Рішення від 04.03.2025 по справі 300/7007/24

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" березня 2025 р. справа № 300/7007/24

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Шумея М.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ТОВ «ТРОКС УКРАЇНА» до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «ТРОКС УКРАЇНА» звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області, в якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 05.07.2024 року №016056/0705 (форма «Р»), №016051/0705 (форма «В1») та №016053/0705 (форма «В4»), якими:

-збільшено суму грошового зобов`язання із податку на додану вартість в загальній сумі 37112 грн. (з яких: 24 741 грн. податкове зобов`язання, а 12 371 грн. штрафні санкції);

-зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, задекларовану на рахунок платника у банку за березень 2024 року на 182154,00 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 91077,00 грн. у зв`язку з тим, що заявлена та невідшкодована сума бюджетного відшкодування за декларацією, на яку складено повідомлення-рішення зменшується в інтегрованій картці платника податків;

-зобов`язано позивача відобразити у відповідних рядках податкової декларації з податку на додану вартість за звітний (податковий) період на який припадає день узгодження цього ППР 24 350 грн. як сума завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту за березень 2024 року.

Позовні вимоги мотивовані протиправністю прийняття Головним управлінням ДПС в Івано-Франківській області вищевказаних податкових повідомлень-рішень.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20.09.2024 року відкрито провадження в даній адміністративній справі та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження.

06.11.2024 року від представника позивача, адвоката Гресько В.В. в матеріали справи надійшло клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи, яким долучено копію постанови Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 12.09.2024 року у справі №346/3883/24, якою провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності головного бухгалтера ТОВ «ТРОКС УКРАЇНА» за ч. 1 ст. 163-1 КУпАП закрито на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП (набрала законної сили 24.09.2024 року).

27.11.2024 року від Головного управління ДПС в Івано-Франківської області до суду надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого відповідач заперечує щодо доводів викладених у позовній заяві та просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

27.01.2025 року від представника позивача, адвоката Гресько В.В. від імені та в інтересах позивача до суду подано відповідь на відзив в якому він заперечив доводи відповідача, викладені у відзиві та просив суд задовольнити позов.

Правом на подання заперечення відповідач не скористався.

Розглянувши дану справу в порядку, визначеному ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, дослідивши письмові докази, що містяться в матеріалах адміністративної справи, відзив на позов, відповідь на відзив, судом встановлено наступні обставини.

На підставі направлення від 23.05.2024 року №2888, виданого ГУ ДПС в Івано-Франківській області головним державним інспектором відділу позапланових перевірок з інших податків управління податкового аудиту Лозяком Д.Д. відповідно до пп. 20.1.4. п. 20.1 ст. 20, пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.8 п. 78.1 ст. 78, пп. 82.2 ст. 82 Податкового кодексу України (далі ПК України) на підставі наказу ГУ ДПС в Івано-Франківській області №1469-п від 17.05.2024 року проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «ТРОКС УКРАЇНА» щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за березень 2024 року в податковій декларації з податку на додану вартість від 19.04.2024 №9099261951 від`ємного значення з податку на додану вартість у тому числі заявленого до відшкодування бюджету, яке визначено з урахуванням від`ємного значення з ПДВ, задекларованого у попередніх періодах (січень лютий 2024 року) з урахуванням уточнюючої податкової декларації ПДВ за березень 2024 року від 23.04.2024 №9102605102 відповідно до затвердженого плану перевірки.

За наслідками проведеної перевірки, 12 червня 2024 року податковим інспектором було складено Акт документальної позапланової виїзної перевірки щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні від`ємного з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету №11275/09-19-07-05/32874062 (далі Акт перевірки).

В Акті перевірки контролюючим органом було встановлено, що Товариство при декларуванні за березень 2024 року у декларації від`ємного значення з ПДВ, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету, яке визначено з урахуванням значення з ПДВ, задекларованого у попередніх звітних періодах встановлено порушення платником податків вимог пп. 44.1., 44.2 ст.44, п. «б» п. 185.1. ст. 185, п. 186.4 ст. 186, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 198, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, пп. «б» п. 200.4, п. 200.7, п. 200.9 ст. 200, п. 201.1 ст. 201 ПК України в результаті чого встановлено:

1)Заниження податкового зобов`язання з ПДВ за березень 2024 року на суму 24741 грн.;

2)Завищення суми ПДВ, яка підлягає бюджетному відшкодуванню на загальну суму 641 183 грн., в тому числі по періодах: за січень 2024 року на суму 195814 грн.; за лютий 2024 року на суму 263215 грн.; за березень 2024 року на суму 182154 грн.;

3)Завищення від`ємного значення (рядок 21 декларації з ПДВ) за березень 2024 року на суму 24 350 грн.

Зі змісту Акту перевірки вбачається, що податкові зобов`язання на загальну суму 515627,00 грн. (із них за січень 2024 на суму 173364 грн., лютий 2024 на суму 170332 грн., березень 2024 на суму 171931 грн.) було занижено, оскільки акти здачі-приймання послуг, оформлені на виконання умов Договору №3/01/2019-1 про надання послуг з логістики від 03.01.2019 року та Договору №3/01/2019-2 про надання послуг дизайну, аудиту та якості від 03.01.2019 року, не містять чіткої інформації стосовно змісту наданих послуг, докладного опису виконаних завдань, не розкривають змісту послуг, якісних характеристик, конкретного персонального підходу до виконання завдань та обґрунтувань формування вартості таких послуг, що є порушенням п. 1 та п. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», яке впливає на правомірність формування витратної частини Товариства по даних операціях.

Також, на переконання відповідача постачання інформаційно-консультаційних послуг із логістики, дизайну, аудиту та якості нерезиденту відбувалося на митній території України, відтак, операції з надання таких послуг оподатковуються ПДВ в загальному порядку.

Окрім того, в ході перевірки встановлено, що позивачем було безпідставно впродовж січня по березень 2024 року сформовано податковий кредит на загальну суму 209 715 грн. внаслідок того, що позивач в період з 01.01.2024 по 31.03.2024 відображав у бухгалтерському обліку та фінансовій звітності операції із компанією-нерезидентом TROX AB, які відображені на первинних документах, які є нечинними, у зв`язку із тим, що додаткові угоди № 4 від 31.08.2021 року, № 5 від 04.10.2021 року та № 7 від 18.08.2023 року до Договору оренди нежитлових приміщень від 14.08.2018 року №11 укладені із порушенням вимог закону (є нікчемними).

Від підписання Акта перевірки посадові особи позивача відмовилися та зазначили про незгоду із висновками та (або) фактами та даними, викладеними в цьому акті перевірки.

Відтак, листом від 21.06.2024 року №162 позивач надав відповідачу свої письмові заперечення та додаткові пояснення від 21.06.2024 року в яких висловив незгоду із висновками контролюючого органу, що відображені в акті перевірки. Водночас, просив врахувати свої заперечення та пояснення при складанні висновку (отримано відповідачем: 21.06.2024 року).

У відповідь на ці заперечення та додаткові пояснення, позивачу надіслано лист Головного управління ДПС в Івано-Франківській області від 03.07.2024 року №7847/6/09-19-07-05-6 «Щодо надання відповіді на заперечення», в якому повідомлено про залишення без змін висновку, відображеного в акті перевірки (отримано позивачем: 07.07.2024 року).

23.07.2024 року позивач поштовим зв`язком разом із супровідним листом від 08.07.2024 року №8085/6/09-19-07-05-6 отримав від Головного управління ДПС в Івано-Франківській області оскаржувані ним податкові повідомлення рішення та розрахунки штрафних (фінансових) санкцій.

Податковим повідомленням-рішенням від 05.07.2024 року №016056/0705 (форма «Р») позивачу збільшено суму грошового зобов`язання із податку на додану вартість в загальній сумі 37112 грн. (з яких: 24 741 грн. податкове зобов`язання, а 12 371 грн. штрафні санкції), оскільки встановлено заниження суми податкових зобов`язань за березень 2024 на суму 171931 грн., та встановлено завищення податкового кредиту за березень 2024 року на суму 59 314 грн. внаслідок постачання нерезиденту послуги на митній території України, місце постачання яких відповідно до ст. 186 ПКУ розташоване на митній території України; встановлено відображення у бухгалтерському обліку та фінансовій звітності операцій із придбання послуг з оренди майна на підставі укладеного Договору оренди з TROX AB (Швеція) від 14.08.2018 року №11 з додатками до нього які нотаріально не посвідчені (нікчемний правочин).

Податковим повідомленням-рішенням від 05.07.2024 року №016051/0705 (форма «В1») зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, задекларовану на рахунок платника у банку за березень 2024 року на 182154,00 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 91077,00 грн. у зв`язку з тим, що заявлена та невідшкодована сума бюджетного відшкодування за декларацією, на яку складено повідомлення-рішення зменшується в інтегрованій картці платника податків, та встановлено завищення податкового кредиту за березень 2024 року на суму 59 314 грн. внаслідок постачання нерезиденту послуги на митній території України, місце постачання яких відповідно до ст. 186 ПКУ розташоване на митній території України; встановлено відображення у бухгалтерському обліку та фінансовій звітності операцій із придбання послуг з оренди майна на підставі укладеного Договору оренди з TROX AB (Швеція) від 14.08.2018 року №11 з додатками до нього які нотаріально не посвідчені (нікчемний правочин).

Податковим повідомленням-рішенням від 05.07.2024 року №016053/0705 (форма «В4») позивача зобов`язано відобразити у відповідних рядках податкової декларації з податку на додану вартість за звітний (податковий) період на який припадає день узгодження цього ППР 24 350 грн. як сума завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту за березень 2023 року, оскільки встановлено заниження суми податкових зобов`язань за березень 2024 на суму 171931 грн., та встановлено завищення податкового кредиту за березень 2024 року на суму 59 314 грн. внаслідок постачання нерезиденту послуги на митній території України, місце постачання яких відповідно до ст. 186 ПКУ розташоване на митній території України; встановлено відображення у бухгалтерському обліку та фінансовій звітності операцій із придбання послуг з оренди майна на підставі укладеного Договору оренди з TROX AB (Швеція) від 14.08.2018 року №11 з додатками до нього які нотаріально не посвідчені (нікчемний правочин).

Листом від 25.07.2024 року №206 позивач повідомив Головне управління ДПС в Івано-Франківській області про свою незгоду із правомірністю та обґрунтованістю зазначених вище податкових повідомлень-рішень та повідомлено про намір їх оскаржувати в судовому порядку. Водночас, цей лист не розглядався як прохання про адміністративне оскарження податкових повідомлень-рішень (отримано відповідачем: 25.07.2024 року).

Відтак, позивач звернувся із адміністративним позовом до суду.

Надаючи оцінку встановленим обставинам у справі, суд виходить із наступного.

Як вбачається зі змісту Акту перевірки, податковим інспектором встановлено, що в період з 01.01.2024 по 31.03.2024 ТОВ «Трокс Україна» надавало послуги для компанії-нерезиденту TROX AB (Швеція) згідно Договору №3/01/2019-1 від 03.01.2019 року про надання послуг з логістики та Договору №3/01/2019-2 від 03.01.2019 року про надання послуг дизайну, аудиту та якості.

Предметом договору №3/01/2019-1 від 03.01.2019 року про надання послуг з логістики є надання Виконавцем (тобто позивачем) інформаційно-консультаційних та підтримуючих послуг з питань забезпечення логістики Замовника (тобто, TROX AB (Швеція) в тому числі з використанням спеціальних комп`ютерних систем у відповідності до Специфікації, які оформлені Додатками до договору і є його невід`ємною частиною, а Замовник зобов`язується прийняти ці послуги і оплатити їх. Загальна вартість на щомісячній основі становить 30000,00 ЄВРО.

Відповідно до додаткової угоди №2 від 21.12.2020 року до Договору №3/01/2019-1 від 03.01.2019 року про надання послуг з логістики було визначено загальну вартість послуг на щомісячній основі в розмірі 20000,00 ЄВРО та затверджено Специфікацію №1 до Договору, де визначено наступний перелік послуг із визначенням ціни за кожну одиницю:

1)Щоденна підтримка клієнтів щодо постачання та транспортування з використанням комп`ютерної системи GARP (5260,00 ЄВРО);

2)Щомісячні інвентаризаційні перевірки (1050,00 ЄВРО);

3)Плани завантажень та менеджмент компанії логістики (KN) (5500,00 ЄВРО);

4)Оновлення програм ТВІМ та ГАРП, які стосуються логістики та інформації клієнтів (1550,00 ЄВРО);

5)Логістика і планування матеріалів (2450,00 ЄВРО);

6)Митне управління + EURO-1 (2000,00 ЄВРО);

7)Цілодобова охорона товарів та складських приміщень (1090,00 ЄВРО);

8)Страхування відповідальності (1100,00 ЄВРО);

9)Додаткові послуги, які повинні бути узгоджені та чітко визначені, оплачуюються в розмірі 20 євро/год.

На підтвердження факту виконання Договору №3/01/2019-1 від 03.01.2019 року про надання послуг з логістики позивачем було представлено відповідачу три акти виконаних робіт за №2609-1 від 04.01.2024, №2620-1 від 05.02.2024 та №2632-1 від 04.03.2024 зі змісту яких вбачається факт надання позивачем консультаційних послуг із логістики за січень 2024 згідно специфікації №1 від 03.01.2019, в редакції додаткової угоди №6 від 29.12.2023 року за січень, лютий та березень 2024 року на суму 20000 ЄВРО щомісяця.

Предметом договору №3/01/2019-2 від 03.01.2019 року про надання послуг дизайну, аудиту та якості є надання Виконавцем (тобто позивачем) Замовнику (тобто, TROX AB (Швеція) інформаційно-консультаційних та підтримуючих послуг з дизайну, аудиту та контролю якості продукції експортованої до покупців у відповідності до Специфікації, які оформлені Додатками до договору і є його невід`ємною частиною, а Замовник зобов`язується прийняти ці послуги та оплатити їх. Загальна вартість на щомісячній основі становить 10000,00 ЄВРО.

Відповідно до додаткової угоди №5 від 23.11.2022 року до Договору №3/01/2019-2 від 03.01.2019 року про надання послуг дизайну, аудиту та якості було визначено загальну вартість послуг на щомісячній основі в розмірі 5000,00 ЄВРО та затверджено Специфікацію №1 до Договору, де визначено наступний перелік послуг із визначенням ціни за кожну одиницю:

1)Консультування та супровід щодо проведення аудиту компанії ТРОКС АБ для отримання сертифікату ISO 9001:2015 з використанням комп`ютерної системи GARP (1550,00 ЄВРО);

2)Надання консультацій та участь менеджера з контролю якості у аудиті компанії ТРОКС АБ персонально або Он-лайн (1000,00 ЄВРО);

3)Надання консультацій у підготовці розкрійних файлів для виробництва разом відділу дизайну ТРОКС АБ з використанням комп`ютерної системи GARP (550,00 ЄВРО);

4)Надання консультацій та підтримка у розробці системи управління якістю сировини, що імпортуються для переробки з використанням комп`ютерної системи GARP (900,00 ЄВРО);

5)Надання консультацій при підтримці звіту 8Д. Дослідження якості експортованої готової продукції у покупців. З`ясування причин відхилення від стандартів. Запровадження коригувальних дій та заходів для удосконалення та уникнення рекламацій (500,00 ЄВРО);

6)Макетування. Консультування з приводу створення прототипів продукції разом із відділом дизайну ТРОКС АБ (500,00 ЄВРО).

7)Додаткові послуги, які повинні бути узгоджені та чітко визначені, оплачуються у розмірі 20 євро/год.

Оскільки місце постачання резидентом послуг нерезиденту розташоване на митній території України, то на переконання контролюючого органу, операція з надання такої послуги оподатковується ПДВ у загальному порядку.

Проте, суд не може погодитися із такою позицією контролюючого органу з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 185.1. статті 185 ПК України об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно достатті 186цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу у володіння та користування лізингоодержувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Оскільки в спірних правовідносинах мало місце саме постачання послуг (не заперечується відповідачем), то місце їх постачання слід визначати з огляду на приписи статті 186 ПК України.

Разом з тим, в Акті перевірки контролюючим органом не заперечується обставина того, що позивач надавав компанії-нерезиденту саме консультаційні послуги (а не послуги будь-якого іншого характеру). Також, ним і не ставиться під сумнів реальність надання таких послуг в період господарської діяльності, що перевірявся. Натомість, міститься тільки зауваження щодо повноти складення актів виконаних робіт.

Положеннями пункту 186.4 ст. 186 ПК України визначено, що місцем постачання послуг є місце реєстрації постачальника, крім операцій, зазначених упунктах 186.2,186.3і 186.3-1цієї статті.

Водночас, згідно із підпунктом «в» пункту 186.3. ст. 186 ПК України місцем постачання зазначених у цьому пункті послуг вважається місце, в якому отримувач послуг зареєстрований як суб`єкт господарювання або - у разі відсутності такого місця - місце постійного чи переважного його проживання. До таких послуг належать консультаційні, інжинірингові, інженерні, юридичні (у тому числі адвокатські), бухгалтерські, аудиторські, актуарні, а також послуги з розроблення та тестування програмного забезпечення, з оброблення даних та надання консультацій з питань інформатизації, надання інформації та інших послуг у сфері інформатизації, у тому числі з використанням комп`ютерних систем.

Отже, за змістом підпункту «в» пункту 186.3. ст. 186 ПК України місцем надання консультаційних послуг, у тому числі з використанням комп`ютерних систем є місце в якому отримувач послуг зареєстрований як суб`єкт господарювання.

Вирішуючи спір в подібних правовідносинах, Верховний Суд в постанові від 13.01.2022 року у справі № 160/2728/19 зазначив, що якщо отримувачем послуг щодо надання майнових прав інтелектуальної власності, створення за замовленням та використання об`єктів права інтелектуальної власності, а також консультаційних послуг є нерезидент, то операції з постачання цих послуг не є об`єктом оподаткування ПДВ, оскільки місце їх постачання знаходиться за межами митної території України.

Подібний за змістом висновок міститься також в постанові Верховного Суду від 18.12.2019 року у справі № 815/4455/14.

Свідоцтвом про реєстрацію, виданим 06.10.2021 року Управлінням реєстрації підприємств Швеції про компанію ТРОКС АБ підтверджується факт зареєстрованого місцезнаходження даного суб`єкта господарювання саме на території Швеції.

Разом з тим, актами наданих послуг (виконаних робіт) та змістом цих договорів, підтверджується обставина того, що отримувачем таких послуг була саме компанія ТРОКС АБ, що зареєстрована на території Швеції.

Таким чином, з врахуванням положень підпункту «в» пункту 186.3. ст. 186 ПК України місцем постачання консультаційних послуг, які надаватися позивачем в період з 01.01.2024 по 31.03.2024 на підставі Договору №3/01/2019-1 від 03.01.2019 року про надання послуг з логістики та Договору №3/01/2019-2 від 03.01.2019 року про надання послуг дизайну, аудиту та якості є Швеція, а не митна територія України.

Оскільки місцем постачання послуг за цими договорами є місце реєстрації отримувача послуг (тобто, Швеція), а самі послуги за своїм характером були консультативними (не заперечувалося в Акті перевірки відповідачем), то в силу приписів статті 185 ПК України, операції із постачання таких послуг не охоплюються об`єктом податку на додану вартість за українським законом.

Отже, висновок відповідача про постачання нерезиденту вищевказаних послуг саме на митній території України є необґрунтованим.

Звідси, безпідставним є й висновок про заниження позивачем своїх податкових зобов`язань на загальну суму 515627,00 грн. (із них за січень 2024 на суму 173364 грн., лютий 2024 на суму 170332 грн., березень 2024 на суму 171931 грн.).

Суд також звертає увагу, що висновок відповідача, викладений в Акті перевірки, листі-відповіді на заперечення позивача №7847/6/9-19-07-05-6 від 03.07.2024 року та у відзиві на позов про невідповідність актів наданих послуг згідно Договору №3/01/2019-1 від 03.01.2019 року та Договору №3/01/2019-2 від 03.01.2019 року вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» (відсутність чіткої інформації стосовно змісту наданих послуг, докладного опису виконаних завдань тощо) не перебуває у причинно-наслідковому зв`язку із мотивами, які слугували підставами для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, оскільки відповідачем жодним чином не ставиться під сумнів реальність цих господарських операцій, не заперечується характер послуг саме як «консультаційних», а зауваження щодо складення актів виконаних робіт не були підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Аналізуючи зміст оскаржуваних податкових повідомлень-рішень можна простежити, що підставою для їх прийняття слугувало саме заниження податкових зобов`язань внаслідок постачання цих послуг нерезиденту на митній території України (а не у зв`язку із неналежним оформленням первинних документів).

Щодо твердження контролюючого органу про безпідставне формування позивачем за період з січня по березень 2024 року податкового кредиту на загальну суму 209 715 грн. внаслідок того, що позивач відображав за цей період у бухгалтерському обліку та фінансовій звітності операції із компанією-нерезидентом TROX AB, які відображені на первинних документах, які є нечинними, у зв`язку із тим, що додаткові угоди № 4 від 31.08.2021 року, № 5 від 04.10.2021 року та № 7 від 18.08.2023 року до Договору оренди нежитлових приміщень від 14.08.2018 року №11 укладені із порушенням вимог закону (є нікчемними), суд зазначає наступне.

Між ТОВ «Трокс Україна» (орендарем) та компанією-нерезидентом TROX AB (орендодавцем) було укладено Договір оренди нежитлових приміщень від 14.08.2018 року №11 (далі Договір оренди), за змістом якого орендодавець передав Товариству в строкове, платне користування нежитлові приміщення за адресою: м. Коломия, бульвар Лесі Українки, 32А.

Даний договір оренди було укладено на строк з 01.09.2018 по 31.09.2019 (пункт 3.1. Договору).

Розмір щомісячної орендної плати за цим Договором становив 7000,00 ЄВРО (пункт 4.1. Договору).

Актом приймання-передачі від 14.08.2018 року, який є додатком до цього Договору оренди підтверджується, що орендодавець передав, а орендар отримав у користування нежитлові приміщення за вказаною вище адресою.

В подальшому сторонами було укладено додаткові угоди, якими вони неодноразово продовжували строк дії основного Договору оренди.

Так, додатком № 2 від 14.08.2019 року до Договору оренди, строк дії цього договору було продовжено до 31.08.2020 року, додатком № 3 від 28.08.2020 року до 31.08.2021 року, додатком № 4 до 31.08.2022 року, додатком № 5 до 31.08.2023 року, додатком № 7 до 31.08.2024 року (кожного разу продовжувався на один календарний рік).

Листом компанії TROX AB (Швеція) (орендодавець) від 11.09.2024 року №240911 «Про тлумачення умов Договору оренди нежитлових приміщень № 11 від 14.08.2018 року» повідомлено позивача, що орендодавець вважає цей Договір оренди чинним між сторонами в період з 01.09.2020 року по 31.12.2024 року. Компанія TROX AB (Швеція) вважає цілком правомірним користування приміщеннями позивачем на умовах оренди, зокрема в період з 01.09.2020 року по 31.12.2024 року. При цьому, за період існування договірних відносин, Акт про повернення цих приміщень орендодавцю сторонами не складався.

Частиною першоюстатті 627 ЦК Українивизначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У даному випадку, договір оренди нежитлових приміщень № 11 від 14.08.2018 за своєю правовою природою є договором оренди нерухомого майна, тобто між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання, в т. ч.,глави 58 ЦК України.

Відповідно достатті 793 Цивільного кодексу Українидоговір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) укладається у письмовій формі. Договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на три роки і більше підлягає нотаріальному посвідченню. Крім того,статтею 794 Цивільного кодексу Українивизначено, що право користування нерухомим майном, яке виникає на підставі договору найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), укладеного на строк не менш як три роки, підлягає державній реєстрації відповідно доЗакону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Згідно зістаттею 654 Цивільного кодексу Українизміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

З метою забезпечення правильного і однакового застосування господарськими судами норм законодавства у розгляді справ у спорах, пов`язаних з орендою (наймом) майна, пленумом Вищого господарського суду України видано постанову від 29.05.2013 №12 «Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна».

Відповідно до пункту 2.9 вказаної Постанови, якщо із закінченням строку договору найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) його дію було продовжено і наведене призвело до збільшення загального строку користування орендованим майном, який складає понад три роки, це не може бути підставою для визнання такого договору нікчемним у зв`язку з відсутністю його нотаріального посвідчення та державної реєстрації, якщо на момент укладення такого договору він відповідно до частини другоїстатті 215 Цивільного кодексу Українивідповідав вимогам частини другої статті793та статті794 Цивільного кодексу України. У разі якщо внаслідок внесення змін до договору така його істотна умова, як строк його дії, сторонами визначено більшим, ніж три роки (а саме, якщо додатковою угодою відповідним чином змінюється пункт договору, який передбачав менше ніж трирічний строк), то за загальним правилом, передбаченимстаттею 654 Цивільного кодексу України, відповідна додаткова угода чи договір у редакції такої угоди підлягають нотаріальному посвідченню, якщо інше не встановлено договором. Таким чином, у випадку неодноразової пролонгації договору оренди будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) на підставі статті 764 ЦК України чи частини другої статті 17Закону України «Про оренду державного та комунального майна»(строк дії якого менший трьох років) немає підстав для його нотаріального посвідчення та державної реєстрації.

Відповідно до ч. 1 ст. 764 Цивільного кодексу України якщо наймач продовжує володіти та/або користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Згідно із ч. 4 ст. 284 Господарського кодексу України у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Надаючи оцінку означеним нормам законодавства, Верховний Суд в постанові від 25.05.2021 року у справі №910/9949/20 сформував правову позицію за змістом якої норма статті 764 ЦК України визначає можливість продовження договору оренди на той самий термін і на тих самих умовах. При цьому для такого автоматичного продовження договору оренди передбачена особливість - відсутність заяви (повідомлення) однієї зі сторін про припинення чи зміну умов договору протягом місяця після закінчення терміну його дії.

Суть поновлення договору оренди у розумінні наведених норм полягає у тому, що орендар продовжує користуватися орендованим майном після закінчення строку оренди, а орендодавець, відповідно, не заперечує протягом одного місяця після закінчення строку договору у його поновленні. Відсутність такого заперечення може мати прояв у "мовчазній згоді" і у такому випадку орендар, у силу закону, може розраховувати, що договір оренди вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Отже, якщо на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється. Оскільки зазначеними нормами визначено умови, за яких договір оренди вважається пролонгованим на строк, який був раніше встановлений, і на тих самих умовах, що були передбачені договором, то для продовження дії договору не вимагається обов`язкового укладення нового договору або внесення змін до нього.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 30.01.2020 у справі №904/1207/19, від 28.05.2019 у справі №911/2980/17, від 12.06.2018 у справі №910/15387/17, від 05.06.2018 у справі №904/7825/17, від 29.05.2018 у справі №923/854/17.

Таким чином, у випадку неодноразової пролонгації договору оренди будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) на підставістатті 764 Цивільного кодексу України(строк дії якого менший трьох років), то немає підстав для його нотаріального посвідчення та державної реєстрації.

Враховуючи вищенаведене та те, що законом визначено обов`язок нотаріального посвідчення договору оренди нерухомого майна лише у випадку укладення договору на строк більше трьох років, а на момент укладення вказаний договір оренди сторонами укладено на строк, який не перевищував трьох років, з урахуванням того, що жодна зі сторін такого правочину з вимогою про визнання недійсним договору оренди нежитлових приміщень №11 від 14.08.2018 на підставі недодержання вимог нотаріального посвідчення до суду не зверталась, суд вважає помилковими висновки податкового органу щодо нікчемності укладеного між ТОВ «Трокс Україна» та компанією TROX AB (Швеція) договору оренди нежитлових приміщень №11 від 14.08.2018 на підставістатті 220 ЦК України.

Відтак, необґрунтованим є висновок відповідача про безпідставне формування позивачем за період з січня по березень 2024 року податкового кредиту на загальну суму 209 715 грн.

Частиною 1статті 2 КАС Українивизначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини 2статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень, суди перевіряють, зокрема, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Згідностатті 90 КАС Українисуд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Частиною першою та другоюстатті 77 КАС Українивстановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає до задоволення.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає, наступне.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином з урахування задоволення позовних вимог, суд приходить висновку про необхідність стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача сплачений позивачем судовий збір в розмірі 2422,40 грн.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Івано-Франківській області від 05 липня 2024 року форми «Р» №016056/0705.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Івано-Франківській області від 05 липня 2024 року форми «В1» №016051/0705 .

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Івано-Франківській області від 05 липня 2024 року форми «В4» №016053/0705 .

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Івано-Франківській області на користь ТОВ «ТРОКС УКРАЇНА» (ЄРДПОУ: 32874062) судовий збір у розмірі 2422,40 грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Шумей М.В.