Рішення від 03.03.2025 по справі 274/9515/24

справа № 274/9515/24

провадження № 2/0274/560/25

Рішення

Іменем України

03.03.2025 року м. Бердичів

Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області у складі: судді Вдовиченко Т.М., за участі секретаря судового засідання - Рудич М.О., розглянувши в м. Бердичеві Житомирської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Джобвейв" про захист прав споживача, стягнення збитку та відшкодування моральної шкоди за невиконання договору про надання послуг -

в с т а н о в и в :

10.12.2024 ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою, згідно якої просить стягнути з відповідача ТОВ "Джобвейв" 8600,00 грн матеріальних збитків, внаслідок невиконання договору б/н від 20.03.2024 про надання послуг та 10000,00 грн моральної шкоди, яку їй завдано внаслідок невиконання вищевказаного договору.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що 20 березня 2024 року між нею та ТОВ "Джобвейв", який розташований за адресою: Житомирська область Бердичівський район м. Бердичів, вул. Низгірецька, буд. 7, офіс 5, був укладений договір б/н про надання послуг.

Відповідно до даного договору відповідач повинен був надати повний пакет послуг, щодо виїзду за кордон та працевлаштування, а також інших послуг, пов`язаних з працевлаштуванням за кордоном відповідно до п. 1.3 договору.

Пунктом 1.5 договору, виконавець сприяє забезпеченню працевлаштування замовника роботодавцем у строк, що не перевищує 4 місяці з дня надання замовником повного пакету документів, необхідного для організації працевлаштування.

Вказує, що одразу надала відповідачу повний пакет документів та сплатила кошти за надання послуг в розмірі 8600,00 грн. Відповідач взяті на себе зобов`язання згідно укладеного договору не виконав, послуги не надав, грошові кошти не повернув.

Внаслідок невиконання умов договору їй завдано моральну шкоду, яка полягає в суттєвих емоційних стражданнях, пов`язаних з невиконанням договору про надання послуг, поглиблених відсутністю будь-якої інформації про причини невиконання відповідачем зобов`язань за договором. Моральні страждання збільшувалися тоді, коли працівники відповідача неодноразово, в грубій формі відмовляли в поверненні грошей, а потім взагалі почали її ігнорувати. Крім того, вона звільнилася з постійного місця роботи і на даний час є безробітною, а грошові кошти, які вона збирала з метою виїзду за кордон і там працевлаштуватися, незаконно знаходяться у відповідача. Свої моральні страждання оцінює в розмірі 10000,00 грн.

Вжиті заходи досудового врегулювання спору не дали ніякого результату щодо вирішення спору. З метою захисту свої прав, змушена звернутися до суду з даним позовом.

Ухвалою Бердичівського міськрайонного суду від 11.12.2024 відкрито спрощене позовне провадження у справі з викликом сторін (а.с.25 - 26).

Позивачка в судове засідання не з`явилася, надіслала заяву про розгляд справи в її відсутності, позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити з підстав, викладених у позові.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився. Про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином шляхом отримання судової повістки про виклик до суду ( а.с. 35). Причини неявки суду не повідомив, відзив на позов суду не подав. Клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що 20 березня 2024 року між ОСОБА_1 та ТОВ "Джобвейв" був укладений договір б/н про надання послуг (а.с. 5-10)

Згідно п.1.2. договору замовник доручає, а виконавець, відповідно до умов договору, зобов`язується надати замовнику комплексний пакет (надалі "послуги"), а замовник зобов`язується його прийняти та оплатити в частині оплатних послуг (згідно п.1.3.2. договору) на умовах, визначених цим договором.

Згідно п.п.1.3.2 оплатні послуги з організації документів, трансферу, розміщення та проживання, харчування та ін.:

- послуги перекладу документів, та за необхідності - нотаріального засвідчення перекладів, копій документів. Послуги нотаріального засвідчення надаються нотаріусом.

-послуги візової підтримки (заповнення візових анкет, перевірка правильності заповнення документів);

-допомога в оформленні медичного страхування;

-послуги координатора-перекладача;

-організація трансферу (організація перевезень залізничним, автомобільним, водним або авіаційним транспортом, бронювання квитків);

-організація місць проживання, тимчасового перебування в готелях (бронювання, заселення);

-надання послуг мобільного харчування (за потреби).

Пунктом 1.5 договору передбачено, що виконавець сприяє забезпеченню працевлаштування замовника роботодавцем у строк, що не перевищує 4 місяці з дня надання замовником повного пакету документів, необхідного для організації працевлаштування.

Відповідно до п.4.2. договору вартість комплексу послуг виконавця відповідно до п.1.3.2. погоджена сторонами становить 8600,00 грн.

На виконання умов зазначеного договору, ОСОБА_1 було сплачено на банківський рахунок відповідача кошти у розмірі 8600,00 грн, що підтверджується квитанцією AT КБ «Приватбанк» від 20.03.2024 код квитанції: 9336-6389-5229-3648, платник: ОСОБА_1 ; призначена платежу: оплата за послуги; отримувач: ТОВ "Джобвейв" (а.с.10).

24.04.2024 позивачка надіслала директору "Джобвейв" ОСОБА_2 вимогу про повернення коштів у розмірі 8600,00 грн (а.с.11).

Згідно Відповіді №959324 від 11.12.2024 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ТОВ "Джобвейв" ЄДРПОУ 45235037, місцезнаходження: Житомирська область, м.Бердичів, вул.Низгірецька, 7, офіс 5 на час формування довідки зареєстровано. Керівник ТОВ - Федченко Богдан Миколайович (а.с. 23 - 24).

Відповідно до змісту ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Як передбачено ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно із ч.2 ст. 78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 79, 80 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, а достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

20.03.2024 між ТОВ "Джобвейв" (виконавець) та ОСОБА_1 (замовник) укладено договір про надання послуг, за умовами якого виконавець зобов`язався надати оплатні послуги з організації документів, трансферу, розміщення та проживання, харчування та ін.: послуги перекладу документів, та за необхідності - нотаріального засвідчення перекладів, копій документів. Послуги нотаріального засвідчення надаються нотаріусом; послуги візової підтримки (заповнення візових анкет, перевірка правильності заповнення документів); допомога в оформленні медичного страхування; послуги координатора-перекладача; організація трансферу (організація перевезень залізничним, автомобільним, водним або авіаційним транспортом, бронювання квитків); організація місць проживання, тимчасового перебування в готелях (бронювання, заселення); надання послуг мобільного харчування (за потреби).

Цей договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами і діє до повного виконання сторонами зобов`язань (п.8.1 договору). Дія договору може бути достроково припинена на вимогу однієї із сторін в порядку і за умов, що сторони не мають взаємних претензій. Про намір дострокового припинення договору будь-яка сторона зобов`язана попередити про це іншу сторону не пізніше ніж за десять календарних днів (п.8.8 договору). Згідно п.5.3 договору у разі невиконання або неналежного виконання обов`язків, передбачених договором, сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України, якщо інше не зазначено у відповідних додаткових угодах до цього договору.

Згідно з ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору про надання послуг від 20.03.2024 року позивачкою перераховано на розрахунковий рахунок ТОВ "Джобвейв" 8600,00 грн, що підтверджується квитанцією AT КБ «Приватбанк» 0.0.2457056855.1 від 20.03.2024.

Згідно зі ст.ст.526, 530, 599 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог, - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним.

Як встановлено судом, листом-претензією від 24.04.2024 позивачка надіслала ТОВ "Джобвейв" вимогу про повернення коштів у розмірі 8600,00 грн.

Доказів на підтвердження виконання ТОВ "Джобвейв" вказаної вище претензії матеріали цієї справи не містять.

Як вбачається зі змісту позовних вимог, до теперішнього часу зобов`язання відповідача за спірним договором не виконані й отримані від позивачки грошові кошти не повернуті. Крім того, позивачка вказує, що укладений договір порушує її права як споживача, оскільки відповідач укладаючи із нею оспорюваний договір не вчинив жодних дій які б свідчили про намагання виконати умови договору, тому просить стягнути кошти в розмірі 8600,00 грн.

Відповідно до ст. 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Оскільки матеріалами справи підтверджено сплату ОСОБА_1 на користь ТОВ "Джобвейв" 8600,00 грн, на виконання умов договору про надання послуг від 20.03.2024, однак ТОВ "Джобвейв" умови договору не виконало, кошти позивачці не повернули, про нездатність виконати свої зобов`язання за договором внаслідок обставин непереборної сили або випадку на виконання п. 7.1 договору не повідомили, тому суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивачки грошові кошти у розмірі 8600,00 грн. Доказів зворотного відповідачем суду не надано.

Відповідно до ст. 22 ЗУ «Про захист прав споживачів» захист прав споживачів, передбачених законодавством, здійснюється судом. При задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди. Споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов`язані з порушенням їх прав.

У Правовій позиції Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, яка викладена у Постанові від 22 квітня 2024 року у справі № 279/1834/22, зазначено, що тлумачення ст. 23 ЦК України свідчить, що вона є нормою, яка має поширюватися на будь-які цивільно-правові відносини, в яких тій чи іншій особі було завдано моральної шкоди. Це, зокрема, підтверджується тим, що законодавець вживає формулювання «особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав». Тобто можливість стягнення компенсації моральної шкоди ставиться в залежність не від того, що це передбачено нормою закону або положеннями договору, а від порушення цивільного права особи.

За загальним правилом підставою виникнення зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є завдання моральної шкоди іншій особі.

Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала моральної шкоди, та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди.

У разі встановлення конкретної особи, яка завдала моральної шкоди, відбувається розподіл тягаря доказування: а) позивач повинен довести наявність моральної шкоди та причинний зв`язок; б) відповідач доводить відсутність протиправності та вини.

Завдання моральної шкоди явище завжди негативне. Проте з цього не слідує, що будь-яка завдана моральна шкода породжує зобов`язання з її відшкодування. Покладення обов`язку відшкодувати завдану моральну шкоду може мати місце лише за умови, коли шкода була викликана протиправною поведінкою відповідальної за неї особи.

По своїй суті зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є досить специфічним зобов`язанням, оскільки не на всіх етапах свого існування характеризується визначеністю змісту, а саме щодо способу та розміру компенсації. Джерелом визначеності змісту обов`язку особи, що завдала моральної шкоди, може бути: (1) договір особи, що завдала моральної шкоди, з потерпілим, в якому сторони домовилися зокрема, про розмір, спосіб, строки компенсації моральної шкоди; (2) у випадку, якщо не досягли домовленості, то рішення суду в якому визначається спосіб та розмір компенсації моральної шкоди.

Позивачка обґрунтовуючи вимогу про стягнення з відповідача моральної шкоди в розмірі 10000,00 грн вказує, що внаслідок невиконання умов договору їй завдано моральну шкоду, яка полягає в суттєвих емоційних стражданнях, пов`язаних з невиконанням договору про надання послуг, поглиблених відсутністю будь-якої інформації про причини невиконання відповідачем зобов`язань за договором. Позивачка звільнилася з постійного місця роботи і на даний час є безробітною, а грошові кошти, які вона збирала з метою виїзду за кордон і там працевлаштуватися, незаконно знаходяться у відповідача.

У ч. 4, 5 ст. 23 ЦК України визначено, що моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Пунктом 3 Постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4 встановлено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

В пункті 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» зазначено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Відповідно до статті 611 ЦК України моральна шкода підлягає відшкодуванню у разі порушення зобов`язання, якщо таке відшкодування встановлено договором або законом.

Спори про відшкодування фізичній особі моральної шкоди розглядаються, зокрема: коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції України або випливає з її положень; у випадках, передбачених законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди; при порушенні зобов`язань, які підпадають під дію Закону України «Про захист прав споживачів» чи інших законів, що регулюють такі зобов`язання і передбачають відшкодування моральної шкоди.

Пункт 5 частини першої статті 4 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачає, що споживачі під час укладення, зміни, виконання та припинення договорів щодо отримання (придбання, замовлення тощо) продукції, а також при використанні продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону.

Відповідно до пункту 19 частини першої статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів» термін «продукція» у цьому Законі вживається в значенні - будь-які виріб (товар), робота чи послуга, що виготовляються, виконуються чи надаються для задоволення суспільних потреб.

Згідно зі ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів», захист прав споживачів, передбачених законодавством, здійснюється судом, при задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

З огляду на викладене слід зазначити, що виходячи з положень статей 16 і 23 ЦК України та змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому як способу захисту суб`єктивного цивільного права, компенсація моральної шкоди повинна відбуватися у будь-якому випадку її спричинення - право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства.

Статті 4 та 22 Закону України «Про захист прав споживачів» прямо передбачають право споживача на відшкодування моральної шкоди у правовідносинах між споживачами та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг.

З наведеного вбачається, що моральна шкода за порушення цивільно-правового договору як спосіб захисту суб`єктивного цивільного права може бути компенсована і в тому разі, якщо це прямо не передбачено законом або тим чи іншим договором, і підлягає стягненню на підставі статей 16 та 23 ЦК України і статей 4 та 22 Закону України «Про захист прав споживачів» навіть у тих випадках, коли умовами договору право на компенсацію моральної шкоди не передбачено.

Вказана правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.09.2020 у справі № 216/3521/16-ц та у постанові Верховного Суду від 07.10.2020 у справі №755/3509/18.

Суд вважає, що позивачкою доведено факт заподіяння їй моральної шкоди, яка полягає у душевних стражданнях, яких вона зазнала, адже відповідачем не виконано умови договору та станом на даний час позивачка залишилася без коштів, які були внесені згідно умов договору.

Згідно з пунктом 9 Постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4 розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.12.2020 у справі № 752/17832/14-ц визначено, що визначаючи розмір відшкодування, суд керується принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.

Згідно зі ст. 46 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод (в редакції Протоколу № 11), рішення Європейського суду є обов`язковими для держав-учасниць Конвенції. При цьому Україна офіційно визнала юрисдикцію Європейського суду з питань тлумачення і застосування Конвенції та протоколів до неї. Отже, суду необхідно враховувати в своїй діяльності прецеденту практику Європейського суду з прав людини.

Практикою Європейського суду з прав людини визнана презумпція моральної шкоди. Тобто в разі порушення майнових або цивільних прав «середня», «нормально» реагуюча на протиправну щодо неї поведінку людина повинна відчути страждання (моральну шкоду).

Європейський суд з прав людини зауважив, що оцінка моральної шкоди за своїм характером є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, § 62, ЄСПЛ від 12 липня 2007 року).

Право на відшкодування з урахуванням практики Європейського суду з прав людини повинно носити ефективний характер, і має на меті не тільки покриття шкоди завданої потерпілій стороні, а також є засобом попередження з боку відповідача вчинення порушень прав, отже має бути відчутним не тільки для позивача але й для відповідача, що спонукало б відповідача вживати заходів щодо зміни практики нехтування положеннями законодавства, і зокрема, сприяло б зменшенню кількості і обсягів скарг і позовних заяв які надходять на адресу національних судів та Європейського суду з України.

При визначенні розміру моральної шкоди суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Зміст понять «розумність» та «справедливість» при визначенні розміру моральної шкоди розкривається і в рішеннях Європейського Суду, який при цьому виходить з принципу справедливої сатисфакції, передбаченої статтею 41 Конвенції. Зокрема, рішеннях «Тома проти Люксембургу», «Калок проти Франції» (2000) та «Недбала проти Польщі», Європейський Суд дійшов висновку, що сам факт визнання порушеного права є адекватним засобом для згладжування душевних страждань і справедливої сатисфакції.

Встановлено, що бездіяльність відповідача, призвела до порушення прав позивачки, завдання душевних переживань, спричинення емоційних переживань, порушення умов, позивачка змушена була звертатися до суду за захистом своїх прав, що, в свою чергу, спричинило їй психоемоційні переживання, хвилювання, нервування.

Отже, виходячи із засад розумності і справедливості, моральну шкоду, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивачки, суд визначає в розмірі 5000 грн, що є достатнім та співмірним із характером завданої шкоди, що буде відповідною, достатньою та справедливою грошовою компенсацією за завдану моральну шкоду. Стягнення у такому розмірі не є надто мізерним та надто надмірним, не призведе до порушення балансу прав та інтересів конкретного громадянина і суспільного інтересу.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України та Закону України «Про судовий збір», враховуючи, що позивачка звільнена від сплати судового збору за подання до суду позову про захист прав споживачів, суд приходить до висновку, про стягнення з ТзОВ "Джобвейв" на користь держави судового збору у розмірі 1816,80 грн. ( 1211,20 грн. з першої позовної вимоги та 605,60 грн - друга позовна вимога).

Керуючись ст.12-13,76-81,89,247,258,263-265,274-275,279,354 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Джобвейв" про захист прав споживача, стягнення збитку та відшкодування моральної шкоди за невиконання договору про надання послуг задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Джобвейв", код ЄДРПОУ 452135037, місцезнаходження: Житомирська область, м.Бердичів, вул.Низгірецька, 7, офіс 5 на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 кошти сплачені за договором про надання послуг від 20.03.2024 в розмірі 8600,00 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Джобвейв", код ЄДРПОУ 452135037, місцезнаходження: Житомирська область, м.Бердичів, вул.Низгірецька, 7, офіс 5 на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 - 5000,00 грн. моральної шкоди.

В іншій частині позовних вимог щодо відшкодування моральної шкоди відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Джобвейв", код ЄДРПОУ 452135037, місцезнаходження: Житомирська область, м.Бердичів, вул.Низгірецька, 7, офіс 5 на користь держави судовий збір в розмірі 1816,80 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Житомирського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлено 03 березня 2025 року

Суддя: Т.М.Вдовиченко