Постанова

від 03.03.2025 по справі 482/2262/23

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

03.03.25

22-ц/812/110/25

Єдиний унікальний номер судової справи: 482/2262/23

Номер провадження: 22-ц/812/110/25 Суддя-доповідач апеляційного суду Самчишина Н.В.

Постанова

Іменем України

03 березня 2025 року м. Миколаїв справа № 482/2262/23

Миколаївський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого Самчишиної Н.В.,

суддів: Коломієць В.В., Серебрякової Т.В.,

із секретарем судового засідання Горенко Ю.В.,

за участю: відповідачки - ОСОБА_1 , представника відповідачки адвоката Качана Р.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Новоодеського районного суду Миколаївської області від 31 жовтня 2024 року, ухваленого під головуванням судді Сергієнка С.А., в приміщенні того ж суду по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання договору оренди земельної ділянки, стягнення заборгованості по орендній платі та зобов`язати вчинити певні дії,-

установив:

В жовтні 2023 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про розірвання договору оренди земельної ділянки, стягнення заборгованості по орендній платі та зобов`язати вчинити певні дії.

Позов мотивований тим, що ОСОБА_2 є власником земельної ділянки площею 5,45 га з кадастровим номером 4824882300:01:000:0354, яка розташована в межах території Новоодеської міської (Дільничної сільської) ради Миколаївського (Новоодеського) району Миколаївської області, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

10 лютого 2009 року між ним та ОСОБА_3 було укладено договір оренди вказаної земельної ділянки строком на 49 років. Державну реєстрацію договору проведено 02 жовтня 2009 року.

У 2017 році орендар ОСОБА_3 помер, а його спадкоємцем є його дружина ОСОБА_1 .

Відповідно до пунктів 9 та 11 Договору оренди землі орендар зобов`язався протягом строку дії договору за кожен рік користування земельною ділянкою сплачувати орендну плату не пізніше 20 грудня кожного року.

Однак відповідач порушив свої зобов`язання і на протязі п`яти років орендну плату не сплачував.

Орендна плата відповідно законодавства не може становити менше 3% в рік від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яка відповідно витягу із технічної документації становить 140 071,75 гривень. Отже відповідачка мала сплачувати орендну плату в розмірі 4202,15 грн. на рік, а за три роки вона заборгувала позивачу кошти в сумі 12606,45 грн.

Посилаючись на систематичне порушення відповідачем умов договору оренди, позивач просив розірвати договір оренди землі, укладений між ним і ОСОБА_3 10 лютого 2009 року, зареєстрований 02 жовтня 2009 року, стягнути з ОСОБА_1 заборгованість по виплаті орендної плати в розмірі 12 606, 45 грн та зобов`язати відповідача негайно передати земельну ділянку, в стані придатному для цільового використання.

У відзиві на позовну заяву ОСОБА_1 просила відмовити в позові, посилаючись на його безпідставність.

Рішенням Новоодеського районного суду Миколаївської області від 31 жовтня 2024 року позов задоволено.

Розірвано договір оренди землі, укладений між ОСОБА_2 і ОСОБА_3 , щодо земельної ділянки з кадастровим номером 4824882300:01:000:0354 площею 5,45 га, який було зареєстровано у Новоодеському реєстраційному окрузі (офісі) Миколаївської регіональної філії ДП «ЦДЗК при Державному комітеті України по земельних ресурсах» на підставі якого в Державному реєстрі земель вчинено запис від 02 жовтня 2009 року №040901901393.

Зобов`язано ОСОБА_1 повернути ОСОБА_2 земельну ділянку для ведення сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 4824882300:01:000:0354 площею 5,45 га.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованості за орендною платою за 2020-2022 роки включно у сумі 12606 грн 45 коп. та 1073 грн 60 коп. судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що внаслідок порушення умов договору орендарем ОСОБА_1 - систематичної невиплати орендної плати (2020 та 2022 роки), орендодавець ОСОБА_2 не отримував орендну плату, на яку розраховував та мав право згідно з умовами договору, що є істотним порушенням договору, а тому є підставою для розірвання договору оренди землі, укладеного між ОСОБА_2 і ОСОБА_3 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 4824882300:01:000:0354.

Крім того, суд встановив, що за відповідачем наявна заборгованість з орендної плати.

Вирішуючи позов про стягнення орендної плати, суд виходив із того, що доказів отримання будь-яких сум грошових коштів у рахунок орендної плати, а також доказів сплати орендної плати у іншій (натуральній) формі за період 2020-2022 роки включно, суду не надано, а відтак із відповідача підлягає стягненню орендна плата за 2020-2022 роки включно, у загальній сумі 12606,45 грн.

Не погодившись із рішенням суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, які не повно з`ясовані, просила рішення суду скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність систематичної несплати орендної плати, оскільки судом не були враховані доводи її відзиву на позовну заяву про надсилання позивачу орендної плати за 2020 2022 роки у розмірі 17 153 грн 50 коп. Копія квитанції про сплату орендної плати за 2020-2022 роки від 20 липня 2021 року через ДП «Укрпошта», наявна в матеріалах справи. Суд першої інстанції виходячи з вказаної квитанції помилково стверджував, що вона заплатила за 2021 рік, а за 2020 рік з запізненням, та за 2022 рік повинна була знову провести орендну плату позивачу. Заявник зазначала, що так сталося, що позивач не бажає отримувати орендну плату особисто готівкою, мотивуючи її малим розміром, який при цьому відповідає розміру орендної плати за договором оренди. Вона неодноразово приходила до ОСОБА_2 з коштами та розпискою, щоб віддати йому кошти, однак він їх не брав, тому вона стала відправляти орендну плату через ДП «Укрпошта». ДП «Укрпошта» в селищі Дільничому працює не кожного дня, тому грошовий переказ можна здійснити лише в місті Нова Одеса, тому нею було здійснено переказ орендної плати в 2021 році наперед за 2020-2023 роки. Крім того, зазначала, що орендну плату за 2023 - 2024 роки вона вчасно сплатила.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги, наполягаючи на неотриманні ним орендної плати за переказом відповідачки.

Позивач у судове засідання апеляційного суду не з`явився, про місце й час розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив.

У судовому засіданні відповідачка та її представник підтримали доводи та вимоги апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення відповідачки та її представника, свідка ОСОБА_4 , дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно частин 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до положень частин 1, 2, 3, 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із вимогами частини 1 статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Рішення суду першої інстанції не в повній мірі відповідає таким вимогам закону.

З матеріалів справи вбачається та судом встановлено, що відповідно до державного акту про право власності на земельну ділянку серії МК056985 від 25 квітня 2005 року виданого Новоодеською РДА та довідки ГУДГК у Миколаївській області №605/177-19 від 09 серпня 2019 року ОСОБА_2 на праві приватної власності належить земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 5,45 га., що розташована в межах території Новоодеської міської (Дільничної сільської) ради Миколаївського (Новоодеського) району Миколаївської області, кадастровий номер 4824882300:01:000:0354.

10 лютого 2009 року між позивачем, як орендодавцем, та ОСОБА_3 , як орендарем, укладено договір оренди вищезазначеної земельної ділянки на строк 49 років. Вказаний договір було зареєстровано у Новоодеському реєстраційному окрузі (офісі) Миколаївської регіональної філії ДП «ЦДЗК при Державному комітеті України по земельних ресурсах» на підставі якого в Державному реєстрі земель вчинено запис від 02 жовтня 2009 року №040901901393.

Відповідно до п.п. 9, 10 цього Договору сторони погодили, що орендна плата за користування земельною ділянкою вноситься орендарем у розмірі 1370 грн на рік. Орендна плата вноситься у грошовій, або натуральній формі за бажанням. Обчислення орендної плати здійснюється зі урахуванням індексації.

Орендна плата повинна вноситись орендарем до 20 числа першого за звітним роком місяця (у грошовій формі) або до 20 числа останнього у звітному році місяця.

У разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим Договором, справляється пеня у розмірі 0,03% від несплаченої суми за кожний день прострочення.

Спосіб виплати орендної плати у грошовій формі договором не визначений.

Згідно пункту 40 Договору оренди право на орендовану земельну ділянку у разі смерті фізичної особи орендаря переходить до спадкоємців або інших осіб, які використовують цю земельну ділянку разом з орендарем.

Як встановлено із спадкової справи відкритої після смерті ОСОБА_3 , він помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Дільниче Новоодеського району Миколаївської області, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 06 листопада 2017 року виданим Новоодеським РВДРАЦС ГТУЮ у Миколаївській області.

Спадщину після його смерті прийняла його дружина ОСОБА_1 .

Встановивши такі обставини, суд першої інстанції дійшов обґрунтовано висновку, що після смерті ОСОБА_3 до ОСОБА_1 перейшли права та обов`язки орендаря за вищевказаним договором оренди і відповідач є орендарем належної позивачу на праві власності земельної ділянки.

Суд першої інстанції, задовольнивши позов, дійшов висновку про доведеність позовних вимог.

Колегія суддів не вважає такий висновок суду повністю правильним.

Судом установлено, що умовами договору не визначено порядок виконання договору у грошовій формі: за місцем проживання орендаря чи за місцем проживання орендодавця.

Відповідно до п.11 розділу «Орендна плата» договору орендна плата повинна вноситись орендарем до 20 числа першого за звітним роком місяця (у грошовій формі) або до 20 числа останнього у звітному році місяця.

За умови цього договору орендодавець має право вимагати своєчасного внесення орендної плати (п. 28 розділ «Інші права та обов`язки сторін»), а орендар у разі невнесення орендної плати у строки визначені цим договором, сплатити пеню у розмірі 0,03% несплаченої суми, за кожен день прострочення (п.14 розділ «Орендна плата»).

Дія цього договору може бути припинена шляхом розірвання договору, зокрема, за рішенням суду на вимогу однієї і сторін унаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором (розділ «Зміна умов договору і припинення його дії»).

Розірвання договору у односторонньому порядку договором не допускається.

Відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання договору, передбачена таким розділом Договору.

Відповідно до довідки відділу у Новоодеському районі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 09 серпня 2019 року № 605/177-19 було виправлено помилку та змінено кадастровий номер земельної ділянки 4824882300:01:000:0172 на номер 4824882300:01:000:0354 (а.с.9).

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_2 посилався на те, що відповідачка не виплачувала йому орендну плату за користування земельною ділянкою на протязі п`яти років.

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків (стаття 11 ЦК України).

Згідно із статтею 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про оренду землі» № 161-XIV( далі - Закон №161-XIV) оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зі статтею 13 Закону № 161-XIV договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Частиною першою статті 15 Закону № 161-XIV встановлено, що орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату відноситься до істотних умов договору оренди землі.

За приписами пункту 4 частини1 статті 24 Закону 161-XIV, орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати за земельну ділянку, а в разі оренди землі в комплексі з розташованим на ній водним об`єктом - також орендної плати за водний об`єкт.

У свою чергу, орендар земельної ділянки відповідно до пункту 6 частини 2 статті 25 цього Закону зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату за земельну ділянку.

Відповідно до статті 409 ЦК України власник земельної ділянки має право на одержання плати за користування нею. Розмір плати, її форма, умови, порядок та строки її виплати встановлюються договором.

Пунктом «в» частини першої статті 96 ЗК України визначено, що землекористувачі зобов`язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.

Згідно з частиною другою статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

На вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України (частина перша статті 32 Закону України «Про оренду землі»).

У пункті «д» частини першої статті 141 ЗК України передбачено, що підставою припинення права користування земельною ділянкою є, зокрема, систематична несплата земельного податку або орендної плати.

До відносин, пов`язаних з орендою землі, застосовуються також положення ЦК України, при вирішенні судом питання щодо розірвання договору оренди землі за обставин систематичного невнесення орендної плати застосуванню підлягають положення частини другої статті 651 ЦК України.

Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом, саме з підстави істотності допущеного порушення договору, визначеної через іншу оціночну категорію - значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, - відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2018 року у справі № 912/1385/17.

Підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати (два та більше випадки). При цьому, систематична сплата орендної плати не у повному обсязі, визначеному договором, тобто як невиконання, так і неналежне виконання умов договору, є підставою для розірвання такого договору, оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Подібний висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року у справі №183/262/17.

Об`єднана Палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 10 жовтня 2019 року у справі № 293/1011/16-ц дійшла висновку, що тлумачення пункту «д» частини першої статті 141 ЗК України, частини другої статті 651 ЦК України свідчить, що «несплата орендної плати» охоплює випадки як невиплати орендної плати у цілому, так і її виплата у розмірі меншому, ніж визначено договором (без урахування індексації, індексу інфляції тощо). Сам факт систематичного порушення договору оренди земельної ділянки щодо сплати орендної плати є підставою для розірвання такого договору, незважаючи на те, чи виплачена в подальшому заборгованість, оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України).

Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Відповідно до частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до наведених правових норм доказування - це діяльність, яка здійснюється в урегульованому цивільному процесуальному порядку і спрямована на з`ясування дійсних обставин справи, прав і обов`язків сторін, встановлення певних обставин шляхом ствердження юридичних фактів, зазначення доказів, а також подання, прийняття, збирання, витребування, дослідження і оцінки доказів. Метою доказування є з`ясування дійсних обставин справи. Обов`язок доказування покладається на сторін. Це положення є одним із найважливіших наслідків принципу змагальності. Суд не може збирати докази за власною ініціативою. У разі недостатності доказів суд вправі запропонувати подати докази тій стороні, яка несе обов`язок з доказування.

Матеріально-правовий зміст обов`язку подавати докази полягає в тому, що у разі його невиконання суб`єктом доказування і неможливості отримання доказів суд має право визнати факт, на який посилалася заінтересована сторона, неіснуючим чи, навпаки, як це має місце при використанні презумпції, - існуючим, якщо інше не доказано другою стороною.

Оскільки, як встановлено судом відповідач не сплачував орендну плату за 2020 - 2022 роки, тому саме відповідачка повинна спростувати належними та допустимими доказами твердження позивача про несплату орендної плати.

До суду з позовом у цій справі ОСОБА_2 звернувся 31 жовтня 2024 року.

Між тим, позивач не подав до суду належних та допустимих доказів звернення до відповідачки до 20 числа першого за звітним роком місяця (у грошовій формі) або до 20 числа останнього у за звітному році місяця з вимогою про сплату орендної плати за 2020-2022 роки. Також не надано доказів звернення до відповідачки з вимогою про сплату орендної плати і за попередні роки.

Заперечуючи проти заявлених у справі вимог, відповідачка зазначала, що належну позивачу орендну плату за 2020 та 2022 роки нею було направлено засобами поштового зв`язку «Укрпошта» 20 липня 2021 року у розмірі 17153, 50 грн.

На підтвердження вказаних обставин відповідачем надано копію квитанції від 20 липня 2021 року про направлення поштового переказу Сербіну А.Т.

Через те, що надана відповідачкою копія квитанції нечитабельна, апеляційним судом за клопотанням представника відповідачки Качана Р.Ю. від АТ «Укрпошта» було витребувано інформацію щодо отримання поштового переказу Сербіним А.Т., на що посилалася відповідачка у своїх запереченнях на позов.

Як вбачається зі змісту адресованого апеляційному суду листа АТ «Укрпошта» від 18 лютого 2025 року №1.03.009.004-5709-25 за повідомленням структурного підрозділу Укрпошти, відповідно до інформації в автоматизованій системі «Електронний переказ» на ім`я ОСОБА_2 , відправником якого була ОСОБА_1 , пересилався переказ з текстовим повідомленням «за оренду землі 2018-2021» №0260074249 від 20 липня 2021 року у сумі 16900 грн та виплачений 19 серпня 2021 року.

Допитана судом апеляційної інстанції свідок ОСОБА_4 , яка займала посаду листоноші у вказаному поштовому відділенні, підтвердила, як пересилання ОСОБА_1 . ОСОБА_2 поштового грошового переказу, так і категоричну відмову останнього в отриманні такого переказу від відповідача, який вона йому особисто намагалася вручити.

Відповідачка ОСОБА_1 підтвердила повернення їй грошового переказу, який направляла позивачу у рахунок орендної плати за спірним договором у зв`язку з його відмовою в отриманні переказу.

Із змісту договору оренди вбачається, що порядок та місце виконання орендарем зобов`язання зі сплати орендної плати орендодавцю сторони не встановили.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 532 ЦК України місце виконання зобов`язання встановлюється у договорі. Якщо місце виконання зобов`язання не встановлено у договорі, виконання провадиться за грошовим зобов`язанням - за місцем проживання кредитора, а якщо кредитором є юридична особа, - за її місцезнаходженням на момент виникнення зобов`язання. Якщо кредитор на момент виконання зобов`язання змінив місце проживання (місцезнаходження) і сповістив про це боржника, зобов`язання виконується за новим місцем проживання (місцезнаходженням) кредитора з віднесенням на кредитора всіх витрат, пов`язаних із зміною місця виконання.

З огляду на викладене, матеріали справи містять докази того, що відповідачка здійснювала дії щодо належного виконання умов спірного договору оренди земельної ділянки, а саме щодо сплати орендної плати за 2018-2021 роки у розумінні пункту 4 частини першої статті 532 ЦК України.

Отже, відповідачкою доведено вчинення дій, спрямованих на виконання грошового зобов`язання за оспорюваним договором оренди землі шляхом виплати їх кредитору за місцем його проживання. При цьому, дії з виплати орендної плати за цим договором, вчинені відповідачкою у 2021 році у межах обумовленого сторонами строку виплати орендної плати за 2021 рік до кінця 2021 року.

Позивачем вказані докази не спростовано, та не надано належних підтверджень на обґрунтування своїх доводів.

Матеріали справи містять відомості про те, що відповідачка запропонувала, а позивач відмовився в прийнятті орендної плати за 2020 та 2021 роки. Доказів виплати орендної плати за 2022 рік матеріали справи не містять

За такого, апеляційний суд вважає встановленим та не спростованим позивачем, що відповідачкою вчинено реальні дії з виплати орендодавцям орендної плати за спірним договором за 2020 та 2021 роки, а тому відповідачка не може вважатися такою, що систематично порушувала строк виконання відповідного зобов`язання за цим договором оренди землі. Встановивши, що відповідачка не допускала систематичної несплати орендної плати, а навпаки вживала можливих заходів щодо виконання умов договору оренди землі, суд першої інстанції помилково дійшов висновку про наявність підстав для застосування до спірних правовідносин положення статті 32 Закону України «Про оренду землі» і статті 141 ЗК України та необґрунтовано вказав на наявність правових підстав для розірвання договору оренди землі та покладення обов`язку з повернення земельної ділянки.

За такого, доводи відзиву на апеляційну скаргу, що відповідачкою не виконувались умови договору оренди землі щодо своєчасного внесення орендної плати є безпідставними та спростовуються матеріалами справи і встановленими судом обставинами, згідно з якими відповідачка повідомила позивача про нарахування і можливість отримання коштів за орендну плату, отримання яких підтверджено листом АТ «Укрпошта».

Установивши, що орендар вживав заходи щодо виплати орендної плати, направляючи кошти поштовим переказом у 2021 році орендну плату зокрема за 2020 2021 роки, суд першої інстанції, дійшов передчасного висновку про наявність правових підстав для розірвання договору оренди землі, оскільки відповідачка вживала заходів щодо виконання умов договору з виплати орендної плати, а неотримання орендної плати за 2022 рік, не є достатньою підставою для розірвання договору оренди, як за змістом наведених вище норми матеріального права, так і за умовами укладеного між сторонами правочину.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції неправильно встановив обставини справи, не визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, внаслідок чого в частини позовних вимог про розірвання договору оренди та повернення земельної ділянки ухвалив судове рішення, яке не відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягав застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню (частина 2 статті 376 ЦПК України).

Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи (абзац 2 частина 2 статті 376 ЦПК України).

Ураховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції в частині вирішення позовних вимог про розірвання договору оренди землі та зобов`язання з передачі земельної ділянки - скасуванню з ухваленням в зазначених частинах нового судового рішення про відмову в задоволенні цих вимог. Це ж рішення в частині задоволених вимог про стягнення заборгованості по орендній платі, з огляду на те, що позивачем неотримана орендна плата за 2020 - 2022 роки, розмір якої відповідач не оспорювала, слід залишити без змін.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру заявлених позовних вимог. Судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови у позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частини 1, 2 статті 141 ЦПК України).

Згідно з частиною 13 статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Ураховуючи наведене, судові витрати у цій справі підлягають перерозподілу між сторонами пропорційно задоволеним вимогам, а рішення суду першої інстанції в цій частині слід скасувати.

При зверненні до суду позивачем за вимоги майнового характеру сплачено судовий збір у розмірі 1073 грн 60 коп. Позовні вимоги позивача задоволено на 50%. Зважаючи на це, з відповідача на користь позивача належить стягнути 536 грн 80 коп. судового збору.

У зв`язку з частковим задоволенням апеляційної скарги (50%) підлягають стягненню з позивача на користь відповідача витрати на сплату судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 805 грн 20 коп.

Керуючись статтями 367, 376, 382 ЦПК України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Новоодеського районного суду Миколаївської області від 31 жовтня 2024 року в частині задоволення вимог про розірвання договору оренди земельної ділянки, зобов`язання повернути земельну ділянку та судових витрат скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення.

Відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання договору оренди землі, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 4824882300:01:000:0354 площею 5,45 га, який було зареєстровано у Новоодеському реєстраційному окрузі (офісі) Миколаївської регіональної філії ДП «ЦДЗК при Державному комітеті України по земельних ресурсах» на підставі якого в Державному реєстрі земель вчинено запис від 02 жовтня 2009 року №040901901393 та зобов`язання повернути земельну ділянку.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 536 грн 80 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 805 грн 20 коп.

В іншій частині судове рішення залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Головуючий Н.В. Самчишина

Судді: В.В. Коломієць

Т.В. Серебрякова

Повна постанова складена 04 березня 2025 року.