Постанова

від 03.03.2025 по справі 486/1594/24

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

03.03.25

22-ц/812/299/25

Єдиний унікальний номер судової справи 486/1594/24

Номер провадження 22-ц/812/299/25

Доповідач апеляційного суду Серебрякова Т.В.

Постанова

Іменем України

03 березня 2025 року місто Миколаїв

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Миколаївського апеляційного суду в складі:

головуючого Серебрякової Т.В.,

суддів: Коломієць В.В., Самчишиної Н.В.,

з секретарем судового засідання Горенко Ю.В.,

переглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою Управління соціального захисту населення Південноукраїнської міської ради рішення, яке ухвалено Южноукраїнським міським судом Миколаївської області 09 грудня 2024 року, під головуванням судді Далматової Г.А., в приміщені цього ж суду, у цивільній справі за позовом Управління соціального захисту населення Південноукраїнської міської ради до ОСОБА_1 про повернення надміру виплачених коштів державних соціальних допомог,

УСТАНОВИЛА:

У вересні 2024 року Управління соціального захисту населення Южноукраїнської міської ради, назву якого змінено на Управління соціального захисту населення Південноукраїнської міської ради, звернулось до суду із позовом до ОСОБА_1 про повернення надміру виплачених коштів державних соціальних допомог.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_1 з 2018 року перебувала на обліку в Управлінні соціального захисту населення Южноукраїнської (натепер - Південноукраїнської) міської ради, як отримувач державної соціальної допомоги на дітей одиноким матерям та державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям.

Відповідно до вимог Закону України «Про державну допомогу сім`я з дітьми» та Порядку призначення і виплати державної допомоги сім`я з дітьми, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2021 року №1751 на підставі поданої заяви та декларації про доходи і майновий стан осіб, які звернулися за призначенням державної допомоги від 11 січня 2022 року, ОСОБА_1 була призначена державна допомога на дітей одиноким матерям на період з 01 січня 2022 року по 30 червня 2022 року, щомісячно у розмірі 942 грн. 52 коп.

Також, відповідно до вимог Закону України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім`ям» та Порядку призначення і виплати державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2003 року №250 на підставі поданої заяви та декларації про доходи і майновий стан осіб, які звернулися за призначенням державної допомоги від 11 січня 2022 року, ОСОБА_1 була призначена державна соціальна допомога малозабезпеченим сім`ям на період з 01 січня 2022 року по 30 червня 2022 року щомісячно у розмірі 2 051 грн. 08 коп.

З урахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 07 березня 2022 року №214 «Деякі питання надання державної соціальної допомоги та пільг на період воєнного стану», розпорядженням начальника управління від 22 червня 2022 року та від 19 вересня 2022 року було продовжено на період введення воєнного стану строк виплати допомоги на дітей одиноким матерям та державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям на період з 01 липня 2022 року по 30 вересня 2022 року та з 01 жовтня 2022 року по 31 грудня 2022 року в тих же розмірах.

04 липня 2022 року ОСОБА_1 через Центр надання адміністративних послуг повторно звернулася до управління із заявою на призначення допомоги на дітей одиноким матерям та державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям, згідно якої було проведено розрахунок тільки після отримання управлінням електронним шляхом інформації про доходи.

Згідно з довідкою ДФС про завантажені доходи в результаті розрахунку від 24 січня 2022 року було виявлено, що середньомісячний сукупний дохід перевищує або дорівнює рівню прожиткового мінімуму для сім`ї. Таким чином, відповідач не мала права отримувати вищезазначені допомоги з 01 липня 2022 року, а тому в задоволенні заяви ОСОБА_1 від 04 липня 2022 року рішеннями управління від 19 липня 2022 року було відмовлено в призначенні допомог.

Разом з тим, виплата державних допомог здійснюється на місяць вперед автоматично, а розрахунок нової заяви проводиться після отримання інформації про доходи електронним шляхом. При перевірці особової справи відповідача виявлено, що державні кошти, які були нараховані та виплачені їй наперед при масовому перерахунку за період з 01 липня 2022 року по 31 жовтня 2022 року по допомозі на дітей одиноким матерям в сумі 3 770 грн. 80 коп., по державній соціальній допомозі малозабезпеченим сім`ям в сумі 8 204 грн. 32 коп., підлягають поверненню до державного бюджету.

Управління соціального захисту населення Південноукраїнської міської ради неодноразово зверталось до ОСОБА_1 із листами про повернення вказаних коштів в добровільному порядку, проте дотепер жодних коштів повернуто відповідачем не було.

Посилаючись на викладені обставини, Управління соціального захисту населення Південноукраїнської міської ради просило стягнути з ОСОБА_1 надміру виплачені кошти державної допомоги на дітей одиноким матерям в розмірі - 3 770 грн. 08 коп. та надміру виплачених коштів державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям в розмірі - 8 204 грн. 32 коп., а також судового збору у розмірі 3 028 грн.

Відповідач ОСОБА_1 надала до суду першої інстанції відзив на позовну заяву, в якому проти задоволення позову заперечувала. Зазначала, що вона жодним чином не приховувала, не спотворювала інформацію, не зловживала та не подавала документів із свідомо неправдивими відомостями про склад сім`ї, чи про обставини, що впливають на виплату державної соціальної допомоги тощо. Вказувала на те, що оскільки матеріали справи не містять жодних доказів, як рахункової помилки з боку позивача, так і надання нею завідомо неправдивих даних, які стали підставою для призначення вищевказаної державної допомоги, чи зловживання з її боку, то підстав для задоволення позову немає.

Рішенням Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 09 грудня 2024 року у задоволенні позову Управління соціального захисту населення Південноукраїнської міської ради відмовлено.

Судове рішення мотивовано тим, що даних щодо наявності рахункової помилки матеріали справи не містять, а в судовому засіданні факт недобросовісного набуття ОСОБА_1 державних соціальних допомог не знайшов свого підтвердження і надані позивачем докази не довели доцільність повернення вказаної суми допомоги позивачу.

В апеляційній скарзі Управління соціального захисту населення Південноукраїнської міської ради, посилаючись на порушення міським судом норм матеріального та процесуального права, просило рішення суду скасувати, та ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі. При цьому, фактично, в апеляційній скарзі позивач посилається на ті ж самі обставини та доводи, які він зазначав в позовній заяві.

У судове засідання, призначене судом апеляційної інстанції на 03 березня 2025 року, належним чином повідомлені учасники справи не з`явилися.

Зважаючи на вимоги ч.ч.6-8 ст.128, ч.2 ст.372 ЦПК України, колегія суддів визнала повідомлення учасників справи, які не з`явилися, належним, а неявку такою, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи.

Згідно ч.ч.1,2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, з огляду на таке.

Відповідно до частин 1,2,5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судове рішення таким вимогам відповідає.

Забезпечення кожному права на справедливий суд та реалізація права особи на судовий захист мають здійснюватися з урахуванням норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини, які відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року за №3477-IV застосовуються судами при розгляді справ як джерело права.

За змістом п.1 ст.6, ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР, кожен має право на розгляд його справи упродовж розумного строку судом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Відповідно до ст.ст.1,3 ЦК України, ст.ст.2,4-5,12-13,19 ЦПК України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, що виникають з цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також справ, розгляд яких, в порядку цивільного судочинства, прямо передбачено законом.

При цьому, в порядку цивільного судочинства, виходячи із його загальних засад про неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність, перш за все регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Кожна особа, а у випадках, встановлених законом, органи та особи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси, мають право в порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів; або прав, свобод та інтересів інших осіб, інтереси яких вони захищають, державних чи суспільних інтересів.

Частина 1 статті 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (ч.2 ст.15 ЦК України).

З матеріалів справи вбачається, що 11 січня 2022 року ОСОБА_1 звернулась із заявою до Органу праці та соціального захисту населення Управління соціального захисту населення Южноукраїнської міської ради Миколаївської області про призначення державної допомоги на дітей одиноким матерям та державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям (а.с.5).

До заяви ОСОБА_1 додано Декларацію про доходи та майновий стан осіб, які звернулися за призначенням усіх видів соціальної допомоги (а.с.6-8).

Управлінням соціального захисту населення Южноукраїнської міської ради 24 січня 2022 року було здійснено розрахунок середньомісячного сукупного доходу сім`ї та того ж дня прийнято два рішення про призначення ОСОБА_1 з 01 січня 2022 року по 30 червня 2022 року державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям у розмірі 2 051 грн. 08 коп. та про призначення з 01 січня 2022 року по 30 червня 2022 року державної допомоги одиноким матерям у розмірі 942 грн. 52 коп. (а.с.9,10,11).

04 липня 2022 року ОСОБА_1 повторно звернулась із заявою до Органу праці та соціального захисту населення Управління соціального захисту населення Южноукраїнської міської ради про призначення державної соціальної допомоги на дітей одиноким матерям та державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям (а.с.12-13).

До заяви ОСОБА_1 додано Декларацію про доходи та майновий стан осіб, які звернулися за призначенням усіх видів соціальної допомоги. У розділі відомості про доходи джерелами доходу відповідач зазначила дві допомоги та заробітну плату (а.с.14-15).

19 липня 2022 року Управлінням соціального захисту населення Южноукраїнської міської ради здійснено розрахунок середньомісячного сукупного доходу сім`ї для призначення державної допомоги ОСОБА_1 (а.с.20).

На підставі вказаного розрахунку 19 липня 2022 року Управлінням соціального захисту населення Южноукраїнської міської ради було прийнято два рішення про відмову ОСОБА_1 у призначенні державної допомоги на дітей одиноким матерям та у наданні державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям, оскільки середньомісячний сукупний дохід перевищує або дорівнює рівню прожиткового мінімуму для сім`ї (а.с.21,22).

Розпорядженням на продовження строку виплати державної та соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям від 22 червня 2022 року Управлінням соціального захисту населення Южноукраїнської міської ради установлено розмір допомоги ОСОБА_1 на період з 01 липня 2022 року по 30 вересня 2022 року в сумі 2 051 грн. 08 коп. (а.с.18).

Розпорядженням на продовження строку виплати допомоги одиноким матерям із урахуванням доходів від 22 червня 2022 року Управлінням соціального захисту населення Южноукраїнської міської ради установлено ОСОБА_1 розмір допомоги на дітей одиноким матерям на період з 01 липня 2022 року по 30 вересня 2022 року в сумі 942 грн. 52 коп. (а.с.19).

Розпорядженням на продовження строку виплати державної та соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям від 19 вересня 2022 року Управлінням соціального захисту населення Южноукраїнської міської ради установлено розмір допомоги ОСОБА_1 на період з 01 жовтня 2022 року по 31 грудня 2022 року в сумі 2 051 грн. 08 коп. (а.с.17).

Розпорядженням на продовження строку виплати допомоги одиноким матерям із урахуванням доходів від 19 вересня 2022 року Управлінням соціального захисту населення Южноукраїнської міської ради установлено розмір допомоги ОСОБА_1 на період з 01 жовтня 2022 року по 31 грудня 2022 року в сумі 942 грн. 52 коп. (а.с.16).

Відповідно до розрахунку боргу від 01 листопада 2022 року за період з липня 2022 року по жовтень 2022 року ОСОБА_1 було отримано 8 204 грн. 32 коп. - державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям та 3 770 грн. 08 коп. - державної допомоги на дітей одиноким матерям (а.с.23,24).

Листом від 12 січня 2023 №28/08-0112, який було направлено на адресу ОСОБА_1 18 січня 2023 року, Управління соціального захисту населення Южноукраїнської міської ради звернулось до відповідача із клопотанням повернути отримані за період 01 липня 2022 року по 31 жовтня 2022 року кошти допомоги одиноким матерям у сумі 3 770 грн. 08 коп., та допомоги малозабезпеченим сім`ям у сумі 8 204 грн. 32 коп. (а.с.25,26).

Листом від 11 вересня 2023 №16408/08-0112, який було направлено на адресу ОСОБА_1 12 вересня 2023 року, Управління соціального захисту населення Южноукраїнської міської ради повторно звернулось із клопотанням повернути отримані кошти (а.с.27,28).

Рішенням Южноукраїнської міської ради Миколаївської області №1974 від 07 листопада 2024 року «Про зміну найменування юридичної особи Южноукраїнська міська рада Миколаївської області» змінено назву Южноукраїнської міської ради Миколаївської області на Південноукраїнську міську раду Миколаївської області.

Частинами 1,2 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя.

Нарахування та виплата допомоги сім`ям з дітьми проводиться у відповідності до Закону України «Про державну допомогу сім`ям з дітьми» та Порядку призначення і виплати державної допомоги сім`ям з дітьми, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 року №1751.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про державну допомогу сім`ям з дітьми» громадяни України, в сім`ях яких виховуються та проживають неповнолітні діти, мають право на державну допомогу у випадках та на умовах, передбачених цим Законом та іншими законами України.

Порядок призначення і виплати державної допомоги сім`ям з дітьми та перелік документів, необхідних для призначення допомоги за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до положень ст.3 Закону України «Про державну допомогу сім`ям з дітьми» передбачено, що сім`ям з дітьми, зокрема, призначається такий вид державної допомоги, як допомога на дітей одиноким матерям.

Відповідно до ст.18-1 вказаного Закону України право на допомогу на дітей одиноким матерям мають одинокі матері (які не перебувають у шлюбі), одинокі усиновлювачі, якщо у свідоцтві про народження дитини або документі про народження дитини, виданому компетентними органами іноземної держави, за умови його легалізації в установленому законодавством порядку (рішенні про усиновлення дитини), відсутній запис про батька (матір) або запис про батька (матір) проведено в установленому порядку органом державної реєстрації актів цивільного стану за вказівкою матері (батька, усиновлювача) дитини.

Статтею 18-2 вищевказаного Закону України передбачено, що допомога на дітей одиноким матерям призначається за наявності витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження дитини, виданого відділом державної реєстрації актів цивільного стану, або довідки про народження, виданої виконавчим органом сільської, селищної, міської (крім міст обласного значення) ради, із зазначенням підстави внесення відомостей про батька дитини до актового запису про народження дитини відповідно до абзацу першого частини першої статті 135 Сімейного кодексу України, або документа про народження, виданого компетентним органом іноземної держави, в якому відсутні відомості про батька, за умови його легалізації в установленому законодавством порядку.

Допомога на дітей одиноким матерям призначається незалежно від одержання на дітей інших видів допомоги, передбачених цим Законом.

Для призначення, виплати та припинення виплати допомоги на дітей одиноким матерям додатково застосовуються умови призначення, виплати та підстави для припинення виплати державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно із п.34 Порядку призначення і виплати державної допомоги сім`ям з дітьми, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 року №1751, допомога на дітей одиноким матерям, одиноким усиновлювачам, матерям (батькам) у разі смерті одного з батьків, які мають дітей віком до 18 років (якщо діти навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти в закладах загальної середньої, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, - до закінчення такими дітьми закладів освіти, але не довше ніж до досягнення ними 23 років), надається в розмірі, що дорівнює різниці між 100 відсотками прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та середньомісячним сукупним доходом сім`ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців.

Середньомісячний сукупний дохід сім`ї визначається згідно з Методикою обчислення сукупного доходу сім`ї для всіх видів соціальної допомоги на підставі довідки про доходи і декларації про доходи та майновий стан осіб, що звернулися за призначенням усіх видів соціальної допомоги.

Порядком призначення і виплати державної допомоги сім`ям з дітьми, передбачені документи, як подаються для призначення допомоги на дітей одиноким матерям до органу праці та соціального захисту населення, а також строки призначення вказаного виду допомоги (п.п.35,36).

Згідно з п.36 Порядку призначення і виплати державної допомоги сім`ям з дітьми, допомога на дітей одиноким матерям призначається з місяця, в якому було подано заяву з усіма необхідними документами та/або відомостями, та виплачується щомісяця по місяць досягнення дитиною 18-річного віку (якщо діти навчаються за денною або дуальною формою у закладах загальної середньої, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, - до закінчення такими дітьми навчальних закладів, але не довше ніж до досягнення ними 23 років) включно.

Виплата допомоги на дітей одиноким матерям (батькам) припиняється, зокрема у разі реєстрації дитиною шлюбу до досягнення нею 18-річного віку.

Виплата допомоги припиняється або зупиняється на підставі поданих обґрунтованих пропозицій органу опіки та піклування за поданням центрів соціальних служб та/або служб у справах дітей або уповноваженої особи, визначеної виконавчим органом ради територіальної громади, до органу соціального захисту населення з місяця, що настає за місяцем, в якому виникли зазначені обставини, за рішенням органу, який призначив допомогу.

Водночас, органи, що призначають і виплачують державну допомогу сім`ям з дітьми, мають право у разі потреби перевіряти обґрунтованість видачі та достовірність документів, поданих для призначення допомоги, що передбачено абз.1 п.48 Порядку.

За п.49 Порядку призначення і виплати державної допомоги сім`ям з дітьми особи, яким виплачується державна допомога сім`ям з дітьми, зобов`язані повідомляти органам соціального захисту населення про зміну всіх обставин, які впливають на виплату такої допомоги (зміни у складі сім`ї, перевищення середньомісячного сукупного доходу сім`ї тощо).

Якщо отримувачам державної допомоги сім`ям з дітьми, якими подано документи із свідомо неправдивими відомостями, не подано відомостей про зміни у складі сім`ї, приховуються обставини, які впливають на призначення і виплату допомоги, було надміру виплачено суми допомоги, органи соціального захисту населення:

визначають обсяг коштів, які підлягають поверненню, з місяця призначення державної допомоги сім`ям з дітьми та встановлюють строки їх повернення залежно від матеріального стану сім`ї;

повідомляють отримувачу державної допомоги сім`ям з дітьми про обсяг коштів, які підлягають поверненню, та строки їх повернення.

Суми державної допомоги сім`ям з дітьми, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку громадян (у результаті подання документів із свідомо неправдивими відомостями, неподання відомостей про зміни у складі сім`ї, приховування обставин, які впливають на призначення і виплату державної допомоги тощо), стягуються згідно із законом.

Нарахування та виплата допомоги малозабезпеченим сім`ям проводиться у відповідності до Закону України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім`ям» та Порядку призначення та виплати державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2003 року за №250.

Відповідно до положень ст.1 Закону України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім`ям» державна соціальна допомога малозабезпеченим сім`ям - це щомісячна допомога, яка надається малозабезпеченим сім`ям у грошовій формі в розмірі, що залежить від величини середньомісячного сукупного доходу сім`ї.

Середньомісячний сукупний дохід сім`ї - це обчислений у середньому за місяць дохід усіх членів сім`ї, одержаний ними протягом шести місяців, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.5 Порядку призначення і виплати державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям (далі - Порядок) для призначення державної соціальної допомоги уповноважений представник сім`ї подає органу соціального захисту населення такі документи: заяву; декларацію про доходи та майновий стан осіб, які звернулися за призначенням усіх видів соціальної допомоги, складену за формою, встановленою Мінсоцполітики; довідку про доходи у разі зазначення в декларації доходів, інформація про які відсутня в ДПС, Пенсійному фонді України, фондах соціального страхування тощо та згідно із законодавством не може бути отримана за відповідним запитом органу соціального захисту населення. У разі неможливості підтвердження таких доходів довідкою до декларації додається письмове пояснення із зазначенням їх розміру.

До складу малозабезпеченої сім`ї заявника включаються чоловік, дружина, рідні та усиновлені діти віком до 18 років, а також діти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти в закладах загальної середньої, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої освіти (в тому числі у період між завершенням навчання в одному із зазначених закладів освіти і вступом до іншого закладу або в період між завершенням навчання за одним освітньо-кваліфікаційним рівнем і продовженням навчання за іншим за умови, що такий період не перевищує чотирьох місяців) до досягнення 23 років і не мають власних сімей; неодружені повнолітні діти, визнані особами з інвалідністю з дитинства I та II групи або особами з інвалідністю I групи, які проживають разом з батьками; непрацездатні батьки чоловіка та дружини, які проживають разом з ними і перебувають на їх утриманні у зв`язку з відсутністю власних доходів; особа, яка проживає разом з одинокою особою з інвалідністю I групи та доглядає за нею; жінка та чоловік, які не перебувають у шлюбі, але проживають однією сім`єю і мають спільних дітей. При цьому діти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти в закладах загальної середньої, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої освіти до досягнення 23 років і не мають власних сімей, включаються до складу сім`ї незалежно від реєстрації місця проживання чи місця перебування. Особи, які перебувають на повному державному утриманні, до складу сім`ї не включаються. Права члена сім`ї має одинока особа. Склад малозабезпеченої сім`ї заявника визначається на дату звернення за призначенням державної соціальної допомоги.

Для призначення соціальної допомоги на наступний строк уповноважений представник сім`ї подає заяву і декларацію про доходи та майно.

Виплата раніше призначеної соціальної допомога припиняється: якщо сім`єю приховано або навмисно подано недостовірні дані про її доходи та майновий стан, що вплинули на встановлення права на соціальну допомогу і визначення її розміру, і внаслідок чого були надміру виплачені кошти, - з місяця, в якому виявлено порушення (п.25 Порядку).

Згідно із п.25 Порядку призначення і виплати державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям, якщо сім`єю приховано або навмисно подано недостовірні дані про її доходи та майновий стан, що вплинуло на встановлення права на призначення соціальної допомоги та визначення її розміру, внаслідок чого були надміру виплачені кошти, органи соціального захисту населення: визначають обсяг надміру виплачених коштів та встановлюють строки їх повернення залежно від матеріального стану сім`ї; повідомляють уповноваженого представника малозабезпеченої сім`ї про обсяг надміру виплачених коштів та строки їх повернення; у разі неповернення надміру виплачених коштів добровільно в установлені строки вирішують питання про їх стягнення у судовому порядку.

Таким чином, судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 перебувала на обліку у позивача та зверталася до позивача з заявами про призначення державної соціальної допомоги та подавала декларації про доходи та майновий стан.

Одночасно з цим суд вказує, що загальні підстави для виникнення зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами Глави 83 ЦК України.

Відповідно до ч.1 ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно зі ст.1215 ЦК України не підлягає поверненню безпідставно набуті: 1) заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача; 2) інше майно, якщо це встановлено законом.

Отже, законодавцем передбачені два винятки із цього правила: по-перше, якщо виплата відповідних грошових сум є результатом рахункової помилки зі сторони особи, яка проводила таку виплату; по-друге, у разі недобросовісності зі сторони набувача виплати.

Зазначений правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 02 липня 2014 року у справі №6-91цс14 та у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 лютого 2019 року у справі №545/163/17 (провадження №61-33727сво18).

При цьому правильність здійснених розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються і відповідно тягар доказування наявності рахункової помилки та недобросовісності набувача покладається на платника відповідних грошових сум.

Наведене узгоджується із правовим висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі №753/15556/15-ц (провадження №14-445цс18), постанові Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі №607/4570/17-ц (провадження №61-29030св18).

Слід зауважити, що добросовісність є оціночним поняттям, яке передбачає собою сумлінну, чесну поведінку набувача, відсутність з його боку мети зловживати наданим правом, тоді як недобросовісність, навпаки, може проявлятися у зловживанні правом у власних інтересах та на шкоду інтересам іншій особі, несумлінне ставлення до власних обов`язків тощо, тобто така поведінка має бути умисна та переслідувати конкретну мету.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 20 лютого 2018 року у справі №174/406/16-ц, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі №753/15556/15-ц (провадження №14-445цс18), постанові Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі №607/4570/17-ц.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи. У справі «Рисовський проти України» від 20 жовтня 2011 року Європейський суд з прав людини підкреслив особливу важливість принципу «належного урядування», який передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовнішний спосіб (рішення у справах «Беєлер проти Італії» від 05 січня 2000 року, «Онер`їлдіз проти Туреччини» від 18 червня 2002 року, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» від 08 квітня 2008 року, «Москаль проти Польщі» від 15 вересня 2009 року).

Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (рішення у справах «Лелас проти Хорватії» від 20 травня 2010 року і «Тошкуце та інші проти Румунії» від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (рішення у справах «Онер`їлдіз проти Туреччини» від 18 червня 2002 року та «Беєлер проти Італії» від 05 січня 2000 року). Суд вказав, що державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків.

Відповідно до ч.1 ст.81 Цивільного процесуального Кодексу України, саме сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.6 ст.81 ЦПК України).

Згідно з ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч.2 ст.78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки позивачем не наведено обов`язкових умов повернення надмірно виплаченої державної соціальної допомоги; зокрема не надано суду будь-яких доказів, які б відповідали вищевказаним критеріям щодо їх достатності, належності та допустимості, що підтверджували б наявні ознаки (обставини) навмисного подання відповідачем недостовірних відомостей чи приховання відомостей, що вплинули або могли вплинути на встановлення права на державну соціальну допомогу та на визначення її розміру.

Оскільки грошові кошти у вигляді державної соціальної допомоги на дітей одиноким матерям та малозабезпеченим сім`ям надані позивачем добровільно та за відсутності недобросовісності зі сторони відповідача, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову, у зв`язку із чим обґрунтовано відмовив у його задоволенні.

До того ж, враховуючи соціальний статус сім`ї відповідача, необхідність дотримання справедливого балансу між інтересами держави та втручанням у права відповідача, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що примусове повернення наданої державою соціальної допомоги може призвести до покладення на ОСОБА_1 надмірного тягаря.

Вищезазначене також узгоджується із висновками Верховного Суду, наведеними у постанові від 11 березня 2020 року (справа №328/1056/19, провадження №61-496св20), від 25 березня 2020 року (справа №234/9643/19, провадження №61-1910св20).

Ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідивши наявні у справі докази і надавши їм належну оцінку дійшов правильного висновку про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

ЄСПЛ вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України», від 18 липня 2006 року № 63566/00, §23).

Тому, враховуючи те, що інші доводи апеляційної скарги є суб`єктивним тлумаченням позивача, як обставин справи, так і норм діючого законодавства, та направлені на переоцінку доказів, яким міський суд дав належну правову оцінку, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при ухваленні рішення були належним чином оцінені надані докази, повно встановлені фактичні обставини справи, а доводи апеляційної скарги не дають підстав для встановлення неправильного застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, не спростовують висновків суду, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення.

Додаткових доказів, які б спростували правильність висновків суду першої інстанції, суду апеляційної інстанції також не надано. Докази ж та обставини, на які посилається позивач у апеляційні скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції і при їх дослідженні та встановленні були дотримані норми матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За правилами п.п.«в» п.4 ч.1 ст.382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Південноукраїнської міської ради залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.

Керуючись ст.ст.367,374,375,381,382 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Південноукраїнської міської ради- залишити без задоволення.

Рішення Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 09 грудня 2024 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення у випадках та з підстав, передбачених ст.389 ЦПК України.

Головуючий Т.В. Серебрякова

Судді: В.В. Коломієць

Н.В. Самчишина

Повний текст судового рішення

складено 04 березня 2025 року