Ухвала

від 27.06.2007 по справі

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

Господарський

суд Чернігівської області

14000 м. Чернігів, проспект Миру

20                                                 

Тел. 7-38-36, факс 7-44-62

УХВАЛА

про

повернення  заяви

           "27" червня 2007 р.                                                 

№ 02-02/         

Суддя

Фесюра М.В., розглянувши матеріали заяви № 2983 від 25.06.07

Кредитор:         

Суб"єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1, код ЄДРПОУ НОМЕР_1,

АДРЕСА_1,Чернігів,14000

Боржник:         

КСП фірма "Квіти Чернігова", код ЄДРПОУ 05391838, вул.

Проектна, 1,Чернігів,14000

Предмет спору: про визнання боржника банкрутом 140000

грн.

ВСТАНОВИВ:

Підстави

повернення позовної заяви можна додавати натисканням Ctrl+Alt+[1...0], де

[1...0] - відповідні п.п.1...10 статті 63 ГПК України.

Ініціюючий кредитор, звертаючись до

суду з заявою про визнання боржника банкрутом, в якості обставин, на яких

грунтуються викладені в заяві вимоги, посилається на наявність безспірних вимог

у розмірі 140000 грн., які боржник неспроможний погасити в термін більше , ніж

три місяці. В якості доказів до заяви приєднані копія договору про надання

кредитором боржнику юридичних послуг, вартістю 140000 грн., акт здачі приймання

виконаних робіт на зазначену суму, претензія від 08.09.2006р. та відповідь на

неї боржника з визнанням заборгованості та зобов"язанням перерахувати

кошти до 15.09.2007р.

Відповідно до частини третьої

статті 2 Господарського процесуального кодексу України господарський суд

порушує справи про банкрутство за письмовою заявою будь-кого з кредиторів,

боржника. Господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку

провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей,

встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника

або визнання його банкрутом" (частина друга статті 4-1 цього Кодексу).

Частиною третьою статті 6 Закону

передбачено, що справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо

безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно складають не менше

трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені

боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку,

якщо інше не передбачено цим Законом.

Застосовуючи зазначені положення

Закону, слід виходити із системного аналізу норм Закону, зокрема положень

статті 1, якими дано визначення поняття "безспірні вимоги

кредиторів". Такими є вимоги кредиторів, визнані боржником, інші вимоги

кредиторів, підтверджені виконавчими документами чи розрахунковими документами,

за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків

боржника (абзац восьмий статті 1 Закону).

Таким чином, за Законом вимоги

кредиторів набувають характеру безспірних, якщо вони підтверджені відповідними

документами, зокрема виконавчими.

Ініцюючий кредитор,звертаючись до

суду, на це уваги не звернув та помилково ототожнив поняття "грошове

зобов'язання", як його визначено в абзаці сьомому статті 1 Закону, з

поняттям "безспірні вимоги кредиторів", не врахувавши, що настання

передбаченого договором строку виконання грошового зобов'язання не є тією

обставиною, з якою Закон пов'язує безспірність вимог кредитора.

Слід зазначити, що визнана у

встановленому порядку претензія являлась 

виконавчим документом,за яким здійснювалось списання коштів з рахунків

боржника відповідно до п. 18 статті 3 Закону України "Про виконавче провадження",

лише до внесення змін Законом України від 15.03.2006 року № 3541-IV, набравших

чинності 14.04.2006р.

Отже, на час звернення ініціюючого

кредитора з претензією до боржника та її визнання, а також на час звернення до

суду із заявою про визнання боржника банкрутом, визнана боржником претензія не

є виконавчим документом, за яким здійснюється списання коштів з рахунків

боржника, а отже не може підтверджувати безспірність вимог ініціюючого

кредитора.

За таких обставин заява  про визнання боржника банкрутом подана без

дотримання вимог частини третьої статті 6 Закону України "Про відновлення

платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" , а саме за

відсутності доказів неспроможності боржника задовольнити безспірні вимоги

кредиторів протягом трьох місяців після пред'явлення до виконання документів,

що підтверджують ці вимоги.

Відповідно до ст.9 цього Закону

суддя повертає заяву про порушення справи про банкрутство і додані до неї

документи без розгляду, про що виносить ухвалу, 

зокрема, з підстав, передбачених ст.63 Господарського процесуального

кодексу України, з урахуванням вимог цього Закону.

В даному випадку заява і додані до

неї документи мають бути повернені без розгляду з підстави, встановленої п.3

ч.1 ст.63 Господарського процесуального кодексу України , у зв"язку з тим,

що у заяві не вказано обставин, на яких грунтується безспірність вимог, та

доказів що підтверджують такі вимоги, що є порушенням ч.3 ст.6 Закону України

"Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"

При винесенні даної ухвали враховується постанова Верховного Суду

України від 17.10.2006р. у справі № 3/157.

Керуючись п. 3 ч.1 ст. 63

Господарського процесуального кодексу України, ст.9 Закону України "Про

відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" -

УХВАЛИВ:

Заяву ініціюючого кредитора разом з

доданими до неї документами повернути заявнику без розгляду.

У відповідності з п.2 ст.8 Декрету

Кабінету Міністрів України "Про державне мито" від 21.10.1993р. №

7-93 державне мито у сумі 85 грн., перераховане квитанцією № 105/184 від

12.06.2007р., підлягає поверненню.

Додаток:

на  15 арк.

Суддя                                                            

Фесюра М.В.