Ухвала від 03.03.2025 по справі 127/4623/25

Справа № 127/4623/25

Провадження №11-сс/801/171/2025

Категорія: крим.

Головуючий у суді 1-ї інстанції: ОСОБА_1

Доповідач: ОСОБА_2

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 березня 2025 року м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_5 ,

за участі учасників судового провадження:

прокурора ОСОБА_6

адвоката ОСОБА_7 ,

розглнувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_7 в інтересах ПП Фірма Меблі на ухвалу слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 18 лютого 2025 року,

якою задоволено клопотання слідчого про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні №42024020000000190, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 14.10.2024, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 364 КК України,

Короткий зміст судового рішення та встановлені судом першої інстанції обставини

Слідчий відділу СУ Головного управління Національної поліції у Вінницькій області майор поліції ОСОБА_8 звернувся до суду з клопотанням, погодженим з прокурором ОСОБА_6 , про арешт майна, в якому просив:

- накласти арешт на майно, шляхом заборони вчинення суб`єктами державної реєстрації у тому числі державним чи приватним нотаріусам будь-яких реєстраційних дій щодо земельних ділянок із кадастровими номерами 0510100000:01:069:0086 та 0510100000:01:069:0085, які знаходяться у власності ПП «Фірма меблі» (ЄДРПОУ 01554700, юридична адреса: м. Вінниця, вул. Садова, 38);

- заборонити у будь-який спосіб розпоряджатись та використовувати (у тому числі, але не виключно: відчужувати, обтяжувати, передавати в заставу, оренду) земельних ділянок із кадастровими номерами 0510100000:01:069:0086 та 0510100000:01:069:0085, яка знаходяться у власності ПП «Фірма меблі» (ЄДРПОУ 01554700, юридична адреса: м. Вінниця, вул. Садова, 38);

Клопотання мотивоване тим, що Головним управління Національної поліції у Вінницькій області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №42024020000000190 від 14.10.2024, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 364 КК України, в ході здійснення якого виникла необхідність в накладенні арешту на земельні ділянки з кадастровими номерами 0510100000:01:069:0086 та 0510100000:01:069:0085, які перебувають у власності ПП «Фірма меблі» (ЄДРПОУ 01554700, юридична адреса: м. Вінниця, вул. Садова, 38).

Прокурор ОСОБА_9 та слідчий ОСОБА_8 в судовому засіданні клопотання підтримали, за викладених в ньому обставин, просили клопотання задовольнити. Додатково слідчий та прокурор уточнили вимоги клопотання та просили накласти арешт на земельні ділянки з кадастровими номерами 0510100000:01:069:0086 та 0510100000:01:069:0085, які перебувають у власності ПП «Фірма меблі» (ЄДРПОУ 01554700, юридична адреса: м. Вінниця, вул. Садова, 38), шляхом заборони розпоряджатися (відчужувати, обтяжувати, передавати в заставу та оренду) земельними ділянками, однак без позбавлення власника права користування вказаним майном.

Представник власника майна, адвокат ОСОБА_7 в письмових запереченнях та в судовому засіданні заперечував щодо задоволення поданого клопотання.

Ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 18 лютого 2025 року - клопотання слідчого задоволено. Накладено арешт на земельні ділянки з кадастровими номерами 0510100000:01:069:0086 та 0510100000:01:069:0085, які перебувають у власності ПП «Фірма меблі» (ЄДРПОУ 01554700, юридична адреса: м. Вінниця, вул. Садова, 38), шляхом заборони розпоряджатися (відчужувати, обтяжувати, передавати в заставу та оренду) земельними ділянками, однак без позбавлення власника права користування вказаним майном. Виконання та контроль за виконанням ухвали суду покладено на слідчого відділу СУ Головного управління Національної поліції у Вінницькій області майора поліції ОСОБА_8 . Зобов`язано слідчого відділу СУ Головного управління Національної поліції у Вінницькій області майора поліції ОСОБА_8 повідомити заінтересованих осіб про накладання арешту на вищевказане майно.

Слідчий суддя дійшов до висновку про необхідність задоволення клопотання з метою всебічного, повного і неупередженого дослідження всіх обставин кримінального провадження, а також, з урахуванням того, що зазначені в клопотанні земельні ділянки були об`єктом кримінально протиправних дій, а відтак, відповідно до статті 98 КПК України, мають значення речового доказу у кримінальному провадженні, оскільки містить відомості, які можуть бути використані, як доказ факту та обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

В апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_7 в інтересах ПП «Фірма меблі» просить скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову, якою відмовити в задоволенні клопотання слідчого про накладення арешту на майно.

Свої вимогиобґрунтовує тим,що вматеріалах кримінальногопровадження відсутнійбудь-якийдоказ нібитозаниження вартостіземельних ділянок,а томувисновок судув ційчастині невідповідає дійснимобставинам справи.

Звертає увагу, що ПП «Фірма меблі» здійснює свою діяльність з 90-х років, на вказаних земельних ділянках знаходиться належна їй нерухомість. Натомість слідчим та прокурором не долучено до клопотання жодного доказу, який підтверджував би те, що ПП «Фірма меблі» має намір відчужити, передати в заставу земельні ділянки на користь інших осіб.

Зазначає, що навіть у випадку відчуження земельних ділянок на користь інших осіб, вказане майно не припинить бути доказами в кримінальному провадження та жодним чином не зможе перешкодити проведенню досудового розслідування, оскільки земельні ділянки неможливо зіпсувати, знищити та ін., а у випадку доведення слідством протиправних дій щодо них, вони в будь-якому випадку у встановленому чинним законодавством порядку можуть бути витребувані в можливого набувача, тому відсутні потреби в накладенні на них арешту.

Позиції учасників судового провадження

У судовому засіданні адвокат ОСОБА_7 підтримав вимоги та доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити.

Прокурор ОСОБА_6 заперечував щодо задоволення апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення, а ухвалу слідчого судді - без змін, оскільки вона відповідає вимогам ст.370 КПК України.

Мотиви і висновки апеляційного суду

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, вивчивши матеріали провадження і перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до наступних висновків.

Згідно з положеннями ч.1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду першої інстанції у межах апеляційної скарги.

Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, при цьому його законність повинна базуватись на правильному застосуванні норм матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених положенням Кримінального процесуального кодексу України.

Рішення слідчого судді має чітко відповідати вимогам КПК України, у відповідності до яких воно постановляється.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно з ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

За правилами ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.

Відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Як установлено під час апеляційного розгляду, слідчий суддя станом на день розгляду клопотання обґрунтовано, у відповідності до вимог ст.ст. 131-132, 170-173 КПК України, задовольнив клопотання слідчого про накладення арешту на земельні ділянки з кадастровими номерами 0510100000:01:069:0086 та 0510100000:01:069:0085, які перебувають у власності ПП «Фірма меблі» (ЄДРПОУ 01554700, юридична адреса: м. Вінниця, вул. Садова, 38), шляхом заборони розпоряджатися (відчужувати, обтяжувати, передавати в заставу та оренду) земельними ділянками, однак без позбавлення власника права користування вказаним майном, з тих підстав, що земельні ділянки були об`єктом кримінально протиправних дій та у встановленому законом порядку визнані речовим доказом у межах кримінального провадження, оскільки відповідають критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України.

Матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою збереження речових доказів.

З огляду на наведене та враховуючи, що слідчим суддею першої інстанції ретельно перевірено майно, на яке слідчий просив накласти арешт і його відношення до матеріалів кримінального провадження, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов до правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання та накладення арешту на вищевказані земельні ділянки.

Таким чином, колегія суддів вважає, що слідчий суддя наклав арешт на земельні ділянки з кадастровими номерами 0510100000:01:069:0086 та 0510100000:01:069:0085, з дотриманням вимог закону, урахувавши і наслідки від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження для власника, забезпечивши своїм рішенням розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження

Викладені в апеляційній скарзі доводи про невідповідність земельних ділянок ознакам речових доказів, є безпідставними, оскільки встановлені органом досудового розслідування фактичні обставини в даному кримінальному провадженні, містять сукупність підстав та розумних підозр вважати, що земельні ділянки з кадастровими номерами 0510100000:01:069:0086 та 0510100000:01:069:0085, могли бути об`єктом кримінально протиправних дій та набуті кримінально протиправним шляхом, що згідно з п.1 ч. 2 ст. 170 КПК України дає підстави для їх арешту як речового доказу з метою збереження.

Незастосування в даному випадку заходу забезпечення кримінального провадження може призвести до відчуження доказів у провадженні і таким чином позбавить реалізацію мети досудового розслідування та дотримання завдання арешту майна, передбаченого ч. 1 ст. 170 КПК України.

Крім того, слідчий суддя застосував найменш обтяжливий спосіб арешту майна, зазначивши лише заборону розпоряджатися (відчужувати, обтяжувати, передавати в заставу та оренду) земельними ділянками, однак без позбавлення власника права користування вказаним майном, який на думку колегії суддів, буде достатнім для досягнення завдань такого заходу забезпечення як арешт майна. Підстав сумніватися в співрозмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження колегія суддів не вбачає. Обставини кримінального провадження на час прийняття рішення вимагали вжиття такого методу державного регулювання як накладення арешту.

До того ж, накладення арешту на майно не є припиненням права власності на нього або позбавленням таких прав, а носить тимчасовий характер застосування цього заходу забезпечення кримінального провадження, тому відповідні обмеження є розумними і співмірними з огляду на завдання кримінального провадження.

Доводи апелянта про необґрунтованість накладення арешту на майно є такими, що не відповідають матеріалам провадження. Слідчим суддею накладено арешт на майно, відповідно до вимог ст. ст. 132, 170, 173 КПК України, на підставі належно досліджених доказів, наданих органом досудового розслідування.

Так, майно, яке має ознаки речового доказу, повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто є його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.

Арешт майна з підстав, передбачених п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна, не вимагає обов`язкового оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов`язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.

Окрім того, ризики, якими обґрунтовується необхідність накладення арешту, підтверджуються тим, що у разі не накладення арешту на земельні ділянки існує загроза можливості їх відчуження, зокрема, з метою уникнення кримінальної відповідальності, що зможе спричинити порушення розумних строків проведення досудового розслідування. Про наявність підстав для таких висновків свідчать долучені до клопотання матеріали кримінального провадження у їх сукупності.

Колегія суддів звертає увагу, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх належності і допустимості, достатності та взаємозв`язку, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, чи існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення, яка може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

У відповідності до змісту ст. 368 КПК України питання щодо наявності чи відсутності складу кримінального правопорушення в діянні, правильності кваліфікації дій та винуватості особи в його вчиненні, а також оцінка належності та допустимості доказів вирішуються судом під час ухваленні вироку, тобто на стадії судового провадження.

З урахуванням наведеного, доводи апелянта про відсутність у даному кримінальному провадженні доказів на підтвердження заниження вартості земельних ділянок, є передчасними та такими, що не спростовують висновки слідчого судді про наявність підстав для накладення арешту на даному етапі досудового розслідування.

Сукупність долучених до клопотання матеріалів та викладені в клопотанні обставини на даному етапі досудового розслідування є достатніми для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна, а питання наявності події та складу кримінального правопорушення, належності та допустимості зібраних у справі доказів, підлягає вирішенню під час судового розгляду справи.

Доводи апелянта про законність набуття ПП Фірма Меблі права власності на арештовані земельні ділянки підлягають перевірці та з`ясуванню під час подальшого досудового розслідування.

Зрештою інші зазначені в апеляційній скарзі доводи не можуть бути безумовними підставами для скасування ухвали слідчого судді.

Істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, колегією не встановлено. Ухвала слідчого судді відповідає вимогам ч. 5 ст. 173, 372 КПК України, та містить у собі підстави та мотиви прийнятого рішення.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що слідчим суддею рішення прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з`ясував всі обставини, з якими закон пов`язує можливість накладення арешту на майно, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Ураховуючи викладене вище та керуючись ст. ст. 170, 171, 173, 376, 395, 407, 418, 422 КПК України, апеляційний суд

постановив:

Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_7 в інтересах ПП Фірма Меблі- залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 18 лютого 2025 року залишити без змін.

Відповідно до ч.4 ст.532 КПК України ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4