Рішення

від 03.03.2025 по справі 128/3008/24

ВІННИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 128/3008/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 березня 2025 року м. Вінниця

Вінницький районний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Шевчук Л.П.,

при секретарі судового засідання Нагірняк Т.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна» до ОСОБА_1 , Акціонерного товариства «Страхова група «Ю.БІ.АЙ-КООП» про відшкодування шкоди, -

в с т а н о в и в:

ПрАТ «Страхова компанія «Універсальна» звернулася до суду із позовом про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

В позовній заяві викладено наступну позицію.

Між ПрАТ «СК «Універсальна» та ТОВ «ОТП Лізінг» було укладено Договір добровільного страхування транспортного засобу №3001/294/124935, предметом якого були майнові інтереси страхувальника, пов`язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом «DAF», д.н.з. НОМЕР_1 . За умовами договору позивач взяв на себе зобов`язання в разі настання страхового випадку сплатити на користь страхувальника страхове відшкодування. 15.07.2021 ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «Renault», д.н.з. НОМЕР_2 , допустив зіткнення із транспортним засобом «DAF», д.н.з. НОМЕР_1 , внаслідок чого автомобілі отримали механічні пошкодження. Постановою суду ОСОБА_1 притягнуто до адміністратвиноїв відповідальності. До ПрАТ «СК «Універсальна» із заявою про настання страхового випадку звернулася потерпіла особа та відповідно до страхового акту №107167/1 страховиком було виплачене страхове відшкодування в сумі 111988,92 грн.. Оскільки цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 була застрахована за полісом №АР561676 в АТ «СГ «Ю.БІ.АЙ-КООП», то остання, керуючись ст. 37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» відмовила ПрАТ «СК «Універсальна» у виплаті страхового відшкодування. Відтак, в силу приписів п. 37.1.4 ст. 37 вказаного закону позивач втратив право на отримання страхового відшкодування. Разом із тим, право позивача на відшкодування шкоди за рахунок особи, яка завдала шкоди, є абсолютним і не може бути припинене або обмежене. З огляду на вищевикладене, позивач просить стягнути із відповідача ОСОБА_1 на користь ПрАТ «СК «Універсальна» завдані збитки в порядку регресу в сумі 111988,92 грн., а також 3028 грн. сплаченого судового збору.

29.01.2024 від представника позивача до суду надійша заява, в якій він зменшує позовні вимоги з 111988,92 грн. до 53674,56 грн., оскільки АТ «СГ «Ю.БІ.АЙ-КООП» припинив членство в МТСБУ та позбавлений права укладати договори страхування ОСЦПВ з 01.09.2021.

17.01.2025 МТСБУ оголосила про початок виплати за компанії, які втратили членство у Бюро. З метою врегулювання справи щодо страхового випадку, позивач звернувся до МТСБУ із заявою (претензією) №107167/ІНС.ЛОУ про відшкодування шкоди та 28.01.2025 на рахунок позивача надійшли кошти у розмірі 58314,36 грн. (а.с. 74-80).

Представником відповідача ОСОБА_1 адвокатом Лисим О.В. подано відзив на позовну заяву (а.с. 43-49), у якому викладено наступну позицію.

Відповідач ОСОБА_1 позовні вимоги не визнає в повному обсязі з огляду на наступне.

15.07.2021 ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «Renault», д.н.з. НОМЕР_2 , допустив зіткнення із автомобілем «DAF», д.н.з. НОМЕР_3 . Внаслідок даної ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Постановою Вінницького міського суду Вінницької області ОСОБА_1 визнано винуватим та накладено адміністративне стягнення. Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 була застрахована за полісом №АР561676 в АТ «СГ «Ю.БІ.АЙ-КООП», яка керуючись ст. 37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» відмовила ПрАТ «СК «Універсальна» у виплаті страхового відшкодування. Так, подія ДТП сталася 15.07.2021, а позивач із заявами про виплату страхового відшкодування звернувся 29.09.2022, тобто із пропуском встановленого п. 37.1.4 вказаного закону, строком для подачі заяви на виплату страхового відшкодування. Відтак, станом на день подачі позову позивач втратив право на отримання страхового відшкодування. При цьому, як зазначив Верховний Суд у постанові від 03.10.2018 (справа №53/5293/16), даний строк є присічним та повновленню не підлягає. Позивач вважає, що його право на відшкодування шкоди за рахунок особи, яка завдала шкоди є абсолютним і не може бути припинене чи обмежене. При цьому факт сплати позивачем потерпілому страхового відшкодування в сумі 111988,92 грн. свідчить про те, що позивач знав (міг дізнатися) про факт настання страхового випадку, що мало місце 15.07.2021 з повідомлення про ДТП, 29.04.2022 дати сплати страхового відшкодування, а звернувся із заявою про виплату страхового відшкодування позивач лише 21.09.2022 до АТ «СГ «Ю.БІ.АЙ-КООП» та 29.09.2022 до ОСОБА_1 , що свідчить про недобросовісну поведінку потерпілої особи щодо отримання страхового відшкодування. Окрім того, позивач не довів факт того, що річний строк було пропущено з поважних причин та він вживав відповідних заходів для отримання страхового відшкодування протягом річного строку. Також, вважає, що наданий позивачем в якості доказу аварійний сертифікат про вартість відновлювального ремону є неналежним доказом, оскільки останній датований 11.06.2024, тоді як сам позов сформований та завірений представником позивача 10.06.2024. Оркім того, страховий акт №107167/1 не містить дати його складання та підпису особи, яка його склала, що також не може бути належним доказом. Також, платіжне доручення №10028 датовано 29.04.2022, тому відповідно на момент виплати страхового відшкодування позивач міг протягом встановленого п. 37.1.7 ст. 37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» подати заяву на виплату страхового відшкодування, однак з невідомих причин цього не зробив. Також, посилаючись на норми ЦК України, Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та Закону України «Про страхування» вважає, що страхове відшкодування в порядку регресу покладено саме на АТ «СГ «Ю.БІ.АЙ-КООП», як страховика відповідача, яке і має відповідати за цим позовом. Окрім того, звертає увагу на те, що загальна сума страхового відшкодування склала 111988,92 грн., що не перевищує страхової суми за шкоду, заподіяну майну, визначену полісом про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АР561676 від 03.08.2020, який складає 130000,00 грн.. В той же час, доказів того, що позивач звертався до АТ «СГ «Ю.БІ.АЙ-КООП» із заявою про неповне погашення страхової виплати позивачем не надано. Таким чином, заявлені позовні вимоги до відповідача ОСОБА_1 є безпідставними та необгрунтованими, а тому в його задоволенні просив відмовити.

Ухвалою суду від 06.08.2024 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за позовом ПрАТ «СК «Універсальна», розгляд справи вирішено проводити в порядку загального позовного повадження, призначено підготовче засіданні (а.с. 58).

Ухвалою суду від 01.10.2024 закрито підготовче засідання та призначено розгляд справи по суті (а.с. 65).

В судове засідання представник позивача ПрАТ «СК «Універсальна» не з`явився, в прохальній частині позову міститься клопотання представнкиа позивача про розгляд справи у його відсутність.

Відповідач ОСОБА_1 та його представник адвокат Лисий О.В. в судове засідання не з`явилися, від представника відповідача до суду надійшла заяву, в якій він просив справу розглянути у його відсутність та відсутність відповідача, а в задоволенні позову відмовити з мотивів, що викладені у відзиві на позовну заяву (а.с. 81).

Представник відповідача АТ «СГ «Ю.БІ.АЙ-КООП», який належним чином повідомлявся про день, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явився, про причини неявки суду не повідомив, відзиву на позовну заяву до суду не надсилав. Направлені судові повістки повернулися до суду із відміткою «адресат відстуній за вказаною адресою».

Підстав для відкладення розгляду справи, передбачених ст. 223 ЦПК України не вбачається, нез`явлення сторін не перешкоджає вирішенню спору, а відтак судом ухвалено проводити судове засідання у відсутність сторін.

Відповідно до частини другоїстатті 247 ЦПК Українифіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, оскільки розгляд справи відповідно до положень цьогоКодексупроводиться судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі.

Дослідивши матеріали справи та всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються заявлені позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно дост. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно зіст.5 ЦПК Україниздійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

За вимогами ст.ст.12,81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим кодексом. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч.1ст.76 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Належними вважатимуться докази, які обґрунтовують заявлені позовні вимоги чи заперечення сторін або мають інше значення для вирішення справи та підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Вони мають належати до складу підстав позову або підстав заперечень проти нього і характеризуватися значущістю для визначення спірних правовідносин та зумовленістю цих фактів нормами матеріального права.

Згідно ч. 2ст. 89 ЦПК Українисуд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. 1ст. 13 ЦПК Українисуд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Під час розгляду справи по суті судом було встановлено, що 22.04.2019 між ПрАТ «СК «Універсальна» та ТОВ «ОТП Лізинг» укладено Генеральний договір №3001/394/000001 добровільного страхування засобів наземного транспорту, цивільної відповідальності, водія та пасажирів від нещасних випадків (а.с. 16-20).

23.09.2020 між ПрАТ «СК «Універсальна» та ТОВ «ОТП Лізинг» укладено страховий сертифікат №3001/294/124935 до Генерального договіру №3001/394/000001 добровільного страхування засобів наземного транспорту, цивільної відповідальності, водія та пасажирів від нещасних випадків (а.с. 15), відповідно до якого в розділі 1 «Транспортний засіб» вказано «Згідно з Додатком до Сертифікату». Проте, суд зазначає, що до матеріалів справи вказаний додаток до сертифікату позивачем не долучено.

З письмових пояснень ОСОБА_2 , що адресовані голові правління ПАТ «СК «Універсальна» (а.с. 9) 15.07.2021 на автопоїзді «DAF», д.н.з. НОМЕР_4 , із напівпричепом, він перебував на території Вінницької кондитерської фабрики за адресою: м. Вінниця, вул. Г.Успенського, 8, під вивантаженням. В цей час водій ОСОБА_1 на автомобілі «Renault», д.н.з. НОМЕР_2 , здійснюючи маневр від`їзду від складу, не дотримався бокого інтервалу та допустив зіткнення із автомобілем «DAF», д.н.з. НОМЕР_4 , пошкодивши праве бокове дзеркало заднього виду та двері кабіни даного автомобіля.

15.07.2021 було проведено огляд транспортного засобу «DAF», д.н.з. НОМЕР_4 , та зафіксовано наступні пошкодження: двері передні праві деформація, залом, дзеркало зовнішнє права розбито. За результатами огляду було складено відповідний акт і долучено фото транспортного засобу із пошкодженнями (а.с. 21-24).

23.07.20211 ТОВ «Трак Центр ЛТД» складено рахунок на передоплату № НОМЕР_5 від 23.07.2021, відповідно до якого вартість робіт та послуг, а також запчастин, паливномастильних матеріалів по відновленню автомобіля із державним номерним знаком НОМЕР_4 , становить 114306,98 грн. (а.с. 25).

02.08.2021 ТОВ «ОТП Лізинг» перерахувало ТОВ «Трак Центр ЛТД» кошти в сумі 114306,98 грн. по рахунку № НОМЕР_5 від 23.07.2021 (а.с. 26).

Відповідно до страхового акта №107167/1, що складений ПрАТ «СК «Універсальна» на підставі договору страхування №3001/394/124935 від 23.09.2020, вид страхування «КАСКО», страхувальник ТОВ «ОТП Лізинг», трансопртний засіб «DAF XF105.460», д.н.з. НОМЕР_1 , страховий випадок стався 15.07.2021 в м. Вінниці по вул. Г.Успенського, 8, прийнято рішення про відшкодування за страховим випадком кошти в сумі 111988,92 грн. (а.с. 27).

Відповідно до аварійного сертифікату за результатами проведеного дослідження обставин та причин настання події, що має ознаки страхового випадку від 11.06.2024 без підпису, вартість відновлювального ремонут розрахована у відповідності до умов договору страхування складає 114306,98 грн., з них вартість замінених деталей 94857,02 грн., вартість робіт 19449,96 грн.. Франшиза за заявленою подією становить 2318,06 грн.. Відтак розмір страхового відшкодування складає 111988,92 грн. (а.с. 28).

Відповідно до платіжної інструкції №10028 від 29.04.2022 ПрАТ «СК «Універсальна» перерахувало ТОВ «ОТП Лізинг» страхове відшкодування в сумі 111988,92 грн. (а.с. 29).

Відповідно до роздруківки від 11.06.2024 із сайту МТСБУ щодо чинності полісу внутрішнього страхування (а.с. 30) поліс №АР561676, страхова компанія АТ «СГ «Ю.БІ.АЙ-КООП», транспортний засіб державний номер НОМЕР_2 , станом на 15.07.2021 діючий.

Згідно копії полісу №АР/0561676 від 03.08.2020, страховик АТ «СГ «Ю.БІ.АЙ-КООП», було застраховано цивільно-правову відповідальність власника наземного трансопртного засобу «Renault», д.н.з. НОМЕР_2 , та страхова суми за шкоду, заподіяну майна становить 130000,00 грн. (а.с. 50).

Постановою судді Вінницького міського суду Вінницької області від 13.08.2021 у справі №127/18660/21 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненняі адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу за те, що він 15.07.2021 о 10-10 год. в м. Вінниці по вул. Г.Успенського, 8, керуючи автомобілем «Renault», д.н.з. НОМЕР_2 , із напівпричепом, під час зустрічного роз`їзду допустив зіткнення із автомобілем «DAF», д.н.з. НОМЕР_1 , із напівпричепом (а.с.8).

На а.с. 32 міститься аява (претензія) від 21.09.2022 за вих. №107167/ІНС.ЛОУ адресована АТ «СГ «Ю.БІ.АЙ-КООП» про виплату страхового відшкодування в сумі 111988,92 грн.

На а.с. 31 міститься аява (претензія) від 21.09.2022 за вих. №107167/ІНС.ЛОУ адресована ОСОБА_1 про виплату страхового відшкодування в сумі 111988,92 грн.

Однак доказів направлення даних заяв (претензій) АТ «СГ «Ю.БІ.АЙ-КООП» та ОСОБА_1 , як і доказів отримання ними цих заяв (претензій) до матеріалів справи позивачем не долучено.

13.08.2024 за вих. №107167/ІНС.ЛОУ ТОВ «Юридична компанія ІНС.ЛОЙ ГРУП» звернулося до МТСБУ із заявою (претензією) про виплату страхового відшкодування (77).

Відповідно до роздруківки від 29.01.2025 із сайту МТСБУ щодо чинності полісу внутрішнього страхування (а.с. 78) поліс №АР561676, страхова компанія АТ «СГ «Ю.БІ.АЙ-КООП», транспортний засіб державний номер НОМЕР_2 , станом на 15.07.2021 діючий; страховик припинив членство в МТСБУ та позбавлений права укладати договори ОСЦПВВНТЗ з 01.09.2021.

28.01.2025 Моторне (транспортне) страхове бюро України» перерахувало ПрАТ «СК «Універсальна» кошти в сумі 58314,36 грн. по справі №110245, згідно наказу №3.1/2453 від 27.01.2025, т.з. НОМЕР_1 (а.с. 80).

Оцінюючи вищеперераховані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів відповідно до вимог статті 89 ЦПК України, суд згідно з положеннями статей 77, 78, 79, 80 цього ж Кодексу вважає прийняті судом до уваги докази належними, допустимими, достовірними та достатніми, оскільки вони містять інформацію щодо предмета доказування, одержані у встановленому законом порядку, на їх підставі можна встановити дійсні обставини справи, а також у своїй сукупності вони дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Інших доказів сторонами суд не надавалося.

Вказаний спір регулюється положеннямиЦивільного кодексу України та Законами України «Про страхування» і «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Відповідно до ч. 1ст. 1188 ЦК Українишкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Статтею 1 Закону України «Про страхування»передбачено, що страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

За договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (стаття 979 ЦК України).

Відповідно достатті 980 ЦК Українипредметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані, зокрема з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).

Види обов`язкового страхування в Україні визначені устатті 7 Закону України «Про страхування». До них пункт 9 частини першої вказаної статті відносить страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Відносини у цій сфері регламентує, зокремаЗакон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Застаттею 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Відповідно до пункту 22.1статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відшкодування шкоди особою, яка її завдала, можливе лише за умови, що згідно ізЗаконом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування (постанова Верховного Суду від 27 березня 2019 року в справі № 754/1108/15-ц).

Подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц.

Щодо обраного позивачем способу захисту суд зазначає наступне.

Відповідно до частин другої, п`ятоїстатті 1187 ЦК Українишкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Згідно з положеннями пункту 1 частини першоїстатті 1188 ЦК Українишкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим замість завдавача шкоди в передбаченому Законом порядку. Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням.

У разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи (пункт 22.1статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

При цьому згідно з положеннямистатті 1194 ЦК Україниособа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Згідно зістаттею 993 ЦК Українитастаттею 27 Закону України «Про страхування»до страховика потерпілого переходить право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов`язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов`язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов`язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування. Такий перехід права вимоги є суброгацією.

За змістом частини першої статті28, статті29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»шкода, заподіяна в результаті ДТП майну потерпілого, - це шкода, пов`язана, зокрема, з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу. У зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок ДТП, з евакуацією транспортного засобу з місця ДТП до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент ДТП, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Таким чином, обов`язком страховика є відшкодування витрат потерпілого, пов`язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, у межах страхового відшкодування.

Згідно з пунктом 36.1статті 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»страховик (у випадках, передбаченихстаттею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цьогоЗакону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

Відповідно до підпункту 37.1.4статті 37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров`ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2021 року у справі № 147/66/17 зазначено, що підпункт 37.1.4статті 37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»визначає наслідком пропуску потерпілою особою річного строку подання заяви до страховика про страхове відшкодування, право страховика на відмову у виплаті регламентних виплат. Разом з тим, аніЗакон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», аніЦК України, ані будь-який інший закон не передбачає в цьому випадку припинення взагалі права потерпілою особи на отримання відшкодування або на задоволення позову як, наприклад, передбаченоЦК України при пропуску позовної давності. ВодночасЦК Українипередбачається також поновлення, зупинення, переривання позовної давності (статті263-264, стаття267 ЦК України). Сплив строку, протягом якого потерпіла особа може реалізувати своє суб`єктивне право (у цьому випадку протягом одного року) за рахунок страховика (страхової компанії), призводить до неможливості отримання страхового відшкодування від особи, що застрахувала відповідальність винної в ДТП особи в позасудовому порядку. Однак законодавством не передбачено в цьому випадку припинення взагалі права на відшкодування шкоди, ані у повному обсязі, ані в обсязі страхового відшкодування. Тоді як згідно із частиною четвертоюстатті 267 ЦК Українисплив позовної давності, про застосування якої заявила сторона у спорі, є підставою для відмови в позові. Крім того, немає підстав вважати, що річний строк звернення з заявою про виплату страхового відшкодування є спеціальним строком позовної давності, передбаченимстаттею 258 ЦК України, оскільки це суперечить змісту зазначеної норми, яка не передбачає встановлення спеціальної позовної давності в інших випадках, ніж випадки, передбачені в цій норми. З огляду на те, що пропуск річного строку звернення із заявою до страховика (страхової компанії) не зазначений у законодавстві (стаття 12 ЦК України) як підстава для припинення матеріального права, цей строк не може бути розцінений як преклюзивний і такий, що припиняє існуюче право на отримання відшкодування шкоди в розмірі регламентних виплат взагалі. Аналізуючи норми законодавства стосовно добросовісної поведінки всіх учасників правовідносин (стаття 13 ЦПК України) та принципу повного відшкодування шкоди (стаття 1166 ЦК України), Велика Палата Верховного Суду з огляду на відсутність норми закону, що передбачає припинення в цьому випадку цивільного права на відшкодування, та з урахуванням загального права особи на захист права в суді (стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод), дійшла висновку, що при добросовісній поведінці потерпілої особи та доведеності, що річний строк пропущено через незалежні від потерпілої особи причини, особа може отримати таке відшкодування, пред`явивши вимогу до страховика (страхової компанії) в судовому порядку протягом строку позовної давності.

Судом встановлено, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 на момент ДТП була застрахована у АТ «СГ «Ю.БІ.АЙ-КООП» відповідно до полісу №АР/0561676 від 03.08.2020 та страхова сума за шкоду, заподіяну майну потерпілого становить 130000,00 грн.. ПрАТ «СК «Універсальна» здійснило виплату страхового відшкодування ТОВ «ОТП Лізинг» (власнику пошкодженого трансопртного засобу) на підставі договору 30001/294/124935 в сумі 111988,92 грн.. Разом із тим, позивачем не надано суду доказів того, що він звертався до страховика ОСОБА_1 - АТ «СГ «Ю.БІ.АЙ-КООП» із вимогою про відшкодування коштів та отримав відмову у такій виплаті, внаслідок чого вимушений звернутися із даним позовом до суду та просити стягнути вказані кошти саме з винуватця ДТП, цивільно-правова відповідальність якого на момент ДТП була застрахована.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 лютого 2022 року у справі № 201/16373/16-ц (провадження № 14-27цс21) зазначено, що «…Велика Палата Верховного Суду послідовно наголошує, що основний тягар відшкодування шкоди, спричиненої за наслідками ДТП, повинен нести страховик, та саме він є належним відповідачем у справах за позовами про відшкодування шкоди в межах страхової суми, а у випадку, зазначеному у пункті 80 цієї постанови - винною особою.

У постанові від 4 липня 2018 року (справа № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18)) Велика Палата Верховного Суду сформулювала висновок щодо забезпечення дієвості інституту обов`язкового страхування цивільноправової відповідальності власників наземних транспортних засобів, зазначивши таке. Відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України від 1 липня 2004 року № 1961-IV «Про обов`язкове страхування цивільноправової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок із виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37 зазначеного Закону) чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика в останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування (пункт 72). Покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільноправової відповідальності власників наземних транспортних засобів») (пункт 73). Уклавши договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов`язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов`язку страхувальника, який завдав шкоди, а тому страховик, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування згідно зі статтями 3 і 5 вказаного Закону реалізує право вимоги, передбачене статтями 993 Цивільного кодексу України та 27 Закону України від 9 лютого 2012 року № 4391-VI «Про страхування» шляхом звернення з позовом до страховика, в якого завдавач шкоди застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 760/15471/15-ц (провадження № 14-316цс18) та ухвалу Великої Палати Верховного Суду від 20 лютого 2020 року у справі № 753/15214/16-ц (провадження № 14-25цс20))».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2021 року у справі № 147/66/17 (провадження № 14-95цс20) зазначено, що «Велика Палата Верховного Суду в постановах від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження №14-176цс18) (пункт 59), від 03 жовтня 2018 року у справі №760/15471/15-ц (провадження № 14-316цс18) неодноразово звертала увагу на те, що у справах про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної страхувальником за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, у межах ліміту страхового відшкодування належним відповідачем буде страховик.

Принцип повного відшкодування шкоди, закріплений у статті 1166 ЦК України, реалізується у відносинах страхування через застосування положень статті 1194 цього Кодексу. Вказана норма передбачає, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди за загальним правилом зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відповідно, якщо такої різниці немає та шкода покрита в повному обсязі страховою виплатою, в такому випадку в цій справі відсутні підстави для покладення відповідальності на страхувальника.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.07.2022 (справа №641/10491/15-ц, бере до уваги те, що іншої норми яка б визначала особливості відповідальності осіб, які застрахували свою цивільну відповідальність, у главі 82 ЦК України немає. Тому частка відповідальності особи, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, становить різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням)».

Разом з тим судом встановлено, що позивач з відповідною заявою в позасудовому порядку до страховика відповідача ОСОБА_1 також не звертався, доказів протилежного суду не надано.

Звертаючись до суду, ПрАТ «СК «Універсальна» не посилається на те, що незвернення до страховика ОСОБА_1 було обумовлене обставинами, які не залежали від його дій, та ним було здійснено розумних, необхідних та достатніх заходів щодо такого відшкодування, а тому з огляду на вищевикладене суд доходить висновку, що підстави для задоволення позову відсутні.

Понесені позивачем судові витрати, відповідно до ст. 141 ЦПК України, слід залишити за позивачем.

Відповідно до ст.ст. 979, 980, 993, 1187, 1188 ЦК України, ст.ст. 1, 7, 27 Закону України «Про страхування», ст.ст. 6, 22, 28, 29, 30, 36, 37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст.ст. 1, 10, 141, 258, 259, 263-265, 273, 354, 417 ЦПК України, суд -

у х в а л и в:

В задоволенні позову Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна» до ОСОБА_1 , Акціонерного товариства «Страхова група «Ю.БІ.АЙ-КООП» про відшкодування шкоди - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повне найменування сторін:

Позивач - Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Універсальна», адреса: 01133, м. Київ, бульвар Лесі України, буд. 9, код ЄДРПОУ 20113829;

Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_6 , мешканець АДРЕСА_1 ;

Відповідач Акціонерне товариство «Страхова група «Ю.БІ.АЙ-КООП», адреса: 01014, м. Київ, вул. Бастіонна, буд. 5/16, код. ЄДРПОУ 31113488.

Суддя Л.П. Шевчук