Рішення

від 03.03.2025 по справі 703/6351/24

СМІЛЯНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 703/6351/24

2/703/275/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 березня 2025 року м. Сміла

Смілянський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючого судді Криви Ю.В.,

секретаря судового засідання Крамної Л.С.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду в м. Сміла цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Березняківської сільської ради Черкаської області про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, -

встановив:

В листопаді 2024 року ОСОБА_1 звернулася до Смілянського міськрайонного суду Черкаської області з вищевказаною позовною заявою, в якій просить визначити їй додатковий строк в два місяці для подання заяви про прийняття спадщини за заповітом, яка викрилась після смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Косарі Черкаського (колишнього Кам`янського) району Черкаської області померла ОСОБА_2 . З ОСОБА_2 вона знайома, до 1993 року вона проживала з нею по сусідству в АДРЕСА_1 , а вона проживає в АДРЕСА_1 . За життя вона багато допомагала ОСОБА_2 , оскільки на той час вона хворіла та їй важко було рухатися і виконувати різні роботи. На її прохання вона купувала їй ліки, продукти. Інколи готувала їсти та прала одяг, допомагала по городу та господарству. В січні 1993 року син забрав ОСОБА_2 на постійне місце проживання в с. Косарі , де вона проживала до смерті. З ОСОБА_2 після від`їзду вони спілкувалися, та декілька разів вона з сім`єю приїжджала до неї в гості в с. Косарі на її запрошення. Після смерті з її рідними вона спілкувалася рідко.

В листопаді 2024 року до неї зателефонувала ОСОБА_3 невістка померлої, та повідомила, що ІНФОРМАЦІЯ_3 , переглядаючи старі документи, які вона забрала з будинку, де проживала ОСОБА_2 , вона знайшла заповіт, який при житті ОСОБА_2 зробила на її ім`я. Про заповіт не було відомо ані їй, ані родичам померлої.

11 листопада 2024 року вона поїхала в с. Косарі та ОСОБА_3 віддала їй оригінал заповіту, з тексту якого їй стало відомо , що ОСОБА_2 , за життя зробила розпорядження, що належний їй житловий будинок з надвірними будівлями, що знаходиться в с. Березняки вона заповідала їй. Того ж дня вона звернулась до приватного нотаріуса Черкаського районного округу Бойко Л.В. із заявою про прийняття спадщини, однак нотаріус видала їй постанову про відмову у вчиненні нотаріальних дій, в зв`язку з пропуском строк для прийняття спадщини.

Оскільки позивач не була обізнана про наявність на її ім`я заповіту, який був складений спадкодавцем ОСОБА_2 за життя, так як з останньою не проживала та у родинних відносинах не перебувала, вважає, що пропустила встановлений законодавством строк для подання заяви про прийняття спадщини за заповітом з поважних причин, у зв`язку з чим звернулася до суду з даним позовом.

Ухвалою судді від 10 грудня 2024 року відкрито провадження у цивільній справі за вказаним позовом, вирішено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання.

Позивач ОСОБА_1 у підготовче судове засідання не з`явилася, звернулася до суду з заявою, в якій просить справу розглядати без її участі, позовні вимоги підтримує у повному обсязі та на їх задоволенні наполягає.

Представник відповідача Березняківської сільської ради у судове засідання не з`явилась, звернулась до суду з заявою, в якій просить розгляд справи провести без її участі, щодо задоволення позовних вимог вказала, що не заперечує проти їх задоволення.

Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 206, 207 цього Кодексу.

Згідно ч.1, 4 ст. 206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Враховуючи, що визнання позову відповідачами не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд вважає доцільним ухвалити рішення по справі.

За ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Виходячи з приписів ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

У відповідності до ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснювалося.

Суд, дослідивши матеріали справи, врахувавши позицію сторін, яка викладена у заявах про розгляд справи без їх участі, приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що згідно копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого Виконавчим комітетом Косарської сільської ради Кам`янського району Черкаської області 18 серпня 2006 року, ОСОБА_2 , померла у віці 82 років ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Косарі Кам`янського району Черкаської області, про що 18 серпня 2006 року складено відповідний актовий запис №48 (а.с.6).

Як вбачається з виписки по господарської книги № 8 на 2021-2025 роки Березняківської сільської ради, об`єкт по господарського обліку 0784-3, № 428 від 28.11.2024 виданої виконавчим комітетом Березняківської сільської ради, ОСОБА_2 власник житлового будинку по АДРЕСА_1 (а.с.8).

Відповідно до довідки № 459 від 15.11.2024, виданої виконавчим комітетом Кам`янської міської ради Черкаського району Черкаської області, ОСОБА_2 на день смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 фактично зареєстрована та проживала в АДРЕСА_2 . Інші особи на день смерті ОСОБА_2 за даною адресою не проживали та не зареєстровані (а.с.7).

Відповідно до ст.1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Таким чином, після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 відкрилася спадщина, до складу якої входять усі права та обов`язки, що їй належали на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, у тому числі право власності на вищевказаний будинок.

Відповідно до ст.1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особа, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно ст.1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст.1233 ЦК України, заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Згідно ч.1 ст.1235 ЦК України, заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.1236 ЦК України, заповідач має право охопити заповітом права та обов`язки, які йому належать на момент складення заповіту, а також ті права та обов`язки, які можуть йому належати у майбутньому.

Заповідач має право скласти заповіт щодо усієї спадщини або її частини.

Згідно ч.1 та ч.2 ст.1247 ЦК України, заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення.

Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем.

Відповідно до ст.1251 ЦК України, якщо у населеному пункті немає нотаріуса, заповіт, крім секретного, може бути посвідчений уповноваженою на це посадовою особою відповідного органу місцевого самоврядування.

23 березня 1993 року ОСОБА_2 складено заповіт, який посвідчений секретарем Косарівської сільської ради 23 березня 1993 року та зареєстрований в реєстрі за №31 (а.с.9).

Як вбачається з вищевказаного заповіту, ОСОБА_2 на випадок її смерті, зробила заповідальне розпорядження, яким належний їй будинок в с. Березняки, заповіла ОСОБА_1 .

Відповідно до Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) від 18 лютого 2025 року за № 80138110, заповіт, який складений ОСОБА_2 , є чинним.

Таким чином, спадкоємцем за вищевказаним заповітом є ОСОБА_1 .

Відповідно до ч.1 ст.1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Згідно ч.3 ст.1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Відповідно до ч.5 ст.1268 ЦК України, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Таким чином, позивач ОСОБА_1 , яка є спадкоємцем ОСОБА_2 за заповітом, станом на день відкриття спадщини, тобто станом на день смерті останньої ІНФОРМАЦІЯ_4 , не проживала з нею.

Відповідно до ч.1 ст.1269 ЦК України, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Згідно ч.1 ст.1270 ЦК України, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Таким чином, право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов`язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

15 листопада 2024 року позивач ОСОБА_1 звернулася до приватного нотаріуса Черкаського районного нотаріального округу Черкаської області Бойко Л.В. з заявою, в якій просила видати їй свідоцтво про право на спадщину за заповітом.

Постановою приватного нотаріуса Черкаського районного нотаріального округу Черкаської області Бойко Л.В. від 15 листопада 2024 року про відмову у вчиненні нотаріальної дії вирішено відмовити ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право власності на спадщину за заповітом на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами.

Як вбачається з мотивувальної частини вищевказаної постанови, підставою для відмови ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом є відсутність у спадкоємця факту прийняття спадщини (пропущений встановлений законом шестимісячний строк для прийняття спадщини), що суперечить ст.1269, 1296 ЦК України.

Згідно ч.3 ст.1272 ЦК України, за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Відповідно до п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року №17 «Про судову практику в справах про успадкування» особа, яка не прийняла спадщину у встановлений законом строк може звернутися до суду з позовною заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відповідно до ч.3 ст.1272 Цивільного кодексу України.

З урахуванням наведеного, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви. У такому разі, вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Як вбачається з позовної заяви ОСОБА_1 , остання стверджує, що про складання спадкодавцем ОСОБА_2 заповіту, спадкоємцем за яким є позивач, дізналася лише в листопаді 2024 року, при цьому до вказаного часу їй про такий заповіт не було відомо, оскільки спільно з спадкодавцем не проживала та не перебувала з нею у родинних відносинах.

Вищевказані твердження позивача матеріалами цивільної справи не спростовуються та відповідачем Березняківською сільською радою не заперечуються, а факт проживання та реєстрації позивача ОСОБА_1 та спадкодавця ОСОБА_2 підтверджується дослідженими під час судового розгляду доказами, внаслідок чого приймаються судом до уваги як такі, що відповідають дійсності.

Верховний Суд у своїй постанові від 28 березня 2022 року у справі №750/2158/21 (провадження № 61-753св22) зазначив, що поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема: 1) тривала хвороба спадкоємців; 2) велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; 3) складні умови праці, які, зокрема, пов`язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; 4) перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; 5) необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо.

Необізнаність спадкоємця про наявність заповіту є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини.

Вирішуючи спір у спадкових справах, зокрема, щодо визначення додаткового строку для прийняття спадщини необхідно врахувати свободу заповіту як фундаментальний принцип спадкового права.

Подібні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 17 березня 2021 року у справі № 308/4272/19 (провадження № 61-17072св20), від 15 квітня 2021 року у справі № 591/1271/18 (провадження № 61-195св21), від 26 липня 2021 року у справі № 405/7058/19 (провадження № 61-18000св20), від 21 жовтня 2021 року у справі № 643/13260/19 (провадження № 61-9552св21).

Про свободу заповіту як фундаментальний принцип спадкового права та поважність причин пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини у випадку доведеності факту необізнаності спадкоємця про існування заповіту вказано також у постановах Верховного Суду від 06 червня 2018 року у справі № 315/765/14-ц, від 28 жовтня 2019 року у справі № 761/42165/17, від 26 червня 2019 року у справі № 565/1145/17, від 25 березня 2020 року у справі № 642/2539/18-ц, 15 квітня 2020 року у справі № 190/106/18 (провадження № 61-41455св18), 17 березня 2021 року у справі № 308/4272/19 (провадження № 61-17072св20), від 15 квітня 2021 року у справі № 591/1271/18 (провадження № 61-195св21), від 26 липня 2021 року у справі № 405/7058/19 (провадження № 61-18000св20), від 12 серпня 2021 року у справі № 757/51328/18-ц (провадження № 61-15517св20), від 20 грудня 2021 року у справі № 671/1504/20 (провадження № 61-3992св21), що свідчить про сталість судової практики у спірних правовідносинах.

Відповідно до ч.1-3 ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що строк подачі позивачем ОСОБА_1 до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 , пропущений з поважних причин, внаслідок чого позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст.15, 16, 76, 81, 82, 89, 247, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до Березняківської сільської ради Черкаської області про визначення додаткового строку для прийняття спадщини - задовольнити.

Визначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_2 додатковий строк тривалістю два місяці для подання нею заяви про прийняття спадщини за заповітом, що відкрилась після смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Косарі Кам`янського району Черкаської області.

Початок перебігу додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини відраховувати з дня набрання рішенням суду законної сили.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Рішення набирає законної сили протягом тридцяти днів з дня його проголошення, якщо не подана апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 03 березня 2025 року.

Головуючий: Ю. В. Крива