Рішення від 21.02.2025 по справі 403/10/22

Справа №403/10/22 провадження № 2/403/13/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 лютого 2025 року с-ще Устинівка

Устинівський районний суд Кіровоградської області в склад:

головуючого судді Атаманової С.Ю.,

при секретарі судового засідання Руссу В.І.,

з участю:

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача - адвоката Горпинко С.М.,

представника відповідача Фермерського господарства «Ніка-Т» - ОСОБА_2 ,

представника відповідача Фермерського господарства «Ніка-Т» -

адвоката Ляшенко-Гаркуші О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-щі Устинівка в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Фермерського господарства «Ніка-Т» про визнання недійсними договорів оренди землі, зобов`язання повернути земельні ділянки та скасування рішень державного реєстратора про реєстрацію прав оренди земельних ділянок,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до відповідача Фермерського господарства «Ніка-Т» (далі - ФГ «Ніка-Т») про: 1) визнання недійсними договорів оренди землі №б/н від 11 лютого 2021 року, укладених між позивачем та ФГ «Ніка-Т» щодо земельних ділянок: площею 7,2995 га (кадастровий номер 3525884700:02:000:0160), площею 7,4302 га (кадастровий номер 3525884700:02:000:0157), площею 7,4957 га (кадастровий номер 3525884700:02:000:0156) та площею 7,4758 га (кадастровий номер 3525884700:02:000:0161); 2) зобовязання відповідача повернути позивачу зазначені земельні ділянки та 3) скасування рішень державного реєстратора Центру надання адміністративних послуг Устинівської селищної ради Кіровоградської області від 15 лютого 2021 року за номерами записів: 40615785, 40613299, 40616507 та 40618186 про реєстрацію прав оренди наведених вище земельних ділянок за ФГ «Ніка-Т».

Заявлені вимоги обгрунтовані тим, що позивач є власником зазначених вище земельних ділянок. 11 лютого 2021 року між сторонами по справі були укладені договори б/н про оренду земельних ділянок: площею 7,2995 га (кадастровий номер 3525884700:02:000:0160), площею 7,4302 га (кадастровий номер 3525884700:02:000:0157), площею 7,4957 га (кадастровий номер 3525884700:02:000:0156) та площею 7,4758 га (кадастровий номер 3525884700:02:000:0161) з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які розташовані на території Устинівської селищної ради Кропивницького району Кіровоградської області. Дані договори оренди земель були зареєстровані у ЦНАП Устинівської селищної ради Кропивницького району Кіровоградської області 15 лютого 2021 року, номери записів: 40615785, 40613299, 40616507 та 40618186 відповідно. Разом з тим, примірники зазначених договір позивач змогла отримати лише у жовтні 2021 року. Після ознайомлення з умовами договорів оренди земель, позивач вважає, що останні не відповідають вимогам законодавства, чим порушують її права як власника орендованих земель. З огляду на це, вона звернулась до відповідача з пропозицією про припинення дії договорів шляхом їх розірвання за згодою сторін, проте відповіді не отримала. Зазначає, що умовами договору оренди землі передбачено, що договір укладено на 10 років, проте сторони домовлялися укласти договір на 7 років. Позивач не мала наміру укладати з відповідачем договори оренди на 10 років. Договори були підписані позивачем на останній сторінці і після їх підписання умови договорів оренди були змінені відповідачем. Позивач вважає, що відповідач фактично ввів її в оману щодо умов договорів оренди землі, а саме: строку дії договору оренди землі та інших істотних умов, а саме: в оспорюваних договорах оренди земель не вказані якісні показники об`єктів оренди, які мають зберігатися орендарем в ході використання земельної ділянки, тобто фактично не вказані умови збереження стану об`єкта оренди та якісні показники об`єктів оренди (дані агрохімічного обстеження), які мають бути дотримані на момент її повернення орендодавцю, тобто умова, викладена в п.21 договору є фіктивною; відсутність в договорах оренди землі умови щодо збереження стану об`єкта оренди; несплата орендної плати за всі роки оренди земельних ділянок; відсутність в договорах порядкових номерів, дати укладення вказаних правочинів; аркуші договорів не підписані сторонами; у договорах відсутні умови відповідальності орендаря у разі несвоєчасного повернення орендованої земельної ділянки; оспорювані договори не містять умови - строку до завершення договору оренди, в який орендар повинен письмово повідомити про намір продовжити договір оренди; в договорах не зазначено істотну умову - кадастрові номери земельних ділянок; в п.42 договорів оренди землі зазначено, що він набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації, що не відповідає вимогам чинного законодавства, зокрема ст.17 закону України «Про оренду землі», за якою об`єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено законом; зміст п.9 договорів «Орендна плата» не відповідає вимогам Закону України «Про оренду землі», викладений з порушенням форми договору та мав бути в наведенійв позовнійзаяві редакції(зокрема,щодо визначеннярозміру орендноїплати упроцентному відношеннівід нормативноїгрошової оцінкиземельної ділянки,розрахованої заданими загальнонаціональної(всеукраїнської)нормативної грошовоїоцінки земельсільськогосподарського призначення);в договорахвідсутні даніпро детальнийпорядок істроки проведенняіндексації орендноїплати зацими договорами;в договорахне вказанаорендна платагрошовим еквівалентом;в договорахне вказанівартість якоговиду зерната якогокласу абосорту будеприйнята тавикористана прирозрахунку орендаряз орендодавцем,що передбачає невизначеністьорендної плати. Даними умовами договорів, орендодавець завідомо введений в оману та позбавлений права отримувати орендну плату, яка відповідає діючому законодавству України. Зазначене повністю відповідає захисту права власності, яке гарантується ст.1 Першого Протоколу до Європейської Конвенції з прав людини та основоположних свобод, що у відповідності до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства. За вказаних обставин, враховуючи норми ч.1 ст.203, ч.1 ст.215 ЦК України та те, що вказані істотні умови у договорах оренди землі, укладених між сторонами по справі відсутні, права позивача ОСОБА_1 при укладанні спірних договорів були безумовно порушені.

Представником відповідача ФГ «Ніка-Т» - адвокатом Ляшенко-Гаркуша О.В. під час підготовчого провадження у справі в порядку п.п.2, 3 ч.1 ст.43 ЦПК України до суду були подані додаткові пояснення, в яких, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, зазначено про те, що: укладені 11 лютого 2021 року ОСОБА_1 та ФГ «Ніка-Т» договори оренди земельних ділянок у відповідності до ст.15 Закону України «Про оренду землі» містять: відомості про кадастровий номер земельної ділянки, її площу та місце розташування (п.п.1, 2); дату укладення (11.02.2021) та строк дії договору оренди - 10 років (п.8 договору);умови щодо орендної плати із визначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату (п.п.9-14 договорів). Твердження позивача про її необізнаність щодо строку укладення спірних договорів на 10 років є неправдивими, оскільки державна реєстрація відповідних договорів оренди здійснювалась на підставі заяви позивача, що свідчить про її обізнаність щодо їх умов в повному обсязі. Відсутність в договорі оренди землі умови щодо збереження стану об`єкта оренди не впливає на дійсність договорів оренди оскільки на момент укладення спірних договорів ці умови не були істотними, а містились в Законі України «Про оренду землі» в редакції станом на 2012 рік. На дійсність договору також не можуть впливати такі «порушення», як порядкові номери, наявність підпису на кожному аркуші договору, оскільки такі вимоги не передбачені законом. Поновлення договору відбувається в порядку ст.126-1 ЗК України і відповідні умови були узгоджені при укладенні спірних договорів. Твердження позивача щодо обов`язкового ведення агрохімічного паспорта орендованих земельних ділянок не впливає на дійсність спірних договорів оренди, оскільки не є істотною умовою договору. У разі незгоди з умовами договору або формулюваннями цього договору, позивач не позбавлена можливості звернутись до відповідача з додатковою угодою про внесення змін до договорів оренди з викладенням спірних договорів в новій редакції, проте таких дій вчинено не було, а було подано позовну заяву про визнання договорів недійсними, чим порушуються права відповідача на користування орендованими земельними ділянками. Спірні договори оренди землі відповідають вимогам, додержання яких є необхідним для чинності правочину (ст.203 ЦК України). Щодо позову в частині скасування рішення державного реєстратора зазначила про обрання позивачем неналежного способу захисту, оскільки рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень є підставою для внесення відомостей про речові права, обтяження речових прав до Державного реєстру права (записів до Державного реєстр прав). З відображенням таких відомостей (записів) у Державному реєстрі прав рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень вичерпує свою дію. Крім того, поданням позову про визнання недійсним договорів оренди позивач діє недобросовісно (а.с.222-234 Том 1).

В судовому засіданні по розгляду справи по суті позивач ОСОБА_1 підтримала позовні вимоги в повному обсязі та прохала суд їх задоволити. Зазначила про те, що останню редакцію оспорюваних нею договорів оренди землі, які через допущені помилки виготовлялись декілька разів, вона не перечитувала, оскільки довіряла відповідачу, однак її ввели в оману щодо строку договорів та інших їх умов.

В судовому засіданні по розгляду справи по суті представник позивача - адвокат Горпинко С.М. підтримав позовні вимоги в повному обсязі та прохав суд їх задоволити. В судовому засіданні 07 листопада 2024 року уточнив, що підставами пред`явлення позову до суду є саме відсутність істотних умов договорів оренди землі, а не систематична несплата відповідачем орендної плати, про що в позовній заяві було зазначено додатково.

В судовому засіданні по розгляду справи по суті 21 лютого 2025 року представник відповідача ФГ «Ніка-Т» (в порядку самопредставництва) Ткач С.Я. проти задоволення позову заперечив. Зазначив, що твердження позивача щодо зміни ним строку договорів оренди землі, укладених між ними у лютому 2021 року, з 7 на 10 років не відповідає дійсності. Всі договори були прошиті, тому підпис на кожному аркуші сторонами не ставився. Після укладення договорів та їх реєстрації він став орендарем та відповідно почав здійснювати його повноваження з метою отримання прибутку: обробляти земельні ділянки, культивувати їх, сапати, сіяти соняшник, пшеницю.

В судовому засіданні представник відповідача ФГ «Ніка-Т» - адвокат Ляшенко-Гаркуша О.В. заперечила проти позову ОСОБА_1 та прохала суд відмовити в його задоволенні в повному обсязі.

На виконання вимог п.п.2, 3 ч.3 ст.265 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) суд зазначає заяви та клопотання, що подавались під час судового розгляду справи, а також процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 18 червня 2024 року позовну заяву прийнято до розгляду та визначено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження (а.с.164-165 Том 1).

Ухвалою суду від 16 серпня 2024 року відмовлено в задоволенні заяви представника відповідача ФГ «Ніка-Т» про поновлення строку для подання відзиву та долучення відзиву з додатками до матеріалів справи (а.с.207-208 Том 1)

Ухвалою суду від 18 вересня 2024 року, постановленою судом в порядку ч.5 ст.259 ЦПК України, приєднано до матеріалів справи додаткові пояснення представника відповідача з доданими до нього письмовим доказами (а.с.4 Том 2).

Ухвалою суду від 18 вересня 2024 року про закриття підготовчого провадження цивільну справу було призначено до судового розгляду по суті (а.с.6-7 Том 2).

Ухвалою суду від 07 листопада 2024 року, постановленою судом в порядку ч.5 ст.259 ЦПК України, визнано явку представника ФГ «Ніка-Т» Ткача С.Я., як сторони оспорюваних договорів оренди в наступне судове засідання та згідно з п.5 ч.2 ст.223 ЦПК України відкладено судове засідання на інші дату та час (а.с.29 зворот - 30 Том 2).

Заслухавши пояснення сторін та їх представників, безпосередньо дослідивши письмові докази по справі, судом встановлені наступні фактичні обставини та визначені відповідно до них правовідносини.

Судом посправі встановлено,що позивачупо справі ОСОБА_1 на правіприватної власностіналежить земельнаділянка площею7,2995га зкадастровим номером3525884700:02:000:0160,цільове призначення:для веденнятоварного сільськогосподарськоговиробництва, розташована на території Жовтневої сільської ради Устинівського району Кіровоградської області (а.с.143, 144 та 157 Том 1).

Відповідно до договору оренди землі б/н, укладеного між сторонами по справі, копія примірника якого була додана до позовної заяви, позивач ОСОБА_1 , як орендодавець, надала, а відповідач по справі ФГ «Ніка-Т» як орендар, прийняв у строкове, платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення загальною площею 7,2995 га, з кадастровим номером 3525884700:02:000:0160, яка знаходиться на території Устинівської селищної ради Устинівського району Кіровоградської області (а.с.138-142 Том 1).

Згідно п.8 договору оренди землі строк дії договору становить 10 років (а.с.138 Том 1).

Згідно п.42 договору оренди землі договір набуває чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації (а.с.141 Том 1).

Як вбачається зі змісту заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (щодо іншого речового права), 15 лютого 2021 року позивачем ОСОБА_1 було подано заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (щодо іншого речового права), а саме: про реєстрацію виникнення права оренди земельної ділянки кадастровий номер: 3525884700:02:000:0160. Зазначеній заяві був присвоєний реєстраційний номер 44048997 (а.с.249 Том 1).

Судом встановлено, що державна реєстрація права оренди ФГ «Ніка-Т» за договором оренди землі від 11 лютого 2021 року була проведена державним реєстратором Устинівської селищної ради Кіровоградської області Скалкович О.С. 15 лютого 2021 року, номер запису про інше речове право: 40615785 (а.с.241 Том 1).

За змістом п.п.9-11 договору оренди землі орендна плата нараховується орендарем у грошовій формі в розмірі 12%, становить 22537,89 грн. на рік від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, зазначеної у п.5 договору, і виплачується грошовими коштами або у натуральній формі (сільськогосподарською продукцією). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції. Орендна плата вноситься до 31 грудня поточного року (а.с.138 Том 1).

Згідно з п.21 договору оренди землі після припинення дії договору орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду (а.с.139 Том 1).

Відповідно до п.28 договору оренди землі орендодавець має право вимагати від орендаря: використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди; дотримання екологічної безпеки землекористування та збереження родючості грунтів, додержання державних стандартів, норм і правил, у тому числі місцевих правил забудови населених пунктів; дотримання режиму водоохоронних зон, прибережних захисних смуг, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон, зон особливого режиму користування земель та територій, які особливо охороняються; своєчасного внесення орендної плати (а.с.140 Том 1).

Відповідно до п.29 договору орендодавець зобов`язаний передати в користування земельну ділянку у стані, що відповідає умовам договору (а.с.140 Том 1).

В п.п.37, 38 договору оренди землі зазначено, що розірвання договору оренди в односторонньому порядку не допускається. Дія договору припиняється шляхом його розірвання за взаємною згодою сторін (а.с.141 Том 1).

Судом також встановлено, що позивачу по справі ОСОБА_1 на праві приватної власності належить земельна ділянка площею 7,4302 га з кадастровим номером 3525884700:02:000:0157, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована на території Жовтневої сільської ради Устинівського району Кіровоградської області (а.с.120-121, 122, 155 Том 1).

Відповідно до договору оренди землі б/н, укладеного між сторонами по справі, копія примірника якого була додана до позовної заяви, позивач ОСОБА_1 , як орендодавець, надала, а відповідач по справі ФГ «Ніка-Т» як орендар, прийняв у строкове, платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення загальною площею 7,4302 га з кадастровим номером: 3525884700:02:000:0157, яка знаходиться на території Устинівської селищної ради Устинівського району Кіровоградської області (а.с.115-119 Том 1).

Згідно п.8 договору оренди землі строк дії договору становить 10 років (а.с.115 Том 1).

Згідно п.42 договору оренди землі договір набуває чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації (а.с.118 Том 1).

Як вбачається зі змісту заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (щодо іншого речового права), 15 лютого 2021 року позивачем ОСОБА_1 було подано заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (щодо іншого речового права), а саме: про реєстрацію виникнення права оренди земельної ділянки кадастровий номер: 3525884700:02:000:0157. Зазначеній заяві був присвоєний реєстраційний номер: 44048436 (а.с.250 Том 1).

Судом встановлено, що державна реєстрація права оренди ФГ «Ніка-Т» за договором оренди землі від 11 лютого 2021 року була проведена державним реєстратором Устинівської селищної ради Кіровоградської області Скалкович О.С. 15 лютого 2021 року, номер запису про інше речове право: 40613299 (а.с.239 Том 1).

За змістом п.п.9-11 договору оренди землі орендна плата нараховується орендарем у грошовій формі в розмірі 12%, становить 22064,59 грн. на рік від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, зазначеної у п.5 договору, і виплачується грошовими коштами або у натуральній формі (сільськогосподарською продукцією). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції. Орендна плата вноситься до 31 грудня поточного року (а.с.115 Том 1).

Згідно з п.21 договору оренди землі після припинення дії договору орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду (а.с.116 Том 1).

Відповідно до п.28 договору оренди землі орендодавець має право вимагати від орендаря: використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди; дотримання екологічної безпеки землекористування та збереження родючості грунтів, додержання державних стандартів, норм і правил, у тому числі місцевих правил забудови населених пунктів; дотримання режиму водоохоронних зон, прибережних захисних смуг, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон, зон особливого режиму користування земель та територій, які особливо охороняються; своєчасного внесення орендної плати (а.с.117 Том 1).

Відповідно до п.29 договору орендодавець зобов`язаний передати в користування земельну ділянку у стані, що відповідає умовам договору (а.с.117 Том 1).

В п.п.37, 38 договору оренди землі зазначено, що розірвання договору оренди в односторонньому порядку не допускається. Дія договору припиняється шляхом його розірвання за взаємною згодою сторін (а.с.118 Том 1).

Судом також встановлено, що позивачу по справі ОСОБА_1 на праві приватної власності належить земельна ділянка площею 7,4957 га з кадастровим номером 3525884700:02:000:0156, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована на території Жовтневої сільської ради Устинівського району Кіровоградської області (а.с.156 Том 1).

Відповідно до договору оренди землі б/н, укладеного між сторонами по справі, копія примірника якого була додана до позовної заяви, позивач ОСОБА_1 , як орендодавець, надала, а відповідач по справі ФГ «Ніка-Т» як орендар, прийняв у строкове, платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення загальною площею 7,4957 га з кадастровим номером 3525884700:02:000:0156, яка знаходиться на території Устинівської селищної ради Устинівського району Кіровоградської області (а.с.127-131 Том 1).

Згідно п.8 договору оренди землі строк дії договору становить 10 років (а.с.127 Том 1).

Згідно п.42 договору оренди землі договір набуває чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації (а.с.130 Том 1).

Як вбачається зі змісту заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (щодо іншого речового права), 15 лютого 2021 року позивачем ОСОБА_1 було подано заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (щодо іншого речового права), а саме: про реєстрацію виникнення права оренди земельної ділянки кадастровий номер: 3525884700:02:000:0156. Зазначеній заяві був присвоєний реєстраційний номер: 44049423 (а.с.247 Том 1).

Судом встановлено, що державна реєстрація права оренди ФГ «Ніка-Т» за договором оренди землі від 11 лютого 2021 року була проведена державним реєстратором Устинівської селищної ради Кіровоградської області Скалкович О.С. 15 лютого 2021 року, номер запису про інше речове право: 40616507 (а.с.243-244 Том 1).

За змістом п.п.9-11 договору оренди землі орендна плата нараховується орендарем у грошовій формі в розмірі 12%, становить 22516,10 грн. на рік від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, зазначеної у п.5 договору, і виплачується грошовими коштами або у натуральній формі (сільськогосподарською продукцією). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції. Орендна плата вноситься до 31 грудня поточного року (а.с.127 Том 1).

Згідно з п.21 договору оренди землі після припинення дії договору орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду (а.с.128 Том 1).

Відповідно до п.28 договору оренди землі орендодавець має право вимагати від орендаря: використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди; дотримання екологічної безпеки землекористування та збереження родючості грунтів, додержання державних стандартів, норм і правил, у тому числі місцевих правил забудови населених пунктів; дотримання режиму водоохоронних зон, прибережних захисних смуг, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон, зон особливого режиму користування земель та територій, які особливо охороняються; своєчасного внесення орендної плати (а.с.129 Том 1).

Відповідно до п.29 договору орендодавець зобов`язаний передати в користування земельну ділянку у стані, що відповідає умовам договору (а.с.117 Том 1).

В п.п.37, 38 договору оренди землі зазначено, що розірвання договору оренди в односторонньому порядку не допускається. Дія договору припиняється шляхом його розірвання за взаємною згодою сторін (а.с.130 Том 1).

Судом також встановлено, що позивачу по справі ОСОБА_1 на праві приватної власності належить земельна ділянка площею 7,4758 га з кадастровим номером 3525884700:02:000:0161, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована на території Жовтневої сільської ради Устинівського району Кіровоградської області (а.с.108-109, 110, 158 Том 1).

Відповідно до договору оренди землі б/н, укладеного між сторонами по справі, копія примірника якого була додана до позовної заяви, позивач ОСОБА_1 , як орендодавець, надала, а відповідач по справі ФГ «Ніка-Т» як орендар, прийняв у строкове, платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення загальною площею 7,4758 га з кадастровим номером: 3525884700:02:000:0161, яка знаходиться на території Устинівської селищної ради Устинівського району Кіровоградської області (а.с.103-107 Том 1).

Згідно п.8 договору оренди землі строк дії договору становить 10 років (а.с.103 Том 1).

Згідно п.42 договору оренди землі договір набуває чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації (а.с.107 Том 1).

Як вбачається зі змісту заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (щодо іншого речового права), 15 лютого 2021 року позивачем ОСОБА_1 було подано заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (щодо іншого речового права), а саме: про реєстрацію виникнення права оренди земельної ділянки кадастровий номер: 3525884700:02:000:0161. Зазначеній заяві був присвоєний реєстраційний номер: 44049846 (а.с.248 Том 1).

Судом встановлено, що державна реєстрація права оренди ФГ «Ніка-Т» за договором оренди землі від 11 лютого 2021 року була проведена державним реєстратором Устинівської селищної ради Кіровоградської області Скалкович О.С. 15 лютого 2021 року, номер запису про інше речове право: 40618186 (а.с.245-246 Том 1).

За змістом п.п.9-11 договору оренди землі орендна плата нараховується орендарем у грошовій формі в розмірі 12%, становить 22794,77 грн. на рік від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, зазначеної у п.5 договору, і виплачується грошовими коштами або у натуральній формі (сільськогосподарською продукцією). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції. Орендна плата вноситься до 31 грудня поточного року (а.с.103 Том 1).

Згідно з п.21 договору оренди землі після припинення дії договору орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду (а.с.104 Том 1).

Відповідно до п.28 договору оренди землі орендодавець має право вимагати від орендаря: використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди; дотримання екологічної безпеки землекористування та збереження родючості грунтів, додержання державних стандартів, норм і правил, у тому числі місцевих правил забудови населених пунктів; дотримання режиму водоохоронних зон, прибережних захисних смуг, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон, зон особливого режиму користування земель та територій, які особливо охороняються; своєчасного внесення орендної плати (а.с.105 Том 1).

Відповідно до п.29 договору орендодавець зобов`язаний передати в користування земельну ділянку у стані, що відповідає умовам договору (а.с.117 Том 1).

В п.п.37, 38 договору оренди землі зазначено, що розірвання договору оренди в односторонньому порядку не допускається. Дія договору припиняється шляхом його розірвання за взаємною згодою сторін (а.с.106 Том 1).

Умови зазначених вище договорів оренди землі щодо строку дії договору, набрання ним чинності, розміру орендної плати, строку її внесення та недопущення розірвання договору в односторонньому порядку є ідентичними.

Як вбачається з матеріалів справи, до закінчення строку дії зазначених вище договорів оренди землі, укладених позивачем з ФГ «Ніка-Т», позивач ОСОБА_1 27 грудня 2021 року направила відповідачу пропозицію про припинення дії зазначених вище договорів оренди землі від 11 лютого 2021 року, шляхом їх розірвання за згодою сторін та повернення орендодавцем земельних ділянок на умовах, визначених договорами (а.с.152, 153 Том 1).

Виконуючи приписи ч.1 ст.264, ч.4 ст.265 ЦПК України та даючи мотивовану оцінку аргументам, наведеним учасниками судового процесу, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, в тому числі вирішуючи питання про те, чи було порушено право позивача, за захистом якого вона звернулась до суду, а також доказам, якими вони підтверджуються, зазначаючи норми права, які були застосовані судом та мотиви їх застосування, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч.1ст.4 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

За змістом ч.1 ст.5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Майнові відносини, що виникають з договору оренди земельної ділянки, є цивільно-правовими, ґрунтуються на засадах рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності сторін договору та, крім загальних норм цивільного законодавства щодо договору, в тому числі договору найму (Цивільний кодекс України - далі ЦК України), регулюються також актами земельного законодавства - Земельним кодексом України (далі - ЗК України) та Законом України «Про оренду землі», який є спеціальним нормативно-правовим актом у сфері правовідносин з оренди земельних ділянок.

Відповідно до ч.4 ст.124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом (ч.2 ст.792 ЦК України).

Згідно зі ст.1 Закону України «Про оренду землі» (у редакції, чинній на момент укладання оспорюваних договорів) оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до положень ст.13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобовязаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобовязаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Відповідно до роз`яснень п.7 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06 листопада 2009 року «Про практику розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсними» угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом.

Відповідно до ч.1ст.215 ЦК Українипідставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостоюстатті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1ст.203 ЦК Українизміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Основу цивільного законодавства України становитьКонституція України. Основним актом цивільного законодавства України єЦивільний кодекс України. Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно доКонституції України та цього Кодексу. Цивільні відносини регулюються однаково на всій території України (ст.4 ЦК України). Відповідно до ч.2ст.792 ЦК Українивідносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом. Таким чином, до актів цивільного законодавства належить іЗакон України «Про оренду землі», який визначає вимоги до змісту договору оренди земельної ділянки. Згідно з ч.1ст.626 ЦК Українидоговором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обовязків. У відповідності до ч.1ст.627 ЦК Українисторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обовязковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1ст.628 ЦК України). Ч.3ст.215 ЦК Українипередбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна зі сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Надаючи мотивовану оцінку аргументам, наведеним позивачем та її представником, на обгрунтування заявлених позовних вимог, суд зазначає наступне. З приводу викладеного в позовній заяві твердження представника позивача про те, що позивач не мала наміру укладати з відповідачем договір оренди на 10 років, після підписання позивачем договорів оренди лише на останній сторінці умови цих договорів були змінені відповідачем, який фактично ввів позивача в оману.

Відповідно до ч.1 ст.15 Закону України «Про оренду землі» істотною умовою договору оренди землі є строк дії договору оренди.

Як вбачається зі змісту п.8 оспорюваних позивачем договорів оренди землі, ці договори укладені на 10 років.

Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду від 20 січня 2021 року в справі №522/24006/17 вказано, що «тлумачення нормст.230 ЦК Українидає підстави для висновку про те, що під обманом розуміють умисне введення в оману сторони правочину його контрагентом щодо обставин, які мають істотне значення. Тобто при обмані завжди наявний умисел з боку другої сторони правочину, яка, напевно знаючи про наявність чи відсутність тих чи інших обставин і про те, що друга сторона, якби вона володіла цією інформацією, не вступила б у правовідносини, невигідні для неї, спрямовує свої дії для досягнення цілі - вчинити правочин. Обман може стосуватися тільки обставин, які мають істотне значення, тобто природи правочину, прав та обовязків сторін, властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Обман, що стосується обставин, які мають істотне значення, має доводитися позивачем як стороною, яка діяла під впливом обману. Отже, стороні, яка діяла під впливом обману, необхідно довести: по-перше, обставини, які не відповідають дійсності, але які є істотними для вчиненого нею правочину; по-друге, що їх наявність не відповідає її волі перебувати у відносинах, породжених правочином; по-третє, що невідповідність обставин дійсності викликана умисними діями другої сторони правочину. Правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину. Наявність умислу в діях відповідача, істотність обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення. Правочин може бути визнаний таким, що вчинений під впливом обману, у випадку навмисного цілеспрямованого введення іншої сторони в оману стосовно фактів, які впливають на укладення правочину. Встановлення у недобросовісної сторони умислу ввести в оману другу сторону, щоб спонукати її до укладення правочину, є обовязковою умовою кваліфікації недійсності правочину заст.230 ЦК України.

Разом з тим, під час судового розгляду справи ОСОБА_1 та її представником не було надано суду жодного доказу на підтвердження навмисного та цілеспрямованого введення відповідачем ТОВ «Ніка-Т» позивача, як орендодавця, в оману щодо строку дії оспорюваних нею договорів оренди.

Викладені в позовній заяві доводи про зміну відповідачем умов договорів оренди після їх підписання позивачем не доведені передбаченими ч.2 ст.76 ЦПК України засобами доказування (зокрема, висновком експерта).

Відповідно до ч.ч.5, 6 ст.81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може грунтуватися на припущеннях.

Крім того, у постанові Верховного Суду від 10 березня 2021 року у справі №607/11746/17 зазначено, що «з урахуванням принципів цивільного права, зокрема, добросовісності, справедливості та розумності, сумніви щодо дійсності, чинності та виконуваності договору (правочину) повинні тлумачитися судом на користь його дійсності, чинності та виконуваності».

З огляду на викладене, наведене в позовній заяві твердження представника позивача про зміну відповідачем істотної умови договорів оренди землі - строку їх дії з 7 років на 10 років та фактичне введення цим позивача в оману, не береться судом до уваги при вирішенні спору, як необгрунтоване.

Крім того, оспорювання позивачем зміни строку дії договорів оренди землі є підставою для встановлення строку дії договорів, узгодженого сторонами, а не для визнання цих договорів недійсними.

Щодо викладеного в позовній заяві твердження про порушення умов договорів оренди, які не містять порядкових номерів.

Положення ч.1 ст.15 Закону України «Про оренду землі» не передбачають такої істотної умови договору оренди землі, як його порядковий номер, а тому враховуючи, що в оспорюваних договорах оренди землі чітко визначені умови щодо самого обєкта оренди - земельної ділянки, зокрема, її кадастровий номер та розмір, вказаних відомостей більш ніж достатньо для ідентифікації конкретного договору оренди без включення до його змісту порядкового номера цього договору. Щодо необхідності викладення пункту 9 договорів оренди землі «Орендна плата» в наведеній в позовній заяві редакції (зокрема, щодо визначення розміру орендної плати у процентному відношенні від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, розрахованої за даними загальнонаціональної (всеукраїнської) нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення).

За змістом ч.1 ст.1 Закону України «Про оцінку землі» нормативна грошова оцінка земельних ділянок - капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений за встановленими і затвердженими нормативами.

Згідно з ч.2 ст.12 Закону України «Про оцінку земель» нормативно-правові акти з проведення оцінки земель затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України «Про державний земельний кадастр» державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами.

Процедуру та вимоги щодо ведення Державного земельного кадастру визначає «Порядок ведення Державного земельного кадастру», затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року №1051 (з наступними змінами, далі - Порядок №1051).

Відповідно до п.12 Порядку №1051 відомості Державного земельного кадастру є офіційними і вважаються достовірними, якщо інше не доведено судом.

За змістом абз.3 п.п.8 п.22 Порядку №1051 до Державного земельного кадастру вносяться відомості про землі за межами територій адміністративно-територіальних одиниць, до переліку яких входять також і відомості про економічну та нормативну грошову оцінку земель у межах території адміністративно-територіальної одиниці, в тому числі: значення нормативної грошової оцінки земель у межах адміністративно-територіальної одиниці (середньої вартості одного кв.метра земель населеного пункту, одиниці площі земель за межами населеного пункту).

Відповідно до абз.8 п.п.8 п.22 Порядку №1051 (в редакції, чинній на дату виникнення між сторонами орендних правовідносин) підставою для надання відомостей із Державного земельного кадастру про нормативну грошову оцінку земельної ділянки сільськогосподарського призначення (крім земельних ділянок, розташованих у межах населених пунктів) є дані про нормативну грошову оцінку, внесені до Державного земельного кадастру в установленому порядку.

Згідно з п.п.14, 15 п.24 Порядку №1051 до Державного земельного кадастру вносяться відомості про нормативну грошову оцінку земельної ділянки: значення нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яке розраховується за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру на підставі відомостей про земельну ділянку, зазначених у цьому пункті, та відомостей про нормативну грошову оцінку земель у межах території адміністративно-територіальної одиниці згідно з підпунктом 8 пункту 22 цього Порядку; дата проведення нормативної грошової оцінки земель, а також інформація про документи, на підставі яких встановлено нормативну грошову оцінку земель у межах території адміністративно-територіальної одиниці, до складу якої входить земельна ділянка, згідно з підпунктом 8 пункту 22 цього Порядку.

Відповідно до ч.2 ст.20 Закону України «Про оцінку земель» дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Аналогічна норма закріплена також і в п.4 розділу ІІІ «Порядку нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення», затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України 23 травня 2017 року №262.

Відомості з Державного земельного кадастру є актуальними на дату та час його формування (абз.10 п.162 Порядку №1051).

Судом встановлено, що оспорювані договори оренди землі були укладені сторонами по справі 11 лютого 2021 року.

На підставі вказаних договорів 15 лютого 2021 року була проведена державна реєстрація права оренди відповідача ФГ «Ніка-Т» на чотири земельні ділянки сільськогосподарського призначення, належні позивачу на праві власності.

Зі змісту витягів із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки вбачається, що станом на 03 лютого 2021 року нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 3525884700:02:000:0156 складала 187634,16 грн., земельної ділянки з кадастровим номером 3525884700:02:000:0157 - 183871,56 грн., земельної ділянки з кадастровим номером 3525884700:02:000:0160 - 187815,75 грн. та земельної ділянки з кадастровим номером 3525884700:02:000:0161 - 189956,45 грн..

Дана нормативна грошова оцінка кожної із чотирьох земельних ділянок була зазначена і в укладених сторонами щодо них договорах оренди землі при визначенні розміру орендної плати, а саме: 12% від нормативно грошової оцінки земельної ділянки, що становить на рік відповідно 22516,10 грн., 22064,59 грн., 22537,89 грн. та 22794,77 грн..

З огляду на викладене, узгоджений сторонами в п.8 договорів оренди землі розмір орендної плати, який визначений у відсотковому відношенні саме від нормативної грошової оцінки кожної земельної ділянки, підтвердженої відповідним витягом в порядку ч.2 ст.20 Закону України «Про оцінку землі», не суперечить вимогам нормативно-правових актів та не свідчить про відсутність в оспорюваних договорах такої істотної умови як орендна плата.

При цьому суд не бере до уваги при вирішені спору наведені позивачем доводи щодо необхідності визначення розміру орендної плати саме з урахуванням загальнонаціональної (всеукраїнської) нормативної грошової оцінки земель, виходячи з наступного.

Постановою Кабінету Міністрів України від 7 лютого 2018 року №105 «Про проведення загальнонаціональної (всеукраїнської) нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України» п.п.8 п.22 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 р. №1051, був доповнений новим (восьмим) абзацом, за змістом якого підставою для надання відомостей із Державного земельного кадастру про нормативну грошову оцінку земельної ділянки сільськогосподарського призначення (крім земельних ділянок, розташованих у межах населених пунктів) були виключно дані загальнонаціональної (всеукраїнської) нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення, які внесені до Державного земельного кадастру та не підлягають оновленню протягом визначеного Законом України «Про оцінку земель».

Разом з тим, постановою Кабінету Міністрів України від 05 січня 2021 року №6 «Про внесення змін до порядків, затверджених постановами Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року №1051 і від 7 лютого 2018 р. №105», яка набрала чинності 14 січня 2021 року, абз.8 п.п.8 п.22 Порядку ведення Державного земельного кадастру був викладений в такій редакції: «підставою для надання відомостей із Державного земельного кадастру про нормативну грошову оцінку земельної ділянки сільськогосподарського призначення (крім земельних ділянок, розташованих у межах населених пунктів) є дані про нормативну грошову оцінку, внесені до Державного земельного кадастру в установленому порядку».

Відповідно до змін, внесених цією ж постановою до абз.2 п.24 «Порядку проведення загальнонаціональної (всеукраїнської) нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 7 лютого 2018 року №105, власник або землекористувач земельної ділянки сільськогосподарського призначення приватної власності може замовити проведення нормативної грошової оцінки окремої земельної ділянки в порядку, передбаченомуч.2 ст.15 Закону України «Про оцінку земель». В іншому випадку для визначення нормативної грошової оцінки земельної ділянки сільськогосподарського призначення приватної власності використовуються відомості про оцінку.

Отже, з 14 січня 2021 року було дозволено проводити нормативну грошову оцінку для окремих земельних ділянок сільськогосподарського призначення без врахування даних загальнонаціональної (всеукраїнської) нормативної грошової оцінки земель цієї категорії.

Таким чином, на дату узгодження сторонами по справі істотної умови оспорюваних договорів щодо орендної плати (11 лютого 2021 року) підстави для визначення її розміру, виходячи із даних загальнонаціональної (всеукраїнської) нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення, були відсутні.

Щодо зазначеного в позовній заяві твердження представника позивача про відсутність детального порядку та строків проведення індексації орендної плати за договорами.

Відповідно до положень ч.1 ст.15 Закону України «Про оренду землі» істотною умовою договору оренди землі є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації.

Відповідно до ч.3 ст.21 Закону України «Про оренду землі» обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Як вбачається зі змісту п.10 оспорюваних позивачем договорів, обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції.

Отже, в укладених між сторонами договорах оренди землі міститься передбачена Законом України «Про оренду землі» вимога щодо індексації орендної плати.

Щодо фіктивності вказаних в договорах форми розрахунку та розміру орендної плати з огляду на відсутність чітких даних про вид товару (грошовий еквівалент якого, є орендною платою), його якість (клас, сорт), а також вказівки на вартість виду зерна, яка буде прийнята та використана при розрахунку орендаря з орендодавцем.

Відповідно до ч.1 ст.21 Закону України «Про оренду землі» орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.22 Закону України «Про оренду землі» орендна плата справляється у грошовій формі. За згодою сторін розрахунки щодо орендної плати за землю можуть здійснюватися у натуральній формі. Розрахунок у натуральній формі має відповідати грошовому еквіваленту вартості товарів за ринковими цінами на дату внесення орендної плати.

Як вбачається зі змісту п.9 оспорюваних позивачем договорів оренди землі, орендна плата нараховується орендарем у грошовій формі в розмірі 12% на рік від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, зазначеної в п.5 договорів, і виплачується грошовими коштами або в натуральній формі (сільськогосподарською продукцією).

Орендна плата вноситься у строк до 31 грудня поточного року оренди (п.11 договорів).

Передача продукції та надання послуг в рахунок орендної плати оформляється відповідними актами (п.12 договорів).

Отже, враховуючи вимогу закону щодо врахування при розрахунку у натуральній формі вартості товарів за ринковими цінами саме на дату внесення орендної плати, тобто до 31 грудня, а також строку договорів та можливості вирощування ФГ «Ніка-Т» різних сільськогосподарських культур з урахуванням різних видів його діяльності як юридичної особи (зокрема, вирощування зернових, бобових культур, насіння олійних культур), зазначення в оспорюваних договорах оренди землі конкретного виду, сорту та класу зерна, а також його ринкової вартості на дату внесення орендної плати, з урахуванням ризиків сільськогосподарської діяльності, повязаної з погодними умовами, та економічними коливаннями на аграрному ринку, є неможливим.

Одночасно з цим судом враховується, що вид, кількість (вага) та якісні характеристики сільськогосподарських культур (сорт, клас), які підлягають передачі позивачу, як орендодавцю, в рахунок орендної плати у разі виплати її в натуральній формі, виходячи із визначеного в п.9 розміру орендної плати в грошовій формі, можуть бути зазначені в акті передачі продукції, що прямо передбачено п.12 оспорюваних договорів оренди землі.

З огляду на викладене, суд не вбачає недотримання при укладенні сторонами договорів оренди землі такої істотної умови, як орендна плата, в частині визначення її в натуральній формі.

Щодо відсутності в договорах оренди умови щодо збереження стану обєкта оренди.

Перелік істотних умов, які мають бути зазначені в договорі оренди землі, передбачені ч.1 ст.15 Закону України «Про оренду землі».

Умова щодо збереження стану обєкта оренди серед цього переліку відсутня.

Відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення умов ведення бізнесу (дерегуляція), який набрав чинності 05 квітня 2015 року, статтю 15 Закону України «Про оренду землі» було викладено в новій редакції, якою з переліку істотних умов договору оренди землі виключено умову збереження стану обєкта оренди.

Отже, на дату укладення оспорюваних позивачем договорів оренди землі (11 лютого 2021 року), зазначена умова не була істотною та, як наслідок, не може впливати на їх дійсність.

Одночасно з цим суд звертає увагу, що укладені сторонами договори оренди землі містять умову збереження стану обєкта оренди (пункт 17) як дотримання вимог протиерозійної організації території та використання земельної ділянки відповідно до цільового призначення, зміна якого не допускається, а тому правові підстави для визнання цих договорів недійсними відсутні.

Щодо відсутності в договорах оренди землі якісних показників обєктів оренди, які мають зберігатися орендарем в ході використання земельної ділянки, що без дослідження і встановлення стану обєкта оренди на момент його передачі, унеможливлює визначення погіршення чи покращення стану земельної ділянки на момент її повернення орендодавцеві згідно п.21 оспорюваних договорів.

Як вбачається, зі змісту п.21 укладених сторонами договорів оренди землі, після припинення дії договору орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду.

Одночасно з цим, в п.п.6, 7 договорів оренди землі зазначено, що земельна ділянка, яка передається в оренду, не має недоліків, що можуть перешкоджати її ефективному використанню; інші особливості обєкта оренди, які можуть вплинути на орендні відносини відсутні.

Відповідно до п.29 договорів оренди землі орендодавець зобовязаний передати в користування земельну ділянку у стані, що відповідає умовам договору.

Отже, після припинення дії договорів оренди орендар має повернути орендодавцеві земельну ділянку в стані, що відповідає умовам цих договорів та без недоліків, які можуть перешкоджати її використанню - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Відповідно до ст.35 Закону України «Про охорону земель» власники і землекористувачі, в тому числі орендарі, земельних ділянок при здійсненні господарської діяльності зобовязані, крім іншого: дотримуватись вимог земельного та природоохоронного законодавства України; проводити на земельних ділянках господарську діяльність способами, які не завдають шкідливого впливу на стан земель та родючість грунтів; дотримуватись нормативів при здійсненні протиерозійних, агротехнічних, агрохімічних, меліоративних та інших заходів, повязаних з охороною земель, збереженням і підвищенням родючості грунтів; надавати відповідним органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування відомості про застосування пестицидів та агрохімікатів; забезпечувати використання земельних ділянок за цільовим призначенням та дотримуватися встановлених обмежень (обтяжень) на земельну ділянку; забезпечувати захист земель від ерозії, виснаження, забруднення, засмічення, засолення, осолонцювання, підкислення, перезволоження, підтоплення, заростання бурянами, чагарниками і дрібноліссям.

Відповідно до ч.1 ст.37 Закону України «Про охорону земель» власники та землекористувачі, в тому числі орендарі, земельних ділянок, зобовязані здійснювати заходи щодо охорони родючості грунтів, передбачені цим Законом та іншими нормативно-правовими актами України.

З метою здійснення контролю за динамікою родючості грунтів систематично проводиться їх агрохімічне обстеження, видаються агрохімічні паспорти, в яких фіксуються початкові та поточні рівні забезпечення поживними речовинами грунтів і їх забруднення. Дані агрохімічної паспортизації земель використовуються в процесі регулювання земельних відносин при: передачі у власність або наданні в користування, в тому числі в оренду, земельної ділянки. Форму агрохімічного паспорта та порядок його ведення встановлює центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері земельних відносин (ч.ч.4, 5, 6 ст.37 Закону України «Про охорону земель»).

Відповідно до п.п.1.5, 1.6 Порядку ведення агрохімічного паспорта поля, земельної ділянки, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України 11 жовтня 2011 року №536 (далі - Порядку), агрохімічна паспортизація орних земель здійснюється через кожні 5 років і є обовязковою для всіх землевласників та землекористувачів. Відомості агрохімічного паспорта поля, земельної ділянки використовуються в процесі регулювання земельних відносин при: передачі у власність або наданні в користування, в тому числі в оренду, земельної ділянки.

Наявність агрохімічного паспорта поля земельної ділянки є обовязковою при передачі земельних ділянок у користування (п.3.5 Порядку).

З урахуванням наведених вище приписів п.п.1.5, 1.6 Порядку обовязок щодо проведення агрохімічної паспортизації міг бути виконаний відповідачем, як землекористувачем, не раніше набуття ним статусу орендаря, тобто після проведення державної реєстрації права оренди на земельні ділянки (15 лютого 2021 року) та до закінчення пятирічного строку (15 лютого 2026 року).

Натомість наявність агрохімічного паспорту на дату укладення договорів оренди землі була обовязковою саме для позивача, як власника земельних ділянок, відповідно до п.3.5 Порядку.

Разом з тим, відповідно до ч.1 ст.15 Закону України «Про оренду землі», як спеціального Закону, що регулює орендні правовідносини, проведення агрохімічного обстеження земельної ділянки не є істотною умовою договору оренди землі.

27 травня 2021 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин», яким ст.37 Закону України «Про охорону земель» було доповнено частиною сьомою такого змісту: «Розроблення агрохімічного паспорта не є обовязковим при передачі земельної ділянки у власність та користування».

Отже, враховуючи, що: нормами ст.ст.24, 25 Закону України «Про оренду землі» не визначено обовязку сторін (орендодавця та орендаря) щодо проведення агрохімічної паспортизації земельних ділянок, які є обєктом оренди за договорами оренди землі, наявність агрохімічного паспорта земельної ділянки не є істотною умовою договору оренди землі та скасування в подальшому обовязковості розроблення агрохімічного паспорта при передачі земельної ділянки у користування, суд приходить до висновку про те, що відсутність в оспорюваних договорах оренди землі зазначення агрохімічної характеристики грунтів і стану їх забруднення не підставою для визнання таких договорів недійсними, з огляду на те, що сторони договору не позбавлені можливості у разі необхідності, за спільною згодою, зазначити в договорах умови щодо порядку визначення характеристики грунтів тієї земельної ділянки, яка передана в оренду.

Щодо проведення реєстрації договору оренди землі, а не права оренди землі.

Відповідно до ст.6 Закону України «Про оренду землі» орендар набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Відповідно до ст.126 ЗК України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Дата закінчення дії договору оренди обчислюється від дати його укладення. Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації такого права (ст.19 Закону України «Про оренду землі».

За змістом п.1 ч.1 ст.2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Державній реєстрації прав підлягають право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки (п.2 ч.1 ст.4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень)

Державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на обєкт незавершеного будівництва, проводиться на підставі: укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, речові права на яке підлягають державній реєстрації, чи його дубліката (п.1 ч.1 ст.27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень).

З огляду на викладене, зазначення в п.42 оспорюваних договорів оренди землі про те, що саме договір набирає чинності після підписання та його державної реєстрації, не може свідчити про недійсність укладених сторонами по справі договорів оренди землі, оскільки саме договори оренди землі є правовою підставою для реєстрації речового права орендаря на земельну ділянку, а сама державна реєстрація цього права є лише підтвердженням факту набуття орендарем права оренди, обумовленого укладеним з орендодавцем договором оренди землі.

Щодо викладеного в позовній заяві твердження про не зазначення в договорах оренди землі такої істотної умови як кадастровий номер земельних ділянок.

Відповідно до абз.1 ч.1 ст.15 Закону України «Про оренду землі» до істотних умов договору оренди землі належить: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки).

Як вбачається зі змісту пункту 1 оспорюваних позивачем ОСОБА_1 чотирьох договорів оренди землі, орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Устинівської селищної ради Кропивницького району.

Одночасно з цим, в пунктах 1 та 2 кожного із вказаних договорів міститься зазначення загальної площі та кадастрового номеру земельної ділянки, яка передається в оренду, зокрема: 1) 7,4758 га та 3525884700:02:000:0161; 2) 7,4302 га та 3525884700:02:000:0157; 3) 7,4957 га та 3525884700:02:000:0156; 4) 7,2995 га та 3525884700:02:000:0160.

Отже, враховуючи наявність у договорах оренди їх істотної умови - кадастрового номера земельної ділянки, що передається в оренду, суд відхиляє, як необгрунтовані, викладені в позовній заяві доводи представника позивача про відсутність зазначеної умови.

Щодо викладеного в позовній заяві твердження про відсутність в договорах умови відповідальності орендаря у разі несвоєчасного повернення орендованої земельної ділянки.

Відповідно до абз.1 ч.1 ст.31 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено. Згідно з приписами ч.1 ст.2 Закону України «Про оренду землі» відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються ЗК України, ЦК України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до ст.34 Закону України «Про оренду землі» у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця. У разі невиконання орендарем обов`язку щодо умов повернення орендодавцеві земельної ділянки орендар зобов`язаний відшкодувати орендодавцю завдані збитки.

Спори, пов`язані з орендою землі, вирішуються у судовому порядку (ст.35 Закону України «Про оренду землі»).

Відповідно до ч.1 ст.15 Закону України «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди; дата укладення та строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови (ч.2 ст.15 закону України «Про оренду землі».

Системний аналіз наведених вище правових норм дозволяє дійти висновку, що така умова договору як відповідальність орендаря за несвоєчасне повернення орендованої земельної ділянки не є істотною умовою договору оренди землі, а може бути зазначеною у договорі виключно за згодою сторін.

При цьому право орендодавця на повернення належної йому земельної ділянки після закінчення строку договору, на який він був укладений, гарантується охоронними приписами наведених вище норм ст.ст.34, 35 Закону України «Про оренду землі».

З огляду на викладене, враховуючи вичерпний перелік істотних умов договору, наведений в ч.1 ст.15 Закону України «Про оренду землі» та законодавчу урегульованість питання відповідальності орендаря за невиконання умов повернення земельної ділянки власнику, суд відхиляє доводи представника позивача про порушення умов укладених сторонами по справі договорів оренди землі внаслідок відсутності в них умов щодо відповідальності орендаря за несвоєчасне повернення орендованої земельної ділянки, як небгрунтовані.

З приводу викладеного в позовній заяві твердження про відсутність в оспорюваних договорах умови щодо визначення строку до завершення договору оренди, в який орендар повинен письмово повідомити про намір продовжити договір оренди.

Як вбачається зі змісту пункту 8 оспорюваних позивачем ОСОБА_1 чотирьох договорів оренди землі, після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на кладення договору оренди на новий строк. Поновлення договору оренди землі здійснюється в порядку, передбаченому ст.126-1 ЗК України. Поновленням договору вважається поновлення договору без вчинення сторонами договору письмового правочину про його поновлення в разі відсутності заяви однієї із сторін про виключення із державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про поновлення договору. Вчинення інших дій сторонами договору для його поновлення не вимагається. Сторона договору, яка бажає скористатися правом відмови від поновлення договору не пізніш як за місяць до дати закінчення дії такого договору, подає до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно заяву про виключення з цього реєстру відомостей про поновлення договору. У разі відсутності заяви про виключення з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про поновлення договору до дат закінчення дії такого договору після настання відповідної дати закінчення дії договору державна реєстрація речового права продовжується на той самий строк.

Наведений зміст п.8 оспорюваних договорів повністю відповідає змісту ч.ч.2, 3, 4 ст.126-1 ЗК України.

Відповідно до ст.32-2 Закону України «Про оренду землі» поновлення договорів оренди землі здійснюється в порядку, передбаченому ст.126-1 ЗК України.

Відповідно до ч.1 ст.126-1 ЗК України договором оренди землі може встановлюватися умова щодо поновлення такого договору.

Отже, враховуючи законодавчо встановлений порядок поновлення договорів оренди землі (правові норми не містять поняття «продовження договору оренди»), відповідність змісту п.8 оспорюваних договорів положенням ст.126-1 ЗК України, а також право, а не обов`язок сторін договору оренди землі встановлювати в ньому умову щодо поновлення такого договору (ч.1 ст.126-1 ЗК України), суд приходить до висновку про те, що відсутність в оспорюваних договорах оренди землі строку, до закінчення якого орендар має повідомити про свій намір продовжити договір оренди, не є істотним порушенням умов цих договорів та не може мати наслідком визнання їх недійсними.

При цьому, виходячи зі змісту позовної заяви, в якій представник позивача зазначає саме про продовження договору, а не укладення його на новий строк, що згідно ст.33 Закону України «Про оренду землі» відбувається шляхом надсилання орендарем разом з листом-повідомленням проекту договору оренди, суд надає оцінку зазначеному доводу представника позивача саме в контексті поновлення договорів оренди як їх умови.

Щодо зазначеного у позовній заяві доводу представника позивача про не підписання сторонами аркушів оспорюваних договорів.

Відповідно до ст.14 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

Відповідно до ч.2 ст.202 ЦК України правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства (ч.2 ст.207 ЦК України).

Згідно з положеннями ч.1 ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як вбачається з досліджених судом договорів оренди землі, дійсність яких заперечується позивачем, кожен з договорів після викладу всіх умов (пунктів), які становлять його зміст (зокрема, щодо предмета договору, об`єкта оренди, строку дії договору, орендної плати, умов використання земельної ділянки, прав та обов`язків сторін, зміни умов договору і припинення його дії та ін.) містять підписи орендодавця ОСОБА_1 та уповноваженої особи орендаря ФГ «Ніка-Т» - Ткача С.Я., що повністю відповідає наведеним вище правовим нормам щодо дотримання сторонами договору його письмової форми, як двостороннього правочину.

Підписання сторонами договору оренди землі кожного аркуша (сторінки) такого договору у разі якщо його зміст викладений на декількох аркушах положення Закону України «Про оренду землі» та ЦК України не містять, а тому не можуть довільно трактуватись орендодавцем як обов`язкова умова письмової форми правочину.

Відповідно до правового висновку, викладеного Верховним Судом у постанові від 18 травня 2022 року у справі №613/1436/17, за допомогою такого універсального регулятора приватних відносин як договір його сторони можуть регулювати застосування, зокрема: парафування (підписання кожної із сторінок договору) з метою забезпечення ідентичності примірників договору; визначення того, який із примірників договору має пріоритет при різних редакціях примірників договору. У разі наявності таких правил в договорі, то саме за їх допомогою має вирішуватися «конкуренція» примірників договору стосовно тих чи інших умов.

Натомість письмової домовленості сторін, яка б містилася в оспорюваних договорах оренди, щодо підписання ними кожного аркуша договорів оренди землі під час судового розгляду справи позивачем та її представником належними та достовірними доказами доведено не було.

З огляду на викладене, посилання представника позивача на відсутність в оспорюваних договорах підпису кожного їх аркуша, що є порушенням умов договорів оренди землі, судом відхиляється, як необгрунтоване.

Щодо викладеного в позовній заяві твердження про відсутність в оспорюваних договорах дати їх укладення.

За змістом ч.1 ст.15 Закону України «Про оренду землі» дата укладення договору оренди землі є його істотною умовою.

Як вбачається зі змісту оспорюваних позивачем договорів оренди землі (п.42 Прикінцевих положень), кожен з договорів укладений в двох примірниках, що мають однакову юридичну силу, один з яких знаходиться в орендодавця, другий - в орендаря, державна реєстрація проведена згідно чинного законодавства.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин сторін, далі - Закону) порядок державної реєстрації прав включає прийняття/отримання документів для державної реєстрації прав, формування та реєстрацію заяви в базі даних заяв.

Відповідно до ч.1 ст.20 Закону заява на проведення реєстраційних дій та оригінали документів, необхідних для проведення таких дій, подаються заявником у паперовій або електронній формі у випадках, передбачених законодавством.

Згідно з п.7 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року №1127 (з наступними змінами), для державної реєстрації прав заявник подає оригінали документів, необхідних для відповідної реєстрації, передбачені Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», іншими законами України та цим Порядком.

Документи, що подаються для державної реєстрації прав, повинні відповідати вимогам, встановленим цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (ч.1 ст.22 Закону).

За змістом п.3 ч.1, ч.2 ст.24 Закону підставою для відмови в державній реєстрації прав є подання документів, які не відповідають вимогам, встановленим цим Законом. За наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав.

Державній реєстрації прав підлягають право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки (п.1 ч.1 ст.4 Закону).

Відповідно до п.1 ч.1 ст.27 Закону державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва, проводиться на підставі: укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, речові права на яке підлягають державній реєстрації, чи його дубліката.

Як вбачається з доданих до позовної заяви інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про проведення державної реєстрації іншого речового права відповідача по справі ТОВ «Ніка-Т», 15 лютого 2021 року державним реєстратором Устинівської селищної ради була проведена державна реєстрація права оренди ТОВ «Ніка-Т» на чотири земельні ділянки з наступними кадастровими номерами: 3525884700:02:000:0157 (номер запису про інше речове право: 40613299); 3525884700:02:000:0156 (номер запису про інше речове право: 40616507); 3525884700:02:000:0160 (номер запису про інше речове право: 40615785) та 3525884700:02:000:0161 (номер запису про інше речове право: 40618186).

При цьому у розділі актуальна інформація про державну реєстрацію іншого речового права документами, поданими для державної реєстрації, зазначені договори оренди землі, серія та номер: б/н, видані 11.02.2021, видавник: сторони: ОСОБА_1 ; ФГ «Ніка-Т», а в змісті, характеристиці іншого речового права вказані: дата укладання договору: 11.02.2021, строк: 10р.; дата закінчення дії: 11.02.2031, з автоматичним продовженням дії договору.

З огляду на вищевикладене, 15 лютого 2021 року для проведення державної реєстрації права оренди відповідача ФГ «Ніка-Т» на чотири земельні ділянки, державному реєстратору були подані примірники чотирьох договорів оренди землі, які містили дату їх укладення, оскільки в протилежному випадку, за відсутності цієї істотної умови договору, визначеної ст.15 Закону України «Про оренду землі», державним реєстратором було б прийняте рішення про відмову в державній реєстрації прав.

Враховуючи, що Державний реєстр речових прав на нерухоме майно містить відомості про дату укладення договорів оренди землі, яка була встановлена державним реєстратором на підставі поданих для державної реєстрації документів (договорів оренди землі), відсутність на наявних в розпорядженні позивача, як орендодавця, примірниках цих договорів конкретної дати їх укладення, не є підставою для визнання їх недійсними.

Інші доводи позивача та її представника, висловлені під час судового розгляду справи, не спростовують зазначених вище висновків суду.

З огляду на викладене, враховуючи, що позивачем ОСОБА_1 не було доведено існування передбачених ст.ст.203, 215 ЦК України підстав для визнання оспорюваних нею договорів оренди землі недійсними та узгодженість сторонами по справі істотних умов цих договорів, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову в частині визнання договорів оренди землі недійсними.

Щодо позовних вимог в частині скасування рішень державного реєстратора про реєстрацію права оренди відповідача, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч.1 ст.188 ЦПК України в одній позовній заяві може бути обєднано декілька вимог, повязаних міжсобою підставоювиникнення абоподаними доказами,основні тапохідні вимоги. Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).

З огляду на викладене, враховуючи відмову суду у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання чотирьох договорів оренди землі від 11 лютого 2021 року недійсним, які є основними, не підлягають до задоволення також і позовні вимоги про скасування рішень державного реєстратора про реєстрацію прав оренди наведених вище земельних ділянок за ФГ «Ніка-Т», як похідні від основних, та такі які не можуть бути самостійним предметом судового розгляду.

Подібний висновок щодо наслідків відмови у задоволенні основної позовної вимоги викладений в постанові (додатковій) Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі №361/6799/14.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до п.1 ч.3ст.133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.1ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі відмови в позові покладаються на позивача (п.2 ч.2 ст.141 ЦПК України).

На підставі викладеного, з урахуванням того, що встановленими судовими витратами при розгляді даної справи згідно поданої позовної заяви є сплачений позивачем ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 8172 грн. 00 коп. і в задоволенні позову відмовлено повністю, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для відшкодування на користь позивача вказаної суми судового збору в порядку розподілу судових витрат між сторонами.

З огляду на відмову в позові та відсутність доказів на підтвердження обсягу наданих представником позивача - адвокатом Горпинком С.М. послуг і виконаних ним робіт, необхідних для надання правничої допомоги позивачу, а також їх вартості, питання розподілу між сторонами витрат позивача на правничу допомогу судом не вирішується згідно положень ч.2 ст.137 та п.3 ч.2 ст.141 ЦПК України.

Керуючись ст.ст.2, 3, 5, 12, 13, 76, 77, 81, 89, 95, 133, 141, 258, 259, 263, 265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

В позові ОСОБА_1 до Фермерського господарства «Ніка-Т» про:

1) визнання недійсним договору оренди землі №б/н від 11 лютого 2021 року, укладеного між ОСОБА_1 та ФГ «Ніка-Т» щодо земельної ділянки площею 7,2995 га, кадастровий номер 3525884700:02:000:0160, зобовязання повернути земельну ділянку та скасування рішення державного реєстратора Центру надання адміністративних послуг Устинівської селищної ради Кіровоградської області від 15 лютого 2021 року про реєстрацію права оренди Фермерського господарства «Ніка-Т», номер запису про інше речове право: 40615785;

2) визнання недійсним договору оренди землі №б/н від 11 лютого 2021 року, укладеного між ОСОБА_1 та ФГ «Ніка-Т» щодо земельної ділянки площею 7,4302 га, кадастровий номер 3525884700:02:000:0157, зобовязання повернути земельну ділянку та скасування рішення державного реєстратора Центру надання адміністративних послуг Устинівської селищної ради Кіровоградської області від 15 лютого 2021 року про реєстрацію права оренди Фермерського господарства «Ніка-Т», номер запису про інше речове право: 40613299;

3) визнання недійсним договору оренди землі №б/н від 11 лютого 2021 року, укладеного між ОСОБА_1 та ФГ «Ніка-Т» щодо земельної ділянки площею 7,4957 га, кадастровий номер 3525884700:02:000:0156, зобовязання повернути земельну ділянку та скасування рішення державного реєстратора Центру надання адміністративних послуг Устинівської селищної ради Кіровоградської області від 15 лютого 2021 року про реєстрацію права оренди Фермерського господарства «Ніка-Т», номер запису про інше речове право: 40616507;

4) визнання недійсним договору оренди землі №б/н від 11 лютого 2021 року, укладеного між ОСОБА_1 та ФГ «Ніка-Т» щодо земельної ділянки площею 7,4758 га, кадастровий номер 3525884700:02:000:0161, зобовязання повернути земельну ділянку та скасування рішення державного реєстратора Центру надання адміністративних послуг Устинівської селищної ради Кіровоградської області від 15 лютого 2021 року про реєстрацію права оренди Фермерського господарства «Ніка-Т», номер запису про інше речове право: 40618186.

- відмовити повністю.

Судові витрати, понесені позивачем ОСОБА_1 , відшкодуванню за рахунок відповідача не підлягають.

Повне імя та найменування учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Відповідач: Фермерське господарство «Ніка-Т», адреса місцезнаходження: с.Лебедине Кропивницького району Кіровоградської області, поштовий індекс 28613, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 43179751.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Кропивницького апеляційного суду шляхом подання протягом тридцяти днів з дня його проголошення (складення) апеляційної скарги.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне рішення суду складено 03 березня 2025 року.

Суддя С.Ю.Атаманова