Повістка

від 03.03.2025 по справі 732/622/24

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

іменем України

03 березня 2025 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 732/622/24

Головуючий у першій інстанції Лиманська М.В.

Апеляційне провадження № 22-з/4823/31/25

Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючої-судді: Шарапової О.Л.

суддів: Євстафієва О.К., Скрипки А.А.,

із секретарем: Шапко В.М.

Сторони:

позивач: ОСОБА_1 ,

відповідач: Агропромисловий кооператив «Старосільський».

Особа, яка подала заяву про ухвалення додаткового рішення: виконуючий обов`язки керівника Агропромислового кооперативу «Старосільський» - арбітражного керуючого Кучак Юрій Федорович, суддя Лиманська М.В.

У С Т А Н О В И В:

13 січня 2025 року виконуючий обов`язки керівника Агропромислового кооперативу «Старосільський» - арбітражний керуючий Кучак Ю.Ф. подав заяву про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши обґрунтованість вимог заяви про ухвалення додаткової постанови, колегія суддів приходить до наступного висновку.

Встановлено, що постановою Чернігівського апеляційного суду від 19 грудня 2024 року апеляційну скаргу виконуючого обов`язки керівника Агропромислового кооперативу «Старосільський» - арбітражного керуючого Кучака Юрія Федоровича задоволено. Заочне рішенням Городнянського районного суду Чернігівської області від 11 червня 2024 року скасовано. Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Агропромислового кооперативу «Старосільський» про дострокове розірвання договору оренди землі, закрито. Роз`яснено ОСОБА_1 , що розгляд даної справи віднесено до господарської юрисдикції. Роз`яснено ОСОБА_1 його право протягом десяти днів з дня отримання цієї постанови звернутись до Чернігівського апеляційного суду із заявою про направлення даної справи за встановленою юрисдикцією.

13.01.2025 через систему «Електронний суд» виконуючий обов`язки керівника АПК «Старосільський» - арбітражний керуючий Кучак Ю.Ф. звернувся до апеляційного суду із заявою про стягнення на користь АПК «Старосільський» судових витрат зі сплати судового збору за подання заяви про перегляд заочного рішення Городнянського районного суду Чернігівської області та подання апеляційної скарги на заочне рішення Городнянського районного суду Чернігівської області за рахунок позивачки ОСОБА_1 в загальному розмірі 2 664,64 грн.

Заяву обґрунтовує тим, що Чернігівським апеляційним судом не вирішувалось питання щодо нового розподілу судових витрат, а саме витрат по сплаті судового збору, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанцій за скасування заочного рішення та закриття провадження у справі.

Правовою підставою для компенсації таких витрат зазначає ч. 5 ст. 142 ЦПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 133 ЦПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства (п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України).

Про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з державного бюджету (ч. 2 ст. 255 ЦПК України).

Якщо провадження у справі закривається з підстави, визначеної пунктом 1 ч. 1 ст. 255 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи. Суд апеляційної або касаційної інстанції повинен також роз`яснити позивачеві про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією, крім випадків об`єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства. Заява подається до суду, який прийняв постанову про закриття провадження у справі (ч. 1 ст. 256 ЦПК України).

Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду цивільної справи без ухвалення рішення по суті вимог у зв`язку із виявленням після відкриття провадження обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо інше не передбачено законом, у разі закриття провадження у справі судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (ч. 7 ст. 141 ЦПК України).

Сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях (п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір»).

Таким чином у разі закриття провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд апеляційної інстанції наділений повноваженнями постановити за заявою позивача ухвалу про її передачу для продовження розгляду до суду першої інстанції, до юрисдикції якого віднесено розгляд такої справи, а тому її розгляд не закінчується і продовжується компетентним судом, за результатом якого буде здійснено розподіл судових витрат.

Системний аналіз ч. 13 ст. 141 ЦПК України дає підстави для висновку про те, що в разі якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції не змінює рішення або не ухвалює нове, розподіл судових витрат не здійснюється.

З огляду на абзац перший п. 5 розділу І Порядку №787, повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету або на єдиний рахунок (у разі його використання) податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів, перерахування між видами доходів і бюджетів коштів, помилково та/або надміру зарахованих до відповідних бюджетів через єдиний рахунок, здійснюється за поданням (висновком, повідомленням) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за судовим рішенням, яке набрало законної сили.

Отже, виходячи з аналізу зазначеного законодавства, немає підстав вважати, що судовий збір при передачі справи за підсудністю іншому суду повинен сплачуватись повторно на рахунок того суду, де справа розглядається фактично. Перерозподіл сплачених коштів може здійснюватися ДСА України у визначеному нею порядку або в порядку, визначеному іншим компетентним органом держави.

Судовий збір є сплаченим з моменту зарахування до спеціального фонду Державного бюджету України, і суд, який отримав справу у випадку направлення справи за підсудністю, не має права вимагати повторної сплати судового збору за місцем розгляду справи.

Відтак немає підстав і для повернення судового збору в разі закриття провадження у справі та передачі справи за підсудністю іншому суду, де справа розглядається фактично, з огляду на таке.

Отже, класичне застосування ст. 7 Закону України «Про судовий збір» не слід вважати таким, що відповідає змінам, що крізь призму часу відбулися з процесуальними кодексами, щодо повернення судового збору під час направлення справи для продовження розгляду за встановленою юрисдикцією до належного суду, адже закриття провадження у справі з підстави направлення її до розгляду до суду належної юрисдикції для продовження розгляду судом належної юрисдикції не припиняє її розгляд.

Судовий розгляд справи продовжується судом, до юрисдикції розгляду якого вона віднесена законом.

У такому випадку остаточний розподіл судових витрат, зокрема й відшкодування стороні, на користь якої буде прийняте рішення по суті спору, вирішуватиметься судом за результатами розгляду справи. Таке вирішення питання про повернення судового збору буде відповідати балансу інтересів держави на отримання компенсації витрат за проведення судового розгляду та здійснення судочинства, а також інтересам особи на фактичне здійснення самого правосуддя.

Задоволення такого клопотання судом, до юрисдикції якого не віднесений розгляд певної категорії справ, здійснюватиметься не судом, встановленим законом у розумінні статті 6 Конвенції.

У таких випадках повернення судового збору з державного бюджету унеможливить розподіл судових витрат між сторонами за результатами розгляду справи, що суперечитиме принципу відшкодування судових витрат сторони, на користь якої прийняте судове рішення, за рахунок сторони, проти якої постановлено рішення.

Отже, щоб повернення судового збору у випадку закриття провадження у справі відповідало принципам верховенства права, добросовісності, справедливості та розумності, це процесуальне питання слід вирішувати після закінчення встановленого ч. 1 ст. 256 ЦПК України строку на подання заяви про направлення справи для продовження розгляду судом за встановленою юрисдикцією.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2024 року у справі № 760/30077/19. Так Велика Палата Верховного Суду у п. 126 вказаної постанови для забезпечення єдності судової практики щодо питання повернення судового збору у разі закриття провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України виснувала, що:

- у разі закриття провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України у випадку, коли сторона не звернулася із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією в межах строку, встановленого цим Кодексом, за її заявою слід здійснити розподіл судових витрат, повернути судовий збір з державного бюджету;

- у разі закриття провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України (за наявності заяви позивача про направлення справи для продовження розгляду за встановленою юрисдикцією) розгляд такої справи не закінчується, а може бути продовженим компетентним судом, за результатом якого і буде здійснено розподіл судових витрат, повернення судового збору з державного бюджету.

Отже, подання позивачем зави (у разі закриття провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України) про направлення справи за встановленою юрисдикцією унеможливлює повернення судового збору на підставі ст. 7 Закону України «Про судовий збір».

З матеріалів справи вбачається, що постановою Чернігівського апеляційного суду від 19 грудня 2024 року провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до АПК «Старосільський» про розірвання договору оренди землі закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.

У цій справі колегія суддів по суті спору рішення суду першої інстанції не змінила та не ухвалила нового рішення, а лише закрила провадження у справі в суді цивільної юрисдикції.

23.12.2024 копію постанови Чернігівського апеляційного суду від 19.12.2024 направлено сторонам, у тому числі ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 (а.с. 156).

26.12.2024 ОСОБА_1 отримала копію постанови Чернігівського апеляційного суду від 19.12.2024, що підтверджується трекінгом з офіційного сайту «Укрпошта» (а.с.178).

13.01.2025 через систему «Електронний суд» АПК «Старосільський» звернувся із заявою про ухвалення додаткового рішення (а.с. 161-163).

На час розгляду апеляційним судом заяви АПК «Старосільський» про ухвалення додаткового рішення десятиденний строк для звернення позивача із заявою про направлення даної справи за встановленою юрисдикцією сплив, ОСОБА_1 із відповідною заявою не звернулася.

Таким чином, зважаючи на те, що 19.12.2024 постановою Чернігівського апеляційного суду закрито провадження у даній справі на підставі пункту 1 частини 1 статті 255 ЦПК України, позивачка не звернулася із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією в межах строку, встановленого цим Кодексом, АПК «Старосільський» має право на повернення сплаченого за платіжною інструкцією №647 від 05.11.2024 (а.с. 114) судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 1 453,44 грн, проте не за рахунок позивача, як він просить, а з Державного бюджету України.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що відповідач звертався із заявою про перегляд заочного рішення, на виконання ч. 6 ст. 285 ЦПК України, ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за платіжною інструкцією № 0.0.3779996341.1 від 22.07.2024 (а.с. 65) сплатив судовий збір за її подання у сумі 1 211,20 грн.

Ураховуючи особливий порядок оскарження заочного рішення, відповідач був позбавлений можливості його оскарження в апеляційному порядку без подання заяви про перегляд заочного рішення суду першої інстанції.

У зв`язку з цим витрати АПК «Старосільський» по сплаті судового збору за перегляд заочного рішення із застосуванням процедури перегляду заочного рішення, передбаченої главою 11 розділу ІІІ ЦПК України, були необхідними та неминучими, у зв`язку із чим також підлягають поверненню позивачу з Державного бюджету України.

Апеляційний суд не знаходить підстав для застосування до спірних правовідносин ч. 5 ст. 142 ЦПК України, на яку посилається АПК «Старосільський», з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 5 ст. 142 ЦПК України в разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

Тобто, у разі закриття провадження у справі позивачем компенсуються понесені відповідачем витрати, виключно внаслідок необґрунтованих дій позивача.

Відповідно до ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається.

Водночас ЦПК України не містить правових норм, які б встановлювали критерії визначення необґрунтованості дій позивача.

Виходячи із системного тлумачення положень ч.5, 6 ст. 142, ч. 9 ст. 141 ЦПК України, необґрунтовані дії позивача як підстава для компенсації здійснених відповідачем витрат, пов`язаних із розглядом справи, відповідно до ч. 5 ст. 142 ЦПК України передбачають свідомі недобросовісні дії позивача, які доводять зловживання процесуальними правами.

Таким чином, для задоволення вимог про стягнення компенсації здійснених судових витрат з позивача відповідач має довести, а суд має встановити, які саме дії позивача при зверненні до суду чи під час розгляду справи по суті є необґрунтованими, чи є недобросовісним звернення позивача з позовом до суду, чи були його дії умисними та чим це підтверджується.

У даному випадку, ОСОБА_1 вважаючи, що її права порушуються, звернулася до суду з позовом до АПК «Старосільський» про розірвання договору оренди землі.

Лише при розгляді справи у суді першої інстанції стало відомо про відкриття провадження у справі про банкрутство АПК «Старосільський».

Отже, звертаючись до суду із даним позовом ОСОБА_1 не переслідувала ніякої недобросовісної мети, а лише вважала за необхідне захистити свої права.

Колегія суддів вважає, що звернення позивачки до суду за захистом порушеного права, а також її дії, направлені на такий захист, не можуть свідчити про необґрунтованість чи недобросовісність її дій, направлених на захист своїх прав, не можуть вважатися необґрунтованими та тягнути за собою обов`язок відшкодувати понесені відповідачем витрати на сплату судового збору.

Заявником не наведено жодних доводів про необґрунтованість дій позивачки на момент її звернення з позовом у квітні 2024 року. Підстави вважати, що ОСОБА_1 чинила необґрунтовано, звертаючись до суду з цим позовом за правилами цивільної юрисдикції, відсутні.

Більш того, ч. 5 ст. 142 ЦПК України не передбачає можливість компенсувати відповідачеві судовий збір, сплачений ним внаслідок необґрунтованих дій позивача, у випадку закриття провадження у справі.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів вважає, що заява АПК «Старосільський» про вирішення питання судових витрат підлягає частковому задоволенню шляхом постановлення постанови про повернення заявнику сплачених ним сум судового збору за подання заяви про перегляд заочного рішення Городнянського районного суду Чернігівської області від 11.06.2024 та за подання апеляційної скарги на вказане судове рішення на підставі п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір».

Керуючись п. 5 ч. 1 с. 7 Закону України «Про судовий збір», апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Заяву виконуючого обов`язки керівника Агропромислового кооперативу «Старосільський» - арбітражного керуючого Кучака Юрія Федоровича - задовольнити частково.

Повернути Агропромисловому кооперативу «Старосільський» (код ЄДРПОУ 03798636) з Державного бюджету України:

- сплачений судовий збір у розмірі 1 211,20 грн згідно з платіжною інструкцією №0.0.3779996341.1 від 22.07.2024,

платник: ОСОБА_2 ,

код платника: НОМЕР_1 ;

рахунок платника: НОМЕР_2

надавач платіжних послуг платника: АТ КБ «ПРИВАТБАНК»;

отримувач: ГУК у Черніг. обл/тг м. Городня/22030101;

код отримувача: 37972475;

рахунок отримувача: UA038999980313101206000025693;

надавач платіжних послуг отримувача: КАЗНАЧЕЙСТВО УКРАЇНИ;

призначення платежу: Судовий збір (Державна судова адміністрація України, 050) а/к Кучак Ю.Ф. у справі № 732/622/24, Городнянський районний суд Чернігівської обл. ОСОБА_2 ;

- сплачений судовий збір у розмірі 1 453,44 грн згідно з платіжною інструкцією №647 від 05.11.2024,

платник: Кучак Ю.Ф. арбітражний керуючий,

код платника: 2989114074;

рахунок платника: НОМЕР_3 ;

надавач платіжних послуг платника: АТ КБ «ПРИВАТБАНК»;

одержувач: ГУК у Черніг. обл/тг мЧернігів;

код одержувача: 37972475;

рахунок одержувача: UA798999980313111206080025739;

надавач платіжних послуг одержувача: КАЗНАЧЕЙСТВО УКРАЇНИ;

призначення платежу: 03798636; Судовий збір, за позовом АК «Старосільський», справа № 732/622/24 Чернігівський апеляційний суд.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуюча Судді: