Рішення

від 03.03.2025 по справі 120/8357/24

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

03 березня 2025 р. Справа № 120/8357/24

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дмитришеної Р.М., розглянувши письмово в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Керівника Жмеринської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Міністерства культури та інформаційної політики України, Управління містобудування та архітектури Вінницької обласної військової (державної) адміністрації до Виконавчого комітету Жмеринської міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

У Вінницький окружний адміністративний суд звернувся з адміністративний позовом Керівник Жмеринської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Міністерства культури та інформаційної політики України, Управління містобудування та архітектури Вінницької обласної військової (державної) адміністрації до Виконавчого комітету Жмеринської міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказує на протиправну бездіяльність відповідача щодо невжиття заходів, спрямованих на розроблення та затвердження історико - архітектурного опорного плану у складі генерального плану смт. Браїлів.

Тому, з метою зобов`язання відповідача вчинити дії, спрямовані на розроблення та затвердження історико-архітектурного опорного плану у складі генерального плану смт. Браїлів, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Ухвалою від 01.07.2024 відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні). Цією ж ухвалою установлено строк для подання заяв по суті.

Управління містобудування та архітектури Вінницької обласної військової (державної) адміністрації 04.07.2024 подало додаткові пояснення у справі, у яких повністю підтримує позовні вимоги керівника Жмеринської окружної прокуратури та просить їх задовольнити в повному обсязі. Зокрема, зазначає, що історико-архітектурний опорний план розробляється для населених пунктів, внесених до Списку історичних населених місць України, у складі генерального плану населеного пункту.

Листом від 16.09.2022 № 07-03-951 Управління містобудування та архітектури Вінниицької обласної військової адміністрації звернулось до Жмеринської міської територіальної громади Жмеринського району з вимогою розробки історико архітектурного опорного плану історичного населеного місця смт. Браїлів.

Листом від 21.03.2023 № 01.01-54/2146 Вінницькою обласною військовою адміністрацією також повідомлено Жмеринську міську раду про необхідність активізувати роботу щодо розробки історико-архітектурного плану.

Станом на дату відкриття провадження у справі до управління містобудування та архітектури обласної військової адміністрації, як спеціально уповноваженого органу охорони культурної спадщини, не надходила інформація щодо затвердження історико-архітектурного опорного плану смт. Браїлів.

Відтак, зазначає, що зважаючи на те, що виконавчим комітетом Жмеринської міської ради Вінницької області не було вжито жодних заходів, спрямованих на розроблення, погодження, подання на розгляд відповідної місцевої ради та затвердження історико - архітектурного опорного плану історичного населеного місця, на даний час існує загроза самовільної, хаотичної або неконтрольованої забудови історичних центрів на території громади, руйнування пам`яток історії та культури, знищення історичної спадщини громади.

Відповідач 17.07.2024 подав відзив на позовну заяву у якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог. Відповідач зазначив, що на підставі рішення 4 позачергової сесії Браїлівської селищної ради 6 скликання від 15.12.2010 "Про розробку генерального плану населених пунктів на території Браїлівської селищної ради та зміну меж населених пунктів" на територію смт. Браїлів розроблено проєкт генерального плану у 2015 році. Виконавцем генерального плану смт. Браїлів визначено Вінницький філіал Державного науково-дослідного "НДІПРОЕКТРЕКОНСТРУКЦІЯ" керівник Котощук Н.О. Проект розроблявся на підставі Завдання на розроблення генерального плану населеного пункту смт. Браїлів Браїлівської селищної ради Жмеринського району Вінницької області, де п. 11 передбачено врахування державних інтересів щодо території пам?яток архітектури.

Водночас, під час зібрання замовником вихідних даних для проектування, управління культури і туризму Вінницької обласної державної адміністрації надало лист від 01.07.2014 № 2138/02-25, де зазначено про необхідність розробки історико-архітектурного опорного плану та плану зонування території з затвердженням історичних ареалів при розробці генерального плану смт. Браїлів. Всупереч зазначених вимог, вказаних розділів при розробці проекту генерального плану смт. Браїлів виконано не було.

На черговій 10 сесії Жмеринської міської ради 8 скликання від 03.06.2021 прийнято відповідне рішення № 254 "Про розроблення "Історико-архітектурного опорного плану смт. Браїлів, Жмеринського р-ну, Вінницької області".

Проте, у зв?язку з затвердженням Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 26.04.2019 № 104 ДБН Б.2.2-12:2019 "Планування і забудова територій" кардинально змінились норми проектування містобудівної документації та, відповідно, затвердження проектів містобудівної документації розробленої за нормами, що втратили свою чинність стало неможливим без проведення значних коригувань та перерахунків.

При усному зверненні до розробника генерального плану смт. Браїлів Вінницького філіалу Державного науково-дослідного та проектно-вишукувального інституту "НДІПРОЕКТРЕКОНСТРУКЦІЯ" керівник організації-розробника пояснив, що проектна організація розформована, та виконати роботи по коригуванню проекту генерального плану немає потужної спроможності.

Управління містобудування та архітектури звернулось 14.09.2021 із службовою запискою № 233 до міського голови Анатолія Кушніра про необхідність включення до порядку денного чергової сесії 8 скликання міської ради питання "Про розроблення комплексного плану просторового розвитку територій Жмеринської міської територіальної громади Вінницької області".

На черговій 14 сесії Жмеринської міської ради 8 скликання від 28.09.2021 прийнято відповідне рішення № 362 "Про розроблення комплексного плану просторового розвитку територій Жмеринської міської територіальної громади Вінницької області", п.2 якого затверджено Технічне завдання на розроблення комплексного плану просторового розвитку території Жмеринської міської територіальної громади Вінницької області. Відповідно до п. 13-1 Технічного завдання передбачено Перелік населених пунктів, щодо яких розроблення планувальних рішень генеральних планів у стадії затвердження (доопрацювання), серед інших визначено смт. Браїлів, Браїлівський старостинський округ, Жмеринський р-н, Вінницької області.

Окрім того, рішенням 11 сесії Жмеринської міської ради 8 скликання від 1 липня 2021 № 287 "Про затвердження Програми містобудівної діяльності Жмеринської міської територіальної громади на 2022-2024 роки" п. 2 Додатку № 2 до програми затверджено Напрями діяльності та заходи міської Програми містобудівної діяльності Жмеринської міської територіальної громади Вінницької області на 2022-2024 рр.

Відповідач зазначив, що твердження позивача щодо бездіяльності Жмеринської міської ради в частині невжиття заходів, спрямованих на розроблення історико-архітектурного опорного плану смт. Браїлів є хибним та таким, що не відповідає дійсності, оскільки проведено багато відповідальної та кропіткої роботи по реалізації повноважень у галузі будівництва визначених пунктом б ст. 31 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", та міська рада продовжує працювати в заданому напрямку навіть в складних умовах воєнного стану в Україні.

Також, відповідач зауважив, що заявлення прокурором цього позову та визначення саме такого способу захисту не відповідає завданню адміністративного судочинства та є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Міністерство культури та інформаційної політики України 18.07.2024 подало додаткові пояснення у справі, у яких повністю підтримує позовні вимоги керівника Жмеринської окружної прокуратури та просить їх задовольнити в повному обсязі. Зокрема, зазначає, що Міністерство зверталося до голови Браїлівської селищної ради листом від 14.09.2020 №11129/6.11.1, в якому наголошувало на необхідність виконання вимог чинного пам`яткоохоронного законодавства та обов`язковості розроблення історико-архітектурного опорного плану. Проте, відповідь на вказаний лист не надходила, відповідна науково-проектна документація на розгляд Міністерства як центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику в сфері охорони культурної спадщини, наразі не подана.

Крім того, у попередні роки Міністерство неодноразово зверталося з подібними ініціативними листами до відповідних органів місцевого самоврядування усіх історичних населених місць, які наразі не мають чинних історико-архітектурних опорних планів, а також до місцевих органів охорони культурної спадщини, наголошуючи на необхідності виконання вимог чинного пам`яткоохоронного законодавства та обов`язковості розроблення історико-архітектурних опорних планів.

Від окружної прокуратури 24.07.2024 надійшла відповідь на відзив, у якій спростовує доводи відповідача, зазначені у відзиві та просить задовольнити позовні вимоги. Зокрема, зазначив, що, оскільки, відповідачем в межах своїх повноважень прийнято лише рішення про розроблення історико - архітектурного опорного плану смт. Браїлів, однак договір з метою його виготовлення не укладено, рішень про його затвердження не приймалось, тому в діях відповідача наявна протиправна бездіяльність в частині невиконання вимог чинного законодавства України щодо не розроблення історико - архітектурного опорного плану смт. Браїлів.

Враховуючи, що розгляд справи по суті розпочався, а інших заяв і документів не надходило, та визначений строк для їх подання закінчився, клопотань щодо продовження процесуального строку не надходило, відтак суд розглядає справу в письмовому провадженні за наявними в ній доказами.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, оцінивши доводи позову, встановив такі обставини.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 12.06.2020 № 707-р "Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Вінницької області" до складу Жмеринської міської територіальної громади увійшла територія Браїлівської селищної ради Жмеринського району Вінницької області.

На запит окружної прокуратури про надання інформації та копій документів у порядку ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" щодо розроблення/затвердження історико-архітектурного опорного плану смт. Браїлів, подання його на розгляд/затвердження до Мінкультури, Виконавчий комітет Жмеринської міської ради листом від 28.05.2024 № 01-2024/1576 відмовив у наданні запитуваної інформації (а.с. 22-25).

У листі Міністерства культури та інформаційної політики України від 06.06.2024 № 06/15/5148-24 зазначено, що МКІП зверталося до голови Браїлівської селищної ради листом від 14.09.2020 № 11129/6.11.1, в якому наголошувало на необхідності виконання вимог чинного пам?яткоохоронного законодавства та обов?язковості розроблення ІАОП.

Відповідь на вказаний лист відповідач не надавав, проект історико-архітектурного опорного плану смт. Браїлів або науково-проектна документація з визначення меж і режимів використання історичного ареалу селища на розгляд центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику в сфері охорони культурної спадщини, наразі не подана.

Відповідно до інформації Управління містобудування та архітектури Вінницької обласної військової адміністрації від 29.05.2024 № 07-15-756 станом на 27.05.2024 історико-архітектурний план смт. Браїлів Жмеринського району не розроблявся (а.с. 37).

Вважаючи бездіяльність Виконавчого комітету Жмеринської міської ради щодо невчинення дій, спрямованих на розроблення та затвердження історико-архітектурного опорного плану історично населеного місця смт. Браїлів протиправною, керівник Жмеринської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Міністерства культури та інформаційної політики України, Управління містобудування та архітектури Вінницької обласної військової (державної) адміністрації звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи та вирішуючи заявлені позовні вимоги, суд керується такими мотивами.

Статтею 131-1 Конституції України на органи прокуратури покладається представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Право на звернення прокурора або його заступника до суду в інтересах держави передбачене статтями 2, 23 Закону України "Про прокуратуру" та статтею 53 КАС України.

Згідно з частинами першою, третьою, четвертою статті 23 цього Закону представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Як визначено частинами четвертою, п`ятою статті 53 КАС України, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, визначених статтею 169 цього Кодексу. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

Відповідно до пункту 2 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 08.04.99 N 3-рп/99 під поняттям орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надані повноваження органу виконавчої влади.

При вирішенні справи суд бере до уваги, що інтереси держави є оціночним поняттям, а тому прокурор в кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Враховуючи позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 03.12.2019 у справі № 920/121/19, суд зазначає, що поняття інтереси держави охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація інтересів держави, особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, від 19.09.2019 у справі № 815/724/15, від 17.10.2019 у справі № 569/4123/16-а).

Державний інтерес знаходить свій вияв у підтримці такого стану суспільних відносин, який би повною мірою відповідав конституційним засадам правового регулювання та забезпечував баланс інтересів усіх членів суспільства в їх взаємовідносинах між собою та державою.

З наведеного висновується, що інтереси держави спрямовані на забезпечення гарантій державної влади та ефективного функціонування її інститутів та органів задля захисту та реалізації прав і свобод територіальних громад.

Обґрунтовуючи інтереси держави прокурор, зазначає, що спір у цій справі стосується бездіяльності відповідача щодо невжиття заходів, спрямованих на розроблення та затвердження історико-архітектурного опорного плану історично населеного місця, внаслідок чого існує загроза самовільної, хаотичної або неконтрольованої забудови історичного центру на території громади, руйнування пам`яток історії та культури, знищення історичної спадщини громади. Порушення інтересів держави у спірному випадку полягає у необхідності неухильного дотримання вимог національного та міжнародного законодавства в сфері охорони культурної спадщини, водночас у зв`язку з не затвердженням історико-архітектурного опорного плану історично населеного місця, об`єкти, що знаходяться на його території, фактично позбавлені належного правового захисту й перебувають під загрозою руйнування або спотворення.

Суд враховує, що в даному випадку спеціально уповноваженими державою органами на здійснення контролю за станом розроблення історико-архітектурних опорних планів історично населених місць є Міністерство культури та інформаційної політики України та Управління містобудування та архітектури Вінницької обласної військової (державної) адміністрації. Разом з тим, знаючи про тривале невиконання Виконавчим комітетом Жмеринської міської ради вимог чинного законодавства щодо розроблення історико-архітектурного опорного плану історично населеного місця смт. Браїлів, не вжито необхідних заходів з метою зобов`язання Виконавчого комітету Жмеринської міської ради вчинити певні дії. Наведене стало підставою для звернення прокурора до суду з цим позовом.

Отже, суд вважає наявними передбачені частиною третьою статті 23 Закону України "Про прокуратуру" підстави для представництва прокурором інтересів держави в суді.

За наведеного вище, доводи відповідача з приводу того, що заявлення прокурором цього позову та визначення саме такого способу захисту не відповідає завданню адміністративного судочинства, суд вважає необґрунтованими з огляду на те, що суб`єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України (ч. 4 ст. 5 КАС України).

Враховуючи, що спеціально уповноваженими державою органами на здійснення контролю за станом розроблення історико-архітектурних опорних планів історично населених місць є Міністерство культури та інформаційної політики України та Управління містобудування та архітектури Вінницької обласної військової (державної) адміністрації, то прокурор має повноваження звертатися до суду в обумовлений спосіб, а саме в інтересах держави в особі цих органів з метою вжиття відповідачем заходів для вчинення відповідних дій.

Вирішуючи спір по суті, суд зазначає, що відповідно до статті 54 Конституції України культурна спадщина охороняється законом, держава забезпечує збереження історичних пам`яток та інших об`єктів, що становлять культурну цінність.

Правові, організаційні, соціальні та економічні відносини у сфері охорони культурної спадщини з метою її збереження, використання об`єктів культурної спадщини у суспільному житті, захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь регулює Закон України від 08.06.2000 № 1805-III "Про охорону культурної спадщини" (далі - Закон № 1805-III), преамбулою якого закріплено, що об`єкти культурної спадщини, які знаходяться на території України, у межах її територіального моря та прилеглої зони, охороняються державою. Охорона об`єктів культурної спадщини є одним із пріоритетних завдань органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

Згідно з визначеннями, які наведені у статті 1 Закону № 1805-ІІІ:

- охорона культурної спадщини - система правових, організаційних, фінансових, матеріально-технічних, містобудівних, інформаційних та інших заходів з обліку (виявлення, наукове вивчення, класифікація, державна реєстрація), запобігання руйнуванню або заподіянню шкоди, забезпечення захисту, збереження, утримання, відповідного використання, консервації, реставрації, ремонту, реабілітації, пристосування та музеєфікації об`єктів культурної спадщини;

- історичне населене місце - населене місце, яке зберегло повністю або частково історичний ареал і занесене до Списку історичних населених місць України;

- історичний ареал населеного місця - частина населеного місця, що зберегла об`єкти культурної спадщини і пов`язані з ними розпланування та форму забудови, які походять з попередніх періодів розвитку, типові для певних культур або періодів розвитку.

Відповідно до частини першої статті 3 Закону № 1805-III державне управління у сфері охорони культурної спадщини покладається на Кабінет Міністрів України, спеціально уповноважені органи охорони культурної спадщини.

До спеціально уповноважених органів охорони культурної спадщини (далі - органи охорони культурної спадщини) належать: центральні органи виконавчої влади, що забезпечують формування та реалізують державну політику у сфері охорони культурної спадщини; орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим; обласні, районні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації; виконавчий орган сільської, селищної, міської ради.

Статтею 6 Закону № 1805-III визначені повноваження інших органів охорони культурної спадщини.

Так, згідно з частиною другою статті 6 Закону № 1805-III до повноважень районних державних адміністрацій, виконавчого органу сільської, селищної, міської ради відповідно до їх компетенції у сфері охорони культурної спадщини, серед іншого, належить: забезпечення виконання цього Закону, інших нормативно-правових актів про охорону культурної спадщини на відповідній території; подання пропозицій органу охорони культурної спадщини вищого рівня про занесення об`єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, внесення змін до нього та про занесення відповідної території до Списку історичних населених місць України; забезпечення захисту об`єктів культурної спадщини від загрози знищення, руйнування або пошкодження; організація розроблення відповідних програм охорони культурної спадщини; надання висновків щодо відповідних програм та проектів містобудівних, архітектурних і ландшафтних перетворень, меліоративних, шляхових, земляних робіт на пам`ятках місцевого значення, історико-культурних заповідних територіях та в зонах їх охорони, на охоронюваних археологічних територіях, в історичних ареалах населених місць, а також програм та проектів, реалізація яких може позначитися на стані об`єктів культурної спадщини; підготовка пропозицій та проектів розпоряджень щодо проведення робіт з консервації, реставрації, реабілітації, музеєфікації, ремонту та пристосування об`єктів культурної спадщини, відповідного використання пам`яток та подання їх на розгляд відповідному органу виконавчої влади) виконання функції замовника, укладення з цією метою контрактів на виявлення, дослідження, консервацію, реставрацію, реабілітацію, музеєфікацію, ремонт, пристосування об`єктів культурної спадщини та інші заходи щодо охорони культурної спадщини.

Відповідно до частини четвертої статті 32 Закону № 1805-III з метою захисту традиційного характеру середовища населених місць вони заносяться до Списку історичних населених місць України.

Список історичних населених місць України за поданням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини, затверджується Кабінетом Міністрів України.

У кожному історичному населеному місці визначається один або більше історичний ареал.

Межі та режими використання історичних ареалів населених місць, обмеження господарської діяльності на територіях історичних ареалів населених місць визначаються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, відповідною науково-проектною документацією, що затверджується центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини.

Згідно з частиною першою статті 17 Закону України від 17.02.2011 № 3038-VI "Про регулювання містобудівної діяльності" (далі - Закон № 3038-VI) генеральний план населеного пункту є одночасно видом містобудівної документації на місцевому рівні та документацією із землеустрою і призначений для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту.

Частинами четвертою та п`ятою статті 17 Закону № 3038-VI передбачено, що для населених пунктів, внесених до Списку історичних населених місць України, у межах визначених історичних ареалів у складі генерального плану населеного пункту визначаються режими регулювання забудови та розробляється історико-архітектурний опорний план, в якому зазначається інформація про об`єкти культурної спадщини та зони їх охорони.

Склад, зміст та порядок розроблення історико-архітектурного опорного плану населеного пункту визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку розроблення, оновлення, внесення змін та затвердження містобудівної документації.

Відомості про зазначені в історико-архітектурному опорному плані: об`єкти всесвітньої спадщини, їх території та буферні зони; пам`ятки культурної спадщини, у тому числі археологічні, їх території та зони охорони; межі та правові режими використання історичних ареалів населених місць; історико-культурні заповідники, історико-культурні заповідні території та їх зони охорони; охоронювані археологічні території вносяться до Державного земельного кадастру в порядку, встановленому відповідно до Закону України "Про Державний земельний кадастр" як обмеження у використанні земель у сфері забудови.

Відповідно до частини сьомої статті 17 Закону № 3038-VI виконавчі органи сільських, селищних і міських рад, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації є замовниками, які організовують розроблення, внесення змін та подання генерального плану населеного пункту на розгляд відповідної сільської, селищної, міської ради.

Підпунктом 6 пункту "а" частини першої статті 31 Закону України від 21.05.97 № 280/97-ВР "Про місцеве самоврядування в Україні" (далі - Закон № 280/97-ВР) до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження: підготовка і подання на затвердження ради відповідних місцевих містобудівних програм, генеральних планів забудови населених пунктів, іншої містобудівної документації.

Окрім цього, серед делегованих повноважень згідно з підпунктом 5 пункту "б" вказаної статті Закону № 280/97-ВР визначені повноваження виконавчого органу сільської, селищної, міської ради щодо організації охорони, реставрації та використання пам`яток історії і культури, архітектури та містобудування, палацово-паркових, паркових і садибних комплексів, природних заповідників.

Відповідно до підпункту 7 пункту "а" частини першої статті 32 Закону № 280/97-ВР серед власних (самоврядних) повноважень виконавчого органу сільської, селищної, міської ради також передбачені повноваження щодо створення умов для розвитку культури, сприяння відродженню осередків традиційної народної творчості, національно-культурних традицій населення, художніх промислів і ремесел.

Підпунктом 10 пункту "б" частини першої статті 32 Закону № 280/97-ВР передбачено, що до делегованих повноважень виконавчого органу сільської, селищної, міської ради у сфері освіти, охорони здоров`я, культури, фізкультури і спорту, віднесено забезпечення охорони пам`яток історії та культури, збереження та використання культурного надбання.

Відповідно до статті 32 Закону № 3038-VI Кабінет Міністрів України постановою від 13.03.2002 № 318 затвердив Порядок визначення меж та режимів використання історичних ареалів населених місць, обмеження господарської діяльності на території історичних ареалів населених місць (далі - Порядок № 318).

Згідно з пунктами 1, 2, 3, 4, 5, 6, 9, 10, 12 Порядку 318 історичні ареали визначаються тільки в населених місцях, що занесені до Списку історичних населених місць України, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

Історичний ареал охоплює історично сформовану частину населеного місця, що зберегла старовинний вигляд, розпланування і характер забудови.

Режими використання історичних ареалів визначаються їх історико-культурним потенціалом (кількістю, видами, типами і категоріями об`єктів культурної спадщини, загальною містобудівною структурою, наявністю чи відсутністю заповідників, а також установленими зонами охорони пам`яток).

Відповідальними за визначення меж і режимів використання історичних ареалів є Мінкультури та уповноважені ним органи охорони культурної спадщини.

Межі історичних ареалів визначаються спеціальною науково-проектною документацією під час розроблення історико-архітектурних опорних планів цих населених місць.

Історичний ареал - це найбільш освоєна в минулому і добре збережена частина території населеного місця, що відрізняється традиційним характером середовища і значною кількістю об`єктів культурної спадщини від інших, менш освоєних або погано збережених частин населеного місця.

Межі історичних ареалів слід проводити вздовж розпланувальних і природних рубежів, що відокремлюють історичний ареал від решти міських територій, і визначати історико-архітектурним опорним планом населеного місця. Історико-архітектурні опорні плани розробляються на основі комплексних досліджень усієї території історичного населеного місця та його найближчого оточення.

У разі незатвердження історико-архітектурного опорного плану населеного місця, що внесене до Списку історичних населених місць України, проектна документація на нове будівництво, реконструкцію та капітальний ремонт (крім реконструкції та капітального ремонту квартир чи окремих приміщень, які здійснюються без зміни об`ємно-просторових характеристик) у межах історичного ареалу розробляється з урахуванням вимог історико-містобудівного обґрунтування, порядок розроблення якого визначається наказом Мінкультури та Мінрегіону.

Історичний ареал є спеціально виділеною у населеному місці територією історико-культурного значення із затвердженими межами, яка повинна фіксуватися в усіх землевпорядних і містобудівних документах та розглядатися як специфічний об`єкт містобудівного проектування.

У межах населеного місця може бути визначено один або кілька історичних ареалів.

Визначені науково-проектною документацією межі історичних ареалів погоджуються відповідним органом місцевого самоврядування та затверджуються Мінкультури.

Постановою Кабінету Міністрів України від 01.09.2021 № 926 затверджено Порядок розроблення, оновлення, внесення змін та затвердження містобудівної документації (далі - Порядок № 926).

Згідно з пунктом 1.1 Порядку № 926 цей нормативно-правовий акт визначає склад, зміст, механізм розроблення, оновлення, внесення змін та затвердження містобудівної документації на місцевому рівні: комплексного плану просторового розвитку території територіальної громади, генерального плану населеного пункту, а також склад, зміст та порядок розроблення історико-архітектурного опорного плану населеного пункту.

Відповідно до підпункту 12 пункту 2 Порядку № 926 історико-архітектурний опорний план - науково-проектна документація, яка розробляється і затверджується у складі генерального плану населеного пункту, внесеного до Списку історичних населених місць України, згідно із Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності", містить відомості про об`єкти всесвітньої спадщини, їх території та буферні зони; пам`ятки культурної спадщини, у тому числі археологічні, їх території та зони охорони; межі та правові режими використання історичних ареалів населених місць; історико-культурні заповідники, історико-культурні заповідні території та їх зони охорони; охоронювані археологічні території.

Відповідно до підпункту 4 пункту 43 Порядку № 926 під час розроблення генеральних планів населених пунктів, внесених до Списку історичних населених місць України, здійснюється розроблення історико-архітектурного опорного плану відповідно до завдання, цього Порядку, державних будівельних норм та інших норм законодавства.

Зазначені в історико-архітектурному опорному плані відомості є підставою для встановлення обмежень у використанні земель та враховуються під час розроблення планувальних рішень.

Згідно з пунктами 34, 35 Порядку № 926 рішення про розроблення містобудівної документації на місцевому рівні (комплексного плану, генеральних планів населених пунктів, детальних планів території) щодо території територіальної громади, а також оновлення і внесення змін до неї приймає відповідна сільська, селищна, міська рада.

Виконавчий орган сільської, селищної і міської ради, Київська та Севастопольська міські держадміністрації є замовником розроблення містобудівної документації на місцевому рівні (комплексного плану, генеральних планів населених пунктів, детальних планів територій) (далі - замовник), який організовує розроблення, внесення змін та подання проектів містобудівної документації на місцевому рівні на розгляд відповідної сільської, селищної, міської ради, незалежно від визначених відповідно до закону джерел фінансування.

Відповідно до пунктів 54 - 56 Порядку № 926 рішення про розроблення (внесення змін) історико-архітектурного опорного плану населеного пункту у складі генерального плану населеного пункту приймає відповідна сільська, селищна, міська рада.

Виконавчі органи сільських, селищних і міських рад, Київська та Севастопольська міські держадміністрації є замовниками, які організовують розроблення, внесення змін, погодження та подання історико-архітектурного опорного плану населеного пункту у складі генерального плану населеного пункту на розгляд відповідної місцевої ради.

Історико-архітектурний опорний план розробляється для населених пунктів, внесених до Списку історичних населених місць України, у складі генерального плану населеного пункту.

Під час розроблення історико-архітектурного опорного плану визначаються межі історичних ареалів та наносяться на його основне графічне креслення.

У межах визначених історичних ареалів у складі генерального плану населеного пункту визначаються режими регулювання забудови.

Пунктами 57, 58 Порядку № 926 передбачено, що одночасно з історико-архітектурним опорним планом населеного пункту до генерального плану населеного пункту під час затвердження в межах території територіальної громади можуть включатися відомості про правові режими використання історичних ареалів населених місць та межі та режими використання зон охорони пам`яток, які затверджені в установленому порядку відповідною науково-проектною документацією.

Науково-проектну документацію щодо розроблення історико-архітектурного опорного плану, визначення режимів використання історичних ареалів, а також зон охорони пам`яток як взаємодоповнюючі документи доцільно замовляти, розробляти та затверджувати одночасно.

Відповідно до пункту 60 Порядку № 926 історико-архітектурні опорні плани та зміни до них розглядаються і затверджуються відповідними місцевими радами протягом трьох місяців з дня їх подання.

В історико-архітектурному опорному плані зазначаються відомості про об`єкти всесвітньої спадщини, їх території та за наявності буферні зони; пам`ятки культурної спадщини, у тому числі археологічні, їх території та за наявності зони охорони пам`ятки; пов`язану з об`єктами культурної спадщини історичну забудову (значні і рядові історичні будівлі); землі історико-культурного призначення; місця втрачених будинків, споруд, оборонних укріплень, що мали важливе історичне або містобудівне значення; дисгармонійні будівлі та споруди; природоохоронні території та об`єкти, охоронювані археологічні території; за наявності режими використання історичних ареалів населених місць; історико-культурні заповідники, історико-культурні заповідні території та за наявності їх зони охорони (пункт 62 Порядку № 926).

Аналіз наведених норм права дає підстави дійти висновку про те, що історико-архітектурний опорний план - це науково-проектна документація, яка розробляється і затверджується у складі генерального плану населеного пункту, внесеного до Списку історичних населених місць України та містить, зокрема відомості про межі використання історичних ареалів населених місць. Тобто, межі історичних ареалів визначаються спеціальною науково-проектною документацією під час розроблення історико-архітектурних опорних планів цих населених місць. Визначені науково-проектною документацією межі історичних ареалів погоджуються відповідним органом місцевого самоврядування та затверджуються Мінкультури. Таким чином, межі і режими використання зон охорони пам`яток історичних ареалів можуть застосовуватись лише у випадку їх затвердження центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини, яким у цьому випадку є Мінкультури.

Постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.2001 № 878 "Про затвердження Списку історичних населених місць України" до Списку історичних населених місць України включено як історично населене місце смт. Браїлів.

В силу вимог частини четвертої статті 17 Закону № 3038-VI для вказаного населеного пункту у складі генерального плану повинен бути розроблений історико-архітектурний опорний план, обов`язок розроблення, погодження та подання якого на розгляд відповідної місцевої ради відповідно до пункту 55 Порядку № 926 покладений на виконавчий орган Жмеринської міської ради.

Суд встановив, що на час розгляду справи розроблений історико-архітектурний опорний план смт. Браїлів відсутній та у встановленому порядку для затвердження до центрального органу виконавчої влади (Міністерства культури та інформаційної політики України) через Управління містобудування та архітектури Вінницької обласної військової (державної) адміністрації не скеровувався.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що, не вживши дій щодо розроблення та скерування у встановленому порядку для затвердження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику в сфері охорони культурної спадщини, історико-архітектурного опорного плану історично населеного місця смт. Браїлів, відповідач, як суб`єкт владних повноважень, вчинив протиправну бездіяльність, відтак наявні підстави для зобов`язання відповідача вчинити дії, спрямовані на розроблення та затвердження відповідно до вимог чинного законодавства історико-архітектурного опорного плану історично населеного місця смт. Браїлів.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши обґрунтованість вимог прокурора, оцінивши надані ним докази та докази відповідача, суд приходить до переконання про наявність підстав для задоволення адміністративного позову.

Відповідно до ч. 2 ст. 139 КАС України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Оскільки під час розгляду справи не залучались свідки та не проводились експертизи, питання про розподіл судових витрат не вирішується.

Керуючись ст.ст. 73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Керівника Жмеринської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Міністерства культури та інформаційної політики України, Управління містобудування та архітектури Вінницької обласної військової (державної) адміністрації задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Виконавчого комітету Жмеринської міської ради щодо невжиття заходів, спрямованих на розроблення та затвердження історико-архітектурного опорного плану у складі генерального плану смт. Браїлів.

Зобов`язати Виконавчий комітет Жмеринської міської ради вчинити дії відповідно до вимог законодавства, спрямовані на розроблення та затвердження історико-архітектурного опорного плану у складі генерального плану смт. Браїлів.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про учасників справи:

Позивач: Керівник Жмеринської окружної прокуратури (код ЄДРПОУ - 02909909, вул. Національна, 6а, м. Жмеринка, Вінницька область, 23100);

Позивач: Міністерство культури та інформаційної політики України (код ЄДРПОУ - 43220275, вул. Івана Франка, 19, м. Київ, 01601);

Позивач: Управління містобудування та архітектури Вінницької обласної військової адміністрації (код ЄДРПОУ - 43723537, вул. Соборна, 15а, м. Вінниця, 21050);

Відповідач: Виконавчий комітет Жмеринської міської ради Вінницької області (код ЄДРПОУ - 34227893, вул. Центральна, 4, м. Жмеринка, Вінницька область, 23100).

СуддяДмитришена Руслана Миколаївна