Рішення

від 03.03.2025 по справі 485/2024/24

СНІГУРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 485/2024/24

Провадження № 2/485/20/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 березня 2025 року м.Снігурівка

Снігурівський районний суд Миколаївської області в складі:

головуючого судді Квєтка І.А.,

секретар судового засідання Семенака А.Г.,

за участю позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

представника відповідача Косєя В.О,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Снігурівка в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Фермерського господарства "Гармонія" про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки та відшкодування шкоди,

встановив:

У вересні 2024 року ОСОБА_1 звернулась до суду з вказаною позовною заявою до Фермерського господарства "Гармонія" (далі ФГ "Гармонія").

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 17 жовтня 2018 року після смерті батька ОСОБА_3 стала власником земельної ділянки площею 4,9690 га, що знаходиться в межах Широківської сільської ради (колишньої Червонодолинської сільської ради) Баштанського району Миколаївської області, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 4825785000:12:000:0005. За життя, спадкодавець передав вказану земельну ділянку в оренду ФГ "Гармонія" на умовах оренди згідно договору на період з 15 вересня 2008 року по 15 вересня 2018 року. Вказує, що з часу припинення договору оренди ФГ "Гармонія" в особі ОСОБА_4 з 2020 року по 2024 рік користується належною позивачу земельною ділянкою самовільно, без правових підстав та дозволу останньої, зокрема у 2024 році відповідач прибрав межові знаки, встановлені на замовлення позивача сертифікованим спеціалістом та засіяв ділянку олійними культурами, розташував поливну систему, чим створив перешкоди у користуванні майном та заподіяв збитків. Добровільно звільнити належну позивачці земельну ділянку відповідач відмовляється. Розмір шкоди, завданої самовільним зайняттям земельної ділянки розрахуваний за Методикою визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, псування земель, порушення режиму, нормативів і правил їх використання, затв. постановою КМУ від 25 липня 2077 року №963 та становить 150361,92 грн. Посилаючись на порушення права власності на землю, позивач ОСОБА_1 просить суд зобов`язати ФГ "Гармонія" звільнити та повернути належну їй земельну ділянку, привівши у придатний для використання стан, та стягнути з відповідача 150361,92 грн. заподіяної шкоди.

У відзиві на позовну заяву голова ФГ "Гармонія" Косєй В.О. позов не визнав та зазначив, що з жовтня 2019 року користується спірною земельною ділянкою на підставі усної домовленості з позивачем ОСОБА_1 про обмін спірної земельної ділянки на рівнозначну ділянку на цьому ж полі, що перебуває у користуванні відповідача, для зручності при обробленні ФГ "Гармонія" земельного масиву сільськогосподарських рослин з використанням меліорації земель. Протягом всього цього часу ОСОБА_1 користувалася рівнозначною земельною ділянкою, наданою ФГ "Гармонія" в обмін, заперечень не було. У вересні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до ФГ "Гармонія" про звільнення земельної ділянки, проте у зв`язку із тим, що земельна діляка вже була засіяна ріпаком, їй було запропоновано іншу рівноцінну земельну ділянку в тому ж масиві. Зазначив, що факт наявності усної згоди позивачки на обмін належної їй земельної ділянки на рівнозначну в тому ж масиві, яку позивач обробляла, підтверджує обгрунтованість використання ФГ "Гармонія" земельної ділянки та безпідставність доводів щодо самовільного її зайняття. Крім того, у зв`язку з військовими діями ФГ "Гармонія" з 2022 року по 2024 рік (лише у серпні засіяли ріпаком) не обробляв дану земельну ділянку. Розмір шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, не підтверджений належним розрахунком та є необгрунтованим, не підкріплений доказами про реальну можливість отримання позивачкою відповідних доходів, але не отриманих через винні дії відповідача. Крім того, відповідач послався на порушення строків позовної давності позивачем в заявлених позовних вимогах про стягнення збитків за 4 роки (а.с.28-29).

У судовому засіданні позивач та її представник позовні вимоги підтримали та просили про їх задоволення, пославшись на підстави, викладені у позові. Позивач зазначила, що угоди про обмін належної їй земельної ділянки на рівнозначну з відповідачем не досягли. Відповідач пропонував їй декілька земельних ділянок для обміну, однак такі не були рівнозначними, вона цими ділянками не користувалася на те обробляла їх. Не заявляла вимог до відповідача про провернення землі раніше сподіваючись на добровільне урегулювання спору.

Відповідач в особі голови ФГ "Гармонія" Косєя В.О. позовні вимоги не визнав, мотивуючи доводами, зазначеними у відзиві на позов. Визнає, що користується земельною ділянкою позивачки без укладення договору та у 2024 році засіяв ділянку ріпаком. Проте зазачає, що як особа, якій належить право користування істотною частиною масиву земель сільськогосподарського призначення має право користуватися спірною земельною ділянкою, яка знаходиться у цьому масиві, оскільки виділив позивачці рівноцінну земельну ділянку у тому ж масиві; після визначення в натурі меж земельної ділянки позивачкою не перешкоджав та не перешкоджає їй користуватися належною їй земельною ділянкою. У задоволенні позову просить відмовити.

Заслухавши пояснення позивача, її представника, відповідача, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до такого.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власницею земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 4,9690 га, розташованої на території Червонодолинської сільської ради Снігурівського району Миколаївської області, кадастровий номер 4825785000:12:000:0005, що підтверджується копією свідоцтва про право на спадщину за законом, зареєстрованим за номером 897, виданого 17 жовтня 2018 року державним нотаріусом Снігурівської державної нотаріальної контори Миколаївської області Коваль Ю.В., та копією витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №141814042 від 18 жовтня 2018 року (а.с.8, 9).

Згідно довідки №20 від 19 вересня 2024 року, виданої Широківською сільською радою Миколаївської області, земельна ділянка площею 4,9690 га, кадастровий номер 4825785000:12:000:0005, яку обробляє ФГ "Гармонія", станом на 19 вересня 2024 року оброблена та засіяна ріпаком (а.с.13).

За даними відповіді №1161521 від 03 березня 2025 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, земельна ділянка, кадастровий номер 4825785000:12:000:0005, під обтяженням не перебуває.

Згідно відповіді Широківської сільської ради Миколаївської області від 19 вересня 2024 року № 68, на звернення ОСОБА_1 щодо дотримання вимог земельного законодавства ФГ "Гармонія", їй рекомендовано звернутись до суду для вирішення земельного спору (а.с.12).

Згідно витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, нормативна грошова оцінка земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 4,969 га, розташованої на території Червонодолинської сільської ради Снігурівського району Миколаївської області, кадастровий номер 4825785000:12:000:0005, становить 112762,45 грн. (а.с.14).

Відповідач не заперечує, що користується спірною земельною ділянкою, яка належить позивачці, з жовтня 2019 року.

Як вбачається з довідки №95 від 15 жовтня 2019 року, виданої головою ФГ "Гармонія" ОСОБА_4 , ОСОБА_1 було запропоновано земельну ділянку в розмірі 4,969 га в декількох місцях на вибір, однак остання не визначилась з місцем обробітку, у зв`язку з чим, ФГ "Гармонія" виділило вказану земельну ділянку поряд з ОСОБА_5 (а.с.10).

Позивач заперечує надання згоди на обмін земельних ділянок. Письмовий договір оренди земельної ділянки чи обміну між сторонами не укладався.

Статтею 41 Конституції України закріплено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд (частина перша статті 319 ЦК України).

За положеннями статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

За змістом частини третьої статті 152 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Відповідно до частини другої статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Згідно з частиною першою статті 158 ЗК України земельні спори вирішуються судами, органами місцевого самоврядування.

Статтею 211 ЗК України визначено, що самовільне зайняття земельних ділянок віднесено до порушень земельного законодавства, за яке громадяни та юридичні особи несуть відповідальність відповідно до закону.

Згідно з положеннями статті 1 Закону України від 19 червня 2033 року № 963-IV "Про державний контроль за використанням та охороною земель" самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Відповідно до статті 212 ЗК України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Отже, користування земельною ділянкою не буде вважатись самовільним лише за умови, що ділянка передана в користування на підставі відповідного правочину або у інший передбачений законом спосіб, і таке право зареєстроване у встановленому законом порядку.

Особливості використання та розпорядження земельними ділянками, розташованими у масиві земель сільськогосподарського призначення, передбачено статтею 37-1 ЗК.

Так, відповідно до цієї норми власники земельних ділянок усіх форм власності, розташованих у масиві земель сільськогосподарського призначення, можуть обмінюватися такими земельними ділянками.

Правилами цієї норми передбачено, поряд з іншим, що такий обмін здійснюється шляхом взаємного укладання між ними договорів оренди, суборенди відповідних ділянок.

Особа, якій належить право користування істотною частиною масиву земель сільськогосподарського призначення, має право орендувати інші земельні ділянки сільськогосподарського призначення, що розташовані у такому масиві, а у разі якщо інші земельні ділянки перебувають в оренді, - на одержання їх у суборенду, за умови передачі їх власнику (орендарю) у користування (оренда, суборенда) іншої земельної ділянки, розташованої у цьому ж масиві, на такий самий строк та на таких самих умовах, якщо внаслідок черезсмужжя невикористання таких земельних ділянок створює перешкоди у раціональному використанні земельних ділянок, що перебувають у користуванні цієї особи. Право оренди землі набувається в порядку, встановленому Законом України "Про оренду землі" (частина 4 статті 37-1 ЗК).

Особливості набуття і реалізації права оренди на земельні ділянки, розташовані у масиві земель сільськогосподарського призначення урегульовані статтею 8-2 Закону "Про оренду землі".

Для укладення договору оренди (суборенди) в порядку обміну правами користування земельними ділянками особа, якій належить право користування істотною частиною масиву земель сільськогосподарського призначення, письмово звертається до другої сторони з пропозицією укласти договір оренди (суборенди) (частина 10).

Отже, користувач чужої земельної ділянки, яка отримана в порядку обміну за узгодженням з її власником, є належним лише тоді, коли такий обмін оформлений відповідними договорами (оренди, суборенди тощо), зареєстрованими в установленому порядку.

В матеріалах справи відомості про право користування вказаною земельною ділянкою, в тому числі про договори оренди, суборенди, відсутні. Таким чином, правочинів у передбаченій законом формі щодо спірної ділянки (оренди, суборенди) між сторонами не укладалось. Вимог про примусовий обмін земельними ділянками за доведення наявності відповідних умов, передбачених статтями 37-1 ЗК України та 8-2 Закону України "Про оренду землі", позивач не заявляв.

Факт користування відповідачем земельною ділянкою площею 4,9690 га з кадастровим номером 4825785000:12:000:0005 відповідачем не заперечується, зокрема вказана земельна ділянка оброблена останнім та засіяна ріпаком.

Таким чином, сторони не узгодили між собою обмін права користування земельними ділянками шляхом укладення правочину у передбаченому законом порядку, а отже ФГ "Гармонія" не набуло право належного землекористувача.

Оскільки користування земельною ділянкою відповідачем має ознаки самовільного, ця ділянка має бути повернута власниці ОСОБА_1 на її вимогу.

Таким чином, підлягає задоволенню позовна вимога позивача про повернення їй земельної ділянки площею 4,9690 га, розташованої на території Червонодолинської сільської ради Снігурівського району Миколаївської області, кадастровий номер 4825785000:12:000:0005.

Посилання відповідача на узгодженість з позивачем на обмін права користування земельними ділянками пов`язані з невірним тлумаченням поняття "самовільне", яке закон пов`язує з фактом відсутності правовстановлюючого документу на право користування.

Посилання відповідача на довідку №3 від 07 лютого 2025 року Широківської сільської ради, відповідно до якої межові знаки земельної ділянки ОСОБА_1 на час обстеження станом на 07 лютого 2025 року знаходилися на полі, не спростовують факту зайняття відповідачем земельної ділянки шляхом її обробітку та засівання.

Разом з цим ОСОБА_1 заявила також вимогу про зобов`язання ФГ "Гармонія" звільнити самовільно зайняту земельну ділянку, привівши у придатний для використання стан. Наданими доказами підтверджено, що на земельній ділянці позивачки відповідач ФГ "Гармонія" засіяв ріпак. Доказів того, що саме на земельній ділянці позивачки чи на її частині розташована поливна система, яка встановлена відповідачем, матеріали справи не містять. За такого, вказана вимога підлягає задоволенню шляхом зобов`язання ФГ "Гармонія" звільнити самовільно зайняту земельну ділянку від посівів ріпаку.

Щодо вимоги позивача ОСОБА_1 про стягнення завданої за період з 2020 року по 2024 рік самовільним зайняттям вказаної земельної ділянки матеріальної шкоди в сумі 150361,92 грн. суд дійшов наступного.

У статті 56 Закону України "Про охорону земель" зазначено, що юридичні і фізичні особи, винні в порушенні законодавства України про охорону земель, несуть відповідальність згідно із законом. Застосування заходів дисциплінарної, цивільно-правової, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від відшкодування шкоди, заподіяної земельним ресурсам. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства України про охорону земель, підлягає відшкодуванню в повному обсязі.

Відповідно до статті 157 ЗК України, відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, які використовують земельні ділянки, а також органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів або погіршує якість земель, розташованих у зоні їх впливу, в тому числі внаслідок хімічного і радіоактивного забруднення території, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами і стічними водами. Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно п. 12, п. 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 16 квітня 2004 року "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ" у випадках самовільного зайняття земельних ділянок, псування, забруднення земель чи вчинення інших порушень земельного законодавства шкода відшкодовується відповідно до статей 211, 212 ЗК, статей 22, 623, 1166, 1172, 1192 ЦК особами, що її заподіяли.

Пунктом б ч. 1 статті 211 ЗК України передбачено, щогромадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства за самовільне зайняття земельних ділянок.

Статтею 22 ЦК України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 лютого 2022 року в справі № 725/1670/18 (провадження № 61-9128св19) зазначено, що "відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування. Таким чином, під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду. При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано, пов`язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права особою. Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає".

За правилами частини першої статті 1166 ЦК України, що регламентує загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з частиною другою статті 1166 ЦК України особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Отже, за змістом статті 1166 ЦК України для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, необхідною є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини боржника. Наявність перших трьох з числа зазначених елементів доводиться особою, яка звернулася з вимогою про відшкодування збитків.

Згідно з частиною першою статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Засадничими принципами цивільного судочинства є змагальність та диспозитивність, що покладає на позивача обов`язок з доведення обґрунтованості та підставності усіх заявлених вимог. Саме на позивача покладається обов`язок надати належні та допустимі докази на доведення власної правової позиції.

Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина перша та другастатті 77 ЦПК України).

Згідно з частинами першою та шостою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З матеріалів справи вбачається, що ФГ "Гармонія" використовувало земельну ділянку належну позивачу без жодних правових підстав та без дозволу позивача, чим порушило його права як власника даної земельної ділянки.

Для обчислення розміру шкоди, заподіяної державі, територіальним громадам, юридичним та фізичним особам застосовується Методика визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затверджена постановою Кабінету Міністрів Українивід 25 липня 2007 року № 963 (далі - Методика).

З врахуванням п. 4 вказаної Методики позивач визначив розмір матеріальної шкоди, завданої внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки у розмірі 150361,92 грн., яку просив стягнути з ФГ "Гармонія".

Разом з тим, постановою Кабінету Міністрів України від 23 грудня 2022 року №1436 внесено зміни до п. 7 Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, псування земель, порушення режиму, нормативів і правил їх використання, виклавши його в такій редакції: "Розмір шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, псування земель, порушення режиму, нормативів і правил їх використання, визначається Держекоінспекцією та її територіальними органами, Держгеокадастром та його територіальними органами або виконавчими органами сільських, селищних, міських рад у межах повноважень, визначених законом".

Окрім того, постановою Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 року № 131 Методику доповнено пунктом 7-1, відповідно до якого підставою для здійснення розрахунку розміру шкоди є матеріали справи про адміністративне правопорушення, які підтверджують факт вчинення правопорушення, а саме: акт перевірки або акт, складений за результатами здійснення планового або позапланового заходу державного нагляду (контролю); протокол про адміністративне правопорушення.

Проте, доказів порушення ФГ "Гармонія" вимог земельного законодавства, за результатами якого було б складено відповідний акт або протокол про притягнення до адміністративної відповідальності, які б слугували підставою для визначення компетентним органом розміру завданої шкоди, матеріали справи не містять.

Таким чином, визначений позивачкою розмір матеріальної шкоди за самовільне зайняття ФГ "Гармонія" належної їй земельної ділянки не відповідає вимогам п. 7 та п. 7? Методики, а тому дана позовна вимога є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Суд відхиляє заяву відповідача про застосування строків позової давності до вимог позивача про стягнення збитків, оскільки відмовляє у задоволенні цих вимог через їх необгрунтованість.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

На підставі ст. 141 ЦПК України з відповідачів на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст. 4, 13, 81, 141,263-265, 268 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Фермерського господарства "Гармонія" про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки та відшкодування шкоди,- задовольнити частково.

Зобов`язати Фермерське господарство "Гармонія" (ЄДРПОУ 24059268) повернути ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , самовільно зайняту земельну ділянку, кадастровий номер 4825785000:12:000:0005, площею 4,969 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в межах Широківської сільської ради (колишньої Червонодолинської сільської ради) Баштанського району Миколаївської області, звільнивши її від посівів ріпаку.

Стягнути з Фермерського господарства "Гармонія" (код ЄДРПОУ: 24059268, адреса місцезнаходження: 57320, Миколаївська область, Баштанський (бувший Снігурівський) район, с.Червона Долина, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1211,20 грн. (тисяча двісті одинадцять грн. 20 к.).

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається у строк протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду, який обчислюється з дати складення повного судового рішення.

Суддя І.А.Квєтка

Дата складення повного судового рішення 04.03.2025.