Ухвала

від 06.02.2025 по справі 522/3352/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2025 року

м. Київ

справа № 522/3352/21

провадження № 61-916ск25

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Дундар І. 0. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Крата В. І., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 29 жовтня 2024 року у складі судді Федчишеної Т. Ю. та ухвалу Одеського апеляційного суду від 11 листопада 2024 року у складі колегії суддів: Сєвєрової Є. С., Вадовської Л. М., Сегеди С. М. у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Альбатрос» до ОСОБА_1 , Виконавчого комітету Одеської міської ради, Приморської районної адміністрації Одеської міської ради, Комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації», Приватного підприємства «Полін», про визнання недійсним свідоцтва про право власності, визнання незаконними та скасування розпоряджень, визнання незаконним та скасування рішення, скасування запису про державну реєстрацію,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до частини третьої статті 6 Закону України «Про доступ до судових рішень» суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Реєстру.

Аналіз Єдиного державного реєстру судових рішень свідчить, що у провадженні Приморського районного суду м. Одеси перебуває цивільна справа за позовом Приватного акціонерного товариства «Альбатрос» (далі - ПрАТ «Альбатрос») до ОСОБА_1 , Виконавчого комітету Одеської міської ради, Приморської районної адміністрації Одеської міської ради (далі - Приморської райадміністрації), Комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації» (далі КП «БТІ»), Приватного підприємства «Полін» (далі - КП «Полін»), про визнання недійсним свідоцтва про право власності, визнання незаконними та скасування розпоряджень, визнання незаконним та скасування рішення, скасування запису про державну реєстрацію.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 29 жовтня 2024 року заяву ОСОБА_1 про відвід головуючому судді Федчишеній Т. Ю. у цивільній справі № 522/3352/21 залишено без розгляду.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 11 листопада 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 29 жовтня 2024 року повернуто особі, яка її подала.

Судове рішення мотивоване тим, що ухвала суду першої інстанції про залишення без розгляду заяви про відвід судді оскарженню в апеляційному порядку окремо від рішення суду не підлягає. Апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції, якщо скаргу подано на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду. Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду. Отже, апеляційне провадження не може бути відкрито, а апеляційна скарга повертається особі, що її подала.

У січні 2025 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просив скасувати ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 29 жовтня 2024 року, якою його заяву про відвід залишено без розгляду та ухвалу Одеського апеляційного суду від 11 листопада 2024 року про повернення його апеляційної скарги.

Касаційна скарга мотивована тим, що зазначені ухвали є незаконними, прийняті з порушенням норм процесуального права. Ухвала Приморського районного суду м. Одеси від 29 жовтня 2024 року винесена неповноважним складом суду, оскільки головуюча суддя Федчишіна Т. Ю. замість передачі заяви про відвід на вирішення іншому складу суду, визначеному в порядку частини першої статті 33 ЦПК України, розглянула сама вказану заяву. Суд апеляційної інстанції на зазначене уваги не звернув, не скасував ухвалу та не направив її для подальшого розгляду повноважним складом суду. Суд не врахував правові позиції висловлені Верховним Судом в постановах від 27 травня 2020 року у справі № 2-18/11 (провадження № 61-12956св19) та від 08 липня 2020 року у справі № 495/11830/18.

У відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких мотивів.

Щодо оскарження ухвали Приморського районного суду м. Одеси від 29 жовтня 2024 року

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Згідно із пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Аналіз матеріалів касаційної скарги та Єдиного державного реєстру судових рішень свідчить, що ухвала Приморського районного суду м. Одеси від 29 жовтня 2024 року в апеляційному порядку не переглядалася.

Ураховуючи те, що оскаржувана ухвала Приморського районного суду м. Одеси від 29 жовтня 2024 року апеляційним судом по суті не переглядалася, у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 в частині оскарження ухвали Приморського районного суду м. Одеси від 29 жовтня 2024 року слід відмовити.

Щодо оскарження ухвали Одеського апеляційного суду від 11 листопада 2024 року

У клопотанні, яке додане до касаційній скарги, ОСОБА_1 просить поновити строк на касаційне оскарження, оскільки лише 13 січня 2025 року він отримав на пошті конверт з ухвалою Верховного Суду про повернення його вперше поданої касаційної скарги на зазначені судові рішення в зв`язку з тим, що вона не була підписана.

Згідно з частиною першою статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Оскаржена ухвала апеляційного суду ухвалена 11 листопада 2024 року. Відомості про складання повного тексту не зазначені. Касаційна скарга ОСОБА_1 здана до поштового відділення 16 січня 2025 року, тобто з пропуском строку на касаційне оскарження.

Колегія суддів вважає зазначені ОСОБА_1 причини пропуску строку поважними, тому клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження підлягає задоволенню.

З урахуванням основних засад судочинства та необхідності забезпечення права на апеляційний перегляд справи будь-яка ухвала суду першої інстанції підлягає апеляційному оскарженню або самостійно, або разом із рішенням суду по суті спору.

Згідно із частиною другою статті 352 ЦПК України ухвала суду першої інстанції оскаржується в апеляційному порядку окремо від рішення суду у випадках, передбачених статтею 353 цього Кодексу.

У частині першій статті 353 ЦПК України передбачено перелік ухвал суду першої інстанції, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 листопада 2024 року у справі № 757/47946/19-ц (провадження № 14-37цс23) зроблено висновок, що «перелік ухвал, на які апеляційна скарга може бути подана окремо від рішення суду, наведений у частині першій статті 353 ЦПК України. Цей перелік не є вичерпним: ухвала, зазначена в частині першій статті 353 ЦПК України, безумовно може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду; за відсутності ухвали в цьому переліку встановленню та оцінці судом підлягає те, чи перешкоджає ця ухвала подальшому провадженню в справі та/або чи може вона бути оскаржена разом із рішенням суду (тобто чи є в особи, яка подає апеляційну скаргу, можливість поновити свої процесуальні права в інший спосіб). Оскільки законодавець використав категорію «заява» послідовно в дужках (а не через кому чи із застосуванням розділових сполучників) після слова «позов», то вжите в пункті 16 частини першої статті 353 ЦПК України (аналогічний за змістом - пункт 14 частини першої статті 255 ГПК України) поняття «заява» потрібно розуміти як заяву по суті справи (вид звернення до суду), яка за своїм змістом та процесуальному значенню (в частині ініціювання певного провадження) тотожна поняттю «позов».

Ухвала про залишення заяви про відвід без розгляду не підлягає оскарженню в апеляційному порядку окремо від рішення суду, оскільки, по-перше, така ухвала відсутня в наведеному в частині першій статті 353 ЦПК України переліку, по-друге, ця ухвала не перешкоджає подальшому провадженню у справі, а заявник не позбавлений можливості включити свої заперечення на цю ухвалу до апеляційної скарги на рішення суду, ухвалене по суті спору.

Отже, зазначена ухвала суду першої інстанції не може бути оскаржена в апеляційному порядку до ухвалення рішення суду по суті спору й окремо від цього рішення.

Відповідно до частини другої статті 353 ЦПК України заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

Зазначені процесуально-процедурні обмеження права на апеляційне оскарження деяких ухвал місцевого суду окремо від остаточного рішення суду встановлено з метою ефективного здійснення правосуддя і не зменшують для сторін можливості доступу до суду апеляційної інстанції та не ускладнюють їм цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, оскільки сторони не позбавляються права на апеляційне оскарження таких ухвал місцевого суду взагалі, їх право лише відтерміновується до винесення остаточного рішення у справі.

Обмеження права на апеляційне оскарження окремо від рішення суду щодо суті спору ухвал, не вказаних у частині першій статті 353 ЦПК України, є передбачуваним, оскільки чітко регламентоване процесуальним законом.

Звертаючись з апеляційною скаргою на ухвалу суду, що за законом не може бути окремо оскаржена в апеляційному порядку, учасник справи може спрогнозувати юридичні наслідки такого оскарження, визначені у пункті 4 частини п`ятої статті 357 ЦПК України.

Аналогічний висновок міститься в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 березня 2020 року у справі № 2-5151/09 (провадження № 61-23268св19).

Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 357 ЦПК України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції якщо скаргу подано на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.

Установивши, що ухвала суду першої інстанції про залишення без розгляду заяви про відвід судді відповідно до частини першої статті 353 ЦПК України не підлягає оскарженню окремо від рішення суду, суд апеляційної інстанції зробив обґрунтований висновок про повернення апеляційної скарги.

Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).

Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Аналіз змісту касаційної скарги та оскарженої ухвали Одеського апеляційного суду від 11 листопада 2024 року свідчить, що правильне застосовування судом норм права є очевидним, не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, а касаційна скарга - необґрунтованою.

Керуючись статтями 260, 390, 394 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на касаційне оскарження ухвали Одеського апеляційного суду від 11 листопада 2024 року задовольнити.

Поновити строк на касаційне оскарження ухвали Одеського апеляційного суду від 11 листопада 2024 року.

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 29 жовтня 2024 року та ухвалу Одеського апеляційного суду від 11 листопада 2024 року у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Альбатрос» до ОСОБА_1 , Виконавчого комітету Одеської міської ради, Приморської районної адміністрації Одеської міської ради, Комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації», Приватного підприємства «Полін», про визнання недійсним свідоцтва про право власності, визнання незаконними та скасування розпоряджень, визнання незаконним та скасування рішення, скасування запису про державну реєстрацію.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді: І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

В. І. Крат