Рішення

від 26.02.2025 по справі 522/14481/24

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 522/14481/24

Провадження № 2/522/131/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2025 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді - Домусчі Л.В.,

за участю секретаря судового засідання - Навроцької Є.І.,

розглянувши у судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-технічна компанія «Метрополія» про стягнення заборгованості по заробітній платі, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, зобов`язання перерахувати податок на заробітну плату,

ВСТАНОВИВ:

До Приморського районного суду м. Одеси 30.08.2024 року надійшов позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-технічна компанія «Метрополія» про стягнення заборгованості по заробітній платі, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, зобов`язання перерахувати податок на заробітну плату.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 14.07.2020 року ОСОБА_1 , згідно наказу № 41-к від 13.07.2020 року був прийнятий на посаду провідного інженера - проектувальника в ТОВ «НТК «МЕТРОПОЛІЯ». Починаючи з листопада 2021 року, відповідач не виплачує заробітну плату позивачу, посилаючись на відсутність коштів. 17.10.2023 року позивач надіслав претензію до керівника відповідача про невиплату заробітної плати, в якій просив також надати довідку в якій зазначити розмір виплаченої та невиплаченої йому заробітної плати, розмір невикористаної відпустки за період з 01.01.2021 року по 17.11.2023 року, сплачений або несплачений за нього Єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за зазначений період, бо це впливає на розмір пенсійних виплат в майбутньому, але жодної інформації на поставлені питання не отримав. Навпаки відповідач у відповіді на лист позивача надав лише довідку, що позивач є працівником ТОВ «НТК «МЕТРОПОЛІЯ». 03.06.2024 року позивач був вимушений звільнитися з роботи на підставі п. 1 ст. 36 Кодексу законів про працю України згідно з наказом № 51/к/тр від 03.06.2024 року. Загалом позивач знаходився у трудових відносинах з ТОВ «НТК «МЕТРОПОЛЯ» в період з 14 липня 2020 року по 03 червня 2024 року. У день звільнення адміністрація відповідача не провела з позивачем повного розрахунку, не дали йому попередньо ознайомитися з наказом про звільнення, не надали його копію, не повідомили про нараховані суми, належні при звільненні, а видали лише трудову книжку з відповідним записом про звільнення. Таким чином, у день звільнення, а саме 03.06.2024 року позивач дізнався, що його права порушені та підлягають правовому захисту.

Матеріали позову суддя отримала 02.09.2024 року.

Ухвалою суду від 06.09.2024 року справі залишено без руху та надано час для усунення недоліків.

12.09.2024 року недоліки були усунуті та було надано уточнену позову заяву.

Зазначену заяву суддя отримала 13.09.2024 року.

Ухвалою суду від 20.09.2024 року по справі відкрито провадження та призначено судове засідання на 31.10.2024 року.

До суду 31.10.2024 року від ТОВ «НТК «Метрополія» надійшов відзив, згідно якого просить відмовити у задоволені позовних вимог. (а.с. 61-64)В обґрунтування відзиву зазначено, що ОСОБА_1 дійсно з 14.07.2020 року по 03.06.2024 року працював на посаді провідного інженера-проектувальника ТОВ «НТК «Метрополія» та був звільнений наказом від 03.06.2024 року № 51/к/тр за угодою сторін. 24.02.2022 року наказом ТОВ «НТК «Метрополія» «Про оголошення простою» було оголошено простій не з вини працівників всім працівникам з 24.02.2022 року до можливості відновити роботу з оплатою у розмірі 2/3 окладу. Також зазначено, що загальна сума нарахованої позивачу заробітної плати за період з 01.11.2021 року по 03.06.2024 року становить 199623,95 грн., з яких заробітна плата до виплати становить 160697,27 грн. Позивачу загалом була виплачена заробітна плата у розмірі 175000 грн., а саме 11.11.2021 року-70000 грн., 24.12.2021 року- 70000 грн., 29.12.2021 року-35000 грн., що, на думку відповідача, підтверджується перепискою. Крім того відсутність претензій, на думку відповідача, підтверджується власноручно написаною позивачем заявою в день звільнення.

У зв`язку зі знаходженням судді Домусчі Л.В. у відпустці, розгляд справи, призначений на 31.10.2024 року, відкладено на 09.12.2024 року.

У зв`язку з відсутністю електропостачання у приміщення Приморського районного суду м. Одеси, розгляд справи, призначений на 09.12.2024 року, відкладено на 21.01.2025 року.

До суду 25.12.2024 року від ОСОБА_1 надійшла відповідь на відзив (а.с. 80-85), згідно якої ОСОБА_1 виконував невідкладні, планові роботи на підприємстві з 14.07.2020 року по 03.06.2024 року (згідно наказу № 41-к від 13.07.2020 року), так як виконував на посаді провідного інженер-проектувальника та виконував виробничі завдання, невідкладні роботи, роботи із забезпечення діяльності підприємства. Вважає, що наказ № 14/к/тр від 24.02.2022 року є штучно створеним. Починаючи з листопада 2021 року відповідачем не виплачував позивачу заробітну плату. ОСОБА_1 не отримував грошові кошти у розмірі 175000 грн., про які йдеться мова у відзиві. Також зазначив про тиск з боку відповідача при отриманні трудової книжки та написанні заяви від 03.06.2024 року.

До суд 14.01.2025 року від ТОВ «НТК «Метрополія» надійшли заперечення навідповідь навідзив (а.с. 88-89).

У судове засідання 21.01.2025 року з`явився представник ОСОБА_1 - Цуркан Ю.В. Від ТОВ «НТК «Метрополія» надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Розгляд справи відкладено на 26.02.2025 року.

У судове засідання 26.02.2025 року сторони не з`явилися, були повідомлені належним чином. Від представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 надійшла заява про розгляд справи за відсутності представника позивача. ТОВ «НТК «Метрополія» про причини неявки суд не повідомило, про час і місце судового засідання повідомлялись належним чином.

У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Відповідно до ст. 268 ЦПК України датою складення цього судового рішення є 03.03.2025 року.

Суд, дослідивши матеріали справи та подані пояснення, оцінивши подані докази, приходить до наступного.

Судом встановлено, що 14.07.2020 року наказом № 41-К від 13.07.2020 року, ОСОБА_1 був прийнятий на роботу до Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-технічна компанія «Метрополія» на посаду провідного інженера-проектувальника.

Даний факт сторонами не оспорюється.

24.02.2022 року наказом № 14/к/тр «Про оголошення простою», виданого ТОВ «НТК «Метрополія», у зв`язку з відсутністю організаційних і технічних умов для господарської діяльності підприємства під час воєнного стану, керуючись ст. 113 КЗпП України, оголошено простій не з вини працівників всім працівникам ТОВ «НТК «Метрополія» із 24.02.2022 року до можливості відновити роботу з оплатою у розмірі 2/3 окладу. Під час простою працівники звільняються від обов`язку бути присутніми на робочих місцях і на робочих місцях в офісі. (а.с. 67).

30.12.2022 року наказом ТОВ «НТК «Метрополія» № 12/01 «Про зміну штатного розпису ТОВ «НТК «Метрополія» були внесені зміни до штатного розпису ТОВ «НТК «Метрополія», новий штатний розпис набирає чинності з 01.01.2023 року. (а.с. 68)

Відповідно до даного штатного розпису оклад провідного інженера становить 9000 грн.

03.06.2024 року наказом № 51/К/тр від 03.06.2024 року, ОСОБА_1 було звільнено з посади провідного інженера-проектувальника за згодою сторін на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України, що не оспорюється сторонами та підтверджується копією трудової книжки.

Відповідно до ч. 1 ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, провести з ним розрахунок у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.

Згідно ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати. У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.

Відсутність вини власника або уповноваженого ним органу у невиплаті працівнику належних сум при звільненні повинна бути відповідачем обґрунтовано доведена.

Відповідач не надав суду в спростування тверджень позивача належні докази про розрахунок з позивачем в день його звільнення. Посилання відповідача про розрахунок на смс переписку не можуть бути належними та допустимими доказами виплати заробітної плати позивачу. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст.77 ЦПК України). Також не надано розрахунок заборгованості по заробітній платі позивачу з боку представника відповідача.

Верховний Суд у справі № 917/1307/18 зазначив, що принцип змагальності полягає в обов`язку кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження або заперечення власних вимог у спорі.

Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду у рішенні № 369/1923/15-ц від 04 липня 2018 року підкреслює, що засади рівності і змагальності у судовому процесі виведені ним із принципу верховенства права, якому підпорядкована вся Конвенція, та є складовими частинами права на справедливий суд, гарантованого статтею 6 Конвенції. Принцип рівності сторін у процесі у розумінні справедливого балансу між сторонами вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно іншої сторони.

Статтею 43 Конституції України гарантується кожному право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору (ст. 21 Закону України «Про оплату праці»).

Стаття 47 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП) передбачає обов`язок власника або уповноваженого ним органу провести розрахунок з працівником і видати йому трудову книжку. Власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 116 КЗпП при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

У зв`язку з військовою агресією Російською Федерації проти України Указом Президента України від 24.02.2022 №64/202 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб. В подальшому воєнний стан продовжувався неодноразово відповідними Указами Президента України, затверджених відповідними законодавчими актами до теперішнього часу.

Суд приходить до висновку, що порушені трудові права та законні інтереси позивача (не виплатавсіх сумробітнику призвільнені та стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку) підлягають судовому захисту шляхом стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час вимушеного прогулу відповідно до вимог ч. 2 ст. 235 КЗпП України.

Згідно довідки ПФУ форми ОК-5-Індивідаульних відомостей про застраховану особі з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального старування- ОСОБА_1 , сформованої 30.07.2024 року, судом встановлено, що заробітна плата позивача за:

- листопад 2021 року - 9 252,17 грн.(страхові внески сплачені);

- грудень 2021 року, січень-лютий 2022 року 9 357,26 грн.(страхові внески сплачені);

- березень-вересень 2022 року - 6 500 грн.(страхові внески сплачені);

- жовтень 2022 року-грудень 2023 року - 6 700 грн. (страхові внески не сплачені);

- січень-березень 2024 року - 7 100 грн.(страхові внески не сплачені) (а.с. 14-17)

Таким чином судом встановлено, що у відповідача перед позивачем наявна заборгованість по виплаті заробітної плати у період з 01.11.2021 року по день звільнення-03.06.2024 року, яка згідно ст. 116 КЗпП України мала бути виплачена позивачу при звільнені.

Виходячи з наведеного суд вбачає, що позовні вимоги про стягнення заборгованості по сплаті невиплаченої заробітної плати при звільненні у період з 01.11.2021 року по 03.06.2024 року у розмірі 204623,95 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо вимоги про стягнення середнього заробітку за період затримки розрахунку з 03.06.2024 року по 30.08.2024 року.

Зазначені правовідносини регулюються ст. 117 КЗпП України.

Відповідно до ст. 117 КЗпП України у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.

Згідно роз`яснень, викладених у п.32 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів`у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу у зв`язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи - невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи із заробітку за останні два календарні місяці роботи.

Стягнення з роботодавця середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 КЗпП, за весь час затримки по день фактичного розрахунку) за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, який нараховується у розмірі середнього заробітку і спрямований на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій).

Середній заробіток працівника визначається відповідно до ст. 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100, з подальшими змінами та доповненнями (далі - Порядок).

Відповідно до абз. 3 п. 2 Порядку середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Як встановлено п.5 Порядку основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з п.8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - календарних днів за цей період.

Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абз.2 п.8 Порядку).

Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства (абз.3 п.8 Порядку).

Згідно довідок ПФУ форми ОК-5-Індивідаульних відомостей про застраховану особі з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального старування- ОСОБА_1 , сформованої 30.07.2024 року, судом встановлено, що заробітна плата позивача у лютому-березні 2024 року становить - 7100 грн., кількість календарних днів (без урахування святкових та неробочих днів, установлених законодавством) за вказані два місяці становить 42 робочих дня (21 робочий день у лютому та 21 робочий день у березні). Середній заробіток позивача для потреб обчислення розміру середнього заробітку за період затримки розрахунку складає 7100*2: 42 = 338,09 грн. на 1 робочий день.

Таким чином суд вважає, що з урахуванням норм ст. 117 КЗпП України з відповідача слід стягнути середній заробіток за період затримки розрахунку, а саме за період з 04.06.2024 року по 30.08.2024 року (64 робочі дні) у розмірі 21637,76грн. (338,09 грн.* 64 робочі дні)

Відповідно до п. 164.6 ст. 164 ПК України, яка визначає базу оподаткування, зазначено, що під час нарахування доходів у формі заробітної плати база оподаткування визначається як нарахована заробітна плата, зменшена на суму страхових внесків до Накопичувального фонду, а у випадках, передбачених законом, - обов`язкових страхових внесків до недержавного пенсійного фонду, які відповідно до закону сплачуються за рахунок заробітної плати працівника, а також на суму податкової соціальної пільги за її наявності.

Системний аналіз п. 3 Порядку № 100 та п. 164.6 ст. 164 ПК України дає підстави для висновку, що суми, які суд визначає до стягнення з роботодавця на користь працівника як заборгованість із заробітної плати та/або середній заробіток за час вимушеного прогулу чи середній заробіток за час затримки розрахунку обчислюється без віднімання сум податків і зборів. Податки і збори із присудженої за рішенням суду суми заробітної плати, середнього заробітку за час вимушеного прогулу та середнього заробітку за час затримки розрахунку підлягають нарахуванню роботодавцем при виконанні відповідного судового рішення та, відповідно, відрахуванню із цієї суми при виплаті працівнику, внаслідок чого виплачена працівнику на підставі судового рішення сума зменшується на суму податків і зборів.

Відповідно до п.п. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 ПК України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в ст. 167 цього Кодексу.

Таким чином, якщо юридична особа відшкодовує (виплачує) на користь фізичної особи середній заробіток за період затримки розрахунку, то ця особа, виступаючи щодо такої фізичної особи податковим агентом, зобов`язана (у випадках, передбачених ПК України) утримати і перерахувати податок із суми такого доходу.

Аналогічний правовий висновок зроблений Верховним Судом у подібних правовідносинах у постановах від 18 липня 2018 року у справі № 359/10023/16-ц та від 07 жовтня 2020 року у справі № 523/14396/19 та у постанові ВП ВС від 08.12.2021 в справі№ 9901/407/19.

Враховуючи вищевикладене вимоги про зобов`язання перерахувати податок на заробітну плату, не підлягають задоволенню.

Таким чином суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, а саме в частині стягнення заборгованості по заробітної плати та у частині стягнення середнього заробітку за період затримки розрахунку з утриманням установлених законодавством України податків і зборів.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, при задоволенні позовних вимог з відповідача на користь позивача підлягають стягненню сплачений судовий збір. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст.ст. 77-80 ЦПК України докази мають бути належними, допустимими, достовірними, достатніми.

Відповідно до ст. 78 ЦПК України, суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

На підставі ст. 141 ЦПК України суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 1 211,20 грн. пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст. 43 Конституції України, ст.ст. 15, 16 ЦК України, ст.ст. 36, 47, 116, 117, 233, 235 КЗпП України, Законом України «Про оплату праці»,ст.ст. 2, 3-13, 27, 44, 49, 64, 76-81, 89, 95, 133, 223, 241, 247, 256, 258, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-технічна компанія «Метрополія» про стягнення заборгованості по заробітній платі, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, зобов`язання перерахувати податок на заробітну плату задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-технічна компанія «Метрополія» (ЄДРПОУ 40094822, м. Київ, вул. Ломоносова, 75А, офіс 129) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ; адреса листування: АДРЕСА_2 ) заборгованість по заробітній платі у розмірі 204623 (двісті чотири тисячі шістсот двадцять три) гривні 95 копійок утримавши із зазначеної суми у встановленому законодавством України податки і збори.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-технічна компанія «Метрополія» (ЄДРПОУ 40094822, м. Київ, вул. Ломоносова, 75А, офіс 129) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ; адреса листування: АДРЕСА_2 ) середній заробіток за період затримки розрахунку з 03.06.2024 року по 30.08.2024 року у розмірі 21637(двадцятьодна тисячашістсот тридцятьсім)гривень 76копійок утримавши із зазначеної суми у встановленому законодавством України податки і збори.

Стягнути з Товариства зобмеженою відповідальністю«Науково-технічнакомпанія «Метрополія»(ЄДРПОУ40094822,м.Київ,вул.Ломоносова,75А,офіс 129)на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ;адреса листування: АДРЕСА_2 ) судовийзбір урозмірі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.

В іншій часині позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення, згідно ч. 1 ст. 354 ЦПК України.

Повний текст рішення суду складено 03.03.2025 року.

Суддя Л.В. Домусчі