Рішення

від 26.02.2025 по справі 487/6500/15-ц

ЗАВОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. МИКОЛАЄВА

Справа № 487/6500/15-ц

Провадження № 2/487/364/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.02.2025 року Заводський районний суд міста Миколаєва у складі головуючого судді Нікітіна Д.Г., при секретарі судових засідань Марченко О.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Миколаєві цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Смарт Фінексперт» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

17.08.2015 року ТОВ «Смарт Фінексперт» звернувся до Заводського районного суду м. Миколаєва з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № ЛФ-12011047 від 02.01.2013 року у розмірі 24296,71 грн.

В позові зазначив, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛАЙМ-ФІНАНС", який здійснює свою діяльність відповідно до законодавства України (надалі - Кредитодавець) та ОСОБА_1 (надалі - Боржник та/або Позичальник) укладено кредитний договір від 02.01.2013 р. № ЛФ-12011047 на суму 1400,00 гривень та додаткову угоду №1 від 17.01.2013 року, №2 від 16.02.2013 року, №3 від 25.04.2013 року з оплатою процентів за користування кредитом, та судові витрати.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про дату, час і місце слухання справи був повідомлений належним чином відповідно до вимог ст. 128 ЦПК України, причини своєї неявки суду не повідомив.

Відповідач в судове засідання не з`явився, надав до суду письмову заяву просив в позові відмовити, так як не визнає позовні вимоги.

У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши і оцінивши надані докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення заборгованості, підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що ТОВ «Смарт Фінексперт» є юридичною особою та діє на підставі Статуту, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛАЙМ-ФІНАНС", який здійснює свою діяльність відповідно до законодавства України (надалі - Кредитодавець) та ОСОБА_1 (надалі - Боржник та/або Позичальник) укладено кредитний договір від 02.01.2013 р. № ЛФ-12011047 на суму 1400,00 гривень та додаткову угоду №1 від 17.01.2013 року, №2 від 16.02.2013 року, №3 від 25.04.2013 року з оплатою процентів за користування кредитом (надалі - Кредитний договір).

Згідно п. 1.1 Кредитного договору Кредитодавець передає Позичальнику грошові кошти (кредит) в сумі 1400 (одна тисяча чотириста) гривень 00 копійок , а Позичальник зобов`язується повернути зазначену суму кредиту та сплатити проценти за користування кредитом в розмірі та порядку, що визначені цим Договором.

Згідно п. 1.3 Кредитного договору Позичальник зобов`язаний сплатити Кредитодавцю проценти за користування кредитом. Проценти за користування кредитом встановлюються в розмірі 2 ( два ) відсотки від суми наданого кредиту за кожен день користування ним, ( 730 (Сімсот тридцять ) відсотки річних) та підлягають сплаті Позичальником Кредитодавцю в день повернення суми кредиту (п. 3.1. цього Договору).

Відповідно до 3.1. Кредитного договору Позичальник зобов`язується повернути Кредитодавцю суму кредиту, зазначену в п. 1.1. цього Договору не пізніше 24.07.2013 р.

Кредитодавець повністю виконав взяті на себе за Кредитним договором зобов`язання, що підтверджується квитанцією про отримання коштів за договором № ЛФ-12011047.

Згідно п. 5.1. Кредитного договору, у випадку, якщо Позичальник у визначений в п. 3.1. цього Договору термін не сплатить Кредитодавцю суму, достатню для повернення суми кредиту та сплати нарахованих до вказаного терміну процентів (п. 4.2. цього Договору), Позичальник зобов`язаний з наступного дня після настання передбаченої в п. 3.1. дати остаточного розрахунку за кредитом сплачувати Кредитодавцю пеню в розмірі 2 ( два ) % від суми залишку основного боргу за кожен день прострочення платежу до дня фактичної сплати вказаної суми. Згідно п. 5.2. у випадку прострочення Позичальником сплати процентів, нарахованих на суму кредиту, більш ніж на 14 (чотирнадцять) календарних днів, Позичальник додатково до пені передбаченої в п. 5.1. цього Договору, сплачує Кредитодавцю штраф в розмірі 100 ( сто) грн.

У зв`язку з відступленням Кредитодавцем - Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛАЙМ-ФІНАНС" (ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 37992423) права вимоги за Кредитним договором № ЛФ-12011047 від 02.01.2013 р. Товариству з обмеженою відповідальністю "Смарт Фінексперт", (ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 38313650)(надалі - позивач), та заміною Сторони в зобов`язанні, а саме Кредитодавця на Кредитора, що підтверджується договором факторингу від 14.07.2014 р. укладений між Кредитодавцем та Кредитором, Позичальник зобов`язаний виконати свої зобов`язання, що виникли з підстав неналежного виконання ним власних зобов`язань за кредитним договором відповідно до ст. 512-513 ЦК України та погасити заборгованість перед новим Кредитором. Згідно ст. 514 ЦК України, До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За ст.512ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповіднодо ст.514ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Згідно ч. 1 ст.1077ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (ч. 1 ст. 1078 ЦК України).

Тобто, ТОВ «Смарт Фінексперт» набуло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №ЛФ-12011047 від 02.01.2013 року.

Станом на 25 квітня 2013 року заборгованість Відповідача складала 1400,00 грн. за кредитом, 448,00 грн. за процентами, 421,00 за пенею, 0,00 грн. штраф. Тому враховуючи наявність непогашеної заборгованості за Кредитним договором, Позичальник приймав на себе зобов`язання та уклав з позивачем додаткову угоду №1 від 25.04.2013 року про реструктуризацію заборгованості до кредитного договору, строком на 90 днів. Але Боржник взяті на себе зобов`язання за Кредитним договором не виконав, в визначені кредитним договором та додатковою угодою строки, заборгованість не погасив та таким чином ухиляється від виконання прийнятих на себе зобов`язань за кредитним договором.

Боржник взяті на себе зобов`язання за Кредитним договором не виконав, в визначені кредитним договором строки, а саме станом на 06 березня 2015 р. заборгованість не погасив за Кредитним договором, не сплачує нараховану у відповідності до п. 5.1 Кредитного договору пеню за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом, проценти за користування ним, та таким чином ухиляється від виконання прийнятих на себе зобов`язань за Кредитним договором, грубо порушуючи його умови та вимоги ст.ст. 525, 526, 611 Цивільного кодексу України, згідно яких зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Повідомлення Позивача з вимогою про сплату заборгованості за Кредитним договором, надіслану Боржнику, ним не виконані.

Заборгованість за Кредитним договором Відповідачем до теперішнього часу не погашена.

Загальний розмір боргу за Кредитним договором № ЛФ-12011047 від 02.01.2013 станом на 06 березня 2015 р. становить 24296,71 гривень ( 24297 (двадцять чотири тисячі двісті девяносто шість) гривень 71 копійок) і складається з:

- заборгованості по кредиту (в тому числі прострочений) 1400,00 грн.;

- заборгованість по процентах (в т. ч. прострочені) 448,00 грн.;

- пені 19461,00 грн.

- штраф 2269,00 грн.

- інфляційні втрати 615,46 грн.

- три відсотка річних 103,25 грн.

Відповідно до ч. 1 ст.1054ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Згідно ст. ст. 525, 526ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 509Цивільного кодексуУкраїни встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник зобов`язаний вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 1049 даного Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом ст.1056-1ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до ч. 1 ст.1048ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду під час розгляду справи №342/180/17, провадження №14-131цс19, від 03 липня 2019 року правової позиції, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Відповідно до ст. ст. 1046, 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно ст.610ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

У разі порушення зобов`язання відповідно до ст. 611 ЦК України, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 1050 ЦК Українипередбачено, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно достатті 625 цього Кодексу.

За змістом частини другоїстатті 625ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Частинами першою, третьоюстатті 549ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За змістом статей 550,551ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання. Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі №202/4494/16-ц зазначено, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другоюстатті 1050 ЦК України.

Такий правовий висновок також зазначений у постановах Великої Палати Верховного Суду: №127/15672/16-ц від 08 листопада 2019 року; №1519/2-3165/11 від 03 липня 2019 року; №461/10610/13-ц від 10 квітня 2019 року.

Заява відповідача про застосування строку спеціальної позовної давності до вимог про стягнення пені, підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно достатті 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (частина четвертастатті 267 ЦК України).

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Для окремих видів вимог законом встановлено спеціальну позовну давність.

Зокрема, частина другастатті 258ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до статті 253ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Згідно зі статтею 266ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги.

Правила про позовну давність мають застосовуватися, коли буде доведення існування самого суб`єктивного права або факту його порушення.

Таким чином, пропущення строку позовної давності є підставою для відмови в позові у разі доведеності позовних вимог.

Відповідно до ст.264ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчать про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку.

При розгляді вимог відповідача щодо застосування позовної давності, суд виходить з роз`яснень п. 1.1 Постанови Пленуму Верховного суду України від 18 грудня 2009 року №14 «Про судове рішення у цивільній справі», відповідно до якого, встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові на цих підставах, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.

Судом встановлено що 07 січня 2013 року між ТОВ «Лайм-Фінанс», правонаступником якого є ТОВ «Смарт Фінексперт», та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №ЛФ-12011047 строком дії до 17 січня 2013 року.

17.01.2013 року між ТОВ «Лайм-Фінанс» та ОСОБА_1 було укладено додаткову угоду №1.

16.02.2013 року між ТОВ «Лайм-Фінанс» та ОСОБА_1 було укладено додаткову угоду №2.

25.04.2013 року між ТОВ «Лайм-Фінанс» та ОСОБА_1 було укладено додаткову угоду №3, відповідно до якої ОСОБА_1 зобов`язана до 24.07.2013 року здійснити погашення залишку заборгованості перед кредитодавцем

Встановлено, що позивач звернувся до суду 17 серпня 2015 року, тобто понад два роки після закінчення дії кредитного договору.

Оскільки, до вимог про стягнення пені та штрафу застосовується позовна давність в один рік, суд вважає, що в задоволенні позовних вимог ТОВ «Смарт Фінексперт» слід відмовити в зв`язку з пропуском строку позовної давності.

Частиною 3 ст.12ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом, а відповідно до ч.3 ст.13ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

За таких обставин, суд доходить до висновку, що позовні вимоги ТОВ«Смарт Фінексперт» підлягають задоволенню частково та з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість за кредитним договором № ЛФ-12011047 від 02 січня 2013року, станом на 06 березня 2015 року в розмірі 4835,71 грн., яка складається з: заборгованості за кредитом 1400,00 грн.; заборгованості по процентам 448,00 грн.; інфляційних витрат 615,46 грн.; трьох відсотків річних 103,25 грн.

Відповідно до ст.89ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності.

Згідно ст.263ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ст.264ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст.141ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при зверненні до суду було сплачено судовий збір в розмірі 243,60 грн., у зв`язку із частковим задоволенням позову, з відповідача слід стягнути судовий збір у розмірі 48,48 грн.,пропорційно задоволеноїчастини позовнихвимог.

Керуючись ст. ст. 258, 267, 610, 611, 612, 625, 1049, 1050, 1054 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 81, 259, 264, 273, 280, 284, 354 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Смарт Фінексперт» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Смарт Фінексперт» заборгованість за кредитним договором №ЛФ-12011047 від 02 січня 2013року в розмірі 4835,71 грн., яка складається з: заборгованості за кредитом 1400,00 грн.; заборгованості по процентам 448,00 грн.; інфляційних витрат 615,46 грн.; трьох відсотків річних 103,25 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Смарт Фінексперт» судовий збір у розмірі 48,48 грн.

Апеляційна скарга на судове рішення може бути подана до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення або з дня складання повного тексту рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Товариства з обмеженою відповідальністю «Смарт Фінексперт», ЄДРПОУ 38313650, юридична адреса: 54017 м. Миколаїв, вул. Декабристів 38А/9.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 .

Суддя Д.Г. Нікітін