Рішення

від 19.02.2025 по справі 175/9160/23

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 175/9160/23

Провадження № 2/175/2299/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

19 лютого 2025 року смт. Слобожанське

Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області

в складі:головуючого судді Бойка О.М.

за участю секретаря судового засідання Кальченко Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Миколаївської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області, треті особи: Приватний нотаріус Дніпровського районного нотаріального округу Юрченко Лариса Леонідівна, ОСОБА_2 , про поновлення строку для прийняття спадщини,

ВСТАНОВИВ:

01 грудня 2023 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовною заявою до Миколаївської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області, треті особи: Приватний нотаріус Дніпровського районного нотаріального округу Юрченко Лариса Леонідівна, ОСОБА_2 , про поновлення строку для прийняття спадщини.

В позовній заяві просить суд визначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , додатковий строк терміном в три місяці з часу набрання рішенням суду законної сили для подачі до нотаріальних органів заяви про прийняття спадщини за заповітом, яка відкрилася після смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Свої вимоги мотивує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який був зареєстрований та проживав на день смерті за адресою: АДРЕСА_1 .

Після смерті ОСОБА_3 залишився Заповіт складений і посвідчений 27 жовтня 2017 року секретарем виконкому Миколаївської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області Фефеловою А.А.

Вказаним заповітом ОСОБА_3 заповідав ОСОБА_1 наступне: «… на випадок моєї смерті роблю таке розпорядження: належну мені земельну ділянку площею 0.8485 гектарів, в межах згідно з планом, призначену для будівництва та обслуговування житлового будинку 0,250 га, ведення особистого підсобного господарства 0,5985 га, розташовану на території Миколаївської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області, с. Сурське, вул. Чисті Пруди, згідно державного акту на право приватної власності на земельну ділянку ДП ДН 031206 від 15.05.1998 року, ЗАПОВІДАЮ ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків за даними Державного реєстру фізичних осіб - платників податків НОМЕР_1 . …».

21 жовтня 2023 року ОСОБА_1 з`явилась з заявою до приватного нотаріуса Дніпровського районного нотаріального округу Юрченко Лариси Леонідівни для оформлення спадкової справи після смерті ОСОБА_3 .

Відповідно вказаної заяви ОСОБА_1 приватним нотаріусом Юрченко Л.Л. була відкрита спадкова справа № 99/2023 від 02.08.2023 року, яка знаходиться у приватного нотаріуса Дніпровського районного нотаріального округу Юрченко Лариси Леонідівни.

У ході перевірки документів спадкової справи № 99/2023 наданих ОСОБА_1 приватним нотаріусом Дніпровського районного нотаріального округу Юрченко Л.Л. було встановлено, що спадкоємець ОСОБА_1 не подавала заяву про прийняття спадщини протягом шести місяців, з дня смерті спадкодавця ОСОБА_3 і не була зареєстрована разом з померлим за однією адресою.

На підставі вказаних обставин приватним нотаріусом Дніпровського районного нотаріального округу Юрченко Л.Л. було відмовлено ОСОБА_1 у виконанні нотаріальної дії щодо прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 та винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 21 жовтня 2023 року.

В зв`язку з чим Позивач ОСОБА_4 вимушена звернутись до суду за захистом своїх законних прав.

Ухвалою суду від 12 лютого 2024 року було витребувано у приватного нотаріуса Дніпровського районного нотаріального округу Юрченко Лариси Леонідівни належним чином завірену копію спадкової справи після смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 , спадкова справа №99/2023 від 02.08.2023 року.

30 серпня 2024 року до суду надійшла копія спадкової справи після смерті ОСОБА_3 , та з якої вбачається, що за отриманням спадщини після його смерті звертались ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

У судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явилась. Клопотань не надавала. Про час та місце була належним чином повідомлена.

Представник позивача ОСОБА_1 адвокат Новіков В.М. у судове засідання не з`явився. Надав заяву в якій позовні вимоги підтримав та просив розгляд справи проводити у його відсутність.

Представник відповідача - Миколаївської сільськоїради Дніпровськогорайону,Дніпропетровської області у судове засідання не з`явився. Клопотань не надавали.

Третя особа - ОСОБА_2 , надала до суду заяву в якій позовні вимоги не заперечувала та просила розгляд справи проводити у її відсутність.

Відповідно до ч. 2ст. 247 ЦПК України, в разі якщо відповідно до положень цьогоКодексурозгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.280 ЦПК України.

Всебічно та повно з`ясувавши обставини справи, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи, давши їм оцінку, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.

Принцип захисту судом порушеного права особи будується при встановленні порушення такого права. Так, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Правом звернення до суду за захистом наділена особа, права якої порушені, невизнані або оспорені.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Згідно із ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Статтею 55 Конституції України установлено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-яким не забороненим законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Частиною 1 статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції», кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За змістом ч. 1 ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Дослідивши наданні докази, суд встановив, що ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який був зареєстрований та проживав на день смерті за адресою: АДРЕСА_1 .

Після смерті ОСОБА_3 залишився Заповіт складений і посвідчений 27 жовтня 2017 року секретарем виконкому Миколаївської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області Фефеловою А.А.

Вказаним заповітом ОСОБА_3 заповідав ОСОБА_1 наступне: «… на випадок моєї смерті роблю таке розпорядження: належну мені земельну ділянку площею 0.8485 гектарів, в межах згідно з планом, призначену для будівництва та обслуговування житлового будинку 0,250 га, ведення особистого підсобного господарства 0,5985 га, розташовану на території Миколаївської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області, с. Сурське, вул. Чисті Пруди, згідно державного акту на право приватної власності на земельну ділянку ДП ДН 031206 від 15.05.1998 року, ЗАПОВІДАЮ ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків за даними Державного реєстру фізичних осіб - платників податків НОМЕР_1 . …».

21 жовтня 2023 року ОСОБА_1 з`явилась з заявою до приватного нотаріуса Дніпровського районного нотаріального округу Юрченко Лариси Леонідівни для оформлення спадкової справи після смерті ОСОБА_3 .

Відповідно вказаної заяви ОСОБА_1 приватним нотаріусом Юрченко Л.Л. була відкрита спадкова справа № 99/2023 від 02.08.2023 року, яка знаходиться у приватного нотаріуса Дніпровського районного нотаріального округу Юрченко Лариси Леонідівни.

У ході перевірки документів спадкової справи № 99/2023 наданих ОСОБА_1 приватним нотаріусом Дніпровського районного нотаріального округу Юрченко Л.Л. було встановлено, що спадкоємець ОСОБА_1 не подавала заяву про прийняття спадщини протягом шести місяців, з дня смерті спадкодавця ОСОБА_3 і не була зареєстрована разом з померлим за однією адресою.

На підставі вказаних обставин приватним нотаріусом Дніпровського районного нотаріального округу Юрченко Л.Л. було відмовлено ОСОБА_1 у виконанні нотаріальної дії щодо прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 та винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 21 жовтня 2023 року.

В зв`язку з чим Позивач ОСОБА_4 вимушена звернутись до суду за захистом своїх законних прав.

Ухвалою суду від 12 лютого 2024 року було витребувано у приватного нотаріуса Дніпровського районного нотаріального округу Юрченко Лариси Леонідівни належним чином завірену копію спадкової справи після смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 , спадкова справа №99/2023 від 02.08.2023 року.

30 серпня 2024 року до суду надійшла копія спадкової справи після смерті ОСОБА_3 , та з якої вбачається, що за отриманням спадщини після його смерті звертались ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

Третя особа - ОСОБА_2 , надала до суду заяву в якій позовні вимоги не заперечувала та просила розгляд справи проводити у її відсутність.

Строк для подання заяви про прийняття спадщини у позивачки минув 16.09.2023 року, з вказаним позовом позивач звернувся до суду 01.12.2023 року, тобто минув незначний проміжок часу між закінченням строку прийняття спадщини та подачею позовної заяви, проте позивачем були зазначенні причини поважності строку для прийняття спадщини.

Згідно зіст. 1217 ЦК Україниспадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ч.1ст. 1222 ЦК Україниспадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народженні живими після відкриття спадщини.

Статтями 1216-1218 ЦК Українипередбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців), яке може здійснюватися за заповітом або за законом.

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст. ст.1220-1221,1223 ЦК Україниспадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою, і саме з нього виникає право на спадкування, а місцем відкриття - є останнє місце проживання спадкодавця.

Згідно із ст.ст. 1268-1270 ЦК Україниспадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. При цьому прийняття спадщини з умовою чи із застереженням не допускається.

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має особисто подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Разом з тим, позивач наведених вище вимог закону не дотрималася та після відкриття спадщини у встановлений законом шестимісячний строк не подала до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини.

Якщо спадкоємець протягом строку, встановленогостаттею 1270 ЦК України, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу за місцем відкриття спадщини. У разі відсутності такої згоди, за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини (ст. 1272 ЦК України).

Згідно з частиною третьою статті 1272ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

У пункті 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» роз`яснено, що особа, яка не прийняла спадщину в установлений законом строк, може звернутися до суду з позовною заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України. Відповідачами у такій справі є спадкоємці, які прийняли спадщину. При відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття відповідачами є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування.

Таким чином, позов спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини, про визначення йому додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини безпосередньо стосується прав, свобод, інтересів та (або) обов`язки спадкоємця, який спадщину прийняв, а тому належними відповідачами у спорах про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини є спадкоємці, які прийняли спадщину. За відсутності таких спадкоємців відповідачем виступає територіальна громада в особі органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини, а якщо до складу спадщини входить нерухоме майно - за його місцезнаходженням.

Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року по справі № 2516/1356/12-ц (провадження № 61-28938св18), від 15 січня 2020 року по справі № 200/9984/16-ц (провадження № 61-11977св19), від 25 березня 2020 року по справі № 140/871/16-ц (провадження № 61-38046св18), від 30 квітня 2020 року по справі № 352/382/18 (провадження № 61-40424св18), від 30 вересня 2020 року по справі № 361/1953/18(провадження № 61-16095св19), від 07 жовтня 2020 року по справі № 234/17511/19 (провадження № 61-8215св20).

Отже, при розгляді справ про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України суду з метою встановлення кола спадкоємців за заповітом і за законом, які прийняли спадщину, необхідно у тому числі перевіряти наявність заведеної нотаріусом спадкової справи.

При зверненні спадкоємця, у зв`язку з відкриттям спадщини нотаріус з`ясовує відомості стосовно факту смерті спадкодавця, часу і місця відкриття спадщини, кола спадкоємців, наявності заповіту, наявності спадкового майна, його складу та місцезнаходження, необхідність вжиття заходів щодо охорони спадкового майна, а при видачі свідоцтва про право на спадщину нотаріус обов`язково окрім зазначеного перевіряє наявність підстав для закликання до спадкоємства, якщо має місце спадкування за законом, прийняття спадкоємцем спадщини у встановлений законом спосіб, склад спадкового майна, на яке видається свідоцтво про право на спадщину. На підтвердження цих обставин від спадкоємців витребовуються документи, які підтверджують вказані факти.

Правила ч.3 ст.1272 ЦК України можуть бути застосовані якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними. При цьому, необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Так, позивачем доведено, що він мав поважні причини пропуску строку для звернення до нотаріальної контори для прийняття спадщини.

Згідно тлумачення частини третьої статті 1272 ЦК України, надане судам у пункті 24 постанови Пленуму Верховного суду України № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» роз`яснення, до поважних причин пропуску строку для прийняття спадщини відносяться причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця щодо подачі заяви про прийняття спадщини. Якщо ж у спадкоємця таких перешкод для подання заяви не було, то правові підстави для встановлення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні.

Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду України від 26 вересня 2012 року в справі № 6-85цс12, від 04 листопада 2015 року в справі № 6-1486цс15 та в постановах Верховного Суду від 19 грудня 2018 року в справі № 372/2383/16-ц, від 27 лютого 2020 року в справі № 419/3788/17.

Як зазначив Верховний Суд у своїй постанові від 26 червня 2019 року в справі № 565/1145/17, поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема: 1) тривала хвороба спадкоємців; 2) велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; 3) складні умови праці, які, зокрема, пов`язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; 4) перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; 5) необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо.

Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан та Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 65/2022 "Про загальну мобілізацію", затвердженого Законом України від 3 березня 2022 року № 2105-IX (зі змінами, внесеними Указом від 17 травня 2022 року № 342/2022, затвердженим Законом України від 22 травня 2022 року № 2264-IX, Указом від 12 серпня 2022 року № 574/2022, затвердженим Законом України від 15 серпня 2022 року № 2501-IX, Указом від 7 листопада 2022 року № 758/2022, затвердженим Законом України від 16 листопада 2022 року № 2739-IX, Указом від 6 лютого 2023 року № 59/2023, затвердженим Законом України від 7 лютого 2023 року № 2916-IX), та Указом Президента України від 1 травня 2023 року№ 255/2023, затвердженим Законом України від 02 травня 2023 року №№ 3058-IX продовжено строк дії воєнного стану в Україні.

Згідно п. 24 Постанови Пленуму Верховного суду України № 7 від 30.05.2008, «Про судову практику у справах про спадкування», особа, яка не прийняла спадщину в установлений законом строк, може звернутися до суду з позовною заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України. Суди відкривають провадження в такій справі у разі відсутності письмової згоди спадкоємців, які прийняли спадщину а також за відсутності інших спадкоємців, які могли б дати письмову згоду на подання заяви до нотаріальної контори про прийняття спадщини.

Таким чином, прийняття спадщини як за заповітом, так і за законом є правом спадкоємця й залежить виключно від його власного волевиявлення. Для прийняття спадщини необхідне волевиявлення спадкоємця і здійснення ним певних дій.

Пленум Верховного Суду України в п. 24 постанови від 30 травня 2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування» роз`яснив, що, вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Окрім того, суд зазначає, що позивач в іншому порядку, ніж судовий, не може захистити свої права на прийняття спадщини, а завданням судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд та вирішення цивільної справи з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб. Постановлення рішення про задоволення позову є забезпеченням права позивача на справедливий суд відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов`язків особи.

Вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. Правила частини третьої статті 1272 ЦК України можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними.

Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом України в постанові від 23 серпня 2017 року у справі № 1320цс17.

Згідно з правовою позицію ЄСПЛ у справі «Ілхан проти Туреччини» від 27.06.2000, при вирішення питання пропуску строку на вчинення дій має застосовуватись правило встановлення всіх обставин з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру. Вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому, необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Рішення ЄСПЛ у справі «Маркс проти Бельгії» від 13.06.1979, ст.1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, по своїй суті є гарантом права власності, оскільки визнають право будь-якої особи на безперешкодне користування своїм майном.

Пленум Верховного Суду України в п.24 постанови від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» роз`яснив, що, вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому, необхідно керуватися тим, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Особа, яка не прийняла спадщину в установлений законом строк, може звернутися до суду з позовною заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України. Суди відкривають провадження в такій справі у разі відсутності письмової згоди спадкоємців, які прийняли спадщину (частина друга статті 1272 ЦК України), а також за відсутності інших спадкоємців, які могли б дати письмову згоду на подання заяви до нотаріальної контори про прийняття спадщини. Відповідачами у такій справі є спадкоємці, які прийняли спадщину. При відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття, відповідачами є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

Правова позиція, висловлена Верховним судом України при розгляді справи № 6-1486цс15, передбачає, що, відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України, за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини. За змістом вищезазначеної статті, поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є ті, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Суд приймає до уваги наведені позивачем причини пропуску строку для прийняття спадщини та вважає їх поважними, враховуючи принцип верховенства права та дотримуючись розумної пропорційності між втручанням у право особи та інтересами суспільства.

Спадкоємець після визначення йому додаткового строку для прийняття спадщини має право прийняти спадщину в порядку, установленомустаттею 1269 ЦК України, звернувшись в нотаріальну контору.

Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з визначенням трьохмісячного строку для подання заяви про прийняття спадщини з моменту набрання рішенням законної сили. Суд вважає такий строк достатнім для реалізації позивачем права на подання заяви про прийняття спадщини.

На підставі викладеного, ст.ст. 1216, 1218, 1261, 1269, 1269, 1270, 1272 ЦК України, керуючись ст.ст.12, 13, 19, 76, 77, 80, 81, 206, 247, 259, 263-265, 280-284 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Миколаївської сільської радиДніпровського району Дніпропетровської області, треті особи: Приватний нотаріус Дніпровського районного нотаріального округу Юрченко Лариса Леонідівна, ОСОБА_2 , про поновлення строку для прийняття спадщини задовольнити.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , додатковий строк для подачі до нотаріальних органів заяви про прийняття спадщини за заповітом, яка відкрилася після смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , терміном у три місяці з дня набрання законної сили рішення суду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Бойко О.М.