Рішення

від 03.03.2025 по справі 502/2431/24

КІЛІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 502/2431/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 березня 2025 року м. Кілія

Кілійський районний суд Одеської області в складі:

головуючого судді Березнікова О.В.

за участю секретаря судового засідання Нанєвої А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Кілійського районного суду Одеської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , представника позивача: адвоката Реви С.Л., до Кілійської міської ради Ізмаїльського району Одеської області, третя особа: Ізмаїльська державна нотаріальна контора Одеської області, про визнання права власності в порядку спадкування,, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачка через свого представника звернулася до суду із зазначеним позовом посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати ОСОБА_2 та ІНФОРМАЦІЯ_2 помер її чоловік ОСОБА_3 . Після їх смерті залишилося спадкове майно, а саме 34/100 частин домоволодіння, який розташований в АДРЕСА_1 , належної померлим на праві спільної часткової власності, а саме по 19/200 (38/400) частин. Позивачка спадщину після смерті матері та чоловіка прийняла, проте, у зв`язку з розбіжностями у правовстановлюючих документах, їй було відмовлено у нотаріальному оформлення спадщини. У зв`язку з цим звернулася до суду з вказаним позовом.

Просить суд визнати факт зміни виду нерухомого майна з квартири на домоволодіння, встановити факт належності правовстановлюючого документа спадкодавцям, визначити частку спадкового права позивачки після смерті спадкодавців у розмірі по 19/200 частин домоволодіння та визнати за нею право власності по 19/200 частин вказаного домоволодіння в порядку спадкування після смерті матері та чоловіка.

Позивачка в судове засідання не з`явилася, її представник просила про розгляд справи без їх участі, позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити.

В судове засідання представник відповідача не з`явився, надали заяву про проведення розгляду справи без участі представника.

В судове засідання представник третьої особине з`явився, надали заяву про проведення розгляду справи без участі представника.

Відповідно до ч. 2ст. 247 ЦПК України, в зв`язку з неявкою сторін, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що заява підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивачки ОСОБА_2 та ІНФОРМАЦІЯ_2 помер чоловік позивачки ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвами про їх смерть НОМЕР_1 та НОМЕР_2 , а також свідоцтвом про народження та укладення шлюбу позивачки.

Після смерті спадкодавців залишилося спадкове майно, а саме частки у 34/100 частини домоволодіння, який розташований в АДРЕСА_1 .

Відповідно до свідоцтва про право особистої власності на будову № НОМЕР_3 від 25.02.1999, 34/100 частини будинку АДРЕСА_1 , що складає собою квартиру АДРЕСА_2 , належить ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_4 на праві сумісної власності.

Право власності на вказане майно зареєстроване у Реєстрі прав власності на нерухоме майно, а саме по 38/400 (19/200) частин домоволодіння АДРЕСА_1 за ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_4 .

Відповідно до плану домоволодіння АДРЕСА_1 , вказаний будинок як об`єкт домоволодіння містить три квартири.

Інші частки у вказаному домоволодінню належать іншим співвласникам на праві часткової власності та не входять у спірну 34/100 частини цього домоволодіння під назвою квартира АДРЕСА_2 , і відповідно є квартирами домоволодіння під назвою АДРЕСА_3 та АДРЕСА_4 .

Отже, позивачка є спадкоємицею першої черги за законом після смерті матері та чоловіка, а саме належної їм на праві власності по 38/400 (19/200) частин у 34/100 частин цього домоволодінні АДРЕСА_1 , під назвою квартира АДРЕСА_2 .

З довідки БТІ від 19.03.2024 №228 також встановлено, що 34/100 частин у домоволодінні АДРЕСА_1 має назву, тобто рахується, під квартирою АДРЕСА_2 .

Відповідно до спадкових справ після смерті ОСОБА_2 №43/2024 та ОСОБА_3 №245/2023, позивачка подала заяви про прийняття спадщини, інших спадкоємців не встановлено.

Проте позивачці відмовлено в оформлені спадкових прав, оскільки з наданих до нотаріуса документів вбачається, що нібито змінено вид спільної сумісної власності на часткову приватну власність 06 лютого 2008 року Кілійським БТІ Одеської області та внесено інформацію до Державного реєстру речових прав, на той час органи МБТІ були згідно чинного законодавства реєстраторами прав на нерухоме майно, на спільну часткову, а саме, 06 лютого 2008 року зареєстровано форма власності: приватна спільна часткова на 38/400 частки за ОСОБА_5 , на 38/400 частки за ОСОБА_1 , на 38/400 частки за ОСОБА_6 , на 38/400 частки за ОСОБА_3 , адреса нерухомого майна змінена на домоволодіння по АДРЕСА_1 . Тобто, змінено не тільки форму власності зі спільної сумісної на спільну часткову, але й тип нерухомого майна з квартири на житловий будинок (домоволодіння), але й адресу нерухомого майна. А також у Державному peєстрі речових прав на нерухоме майно некоректно з помилками записано прізвище « ОСОБА_7 », ім`я « ОСОБА_8 » українською мовою, замість « ОСОБА_7 » та « ОСОБА_8 », це також стосуєгься ОСОБА_3 : запис внесено як « ОСОБА_3 ».

Наведені докази є належними та допустимими, оскільки отримані у встановленому законом порядку, містять інформацію щодо предмету доказування, узгоджуються між собою, не заперечуються сторонами та не викликають сумніву щодо їх достовірності.

Згідно ч.1ст. 1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно ст..1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до частини першої статті 1296 ЦК Україниспадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Відповідно до частини першої статті 1298 ЦК Українисвідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення шести місяців з часу відкриття спадщини.

У відповідності достатті 16 ЦК Україникожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового права, одним із способів захисту цивільного права та інтересу може бути визнання права.

Пленум Верховного Суду України в абз.3 п.23 постанови №7від 30травня 2008року «Просудову практикуу справахпро спадкування» зазначив, що у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

У судовому засіданні встановлено та підтверджено матеріалами справи той факт, що позивачка спадщину після смерті матері та чоловіка прийняла, частки у вищенаведеному спадковому майні, а саме по 38/400 (19/200) дійсно належали спадкодавцям, інші спадкоємці не встановлені.

Обраний позивачем спосіб захисту невизнаного права відповідає вимогам закону та змісту правовідносин.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що право позивача підлягає захисту в судовому порядку шляхом визнання права власності на спадкове майно.

Водночас, щодо визнання факт зміни виду спірного нерухомого майна з квартири на домоволодіння, встановлення факту належності правовстановлюючого документа спадкодавцям та визначення частки спадкового права позивачки після смерті спадкодавців у розмірі по 19/200 частин домоволодіння, суд вважає зазначити наступне.

Розбіжності у зазначенні прізвищ та імені спадкодавців у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про які вказує позивачка не є тими, які підлягають встановленню у судовому порядку, оскільки Державний peєстр речових прав на нерухоме майно не є правовстановлюючим документом. Відповідно свідоцтво про право особистої власності на будову № НОМЕР_3 від 25.02.1999 є правовстановлюючим документом, складеним російською мовою, та з якого вбачається належність спірного майна зазначеним у ньому особам, відповідно спадкодавцям та позивачці.

Щодо визнання факту зміни виду спірного нерухомого майна з квартири на домоволодіння, про який також просить позивачка, слід зауважити, що домоволодіння АДРЕСА_1 , як встановлено вище, перебуває у приватній спільній частковій власності як об`єкт у цілому, проте такий містить у собі житлові площі під назвою квартира АДРЕСА_4 , квартира АДРЕСА_3 та квартира АДРЕСА_2 .

ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_4 належить на праві приватної спільної часткової власності лише 38/100 частин цього домоволодіння, а саме по 38/400 (19/200) частин кожному, інші частки належать іншим співвласникам домоволодіння, які не входять у його 38/100 частин.

Відповідно, у разі зміни виду спірного нерухомого майна з квартири на домоволодіння, відповідне рішення буде стосуватися також прав та обов`язків інших співвласників, які не є учасниками справи, що відповідно буде порушенням прав останніх.

І наостанок. Як встановлено вище, спірна частка 38/100 у домоволодінні АДРЕСА_1 , що також має назву квартира АДРЕСА_2 , належить на праві приватної часткової власності ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , а саме по 38/400 (19/200) частин кожному. Відповідно частки у спільному майні співвласників є розподіленими і визначення часток у спадщині після смерті їх власників (співвласників), на які має право позивачка за спадщиною, у подальшому в судовому порядку за відсутності спору не потребує.

Отже звернення із вимогами про встановлення та визнання зазначених фактів є безпідставними та такими, що не відповідає вимогам закону.

Відповідно, з наявних матеріалів у справі достовірно встановлено, що частки (38/400 або 19/200) у спірному майні дійсно належало спадкодавцям, належність цих часток типу майна домоволодіння та зареєстровано відповідно до чинного законодавства. Не зазначення реєстратором складу домоволодіння, а саме вказівки на квартири та їх номери, не дає суду підстав вважати про неналежність їх часток відповідним особам та відповідно наявність зміни у виді нерухомого майна з квартири на домоволодіння.

Відтак позов підлягає частковому задоволенню, оскільки дійсно наявні певні розбіжності у реєстрації права власності на нерухоме майно, що встановлено у судовому засіданні, та за позивачкою слід визнати право власності на 19/200 частин нерухомого майна домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , у порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , та відповідно на 19/200 частин вказаного майна у порядку спадкування за законом після смерті чоловіка ОСОБА_3 .

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.12,19,76-81,259,263-265 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , право власності на 19/200 частин нерухомого майна домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , у порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , право власності на 19/200 частин нерухомого майна домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , у порядку спадкування за законом після смерті чоловіка ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.В. Березніков