Ухвала від 26.02.2025 по справі 191/865/25

Справа № 191/865/25

Провадження № 2/191/430/25

У Х В А Л А

іменем України

26 лютого 2025 року м. Синельникове

Суддя Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області Прижигалінська Т.В., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Синельниківського відділу державної виконавчої служби Синельниківського району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) про скасування арешту,-

В С Т А Н О В И В:

21.02.2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою про скасування арешту, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що під час оформлення та підготовки правовстановлюючих документів для купівлі-продажу належного йому на підставі договору дарування від 23.06.2018 року житлового будинку, було встановлено факт наявності заборони на відчуження об`єктів нерухомого майна. У січні 2025 року він звернувся до відповідача із заявою про скасування арешту, накладеного на підставі постанови про арешт № 43322497, виданої 15.05.2014 року державним виконавцем відділу ДВС Синельниківського МРУЮ Бєлашовою М.С. ( номер запису обтяження : 5727420 від 21.05.2014 року) та постанови про відкриття виконавчого провадження №25762640 від 07.04.20-11 року, виданої відділом ДВС ( реєстраційний номер обтяження арешт нерухомого майна №11122952 від 28.04.2011 року). Своїи листом за № 13342 ід 07.02.2025 року відповідач відмовив йому у знятті арешту.

У зв`язку з цим, позивач просить зняти арешт з нерухомого майна, арештованого та обтяженого за реєстраційним номером запису про обтяження 5727420 від 21.05.2014 року державним реєстратором Єрьоміною С.М., на підставі постанови про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження №43322497, виадної 15.05.2014 року державним виконавцем відділу ДВС Синельниківського МРУЮ Бєлашовою М.С.; виключити (вилучити) з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна запис про обтяження нерухомого майна ОСОБА_1 за №5727420 від 21.05.2014 року; зняти арешт з нерухомого майна ОСОБА_1 , арештованого та обтяженого за реєстраційним номером запису про обтяження 11122952 від 28.04.2011 року реєстратором : Дніпропетровська філія державного підприємства «Інформаційнйи центр» Міністерства юстиції України на підставі постанови про відкриття провадження 25762640 від 07.04.2011 року відділу ДВС Синельниківського МРУЮ; виключити (вилучити) з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна запис про обтяження нерухомого майна ОСОБА_1 за №11122952 від 28.04.2011 року.

Суддя, ознайомившись з матеріалами позовної заяви та доданими до неї документами, дійшов наступного висновку.

Відповідно до роз`яснень, викладених в абзаці 1 пункту 4постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суд повинен виходити з того, що згідно зістаттею 124 Конституції Україниюрисдикція загальних судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі, а за частинами 1 і 2статті 15 ЦПК Україниу порядку цивільного судочинства суди розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ заКодексом адміністративного судочинства України(стаття 17) або ПІК України (статті 1,12) віднесено до компетенції адміністративних чи господарських судів. Законом може бути передбачено розгляд інших справ за правилами цивільного судочинства.

Згідно листа Синельниківського Відділу ДВС Синельниківського району Дніпропетровської області Південного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Одеса ) № 13342 від 07.02.2025 року, на примусовому виконанні у відділі ДВС перебували виконавчі провадження відносно ОСОБА_1 , що завершене відповідно до п.2 ч.1 ст.47 ЗУ «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року ( у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними), в межах яких, державним виконавцем були внесені постанови про арешт майна боржника та оголошено заборону на його відчуження, на підставі яких внесено записи : про арешт майна до державного реєстру ( запис №5727420 від 21.05.2014 року); про арешт майна до державного реєстру ( запис №11122952 від 28.04.2011 року).

У своїй Постанові від 19.01.2022 року у справі №577/4541/20, провадження №61-8240св21, Верховний Суд висловив свою позицію : « Згідно зістаттею 1 Закону України «Про виконавче провадження»виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначеніКонституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цьогоЗакону, а також рішеннями, які відповідно до цьогоЗаконупідлягають примусовому виконанню. Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень.

Під час виконання судових рішень сторони виконавчого провадження мають право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби, їх посадових осіб, виконавців чи приватних виконавців у порядку судового контролю, оскільки виконання судового рішення є завершальною стадією судового розгляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження»особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

В порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється у позовному провадженні, а також у спосіб оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби.

Спори про право цивільне, пов`язані з належністю майна, на яке накладено арешт, відповідно дост. 19 ЦПК Українирозглядаються в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства.

Відповідно дост. 447 ЦПК Українисторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цьогоКодексу, порушено їхні права чи свободи.

У разі якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем або приватним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченомурозділом VII ЦПК України. Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, що передбаченоЗаконом України "Про виконавче провадження".

Позивач не може пред`являти позов про зняття арешту з майна, оскільки законом у цьому випадку передбачений інший порядок судового захисту, а саме оскарження боржником рішення, дій чи бездіяльності державного виконавця або приватного виконавця в порядку, передбаченомурозділом VII ЦПК України.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.186 ЦПК України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

З позовної заяви та доданих до неї документів вбачається, що арешт накладено на майно позивача, якаийє боржником у виконавчому провадженні, з метою забезпечення виконання рішення суду, а тому він не може виступати позивачем у цій справі й така справа не підлягає розгляду в позовному провадженні, отже, у відкритті провадження необхідно відмовити на підставі п. 1 ч.1 ст. 186 ЦПК України.

Схожі правові висновки містяться впостанові Великої Палати Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року у справі №904/51/19(провадження №12-122гс19), у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 24 травня 2021 року у справі № 712/12136/18 (провадження №61-4726сво19), у постановах Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 24 червня 2021 року у справі № 127/11276/20 (провадження № 61-882св21), від 08 вересня 2021 року у справі № 369/3757/20 (провадження № 61-3588св21), від 01 грудня 2021 року у справі № 201/6486/20 (провадження № 61-19066св20).

Відповідно до ч.2-5 ст.186 ЦПК України, про відмову у відкритті провадження у справі постановляється ухвала не пізніше п`яти днів з дня надходження заяви. Така ухвала надсилається заявникові не пізніше наступного дня після її постановлення в порядку, встановленомустаттею 272цього Кодексу. До ухвали про відмову у відкритті провадження у справі, що надсилається заявникові, додаються позовні матеріали. Копія позовної заяви залишається в суді. Ухвалу про відмову у відкритті провадження у справі може бути оскаржено. У разі скасування цієї ухвали позовна заява вважається поданою в день первісного звернення до суду. Відмовляючи у відкритті провадження з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз`яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи.

Беручи до уваги викладене, суддя вважає за необхідне відмовити у відкритті провадження за позовом ОСОБА_1 у зв`язку з неможливістю його розгляду в порядку позовного провадження, а також роз`яснити позивачу право на реалізацію порушеного права в порядку, визначеному ст. 447 ЦПК України.

На підставі викладеного та керуючись п.1 ч.1 ст.186ЦПК України, суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити у відкритті провадженняпо цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Синельниківського відділу державної виконавчої служби Синельниківського району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) про скасування арешту

Роз`яснити позивачу право на оскарження дій державного виконавця у порядку ст.ст.447-453 ЦПК України.

Копію ухвали про відмову у відкритті провадження у справі разом позовними матеріалами надіслати позивачу не пізніше наступного дня після її постановлення. Копію позовної заяви залишити в суді.

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали.

Суддя Т. В. Прижигалінська