Рішення

від 20.02.2025 по справі 205/2905/24

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

20.02.2025 Єдиний унікальний номер 205/2905/24

Справа № 205/2905/24

Провадження № 2/205/1057/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2025 року м. Дніпро

Ленінський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Федотової В.М.,

при секретарі Киричок Л.А.,

за участю позивача ОСОБА_1 , представника відповідача ТОВ «ФТД-РИТЕЙЛ» в режимі відеоконференції Тимофеєвої Ю.А., представника третьої особи ТОВ «МТІ» в режимі відеоконференції Дмитренко О.С., представника третьої особи ТОВ «АЛВА СЕРВІС» Фоменка В.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФТД-РИТЕЙЛ»</a>, треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «АЛВА СЕРВІС», Товариство з обмеженою відповідальністю «МТІ», про розірвання договору купівлі-продажу, відшкодування збитків та моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2024 року позивач ОСОБА_1 звернулася до Ленінського районного суду м. Дніпропетровська із вищевказаною позовною заявою.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що 10.03.2023року умагазині «Фокстрот»,в особіТОВ «ФТД-РИТЕЙЛ» вона придбала телевізор групи виробів CTV - TV CRT LCD LED, торгівельної марки КІVІ, модель 43F750NВ, зa який сплатила 15 447,90 грн. Після придбання товару у ньому були виявлені недоліки, а саме: він сам вмикався та вимикався, самостійно, без сторонньої допомоги вмикав гучність звуку, переключав канали. 14.10.2023 року позивач віддала зазначений товар на ремонт до сервісного центру за адресою: м. Дніпро, вул. Надії Алексеєнко, буд. 21. Під час ремонту встановлено, що товар самовільно вмикається/вимикається, зникає звук, зображення, про що складено акт виконаних робіт № 23100120 від 01.11.2023 року. Згодом позивач вдруге відвезла несправний телевізор до магазину, де його купувала. Товар було відправлено на проведення ремонтних робіт до м. Києва, де ТОВ «МТІ» здійснило ремонт на модульному рівні, і знову несправна «плата основна 43" Main board», про що складено довідку про проходження ремонту № SС0047708 від 08.02.2024 року. Далі зазначає, що 23.02.2024 року вона втретє відвезла вказаний товар до сервісного центру для проведення ремонту, оскільки телевізор залишається несправним, та того ж дня на ім`я директора магазину «Фокстрот» позивачем було подано заяву з метою проведення огляду та діагностики товару. 23.02.2024 року з метою досудового врегулювання спору позивачем на ім`я директора магазину «Фокстрот» подана заява-претензія, в якій вона повідомила, що придбала неякісний товар та вимагала повернення коштів. Станом на дату подання позову вказана заява-претензія не розглянута. Таким чином, позивач вважає за необхідне розірвати договір купівлі-продажу телевізора марки КІVI, моделі 43F750NВ, та вимагати від відповідача повернення сплаченої за товар грошової суми у розмірі 15 447,90 грн. Окрім того, позивачу була завдана і моральна шкода. За час спірних відносин з відповідачем і порушення останнім закону тривалий час, позивач вимушена була відмовитись від звичного способу життя, вона не мала можливості нормально спілкуватись зі своєю родиною, змушена була вживати додаткових зусиль, що позбавляло її нормального відпочинку. Сам факт грубого порушення закону відповідачем викликало не лише фізичний, але й душевний біль і завдало душевної травми позивачу. Моральну шкоду позивач оцінює в 50000 грн.

Враховуючи викладене, позивач звертається до суду та просить стягнути із відповідача на її користь вартість телевізора марки КІVI, модель 43F750NВ, у розмірі 15 447,90 грн. та моральну шкоду у розмірі 50 000 грн., а також витрати на правову допомогу у розмірі 11 000 грн.

Також у прохальній частині позову позивач просила суд витребувати у відповідача технічний паспорт, гарантійний талон на телевізор марки КІVI, модель 43F750NВ, серійний номер 220900740574.

Суд з цього приводу зазначає, що окремого клопотання про витребування доказів позивачем заявлено не було, причин необхідності у витребуванні, а також неможливості позивачем самостійно отримати зазначені докази позовна заява не містить, а тому суд вважає за необхідне вказане клопотання залишити без розгляду.

Ухвалою судді Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 08.04.2024 року вказану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження у цивільній справі та призначено судове засідання.

Ухвалою суду від 07.08.2024 року, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, клопотання позивача про виклик і допит свідка було задоволено, викликано для допиту в якості свідка ОСОБА_2 , клопотання представника відповідача про залучення до справи третіх осіб було задоволено, вирішено залучити до участі у справі ТОВ «АЛВА СЕРВІС» та ТОВ «МТІ» у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.

08.05.2024 року представник відповідача Тимофеєва Ю.А. направила до суду відзив на позовну заяву, у якому, посилаючись на необґрунтованість та недоведеність позовних вимог, вважає їх безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню. В обґрунтування заперечень зазначила, що 10.03.2023 року між позивачем та відповідачем дійсно було укладено договір купівлі-продажу, за яким позивачем було придбано: телевізор марки KIVI 43N750NB вартістю 12 349,90 грн., прим.комп.прог. Relax Wallpapers (1 пристрій 6 місяців роки/2 пристрої), вартістю 650 грн., інтерактивне тб. Стартовий пакет «WEET.NV M» на 6 місяців вартістю 594.00 грн., сервіс «FoxMaster» налаштування Smart TV Minimum вартісю 50,00 грн., послуга «МастерСервіс» 3 роки вартістю 1 799,00 грн. 23.02.2024 року позивач звернулась до магазину «Фокстрот», що належить ТОВ «ФТД-РИТЕЙЛ», з вимогами про здійснення безоплатного усунення недоліків у товарі та про повернення грошових коштів за вказаний товар. Відповідно до акту технічного стану № 1 від 12.03.2024 року сервісним центром ТОВ «МТІ» було встановлено, що товар справний та не потребує ремонту. Окрім того, позивач була повідомлена, що незважаючи на те, що недоліків у товарі немає і немає правових підстав для здійснення повернення грошових коштів через відсутність істотного недоліку у товарі, керівництвом магазину відповідача прийнято рішення про повернення їй грошових коштів за товар. Лист такого ж змісту було направлено 25.03.2024 року та отримано позивачем 09.04.2024 року. Одразу під час телефонної розмови 23.02.2024 року позивач відмовилась від отримання грошових коштів за товар. Як вбачається з позовної заяви, підставою відмови було намагання отримати грошові кошти у 4 рази більше ніж вартість товару. Наразі позивач не зверталась за поверненням грошових коштів та звернулась до суду. Також зазначила, що відповідачем було знято відео товару і його роботу та надано суду. Представник відповідача звертає увагу суду, що сам по собі факт наявності недоліку у товарі не свідчить про те, що цей недолік є істотним і не тягне за собою розірвання договору купівлі-продажу. Тільки сукупність чотирьох обов`язкових ознак недоліку надає підстави вважати його істотним недоліком із усіма правовими наслідками щодо задоволення вимог споживачів, та повернення грошових коштів, сплачених за товар. Враховуючи вимоги чинного законодавства України, зокрема ч. 1 ст. 8 Закону України «Про захист прав споживачів», право вимагати розірвання договору купівлі-продажу, і як наслідок вимагати стягнення грошової суми, сплаченої за товар у позивача не виникло, а її вимоги є безпідставними та необґрунтованими, оскільки недоліків, зокрема істотних, взагалі немає. Окрім того, відповідно до акту приймання-передачі наданих послуг до договору сервіс «FoxMaster» налаштування Smart TV Minimum вартістю 50,00 грн, позивач отримала ці послуги, а також послуги з налаштування прим.комп.прог. Relax Wallpapers (1 пристрій 6 місяців роки/2 пристрої), вартістю 650 грн. та інтерактивне тб. Стартовий пакет «WEET.NV M» на 6 місяців вартістю 594,00 грн. в повному обсязі та претензій щодо якості/повноти наданих послуг не мала. У зв`язку з цим право вимагати повернення грошових коштів за виконанні вчасно та повному обсязі послуги відповідачем у позивача також не виникло. Щодо повернення грошових коштів за послугу «МастерСервіс» 3 роки вартістю 1 799,00 грн. - позивачем взагалі не зазначено та не наведено підстав, за яких позивач вимагає здійснити повернення коштів. Щодо моральної шкоди зазначила, що законодавством чітко визначені обставини, за наявності яких споживач має право вимагати відшкодування завданої йому моральної шкоди. Позивач не навела в чому саме на її думку полягає моральна шкода, яку їй заподіяно, чому вона оцінюється саме в заявленому розмірі, не надала доказів причинно-наслідкового зв`язку між діями чи бездіяльністю відповідача та ймовірною шкодою, та доказів того, що моральна шкода взагалі була їй заподіяна. В даному випадку вимога позивача про відшкодування їй моральної шкоди пред`явлена за відсутністю таких обставин, тому є неправомірною. Жодних доказів наявності у позивача каліцтва, ушкоджень здоров`я, смерті, знищення або пошкодження іншого майна, позивачем до матеріалів справи не додано. Окрім того, позивачем не підтверджено належними та допустимими доказами факт понесення нею будь-яких витрат на правову допомогу. Представник відповідача також зазначила, що на підставі ч. 8 ст. 141 ЦПК України докази понесення витрат на правову допомогу відповідачем будуть надані до суду протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

30.09.2024 року генеральним директором ТОВ «МТІ» було надано до суду письмові пояснення у яких він просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Зазначив, що ТОВ «МТІ» було здійснено огляд зазначеного телевізора та замінено складову виробу плату основну 43 Main boаrd, що є ремонтом на модульному рівні, тобто таким, що лише замінює пошкоджену деталь. Після проведення заміни деталі товар пройшов тестування та працює у звичайному режимі. Після здійснення заміни деталі зазначений товар не має недоліку чи істотного недоліку. У всіх інших аргументах щодо безпідставності та необґрунтованості стягнення грошових коштів із відповідача представник третьої особи повністю погодився із аргументацією сторони відповідача у відзиві на позовну заяву.

Позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні надала пояснення аналогічні викладеним нею у позовній заяві, позовні вимоги підтримала у повному обсязі та наполягала на їх задоволенні. Підтвердила, що представник відповідача пропонував повернути їй кошти за телевізор, але вона відмовилась, оскільки вже оплатила послуги адвоката.

Представник відповідача ТОВ «ФТД-РИТЕЙЛ» Тимофеєва Ю.А., яка приймала участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, надала заперечення аналогічні викладеним нею у відзиві на позов, проти задоволення позовних вимог заперечувала, просила відмовити у повному обсязі у зв`язку з їх необґрунтованістю та недоведеністю. Звернула увагу суду, що обидва сервісні центри підтвердили відсутність недоліків у вказаному телевізорі, відповідач пропонував позивачу повернути кошти, однак остання відмовилась. Також зазначила, що допитаний у судовому засіданні свідок є рідним братом позивача, а тому є зацікавленою особою, до того ж незрозуміло чи проживає свідок разом із позивачем, а тому його показання не можуть бути взяті судом до уваги.

Представник третьої особи ТОВ «МТІ» Дмитренко О.С. у судовому засіданні надала пояснення аналогічні викладеним у письмових поясненнях, у задоволенні позовних вимог просила відмовити у повному обсязі.

Представник третьої особи ТОВ «АЛВА-СЕРВІС» Фоменко В.Ю. у судовому засіданні зазначив, що підстав для задоволення позову немає. В сервісному центрі був оглянутий телевізор, прилад в робочому стані. Експертизи, яка б підтвердила недоліки вказаного телевізора, не має.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_2 пояснив суду, що він є рідним братом позивача. Після покупки телевізора прилад почав глючити, самостійно переключати канали, вмикатися, регулювати гучність. Разом із позивачем вони тричі возили телевізор в сервісний центр.

Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Вибір громадянами способу захисту своїх прав і свобод від порушень та протиправних посягань гарантовано ч. 4 ст. 55, ст. 124 Конституції України, відповідно до якої кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань та закріплено статтями 7, 12 Загальної декларації про права людини, ст. 13 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, що згідно зі статтею 9 Конституції України є складовою національного законодавства.

Суд, заслухавши думку учасників судового процесу, свідка, вивчивши матеріали справи та всі додані до неї документи, повно та всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується цивільний позов, об`єктивно оцінивши всі зібрані по справі докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов наступного висновку.

Згідно із ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

На підставі ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Судом встановлено, що 10.03.2023року умагазині «Фокстрот»,в особіТОВ «ФТД-РИТЕЙЛ» позивач ОСОБА_1 придбала телевізор групи виробів CTV - TV CRT LCD LED, торгівельної марки КІVІ, модель 43F750NВ, серійний номер 220900740574, за який, з урахуванням додаткових суміжних послуг, сплатила 15 447,90 грн. (а.с. 15, 47), що підтверджено відповідачем.

Матеріалами справи підтверджено, що ТОВ «АЛВА СЕРВІС» складено акт виконаних робіт № 23100120 від 01.11.2023 року по замовленню № 23100120 від 14.10.2023 року, замовник ОСОБА_1 (а.с. 16). Із зазначеного акту вбачається, що під час ремонту телевізора групи виробів CTV - TV CRT LCD LED, торгівельної марки КІVІ, модель 43F750NВ, серійний номер 220900740574, встановлено, що товар самовільно вмикається/вимикається, зникає звук, зображення. Опис робіт: заміна головної плати, панелі. Також зазначено, що замовлення виконано в строк та в повному обсязі, недоліки в результаті роботи не виявлені (а.с. 16).

Як вбачається з акту технічного стану № DC-04284 від 23.02.2024 року, який було складено ТОВ «АЛВА СЕРВІС», телевізор марки КІVІ, модель 43F750NВ, серійний номер 220900740574 справний, недоліків по параметрам, обумовлених виробником, немає, заявлений споживачем недолік не зафіксовано (а.с. 19).

Відповідно до акту технічного стану № ІТ-00352 від 12.03.2024 року сервісним центром ТОВ «МТІ» було встановлено, що телевізор марки КІVІ, модель 43F750NВ, серійний номер 220900740574 є справний та не потребує ремонту (а.с. 49).

23.02.2024 року на ім`я директора магазину «Фокстрот» позивачем ОСОБА_1 було подано заяву, в якій вона повідомила, що придбала неякісний товар та вимагала повернення коштів (а.с. 20).

Листом ТОВ «ФТД-РИТЕЙЛ» № 25/03/24-1 від 25.03.2024 року позивача було повідомлено, що незважаючи на те, що недоліків у вказаному товарі немає і немає правових підстав для здійснення повернення грошових коштів через відсутність істотного недоліку у товарі, керівництвом магазину відповідача прийняте рішення про повернення їй грошових коштів за товар (а.с. 47).

До правовідносин, що склались між сторонами, підлягають застосуванню наступні норми законодавства України.

Відповідно до статті 6Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Всебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей та, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «Кузнєцов та інші проти Російської Федерації» зазначено, що одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції.

Преамбулою Закону України «Про захист прав споживачів» установлено, що цей Закон регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

Відповідно до п. 22 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів», споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

За змістом ч. 1 ст. 4 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право, зокрема, на: належну якість продукції та обслуговування; відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону; звернення до суду та інших уповноважених державних органів за захистом порушених прав.

Положеннями ч. 1 ст. 6 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, продавець (виробник, виконавець) зобов`язаний передати споживачеві продукцію належної якості, а також надати інформацію про цю продукцію.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 7 Закону України «Про захист прав споживачів» виробник (виконавець) забезпечує належну роботу (застосування, використання) продукції, в тому числі комплектуючих виробів, протягом гарантійного строку, встановленого нормативно-правовими актами, нормативними документами чи договором. Гарантійний строк на комплектуючі вироби повинен бути не менший, ніж гарантійний строк на основний виріб, якщо інше не передбачено нормативно-правовими актами чи договором. Гарантійний строк зазначається в паспорті на продукцію або будь-якому іншому документі, що додається до продукції.

При цьому, згідно абзацу 2 п. 1 ст. 8 Закону України «Про захист прав споживачів», право на розірвання договору та повернення сплаченої за товар грошової суми або заміну товару споживач має виключно у випадку, коли протягом встановленого гарантійного строку виявлено істотні недоліки, які виникли з вини виробника товару (продавця, виконавця), підтверджених за необхідності висновком експертизи.

Згідно із п. 12 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів», істотний недолік - недолік, який робить неможливим чи недопустимим використання товару відповідно до його цільового призначення, виник з вини виробника (продавця, виконавця), після його усунення проявляється знову з незалежних від споживача причин і при цьому наділений хоча б однією з нижченаведених ознак: а) він взагалі не може бути усунутий; б) його усунення потребує понад чотирнадцять календарних днів; в) він робить товар суттєво іншим, ніж передбачено договором.

З аналізу даної норми можна зробити висновок, що товар може бути визнаний таким, що має істотний недолік за умови, що відповідає трьом обов`язковим ознакам, передбаченим п. 12 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» та хоча б одній із факультативних ознак.

Таким чином, законодавством встановлено певну обов`язкову сукупність ознак при наявності якої можна вважати недолік істотним.

Згідно із ч. 1 ст. 8 Закону України «Про захист прав споживачів» у разі виявлення протягом встановленого гарантійного строку істотних недоліків, які виникли з вини виробника товару (продавця, виконавця), або фальсифікації товару, підтверджених за необхідності висновком експертизи, споживач, в порядку та у строки, що встановлені законодавством і на підставі обов`язкових для сторін правил чи договору, має право за своїм вибором вимагати від продавця або виробника: 1) розірвання договору та повернення сплаченої за товар грошової суми; 2) вимагати заміни товару на такий же товар або на аналогічний, з числа наявних у продавця (виробника), товар.

Частиною 4 ст.17Закону України«Про захистправ споживачів» передбачено, що споживач має право на перевірку якості, безпеки, комплектності, міри, ваги та ціни продукції, що придбавається (замовляється), демонстрацію безпечного та правильного її використання. На вимогу споживача продавець (виконавець) зобов`язаний надати йому контрольно-вимірювальні прилади, документи про якість, безпеку, ціну продукції.

За змістом ч. 14 ст. 8 Закону України «Про захист прав споживачів» вимоги споживача, передбачені цією статтею, не підлягають задоволенню, якщо продавець, виробник (підприємство, що задовольняє вимоги споживача, встановлені частиною першою цієї статті) доведуть, що недоліки товару виникли внаслідок порушення споживачем правил користування товаром або його зберігання.

При цьому, на споживача покладається обов`язок лише довести наявність істотного дефекту продукції, тягар доказування причин виникнення недоліку товару покладений на продавця (позиція Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, викладена у постанові від 24 червня 2019 року у справі №185/3592/18-ц).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 673 ЦК України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу.

Згідно із ч. 1 ст. 668 ЦК України ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження товару переходить до покупця з моменту передання йому товару, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 679 ЦК України передбачено, що продавець відповідає за недоліки товару, якщо покупець доведе, що вони виникли до передання товару покупцеві або з причин, які існували до цього моменту.

Отже, умовою відповідальності продавця за недоліки товару є виникнення цих недоліків до моменту передання товару покупцеві.

Залежність настання відповідальності продавця від моменту виникнення недоліків пояснюється тим, що за загальним правилом, встановленим ч. 1 ст. 668 ЦК України, до моменту передання товару ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження товару несе продавець.

При виявленні недоліків товару після переходу до покупця ризику його випадкового знищення або випадкового пошкодження саме на нього (покупця) покладається обов`язок доведення того, що недоліки виникли до передання йому товару.

Згідно із ч. 2 ст. 679 ЦК України якщо продавцем надані гарантії щодо якості товару, продавець відповідає за його недоліки, якщо він не доведе, що вони виникли після його передання покупцеві внаслідок порушення покупцем правил користування чи зберігання товару, дій третіх осіб, випадку або непереборної сили.

Якщо на товар встановлено гарантійний строк, покупець має право пред`явити вимогу у зв`язку з недоліками товару, які були виявлені протягом цього строку (ч. 3 ст. 680 ЦК України).

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку про те, що встановлений ч. 2 ст. 679 ЦК України обов`язок продавця довести факт виникнення недоліків товару після його передання покупцеві (якщо продавцем надані гарантії щодо якості товару) покладається на нього у випадку, коли такі недоліки не є очевидними, оскільки в такому випадку покупець має можливість виявити ці недоліки і відмовитися від укладення договору або укласти його на інших умовах.

Якщо ж покупець, маючи реальну можливість оглянути товар і виявити у ньому очевидні дефекти, не скористався цим правом до передання йому товару, а виявив їх після такого передання, то тягар доведення відповідно до ч. 1 ст. 679 ЦК України покладається на нього (позиція Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, викладена у постанові від 28 лютого 2018 року у справі № 215/46/16-ц).

Суд зазначає, що на підтвердження належної роботи вказаного телевізора, стороною відповідача надано акт технічного стану № DC-04284 від 23.02.2024 року, який було складено ТОВ «АЛВА СЕРВІС», акт технічного стану № ІТ-00352 від 12.03.2024 року, який було складено ТОВ «МТІ», у яких зазначено, що телевізор є справним та не потребує ремонту, а також відеофайл із записом роботи телевізора (а.с. 93).

Зазначені докази суд визнає належними, допустимими та такими, що підтверджують відсутність істотного недоліку телевізора марки КІVІ, модель 43F750NВ.

Окрім того, договір купівлі-продажу вказаного товару є повністю виконаним обома сторонами, тобто продавець передав покупцеві товар, а покупець отримав його та сплатив за нього відповідну ціну.

У постанові від 01.02.2018 року у цивільній справі № 661/67/16-ц Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду зазначив, що відповідно до пункту 12 частини першої статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів» істотний недолік - це недолік, який робить неможливим чи недопустимим використання товару відповідно до його цільового призначення, виник із вини виробника (продавця, виконавця), після його усунення проявляється знову з незалежних від споживача причин і при цьому наділений хоча б однією з нижченаведених ознак: він взагалі не може бути усунутий; його усунення потребує понад чотирнадцять календарних днів; він робить товар суттєво іншим, ніж передбачено договором. Тільки сукупність чотирьох обов`язкових ознак недоліку надає підстави вважати його істотним недоліком із усіма правовими наслідками щодо задоволення вимог споживачів, та повернення грошових коштів, сплачених за товар».

Суд критично ставиться до доводів позивача та пояснень свідка про те, що зазначений телевізор має істотний недолік, адже, по-перше, свідок є заінтересованою особою, оскільки є рідним братом позивача, по-друге даний аналіз може бути проведений лише шляхом експертного дослідження, що у вказаній справі заявлено не було.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Аналогічна норма міститься ч. 1 ст. 81 ЦПК України.

У постанові від 18.03.2020 року у справі № 129/1033/13 Велика Палата Верховного Суду наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.

Верховний Суд зауважує, що за загальним правилом доказування тягар доведення обґрунтованості вимог пред`явленого позову покладається на позивача, за таких умов доведення не може бути належним чином реалізоване шляхом спростування позивачем обґрунтованості заперечень відповідача. Пріоритет у доказуванні надається не тому, хто надав більшу кількість доказів, а в першу чергу їх достовірності, допустимості та достатності для реалізації стандарту більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим ніж протилежний (Постанова ВС від 21.09.2022 року у справі № 645/5557/16-ц).

Згідно із ст.76ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст.77ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Статтею 80ЦПК України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно із ч. 6 ст.81ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст.89ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Стаття 129Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості.

У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Вирішальним фактором принципу змагальності сторін є обов`язок сторін у доказуванні, які користуються рівними правами щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом переконливості цих доказів.

Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, суд робить висновок про її недоведеність.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Враховуючи вищевикладене, розглядаючи даний спір в межах заявлених вимог, оцінюючи надані по справі докази щодо їх належності, допустимості, достовірності, а також достатності та взаємності зв`язку у сукупності, приймаючи до уваги те, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами наявності у вказаному товарі істотних недоліків, які виникли з вини виробника (продавця, виконавця), суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Стосовно вимог про відшкодування позивачу моральної шкоди, суд роз`яснює, що вони є похідними вимогами, а тому у зв`язку з тим, що судом не встановлено вини відповідача у спричиненні шкоди позивачу, в т.ч. наявності істотного недоліку товару у зв`язку з неякісністю продукції виробника, виходячи з того, що втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань можуть відбуватись лише внаслідок протиправної поведінки відповідача, чого у вказаній справі доведено не було, а тому суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову і в цій частині позовних вимог.

При вирішенні питання розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Виходячи з того, що ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» та ст. 5 Закону України «Про судовий збір» позивача звільнено від сплати судового збору. позивач звільнена від сплати судового збору за подання відповідного позову, тож такі витрати слід віднести на рахунок держави.

Окрім того, оскільки у задоволенні позовних вимог було відмовлено, тому судові витрати по справі у вигляді витрат на правову допомогу у розмірі 11 000 грн., понесені позивачем, відшкодуванню за рахунок відповідача не підлягають.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

На підставі викладеного та керуючись Законом України «Про захист прав споживачів», ст.ст. 668, 673, 679, 680 ЦК України, ст.ст. 4, 12, 13, 76-81, 89, 141, 258-259, 263-266, 354 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФТД-РИТЕЙЛ»</a>, треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «АЛВА СЕРВІС», Товариство з обмеженою відповідальністю «МТІ», про розірвання договору купівлі-продажу, відшкодування збитків та моральної шкоди відмовити у повному обсязі.

Судові витрати по справі у вигляді судового збору віднести за рахунок держави.

Понесені позивачем витрати на правову допомогу у розмірі 11 000 грн. покласти на позивача ОСОБА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або в разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Сторони по справі:

позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ;

відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «ФТД-РИТЕЙЛ»</a>, ЄДРПОУ:43890029, м. Київ, вул. Дорогожинська, буд. 1, поверх 6;

третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «АЛВА СЕРВІС», ЄДРПОУ: 35807690, м. Дніпро, вул. Надії Алексєєнко, буд. 21, приміщення А-7№28;

третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «МТІ», ЄДРПОУ: 13669756, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 4.

Повний текст рішення складено 03 березня 2025 року.

Суддя: Федотова В.М.