Рішення

від 03.03.2025 по справі 939/303/22

БОРОДЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 939/303/22

РІШЕННЯ

Іменем України

17 лютого 2025 рокуБородянський районний суд

Київської області в складі: головуючої судді - Герасименко М.М.,

за участі секретаря Рассказової М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом знесення гаража, та зустрічною позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Немішаївської селищної ради Бучанського району Київської області, Головного управління Держгеокадастру у місті Києві та Київській області про скасування рішення сільської ради та державної реєстрації земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

Позивачка звернулася до суду з вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 21 вересня 2002 року вона купила житловий будинок АДРЕСА_1 . Під обслуговування даного будинку була виділена земельна ділянка, яку вона приватизувала та отримала кадастровий номер 3221085501:02:001:0037. На цій земельній ділянці з дозволу батька позивачки був тимчасово розміщений гараж сусіда з входом з боку земельної ділянки сусіда. На даний час сусід змінився, а саме успадкував жилий будинок і земельну ділянку син сусіда ОСОБА_2 (відповідач у справі). Земельна ділянка відповідача також приватизована і при винесенні межових знаків між їхніми ділянками було встановлено, що гараж ОСОБА_2 стоїть на її (позивачки) земельній ділянці та займає площу близько 28 кв. м. На неодноразові звернення у добровільному порядку прибрати спірний гараж з її (позивачки) території відповідач відмовляється, чим грубо порушує її право на володіння і розпорядження земельною ділянкою. З огляду на вказані обставини, просила зобов`язати ОСОБА_2 усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою з кадастровим номером 3221085501:02:001:0037, площею 0,1274 га, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка розташована в АДРЕСА_2 , шляхом знесення самовільно збудованого гаража.

Ухвалою суду від 03 серпня 2022 року було відкрито провадження у справі та ухвалено провести розгляд даної справи в порядку загального позовного провадження.

01 вересня 2022 року до суду від представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Лободи І.В. надійшов зустрічний позов про скасування державної реєстрації земельної ділянки, який обґрунтований тим, що ОСОБА_2 (відповідач за первісним позовом) на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 19 квітня 2021 року є власником житлового будинку АДРЕСА_2 . Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом, витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності та технічного паспорту від 26 січня 2021 року спірний гараж літ. Д значиться як складова його ( ОСОБА_2 ) домоволодіння та розташований на земельній ділянці, яка належала спадкодавцеві, а згодом і йому. Згідно інформації наданої архівним відділом Бучанської РДА Київської області, рішенням Микулицької сільської ради Бородянського району Київської області від 09 жовтня 1998 року у приватну власність ОСОБА_3 (матері відповідача за первісним позовом) передано земельну ділянку площею 0,26 га для обслуговування житлового будинку та ведення підсобного господарства по АДРЕСА_3 . Згідно інформації, наданої ГУ Держгеокадастру в Київській області, запис про державну реєстрацію державного акта на право власності на вказану земельну ділянку за ОСОБА_3 відсутній. У 2021 році ОСОБА_2 (відповідач за первісним позовом) звернувся до землевпорядника за виготовленням технічної документації для подальшого оформлення права власності на земельну ділянку. Проте, інженером-землевпорядником було повідомлено, що має місце накладення меж сусідніх земельних ділянок, у тому числі належної ОСОБА_1 . На зведеному кадастровому плані його земельної ділянки простежується накладення суміжних земельних ділянок, зокрема на гараж позначений літ. Д. Підставою виникнення права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 3221085501:02:001:0037, площею 0,1274 га, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка розташована в АДРЕСА_4 , є рішення Микулицької сільської ради Бородянського району Київської області від 28 серпня 2017 року, серія і номер 15-VII. Оскільки земельна ділянка, що перебуває у його ( ОСОБА_2 ) користуванні та на якій розташовані належні йому господарські будівлі частково перетинається з належною ОСОБА_1 на праві власності земельною ділянкою, він фактично позбавлений права на приватизацію своєї земельної ділянки. З огляду на вказані обставини, просив визнати незаконним і скасувати рішення Микулицької сільської ради Бородянського району Київської області від 28 серпня 2017 року, серія і номер 15-VII та зобов`язати ГУ Держгеокадастру у Київській області внести запис про скасування державної реєстрації відомостей у Державному земельному кадастрі України, а саме скасувати державну реєстрацію земельної ділянки кадастровий номер 3221085501:02:001:0037, площею 0,1274 га, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка розташована в АДРЕСА_4 за ОСОБА_1 , шляхом виключення відомостей (запису) про реєстрацію за нею права власності на дану земельну ділянку.

За ухвалою суду від 23 вересня 2022 року зустрічну позовну заяву прийнято до спільного розгляду та об`єднано в одне провадження із первісним позовом.

У ході підготовчого провадження судом отримані письмові заяви учасників по суті справи за первісним позовом та за зустрічним позовом.

Зокрема, за первісним позовом ОСОБА_1 надійшли такі заяви.

31 серпня 2022 року до суду від представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Лободи І.В. надійшов відзив на первісний позов, згідно з яким відповідач не погоджується із заявленими позовними вимогами та доводами позивачки з таких підстав. Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 19 квітня 2021 року ОСОБА_2 (відповідач у справі) є спадкоємцем майна його матері ОСОБА_3 , яке складається із житлового будинку АДРЕСА_2 . Зазначений будинок раніше належав померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 на праві свідоцтва про право особистої власності на житловий будинок, виданого виконкомом Микулицької сільської ради 26 червня 1987 року на підставі рішення виконкому Бородянської районної ради № 82 від 20 квітня 1987 року, зареєстрованого Ірпінським МБТІ 26 червня 1987 року, номер запису 137. Спадкоємцем ОСОБА_4 була дочка останньої ОСОБА_3 , яка прийняла спадщину, проте юридично не оформила своїх прав. Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 19 квітня 2021 року ОСОБА_2 (відповідач у справі) є спадкоємцем майна своєї матері ОСОБА_3 та став власником вказаного вище житлового будинку. Як вбачається з вказаного свідоцтва про право на спадщину за законом, витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності та технічного паспорту від 26 січня 2021 року спірний гараж літ. Д значиться як складова його (відповідача) домоволодіння. Відтак, такий гараж розташований на земельній ділянці, яка належала спадкодавцеві, а згодом й відповідачу. Гараж не є самовільно побудованим, право власності на нього спочатку було зареєстровано за спадкодавцями ОСОБА_4 і ОСОБА_3 , а потім за ОСОБА_2 (відповідачем у справі) у порядку спадкування, і розташований на земельній ділянці, яка була передана спадкодавцеві ОСОБА_3 у приватну власність для обслуговування житлового будинку та ведення підсобного господарства згідно рішення Микулицької сільської ради Бородянського району Київської області від 09 жовтня 1998 року. Враховуючи викладене, представник відповідача ОСОБА_2 просила відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

23 вересня 2022 року до суду від представника позивача ОСОБА_1 адвоката Тищенко Л.М. надійшла відповідь на відзив ОСОБА_2 на первісний позов, у якій зазначено про те, що з відзиву ОСОБА_2 вбачається, що власником спірного гаража він став лише в 2021 році після оформлення спадщини. Відповідно до будівельного паспорта, в якому міститься акт про відведення у натурі присадибної ділянки для будівництва, яка була виділена ОСОБА_5 у с. Микуличі, значиться її розмір 0,12 га, та відповідно до плану забудови довжина вказаної земельної ділянки, яка межує із Хоружею, становить 34,4 м, а ширина 35 метрів. Вказана земельна ділянка огороджена та на момент приватизації має розміри: довжина 33,57 м, а ширина 35,97 м, що також підтверджується технічним паспортом на будинок АДРЕСА_2 . Згідно з довідкою Микулицької сільської ради № 7 від 08 січня 2013 року, ОСОБА_1 користується земельною ділянкою у АДРЕСА_4 з 2002 року, площа 0,12 га. Відповідно до рішення Микулицької сільської ради від 25 грудня 2009 року, вказана земельні ділянка була передана ОСОБА_1 у власність, що підтверджує факт того, що на момент приватизації земельної ділянки вона повністю перебувала в користуванні позивача та частина земельної ділянки не вилучалася з її користування. Крім цього, ні попередній власник, ні позивач ніколи не давали офіційного дозволу на зведення гаража на своїй земельній ділянці та ніколи не відмовлялися від частини земельної ділянки на користь когось із сусідів, а тому в ОСОБА_2 відсутні будь-які дозвільні документи на будівництво гаража на чужій земельній ділянці, що також підтверджується витягом із містобудівної документації і генерального плану с. Микуличі від 08 грудня 2021 року та довідкою № 631 від 14 вересня 2022 року.

За зустрічним позовом ОСОБА_2 надійшли такі заяви.

14 вересня 2022 року до суду від представника відповідача ГУ Держгеокадастру у Київській області Чурпіти Ю.М. надійшов відзив на зустрічну позовну заяву в якому вказав, що вважає позов не обґрунтованим, оскільки позивачем не враховані вимоги, встановлені чинним законодавством, а саме те, що скасування державної реєстрації земельної ділянки в Державному земельному кадастрі не призведе до скасування права власності на земельну ділянку. Крім того, позивачем помилково визначено відповідачем ГУ Держгеокадастру у Київській області. Будь-яких прав і законних інтересів позивача в даному випадку ГУ Держгеокадастру у Київській області не порушувало, не оспорювало та не здійснювало будь-яких дій щодо їх невизнання, а відтак не є належним відповідачем. У випадку задоволення позовних вимог про скасування державної реєстрації земельної ділянки, управлінням, не перебуваючи в статусі відповідача, вказана вимога буде задоволена. З огляду на викладене вважав, що ГУ Держгеокадастру у Київській області є неналежним відповідачем у даній справі та повинне виступати в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору особи, на права або обов`язки якої може вплинути рішення у справі.

13 жовтня 2022 року до суду від відповідача Немішаївської селищної ради Бучанського району Київської області надійшов відзив на зустрічний позов ОСОБА_2 , відповідно до якого виконавчий комітет заперечує проти позовних вимог ОСОБА_2 , вважає їх необґрунтованими та безпідставними, виходячи з наступного. Згідно з вимогами Земельного Кодексу України до компетенції органів місцевого самоврядування належить надання дозволів на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність чи оренду та затвердження проектів землеустрою, які виготовляються сертифікованими організаціями, які мають відповідні ліцензії. Всі інші дії по виготовленню проекту землеустрою щодо розробки технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі та проведення топографо-геодезичних робіт не належать до компетенції селищної ради. Згідно договору купівлі-продажу від 21 вересня 2002 року ОСОБА_1 було придбано житловий будинок та надвірні будівлі у АДРЕСА_4 . Згідно з рішенням 14-ї сесії 7-го скликання Микулицької сільської ради від 12 червня 2017 року № 14-VІІ «Про надання дозволу на складання технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) гр. ОСОБА_1 » ОСОБА_1 надано дозвіл на складання технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки орієнтовною площею 0,12 га в натурі (на місцевості) для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд у АДРЕСА_2 . ОСОБА_1 було виготовлено технічну документацію на земельну ділянку та зареєстровано земельну ділянку площею 0,1274 га (кадастровий номер 3221085501:02:001:0037) за вищевказаною адресою. Рішенням 15-ї сесії 7-го скликання від 28 серпня 2017 року № 15-VІІ було затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,1274 га, кадастровий номер 3221085501:02:001:0037, у АДРЕСА_4 та передано ОСОБА_1 у власність дану земельну ділянку. Відповідно до земельно-облікової книги с. Микуличі Бучанського району Київської області ОСОБА_1 була виділена земельна ділянка площею 0,12 га в АДРЕСА_5 . Згідно виписки з по господарської книги № 3 за 2016-2020 роки, номер по господарського обліку 0146-1, ОСОБА_1 є власницею будинку (побудованого в 1960 році) та земельної ділянки площею 0,12 га (для будівництва, обслуговування житлового будинку, господарських будівель) за вищезазначеною адресою. Відповідно до довідки виконавчого комітету Микулицької сільської ради від 08 січня 2013 року № 7 ОСОБА_1 користується вказаною земельною ділянкою з 2002 року. Згідно з актом обстеження комісії Немішаївської селищної ради, на земельній ділянці ОСОБА_1 по АДРЕСА_2 знаходиться будівля (гараж) ОСОБА_2 без належних правовстановлюючих документів. Таким чином, рішення Микулицької сільської ради 14-ї сесії 7-го скликання від 12 червня 2017 року № 14-VІІ і 15-ї сесії 7-го скликання від 28 серпня 2017 року № 15-VІІ прийняті у відповідності до чинного законодавства, не суперечать Конституції України, законам та іншим нормативним актам України. Крім того, ОСОБА_2 не надано доказів того, що при прийнятті даних рішень були порушені його права та інтереси. З огляду на вказані обставини відповідач просив відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2

17 жовтня 2022 року до суду від представника позивача за первісним позовом ОСОБА_1 адвоката Тищенко Л.М. надійшов відзив на зустрічну позовну заяву, згідно з яким представник не погоджується з обставинами, якими обґрунтований позов ОСОБА_2 і вважає його безпідставним, мотивуючи це тим, що ОСОБА_2 став власником спірного гаража лише в 2021 році після оформлення спадщини. З наданого ОСОБА_2 технічного паспорта вбачається, що частина земельної ділянки, яка постійно перебувала в користуванні ОСОБА_1 та попереднього власника ( ОСОБА_6 ) будинку по АДРЕСА_2 , і яка ніколи не вилучалася з їх користування, чомусь зазначена в цьому технічному паспорті. Згідно з будівельним паспортом, у якому міститься акт про відведення в натурі присадибної ділянки для будівництва, яка була виділена ОСОБА_6 в с. Микуличі значиться її розмір 0,12 га, та відповідно до плану забудови довжина вказаної ділянки, яка межує з Хоружею становить 34,4 метра, а ширина 35 метрів. Дана земельна ділянка огороджена та на момент приватизації має розміри: довжина 33,57 метра, ширина 35,97 метра, що також підтверджується технічним паспортом на будинок АДРЕСА_2 , який належить ОСОБА_1 . Відповідно до довідки Микулицької сільської ради № 7 від 08 січня 2013 року, ОСОБА_1 користується зазначеною земельною ділянкою площею 0,12 га з 2002 року. Ні ОСОБА_1 , ні попередній власник ніколи не давали офіційного дозволу на зведення гаража на своїй земельній ділянці та не відмовлялися від її частини на користь когось із сусідів, а тому в ОСОБА_2 відсутні будь-які дозвільні документи на будівництво гаража на чужій земельній ділянці, що також підтверджується витягом з містобудівної документації та генерального плану с. Микуличі, а також довідкою № 631 від 14 вересня 2022 року. Також, представник вказала, що приватизація земельної ділянки ОСОБА_1 відбувалася у межах, визначених парканом між сусідніми земельними ділянками та в розмірах, які відповідають розміру земельної ділянки, що була виділена під будівництво її будинку. З огляду на викладене, просила відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 у повному обсязі.

29 вересня 2023 року до суду від представника відповідача за первісним позовом ОСОБА_2 адвоката Лободи І.В. надійшла заява про зміну предмету зустрічного позову, відповідно до якої представник просила визнати незаконним і скасувати рішення 15-ї сесії 7-го скликання Микулицької сільської ради Бородянського району Київської області від 28 серпня 2017 року про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, площею 0,1274 га, кадастровий номер 3221085501:02:001:0037, ОСОБА_1 в АДРЕСА_2 і передачу їй у власність даної земельної ділянки, скасувати запис про державну реєстрацію в Державному земельному кадастрі України та рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 36948375 від 07 вересня 2017 року вказаної земельної ділянки, яка належить на праві власності ОСОБА_1 .

За ухвалою суду від 08 листопада 2023 року вказана заява про зміну предмету зустрічного позову прийнята до розгляду, підготовче провадження закрито та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні позивач за первісним позовом ОСОБА_1 та її представник адвокат Тищенко Л.М. позов підтримали та просили його задовольнити; зустрічний позов ОСОБА_2 не визнали та просили відмовити в задоволенні заявлених вимог у повному обсязі. Додатково зазначили, що спірний гараж був наявний на момент придбання позивачем у 2002 році житлового будинку по АДРЕСА_2 .

Відповідач за первісним позовом ОСОБА_2 і його представник адвокат Лобода І.В. позовні вимоги ОСОБА_1 не визнали та просили відмовити в їх задоволенні, зустрічний позов підтримали та просили його задовольнити. Представник відповідача ОСОБА_2 адвокат Лобода І.В. додатково зауважила, що матері відповідача у 1998 році було передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,2500 га, за цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку та земельну ділянку площею 0,0600 га для ведення особистого господарства, тобто раніше ніж позивач ОСОБА_1 отримала рішення сесії про передачу їй у приватну власність земельної ділянки.

Відповідач ОСОБА_2 , який був допитаний в судовому засіданні як свідок, засвідчив, що його батьки побудували на своїй земельній ділянці капітальний гараж приблизно у 1990 році. Усе було добре до 2021 року, тоді коли нова сусідка, а саме позивач ОСОБА_7 , вперше висунула вимогу або знести гараж, або надати їй половину будівлі для користування. З 2002 року до 2021 року ніяких подібних вимог не висувалося. Попередні власники сусідньої земельної ділянки також не висували жодних претензій щодо гаражів. Земельна ділянка під будівництво спочатку виділялася бабусі, а потім матір отримала у приватну власність цю земельну ділянку.

Відповідач за зустрічним позовом Немішаївська селищна рада Бучанського району Київської області свого представника в судове засідання не направила, просила розглянути справу без його участі, зустрічний позов ОСОБА_2 не визнала та просила відмовити в його задоволенні.

Відповідач за зустрічним позовом Головне управління Держгеокадастру у місті Києві та Київській області свого представника в судове засідання не направив, просив розглянути справу без його участі та відмовити в задоволенні пред`явлених до нього вимог.

Вислухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, суд приходить до таких висновків.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 , на підставі договору купівлі-продажу від 21 вересня 2002 року, посвідченого державним нотаріусом Бородянської державної нотаріальної контори Рибалкіною Г.Г. і зареєстрованого в реєстрі за № 2981, є власником житлового будинку з надвірними будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 (т. 1 а.с. 6, 7, 12-14, т. 2 а.с. 209-211).

Як вбачається з вказаного договору купівлі-продажу, до складу об`єкта нерухомого майна, яке перейшло у власність ОСОБА_1 входять: будинок під літерою «А», житловою площею 39 кв.м, загальною площею 62,9 кв.м, та надвірні будівлі біля нього погріб під літерою «Б», навіс під літерою «В», огорожа № 1-3. Норма землі не визначена.

Рішенням четвертої сесії двадцять третього скликання Микулицької сільської ради від 25 грудня 2009 року позивачу ОСОБА_1 надано безоплатно у власність земельну ділянку в розмірі 0,12 га для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд, яка розташована в АДРЕСА_4 (т. 1 а.с. 139 ).

Рішенням чотирнадцятої сесії сьомого скликання Микулицької сільської ради від 12 червня 2017 року позивачу ОСОБА_1 надано дозвіл на складання технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки орієнтовною площею 0,12 га в натурі (на місцевості) для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд у АДРЕСА_2 . Визнано таким, що втратило чинність рішення четвертої сесії двадцять третього скликання Микулицької сільської ради від 25 грудня 2009 року (т. 1 а.с. 197).

Рішенням п`ятнадцятої сесії сьомого скликання Микулицької сільської ради від 28 серпня 2017 року затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, площею 0,1274 га, кадастровий номер 3221085501:02:001:0037, у АДРЕСА_4 та передано ОСОБА_1 у власність дану земельну ділянку (т. 1 а.с. 168-171).

Вказану земельну ділянку з кадастровим номером 3221085501:02:001:0037, площею 0,1274 га, зареєстровано за позивачем ОСОБА_1 у Державному земельному кадастрі про земельну ділянку 24 липня 2017 року, та у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 01 вересня 2017 року (т. 1 а.с. 189-191, 8).

Відповідно до акта приймання-передачі межових знаків на зберігання від 24 грудня 2021 року, межі земельної ділянки перенесені в натуру (на місцевість) відповідно до землевпорядної документації і закріплені межовими знаками, які передані на зберігання позивачу ОСОБА_1 (т. 1 а.с. 16). Актами обстеження земельної ділянки встановлено, що на земельній ділянці ОСОБА_1 знаходиться збудований гараж (т. 1 а.с. 9, 10).

Позивач ОСОБА_1 стверджує, що приватизація земельної ділянки відбулася в розмірах, які відповідають розміру земельної ділянки, що була виділена під будівництво її будинку.

Водночас, як вбачається з рішення п`ятнадцятої сесії сьомого скликання Микулицької сільської ради від 28 серпня 2017 року, позивачу ОСОБА_1 передано у власність земельну ділянку площею 0,1274 га (а.с. 168-171), тоді як з акту про відведення у натурі присадибної земельної ділянки для будівництва індивідуального жилого будинку та свідоцтва на забудову індивідуальної садиби вбачається, що ОСОБА_6 (попередньому користувачу) була виділена земельна ділянка площею 0,12 га (т. 1 а.с. 11, 141-143).

Наведене також підтверджується і іншими документами, зокрема, довідкою Микулицької сільської ради № 7 від 08 січня 2013 року, випискою з по господарської книги № 657 від 03 жовтня 2022 року, земельно обліковою книгою, матеріалами інвентаризаційної справи, згідно яких для будівництва індивідуального жилого будинку, власником якого з 2002 року є позивач, попереднім землекористувачам була виділена земельна ділянка площею 0,12 га (т. 1 а.с. 140, 194, 195-196, 240, т. 2 а.с. 6-49).

Відповідач ОСОБА_2 , на підставі свідоцтва про право на спадщину від 19 квітня 2021 року, виданого державним нотаріусом Бородянської районної державної нотаріальної контори Ткаченко Ю.В. і зареєстрованого в реєстрі за № 1-1068, є власником житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 (т. 1 а.с. 56, 57-58, 59).

Як вбачається з вказаного свідоцтва про право на спадщину, до складу об`єкта нерухомого майна, яке перейшло у власність ОСОБА_2 входять: житловий будинок під літерою «А», житловою площею 28,7 кв.м, загальною площею 84,6 кв.м, і господарські будівлі та споруди сараї під літерами «Б», «В», «Д», «Е», гаражі під літерами «В», «Д», погріб під літерою «Ж», споруди № 1-5.

Як вбачається з технічного паспорту, виготовленого 26 січня 2021 року, гаражі під літерами «В», «Д» побудовані у 1970 та 1990 році відповідно (т. 1 а.с. 60-64).

Раніше зазначений будинок з господарськими будівлями та спорудами належав померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 , що підтверджується копією свідоцтва про право особистої власності на житловий будинок, виданого виконкомом Микулицької сільської ради 26 червня 1987 року на підставі рішення виконкому Бородянської районної ради № 82 від 20 квітня 1987 року, зареєстрованого Ірпінським міжміським бюро технічної інвентаризації 26 червня 1987 року, спадкоємцем якої була її дочка ОСОБА_3 , яка спадщину прийняла, юридично не оформила своїх прав (т. 1 а.с. 55, 56).

Як вбачається з листів виконавчого комітету Немішаївської селищної ради Бучанського району Київської області від 02 липня 2021 року № 01-14-1073 та від 29 липня 2021 року № 01-14-1261, від 17 серпня 2021 року № 01-10-75, згідно поземельних книг с. Микуличі за господарством АДРЕСА_6 (раніше 25 Жовтня) обліковується земельна ділянка площею 0,2500 га, за цільовим призначенням: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та земельна ділянка площею 0,0600 га для ведення особистого господарства. Рішення про приватизацію даної земельної ділянки надавалося 3 сесією 23 скликання від 09 жовтня 1998 року ОСОБА_3 (т. 1 а.с. 65, 67, 68).

Рішенням третьої сесії двадцять третього скликання Микулицької сільської ради від 09 жовтня 1998 року, ОСОБА_3 (спадкоємцем якої є відповідач ОСОБА_2 ) передано безоплатно у приватну власність земельну ділянку площею 0,26 га, що розташована у АДРЕСА_3 , для обслуговування житлового будинку та ведення підсобного господарства (т. 1 а.с. 71-73).

Як вбачається з листів Головного управління держгеокадастру у Київській області від 16 та 30 серпня 2021 року, ОСОБА_3 (спадкоємцем якої є відповідач ОСОБА_2 ) не отримувала державний акт на право власності на земельну ділянку (т. 1 а.с. 109, 110).

Згідно з пунктом 1 розділу Х Перехідних положень ЗК України (у редакції згідно Закону № 509-VI від 16.09.2008) рішення про передачу громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок, прийняті органами місцевого самоврядування відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року "Про приватизацію земельних ділянок", є підставою для виготовлення та видачі цим громадянам або їх спадкоємцям державних актів на право власності на земельну ділянку за технічною документацією щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку.

Згідно ізЗаконом № 497-VIII від 02.06.2015, який набрав чинності 27.06.2015, пункт 1 розділу Х Перехідних положень ЗК України викладено у такій редакції: «рішення про передачу громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок, прийняті органами місцевого самоврядування відповідно доДекрету Кабінету Міністрів Українивід 26 грудня 1992 року "Про приватизацію земельних ділянок", є підставою для реєстрації права власності на земельні ділянки цих громадян або їх спадкоємців відповідно доЗакону України"Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень". Державна реєстрація таких земельних ділянок здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості)».

Відповідач ОСОБА_2 звернувся до землевпорядника за виготовленням технічної документації, проте інженером землевпорядником надано кадастровий план та зведений кадастровий план земельної ділянки, з яких вбачається накладення меж сусідніх земельних ділянок (т. 1 а.с. 90, 91).

Звертаючись з зустрічним позовом, відповідач ОСОБА_2 вказує, що оскільки земельна ділянка, що перебуває у його користуванні та на якій розташовані належні йому надвірні будівлі, частково перетинаються з ділянкою позивача ОСОБА_1 , яка належить їй на праві власності, він ( ОСОБА_2 ) фактично позбавлений права на приватизацію вказаної земельної ділянки в межах розмірів, яка була передана його матері згідно рішення сільської ради від 09 жовтня 1998 року.

Відповідно до висновку судової земельно-технічної експертизи № 2441/23-41 від 11 серпня 2023 року, земельна ділянка з кадастровим номером 3221085501:02:001:0037, площею 0,1274 га, що розташована в АДРЕСА_2 , накладається на фактичні межі домоволодіння та земельної ділянки, площею 0,2600 га, що розташована в АДРЕСА_2 та перебуває в користуванні ОСОБА_2 , площа накладення складає 0, 0058 га; земельна ділянка ОСОБА_1 , загальним розміром 0,1274 га, кадастровий номер 3221085501:02:001:0037, накладається на фактичне розташування будівель гаражів, що позначені літерами «В» та «Д» у технічному паспорті на житловий будинок АДРЕСА_6 , площа накладення на будівлю гаражу під літерою «В» складає 26,1 кв.м., на будівлю гаражу під літерою «Д» - 20,6 кв.м.; фактична площа земельної ділянки, що розташована в АДРЕСА_2 та перебуває у користуванні ОСОБА_2 станом на час проведення обстеження становить 0,2293 га (т. 2 а.с. 162-177).

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_5 вказав, що працює на посаді селищного голови Немішаївської селищної ради, є попереднім власником житлового будинку по АДРЕСА_2 , будинок відчужив жінці свого двоюрідного брата позивачу ОСОБА_1 . Земельна ділянка по АДРЕСА_2 колись належала його батькам, загальна площа земельної ділянки становила 40 соток. На цій земельній ділянці побудувався ОСОБА_8 , а потім він (свідок). Ця ділянка потім вже поділилася на три частини (17 соток (Привітна, 7-А), НОМЕР_1 соток (Привітна, 7) і те, що залишилося відійшло ОСОБА_9 ). Через деякий час він (свідок) побачив, що сусід ОСОБА_10 будує гараж. Спитавши про це у матері, остання відповіла, що гараж будується тимчасово. Після цього прибудували ще одну частину гаража. Що це було йому невідомо. Через деякий час він викликав комісію, яка повідомила, що у ОСОБА_10 на 2 сотки більше, а у нього (свідка) на 2 сотки менше, ніяких документів на підтвердження наведеного йому не надали. Він ніяких дій після цього не вживав. Вважає, що гаражі побудовані незаконно. Офіційних дозволів на будівництво гаража ніхто не давав. Коли він відчужував житловий будинок ОСОБА_1 , то повідомив її про те, що гаражі належать сусідам.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_11 вказала, що позивач ОСОБА_1 приходиться їй невісткою. Гараж було побудовано батьком ОСОБА_2 . Припускає, що можливо був якийсь договір, оскільки сестра їй щось про це казала. Можливо сестра відступила якусь частину земельної ділянки, а сусід свою якусь частину, але вона точно не знає.

Покази вказаних свідків суд не може взяти до уваги, оскільки такі надані заінтересованими особами, містять припущення та суперечності та самі по собі не можуть підміняти письмові докази у справі та результати висновку судової земельно-технічної експертизи.

Відповідно до ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до ч. 6-10 ст. 118 ЗК України в редакції, що діяла на час винесення оспорюваного рішення, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а вже після отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Згідно положень ч. 2 ст. 95 ЗК України порушені права землекористувачів підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Пунктом г ч. 1 ст. 91 ЗК України передбачено обов`язок власників земельних ділянок не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів.

В силу положень ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого індивідуального права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

У відповідності до ст. 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунень будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані із позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав, відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав, визнання угоди недійсною, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, відшкодування заподіяних збитків, застосування інших, передбачених законом, способів.

Згідно вимог ст. 155 ЗК України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Відповідно до ст. 378 ЦК України право власності особи на земельну ділянку може бути припинене за рішенням суду у випадках, встановлених законом.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про державний земельний кадастр», Державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами, про меліоративні мережі та складові частини меліоративних мереж.

Стаття 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр» регулює питання державної реєстрації земельних ділянок. Вказана стаття передбачає порядок реєстрації земельних ділянок, перелік документів, які подаються для реєстрації земельної ділянки (частина четверта), підстави для відмови у здійсненні державної реєстрації земельної ділянки (частина шоста) та випадки скасування державної реєстрації земельної ділянки Державним кадастровим реєстратором (частина десята).

Зокрема, частиною шостою цієї статті передбачено, що підставою для відмови у здійсненні державної реєстрації земельної ділянки є: розташування земельної ділянки на території дії повноважень іншого Державного кадастрового реєстратора; подання заявником документів, передбачених частиною четвертою цієї статті, не в повному обсязі; невідповідність поданих документів вимогам законодавства; знаходження в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини.

Частиною десятоювказаної статтіпередбачено,що державнареєстрація земельноїділянки скасовуєтьсяДержавним кадастровимреєстратором,який здійснюєтаку реєстрацію,в томучислі уразі ухваленнясудом рішенняпро скасуваннядержавної реєстраціїземельної ділянки. Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень). Ухвалення судом рішення про визнання нечинним рішення органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, за якою була сформована земельна ділянка, щодо якої виникли речові права, а також про скасування державної реєстрації такої земельної ділянки, що допускається за умови визнання нечинним рішення про затвердження такої документації (за його наявності) та припинення таких прав (за їх наявності).

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» Державний реєстр речових прав на нерухоме майно - єдина державна інформаційна система, що забезпечує обробку, збереження та надання відомостей про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження.

Згідно ст. 14 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» розділ Державного реєстру прав та реєстраційна справа закриваються в разі набрання законної сили судовим рішенням, яким скасовується рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, на підставі якого відкрито відповідний розділ.

Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною першою статті 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до вимог ч. 1 і 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 2 ст. 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З наданих сторонами документів, а також з матеріалів інвентаризаційної справи (т. 2 а.с. 51-104), вбачається, що гараж під літерою «Д», про знесення якого заявляє вимоги позивач ОСОБА_1 , побудовано у 1990 році, а гараж під літерою «В» - у 1970 році, такі гаражи не є самовільно побудованими, право власності на житловий будинок АДРЕСА_6 , в тому числі і на вказані гаражі, зареєстровано за відповідачем ОСОБА_2 в порядку спадкування після смерті ОСОБА_3 , яка прийняла спадщину, але не оформила своїх спадкових справ після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 . Вказані гаражі розташовані в межах площі земельної ділянки, яка була передана спадкодавцеві ОСОБА_3 у приватну власність для обслуговування житлового будинку та ведення підсобного господарства.

Враховуючи наведене, у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом знесення гаража необхідно відмовити.

Також, приймаючи до уваги вищевикладене, суд приходить до переконання, що оскаржуваним рішенням п`ятнадцятої сесії сьомого скликання Микулицької сільської ради від 28 серпня 2017 року позивачці ОСОБА_1 помилково було передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,1274 га у АДРЕСА_2 , таке рішення було прийняте без урахування площі земельної ділянки, що перебувала у користуванні ОСОБА_1 (0, 1200 га, тоді як передано у власність більший розмір земельної ділянки, а саме 0,1274 га) та без урахування рішення третьої сесії двадцять третього скликання Микулицької сільської ради від 09 жовтня 1998 року, яким ОСОБА_3 (спадкоємцем якої є відповідач ОСОБА_2 ) передано безоплатно у приватну власність земельну ділянку площею 0,26 га, що розташована у АДРЕСА_6 , як наслідок, мається перетин між собою вказаних земельних ділянок, площа якого, згідно з експертним висновком, становить 0,0058 га та фактичне накладення земельної ділянки ОСОБА_1 на домоволодіння, що належить ОСОБА_2 , зокрема як на будівлю гаражу під літерою «Д» (1990 року побудови) площею 20,6 кв.м., так і на будівлю гаражу під літерою «В» (1970 року побудови) площею 26,1 кв.м. Враховуючи наведене, суд вважає, що оспорюване рішення Микулицької сільської ради від 28 серпня 2017 року винесене всупереч діючому законодавству України та порушує права позивача за зустрічним позовом ( ОСОБА_2 ) як користувача земельної ділянки і створює останньому перешкоди у реалізації свого права на приватизацію земельної ділянки, позовні вимоги ОСОБА_2 є обґрунтованими, підтверджені належними та допустимими доказами, а тому підлягають судовому захисту шляхом визнання недійсним та скасування рішення п`ятнадцятої сесії сьомого скликання Микулицької сільської ради від 28 серпня 2017 року в частині щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3221085501:02:001:0037, скасування державної реєстрації вказаної земельної ділянки та скасування запису у Державному земельному кадастрі. У задоволенні решти позовних вимог слід відмовити, оскільки Головне управління Держгеокадастру у місті Києві та Київській області в таких позовних вимогах не є належним відповідачем.

Керуючись ст. 10-13, 76-81, 133, 141, 259, 263-265, 268, 279 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом знесення гаража відмовити.

Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Немішаївської селищної ради Бучанського району Київської області, Головного управління Держгеокадастру у місті Києві та Київській області про скасування рішення сільської ради та державної реєстрації земельної ділянки задовольнити частково.

Визнати незаконним та скасувати рішення п`ятнадцятої сесії сьомого скликання Микулицької сільської ради Бородянського району Київської області від 28 серпня 2017 року в частині затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, площею 0,1274 га, кадастровий номер 3221085501:02:001:0037, ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 та передачу ОСОБА_1 у власність земельної ділянки площею 0, 1274 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_2 .

Скасувати запис про державну реєстрацію в Державному земельному кадастрі земельної ділянки площею 0,1274 га, кадастровий номер 3221085501:02:001:0037 з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 та належить на праві власності ОСОБА_1 .

Скасувати рішення державного реєстратора Бородянської районної державної адміністрації Київської області Герасименко Ірини Миколаївни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 36948375 від 07.09.2017 щодо земельної ділянки площею 0,1274 га, кадастровий номер 3221085501:02:001:0037 з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 та належить на праві власності ОСОБА_1 .

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Головного управлінняДержгеокадастру умісті Києвіта Київськійобласті відмовити.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення суду складено 03 березня 2025 року.

СуддяМ.Герасименко