Ухвала

від 03.02.2025 по справі 545/2470/23

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 545/2470/23 Номер провадження 11-кп/814/475/25Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2

Категорія: ухвала

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 лютого 2025 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_2

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4

секретаря судового засідання ОСОБА_5

з участю: прокурора ОСОБА_6

ахисника засудженого адвоката ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтава в режимі відеоконференції кримінальне провадження за апеляційною скаргою адвоката ОСОБА_8 в інтересах засудженого ОСОБА_9 на ухвалу Полтавського районного суду Полтавської області від 17 серпня 2023 року, -

В С Т А Н О В И Л А:

Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судом першої інстанції обставини

Ухвалою Полтавського районного суду Полтавської області від 17 серпня 2023 року заяву засудженого ОСОБА_9 щодо перерахунку строку відбування покарання задоволено частково.

Зараховано ОСОБА_9 , засудженому вироком Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 07.02.2022 за ч. 1 ст. 186, ч. 1 ст. 71 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки 1 місяць, у строк відбуття покарання, строк попереднього ув`язнення з 18.10.2021 по 10.03.2022, з розрахунку, що 1 дню попереднього ув`язнення відповідає 2 дні позбавлення волі.

Вимоги апеляційної скарги і узагальнені доводи особи , яка її подала

В апеляційній скарзі захисний засудженого просить ухвалу суду змінити. Зарахувати до загального строку відбування покарання ОСОБА_9 час тримання під вартою з 26.12.2017 по 26.06.2018, застосувати вимоги ст. 49 КК України відносно ОСОБА_9 , в іншій частині ухвалу залишити без змін.

В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що судом не було враховано надана стороною захисту постанова про те, що ОСОБА_10 перебував під вартою у зв`язку з його екстрадицією з РФ, з 26.12.2017 по 26.06.2018 включно.

Також зазначає, що ОСОБА_9 повинен бути звільнений від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України ( в редакції на час вчинення злочину), оскільки з моменту вчинення ним злочину середньої тяжкості 28.01.2016 року та до дня ухвалення вироку 07.02.2022 року пройшло більше 5 років.

Позиція учасників провадження.

ОСОБА_9 , будучи належним чином повідомлений про час , дату і місце апеляційного розгляду в судове засідання не з`явився.

Адвокат підтримав апеляційну скаргу та просив задовольнити.

Прокурор заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, посилаючись на її безпідставність.

Мотиви апеляційного суду.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вирішила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, до суду надійшла заява ОСОБА_9 щодо перерахунку строку відбування покарання, в якому засуджений просить зарахувати до загального строку відбування покарання час тримання під вартою з 26.12.2017 по 26.06.2018; перерахувати за правиламиЗУ № 838-VІІ від 26.11.2015строк попереднього ув`язнення з 18.10.2021 по 01.03.2023.

Задовольняючи заяву засудженого частково суд, в обґрунтування прийнятого рішення зазначив , що зарахуванню підлягає період з 18.10.2021 (дата взяття під варту за вироком суду) по 10.03.2022 (дата набрання вироком законної сили), а в іншій частині клопотання не підлягає задоволенню.

При цьому судом зазначено, що є безпідставним твердження сторони захисту про необхідність зарахування судом строку попереднього ув`язнення за період з 26.12.2017 по 26.06.2018, яке відбулося на території іншої держави, в межах кримінального провадження за ч. 1ст. 186 КК України, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі, то як убачається з особової справи засудженого, 13.09.2016 він був засуджений судом РФ за статтею 228 ч. 2 УК росії до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік 6 місяців, утримувався в ИЗ-50/12 м. Зеленограда РФ, початок строку відбування - 09.07.2016, що також підтверджується ухвалою слідчого судді Бердянського міськрайонного суду Запоріжської області від 18.05.2017, якою ОСОБА_9 було обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою, в якій зазначено що останній згідно інформації від 11.05.2017 начальника сектору Укрбюро Інтерполу та Європолу ГУНП в Запоріжській області засуджений судом росії за статтею 228 ч. 2 УК росії і відбуває покарання у виді позбавлення волі з 09.07.2016 по 08.01.2018. В ухвалі Бердянського міськрайонного суду Запоріжської області від 19.10.2021, вказано, що при розгляді клопотання щодо запобіжного заходу у відношенні ОСОБА_9 , останній брав участь разом із захисником, і при розгляді клопотання прокурор зазначала, що клопотання про екстрадицію ОСОБА_9 виконане не було, що він перебував на території росії 5 років, сам ОСОБА_9 зазначав, що в липні 2016 був засуджений судом росії та відбував покарання, звільнився в 2017 році.

В матеріалах особової справи відсутні відомості про попереднє ув`язнення ОСОБА_9 в період з 26.12.2017 по 26.06.2018, яке відбулося на території іншої держави, в межах кримінального провадження за ч. 1ст. 186 КК України. Такі відомості не надано було суду стороною захисту і в судовому засіданні. А тому підстави для зарахування зазначеного періоду попереднього ув`язнення відсутні.

З таким висновком погоджується і колегія суддів апеляційного суду.

Посилання апелянта, про наявність в матеріалах справи даних про попереднє ув`язнення ОСОБА_9 в період з 26.12.2017 по 26.06.2018 року є безпідставним, ак як в матеріалах справи відсутні будь-які дані про перебування ОСОБА_9 під вартою в даний період, і в судовому засіданні таких даних сторона захисту не надала. Відповідно до ст. 49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули певні строки.

Вироком Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 07.02.2022 ОСОБА_9 було визнано винуватим та засуджено за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.186, ч. 1 ст.71 КК України, вирок набрав законної сили 10.03.2022.

Адвокат в апеляційній скарзі зазначає, що, злочин ОСОБА_9 вчинено 28.01.2016 року, а вирок ухвалено 07.02.2022 року, тобто минули строки давності, зазначені в ст. 49 КПК України, а тому Ніконоров повинен бути звільнений від кримінальної відповідальності.

Як вбачається з матеріалів провадження суд першої інстанції розглядав клопотання засудженого про зарахування в строк відбуття покарання строку попереднього ув`язнення в порядку виконання вироку, а не в порядку апеляційного розгляду апеляційної скарги на вирок суду, а тому питання про застосування ст. 49 КК України не могло бути розглянуто. Підстави для застосування положень ст. 49 КПК України можуть бути розглянуті за умови оскарження вироку суду в порядку апеляційного розгляду, а тому доводи апеляційної скарги з цього приводу не заслуговують на увагу.

Враховуючи вищевикладене, висновок суду про часткове задоволення заяви ОСОБА_9 щодо перерахунку строку відбування покарання, є умотивованим.

Підстав скасування законної ухвали суду колегія суддів не вбачає, а тому апеляційну скаргу захисника необхідно залишити без задоволення.

Керуючись ст. ст. 376, 405,407,419КПКУкраїни, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_8 в інтересах засудженого ОСОБА_9 залишити без задоволення, а ухвалу Полтавського районного суду Полтавської області від 17 серпня 2023 року щодо ОСОБА_9 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 3-х місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.

С У Д Д І:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4