.06.2012, на звернення стягнення на заставне майно, що належить боржнику Товариству з обмеженою відповідальністю "МіК", с.Надеждівка, Криворізький район, Дніпропетровської області, (код ЄДРПОУ 19096149); в іншій частині заяви Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" - відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, Акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України" подало апеляційну скаргу на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 03.07.2024 у справі №904/11028/15, в якій просить оскаржувану ухвалу скасувати в частині відмови в оформленні ухвали про надання згоди АТ "Державний експортно-імпортний банк України" про звернення стягнення на майно боржника ТОВ "МіК" у відповідності до вимог статті 4 Закону України "Про виконавче провадження"; постановити нову ухвалу, якою заяву АТ "Державний експортно-імпортний банк України" від 05.06.2020 про звернення стягнення на заставне майно ТОВ "МіК" згідно переліку, задовольнити в повному обсязі, та змінити резолютивну частину ухвали, виклавши її в редакції апеляційної скарги; в інший частині ухвалу суду залишити без змін.

В обґрунтування апеляційної скарги АТ "Укрексімбанк" зазначає, що:

- забезпечені вимоги кредитора АТ "Укрексімбанк" є такими, на які станом на поточну дату не поширюється дія мораторію, введеного ухвалою господарського суду Дніпропетровської області, та який сплив автоматично;

- фактично Законом України "Про виконавче провадження" наділено орган виконавчої служби на виконання рішень суду по господарських справах, включаючи справи про банкрутство;

- отримання забезпеченим кредитором дозволу на реалізацію майна чи звернення стягнення на майно боржника, яке перебуває у заставі такого кредитора, на підставі ухвали суду вважається таким, що відбулось в межах провадження у справі про банкрутство та з дотриманням принципу повноти судового контролю у процедурі банкрутства. В свою чергу спосіб реалізації такого звернення може бути будь-який в межах вимог чинного законодавства та не обмежується.

Скаржник вважає, що реалізації заставного майна, при отриманні дозволу на звернення стягнення, в межах примусового виконання судового рішення шляхом реалізації на прилюдних торгах за початковою ціною, що визначена суб`єктом оціночної діяльності, повністю відповідає приписам КУзПБ, чинному законодавству та судовій практиці Верховного Суду не суперечить.

Наголошує, що судова практика свідчить про встановлення судами способів реалізації, та посилається на ухвалу господарського суду Черкаської області та на ухвалу господарського суду Донецької області, яка постановою апеляційного суду залишена без змін.

Також скаржник посилається на висновки Верховного Суду, що викладені у постанові від 26.01.2023 у справі 910/21981/16, відповідно до яких неможливо звернення стягнення на заставлене майно поза межами справи про банкрутство та без ухвали суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство; про те, що будь-яке відчуження майна боржника, зокрема того, що знаходиться в заставі, здійснюється з нагляду розпорядника майна та вирішується виключно господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство.

При цьому, КУзПБ не містить обмежень, які б вказували на реалізацію процедур продажу майна боржника лише в процедурі ліквідації або санації та не може бути застосований у процедурі розпорядження майном боржника.

На переконання апелянта, логікою норм КУзПБ заставний кредитор, вимоги якого забезпечені заставою, має право на звернення стягнення на таку заставу після спливу мораторію саме в порядку звернення до суду, тобто певні обов`язкові дії, виконання яких кредитором передує зверненню стягнення на заставу/іпотеку в звичайній процедурі звернення стягнення (не в процедурі банкрутства), а саме - направлення вимог, тощо, в процедурі банкрутства не вимагається. Тобто, після спливу дії мораторію, заставний кредитор наділяється правом на звернення до суду, який розглядає справу про банкрутство, за отриманням дозволу на звернення стягнення на заставне майно боржника.

При цьому, за загальними правилами, спосіб звернення стягнення обирає виключно заставний кредитор, враховуючи загальні положення Закону України "Про іпотеку" та Закону України "Про заставу", а не суд, який розглядає відповідну заяву заставного кредитора.

Апелянт вважає, що суд своєю відмовою оформити ухвалу у відповідності до вимог статті 4 Закону України "Про виконавче провадження", фактично звузив права заставного кредитора у визначенні способу реалізації, створив умови для нових судових процесів, які можуть виникнути під час продажу майна на стадії розпорядження майном по процедурі, визначеній для продажу майна у процедурі ліквідації або за допомогою вчинення виконавчого напису нотаріуса, спосіб якого вартісний і який може бути скасований судом.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Артур" також подало апеляційну скаргу на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 03.07.2024 у справі №904/11028/15, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу в частині часткового задоволення заяви забезпеченого кредитора Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" (з урахуванням уточнень) про звернення стягнення на заставне майно у справі №904/11028/15 та ухвалити нове рішення, яким відмовити Акціонерному товариству "Державний експортно-імпортний банк України" у наданні дозволу в рахунок погашення визнаних судом грошових вимог кредитора у справі про банкрутство №904/11028/15, забезпечених заставою за Генеральною угодою №5711N1 від 02.02.2011, Іпотечним договором №5711Z1 від 02.02.2011, Договором застави №5711Z22 від 02.02.2011, Договором застави №5711Z25 від 27.05.2011, Договором застави №5711Z49 від 25.10.2011, Договір застави №5712Z13 від 12.04.2012, Договором застави №5712Z30 від 18.06.2012, визнаних ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 22.06.2017 по справі №904/11028/15, на звернення стягнення на заставне майно, що належить боржнику Товариству з обмеженою відповідальністю "МіК".

В обґрунтування апеляційної скарги Товариство з обмеженою відповідальністю "Артур" зазначає, що суд, частково задовольняючи вимоги кредитора, порушив принцип черговості та пропорційності задоволення сукупності кредиторських вимог, нівелюючи намагання щодо відновлення платоспроможності боржника та виваженого переходу до процедури санації боржника, сприяючи до задоволення забезпечених вимог банку через перебування виробничого обладнання боржника під контролем третіх осіб та систематичну протидію будь-яким спробам засновників, представників й кредиторів ТОВ "МіК" витребувати вказане майно з чужого незаконного володіння.

Апелянт наголошує, що підтримує санацію боржника та усі дії, спрямовані на відновлення платоспроможності боржника, виявлення, витребування та захист його майна, відновлення виробництва продуктів харчування у місті Трускавець Львівської області, поступове погашення (реструктуризацію) кредиторських вимог.

Однак, якщо боржника буде визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, задоволення вимог кредиторів відбудеться за рахунок реалізації майна, яке увійде до ліквідаційної маси, що дасть змогу справедливо задовольнити вимоги усіх кредиторів саме в межах наявних активів боржника з урахуванням правил черговості, встановлених КУзПБ.

На переконання скаржника реалізація майна боржника можлива лише після визнання боржника банкрутом, відкриття ліквідаційної процедури, призначення ліквідатора, який уповноважений організувати продаж майна банкрута через електронну торгову систему.

Скаржник вказує, що реалізація майна боржника у межах процедури розпорядження майном не передбачена Кодексом України з процедур банкрутства. Більше того, розпорядник майна не наділений повноваженнями щодо продажу майна боржника відповідно до частини 3 статті 44 Кодексу. Тому звернення стягнення на заставне майно боржника шляхом його реалізації на стадії розпорядження майном є незаконним.

Апелянт звертає увагу суду, що 20.07.2023 зборами кредиторів ТОВ "МіК" прийнято рішення розглянути питання щодо наступної процедури у справі про банкрутство ТОВ "МіК" після проведення інвентаризації та оцінки майна ТОВ "МіК" та актуалізації аналізу фінансово-майнового стану боржника. За таке рішення проголосувала й представниця AT "Укрексімбанк", яка підтримала пропозицію представника ТОВ "Дніпроолія". Тобто, надання згоди на звернення стягнення на майно ТОВ "МіК", яке є предметом забезпечення вимог АТ "Укрексімбанк", є передчасним, оскільки суперечить рішенню, прийнятому АТ "Укрексімбанк" та іншими кредиторами 20.07.2023, унеможливлює ефективне завершення процедури розпорядженням майном та перехід до процедури санації ТОВ "МіК", нівелює будь-які намагання ТОВ "МіК" і кредиторів щодо вироблення взаємовигідного способу врегулювання кредиторських вимог, робить безальтернативною ліквідацію ТОВ "МіК", що суперечить інтересам ТОВ "Артур" та інших добросовісних кредиторів ТОВ "МіК".

За доводами скаржника, АТ "Укрексімбанк" не подавало заяву про повну або часткову відмову від забезпечення своїх вимог до ТОВ "МіК". Тобто, АТ "Укрексімбанк" є тільки забезпеченим кредитором, оскільки вимоги АТ "Укрексімбанк" повністю забезпечені заставою майна ТОВ "МіК".

АТ "Укрексімбанк" згідно відзиву на апеляційну скаргу ТОВ "Артур" просить відмовити у задоволенні цієї апеляційної скарги. В обґрунтування зазначає, що у своїх запереченнях ТОВ "Артур" вказує на непогодження з визнаними у справі вимогами АТ "Укрексімбанк" і визначенням їх черговості, просить по суті переглянути повторно грошові вимоги банку, що не передбачено вимогами ні процесуального законодавства, ні спеціального законодавства з питань банкрутства.

На переконання банку, у зв`язку з тим, що ТОВ "Артур" по суті просить повторно здійснити розгляд питання, яке вже було розглянуто судом (питання щодо розміру, характеру та черговості задоволення вимог банку вирішено ухвалою господарського суду Дніпропетровської області у цій справі від 22.06.2017, яка не оскаржена, не скасована, є чинною та обов`язковою до виконання), зазначені дії кредитора є зловживанням процесуальними правами в розумінні пункту 1 частини 2 статті 43 ГПК України та поданий процесуальний документ має бути залишений судом без розгляду в силу приписів частини 3 статті 43 ГПК України.

Також банк вважає, що посилання ТОВ "Артур" на можливість відновлення платоспроможності підприємства і про вчинення дій по розшуку майна, не відповідають дійсності, оскільки вже на протязі 8 років повідомляється про можливість відновити платоспроможність на підставі інвесторів, але на протязі 8 років жодний інвестор не надав згоди і не підтвердив свою платоспроможність.

З огляду на відсутність можливості відновити платоспроможність і постійне вчинення дій боржника по перешкоджанню проведенню інвентаризації, банк вважає найдієвішим способом захистити права АТ "Укрексімбанк" є надання дозволу на продаж заставного майна АТ "Укрексімбанк", оскільки на протязі восьми років тільки збільшується витрати по даній справі і жодних погашень кредиторських вимог саме боржником ТОВ "МіК" не відбулося.

Банк наголошує, що дія мораторію, введеного ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 27.01.2016, на задоволення забезпечених вимог кредиторів за рахунок майна боржника, яке є предметом забезпечення, автоматично припинилася на підставі частини 8 статті 41 КУзПБ. Отже, забезпечені вимоги кредитора АТ "Укрексімбанк" є такими, на які станом на поточну дату не поширюється дія мораторію, введеного ухвалою господарського суду Дніпропетровської області.

При цьому, наявність забезпечення виконання грошового зобов`язання у вигляді застави/іпотеки надає такому кредитору певні особливості у статусі і обсязі протягом процедур банкрутства порівняно з іншими кредиторами боржника.

Відзив на апеляційну скаргу АТ "Укрексімбанк" учасниками справи не надано.

Згідно з протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 17.07.2024 для розгляду справи визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя доповідач: Верхогляд Т.А., судді: Іванов О.Г., Парусніков Ю.Б.

У судовому засіданні 13.02.2025 оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Обговоривши доводи апеляційних скарг, дослідивши докази, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів доходить до висновку, що обидві апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Встановлено судом, що ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 27.01.2016 порушено провадження у справі про банкрутство ТОВ "МіК", введено мораторій на задоволення вимог кредиторів в порядку, передбаченому статтею 19 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 22.06.2017 по справі №904/11028/15 суд визнав грошові вимоги ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" у сумі 2 756, 00 грн (1 черга задоволення); 3 030 130, 16 грн (4 черга задоволення); 12 922 096, 91 грн (6 черга задоволення). Окремо було внесено до реєстру грошові вимоги кредитора ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України", які забезпечені заставою у розмірі 27 906 900,00 грн. Даною ухвалою також визначено розмір та перелік усіх визнаних судом вимог кредиторів, що підлягають внесенню розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів.

Цією ухвалою призначено підсумкове засідання суду для вирішення питання про санацію боржника, чи про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, чи припинення провадження у справі про банкрутство.

Станом на день розгляду заяви забезпеченого кредитора справа перебувала на стадії розпорядження майном з 2016 року, протягом цього часу комітетом кредиторів рішення щодо наступної судової процедури (перехід до ліквідаційної процедури або введення процедури санації) не прийнято.

До матеріалів справи аналіз фінансово-господарського стану боржника не подано, інвентаризація майна боржника до теперішнього часу розпорядником майна не завершена.

Провадження у справах про банкрутство регулюється Кодексом України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ), Господарським процесуальним кодексом України (далі - ГПК України), іншими законодавчими актами України.

За визначенням статті 1 КУзПБ забезпеченими кредиторами є кредитори, вимоги яких до боржника або іншої особи забезпечені заставою майна боржника.

Відповідно до частин 1, 2 статті 41 КУзПБ мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), строк виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов`язань та зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію.

Мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з відкриттям провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Ухвала є підставою для зупинення вчинення виконавчих дій. Про запровадження мораторію розпорядник майна повідомляє відповідному органу або особі, яка здійснює примусове виконання судових рішень, рішень інших органів, за місцезнаходженням (місцем проживання) боржника та місцезнаходженням його майна.

Згідно з абзаців 1, 2 частини 8 статті 41 КУзПБ дія мораторію припиняється з дня закриття провадження у справі про банкрутство. Щодо задоволення забезпечених вимог кредиторів за рахунок майна боржника, яке є предметом забезпечення, дія мораторію припиняється автоматично після спливу 170 календарних днів з дня введення процедури розпорядження майном, якщо господарським судом протягом цього часу не було винесено постанову про визнання боржника банкрутом або ухвалу про введення процедури санації.

Як вбачається з матеріалів справи, між АТ "Укрексімбанк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "МіК" укладено низку кредитних договорів з додатковими угодами до них, а саме - Генеральну угоду № 5711N1 від 02.02.2011, в рамках вказаної Генеральної угоди між боржником та кредитором АТ "Укрексімбанк" було укладено: кредитний договір № 5711К2 від 02.02.2011, кредитний договір № 5711К10 від 23.06.2011, кредитний договір № 5713К10 від 18.04.2013.

В забезпечення виконання зобов`язань за кредитними договорами між АТ "Укрексімбанк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "МіК" укладено Іпотечий договір №5711Z1 від 02.02.2011, Договір застави №5711Z22 від 02.02.2011, Договір застави №5711Z25 від 27.05.2011, Договір застави №5711Z49 від 25.10.2011, Договір застави №5712Z13 від 12.04.2012 та Договір застави №5712Z30 від 18.06.2012.

За вказаними договорами в заставу банку передано наступне майно:

- нежитлові будівлі, площею 2 820,2 кв.м. (котельня 1Г - 157,6 кв.м., адміністративно - побутовий корпус 3А - 525,6 кв.м., головний виробничий корпус 1Б -2061,2 кв.м, насосна станція протипожежного використання 1Д - 45,8 кв. м, прохідна 1В - 30,0 кв.м.) та земельна ділянка площею 0,7294 Га, державний акт на право власності на земельну ділянку ЯА №206393 від 28.01.2005, кадастровий номер земельної ділянки 4611500000:07:004:0020, що знаходиться за адресою: місто Трускавець, вулиця Стебницького, будинок 73;

- виробниче обладнання в кількості 26 одиниць, а саме: Автомат для фасовки в стаканчики, Вакуум-випарна установка "Виганд"-2000, Вакуумний кристалізатор "Виганд"-2000, Гомогенізатор А 1-ОГ2М, Двухконтурна станція безрозбірної мийки, Кліпсатор КН-26, Кліпсатор КН-26 (2), Котел водогрійний ТНР 940 IN с армат., Котел паровий середнього тиску тип ТНS 32 з арматурою, Котел паровий середнього тиску тип -ТНS 32 з арматурою, Пакувальний автомат BLK 95, Пастеризаційно-охолоджувальна установка ПО У10, Пастеризаційно-охолоджувальна установка ПО У5, Резервуар для нагріву та охолодження молока, V10000, Резервуар для нагріву та охолодження молока, V10000, Резервуар для нагріву та охолодження молока, V10000, Резервуар для нагріву та охолодження молока, V10000, Резервуар для нагріву та охолодження молока, V3000. Резервуар для нагріву та охолодження молока, V3000, Резервуар для нагріву та охолодження молока, V4000, Резервуар для нагріву та охолодження молока, V4000. Резервуар для нагріву та охолодження молока, V4000, Резервуар для нагріву та охолодження молока, V4000, Резервуар для нагріву та охолодження молока, V4000, Сепаратор - вершковіддільник Ж5 - ОСЦП-10, Машина пакувальна Виско Филлек 5000, що знаходяться за адресою: місто Трускавець, вулиця Стебницька, будинок 73;

- виробнича лінія для виробництва хлібобулочних та кондитерських виробів Tromp uniline Т-600, інвентарний номер 00000507, що знаходяться за адресою: місто Кривий Ріг, вулиця Коломійцівська, 3;

- виробниче обладнання, а саме: ламінатор 3SU-600, що складається з: конвейєр - 6шт.; мукопосипаючий пристрій М6-9 шт.; трьохвалковий екструдер 2М600 - 1 шт.; дозатор БПС - 4 (для масла/маргарина) - 1 шт.; система згортання тіста (з приводом) - 1 шт.; вал для придавлювання тіста (з приводом) - 3 шт.; міді мульті - рол 12 - 2 шт.; ніж, що обертається - 1 шт.; станція листкування методом нарізання та укладання черепичним засобом - 1 шт.; поперечний ролик - 1 шт.; двох валовий пристрій 200 - 2 шт.; двох валовий пристрій 120 - 1 шт.; панель керування 25,3 см. - 2 шт.; система для поливання жовтком та посипки насінням - 1 шт.; електрошафа - 1 шт.; деталі для збирання та кріплення обладнання, що знаходиться за адресою: місто Кривий Ріг, вулиця Коломійцівська, 3;

- обладнення для виробництва хлібобулочних виробів: "Спондж кейк систем" -1 шт., що складається з наступних частин: преміксер, без рубашки - 1 шт.; накопичувальний бункер, без рубашки - 1 шт.; аератор, що керується через ПЛК - 1 шт.; СІР системи для очищення - 1 шт.; сенсор постійного контролю - 1 шт.; електрошафа - 1 шт., що знаходиться за адресою: місто Кривий Ріг, вулиця Коломійцівська, 3 (згідно договору застави, але на даний час місцезнаходження невідоме);

- обладнання для виробництва хлібобулочних виробів: пневматичний дозатор PDSM 8 - 1 шт.; головний конвейєр - 1 шт.; електрична шафа - 1 шт., що знаходиться за адресою : місто Кривий Ріг, вул. Коломійцівська, 3;

- машини для навантажування та переміщення продуктів; система для укладання продуктів на противні "автоукладач" -1 шт. (що складається з: автоукладач-1 шт.; конвеєр для транспортування противнів - 1 шт.; електрична шафа з пультом керування - 1 шт.), що знаходиться за адресою: місто Кривий Ріг, вулиця Коломійцівська, 3;

- обладнення для автоматичного виробництва круассанів "Круассан 800", яке складається з: проміжних конвеєр - 1 шт.; двовілкова розкочувальна станція 200 - 1 шт.; завантажувальний конвеєр - 1 шт.; дозуючий пристрій для борошна - 1 шт.; щітка для чищення, що обертається - 1 шт.; комплект різального пристрою з дисковим ножем - 1 шт.; система розкладання - 1 шт.; різальний пристрій круассанів - 1 шт.; відокремлюючий конвеєр - 1 шт.; прикутний пристрій для перевертання - 1 шт.; пристрій для вирівнювання - 1 шт.; пристрій для розбрискування - 1 шт.; двовалікова вимірювальна станція - 1 шт.; роликова частина - 1 шт.; система здвоювання - 1 шт.; формовочний конвеєр - 1 шт.; шлагбаум з пневматичним приводом - 1 шт.; електрошафа - 1 шт. що знаходиться за адресою: місто Кривий Ріг, вулиця Коломійцівська, 3;

- обладнення для оформлення бісквітних тортів автоматичним засобом "ТОRТ-2R", яке складається з: система різки для розрізання бісквітного коржа - 1 шт.; головний конвеєр - 1 шт.; система остановки для бісквітного коржа в позиції перед дозатором сиропу - 1 шт.; дозатор сиропу - 1 шт.; дозатор для нанесення крему -1 шт.; система остановки бісквітного коржа перед дозатором для нанесення крему - 1 шт.; система для притиснення бісквітного коржа - 1 шт.; дозатор для нанесення крему - 1 шт.; конвеєр для пересування бісквітного коржа - 1 шт.; апарат для декорації бісквітного коржа - 1 шт.; дозатор для нанесення крему - 1 шт.; повертальна система залишків декорації - 1 шт., що знаходиться за адресою: місто Кривий Ріг, вулиця Коломійцівська, 3;

- аератор для вершків, включаючи систему для вводу желатину, що складається з: преміксер з рубашкою - 1 шт.; накопичувальний бункер з рубашкою - 1 шт.; аератор, що керується через плк - 1 шт.; сір насоси для очищення - 2 шт.; сенсор постійного контроля - 1 шт.; електрошафа - 1 шт.; бункер з рубашкою та насосом для інжектування желатину - 1 шт.; апарат для нагрівання та охолодження - 1 шт., що знаходиться за адресою: місто Кривий Ріг, вулиця Коломійцівська, 3;

- аератор для масляного крему, що складається з: преміксер з рубашкою - 1шт.; накопичувальний бункер з рубашкою - 1 шт.; аератор, що керується через плк - 1 шт.; сір насоси для очищення - 2 шт.; сенсор постійного контроля - 1 шт.; електрошафа - 1 шт.; апарат для нагрівання та охолодження - 1 шт., що знаходиться за адресою: місто Кривий Ріг, вулиця Коломійцівська, 3.

Як зазначено вище, ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 22.06.2017 по справі №904/11028/15 визнано грошові вимоги ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" у сумі 2 756, 00 грн (1 черга задоволення); 3 030 130, 16 грн (4 черга задоволення); 12 922 096, 91 грн (6 черга задоволення). Окремо внесено до реєстру грошові вимоги кредитора ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України", які забезпечені заставою у розмірі 27 906 900,00 грн

Відповідно до частини 5 статті 41 КУзПБ звернення стягнення на майно боржника за вимогами, на які не поширюється дія мораторію, здійснюється виключно за ухвалою господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство.

Таким чином, після спливу 170 днів з дня введення процедури розпорядження майном, якщо господарським судом протягом цього часу не було винесено постанову про визнання боржника банкрутом або ухвалу про введення процедури санації, задоволення забезпечених вимог кредиторів за рахунок майна боржника, яке є предметом забезпечення, має здійснюватися за ухвалою суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, постановленою господарським судом за результатом розгляду заяви кредитора, вимоги якого є забезпеченими.

У червні 2020 АТ "Укрексімбанк" звернулось до суду із заявою про надання згоди на реалізацію майна, що перебуває в заставі, в порядку частини 5 статті 41 КУзПБ.

Як вірно встановив суд першої інстанції, дія мораторію на задоволення забезпечених вимог кредиторів за рахунок майна боржника, яке є предметом забезпечення, який був введений ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 27.01.2016 року, автоматично припинилася на підставі частини 8 статті 41 КУзПБ, позаяк у справі триває процедура розпорядження майном боржника.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про заставу" застава є способом забезпечення зобов`язань, якщо інше не встановлено законом. В силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов`язання одержати задоволення з вартості заставленого майна перед іншими кредиторами. Аналогічна норма міститься у статті 572 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 575 Цивільного кодексу України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

У статті 1 Закону України "Про іпотеку" визначено, що іпотекою є вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника.

Положеннями статті 589 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі невиконання зобов`язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов`язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв`язку із пред`явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Згідно частини 1 статті 20 Закону України "Про заставу" заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов`язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.

Статтею 33 Закону України "Про іпотеку" унормовано, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

У разі відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) іпотекодавця або визнання його банкрутом, або при ліквідації юридичної особи - іпотекодавця, іпотекодержатель набуває право звернення стягнення на предмет іпотеки незалежно від настання строку виконання основного зобов`язання, якщо іпотекодержатель і правонаступник іпотекодавця не досягнуть згоди про інше.

У разі схвалення судом відповідно до законодавства про банкрутство плану санації чи реструктуризації боргів боржника за основним зобов`язанням, якщо він відмінний від іпотекодавця, іпотекодержатель, який голосував проти схвалення плану санації юридичної особи чи плану реструктуризації боргів боржника - фізичної особи, набуває право звернення стягнення на предмет іпотеки незалежно від настання строку виконання зобов`язання, забезпеченого іпотекою.

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Якщо предметом іпотеки є два або більше об`єкти нерухомого майна, стягнення звертається в обсязі, необхідному для повного задоволення вимог іпотекодержателя. Якщо предметом іпотеки є об`єкти, які належать різним особам, та задоволення отримується за рахунок частини переданого в іпотеку майна, ті іпотекодавці, на майно яких було звернено стягнення, мають право на пропорційне відшкодування від іпотекодавців, на майно яких не зверталось стягнення, і набувають прав іпотекодержателя на частину майна, на яку не було звернено стягнення, для забезпечення такого відшкодування.

Таким чином, наявність забезпечення виконання грошового зобов`язання у вигляді застави/іпотеки надає такому кредитору певні особливості у статусі і обсязі прав протягом процедур банкрутства порівняно з іншими кредиторами боржника.

Відповідно до частини 14 статті 39 КУзПБ з моменту відкриття провадження у справі, пред`явлення конкурсними та забезпеченими кредиторами вимог до боржника та їх задоволення можуть здійснюватися лише у порядку, передбаченому цим Кодексом, та в межах провадження у справі.

Задоволення забезпечених вимог кредиторів за рахунок майна боржника, яке є предметом забезпечення, здійснюється лише в межах провадження у справі про банкрутство (частина 6 статті 41 КУзПБ).

Отже, з моменту відкриття провадження у справі про банкрутство процедура задоволення вимог забезпечених кредиторів щодо звернення стягнення на заставне майно відбувається виключно в межах справи про банкрутство за ухвалою господарського суду після встановлення факту спливу передбаченого частиною 8 статті 41 КУзПБ строку (в процедурі розпорядження майном), або при переході до наступної судової процедури (санація, ліквідація) за відповідними правилами, передбаченими Кодексом для таких процедур.

Стаття 64 КУзПБ, якою врегульовано черговість задоволення вимог кредиторів, в частині шостій передбачає, що погашення вимог забезпечених кредиторів за рахунок майна банкрута, що є предметом забезпечення, здійснюється в порядку, передбаченому цим Кодексом, позачергово.

Верховний Суд в постанові від 22.09.2021 у справі № 905/1923/15 сформулював наступні висновки щодо застосування норм права:

"Відповідно до частини восьмої статті 41 КУзПБ дія мораторію припиняється з дня закриття провадження у справі про банкрутство; щодо задоволення забезпечених вимог кредиторів за рахунок майна боржника, яке є предметом забезпечення, дія мораторію припиняється автоматично після спливу 170 календарних днів з дня введення процедури розпорядження майном, якщо господарським судом протягом цього часу не було винесено постанову про визнання боржника банкрутом або ухвалу про введення процедури санації.

В частині шостій статті 41 КУзПБ унормовано, що задоволення забезпечених вимог кредиторів за рахунок майна боржника, яке є предметом забезпечення, здійснюється лише в межах провадження у справі про банкрутство.

Таким чином, після спливу 170 днів з дня введення процедури розпорядження майном, якщо господарським судом протягом цього часу не було винесено постанову про визнання боржника банкрутом або ухвалу про введення процедури санації, задоволення забезпечених вимог кредиторів за рахунок майна боржника, яке є предметом забезпечення, має здійснюватися за ухвалою суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, постановленою господарським судом за результатом розгляду заяви кредитора, вимоги якого є забезпеченими".

Враховуючи те, що провадження у даній справі про банкрутство було відкрите 27.01.2016 року із введенням процедури розпорядження майном боржника та мораторію на задоволення вимог кредиторів, строк дії мораторію на задоволення вимог забезпеченого кредитора сплив на підставі частини 8 статті 41 КУзПБ, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що забезпечений кредитор має право на погашення своїх вимог за рахунок майна боржника, що є предметом забезпечення.

При цьому, колегія суддів виходить з того, що наявність забезпечення виконання грошового зобов`язання у вигляді застави/іпотеки надає такому кредитору певні особливості у статусі і обсязі протягом процедур банкрутства порівняно з іншими кредиторами боржника. Надання дозволу на звернення стягнення на майно є, в даному випадку, дискрецією суду. При цьому, забезпечений кредитор реалізовує своє право шляхом звернення стягнення на майно у спосіб, визначений чинним законодавством.

Разом з тим, на переконання колегії суддів, при розгляді заяви забезпечених кредиторів, належить враховувати, що звернення стягнення на майно боржника та реалізація його активів мають здійснюватися із урахуванням особливостей поточної процедури банкрутства. В даному випадку у справі, що переглядається, триває процедура розпорядження майном, за результатами якої вирішуються питання про можливість відновлення платоспроможності або ліквідації боржника, з урахуванням інтересів усіх кредиторів та самого боржника.

Як вбачається з матеріалів справи, протягом означеної судової процедури, що триває протягом 9 років, реальні наміри інвесторів відновити платоспроможність боржника відсутні, план санації не розроблений, на розгляд комітету кредиторів не запропонований, до суду відсутні звернення кредиторів про санацію боржника, а відтак, звернення стягнення на заставне майно не буде суперечити інтересам як боржника, так і конкурсних кредиторів.

При цьому, колегія суддів не приймає до уваги послання ТОВ "Артур" на обставини прийняття зборами кредиторів рішення про перехід до процедури ліквідації, оскільки таке рішення було прийнято зборами кредиторів 20.07.2023 року, тоді як заяву банком подано до суду 09.06.2020 року.

Посилання ТОВ "Артур" на те, що кредиторські вимоги АТ "Укрексімбанк" є повністю забезпеченими майном боржника, є необгрунтованими та спростовуються ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 22.06.2017 року, яка набрала законної сили та є чинною на момент прийняття оскаржуваної ухвали.

При цьому, вказані осбтавини жодним чином не впливають на питання надання згоди на продаж майна, яке є предметом забезпечення вимог АТ "Укрексімбанк".

Таким чином, апеляційна скарга ТОВ "Артур" не підлягає задоволенню.

Також, не підлягає задоволенню апеляційна скарга АТ "Укрексімбанк" із вимогами про зміну ухвали суду в частині висновків про відсутність підстав для визначення способу звернення стягнення на майно, оскільки, як вірно виснував суд першої інстанції, у справі про банкрутство на суд покладається обов`язок з надання дозволу на реалізацію заставним кредитором своїх правомочностей щодо заставного майна, а не визначення способу такої реалізації права. Тобто, заставний кредитор, в даному випадку, сам обирає спосіб звернення стягнення на заставне майно з метою погашення своїх забезпечених вимог за рахунок такого майна.

Колегія суддів не приймає до уваги посилання АТ "Укрексімбанк" на ухвали суду першої існанції та постанови апеляційних судів, як на судову практику, яка підлягає застосуванню у даній справі, оскільки висновки суду першої та апеляційної інстанції не є обов`язковими до застосування при прийнятті судом рішень.

Також колегія суддів відхиляє посилання АТ "Укрексімбанк" на висновки Верховного Суду, що викладені у постанові від 26.01.2023 у справі № 910/21981/16, оскільки обставини вказаної справи не є тотожними обставин справи № 904/11028/15.

Відповідно до частини 1 статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з п.1 ч.1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Статтею 276 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для скасування оскаржуваної ухвали у даній справі, оскільки доводи апеляційних скарг спростовуються наведеними вище обставинами та матеріалами справи.

Судові витрати за розгляд справи апеляційним судом належить покласти на скаржників в межах сплаченого судового збору при подачі апеляційної скарги відповідно до ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 269, 275, 276, 282-284 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Артур" залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 03.07.2024 року у справі №904/11028/15 залишити без змін.

Судовий збір за розгляд апеляційних скарг віднести на апелянтів.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Постанова складена у повному обсязі 03.03.2025 року.

Головуючий суддя Т.А. Верхогляд

Суддя О.Г. Іванов

Суддя Ю.Б. Парусніков