Рішення

від 20.02.2025 по справі 320/15107/24

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 лютого 2025 року м. Київ№ 320/15107/24

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого-судді Панової Г.В., при секретарі судового засідання Любенко Д.І.,

за участю представників сторін:

від позивача Ларіонов М.О.

від відповідача Норець В.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛУЇ ДРЕЙФУС КОМПАНІ УКРАЇНА"

до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платника податків

про визнання протиправними дій та визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛУЇ ДРЕЙФУС КОМПАНІ УКРАЇНА" з позовом до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, в якому, з врахуванням зміни предмету позову, просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 10.01.2024 №60/Ж10/31-00-04-02-01-31 в частині завищення від`ємного значення ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду в сумі 7 035 766,00 грн.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 01.05.2024 № 1063/Ж10/31-00-04-02-01-31.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що не погоджується із висновками податкового органу щодо нереальності господарських операцій з контрагентами та прийнятими на підставі цих висновків рішення, вважає їх протиправними, такими, що порушують його права, свободи та інтереси, та таким, що підлягають скасуванню. Зауважив, що позивачем було укладено ряд договорів поставки сільськогосподарської продукції, які є реальними операціями, що підтверджується первино бухгалтерською документацією, яка складена на виконання вимог чинного законодавства. Вважає, що надані документи підтверджують виконання умов укладених договорів. Також наголошено, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платників податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами та іншими особами по ланцюгу постачання, в тому числі в частині подання ними податкової звітності, реєстрації податкових накладних тощо. Претензії податкового органу щодо віднесення контрагентів до ризикових платників податків тим більше, його постачальників на думку позивача, не можуть бути доказом нереальності господарських операцій.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 11.07.2024 відкрито провадження в адміністративній справі № 320/15107/24, вирішено питання про її розгляд за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Відповідач у відзиві на позов позовні вимоги не визнав. Вказував, що не підтверджено правомірність формування даних податкового обліку за оспорюваними господарськими операціями з огляду на порушення контрагентами позивача податкової дисципліни, відсутність у них необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності, відсутність реального джерела походження товару, що свідчить про відсутність реального вчинення господарських операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей від спірних постачальників та їх подальше використання в господарській діяльності.

Такі доводи заперечені позивачем у наданій суду відповіді на відзив, в якій додатково наголошено на обґрунтованості позовних вимог, та зазначено, що сама по собі неможливість проведення податкової перевірки контрагента та/або постачальника по ланцюгу не є достатнім доказом нереальності господарських операцій добросовісного платника податків, яким є позивач.

Протокольною від 16.01.2025 суд на місці ухвалив закрити підготовче судове засідання та призначити справу по суті заявлених позовних вимог на 20.02.2025.

У судовому засіданні 20.02.2025 представник позивача підтримав доводи позовної заяви та просив суд позов задовольнити. Представник відповідача проти позов заперечував та просив суд відмовити у його задоволенні.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд виходить з такого.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛУЇ ДРЕЙФУС КОМПАНІ УКРАЇНА» (код ЄДРПОУ 30307207) зареєстровано 17.12.2004 № 10681200000002821 Печерською районною в місті Києві державною адміністрацією, має статус юридичної особи та являється платником податку на додану вартість.

До основних видів діяльності позивача входить: основний (код КВЕД 46.21) оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; (код КВЕД 10.41) виробництво олії та тваринних жирів; (код КВЕД 10.61) виробництво продуктів борошномельно-круп`яної промисловості; (код КВЕД 46.39) неспеціалізована оптова торгівля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами; (код КВЕД 77.39) надання в оренду інших машин, устаткування та товарів, н.в.і.у.; (код КВЕД 46.75) оптова торгівля хімічними продуктами; (код КВЕД 46.90) неспеціалізована оптова торгівля; (код КВЕД 52.10) складське господарство.

На підставі направлень від 26.09.2023 №745/Ж3/31-00-04-02-01-24, №746/Ж3/31-00-04-02-01-24, наказу 19.09.2023 № 372/Ж1 виданого на підставі п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.п. 78.1.5 п. 78.1 ст. 78, п. 82.2 ст. 82, п.п. 69.2 п. 69.2 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідних положень» Податкового кодексу України (далі - ПК України) проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «ЛУЇ ДРЕЙФУС КОМПАНІ УКРАЇНА» з питань, що стали предметом заперечень від 06.11.2023 № 19263 (вх. № 12082/6 від 06.11.2023) стосовно висновків, викладених в акті від 19.10.2023 №2434/Ж5/31-00-04-02-01-26/30307207 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «ЛДК Україна» (код ЄДРПОУ 30307207) щодо питання законності декларування від`ємного значення, в тому числі бюджетного відшкодування з бюджету податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. грн. по декларації з податку на додану вартість за липень 2023 (вх. №9208284073 від 16.08.2023) з урахуванням періодів декларування від`ємного значення та поданих уточнюючих розрахунків.

За результатами проведеної перевірки податковим органом складено акт від 27.12.2023 № 2878/Ж5/31-00-04-02-01-26/30307207 про результати документальної позапланової виїзної перевірки.

Перевіркою дотримання податкового законодавства при декларуванні від`ємного значення з податку на подану вартість у декларації за липень 2023 року, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету, встановлено порушення платником податків п. 44.1 ст. 44, п.п. 198.1, п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.4, ст. 200 ПК України, п. 5 Розділу V наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість» від 28.01.2016 № 21, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.01.2016 за № 15/28289, в результаті чого у відповідності до п. 200.14 ст. 200 ПК України:

завищено суму від`ємного значення з податку на додану вартість за рахунок заниження податкового зобов`язання та завищення суми податкового кредиту по декларації з податку на додану вартість за липень 2023 року у сумі 19 522 154 грн, що призвело до:

завищення суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню податку на додану вартість на розрахунковий рахунок на 11 972 777 грн;

завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду (показник рядка 21 Декларації) на 7 549 377 грн.

Не складено та не зареєстровано податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних на загальну суму 7 071 086 грн.

На підставі висновків акту перевірки, відповідачем прийняті податкові повідомлення - рішення від 10.01.2024 №58/Ж10/31-00-04-02-01-31, яким встановлено завищення бюджетного відшкодування на 9 530 271 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 4 765 135,50 грн;

№ 59/Ж10/31-00-04-02-01-31, яким відмовлено у праві на отримання бюджетного відшкодування на 2 442 506 грн;

№ 60/Ж10/31-0004-02-01-031, яким встановлено завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на 7 549 377 грн;

№ 61/Ж10-31-00-04-02-02-01-31, яким встановлено відсутність складення та/або реєстрації Позивачем протягом граничного строку, передбаченого ст. 201 ПК України податкових накладних/ розрахунків коригування на суму 7 071 086 грн.

Не погодившись з податковими повідомленнями-рішеннями, позивачем подано скаргу до контролюючого ДПС України (в порядку ст. 56 ПК України).

Рішенням ДПС України від 15.03.2024 №7394-/6/99-00-06-01-04-06, скаргу позивача задоволено частково:

-скасовано податкове повідомлення-рішення від 10.01.2024 №61/Ж10-31-00-04-02-02-01-31;

-податкове повідомлення-рішення від 10.01.2024 №58/Ж10/31-00-04-02-01-31 скасовано в частині завищення суми бюджетного відшкодування на 7 071 086 грн та застосування штрафної санкції у сумі 3 535 543 грн, в іншій частині залишено без змін;

-податкове повідомлення-рішення від 10.01.2024 №60/Ж10/31-0004-02-01-031 залишено без змін.

На зміну частково скасованого податкового повідомлення-рішення від 10.01.2024 №58/Ж10/31-00-04-02-01-31, відповідач прийняв нове податкове-повідомлення рішення від 01.05.2024 №1063/Ж10/31-00-04-02-01-31.

Вважаючи протиправними податкові повідомлення-рішення від 10.01.2024 № 60/Ж10/31-00-04-02-01-31 та 01.05.2024 № 1063/Ж10/31-00-04-02-01-31, позивач звернувся з вказаним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

В силу вимог частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з статтею 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Положеннями статті 62 Податкового кодексу України встановлено, що податковий контроль здійснюється шляхом, зокрема, перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи. Види документальних перевірок, порядок планування, проведення та оформлення їх результатів, що проводяться контролюючим органом, визначеним підпунктом 41.1.2 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, встановлюються Митним кодексом України.

Порядок проведення документальних позапланових перевірок визначений статтею 78 Податкового кодексу України.

З матеріалів справи вбачається, що правовою підставою призначення документальної позапланової перевірки позивача вказано підпункт 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України.

Згідно з підпунктом 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється якщо платником подано декларацію, в якій заявлено до відшкодування з бюджету податок на додану вартість, за наявності підстав для перевірки, визначених у розділі V цього Кодексу, та/або з від`ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.

Документальна позапланова перевірка з підстав, визначених у цьому підпункті, проводиться виключно щодо законності декларування заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість та/або з від`ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.

Аналіз змісту наведеної норми свідчить про два окремі випадки проведення документальної позапланової перевірки: перша - подання декларації, в якій заявлено до відшкодування з бюджету суми податку на додану вартість; друга - подання декларації з від`ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень. При цьому у першому випадку позапланова перевірка проводиться за наявності підстав для перевірки, визначених у розділі V Податкового кодексу України.

Оскільки документальну позапланову виїзну перевірку призначено щодо декларування від`ємного значення з податку на додану вартість за січень 2021 року, яке становить більше 100 тис. грн, то суд погоджується з доводами відповідача про наявність правових підстав, передбачених підпунктом 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України для її проведення.

Порядок формування платником податку на додану вартість податкового кредиту врегульований нормами статті 198 Податкового кодексу України.

Підпунктом ''а'' пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг (пункт 198.2 статті 198 Податкового кодексу України).

Згідно з пунктом 198.3 цієї статті податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

За змістом пунктів 200.1, 200.2 і 200.4 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Так, при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету, та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Аналіз положень податкового законодавства дозволяє дійти висновку, що право на формування податкового кредиту виникає у платника податків за наявності: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду (в залежності від характеру певних операцій) та які містять інформацію про зміст та обсяг операції, підписані уповноваженими особами; придбання товарів/послуг з метою їх використання в господарській діяльності; наявності розумних економічних причин (ділової мети) для здійснення господарських операцій; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); наявності у покупця податкової накладної, яка відповідає вимогам статті 201 Податкового кодексу України, зареєстрована та підписана уповноваженою особою.

Положеннями пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до частин першої, другої статті 9 Закону України ''Про бухгалтерський облік та фінансову звітність'' від 16.07.1999 №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як підсумок вимог наведених правових норм, у податковому обліку господарські операції з придбання/реалізації товарів (послуг) повинні бути підтверджені відповідними документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення. Обов`язковим звітним документом в податковому обліку з ПДВ для підтвердження суми податкового кредиту є податкова накладна.

Встановлюючи правило щодо обов`язкового підтвердження, зокрема сум податкового кредиту, врахованих платником ПДВ при визначенні суми податкових зобов`язань, документами бухгалтерського обліку, оформлення яких для відповідних операцій передбачено правовими нормами, та податковою накладною законодавець, безумовно, виходив з того, що ці документи є достовірними, тобто операції, які вони підтверджують дійсно мали місце.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені для оформлення такої операції, не відповідають дійсності і не можуть бути підставою податкового обліку.

У той же час, норми Податкового кодексу України не ставлять у залежність право платника ПДВ на податковий кредит від дотримання податкової дисципліни його контрагентами - постачальниками, якщо цей платник (покупець) дійсно придбав товари (послуги), призначені для використання у господарській діяльності, та мав реальні витрати у зв`язку з їх придбанням. Порушення постачальником товару (послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (послуг) вимог закону щодо підстав виникнення права на податковий кредит. Платник податку (покупець) не повинен зазнавати негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про його обізнаність щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Такий висновок відповідає сталій практиці застосування Верховним Судом норм пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, зокрема в постановах від 18.05.2018 у справі №П/811/1508/16, від 12.06.2018 у справі №802/1155/17-а, від 12.06.2018 у справі №826/11879/13-а, від 23.05.2018 у справі №2а-102/09/0770, від 24.09.2019 у справі №826/9039/16, від 18.11.2019 у справі №808/3356/17, від 17.09.2019 у справі №500/2733/18, від 30.06.2020 у справі № 440/426/19.

За умови подання платником ПДВ належним чином оформлених документів, які згідно з правовими нормами повинні бути виписані на господарські операції певного виду, та підтвердження суми ПДВ податковими накладними, зареєстрованими відповідно до вимог статті 201 ПК, задекларований податковий кредит вважається підтвердженим (правомірним), якщо контролюючий орган не доведе зворотне.

Це відповідає нормі абзацу першого частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Ця норма узгоджується як з нормою абзацу першого пункту 56.4 статті 56 ПК України, відповідно до якої обов`язок доведення, що будь-яке нарахування, здійснене контролюючим органом у випадках, визначених Податковим кодексом України, або будь-яке інше рішення контролюючого органу є правомірним, покладено на контролюючий орган, так і з нормою підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України щодо презумпції правомірності рішень платника податків, які в сукупності закріплюють презумпцію добросовісності податкової поведінки платника податків.

Як вбачається з акта перевірки, перевіркою не підтверджено реальність здійснення господарських операцій позивача з контрагентами, а саме: ПП "АТЛАНТА-АГРО", ТОВ "Плодорозсадник", ТОВ "АГРОПРОМИСЛОВИЙ КОМПЛЕКС СПАСЬКИЙ", ФОП ОСОБА_1 , СТОВ "Мрія".

Щодо здійснення господарських операцій ТОВ «Луї Дрейфус Компані Україна» з контрагентом ПП «АТЛАНТА-АГРО», суд зазначає таке.

Між позивачем та контрагентом ПП "АТЛАНТА-АГРО" (код ЄДРПОУ 32150080) було укладено договір транспортно-експедиційного обслуговування від 18.11.2022 № ТЕО-ЛДУ-№62-К, згідно з яким ПП "АТЛАНТА-АГРО" надавало позивачу послуги з організації та забезпечення перевезень зернових, олійних та інших вантажів залізничним транспортом.

Так, за період квітня-липня 2023 року ПП "АТЛАНТА-АГРО" надало послуги позивачу на загальну суму 5 412 167,00 грн, у тому числі ПДВ 902 027,00 грн (975,9 тонн у квітні 2023 року та 3 508,02 тонн у липні 2023 року).

Реальність господарських операцій між позивачем та ПП "АТЛАНТА-АГРО" підтверджуються такими копіями первинних документів: акти виконаних робіт (наданих послуг): від 26.04.2023 № 1, від 25.07.2023 № 2, від 26.07.2023 № 3, від 27.07.2023 № 4, від 30.07.2023 № 5, від 31.07.2023 № 6; податкові накладні з доказами реєстрації: від 26.04.2023 № 105, від 25.07.2023 № 40, від 26.07.2023 № 50, від 27.07.2023 № 62, від 30.07.2023 № 70, від 31.07.2023 № 74; реєстри залізничних накладних та залізничні накладні: від 26.04.2023 № 43648674, від 26.04.2023 № 43652056, від 25.07.2023 №?44282663, 26.07.2023 №44290641, від 26.07.2023 №44290625, від 27.07.2023 № 44297638, від 27.07.2023 № 44297620, від 30.07.2023 № 45282845, від 30.07.2023 № 44319846, від 28.07.2023 № 44303741, від 29.07.2023 № 44312312, від 29.07.2023 № 44312320, від 30.07.2023 № 44317071, від 30.07.2023 № 44319861, від 30.07.2023 № 44317071, від 29.07.2023 № 44312320, від 28.07.2023 № 44303741, від 29.07.2023 № 44312312; докази оплати послуг з ПДВ (платіжні інструкції): від 28.04.2023 № 31893271, від 31.07.2023 № 31992838, від 31.07.2023 № 31992855, від 31.07.2023 № 31992849, від 31.07.2023 № 31992850.

Також позивач долучив до матеріалів справи копії технічних паспортів вагонів (форма № ВУ-4М), на яких здійснювалися залізничні перевезення на підставі договору транспортно-експедиційного обслуговування від 18.11.2022 № ТЕО-ЛДУ-№62-К, а також залізничні накладні з відомостями вагонів.

Відповідно до положень Статуту залізниць України, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457: "Накладна основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення".

Отже, основним документом на перевезення вантажів залізничним транспортом є саме залізнична накладна.

В акті перевірки не заперечується, що залізничні накладні були заповнені до кожного акта виконаних робіт, на обсяг перевезеного зерна пшениці 4 класу на загальну суму 5 412 167,00 грн (975,9 тонн у квітні 2023 року та 3 508,02 тонн у липні 2023 року).

Також суд звертає увагу, що в наданих суду залізничних накладних наявні всі обов`язкові реквізити та дані, обов`язкові згідно Правил оформлення перевізних документів, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644 (далі Правила №644).

Водночас, зауваження податкового органу що стосується правильності оформлення залізничних накладних: рядок 13 "Платник" не заповнено, а в рядку 4 "Одержувач" зазначено "МБПП "ЄФЕС", м. Ізмаїл", що свідчить про відсутність посилання на позивача як замовника перевезення, суд не приймає до уваги, зважаючи на таке.

Правилами №644 не передбачено, що одержувач має бути тією ж особою що і замовник, в усіх залізничних накладних, наданих до перевірки, позивач згадується неодноразово, і як "експортер", і як "власник вантажу", що додатково підтверджує, що саме позивач у розглядуваних правовідносинах виступає замовником транспортно-експедиційних послуг.

Крім того, згідно Правил №644, якщо платником є відправник, то ця графа не заповнюється.

Відповідно до умов договору на транспортно-експедиційне обслуговування від 18.11.2022 № ТЕО-ЛДУ-№62-К, одним з обов`язків ПП "АТЛАНТА-АГРО" є здійснення розрахунків з транспортними організаціями за перевезення вантажів. Окрім того, додатковими угодами до зазначеного договору обумовлено, що транспортно-експедиційне обслуговування включає в себе залізничний тариф, додаткові станційні збори, забезпечення рухомим складом, сертифікацію, вартість ЗПП, оформлення перевізних документів, проведення розрахунків за перевезення тощо.

Із наведеного слідує, що саме ПП "АТЛАНТА-АГРО" здійснювало фактично оплату послуг перевезення, а отже у спірних правовідносинах виступало "платником". Оскільки контрагент ПП "АТЛАНТА-АГРО" є одночасно відправником, то рядок 13 було залишено незаповненим у відповідності до положень Правил №644.

Окрім того, відповідно до положень договору від 18.11.2022 № ТЕО-ЛДУ-№62-К, ПП "АТЛАНТА-АГРО" надавало послуги з організації залізничного перевезення від обумовленого в додатковій угоді місця завантаження товару до відповідної станції призначення. При цьому, фізичним одержувачем вантажу був не позивач, а "МБПП "ЄФЕС", м. Ізмаїл", про що і було зазначено у залізничних накладних.

Формальні недоліки у заповненні залізничних накладних, про які вказує податковий орган в акті перевірки, не можуть впливати на суть та зміст документу, що підтверджує факт надання транспортно-експедиційних послуг із перевезення вантажу, та не можуть бути підставою для визнання господарської операції нереальною.

Згідно зі ст. 4 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", "бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються на принципі превалювання сутності над формою операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми".

Отже, виключно технічні помилки, допущені при заповненні залізничних накладних, не є достатнім доказом нереальності операцій з організації та забезпечення перевезень зернових вантажів залізничним транспортом.

Зазначене також підтверджується позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 20.05.2021 у справі № 812/1562/17: "Колегія суддів зазначає, посилання контролюючого органу на недоліки в заповненні товарно - транспортних накладних, як на підставу для невизнання реальності господарських операцій, суди обґрунтовано відхилили, оскільки не зазначення в товарно-транспортних накладних певної інформації не може свідчити про відсутність самого факту перевезення придбаних позивачем ТМЦ".

Отже, позивачем було надано усі обов`язкові документи, оформлені належним чином та у відповідності до законодавства, на підтвердження реальності надання послуг з організації та забезпечення перевезень зернових, олійних та інших вантажів залізничним транспортом.

В акті перевірки податковий орган посилається на те, що ПП "АТЛАНТА-АГРО" (код ЄДРПОУ 32150080) надавало транспортно-експедиційні послуги не самостійно, а із залученням ТОВ "САВ ЛОДЖИСТИК" (код ЄДРПОУ 38944907) шляхом придбання "послуг для забезпечення транспортного експедирування перевезень вантажів залізничним транспортом".

Водночас, згідно пп. 2.2.1 договору, укладеного між позивачем та ПП "АТЛАНТА-АГРО", прямо передбачено, що: "Виконавець має право залучати до надання послуг за даним договором третіх осіб".

При цьому, твердження податкового органу щодо нереальності операцій з перевезення обґрунтовуються розбіжностями у вартості наданих послуг між ТОВ "САВ ЛОДЖИСТИК" (код ЄДРПОУ 38944907) та ПП "АТЛАНТА-АГРО" (код ЄДРПОУ 32150080) (вартість 221,0 грн за тону) та між Позивачем і ПП "АТЛАНТА-АГРО" (код ЄДРПОУ 32150080) (вартість від 961,0 до 1 020,0 грн).

Однак, ПП "АТЛАНТА-АГРО" (код ЄДРПОУ 32150080) встановлювало вищу ціну за свої послуги, ніж придбавало у ТОВ "САВ ЛОДЖИСТИК" (код ЄДРПОУ 38944907), що лише підтверджує про спрямованість ПП "АТЛАНТА-АГРО" (код ЄДРПОУ 32150080) на отримання економічного ефекту у вигляді прибутку від провадження своєї діяльності. Водночас, вартість послуг, наданих ТОВ "САВ ЛОДЖИСТИК" (код ЄДРПОУ 38944907) не має жодного стосунку до господарських взаємовідносин, що склалися між позивачем і ПП "АТЛАНТА-АГРО" (код ЄДРПОУ 32150080), та жодним чином не може свідчити про нереальність останніх.

Також, в акті перевірки податковий орган зазначає, що податковий кредит ТОВ "САВ ЛОДЖИСТИК" (код ЄДРПОУ 38944907) сформовано за рахунок придбання палива, автозапчастин, тощо, що не може бути використано в господарській діяльності.

Суд зауважує, що такі твердження є необґрунтованими, оскільки основним видом діяльності ТОВ "САВ ЛОДЖИСТИК" (код ЄДРПОУ 38944907) є КВЕД 52.29 Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту, а також: 45.20. Технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів, 49.41. Вантажний автомобільний транспорт, 52.24. Транспортне оброблення вантажів, та інші.

Отже, закупівля запчастин та палива для такого контрагента є необхідною для ведення основної господарської діяльності ТОВ "САВ ЛОДЖИСТИК" (код ЄДРПОУ 38944907), а тому податковий кредит було сформовано за наслідком придбання товарів, необхідних для реального провадження господарської діяльності.

Щодо посилань податкового органу на наявність кримінального провадження, у якому нібито фігурують службові особи ПП "АТЛАНТА-АГРО", суд зазначає таке.

Так, в акті перевірки міститься згадка про ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 21.02.2023 у справі № 757/6840/23-К, згідно якої невстановлені службові особи ПП "АТЛАНТА-АГРО" за участі службових осіб інших суб`єктів господарювання створили протиправну схему складання та реєстрації податкових накладних, в які вносились завідомо недостовірні відомості про здійснення господарських операцій, з метою штучного формування податкового кредиту та заниження доходу від власної господарської діяльності, що призвело до мінімізації сплати коштів до бюджету та протиправного отримання із бюджету цих коштів в особливо великому розмірі, що передбачає кримінальну відповідальність за ч. 5 ст. 191 та ч. 1 ст. 366 КК України.

Водночас, суд зауважує, що в межах зазначеного кримінального провадження відсутні будь-які відомості в Єдиному державному реєстрі судових рішень про ухвалення вироків. Таких доказів відповідачем суду не надано.

Більше того, відсутні будь-які відомості про пред`явлення підозри щодо конкретних службових осіб ПП "АТЛАНТА-АГРО".

Також, зазначена ухвала не конкретизує обсяг ймовірного порушення, суму та період несплачених податкових зобов`язань, а також не містить жодної обставини, яка б свідчила та підтверджувала причетність контрагента ПП "АТЛАНТА-АГРО" до протиправної діяльності.

У постанові від 06.06.2019 у справі № 803/3631/15 Верховний Суд зазначає: "Оскільки доказів, які б свідчили про наявність вироку суду відносно контрагента позивача, який би набрав законної сили, під час розгляду справи, контролюючим органом не було надано, сам по собі факт порушення кримінальної справи щодо посадових осіб контрагента позивача не може слугувати належним доказом фіктивності розглядуваних господарських операцій та не тягне за собою правових наслідків для позивача".

Таким чином, сама по собі наявність досудового кримінального провадження, у якому фігурують службові особи ПП "АТЛАНТА-АГРО", не може свідчити про нереальність господарських операцій між контрагентом та позивачем.

Щодо ухвали Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 03.06.2024 року у справі №204/3819/24, в якій фігурує ПП "АТЛАНТА-АГРО", суд зазначає таке.

Кримінальне провадження, на яке посилається податковий орган, стосувалось господарських взаємовідносин щодо придбання ПП "АТЛАНТА-АГРО" товару у ТОВ "АВТОПАРТС-ВМ" (код ЄДРПОУ 40708715) та ТОВ "ГРЕЙТКАР" (код ЄДРПОУ 42619596).

У справі, що розглядає суд, ПП "АТЛАНТА-АГРО" надавало позивачеві послуги транспортно-експедиційного обслуговування, а не поставляло товари. Крім того, ТОВ "АВТОПАРТС-ВМ" (код ЄДРПОУ 40708715) та ТОВ "ГРЕЙТКАР" (код ЄДРПОУ 42619596) в цій справі не фігурують, ані як контрагенти, а ні сторони в договорі. Крім того, період, що був предметом кримінального провадження з 01.01.2020 по 31.12.2022, в той же час, в цій справі досліджуються взаємовідносини позивача з ПП "АТЛАНТА-АГРО" (код ЄДРПОУ 32150080) протягом квітня-липня 2023 року. Наразі кримінальне провадження №42022000000001797 закрите.

Отже, підстави для прийняття цієї ухвали до уваги судом, відсутні.

Щодо реальності господарських операцій із ТОВ "Плодорозсадник" (код ЄДРПОУ 31623076), суд зазначає таке.

Між позивачем та ТОВ "Плодорозсадник" було укладено договір поставки №K2307-0062 від 19.07.2023, на підставі якого позивач закупляв сільськогосподарську продукцію з метою її подальшого використання в межах господарської діяльності.

У межах господарської операцій, позивач придбав у ТОВ "Плодорозсадник" (код ЄДРПОУ 31623076) пшеницю м`яку 4-го класу, урожаю 2022 року у кількості 2 946,52 тонн на загальну суму 15 763 882,00 грн, ПДВ 1 935 915,00 грн.

Реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ "Плодорозсадник" підтверджуються такими копіями первинних документів: договір поставки від 19.07.2023 року № К2307-0062; видаткові накладні: від 25.07.2023 № П-00000045; від 26.07.2023 №П-00000046; від 27.07.2023 №П-00000047; від 28.07.2023 № П-00000048; від 29.07.2023 №П-00000049; від 30.07.2023 №П-00000050; від 31.07.2023 №П-00000051; податкові накладні: від 24.07.2023 № 6; від 25.07.2023 № 7; від 27.07.2023 № 8; від 27.07.2023 № 9; від 30.07.2023 № 10; від 31.07.2023 № 11; докази оплати (копії платіжних інструкцій): від 24.07.2023 № 31984620; від 25.07.2023 № 31986086; від 27.07.2023 № 31989665; від 27.07.2023 № 31988937; від 25.08.2023 № 32020203.

Господарські операції позивача із ТОВ "Плодорозсадник" (код ЄДРПОУ 31623076) здійснювалися на умовах FCA (Інкотермс), тобто товар було доставлено контрагентом самостійно та за власний рахунок до пункту відвантаження та передано обраному позивачем перевізнику.

Відповідно до правил Інкотермс, при поставці на умовах FCA, зобов`язання з поставки товару вважаються виконаним в момент передачі товару від постачальника до перевізника.

Так, ТОВ "Плодорозсадник" було доставлено товар пшеницю м`яку 4-го класу, урожаю 2022 року самостійно до пункту відвантаження, а саме, ст. ТОВ "Зоря-2014", Залізниця, ст. Кириківка код 445101. При цьому, організація перевезення та відповідальність за транспортування вантажу до моменту його передачі обраному позивачем перевізнику ПП "АТЛАНТА-АГРО" була покладена на контрагента ТОВ «Плодорозсадник». При цьому, позивач не залучався до процесу перевезення товару зі складу до станції ТОВ "Зоря 2014" та не контролював його здійснення.

Суд погоджується з доводами позивача, що останній не мав обов`язку отримувати, зберігати та надавати до перевірки товарно-транспортні накладні та інші товаросупровідні документи щодо перевезення товару контрагентом ТОВ "Плодорозсадник" до місця відвантаження, оскільки відповідні операції не охоплювались господарськими операціями між позивачем та контрагентом. Юридичний зв`язок позивача з товаром почався лише після його передачі обраному позивачем перевізнику ПП "АТЛАНТА-АГРО".

Водночас, подальше перевезення товару здійснювалось за рахунок позивача контрагентом-перевізником ПП "АТЛАНТА-АГРО" на підставі укладеного та належним чином виконаного договору про надання послуг транспортно-експедиційного обслуговування від 18.11.2022 № ТЭО-ЛДУ-№62-К.

При цьому, позивач наголошував в судовому засіданні, що до перевірки контролюючому органу було надано всі належним чином оформлені документи на підтвердження факту здійснення перевезення придбаного товару пшениці м`якої 4-го класу, урожаю 2022 року, саме зі складу ТОВ "Зоря 2014" до станції призначення м. Ізмаїл : договір про надання послуг транспортно-експедиційного обслуговування, акти наданих послуг, податкові накладні, докази оплати, реєстри залізничних накладних та всі залізничні накладні з відомостями вагонів.

Суд враховує, що факт належного виконання ТОВ "Плодорозсадник" зобов`язань за договором поставки та перевезення товару залізничним транспортом до вказаного пункту призначення підтверджується листом ТОВ "Судноремонтне Підприємство "Дунайсудносервіс" від 07.02.2024 вих. № 42, згідно з яким підтверджується прийняття та вивантаження для позивача товару саме від контрагента ТОВ «Плодорозсадник».

Щодо реальності господарських операцій із ТОВ "АГРОПРОМИСЛОВИЙ КОМПЛЕКС СПАСЬКИЙ" (код ЄДРПОУ 31190269), суд зазначає таке.

Між позивачем та ТОВ "АГРОПРОМИСЛОВИЙ КОМПЛЕКС СПАСЬКИЙ" було укладено договір поставки №К2304-0072 від 04.04.2023, на підставі якого позивач закупляв сільськогосподарську продукцію з метою її подальшого використання в межах господарської діяльності.

У межах господарської операцій, позивач придбав у ТОВ "АГРОПРОМИСЛОВИЙ КОМПЛЕКС СПАСЬКИЙ" пшеницю м`яку 4-го класу, урожаю 2022 року у кількості 3 984,85 тонн на загальну суму 27 893 946,00 грн, ПДВ 3 425 572,00 грн.

Реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ "АГРОПРОМИСЛОВИЙ КОМПЛЕКС СПАСЬКИЙ" підтверджуються такими копіями первинних документів: договір поставки від 04.04.2023 № К2304-0072; видаткові накладні: від 21.04.2023 № 22; від 24.04.2023 № 23; від 24.04.2023 № 25; від 04.05.2023 № 27; податкові накладні: від 21.04.2023 № 5; від 24.04.2023 № 6; від 24.04.2023 № 7; від 04.05.2023 № 1; докази оплати (платіжні інструкції): від 25.05.2023 № 31922024, від 26.04.2023 № 31889812, від 11.05.2023 № 31906239, від 27.04.2023 № 31892264, від 12.05.2023 № 31907171 від 26.04.2023 № 31889552, від 11.05.2023 № 31906040, від 25.04.2023 № 31888635, від 11.05.2023 № 31906047.

Господарські операції із ТОВ "АГРОПРОМИСЛОВИЙ КОМПЛЕКС СПАСЬКИЙ" здійснювалися на умовах FCA (Інкотермс), тобто товар було доставлено контрагентом самостійно та за власний рахунок до пункту відвантаження та передано обраному позивачем перевізнику.

Транспортування сільськогосподарської продукції у відповідності до погоджених умов поставки здійснювалося ТОВ "АГРОПРОМИСЛОВИЙ КОМПЛЕКС СПАСЬКИЙ" самостійно до місця поставки Балівський елеватор (ТОВ "ІМПЕРІЯ ГРАНДІС"), Залізниця, станція Балівка. Позивач не залучався до процесу перевезення товару зі складу постачальника до погодженого місця відвантаження та не контролював його здійснення, а отже не мав обов`язку отримувати, зберігати та надавати до перевірки товарно-транспортні накладні та інші товаросупровідні документи з огляду на погоджені умови поставки. Юридичний зв`язок позивача з товаром почався лише після його передачі обраному позивачем перевізнику ТОВ "Українська зернова логістика".

Суд враховує, що позивачем надані суду засвідчені копії товарно-транспортних накладних, які є належним та достатнім підтвердженням факту здійснення перевезення товару зі складів контрагента ТОВ "АГРОПРОМИСЛОВИЙ КОМПЛЕКС СПАСЬКИЙ" (код ЄДРПОУ 31190269) до станції Балівка, Балівський елеватор (ТОВ "ІМПЕРІЯ ГРАНДІС").

Подальше перевезення товару від станції Балівка, Балівський елеватор до ст. Чорноморська, Одеська залізниця здійснювалось за рахунок позивача контрагентом-перевізником ТОВ "Українська зернова логістика", на підставі укладеного договору про надання послуг транспортно-експедиційного обслуговування від 23.09.2019 № ТЕО-ЛДУ-№ 38-К та акта наданих послуг від 30.04.2023 № ЦО0199.

Суд приходить до висновку, що позивачем було надано до перевірки всі належним чином оформлені первинні документи, у тому числі залізничні накладні з відомостями вагонів, на підтвердження факту реального перевезення придбаного товару.

Суд зауважує, що факт належного виконання ТОВ "АГРОПРОМИСЛОВИЙ КОМПЛЕКС СПАСЬКИЙ" своїх зобов`язань за договором поставки та перевезення товару залізничним транспортом до вказаного пункту призначення підтверджується листом ДП "Юран" ТОВ "ДП Юрол" від 07.02.2024 № 42, згідно якого, підтверджується прийняття та вивантаження для позивача товару саме від контрагента ТОВ "АГРОПРОМИСЛОВИЙ КОМПЛЕКС СПАСЬКИЙ".

В акті перевірки податковий орган посилається на віднесення ТОВ "АГРОПРОМИСЛОВИЙ КОМПЛЕКС СПАСЬКИЙ" до ризикових платників податків на підставі п. 8 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 № 1165 (далі Критерії) через встановлені операції з придбання товарів (послуг) у платників податків з ознаками ризиковості.

Рішення про відповідність ТОВ "АГРОПРОМИСЛОВИЙ КОМПЛЕКС СПАСЬКИЙ" критеріям ризиковості платника податку були прийняті 09.06.2022 (№4073) та 25.07.2022 (№ 4889).

Проте наявність певної податкової інформації на яку посилається податковий орган, одержаної від інших підрозділів податкового органу чи з інформаційних систем державної податкової служби, що не є юридичним фактом, утворює лише привід і підстави для перевірки такої інформації, може породжувати певні сумніви щодо законності господарських операцій платника податків, однак не є беззаперечним доказом того факту, що в дійсності ніякі товари (роботи, послуги) не отримувались платником податків від його контрагента.

До того ж статус ризиковості, який надано податковим органом ТОВ "АГРОПРОМИСЛОВИЙ КОМПЛЕКС СПАСЬКИЙ" скасовано рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.09.2022 у справі №160/9823/22 від 07.09.2023, яке набрало законної сили 18.01.2023, що підтверджується постановою Третього апеляційного адміністративного суду.

Також в акті перевірки податковий орган стверджує, що згідно з даними ЄРПН, за серпень 2022 року вересень 2023 року ТОВ "АГРОПРОМИСЛОВИЙ КОМПЛЕКС СПАСЬКИЙ" здійснювало формування податкового кредиту та суми ліміту для виписки податкових накладних, у тому числі, за рахунок оформлення операцій з придбання Риби дрібної та відходів рибних, що нібито не може бути використана в господарській діяльності останнього.

Водночас, наслідки допущення ТОВ "АГРОПРОМИСЛОВИЙ КОМПЛЕКС СПАСЬКИЙ" будь-яких порушень вимог законодавства, не можуть покладатися на позивача, що підтверджується практикою Верховного Суду у постановах від 16.10.2020 у справі № 820/2587/15, від 30.09.2020 у справі № 820/1120/16, від 04.09.2020 у справі № 814/1707/16, згідно з якими : "Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності".

Отже, висновки податкового органу щодо неправомірності формування позивачем податкового кредиту з ПДВ за наслідками здійснення фінансово-господарських відносин із контрагентом ТОВ "АГРОПРОМИСЛОВИЙ КОМПЛЕКС СПАСЬКИЙ" є необґрунтованими, такими, що не відповідають дійсними обставинам та спростовані в ході розгляду справи.

Щодо реальності господарських операцій із ФОП ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ), суд зазначає таке.

Між позивачем та ФОП ОСОБА_1 було укладено договір поставки №К2303-0361 від 27.03.2023, на підставі якого позивач закупляв сільськогосподарську продукцію з метою її подальшого використання в межах господарської діяльності.

У межах господарської операцій, позивач придбав у ФОП ОСОБА_1 кукурудзу 3-го класу урожаю 2022 року у кількості 2 115,00 тон на загальну суму 13 958 991,00 грн, ПДВ 1 714 262,00 грн.

Реальність господарських операцій між позивачем та ФОП ОСОБА_1 підтверджуються такими копіями первинних документів: договір поставки від 27.03.2023 № К2303-0361; видаткові накладні: від 10.04.2023 № 1; від 11.04.2023? №?2; від 11.04.2023? №?3; від 12.04.2023 № 5; від 12.04.2023 № 6; від 13.04.2023 № 7; податкові накладні: від 10.04.2023 № 1; від 11.04.2023 №?2; від 11.04.2023? №?3; від 12.04.2023 № 5; від 12.04.2023 № 6; від 13.04.2023 № 7; докази оплати (платіжні інструкції): від 17.04.2023 № 31878834; від 17.04.2023 № 31879611, від 17.04.2023 № 31879589, від 17.04.2023 № 31879591, від 18.04.2023 № 31880816, від 19.04.2023 № 31882366, від 19.04.2023 № 31882361, від 19.04.2023 № 31882329, від 19.04.2023 № 31882348, від 19.04.2023 № 31882347.

Господарські операції між позивачем та контрагентом ФОП ОСОБА_1 здійснювалися на умовах FCA (Інкотермс), тобто товар було доставлено контрагентом самостійно та за власний рахунок до пункту відвантаження та передано обраному позивачем перевізнику.

Транспортування сільськогосподарської продукції у відповідності до погоджених умов поставки здійснювалося ФОП ОСОБА_1 самостійно до місця поставки ВП "Скороходівський елеватор" ТОВ "Зерно-Агротрейд" (код ЄДРПОУ 38234181). Позивач не залучався до процесу перевезення товару зі складу постачальника до погодженого місця відвантаження та не контролював його здійснення, а отже не мав обов`язку отримувати, зберігати та надавати до перевірки товарно-транспортні накладні та інші товаросупровідні документи з огляду на погоджені умови поставки.

Суд враховує, що позивачем надано суду засвідчені копії товарно-транспортних накладних, які є належним та достатнім підтвердженням факту здійснення перевезення товару від складів контрагента ФОП ОСОБА_1 до місця поставки ВП "Скороходівський елеватор" ТОВ "Зерно-Агротрейд" (код ЄДРПОУ 38234181).

Подальше перевезення товару від місця поставки ВП "Скороходівський елеватор" ТОВ "Зерно-Агротрейд" (код ЄДРПОУ 38234181) до ст. Чорноморська, Одеська залізниця здійснювалось за рахунок позивача контрагентом-перевізником ТОВ "Українська зернова логістика", на підставі укладеного договору про надання послуг транспортно-експедиційного обслуговування від 23.09.2019 № ТЕО-ЛДУ-№ 38-К та акта наданих послуг від 30.04.2023 № ЦО0212.

Суд приходить до висновку, що позивачем було надано до перевірки всі належним чином оформлені первинні документи, у тому числі залізничні накладні з відомостями вагонів, на підтвердження факту реального перевезення придбаного товару.

Крім того, факт належного виконання ФОП ОСОБА_1 своїх зобов`язань за договором поставки та перевезення товару залізничним транспортом до вказаного пункту призначення підтверджується довідкою ТОВ "Термінал Боріваж" від 06.02.2024 № 42, згідно з якою підтверджується прийняття та вивантаження для позивача товару саме від контрагента ФОП ОСОБА_1 .

Щодо реальності господарських операцій із СТОС «Мрія» (код ЄДРПОУ 30820612), суд зазначає таке.

Між позивачем та СТОС «Мрія» було укладено договори поставки №2303 - 00073 від 06.03.2023 та №2303-0098 від 07.03.2023, на підставі яких позивач закупляв сільськогосподарську продукцію з метою її подальшого використання в межах господарської діяльності.

У межах господарської операцій, позивач придбав у СТОС «Мрія» пшеницю 2-го та 3-го класу врожаю 2022?року у кількості 1 527,28 тон на загальну суму 12 354 140,00 грн, ПДВ 1 517 175,00 грн.

Реальність господарських операцій між позивачем та СТОС «Мрія» підтверджуються такими копіями первинних документів: договори поставки: від 06.03.2023 №-0073; від 07.03.2023 №-0098; видаткові накладні: від 08.03.2023 № 59; від 08.03.2023 № 60; від 08.03.2023 № 61; від 09.03.2023 № 62; від 09.03.2023 № 63; від 09.03.2023 № 64; від 10.03.2023 № 65; від 10.03.2023 № 66; від 10.03.2023 № 67; від 11.03.2023 № 68; від 11.03.2023 № 69; від 12.03.2023 № 74; від 13.03.2023 № 75; від 13.03.2023 № 81; від 13.03.2023 № 82; від 15.03.2023 № 85; податкові накладні: від 08.03.2023 № 12; від 08.03.2023 № 13; від 08.03.2023 № 14; від 09.03.2023 № 15; від 09.03.2023 № 16; від 09.03.2023 № 17; від 10.03.2023 № 18; від 10.03.2023 № 19; від 10.03.2023 № 20; від 11.03.2023 № 21; від 11.03.2023 № 22; від 12.03.2023 № 27; від 13.03.2023 № 28; від 13.03.2023 № 33; від 13.03.2023 № 34; від 15.03.2023 № 38; докази оплати (платіжні інструкції): від 08.03.2023 № 31839375; від 09.03.2023 № 31840838; від 09.03.2023 № 31840825; від 09.03.2023 № 31840365; від 10.03.2023 № 31841961; від 13.03.2023 № 31843075; від 13.03.2023 № 31843073; від 14.03.2023 № 31844700; від 14.03.2023 № 31845044; від 14.03.2023 № 31844706; від 14.03.2023 № 31845033.

Господарські операції позивача із СТОВ "Мрія" (код ЄДРПОУ 30820612) здійснювалися на умовах DAT (Інкотермс), тобто товар поставлявся безпосередньо на термінал ТОВ "Бруклін-Київ" (код ЄДРПОУ 31795619), м. Одеса, пл. Митна, 1. Поставка до місця призначення здійснювалася автомобільним транспортом, а зобов`язання продавця вважалися виконаними з моменту, коли транспортні засоби (вантажні автомобілі) з товаром були доставлені до місця поставки, готові до розвантаження.

Відповідно до правил Інкотермс, при поставці на умовах DAT саме продавець зобов`язаний доставити товар до названого місця (в розглядуваному випадку до місцезнаходження припортового терміналу ТОВ?"Бруклін-Київ"), а також оплатити витрати, пов`язані з перевезенням товару до названого пункту призначення (шляхом залучення перевізників, які вказанні в товарно-транспортних накладних). Отже, саме продавець несе відповідальність за складення товарно-транспортних накладних. При цьому, фактично отримує товар відповідний припортовий термінал (ТОВ? "Бруклін-Київ").

Суд також враховує, що позивачем було надано всі товарно-транспортні накладні, які підтверджують реальність руху товару від СТОВ "Мрія" до місця поставки на термінал ТОВ? "Бруклін-Київ" (код ЄДРПОУ 31795619), що не спростовано відповідачем.

Крім того, факт прийняття та вивантаження транспортних засобів, якими здійснювалося перевезення товару пшениці 2-3 класу від контрагента СТОВ "Мрія" на термінал ТОВ? "Бруклін-Київ" (код ЄДРПОУ 31795619) підтверджується листом ДП "Юран" від 05.10.2023 №216.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача щодо невстановлення фактичного перевізника сільськогосподарської продукції в якості обґрунтування нереальності факту транспортування придбаної позивачем сільськогосподарської продукції від СТОВ "Мрія", ствердужючи, що в більшості зазначених товарно-транспортних накладних перевізником зазначено СВК "СТАВРОВСЬКИЙ" (код ЄДРПОУ 03767245), проте згідно аналізу бази ЄРПН відсутнє надання транспортних послуг цим підприємством на користь СТОВ "Мрія".

З приводу цього, суд зазначає таке.

Так, договорами поставки передбачений обов`язок контрагента СТОВ "Мрія" самостійно та за власний рахунок забезпечити транспортування товару до пункту призначення. Таким чином, відповідні товарно-транспортні накладні мають досліджуватись в процесі перевірки належного виконання відповідних договорів перевезення товару, а не договорів за участю позивача.

Суд зазначає, що на позивача не може бути покладено відповідальність за ймовірні порушення, допущені при поданні податкової звітності третіми особами, зокрема, СВК "СТАВРОВСЬКИЙ" (код ЄДРПОУ 03767245), з якими позивач навіть не вступав у договірні відносини. Крім того, незрозуміло, за якими критеріями податковий орган проводив аналіз ЄРПН.

Правовідносини контрагентів із третіми особами у ланцюгах постачання, з якими позивач не вступав у господарські відносини, самі по собі, за відсутності інших об`єктивних та підтверджених даних про порушення позивачем податкового законодавства, не можуть бути самостійною та достатньою підставою для висновку про нереальність господарських взаємовідносин позивача із його постачальниками.

Такий висновок сформульовано у постановах Верховного Суду від 28.11.2018 у справі №818/1504/17, від 17.12.2018 у справі №810/1753/17, від 30.06.2020 у справі №440/426/19, від 21.10.2020 у справі № 620/846/19.

Верховний Суд в постановах від 11.11.2020 №320/1147/19, від 24.11.2020 №813/3034/15 виклав висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, відповідно до якого норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Суд зауважує, що фактично відповідачем здійснено перевірку та аналіз господарської діяльності на підставі відомостей податкових баз контрагентів позивача, в той час, як діяльність позивача не досліджувався контролюючим органом під час перевірки, матеріали справи не свідчать про наявність умислу в ухиленні від оподаткування або вчиненні іншого порушення податкового законодавства, згадані доводи відповідача є лише відомостями про обставини, які без причинно-наслідкового зв`язку не мають значення для вирішення даного спору.

Крім того матеріали справи містять інформацію ТОВ "Плодорозсадник" (код ЄДРПОУ 31623076), ТОВ "АГРОПРОМИСЛОВИЙ КОМПЛЕКС СПАСЬКИЙ" (код ЄДРПОУ 31190269), ФОП ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) та СТОВ "Мрія" (код ЄДРПОУ 30820612) володіють значними земельними ресурсами, обсяг яких є достатнім для вирощення сільськогосподарської продукції, що була реалізована в межах господарських операцій.

Наявність у сільськогосподарських виробників-постачальників позивача достатнього обсягу земельних ресурсів підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, витягами з інформаційної системи YouControl, в яких зазначено, що у ТОВ "Плодорозсадник" 139 земельних ділянок в Охтирському районі Сумської області загальною площею 883,43 га, у ТОВ "АГРОПРОМИСЛОВИЙ КОМПЛЕКС СПАСЬКИЙ" 1466 земельних ділянок в Дніпропетровській області загальною площею 4 726,90 га, у ФОП ОСОБА_1 538 земельних ділянок загальною площею 1678,51 га, з яких 1 256,0516 га у Полтавській області, та 422,46 га в Харківській області, у СТОВ "Мрія" 1 081 земельна ділянка загальною площею 3 403 га в Одеській області.

В контексті викладеного суд зазначає, що твердження відповідача про неможливість вирощування останніми с/г продукції у задекларованих обсягах, у зв`язку із відсутністю земельних ділянок у достатній кількості є необґрунтованими, оскільки такі обґрунтовуються посиланнями на загальний обсяг сільськогосподарської продукції, реалізованої зазначеними виробниками. Зазначені доводи не можуть автоматично свідчити про нереальність конкретних господарських операцій за участю позивача в межах виконання договорів поставок з контрагентами.

Крім того такі доводи не підтверджені належними та допустимими доказами, ґрунтуються виключно на припущеннях, які, в свою чергу, базуються на узагальненій податковій інформації без проведення перевірок контрагентів позивача та дослідження первинних документів.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію. У свою чергу, господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Нормами ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» вказано, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов`язкові реквізити: назва документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно п. 2.1 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704 (далі Положення № 88) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі первинні документи).

Підпунктом 2.15 п. 2 Положення № 88 визначено, що первинні документи підлягають обов`язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов`язкових реквізитів та відповідність господарської операції діючому законодавству, логічна ув`язка окремих показників.

Також п. 2.16 Положення №88 встановлено, що первинні документи, що пройшли обробку, повинні мати відмітку, яка виключає можливість їх повторного використання: при ручній обробці - дату запису в регістр бухгалтерського обліку, а при обробці електронними та іншими засобами - відтиск штампу оператора, відповідального за їх обробку, або відмітку, придатну для її оброблення електронними засобами.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є саме те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкових вигод.

Тобто, зарахування здійснюється у зв`язку із здійсненням операції платника податку шляхом реалізації його товарів, виконаних ним робіт, наданих ним послуг, які є підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 07.09.2021 у справі № 813/2013/16, від 07.04.2021 у справі № 640/1931/19.

Враховуючи подані позивачем до суду докази є можливим встановити походження поставленої сільськогосподарської продукції контрагентів, а також всіма необхідними належним чином оформленими первинними документами, складеними в межах господарських операцій, а саме, податковими накладними з доказами реєстрації, видатковими накладними.

Представлені позивачем документи відповідають вимогам, встановленим Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» до первинних документів, не викликають у суду сумнівів щодо їх достовірності та в сукупності з іншими доказами підтверджують реальність здійснення господарських операцій позивача з контрагентами.

Відповідачем, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені наданими позивачем документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться у цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Не подано відповідачем і належних доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податків або можливої фіктивності його постачальників, не наведено будь-яких доводів щодо здійснення ТОВ «ЛУЇ ДРЕЙФУС КОМПАНІ УКРАЇНА» розглядуваних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.

На момент здійснення спірних господарських операцій позивач та його контрагенти були належним чином зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість, установчі документи недійсними в судовому порядку не визнавалися.

Посилання контролюючого органу на податкову інформацію щодо контрагентів позивача суд не бере до уваги, оскільки податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку від дотримання його контрагентами податкової дисципліни та правильності ведення ними податкового або бухгалтерського обліку, зокрема, від фактичної сплати контрагентами податків до бюджету, від перебування постачальників за юридичною адресою, а також від їх господарських та виробничих можливостей.

На спростування висновків податкового органу щодо відсутності земельних ресурсів позивачем долучені, зокрема, копії звітів про посівні площі сільськогосподарських культур під урожай, звіти про площі та валові збори, звіти про збирання врожаю, які підтверджують наявність у вказаних сільськогосподарських виробників достатнього обсягу земельних ресурсів для вирощення обсягу сільськогосподарської продукції, яка надалі була реалізована контрагентам TOB «ЛУЇ ДРЕЙФУС КОМПАНІ УКРАЇНА», що не спростовано відповідачем під час розгляду справи.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат, що враховуються при визначені об`єкта оподаткування, та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у власній господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, необхідно враховувати, що відповідно до вимог ч. 2 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать про те, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, що враховуються при визначені об`єкта оподаткування, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи.

Наведене випливає зі змісту ч. 1 ст. 77 КАС України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Як встановлено у цій справі, відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, що фінансово-господарські операції між позивачем з його контрагентами не були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності.

Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку про безпідставність висновків перевірки і заперечень відповідача щодо відсутності фактичного здійснення господарських операцій, оскільки такі висновки не підтвердженні відповідними доказами та суперечать наявним у справі доказам.

Зазначені в акті перевірки і запереченнях обставини ні кожна окремо, а ні у своїй сукупності, не спростовують доводів позивача і наданих ним доказів.

Інших доказів і аргументованих доводів, які б доводили достовірність зазначених в акті порушень і спростовували доводи позивача і надані ним докази, відповідач суду не зазначив.

Таким чином, суд вважає вірними і переконливими доводи позивача про відсутність зазначених в акті порушень і правомірність декларування ним спірних сум податкового кредиту з ПДВ, оскільки такі доводи позивача відповідають приписам Податкового кодексу України і в достатній мірі підтверджені належними і допустимими засобами доказування.

Недостатність доказів і недоведеність відповідачем, на якого Кодекс адміністративного судочинства України покладає тягар доказування правомірності прийнятого рішення, тих обставин, які стали підставою для його прийняття, вказують на неправомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, що є підставою для визнання їх протиправними і скасування та задоволення позовних вимог повністю.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Частиною 1 ст. 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Під час звернення з даним позовом до суду позивач сплатив судовий збір в розмірі 30208,00 грн, що підтверджується відомостями квитанції наявної в матеріалах справи.

Відтак, враховуючи задоволення позовних вимог, суд дійшов висновку, що сплачена позивачем сума судового збору підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ :

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 10.01.2024 №60/Ж10/31-00-04-02-01-31 в частині завищення від`ємного значення ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду в сумі 7 035 766,00 грн.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 01.05.2024 № 1063/Ж10/31-00-04-02-01-31.

4. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛУЇ ДРЕЙФУС КОМПАНІ УКРАЇНА" (код ЄДРПОУ 30307207, місцезнаходження: 01001, м. Київ, площа Спортивна, 1-А Бізнес-центр «Гулівер», 15 поверх) судовий збір у сумі 30280 (тридцять тисяч двісті вісімдесят грн) 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платника податків (код ЄДРПОУ 44082145, місцезнаходження: 02068, м. Київ, вул. Кошиця, 3).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Панова Г. В.

Дата виготовлення і підписання повного тексту рішення - 03 березня 2025 р.