Рішення

від 04.03.2025 по справі 200/8965/24

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 березня 2025 року Справа№200/8965/24

Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Галатіної О.О. розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Служби судової охорони у Донецькій області про визнання протиправною бездіяльність, зобов`язання вчинити певні дії, суд -

В С Т А Н О В И В:

На адресу Донецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Територіального управління Служби судової охорони у Донецькій області, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просить суд:

-визнати протиправною бездіяльність територіального управління Служби судової охорони у Донецькій області, яка полягає у не зарахуванні ОСОБА_1 , до стажу служби у Службі судової охорони часу попередньої роботи в державному органі: в Донецькій обласній державній адміністрації з 10 січня 2018 року по 02 березня 2020 року - 02 (два) роки 1 (один) місяць 22 (двадцять два) дні;

-зобов`язати територіальне управління Служби судової охорони у Донецькій області зарахувати до стажу служби у Службі судової охорони час попередньої роботи ОСОБА_1 в Донецькій обласній державній адміністрації з 10 січня 2018 року по 02 березня 2020 року - 02 (два) роки (один) місяць 22 (двадцять два) дні, станом на 04.05.2020 (прийняття на службу до служби Судової охорони).

Позовна заява обгрунтована тим, що 23 грудня 2024 року я звернувся до керівництва територіального управління Служби судової охорони у Донецькій області з рапортом щодо зарахування до стажу служби у Службі судової охорони періодів попередньої роботи в державних органах, зокрема у Донецькій обласній державній адміністрації з 10 січня 2018 року по 02 березня 2020 року. Проте, наказом територіального управління Служби судової охорони у Донецькій області від 20.12.2024 № 407 о/с усім співробітникам ТУ ССО у Донецькій області, в тому числі і позивачу, було оголошено вислугу років станом на 01.01.2025 року, яка склала 26 років 09 місяців 10 днів, та до якої не було включено період роботи позивача в Донецькій обласній державній адміністрації з 10 січня 2018 року по 02 березня 2020 року. Вважаючи бездіяльність відповідача незаконною, позивач звернувся до суду з даним позовом за захистом порушеного права.

Ухвалою суду від 30 грудня 2024 року прийнято до розгляду позовну заяву. Відкрито провадження в адміністративній справі. Справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Запропоновано відповідачу у п`ятнадцятиденний строк з дня отримання ухвали подати до суду відзиву на позовну заяву з доказами на його підтвердження з одночасним надісланням (наданням) його копії та доданих до нього документів позивачу.

Відповідач правом на надання до суду відзиву на позовну заяву не скористався.

У відповідності до частини 4 статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України, неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Частиною 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи (частина 2 статті 175 КАС України).

Враховуючи, що ухвала про відкриття провадження із визначенням п`ятнадцятиденного строку для подання відзиву, отримана відповідачем 30 грудня 2024 року через систему «Електронний суд», та станом на час винесення даного рішення відзив з боку відповідача не надійшов, суд кваліфікує це, як визнання позову відповідачем.

Відповідно до ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Згідно ч. 4 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Приписами частини 5 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, доводи позовної заяви, відзиву, суд з`ясував наступні обставини справи.

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , прийнято на службу до Судової охорони на посаду начальника відділу по роботі з персоналом територіального управління Служби судової охорони у Донецькій області з 04.05.2020, що підтверджується наказом від 04.05.2020 № 26 о/с.

Згідно записів трудової книжки НОМЕР_2 (в частині спірного періоду), Позивач працював:

-з 10.01.2018 по 02.03.2020 у Донецькій обласній державній адміністрації (запис 6-8).

23 грудня 2024 року позивач звернувся до територіального управління Служби судової охорони у Донецькій області з рапортом щодо зарахування до стажу служби у Службі судової охорони періодів попередньої роботи в державних органах, зокрема у Донецькій обласній державній адміністрації з 10 січня 2018 року по 02 березня 2020 року.

Відповідно до листа відповідача від 24.12.2024, у відповідь на рапорт від 23.12.2024 № 36.05 413/ССО щодо зарахування ОСОБА_1 до стажу служби у Службі судової охорони часу попередньої роботи в державному органі, а саме в Донецькій обласній державній адміністрації з 10 січня 2018 року по 02 березня 2020 року (02 роки 1 місяць 22 дні), повідомлено, що станом на теперішній час підстави для включення вищевказаного стажу до стажу служби Служби судової охорони немає, оскільки посада позивача не входить до переліку, затвердженого наказом Служби судової охорони від 24.10.2022 №454 та від 05.12.2022 № 519.

Вважаючи таку бездіяльність відповідача протиправною, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Проаналізувавши встановлені обставини справи та норми законодавства України, яке регулює спірні правовідносини, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини другоїстатті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Законом України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VIII(далі - Закон №1402-VIII) визначено, що Служба судової охорони є державним органом у системі правосуддя для забезпечення охорони та підтримання громадського порядку в судах. Керівництво діяльністю Служби судової охорони здійснює Голова Служби судової охорони, який призначається на посаду за результатами відкритого конкурсу і звільняється з посади Вищою радою правосуддя. Служба судової охорони складається з центрального органу управління та територіальних підрозділів Служби. Структуру та штатну чисельність центрального органу управління та територіальних підрозділів Служби судової охорони затверджує Голова Служби за погодженням з Державною судовою адміністрацією України. Територіальні підрозділи Служби судової охорони утворюються як юридичні особи (стаття 161.

Частиною четвертоюстатті 163 Закону №1402-VIII(у редакціїЗакону України від 12.07.2018 № 2509-VIII, який набрав чинності 05.08.2018) було передбачено, що до стажу служби у Службі судової охорони зараховується стаж служби в поліції, органах внутрішніх справ, військова служба в Збройних Силах України, Службі безпеки України, Державній прикордонній службі України, Національній гвардії України, Управлінні державної охорони України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до закону.

З метою вдосконалення існуючого порядку зарахування до стажу служби у Службі судової охорони окремих періодів військової служби та служби в правоохоронних й інших державних органах, який дозволяє встановлювати співробітникам надбавки за стаж служби, а також надання їм додаткової оплачуваної відпустки, Верховною Радою України прийнятоЗакон України від 27.04.2021 №1417-IX «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законів України щодо врегулювання окремих питань правового статусу працівників Служби судової охорони», якимЗакон України «Про судоустрій і статус суддів»доповнено статтею 162-1 такого змісту:

«Стаття 162-1. Правовий статус працівників Служби судової охорони

1. До працівників Служби судової охорони належать особи, яким присвоєно спеціальні звання співробітників Служби судової охорони, державні службовці та особи, які уклали трудовий договір із Службою судової охорони.

2. Порядок проходження служби співробітниками Служби судової охорони регулюється цим Законом та положенням, яке затверджується Вищою радою правосуддя за поданням Голови Служби судової охорони, погодженим з Державною судовою адміністрацією України.

3. На державних службовців Служби судової охорони поширюється діяЗакону України «Про державну службу». Посади державних службовців Служби судової охорони відносяться до відповідних категорій посад державної служби в порядку, встановленому законодавством.

4. Повноваження керівника державної служби у Службі судової охорони здійснюють Голова Служби судової охорони та керівники територіальних підрозділів Служби судової охорони.

5. Трудові відносини працівників, які уклали трудовий договір із Службою судової охорони, регулюються законодавством України про працю.

6. Для захисту своїх прав та законних інтересів працівники Служби судової охорони можуть утворювати професійні об`єднання та професійні спілки відповідно доЗакону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності». Професійним спілкам співробітників Служби судової охорони та їх членам заборонено організовувати страйки або брати в них участь».

При цьому,статтю 163 Закону №1402-VIIIпісля частини третьої доповнено новою частиною такого змісту:

« 4. На співробітників Служби судової охорони поширюється дія Дисциплінарного статуту Національної поліції України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Порядок проведення службового розслідування стосовно співробітників Служби судової охорони та утворення дисциплінарних комісій, їх повноваження встановлюються Головою Служби судової охорони».

У зв`язку з цим частини четверту - восьму вважати відповідно частинами п`ятою - дев`ятою;

Абзац другий частини п`ятої тачастину сьому Закону №1402-VIIIвиключено.

Рішенням Вищої ради правосуддя від 04.04.2019 №1052/0/15-19 «Про затвердження Положення про проходження служби співробітниками Служби судової охорони», затверджено Положення, яким визначено порядок проходження служби громадянами України у Службі судової охорони (далі - Положення).

Відповідно до пункту 5 розділу І Положення (зі змінами), час проходження служби у Службі зараховується до страхового стажу, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби, стажу служби в поліції, інших правоохоронних органах.

Стаж служби у Службі дає право на встановлення співробітнику надбавки за стаж служби, надання додаткової оплачуваної відпустки.

До стажу служби у Службі (у календарному обчисленні) зараховуються періоди, визначеніЗаконом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб"тапостановою Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 №393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони та членам їх сімей».

З наведеного слід дійти висновку, що пункт 5 Положення містить бланкетну норму, яка слугує підставою для звернення до положень Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» від 09.04.1999 №2262-ХІІ (далі - Закон №2262-ХІІ) тапостанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 №393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони та членам їх сімей»(далі - Постанова №393).

Так, згідно з пунктом «б» частини першоїстатті 1-2 Закону №2262-ХІІ, право на пенсійне забезпечення на умовах цьогоЗаконумають звільнені зі служби (крім випадків призначення пенсії в разі втрати годувальника дружині (чоловіку) з урахуванням вимог частини п`ятоїстатті 30 цього Закону, яка призначається незалежно від звільнення зі служби) особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України, поліцейські, співробітники Служби судової охорони, особи начальницького складу податкової міліції, особи, які мають спеціальні звання Бюро економічної безпеки України, особи начальницького і рядового складу Державної кримінально-виконавчої служби України, особи начальницького і рядового складу органів і підрозділів цивільного захисту.

Пунктом «и» частини першоїстатті 17 Закону №2262-ХІІвизначено, що особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, іншим особам, зазначеним у пунктах «б»-«д», «з»статті 12 цього Закону, які мають право на пенсію за цим Законом, до вислуги років для призначення пенсії зараховуються час роботи в державних органах у разі переходу на військову службу в органи і військові формування Служби безпеки України, Управління державної охорони України, органи внутрішніх справ, Національну поліцію, Національне антикорупційне бюро України, державну пожежну охорону, Державну службу спеціального зв`язку та захисту інформації України, органи і підрозділи цивільного захисту, податкову міліцію, Бюро економічної безпеки України або Державну кримінально-виконавчу службу України на посади офіцерського та начальницького складу згідно з переліками посад, затверджуваними відповідно Службою безпеки України, Управлінням державної охорони України, Міністерством внутрішніх справ України, Національною поліцією, Національним антикорупційним бюро України, Державною службою спеціального зв`язку та захисту інформації України, центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної політики у сферах виконання кримінальних покарань, цивільного захисту, пожежної і техногенної безпеки, державної фінансової політики, а також у разі переходу на службу до Служби судової охорони на посади середнього і вищого складу згідно з переліком посад, що затверджується Головою Служби судової охорони.

У свою чергу, абзацом 12 пункту 1 Постанови №393 передбачено, що для призначення пенсій за вислугу років відповідно доЗакону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, особам, зазначеним у пунктах «б»-«д», «ж» і «з» статті 1-2 такого Закону, до вислуги років зараховуються час роботи в державних органах у разі переходу на військову службу в органи і військові формування Служби безпеки, Управління державної охорони, органи внутрішніх справ, Національну поліцію, Національне антикорупційне бюро, Державну службу спеціального зв`язку та захисту інформації, органи і підрозділи цивільного захисту, державну пожежну охорону, податкову міліцію, Бюро економічної безпеки або Державну кримінально-виконавчу службу на посади офіцерського та начальницького складу згідно з переліками посад, затвердженими відповідно Службою безпеки, Управлінням державної охорони, Міністерством внутрішніх справ, Національною поліцією, Національним антикорупційним бюро, Державною службою спеціального зв`язку та захисту інформації, центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної політики у сферах цивільного захисту, пожежної і техногенної безпеки, державної фінансової політики, виконання кримінальних покарань, а також у разі переходу на службу до Служби судової охорони на посади середнього і вищого складу згідно з переліком посад, затвердженим Головою Служби судової охорони.

Механізм виплати грошового забезпечення співробітникам Служби судової охорони визначено Порядком виплати грошового забезпечення співробітникам Служби судової охорони, затвердженим наказом Державної судової адміністрації України від 26.08.2020 №384 (далі - Порядок №384).

За змістом пункту 3 розділу І Порядку №384 (зі змінами), грошове забезпечення співробітникам Служби визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби, інтенсивності та умов служби, почесного звання, спортивного звання.

До щомісячних основних видів грошового забезпечення працівників Служби судової охорони, серед іншого, належить надбавка за стаж служби (підпункт 3 пункту 5 розділу І Порядку №384).

Грошове забезпечення виплачується співробітникам, які призначені на штатні посади, серед іншого, в територіальних органах Служби судової охорони. Підставою для виплати грошового забезпечення є наказ Служби або територіального управління Служби про призначення на посаду співробітника в Службі, територіальному управлінні Служби та встановлення розмірів посадового окладу, надбавок, доплат (пункти 8, 9 розділу І Порядку №384).

Положеннями пунктів 17-19 розділу ІІ цього Порядку визначено, що надбавка за стаж служби співробітникам виплачується у відсотках до посадового окладу з урахуванням окладу за спеціальним званням у розмірах згідно з додатком 5 допостанови Кабінету Міністрів України від 03.04.2019 №289 «Про грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони».

Обчислення вислуги років для виплати надбавки за стаж служби співробітникам проводиться підрозділами кадрового забезпечення за матеріалами особової справи співробітника та оголошується відповідним наказом Служби або територіального управління Служби в разі призначення (переміщення) на посаду та щороку станом на 1 січня.

До вислуги років для виплати співробітникам надбавки за стаж служби зараховуються періоди, які визначеніЗаконом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», Постановою №393.

Аналіз положень пункту «и» частини першоїстатті 17 Закону №2262-XII, абзацу 12 пункту 1 Постанови №393, пункту 5 Положення, пунктів 8, 9 розділу І та пунктів 17-19 розділу ІІ Порядку №384 дає підстави суду дійти висновку, що вказаними нормами права визначено за особою, у разі її переходу на службу до Служби судової охорони, право на зарахування до стажу в Службі судової охорони, періоду (часу) роботи в державних органах. При цьому, суд констатує, що таке право закріплене вЗаконі №2262-XIIта Положенні, порядок його підтвердження та обчислення - у Постанові №393, а порядок його реалізації - у Порядку №384.

Матеріалами справи підтверджується, що на виконання вимог пункту «и» частини першоїстатті 17 Закону №2262-XII, абзацу 12 пункту 1 Постанови №393, наказом Служби судової охорони від 24.10.2022 №454 затверджено Перелік посад співробітників Служби судової охорони середнього і вищого складу, на яких, у разі переходу на службу до Служби судової охорони, до вислуги років для призначення пенсії зараховується час роботи в державних органах.

Наказом Служби судової охорони від 05.12.2022 №519 до вказаного вище Переліку внесено зміни, у зв`язку з чим останній викладено у новій редакції, а саме:

« 1. Перший заступник Голови Служби судової охорони, заступники Голови Служби судової охорони;

2. Начальники управлінь, відділів, служб, секторів та їх заступники центрального органу управління Служби судової охорони.»

Таким чином, суд погоджується з твердженнями відповідача про те, що перелік, затверджений наказом Служби судової охорони від 24.10.2022 №454 (зі змінами), включає лише керівні посади центрального органу управління Служби судової охорони.

При цьому, суд зауважує, що перелік посад середнього і вищого складу територіальних управлінь Служби судової охорони, на яких, у разі переходу на службу до Служби судової охорони, до вислуги років для призначення пенсії зараховується час роботи в державних органах, станом на час виникнення спірних правовідносин, Головою Служби судової охорони не затверджено.

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду сформував сталу судову практику під час вирішення питання щодо незатвердження державним органом списку посад, які зараховуються до стажу для обчислення вислуги років (постанови: від 18.11.2019 у справі №813/5876/15, від 20.09.2019 у справі №813/904/15, від 04.10.2018 у справі №819/1695/16 тощо).

Зокрема, суд касаційної інстанції вказав, щоЗакон №2262-XIIдля окремих категорій осіб передбачає гарантії формування вислуги років, необхідної для призначення та нарахування пенсії. Реалізація зазначеної гарантії не повинна залежати від невиконання державними органами, покладених на них обов`язків, зокрема, щодо створення та затвердження списку посад. Правовідносини, що виникають в процесі реалізації права на встановлену державою гарантію для окремих категорій осіб як складової їхнього правового статусу, будуються на принципі юридичної визначеності. Зазначений принцип не дозволяє державі посилатися на відсутність певного нормативного акта, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах.

Крім того, принцип юридичної визначеності, закріплений уКонвенції про захист прав людини і основоположних свобод, означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов`язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов`язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії. Така дія зазначеного принципу пов`язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає у тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов`язань для запобігання відповідальності - в даному випадку відсутність визначеного переліку посад середнього і вищого складу територіальних управлінь Служби судової охорони для обрахунку стажу.

Суд зазначає, що якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію, в даному випадку це надання для співробітників Служби судової охорони певних гарантій, а саме права на зарахування до вислуги років для призначення пенсії часу роботи в державних органах у разі переходу на службу до Служби судової охорони на посади середнього і вищого складу згідно з переліком посад, що затверджується Головою Служби судової охорони за правилами, встановленими пунктом «и» частини першоїстатті 17 Закону №2262-ХІІ, держава, у даному випадку в особі Територіального управління Служби судової охорони у Донецькій області, безпідставно, відступаючи від гарантованих позивачу прав та правомірних сподівань, не зарахувала до його стажу службу в державних органах, як особі, на яку поширюється діяЗакону №2262-ХІІ.

Також, Європейський Суд з прав людини неодноразово наголошував у своїх рішеннях на тому, що принцип верховенства права зобов`язує державу поважати і застосовувати запроваджені нею закони, створюючи правові й практичні умови для втілення їх в життя.

На переконання суду, реалізація зазначеної вище гарантії не повинна залежати від невиконання державними органами покладених на них обов`язків, зокрема, щодо створення і затвердження списку (переліку) посад.

Як встановлено вище судом, до вислуги років для виплати співробітникам Служби судової охорони надбавки за стаж служби зараховуються періоди, визначеніЗаконом №2262-ХІІта Постановою №393 (пункт 19 розділу II Порядку №384).

Відповідно до пункту «и» частини першоїстатті 17 Закону №2262-XIIта абзацу 12 пункту 1 Постанови КМУ №393, до стажу служби у Службі судової охорони зараховується час роботи в державних органах.

При цьому, суд враховує, що за приписамистатті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII(зі змінами), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Так, записами трудової книжки позивача НОМЕР_2 , підтверджується час (період) роботи позивача з 10.01.2018 (прийнято присягу державного службовця) по 02.03.2020 у Донецькій обласній державній адміністрації.

Крім цього, та обставина, що позивач у спірний період працював саме в державних органах,відповідачем не оспорюється.

Відтак, не зарахування відповідачем зазначених періодів до стажу служби позивача у Службі судової охорони суперечить приписами закону, а посилання відповідача на відсутність у затвердженому переліку посад середнього і вищого складу територіальних управлінь Служби судової охорони, як на підставу для відмови позивачу у зарахуванні спірного періоду до стажу служби у Службі судової охорони, є, на переконання суду, необґрунтованим.

Таким чином, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги шляхом визнання протиправною відмови Територіального управління Служби судової охорони у Донецькій області у зарахуванні до стажу служби у Службі судової охорони часу попередньої роботи в державних органах.

Також, суд зазначає, що повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний і законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов, відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії, і якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Згідно з Рекомендацією №R (80) 2 комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів Ради Європи 11.05.1980 на 316-й нараді заступників міністрів, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Отже, під дискреційними повноваженнями розуміють таке повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибрати один з кількох варіантів рішення

Тобто, дискреційним є право суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації можливу поведінку (дії, бездіяльність) між альтернативами варіантами, кожна з яких є правомірною. Прикладом такого права є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова «може».

Водночас, суб`єкт владних повноважень за даних (конкретних) фактичних обставин не наділений повноваженнями діяти не за законом, а на власний розсуд.

Крім цього, спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним і таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Отже, з огляду на викладене, належним способом захисту порушених прав позивачки, на переконання суду, є зобов`язання відповідача зарахувати відповідний період його роботи на державній службі до стажу служби у Службі судової охорони станом на 04.05.2020 (прийняття на службу до служби Судової охорони).

Відповідно до вимог частин першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Таким чином, позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», позивач звільнений від сплати судового збору при звернені до суду, відтак судові витрати розподілу не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5-10, 72-90, 139, 242-246, 205, 250, 255, 257-263, 293-295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Територіального управління Служби судової охорони у Донецькій області про визнання протиправною бездіяльність, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправною відмову Територіального управління Служби судової охорони у Донецькій області, що викладена в листі від 24.12.2024, у зарахуванні ОСОБА_1 , до стажу служби у Службі судової охорони часу попередньої роботи в державному органі: в Донецькій обласній державній адміністрації з 10 січня 2018 року по 02 березня 2020 року - 02 (два) роки 1 (один) місяць 22 (двадцять два) дні.

Зобов`язати Територіальне управління Служби судової охорони у Донецькій області зарахувати до стажу служби у Службі судової охорони час попередньої роботи ОСОБА_1 в Донецькій обласній державній адміністрації з 10 січня 2018 року по 02 березня 2020 року - 02 (два) роки (один) місяць 22 (двадцять два) дні, станом на 04.05.2020 (прийняття на службу до служби Судової охорони).

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Направлення даного рішення суду здійснювати шляхом електронного листування на електронні адреси учасників справи.

Суддя О.О. Галатіна