Ухвала від 27.02.2025 по справі 204/2250/25

Справа № 204/2250/25

Провадження № 1-кс/204/507/25

КРАСНОГВАРДІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

49006, м. Дніпро, проспект Пушкіна 77-б тел. (056) 371 27 02, inbox@kg.dp.court.gov.ua

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2025 року Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

слідчого судді ОСОБА_1

за участю секретаря ОСОБА_2

за участю прокурора ОСОБА_3

за участю захисника ОСОБА_4

за участю підозрюваного ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпрі клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у відношенні:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпропетровська, громадянина України, раніше не судимого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 122, ч. 4 ст. 296 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

27 лютого 2025 року до суду надійшло клопотання слідчого СВ ВП № 3 ДРУП № 1 ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_6 , за погодженням з прокурором Західної окружної прокуратури м. Дніпра ОСОБА_7 про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 .

В обґрунтування клопотання зазначає, що слідчим відділенням Відділу поліції № 3 Дніпровського районного управління поліції № 1 Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025042140000151 від 8 лютого 2025 року, за ознаками складу кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 122, ч. 4 ст. 296 КК України. Досудовим розслідуванням встановлено, що 24.01.2025, близько 14:20 години, більш точного часу не встановлено, перебуваючи у квартирі АДРЕСА_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у невстановлений в ході досудового розслідування спосіб, дізнався, що працівники КП «УРЕА» ДМР, код ЄРДПОУ 03341641, відповідно до робочого розпорядку, проводили роботи по обрізанню гілок дерев у громадському місці - у дворі багатоквартирного будинку №8 по вул. Криворізька у м. Дніпрі, та у нього раптово виник злочинний умисел, спрямований на вчиненняхуліганських дій.Так, ОСОБА_5 ,діючи зпрямим умислом,усвідомлюючи суспільнонебезпечний характерсвоїх дійта бажаючиїх настання,з мотивівявної неповагидо суспільства,грубо порушуючигромадський порядокта діючиіз особливоюзухвалістю,шляхом демонстративноїзневаги нормморальності таіснуючих усуспільстві загальновизнанихправил поведінки,тримаючи уруках заздалегідьзаготовлені предмети - молоток тасокиру,24.01.2025близько 14:20вийшов зприміщення квартири АДРЕСА_2 ,де умисно,безпричинно,на ґрунтіраптово виниклихнеприязних відносин,ігноруючи загальноприйнятіправила поведінки,з мотивівявної неповагидо суспільства,у присутностіпрацівників КП «УРЕА» ДМР, продовжуючи тримати в руках молоток та сокиру швидким ходом підійшов до автомобіля марки «Форд Транзит», д.н.з. НОМЕР_1 , білого кольору, рік випуску 2015, номер шасі НОМЕР_2 , який на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 , належить КП «УРЕА» ДМР, та демонструючи вседозволеність, грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, наніс невстановлену кількість ударів, але не менше чотирьох, по лобовому склу, боковому дзеркалу, торпеді, задньому фонарю вищезазначеного автомобіля. Внаслідок протиправних дій ОСОБА_5 порушено нормальну діяльність КП «УРЕА» ДМР та завдано матеріальної шкоди у розмірі 12672 гривень, відповідно до висновку судової автотоварознавчої експертизи №СЕ-19/104-25/8055-АВ від 26.02.2025. Продовжуючи реалізовувати злочинний умисел направлений на вчинення хуліганських дій, які виражались в грубому порушенні громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувались особливою зухвалістю, пов`язані із застосуванням предмета заздалегідь заготовленого для нанесення тілесних ушкоджень, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин внаслідок словесного конфлікту у ОСОБА_5 виник злочинний умисел, спрямований на умисне спричинення потерпілому ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ,тілесних ушкоджень. ОСОБА_5 поводячи себенеадекватно,розпочав руху бікпотерпілого,який уцей часперебував білятранспортного засобу«Форд Транзит»,д.н.з. НОМЕР_1 ,та утримуючив правійруці молоток,а влівій руцісокиру,діючи умисно,усвідомлюючи протиправністьсвоїх дійта передбачаючисуспільно небезпечнінаслідки,наніс одинудар молотком,який буву ньогоу правійруці,в областьлівої рукипотерпілого ОСОБА_8 ,чим спричинивтілесні ушкодженняу виглядізакритого переломунижньої третинилівої ліктьовоїкістки зізміщенням уламків,яке відповіднодо висновкусудово-медичноїекспертизи №444евід 18.02.2025,за своїмхарактером відноситьсядо ушкодженьсередньої тяжкості,що зумовилотривалий розладздоров`я,строком понад3(три)тижні (більшяк 21день).Після цього, ОСОБА_5 з місцявчинення кримінальнихправопорушень зник. Зурахуванням викладеного, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,підозрюється увчиненні кримінальногоправопорушення,передбаченого ч.4ст.296 ККУкраїни,-хуліганстві,тобто грубомупорушенні громадськогопорядку,що супроводжувалосьособливою зухвалістюіз застосуваннямпредмета,спеціально пристосованогота заздалегідьзаготовленого длянанесення тілеснихушкоджень,а такожу вчиненнікримінального правопорушення,передбаченого ч.1ст.122КК України-умисному середньоїтяжкості тілесномуушкодженні, тобто умисному ушкодженні, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у статті 121 КК України, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров`я.

27.02.2025 ОСОБА_5 , в порядку ст.ст. 276-278 КПК України повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 122, ч. 4 ст. 296 КК України. Підозра відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 122, ч. 4 ст. 296 КК України підтверджується та обґрунтовується зібраними під час досудового розслідування доказами, а саме: рапортом про виявлене кримінальне правопорушення; протоколом прийняття заяви про кримінальне правопорушення від 24.01.2025; протоколом допиту потерпілого ОСОБА_8 ; протоколами допитів свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ; висновком експерта №444е від 18.02.2025 судово-медичної експертизи; висновком експерта №445е від 18.02.2025 судово-медичної експертизи; протоколом слідчого експерименту за участю потерпілого від 17.02.2025; висновком експерта №446е від 18.02.2025 судово-медичної експертизи; протоколом слідчого експерименту за участю свідка від 17.02.2025; висновком експерта № 447е від 18.02.2025 судово-медичної експертизи; протоколом слідчого експерименту за участю свідка від 17.02.2025; протоколом обшуку від 27.02.2025; протоколом допиту представника потерпілого ОСОБА_11 ; повідомленням про підозру у вчиненні кримінального правопорушення від 27.02.2025; іншими наявними в матеріалах доказами, зібраними під час проведення досудового розслідування в їх сукупності. Досудове розслідування приходить до висновку про доцільність обрання ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, так як матеріали кримінального провадження містять вагомі докази про вчинення останнім тяжкого кримінального правопорушення, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі до 7 років. Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України під час досудового слідства встановлено наявність ризиків, передбачених у п. 1, 3 ч. 1 ст. 177КПК України та в п.1, 2, 4, 6 ст. 178 КПК України, і в обґрунтування застосування запобіжного заходу щодо ОСОБА_5 покладається необхідність запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на свідків, експертів у цьому кримінальному провадженні.

Враховуючи сукупністьвищевикладених обставин,суспільну небезпекудій підозрюваного,вчинених вумовах воєнногостану,досудове розслідуванняприходить довисновку,що вразі застосуваннябільш м`якихзапобіжних заходівщодо підозрюваного ОСОБА_5 таких як:особисте зобов`язання,особиста порука,застава,домашній арешт,існує реальназагроза переховуванняйого відорганів досудовогорозслідування тасуду,можливість вчинитиінше кримінальнеправопорушення чипродовження кримінальногоправопорушення,у якомупідозрюється,не призведутьдо забезпеченнянормальної поведінкипідозрюваного тавиконання процесуальнихрішень укримінальному провадженні.На думкуоргану досудовогорозслідування тапрокурора,враховуючи щозлочин укримінальному провадженні,в рамкахякого подаєтьсяклопотання прозастосування запобіжногозаходу,вчинений іззастосуванням насильства,визначення розмірузастави єнедоцільним.Тому, слідчий звертається до суду з даним клопотанням.

У судовому засіданні прокурор підтримала дане клопотання та просила його задовольнити.

Підозрюваний у судовому засіданні заперечував проти застосування до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Захисник підозрюваного у судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання, просив відмовити, оскільки ризики необґрунтовані, які і не можливість застосування більш м`якого запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою. Підозрюваний має стійкі соціальні зв`язки, постійне місце проживання, а тому вважає за доцільне обрати відносно підозрюваного запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання або ж нічного домашнього арешту.

Заслухавши думку сторін кримінального провадження, дослідивши клопотання та додані матеріали, якими слідчий, прокурор обґрунтовують клопотання, слідчий суддя дійшов до висновку, що клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, слідчий суддя враховує положення ст. 178 КПК України, зокрема вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, репутацію підозрюваного, його вік, стан здоров`я, наявність постійного місця проживання, роботи.

У ході розгляду клопотання встановлено, що ОСОБА_5 , обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 122, ч. 4 ст. 296 КК України і подане слідчим клопотання відповідає вимогам ст. ст. 183, 184 КПК України.

Відповідно до приписів ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього кодексу.

Так, слідчим у клопотанні та прокурором у судовому засіданні зазначено, що існують ризики, передбачені п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме, що підозрюваний ОСОБА_5 з метою уникнення відповідальності за скоєне може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на свідків, експертів та спеціалістів у даному кримінальному провадженні.

У судовому засіданні знайшов своє підтвердження лише один з зазначених слідчим та прокурором ризиків ризик переховування підозрюваного від слідства та суду, оскільки ОСОБА_5 дійсно враховуючи наявність повідомленої йому підозри про вчинення тяжкого кримінального правопорушення та тяжкості покарання, що загрожує йому у разі визнання його винним у скоєнні інкримінованого правопорушення, з метою уникнення такої відповідальності, дійсно може переховуватись від органу досудового розслідування та суду.

Згідно ч. 5 ст. 9 КПК України,зазначено, що кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Виключною (єдиною)метою застосуваннязапобіжних заходіву кримінальномупровадженні єзабезпечення виконанняпідозрюваним,обвинуваченим покладенихна ньогопроцесуальних обов`язків.Застосування такихзаходів завждипов`язаноіз необхідністюзапобігання ризикам,передбаченим ст.177КПК.Слідчий суддя,суд маєзважати,що слідчий,прокурор немають праваініціювати застосуваннязапобіжного заходуза відсутностідля цьогопідстав,передбачених ст.177КПК.Тому,в разірозгляду відповідногоклопотання,не підкріпленоговизначеними уКПК метоюта підставами,останнє маєбути відхилено.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Мамедов проти Росії» від 01 червня 2006 року, зазначено, що «суди, перевіряючи законність та обґрунтованість запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, незмінно посилались на тяжкість обвинувачень як на головний чинник при оцінці ймовірності того, що заявник переховуватиметься від правосуддя, перешкоджатиме ходові розслідування або вчинятиме нові злочини. Однак Суд неодноразово відзначив, що, хоча суворість покарання є визначальним елементом при оцінці ризику переховуватися від правосуддя чи вчинення нових злочинів, потребу позбавлення когось волі не можна оцінювати з виняткового абстрактного погляду, беручи до уваги тільки тяжкість злочину».

Відповідно до конвенції та практики Європейського суду з прав людини, зокрема у справах «Нечипорук і Йонкало проти України», «Харченко проти України», «Лабіта проти Італії» та «Ігнатов проти України», обмеження права особи на свободу і особисту недоторканність можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватись виключно на підставі суворості можливого судового рішення. Це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може бути підставою для запобіжного заходу у вигляді ув`язнення.

Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу, враховую вимоги п. 3, 4, 5Конвенції про захист прав людини і основоположних свободта практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Оцінюючи вищевказані обставини, суд також приймає до уваги практику ЄСПЛ, зокрема, що тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Однак, в обґрунтування того, що застосування до підозрюваного більш м`якого запобіжного заходу не зможе запобігти ризику, підтвердженому у судовому засіданні, прокурором не наведено переконливих мотивів та не надано суду жодних належних доказів.

Відповідно до ст. 181 КК України, домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт застосовується до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі. Строк дії ухвали слідчого судді про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців.

Враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 , вагомість наявних доказів вчинення ним кримінальних правопорушень, тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання його винуватим, враховуючи його вік, стан здоров`я, наявність постійного місця проживання та реєстрації, а також враховуючи, що існує ризик, що підозрюваний може переховуватися від органу досудового розслідування та суду, та враховуючи недоведеність прокурором, що застосування більш м`якого запобіжного заходу не зможе запобігти вказаному вище ризику, слідчий суддя дійшов до висновку про необхідність застосування відносно підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді нічного домашнього арешту, що буде достатнім для запобігання ризику, передбаченому п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, встановленому у судовому засіданні.

Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 131, 132, 176-178, 181-186, 193-197, 205 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Клопотання слідчогопро застосуваннязапобіжного заходуу виглядітримання підвартою у відношенні ОСОБА_5 , підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 122, ч. 4 ст. 296 КК України залишити без задоволення.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту без застосування електронного засобу контролю, строком на два місяці, тобто до 27 квітня 2025 року.

Покласти на підозрюваного ОСОБА_5 наступні обов`язки:

-цілодобово незалишати бездозволу слідчого,прокурора абосуду місцепостійного проживання за адресою: АДРЕСА_1 ;

-прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання.

- здати на зберігання у разі наявності свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України.

Контроль за виконанням ухвали покласти на працівників відділення поліції ГУНП в Дніпропетровській області за місцем проживання підозрюваного ОСОБА_5 .

Ухвала щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з моменту оголошення.

Суддя ОСОБА_1