Рішення

від 10.02.2025 по справі 209/3921/24

НЕ ВКАЗАНО

Справа № 209/3921/24

Провадження № 2/209/94/25

РІШЕННЯ

Іменем України

10 лютого 2025 року м. Кам`янське

Дніпровський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Шендрика К.Л.,

за участі секретаря Драгунцевої С.М.,

представниці позивача Таранухи Ж.М.,

представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 ,

представниці третьої особи Сміянової О.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Органу опіки та піклування виконавчого комітету Кам`янської міської ради до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , третя особа: Комунальний заклад "Центр соціально-психологічної реабілітації дітей" про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів,

в с т а н о в и в:

Орган опіки та піклування виконавчого комітету КМР звернувся до суду з позовом, в якому просить: позбавити ОСОБА_3 батьківських прав відносно малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; позбавити ОСОБА_1 батьківських прав відносно малолітньої дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; передати малолітніх ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , під опікування органу опіки та піклування виконавчого комітету КМР до вирішення питання влаштування до сімейних форм виховання; стягнути з ОСОБА_3 аліменти на утримання малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини з усіх видів доходів на дитину, але не меншому 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення нею 18-річного віку на користь майбутнього опікуна чи осіб, яким дитина буде передана на виховання; стягнути з ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітньої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 частини з усіх видів доходів на дитину, але не меншому 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення нею 18-річного віку на користь майбутнього опікуна чи осіб, яким ди тина буде передана на виховання; судові витрати покласти на відповідачів.

На обґрунтування позову зазначено, що підставою для звернення органу опіки та піклування виконавчого комітету КМР з даною заявою є необхідність захисту прав та інтересів малолітніх ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , які в силу свого віку не мають можливості самостійно захистити свої права. Відповідно до свідоцтв про народження ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є матір`ю малолітніх ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . До 2023 року ОСОБА_8 у відношенні до дітей була одинокою матір`ю. Відомості про батьків дітей були зазначені відповідно до ч. 1 ст. 135 СК України. Однак, у лютому 2023 року батьками дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_1 визнано малолітніх ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у зв`язку з чим були зроблені зміни до актових записів. У відношенні до ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_8 так і залишилася одинокою матір`ю. 10 жовтня 2023 року за направленням служби малолітніх ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_9 , як таких, що залишилися без батьківського піклування влаштовано до КНП КМР «Міська лікарня № 9». 19 жовтня 2023 року діти переведені до КЗ «Центр соціально-психологічної реабілітації дітей» КМР, де і перебувають на теперішній час. ІНФОРМАЦІЯ_5 мати дітей ОСОБА_8 померла. Відповідно до інформації КЗ «Центр соціально-психологічної реабілітації дітей» КМР від 29 квітня 2024 року, за час перебування малолітніх ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , окрім матері, яка відвідувала дітей до 12 листопада 2023 року, ніхто дітей не навідував, долею їх не цікавився. Рішенням виконавчого комітету КМР від 24 квітня 2024 року малолітню ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , влаштовано в дитячий будинок сімейного типу ОСОБА_12 та ОСОБА_13 . Спеціалістами служби 01 травня 2024 року відвідано адресу проживання по АДРЕСА_1 ОСОБА_3 та ОСОБА_1 і, зі слів сусідів, стало відомо, що дані громадяни ромської національності виїхали за межі України та більше року за даною адресою не мешкають. Питання доцільності/недоцільності звернення до суду із позовною заявою про позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 відносно малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також ОСОБА_1 відносно малолітньої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , розглянуто на засіданні комісії з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті міської ради 10 квітня 2024 року. Члени комісії, розглянувши матеріали, зібрані службою у справах дітей міської ради, одноголосно прийняли рішення про доцільність звернення із позовною заявою до суду. ОСОБА_3 і ОСОБА_1 , маючи малолітніх дітей, в порушення вимог ст. 11 ЗУ «Про охорону дитинства», якою передбачено, що предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини, не виконують належним чином батьківські обов`язки по вихованню, лікуванню та утриманню дітей.

05 липня 2024 року було відкрито провадження у вказаній цивільній справі і призначено до розгляду у підготовчому засіданні за правилами загального позовного провадження.

30 липня 2024 року представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав відзив на позов, у якому зазначив, що відповідач ОСОБА_1 не визнає пред`явлені до нього позовні вимоги в повному обсязі і з цього приводу зазначає наступне: як тільки йому восени 2022 року стало відомо, що від стосунків з ОСОБА_14 ( ОСОБА_15 ) у них народилася донька ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , то він вчинив дії, направлені на те, щоб юридично визначити свій статус, як батька ОСОБА_17 , у зв`язку з чим ним було подана відповідна заява про визнання батьківства, що стало підставою для внесення змін до актового запису про народження. З цього часу ОСОБА_1 став приймати участь в вихованні та утриманні ОСОБА_16 , що полягало відвідуванні дитини за місцем її проживання та передачі її матері грошових коштів на потреби доньки. Натомість спілкування з дитиною мало, з боку її матері, певні перешкоди, оскільки остання почала ставити можливість зустрічі ОСОБА_1 з донькою в залежність від надання ним грошових коштів не тільки на утримання доньки, а також і на її (матері) особисті потреби. З цього приводу між ОСОБА_14 ( ОСОБА_15 ) та ОСОБА_18 стали виникати суперечки, наслідком яких було обмеження його у спілкування з донькою, з боку її матері, та обмеження інформації щодо дитини. Як тільки ОСОБА_1 дізнався про те, що дитина залишилася без матері та була поміщена дитячого інфекційного відділення КНП КМР «Міська лікарня швидкої медичної допомоги», то він одразу став її щоденно відвідувати в даному медичному закладі, цікавитися її станом здоров`я, та придбавати для дитини усі їй необхідні речі. Після поміщення дитини до КЗ «Центр соціально-психологічної реабілітації дітей», ОСОБА_1 продовжив її відвідування в даному центрі, приймав участь в її вихованні та витрачав грошові кошти на потреби дитини, що спростовує такі підстави позову про позбавлення його батьківськи прав та стягнення аліментів, як невідвідування дитини та незацікавленість в її долі. ОСОБА_1 мав і на теперішній час має наміри, щоб його донька ОСОБА_16 проживала разом з ним, але нажаль це не є можливим, оскільки він разом зі своєю дружиною ОСОБА_19 та їх двома малолітніми дітьми: ОСОБА_20 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , та ОСОБА_21 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , проживають у двокімнатній квартирі АДРЕСА_2 , яка перебуває у власності його теші ОСОБА_22 , при цьому, ані власниця квартири, ані дружина ОСОБА_23 , ані його діти не висловлюють бажання, а навпаки, висловлюють заперечення, щоб разом з ними проживала ще одна дитина. Просить суд відмовити в задоволені позовних вимог про позбавлення ОСОБА_1 батьківських прав та стягнення аліментів.

21 жовтня 2024 року від представниці позивача ОСОБА_24 надійшла відповідь на відзив відповідача ОСОБА_1 , у якій вона зазначила, що за період 2022-2023 років до служби зверталися сусіди по АДРЕСА_3 , староста Карнаухівського старостинського відділу та суб`єкти соціальної роботи (КЗ «Ліцей №37», КЗ «Центр надання соціальних послуг» КМР, Кам`янське районного управління поліції ВП № 2) з інформацією щодо невиконання батьківських обов`язків матір`ю ОСОБА_25 відносно своїх дітей та скрутного матеріального становища родини. За місцем проживання дітей ОСОБА_25 не були створені належні умови для проживання та розвитку, тому малолітню ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , було влаштовано 11 квітня 2023 року до КИП КМР «Міська лікарня № 9» для проходження необхідного медичного обстеження. За час перебування ОСОБА_16 в лікарні з 11 квітня 2023 року по 19 жовтня 2023 року долею дитини ніхто не цікавився, не відвідував та матеріально не допомагав. З метою захисту прав та інтересів малолітньої, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , як таку, що залишилася без батьківського піклування, 19 жовтня 2023 року було направлено до КЗ «Центр соціально-психологічної реабілітації дітей» КМР для вирішення її подальшої долі, де вона і перебуває на теперішній час. Відповідно до довідок з КЗ «Центр соціально-психологічної реабілітації дітей» КМР малолітню ОСОБА_5 , окрім матері, до 12 листопада 2023 року ніхто в закладі не відвідував, а тільки з серпня 2024 року до ОСОБА_16 чотири рази ОСОБА_1 приходив до центру реабілітації. Директором центру соціально-психологічної реабілітації дітей ОСОБА_1 при співбесіді наголошувалося, що малолітня ОСОБА_16 перебуває в закладі тривалий час, тому він, як єдиний законний представник дитини, відповідно до чинного законодавства, зобов`язаний забрати доньку з закладу та належним чином виконувати свої батьківські обв`язки, але на сьогоднішній день ОСОБА_16 продовжує перебувати в закладі. Відповідно до інформації Карнаухівського старостинського округу, діти ОСОБА_25 перебували в складних життєвих обставинах та інформації щодо піклування або участі у вихованні малолітньої ОСОБА_26 немає. Тобто, за той час коли родина ОСОБА_15 мешкала у с. Карнаухівка та потребувала матеріальної допомоги і підтримки, жодного разу ні від сусідів, ні від мешканців селища не надходило інформації про ОСОБА_1 , який повинен був виконувати свої батьківські обв`язки та не допускати знаходження дитини в складних життєвих обставинах. ОСОБА_1 письмово та усно до служби у справах дітей з питання участі у вихованні, а також визначення часу спілкування з донькою не звертався та позовної заяви до суду не подавав. Також ОСОБА_1 не порушував питання щодо позбавлення матері ОСОБА_25 батьківських прав відносно малолітньої ОСОБА_5 . ОСОБА_1 у відзиві зазначає, що він має наміри, щоб його донька ОСОБА_16 проживала разом з ним, але нажаль це не можливо, оскільки він разом зі своєю дружиною ОСОБА_27 та спільними малолітніми дітьми проживають у двокімнатній квартирі, ані дружина, ані діти не висловлюють бажання, а навпаки висловлюють заперечення щодо того, щоб разом з ними проживала ще одна дитина, а це свідчить про те, що відповідач відповідно до чинного законодавства ухиляється від виконання батьківських обов`язків відносно дитини та до служби у справах дітей не з`являється, тим самим позбавляє малолітню ОСОБА_5 на право проживати в сімейному оточенні та в атмосфері батьківської турботи. Просить суд у повному обсязі задовольнити вимоги органу опіки та піклування міської ради та позбавити батьківських прав ОСОБА_1 відносно малолітньої дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

17 січня 2025 року підготовче судове засідання було закрито, а справа була призначено до судового розгляду по суті.

Представниця позивача ОСОБА_28 у судовому засіданні підтримала позовні вимоги та надала пояснення, аналогічні обґрунтуванню позову. Зазначила, що обидва відповідача під час усиновлення надали адресу: АДРЕСА_1 , на яку потім виходили відповідні служби та склали акт. Реальну адресу проживання вони не вказували.

Представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 у судовому засіданні пояснив, що його довіритель позов не визнає. Він не знав, що у нього народилася дитина, це йому стало відомо лише восени 2022 року і він одразу вчинив дії по визнанню батьківства. На момент визнання батьківства він знаходився у шлюбі з іншою жінкою, з якої вони мають двох неповнолітніх дітей. Йому не відомо, довіритель не казав йому, чи це пов`язано з відстрочкою від призову до ЗСУ. Дитина залишилась проживати з матір`ю, а ОСОБА_1 зі своєю родиною. Мати ОСОБА_16 почала перешкоджати у можливості спілкуватись з дитиною, висувала такі умови, що побачитися з дитиною було можливо лише передавши їй грошові кошти, у зв`язку з чим у ОСОБА_1 не завжди була можливість бачитися з донькою, а він хотів бачитися. Через це ОСОБА_1 не знав, що матір ОСОБА_16 померла. Про це він дізнався у серпні 2024 року, коли дитина була поміщена до лікарні. Тоді він одразу почав відвідувати її у лікарні, щоденно, з 13 серпня 2024 року по 22 серпня 2024 року. ОСОБА_1 про це стало відомо 15 серпня 2024 року. ОСОБА_1 відвідував дитину, приносив смаколики, іграшки та речі, необхідні для життєзабезпечення дитини. Після лікарні дитина була поміщена до центру соціальної реабілітації дітей КМР і ОСОБА_1 відвідував її і там, приносив солодощі, цікавився станом здоров`я, телефонував їй на телефон, який він їй подарував. У ОСОБА_1 не було можливості забрати дитину до себе додому, оскільки він проживає у двокімнатній квартирі, де, окрім нього, проживають його дружина та двоє їх синів, 2014 і 2019 року народження. Побутові умови не давали йому можливості поселити дівчину у кімнату, де живуть два хлопця. Крім того, його дружина заперечувала проти цього. Квартира, у якій вони проживають, належить тещі ОСОБА_1 , яка також заперечувала проти проживання чужої дитини у її квартирі. ОСОБА_1 не звертався з заявами про перешкоджання йому в участі у вихованні, бо сподівався, що все владнається. ОСОБА_1 хоче забрати дитину, але у нього немає такої можливості. У разі відмови у позові, він далі буде продовжувати дії, направлені на утримання і виховання дитини, а при виникненні такої можливості забере її. ОСОБА_1 готовий матеріально забезпечувати доньку і надавати кошти на її утримання. До сьогодення він не вчиняв таких дій, бо центр не приймає грошей.

Представниця третьої особи ОСОБА_29 у судовому засіданні пояснила, що за положенням Центру та постанови КМУ № 866 від 24 вересня 2008 року, діти мають перебувати у центрі до дев`яти місяців, а у окремих випадках - до дванадцяти. ОСОБА_6 та ОСОБА_7 перебувають у центрі більше року. У родині їх три сестри, але ОСОБА_30 влаштували до дитячого будинку сімейного типу, бо вона має статус дитини-сироти. А ОСОБА_31 та ОСОБА_16 знаходяться у них, бо у них є батьки - ОСОБА_3 і ОСОБА_1 відповідно. ОСОБА_31 та ОСОБА_16 також бажають потрапити до ОСОБА_32 у сім`ю, але не можуть, бо у них є батьки. Згідно законодавства, неможливо роз`єднувати рідних братів і сестер, проте центр не може вчиняти будь-яких дій щодо подальшої долі дітей до позбавлення відповідачів батьківських прав. Дівчата у них тимчасово, бо кожна дитина має право виховуватися у сім`ї, а у них вони не адаптується до життя.

Відповідач ОСОБА_3 у судове засідання не з`явився, причину неявки суду не повідомив, відзив не подав, про місце та час розгляду справи, відповідно до ст. 128 ЦПК України, був повідомлений належним чином.

Вислухавши сторони, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, суд приходить до наступних висновків:

Судом встановлено, батьками ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є ОСОБА_1 та ОСОБА_33 , відомості про батька - ОСОБА_1 внесені до актового запису про народження ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_7 на підставі його заяви про визнання батьківства, що підтверджуються копією свідоцтва про народження, актовий запис № 08, та витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про внесення змін до актового запису цивільного стану № 00042210989 від 08 листопада 2023 року (а.с. 10, 12-13).

Батьками ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є ОСОБА_3 та ОСОБА_33 , відомості про батька - ОСОБА_3 внесені до актового запису про народження ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_7 на підставі його заяви про визнання батьківства, що підтверджуються копією свідоцтва про народження, актовий запис № 221, та витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про внесення змін до актового запису цивільного стану № 00042040938 від 27 жовтня 2023 року (а.с. 11, 14-15).

Родина ОСОБА_25 була визнана як така, що опинилася у складних життєвих обставинах та взята під соціальний супровід Кам`янським міським центром соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді через неодноразові звернення і скарги (в усній та письмовій формі) від мешканців вулиць Кленова та Тополина у селищі Карнаухівка щодо багатодітної матері ОСОБА_34 , яка безвідповідально ставиться до виховання своїх трьох дітей, в тому числі ОСОБА_35 (2013 р.н.) та ОСОБА_36 (2016 р.н.), а саме: діти ОСОБА_34 постійно були голодні, брудні, одягнені не по сезону, пропускали заняття у школі без поважних причин, часто хворі, у зв`язку з чим неодноразово проходили обстеження у медичних закладах. ОСОБА_37 зловживала алкоголем, в будинку, де вона мешкала з дітьми, знаходилися сторонні особи, які разом з нею розпивали спирті напої, вели аморальний спосіб життя. За час, поки родина ОСОБА_15 мешкала у селищі Карнаухівка, інформації про громадян ОСОБА_1 та ОСОБА_3 щодо виконання ними батьківських обов`язків по відношенню до ОСОБА_35 (2013 р.н.) та ОСОБА_36 (2016 р.н.) не надходило. Ці обставини підтверджуються листами КЗ «Ліцей № 37 ім. Максима Самойловича» КМР за вих. № 658 від 05 жовтня 2023 року та вих. № 516 від 08 вересня 2023 року, листами відділу з питань інфраструктурного розвитку Карнаухівського старостинського округу КМР за вих. № 237/01-05 від 28 листопада 2022 року та вих. № 281/01-05 від 16 жовтня 2024 року, письмовим зверненням мешканців с. Карнаухівка, листом КЗ «ЦНСП» КМР за вих. № 1436/01-05 від 31 серпня 2023 року, зверненням на урядову гарячу лінію від 06 квітня 2023 року, листом ВП № 2 КРУП ГУНП в Дніпропетровській обл. за вих. № 44-21/15/6387 від 07 червня 2023 року, направленням малолітніх ОСОБА_9 , ОСОБА_9 і ОСОБА_38 на медичне обстеження до КНП КМР «Міська лікарня № 9», направленням ОСОБА_9 до КЗ «ЦСПРД» КМР, листом (а.с. 74, 74 оберт, 75, 76, 76 оберт, 77, 77 оберт, 78, 78 оберт, 79 оберт-80).

З 19 жовтня 2023 року до теперішнього часу ОСОБА_7 та ОСОБА_6 знаходяться у Комунальний заклад "Центр соціально-психологічної реабілітації дітей", за час їхнього перебування у закладі, окрім матері, яка відвідувала дівчат до 12 листопада 2023 року, ОСОБА_6 ніхто не навідував, її долею не цікавився. ОСОБА_1 почав відвідувати доньку ОСОБА_7 з кінця серпня 2024 року, тобто після подання вказаного позову, був у закладі чотири рази, при кожному відвідуванні батько приносив дівчинці солодощі та цікавився долею доньки у телефонному режимі, зі слів ОСОБА_16 , батько подарував їй телефон, коли вона перебувала на лікуванні в КНП КМР «МЛШМД». Ці обставини підтверджуються довідками за вих. №№ 262, 261 від 29 квітня 2024 року та вих. № 404 від 27 вересня 2024 року (а.с. 16, 17, 79, 119).

ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_25 померла, що підтверджується копією свідоцтва про смерть, актовий запис № 486 (а.с. 21).

Відповідач ОСОБА_3 17 лютого 2024 року перетнув державний кордон України з Республікою Польщею у пункті пропуску «Краківець» і станом на 31 липня 2024 року до України не повертався, що підтверджується листом Державної прикордонної служби України.

З метою захисту прав та інтересів малолітніх дітей ОСОБА_4 і ОСОБА_5 , 01 травня 2024 року комісією у складі завідувача організаційно-розпорядчого сектору ССД КМР Таранухи Ж.М. та головного спеціаліста ССД КМР Стоноженко О.Г. було проведено обстеження умов проживання за адресою: АДРЕСА_1 , яка була зазначена відповідачами ОСОБА_3 та ОСОБА_1 під час внесення змін до актових записів про народження ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , як адреса їх постійного проживання. Під час обстеження виявлено, що дані особи більше року за вказаною адресою не мешкають. Ці обставини підтверджуються актом обстеження умов проживання від 01 травня 2024 року (а.с. 20).

ОСОБА_7 у період з 13 серпня 2024 року по 22 серпня 2024 року знаходилась на стаціонарному лікуванні в дитячому інфекційному відділенні КНП КМР «МЛШМД», за час перебування дитини у відділенні ОСОБА_1 щоденно відвідував її з 15 серпня 2024 року по 22 серпня 2024 року, цікавився станом дитини, приносив смаколики, іграшки та необхідні речі для дитини, що підтверджується листом КНП КМР «МЛШМД» за вих. № 1290 від 25 вересня 2024 року (а.с. 63).

На підставі викладеного, судом встановлено, що відповідач ОСОБА_3 участі у вихованні та утриманні дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не бере, про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя не піклується, не надає жодної матеріальної допомоги на дитину.

Відповідач ОСОБА_1 участі у вихованні та утриманні дитини ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , не бере, про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя не піклується, не надає жодної матеріальної допомоги на дитину. Лише, після подання до суду вказаного позову декілька раз відвідував її.

Суду не доведено належними та допустимими доказами надання відповідачем ОСОБА_1 матеріальної допомоги на дитину ОСОБА_7 та участі останнього у вихованні дитини, як не доведено і вчинення йому будь-яких перешкод у виконанні ним своїх батьківських обов`язків відносно доньки.

Згідно висновку служби у справах дітей Кам`янської міської ради № 8вих-20/449 від 15 травня 2024 року (а.с. 8-9), позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 відносно малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_1 відносно малолітньої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є доцільним.

Відповідно до ст. 51 Конституції України обов`язок кожного громадянина України піклуватися про дітей.

Відповідно до ст. 180 Сімейного кодексу України (далі - СК України) батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Відповідно до ч. 2 ст. 182 СК України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Відповідно до ч. 5 ст. 183 СК України той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства», сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Частиною 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», передбачено, що на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Ті ж самі принципи закріплені Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, відповідно п. 6. та п. 7 якої проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості. Якнайкраще забезпечення інтересів дитини має бути керівним принципом для тих, хто відповідає за її освіту і навчання; ця відповідальність лежить насамперед на її батьках.

Згідно ч. 1, 2, 3 ст. 150 Сімейного кодексу України (надалі - СК України), батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Відповідно до ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав, якщо вона, він не забрали дитину з полового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини, перелік підстав для позбавлення батьківських прав є вичерпним.

Позбавлення батьківських прав є, з одного боку, засобом захисту прав дитини, а з другого - заходом впливу на батьків, які неналежним чином виконують свої батьківські обов`язки стосовно дитини.

Відповідно до статті 165 СК України, право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яке тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (ст. 166 СК України).

Відповідно до п. 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 30.03.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Враховуючи те, що відповідачі самоусунулися від виховання своїх малолітніх дітей ОСОБА_6 і ОСОБА_7 , свідомо ухиляються від виконання своїх батьківських обов`язків, не піклуються про фізичний і духовний розвиток дітей, їх навчання, підготовку до самостійного життя, не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на фізичний розвиток дітей, як складову виховання, не надають дітям доступу до культурних та інших духовних цінностей, не сприяють засвоєнню ними загальновизнаних норм моралі, не виявляють інтересу до їх внутрішнього світу, не створюють умов для отримання ними освіти, суд вважає, що позовні вимоги про позбавлення відповідачів батьківських прав відносно малолітніх ОСОБА_6 і ОСОБА_7 підлягають задоволенню.

Оскільки батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття, виходячи з принципів справедливості, добросовісності та розумності, відповідності моральним засадам суспільства, приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення аліментів на утримання дітей теж підлягають задоволенню.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент.

Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Керуючись ст.ст. 12, 13, 76, 77, 79, 81, 141, 258-259, 263-265, 354 ЦПК України, суд -

у х в а л и в:

Позов Органу опіки та піклування виконавчого комітету Кам`янської міської ради (ЄДРПОУ 04052072, юридична адреса: Дніпропетровська обл., м. Кам`янське, майдан Петра Калнишевського, 2) в особі служби у справах дітей (ЄДРПОУ 23928331, юридична адреса: Дніпропетровська обл., м. Кам`янське, пр-т Свободи, 2/1) до ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_8 , РНОКПП НОМЕР_1 , остання відома адреса проживання: АДРЕСА_1 ), ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_9 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ), третя особа: Комунальний заклад "Центр соціально-психологічної реабілітації дітей" (ЄДРПОУ 23928851, юридична адреса: Дніпропетровська обл., м. Кам`янське, вул. Юліана Ступака, 4А) про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів - задовольнити у повному обсязі.

Позбавити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , батьківських прав відносно малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позбавити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , батьківських прав відносно малолітньої дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Передати малолітніх ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , під опікування органу опіки та піклування виконавчого комітету Кам`янської міської ради до вирішення питання влаштування до сімейних форм виховання.

Стягнути з ОСОБА_3 аліменти на утримання малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини його заробітку (доходу), але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісяця, починаючи стягнення з дня звернення до суду, тобто з 30 травня 2024 року та до досягнення дитиною повноліття, на користь майбутнього опікуна чи осіб, яким дитина буде передана на виховання.

Стягнути з ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітньої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 частини його заробітку (доходу), але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісяця, починаючи стягнення з дня звернення до суду, тобто з 30 травня 2024 року та до досягнення дитиною повноліття, на користь майбутнього опікуна чи осіб, яким дитина буде передана на виховання.

Відповідно до ст. 430 ЦПК України, рішення в частині суми місячного платежу допустити до негайного виконання.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір в розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок.

Рішення суду може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги у тридцятиденний строк з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення виготовлено 20 лютого 2025 року.

Суддя К.Л. Шендрик