Рішення

від 04.03.2025 по справі 712/7357/24

СОСНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЧЕРКАС

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 712/7357/24

Провадження № 2/712/349/25

27 лютого 2025 року м. Черкаси

Соснівський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого судді - Марцішевської О.М.

за участю секретаря судового засідання Ткаченко О.М.

позивачки ОСОБА_1

представника позивачки ОСОБА_2

представників відповідача Гаркавого К.А., Пасіченко К.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні м. Черкаси за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до комунального некомерційного підприємства «Черкаський обласний психоневрологічний диспансер Черкаської обласної ради» про визнання наказу про звільнення протиправним, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за весь час вимушеного прогулу, -

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог та аргументів учасників справи

14 червня 2024 року позивачка звернулася до суду з позовом з позовом до комунального некомерційного підприємства «Черкаський обласний шкірно-венерологічний диспансер Черкаської обласної ради» ( далі КНП ЧОШВД ЧОР) про визнання протиправним наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за весь час вимушеного прогулу.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що згідно трудової книжки ОСОБА_1 на підставі наказу № 31 від 22.07.2000 прийнята на посаду лікаря-дерматовенеролога в Черкаський обласний шкірно-венерологічний диспансер. Згідно довідки МСЕК ОСОБА_1 є інвалідом 3 групи. Згідно наказу № 48 від 28.12.2018 у зв`язку із реорганізацією ОСОБА_1 переведена до КНП «Черкаський обласний шкірно-венерологічний диспансер Черкаської обласної ради».

22.03.2024 Черкаська обласна рада прийняла рішення № 23-10/VIII «Про припинення юридичної особи - КНП "Черкаський обласний шкірно-венерологічний диспансер Черкаської обласної ради». Згідно з вказаним рішенням вирішено припинити юридичну особу - КНП "Черкаський обласний шкірно-венерологічний диспансер Черкаської обласної ради» в результаті реорганізації шляхом приєднання до юридичної особи - КНП "Черкаський обласний психоневрологічний диспансер Черкаської обласної ради". На підставі рішення Черкаської обласної ради від 22.03.2024 № 23-10/VIII «ЧОШВД ЧОР» прийнято наказ № 9 від 02.04.2024 «Про попередження працівників КНП «ЧОШВД ЧОР» про звільнення», відповідно до якого доведено всім працівникам про майбутнє вивільнення згідно п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв`язку із реорганізацією. Наказом «ЧОШВД ЧОР» від 14.05.2024 № 10 звільнено працівників у зв`язку із рішенням Черкаської обласної ради «Про припинення юридичної особи - КНП «Черкаський обласний шкірно-венерологічний диспансер Черкаської обласної ради». Наказ «ЧОШВД ЧОР» від 14.05.2024 № 10 не містить ані прізвища позивача, ані посади, з якої її було звільнено.

31.05.2024 ОСОБА_1 відповідно до статті 49-2 КЗпП звернулась до КНП «ЧОШВД ЧОР» із заявою з вимогою запропонувати їй іншу роботу. Листом від 03.06.2024 № 298/01-16 відповідач відмовив позивачу надати іншу роботу. 03.06.2024 відповідачем позивачці видано трудову книжку. 11.06.2024 направлено адвокатський запит до відповідача про надання довідки про середньоденну заробітну плату.

В порушення норм трудового законодавства протиправно звільнено ОСОБА_1 з посади лікаря-дерматовенеролога без пропозиції іншої роботи, оскільки у відповідності до чинного законодавства позивачці не було запропоновано жодної вакансії відповідно до кваліфікації. Звертає увагу, що всіх інших працівників відповідача працевлаштовано у КНП "ЧОПНД ЧОР", який є правонаступником КНП «ЧОШВД ЧОР». Щодо компенсації середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні, у відповідності до чинного законодавства у зв`язку з неправомірним звільненням працівнику виплачується середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні.

08 серпня 2024 року представником КНП «ЧОШВД ЧОР» скеровано до суду відзив на позовну заяву, який обґрунтовано тим, що 22.03.2024 року Черкаська обласна рада прийняла рішення № 23-10/ VIII «Про припинення юридичної особи - КНП "Черкаський обласний шкірно-венерологічний диспансер Черкаської обласної ради", яким вирішено: припинити юридичну особу - КНП «ЧОШВД ЧОР» в результаті реорганізації шляхом приєднання до юридичної особи - КНП «ЧОПНД ЧОР». Встановлено, що КНП «ЧОПНД ЧОР» є правонаступником прав та обов`язків КНП «ЧОШВД ЧОР». Встановлено строк для заявлення вимог кредиторами 2 місяці з дня оприлюднення повідомлення про рішення щодо припинення юридичної особи - КНП «ЧОШВД ЧОР». Утворено комісію з припинення - КНП «ЧОШВД ЧОР» та затверджено її склад.

14.05.2024 року КНП «ЧОШВД ЧОР» прийнято Наказ № 10 «Про звільнення працівників Комунального некомерційного підприємства «Черкаський обласний шкірно-венерологічний диспансер Черкаської обласної ради», де пунктом 1 вирішено звільнити працівників 03.06.2024 року у зв`язку з рішенням Черкаської обласної ради «Про припинення юридичної особи - КНП "Черкаський обласний шкірно-венерологічний диспансер Черкаської обласної ради", п. 1 стаття 40 КЗпП України у зв`язку з реорганізацією закладу. Пунктом 4 передбачено ознайомити працівників закладу з наказом. З вказаним наказом 14.05.2024 року ознайомлена й ОСОБА_1 . На підставі наведеного вище вбачається, що відповідач не міг запропонувати позивачу іншу вакантну посаду, оскільки всі працівники КНП «ЧОШВД ЧОР» підлягали звільненню 03.06.2024 року на підставі рішення Черкаської обласної ради, а інформація про вакантні посади в комунальному підприємстві, до якого приєднали відповідача була відсутня та не відноситься до повноважень керівництва останнього.

16 грудня 2024 року представник позивачка скерував до суду уточнення позовних вимог. В обґрунтування посилався на те, що ОСОБА_1 звернулась до Соснівського районного суду м.Черкаси з позовом до КНП «ЧОШВД ЧОР» про поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу. Відповідно до відповіді з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань № 896614 від 11.11.2024р. державна реєстрація КНП «ЧОШВД ЧОР» припинена 19.09.2024р., дані про юридичну особу - правонаступника: Комунальне некомерційне підприємство «Черкаський обласний психоневрологічний диспансер Черкаської обласної ради» (код 02005622, м. Черкаси, вул. Кавказька, 229, 18002). Просить суд визнати протиправним та скасувати наказ КНП «Черкаський обласний шкірновенерологічний диспансер Черкаської обласної ради» від 14.05.2024 № 10 в частині звільнення ОСОБА_1 . Поновити ОСОБА_1 на посаді лікаря-дерматовенеролога в КНП «Черкаський обласний психоневрологічний диспансер Черкаської обласної ради». Стягнути з КНП «Черкаський обласний психоневрологічний диспансер Черкаської обласної ради» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 04.06.2024 по день винесення рішення суду. Стягнути з КНП «Черкаський обласний психоневрологічний диспансер Черкаської обласної ради» на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати.

27 лютого 2025 року представник відповідача ОСОБА_3 скерувала до суду клопотання про долучення доказів на підтвердження заперечень проти позовних вимог.

В судовому засіданні позивачка та її представник підтримали позовні вимоги та просили їх задоволити у повному обсязі з підстав, вказаних у позовній заяві. Зазначали, що 31.05.2024р. позивачкою на адресу керівника КНП «ЧОШВД ЧОР» та керівника КНП «ЧОПНД ЧОР» були скеровані заяви про переведення на роботу на посаду на посаді лікаря-дерматовенеролога до КНП «ЧОПНД ЧОР», аналогічні заяви були подані іншими працівниками. 03.06.2024р. головою ліквідаційної комісії КНП «ЧОШВД ЧОР» було відмовлено у заяві позивачки на переведення та в цей же день їй вручено трудову книжку. Після звільнення 03.06.2024р. позивачкою отриманий лист керівника КНП «ЧОПНД ЧОР» від 11.06.2024р. про відмову у переведенні на роботу. Вважали звільнення таким, що проведено з порушенням вимог закону та прав позивачки на працевлаштування.

Представники відповідача в судовому засіданні заперечували проти позовних вимог та просили відмовити за необгрунтованістю. Зазначали, що керівник КНП «ЧОПНД ЧОР» тільки після підписання 28.06.2024р. передавального акту завершив приєднання в результаті реорганізації. КНП «ЧОШВД ЧОР» повністю виконало вимоги закону, яким врегульовано порядок вивільнення працівників. Листом від 11.06.2024р. в.о.керівника КНП «ЧОПНД ЧОР» повідомив позивачці на її заяву від 31.05.2024р. пропозицію про роботу на посаді молодшої медичної сестри (санітарки). Також вказували про порушення вимог процесуального закону при прийнятті заяви про зміну предмета позову ОСОБА_1 до комунального некомерційного підприємства «Черкаський обласний психоневрологічний диспансер Черкаської обласної ради» про визнання наказу про звільнення протиправним, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за весь час вимушеного прогулу.

Вирішуючи клопотання відповідача про долучення доказів, суд враховує, що відповідно до ст.83 ЦПК України відповідач повинен подати суду докази разом з поданням відзиву.

Строк для подачі відповідачем відзиву на позов встановлений судом в ухвалі Соснівського районного суду м. Черкаси від 16 грудня 2024 м. Черкаси (повний текст складений 23 грудня 2024 року) п`ятнадцять днів з дня складення повного тексту ухвали, отже тривав з 24.12.2024р. по 07 січня 2025 року. Відповідач отримав повний текст ухвали суду від 16.12.2024р. в день його складення шляхом доставлення до Електронного кабінету у підсистемі «Електронний Суд» та не подав відзиву на позов у встановлений судом строк. В судовому засіданні представники відповідача заявляли клопотання про продовження строку для подачі доказів, пропущеного з поважних причин.

Відповідно до ч. 2 ст. 127 ЦПК України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Суд виходить з того, що суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ст. 2 ЦПК).

З урахуванням доводів клопотання, оскільки відповідачем вживались заходи щодо отримання доказів для підтвердження заперечень проти позову, суд відповідно до ч. 2 ст. 127 ЦПК України вважає можливим продовжити відповідачу строк для подачі доказів з метою забезпечення можливості ефективної реалізації процесуальних прав.

Хід розгляду справи, заяви, клопотання, процесуальні дії

19 червня 2024 року суд відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, задоволене клопотання позивачки про витребування доказів.

11 листопада 2024 року суд замінив відповідача КНП «ЧОШВД ЧОР» на правонаступника-КНП «ЧОПНД ЧОР.

16 грудня 2024 року суд прийняв до розгляду заяву про зміну предмета позову до КНП «ЧОПНД ЧОР».

27 лютого 2025 року суд задоволив клопотання відповідача про долучення доказів.

2. Мотивувальна частина

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин

Судом встановлено, що 22 березня 2024 року Черкаською обласною радою рішенням № 23-10/VIII «Про припинення юридичної особи - КНП "Черкаський обласний шкірно-венерологічний диспансер Черкаської обласної ради", яким вирішено: 1. Припинити юридичну особу - КНП "Черкаський обласний шкірно-венерологічний диспансер Черкаської обласної ради" в результаті реорганізації шляхом приєднання до юридичної особи - КНП «Черкаський обласний психоневрологічний диспансер Черкаської обласної ради». 2. Встановлено, що КНП «Черкаський обласний психоневрологічний диспансер Черкаської обласної ради» є правонаступником прав та обов`язків КНП "Черкаський обласний шкірно-венерологічний диспансер Черкаської обласної ради". 3. Встановлено строк для заявлення вимог кредиторами 2 місяці з дня оприлюднення повідомлення про рішення щодо припинення юридичної особи - КНП "Черкаський обласний шкірно-венерологічний диспансер Черкаської обласної ради". Утворено комісію з припинення - КНП "Черкаський обласний шкірно-венерологічний диспансер Черкаської обласної ради" та затверджено її склад. 5. Комісія з припинення: 1) протягом трьох робочих днів з дати прийняття цього рішення письмово повідомити орган, що здійснює державну реєстрацію, щодо прийняття рішення про припинення юридичної особи та надати йому відповідні документи; 2) письмово повідомити кредиторів про реорганізацію КНП "Черкаський обласний шкірно-венерологічний диспансер Черкаської обласної ради"; 3) підготувати передавальний акт та подати його на затвердження у встановленому порядку; 4) здійснити інші заходи, передбачені чинним законодавством України. 6. Попереджено виконуючу обов`язки директора КНП "Черкаський обласний шкірно-венерологічний диспансер Черкаської обласної ради" Мариноху Марину Володимирівну про наступне звільнення із займаної посади згідно з пунктом 1 статті 40 КЗпП України, у зв`язку з реорганізацією закладу.

02 квітня 2024 року КНП "Черкаський обласний шкірно-венерологічний диспансер Черкаської обласної ради" прийнято наказ № 9 «Про попередження працівників КНП «ЧОШВД Черкаської обласної ради» про звільнення. У зв`язку з рішенням Черкаської обласної ради від 22.03.2024 року № 23-10/VIII «Про припинення юридичної особи КНП "Черкаський обласний шкірно-венерологічний диспансер Черкаської обласної ради" в результаті реорганізації закладу шляхом приєднання до юридичної особи КНП «Черкаський обласний психоневрологічний диспансер Черкаської обласної ради». Наказано: 1. Довести до відома всіх працівників КНП «ЧОШВД Черкаської обласної ради» про наступне звільнення із займаних посад згідно з пунктом 1 статті 40 КЗпП України, у зв`язку з реорганізацією. 2 Відділу кадрів ознайомити з даним наказом працівників під особистий підпис. З даним наказом 02 квітня 2024 року під підпис була ознайомлена лікар дерматовенеролог ОСОБА_1

14 травня 2024 року КНП "Черкаський обласний шкірно-венерологічний диспансер Черкаської обласної ради" прийнято наказ № 10 «Про звільнення працівників КНП "Черкаський обласний шкірно-венерологічний диспансер Черкаської обласної ради". Наказано: 1. Звільнити працівників 03.06.2024 року у зв`язку з рішенням Черкаської обласної ради «Про припинення юридичної особи Комунальне некомерційне підприємство «Черкаської обласний шкірно-венерологічний диспансер Черкаської обласної ради», п. 1 стаття 40 КЗпП України у зв`язку з реорганізацією закладу. 2. Головному бухгалтеру вчинити заходи, передбачені чинним законодавством України, пов`язані зі звільненням: 2.1. Компенсації за дні невикористаної відпустки; 2.2. Вихідну допомогу у розмірі середнього місячного заробітку. 3. Головній сестрі медичній відповідальній за ведення кадрів, видати трудову книжку із відповідним записом. З наказом лікар дерматовенеролог ОСОБА_1 була ознайомлена під підпис 14.05.2024 року.

Штатний розпис КНП «Черкаський обласний психоневрологічний диспансер Черкаської обласної ради» затверджений 31 травня 2024 року.

31 травня 2024 року ОСОБА_1 звернулась з заявою до КНП "ЧОШВД ЧОР", в якій в зв`язку з реорганізацією КНП "ЧОШВД ЧОР" просила надати їй іншу роботу на тому самому підприємстві.

03 червня 2024 року за № 298/01-16 КНП "Черкаський обласний шкірно-венерологічний диспансер Черкаської обласної ради" надав відповідь про те, що заклад припиняє свою діяльність на підставі рішенням Черкаської обласної ради № 23-10/VIII від 22.03.2024 року, у зв`язку з цим запропонувати роботу на тому самому підприємстві неможливо.

31 травня 2024 року ОСОБА_1 звернулась з заявою до КНП "Черкаський обласний шкірно-венерологічний диспансер Черкаської обласної ради", що у зв`язку з реорганізацією КНП «Черкаський обласний психоневрологічний диспансер Черкаської обласної ради» просила надати їй роботу на підприємстві.

Відповідно до журналу обліку заяв про прийняття, переведення та звільнення вбачається подання працівниками КНП "Черкаський обласний шкірно-венерологічний диспансер Черкаської обласної ради" заяв від 30.05.2024 року та 31.05.2024 року на переведення на посади до КНП «Черкаський обласний психоневрологічний диспансер Черкаської обласної ради». Заява ОСОБА_1 про надання роботи в «Черкаський обласний психоневрологічний диспансер Черкаської обласної ради» була зареєстрована в журналі обліку пропозицій заяв і скарг громадян.

11 червня 2024 року № 01-06/А-19 КНП «Черкаський обласний психоневрологічний диспансер Черкаської обласної ради» надано відповідь про те, що не має змоги надати їй роботу відповідно до фаху та кваліфікації. В той же час пропонують вакантну посаду молодшої медичної сестри (санітарки).

28.06.2024 року затверджений передавальний акт активів і пасивів КНП "Черкаський обласний шкірно-венерологічний диспансер Черкаської обласної ради".

Відповідно до відповіді № 896614 від 11.11.2024 року з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань КНП "Черкаський обласний шкірно-венерологічний диспансер Черкаської обласної ради" припинено в результаті реорганізації 19.09.2024р. Правонаступником є КНП «Черкаський обласний психоневрологічний диспансер Черкаської обласної ради», м. Черкаси, вул. Кавказька, 229, код 02005622.

Відповідно до довідки про доходи ОСОБА_1 за квітня 2024 року 19432,22 грн. (22 робочі дні), за травень 2024 року 20000,24 грн. (23 робочі дні).

Вказані дані узгоджуються з відповіддю № 1156010 від 27.02.2025 року на запит суду з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела та суми доходів.

Застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд

Спірні правовідносини регулюються нормами трудового законодавства.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Статтею 21 КЗпП України передбачено, що трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Відповідно до частини четвертої статті 36 КЗпП України у разі зміни власника підприємства, а також у разі його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується. Припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників (пункт 1 частини першої статті 40 КЗпП України).

Згідно з частиною третьою статті 64 ГК України підприємство самостійно визначає організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис.

Відповідно до частини другої статті 65 ГК України власник здійснює свої права щодо управління підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи відповідно до статуту підприємства.

Пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України визначено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Згідно з частиною другою статті 40 КЗпП України звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Частинами першою, третьою статті 49-2 КЗпП України визначено, що про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

Таким чином, однією з найважливіших гарантій для працівників при реорганізації є обов`язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника.

Власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

При цьому роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював. Оскільки обов`язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення. Близький за змістом правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду України від 07 листопада 2011 року у справі № 6-45цс11, постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 вересня 2018 року у справі № 800/538/17 (провадження № 11-431асі18), постанові Верховного Суду від 18 жовтня 2023 року у справі № 210/6543/21 (провадження № 61-10117 св 23).

Розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за два місяці про наступне вивільнення.

Подібні правові висновки викладені Верховним Судом у постановах:від 07 квітня 2021 року у справі № 444/2600/19 (провадження № 61-13999св20), від 22 липня 2021 року у справі № 456/57/20 (провадження № 61-6288св21), від 23 липня 2021 року у справі № 766/12805/19 (провадження № 61-7098св21), від 27 серпня 2021 року у справі № 712/10548/19 (провадження № 61-10299св21), від 09 грудня 2021 року у справі № 646/2661/20 (провадження № 61-7496св21).

Системний аналіз вищевказаних норм закону дає підстави для висновку, що обов`язок стосовно працевлаштування працівника означає не просто запропонувати одну чи декілька вакансій, а всі можливі вакансії для того, щоб створити якомога більше можливостей для працевлаштування особи, а також вжити усіх можливих заходів, направлених на те, аби працівник при скороченні його посади мав змогу працювати. Подібні за змістом правові висновки викладено Верховним Судом у постанові від 20 лютого 2023 року у справі № 199/4766/21 (провадження № 61-11101св22).

Верховний Суд України у постановах від 01.04.2015 року (справа №6-40цс15), від 18.10.2017 року (справа №6-1723цс17) висловив правову позицію, згідно з якою власник є таким, що належно виконав вимоги частини 2 статті 40, частини 3 статті 49-2 КЗпП щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо. При цьому роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працював працівник, який вивільнюється. Оскільки обов`язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини 3 статті 49-2 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення.

Така правова позиція підтримана Верховним Судом у постановах від 10.10.2018 року (справа №816/979/17), від 04.10.2019 року (справа №818/292/16), від 22.10.2019 року (справа №819/1827/17), від 11.03.2020 року (№813/1220/16), від 24.04.2020 року (справа №824/168/19-а).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Відповідно до положень ст.ст.12,81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Статтею 76 ЦПК Українипередбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Зміст ч. 2ст. 78 ЦПК Українивизначає, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України).

Судом встановлено, що у роботодавця позивачки КНП "Черкаський обласний шкірно-венерологічний диспансер Черкаської обласної ради", правонаступником якого є КНП "Черкаський обласний психоневрологічний диспансер Черкаської обласної ради" дійсно мали місце зміни в організації виробництва і праці на підставі рішення Черкаської обласної ради № 23-10/VIII від 22.03.2024 року, згідно з яким вирішено припинити юридичну особу - КНП "Черкаський обласний шкірно-венерологічний диспансер Черкаської обласної ради" в результаті реорганізації шляхом приєднання до юридичної особи - КНП "Черкаський обласний психоневрологічний диспансер Черкаської обласної ради".

14 травня 2024 року КНП "Черкаський обласний шкірно-венерологічний диспансер Черкаської обласної ради" прийнято наказ № 10 «Про звільнення працівників КНП "Черкаський обласний шкірно-венерологічний диспансер Черкаської обласної ради". Наказано: 1. Звільнити працівників 03.06.2024 року у зв`язку з рішенням Черкаської обласної ради «Про припинення юридичної особи Комунальне некомерційне підприємство «Черкаської обласний шкірно-венерологічний диспансер Черкаської обласної ради», п. 1 стаття 40 КЗпП України у зв`язку з реорганізацією закладу. 2. Головному бухгалтеру вчинити заходи, передбачені чинним законодавством України, пов`язані зі звільненням: 2.1. Компенсації за дні невикористаної відпустки; 2.2. Вихідну допомогу у розмірі середнього місячного заробітку. 3. Головній сестрі медичній відповідальній за ведення кадрів, видати трудову книжку із відповідним записом. З наказом лікар дерматовенеролог ОСОБА_1 була ознайомлена під підпис 14.05.2024 року.

Штатний розпис КНП «Черкаський обласний психоневрологічний диспансер Черкаської обласної ради» затверджений 31 травня 2024 року.

З пояснень відповідачів, змісту рішення 23-10/VIII від 22.03.2024 року і штатного розпису КНП «Черкаський обласний психоневрологічний диспансер Черкаської обласної ради», затвердженого 31 травня 2024 року, встановлено, що штатна кількість лікарів не була зменшена в ході припинення КНП "Черкаський обласний шкірно-венерологічний диспансер Черкаської обласної ради" в результаті реорганізації шляхом приєднання до юридичної особи - КНП "Черкаський обласний психоневрологічний диспансер Черкаської обласної ради".

Матеріали справи не містять письмових доказів про те, що позивачці на момент звільнення 03 червня 2024 року пропонувалися будь-які посадиу КНП "Черкаський обласний психоневрологічний диспансер Черкаської обласної ради", яке є правонаступником КНП "Черкаський обласний шкірно-венерологічний диспансер Черкаської обласної ради".

Крім того, 31 травня 2024 року до дня свого звільнення ОСОБА_1 звернулась з заявою до КНП "ЧОПНД ЧОР", в якій в зв`язку з реорганізацією КНП "ЧОШВД ЧОР" просила надати їй роботу у КНП "ЧОПНД ЧОР". Проте, вказана заява була розглянута після звільнення позивачки та надано відповідь від 11.06.2024р. про відсутність вакантних посад.

Оскільки обов`язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьоїстатті 49-2 КЗпП Українироботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення.

Оцінивши зібрані у справі докази судом встановлено, що відповідач у даній справі не дотримався вимог частини другоїстатті 40 КЗпП Українипро вжиття заходів для переведення працівника на вакантну посаду, що відповідала її кваліфікації та освіті, не виконав свого обов`язку з працевлаштування позивачки, не запропонував їй усі наявні вакантні посади, тому доходить висновку про незаконність звільнення та поновлення позивача на роботі.

Доводи представників відповідача про те, що КНП "Черкаський обласний психоневрологічний диспансер Черкаської обласної ради" завершило процес правонаступництва тільки підписанням передавального акту 28 червня 2024 року та при прийнятті заяви про зміну предмета позову ОСОБА_1 до комунального некомерційного підприємства «Черкаський обласний психоневрологічний диспансер Черкаської обласної ради» були порушені вимогм цивільного процесуального закону, суд вважає такими, що не обгрунтовують заперерчення проти позову, виходячи з такого.

22 березня 2024 року Черкаською обласною радою рішенням № 23-10/VIII «Про припинення юридичної особи - КНП "Черкаський обласний шкірно-венерологічний диспансер Черкаської обласної ради" встановлено, що КНП «Черкаський обласний психоневрологічний диспансер Черкаської обласної ради» є правонаступником прав та обов`язків КНП "Черкаський обласний шкірно-венерологічний диспансер Черкаської обласної ради".

Згідно зістаттею 104 ЦК України, юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників.

Юридична особа-правонаступник, до якої внаслідок приєднання перейшли майно, права та обов`язки припиненої юридичної особи, несе відповідальність за її зобов`язаннями в повному обсязі (стаття 107 ЦК України).

Виходячи з наведеного, відповідач як правонаступник, прийняв на себе основні функції КНП ЧОШВД ЧОР до внесення відомостей до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про припинення.

Підставою для припинення трудового договору з позивачкою стала саме реорганізація КНП ЧОШВД ЧОР шляхом приєднання до КНП ЧОПНД ЧОР, крім того, матеріалами справи встановлено, що інші працівники КНП ЧОШВД ЧОР на підставі поданих до дня звільнення заячв були переведені на роботу до КНП ЧОПНД ЧОР.

Відтак, суд доходить висновку, що відповідач як підприємство правонаступник зобов`язаний був запропонувати наявні вакантні посади на КНП ЧОПНД ЧОР.

Позовна заява в уточненій редакції предмету позову шляхом формулювання позовних вимог до правонаступника у межах раніше обраного способу захисту подана з дотриманням вимог ст.49 ЦПК у системному застосуванні із ст.55 ЦПК України, якою передбачено процесуальне правонаступництво на будь-якій стадії судового процесу, в порядку реалізації процесуального права позивачки на обрання ефективного способу захисту порушеного права.

Відповідно до ст.55 ЦПК України у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в цивільному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку він замінив.

Що стосується посилання на неможливість позивачки працювати на посаді лікаря дерматовенеролога за станом здоров`я, дані аргументи не стосуються предмету та підстав позову у даній справі.

Відповідно до частини першоїстатті 235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимогЗакону України"Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

При цьому закон не наділяє орган, який розглядає трудовий спір, повноваженнями на обрання іншого способу захисту трудових прав, ніж зазначені в частині першій статті235, статті240-1 КЗпП України, а відтак встановивши, що звільнення відбулось із порушенням установленого законом порядку, суд зобов`язаний поновити працівника на попередній роботі.

Середній заробіток працівника визначається відповідно достатті 27 Закону України «Про оплату праці»за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженимпостановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100(далі - Порядок). Зокрема, згідно з абзацом 3 пункту 2 Порядку середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана виплата, тобто, що передують дню звільнення працівника з роботи.

Згідно з пунктом 8 Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Відповідно до пункту 5 розділу IV Порядку, основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з пунктом 8 Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством - календарних днів за цей період.

Відповідно до довідки про середню заробітну плату у квітні 2024 року 19432,22 року (22 роб.дн), у травні 2024 року 20000,24 грн. (23 роб.день). Вказані дані узгоджуються з відповіддю № 1156010 від 27.02.2025 року на запит суду з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела та суми доходів.

Отже, середньоденна заробітна плата за два останні відпрацьовані місяці перед звільненням 03 червня 2024 року склала (19432,22+20000,24)/(22+23) = 876,28 грн.

Оскільки день звільнення 03 червня 2024 року був робочим днем позивачки, відповідно вимушений прогул тривав з 04 червня 2024 року по 27 лютого 2025 року (193 робочих днів) і тому середній заробіток за час вимушеного прогулу складає 193*876,25 = 169122,04 грн., який підлягає стягненню з відповідача.

Так, відповідно до п.164.6 ст. 164 ПК України, яка визначає базу оподаткування, зазначено, що під час нарахування доходів у формі заробітної плати база оподаткування визначається як нарахована заробітна плата, зменшена на суму страхових внесків до Накопичувального фонду, а у випадках, передбачених законом, - обов`язкових страхових внесків до недержавного пенсійного фонду, які відповідно до закону сплачуються за рахунок заробітної плати працівника, а також на суму податкової соціальної пільги за її наявності.

Системний аналіз п. 3 Порядку № 100 та п.164.6 ст. 164 ПК Українидає підстави для висновку, що суми, які суд визначає до стягнення з роботодавця на користь працівника як заборгованість із заробітної плати та/або середній заробіток за час вимушеного прогулу, обчислюється без віднімання сум податків і зборів. Податки і збори із присудженої за рішенням суду суми заробітної плати та середнього заробітку за час вимушеного прогулу підлягають нарахуванню роботодавцем при виконанні відповідного судового рішення та, відповідно, відрахуванню із цієї суми при виплаті працівнику, внаслідок чого виплачена працівнику на підставі судового рішення сума зменшується на суму податків і зборів.

Відповідно до п.п.168.1.1 п. 168.1 ст. 168 ПК Україниподатковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену вст. 167 цього Кодексу(за загальним правилом 18 відсотків).

Таким чином, якщо юридична особа відшкодовує (виплачує) на користь фізичної особи середній заробіток за час вимушеного прогулу, то ця особа, виступаючи щодо такої фізичної особи податковим агентом, зобов`язана (у випадках, передбаченихПК України) утримати і перерахувати податок із суми такого доходу.

Аналогічний правовий висновок зроблений Верховним Судом у подібних правовідносинах у постановах від 18 липня 2018 року у справі № 359/10023/16-ц та від 07 жовтня 2020 року у справі № 523/14396/19 та у постанові ВП ВС від 08.12.2021 в справі№ 9901/407/19.

Отже, стягненню з відповідача підлягає сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу з утриманням із цієї суми установлених законодавством України податків і зборів.

При подачі позивачка була звільнена від оплати судового збору з підстав, передбачених Законом "Про судовий збір", у відповідно до ст. 141 ЦПК України до стягнення з відповідача в дохід держави підлягає судовий збір в сумі 1691 грн. 22 коп. пропорційно до задоволеної частини позовних вимог.

Відповідно до ст.235 КЗпП України, ст.430 ЦПК України рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника підлягає негайному виконанню.

Керуючись п.3розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02.06.2016 року №1402-УІІІ «Про судоустрій та статус суддів», ст.ст.4,7,10,81,141,263-266,352-354 ЦПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задоволити повністю.

Визнати незаконним та скасувати наказ № 10 від 14 травня 2024 року комунального некомерційного підприємства «Черкаський обласний шкірно-венерологічний диспансер Черкаської обласної ради» в частині звільнення ОСОБА_1 .

Поновити ОСОБА_1 на посаді лікаря-дерматовенеролога комунального некомерційногопідприємства «Черкаськийобласний психоневрологічнийдиспансер Черкаськоїобласної ради» з 04 червня 2024 року.

Стягнути з комунального некомерційногопідприємства «Черкаськийобласний психоневрологічнийдиспансер Черкаськоїобласної ради» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 169 122 грн. 04 коп з утриманням податків та обов`язкових платежів, передбачених законодавством України.

Стягнути з комунального некомерційногопідприємства «Черкаськийобласний психоневрологічнийдиспансер Черкаськоїобласної ради» на користь держави судовий збір в сумі 1691 грн. 22 коп.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі та стягнення середнього заробітку, але не більше ніж за один місяць.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законноїсили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

ГОЛОВУЮЧИЙ:

Повний текст рішення складено 04 березня 2025 року.

Веб-адреса рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішеньhttp://reyestr.court.gov.ua.

Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

Відповідач: комунальне некомерційне підприємство «Черкаський обласний психоневрологічний диспансер Черкаської обласної ради» (м Черкаси, вул. Кавказька, 229, код 02005622)