Ухвала

від 24.02.2025 по справі 320/7748/25

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

24 лютого 2025 року м. Київ № 320/7748/25

Суддя Київського окружного адміністративного суду Горобцова Я.В., перевіривши позовну заяву та додані до неї матеріали ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 до Управління соціальної та ветеранської політики Оболонської районної в м. Києві державної адміністрації та Управління державної казначейської служби України в Оболонському районі про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії та відшкодування моральної та майнової шкоди,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 до Управління соціальної та ветеранської політики Оболонської районної в м. Києві державної адміністрації та Управління державної казначейської служби України в Оболонському районі про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії та відшкодування моральної та майнової шкоди.

Спір виник із публічно-правових відносин та відповідно до статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України належить до юрисдикції адміністративних судів і підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, зокрема, чи: відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Проаналізувавши позовну заяву на предмет її відповідності положенням Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає таке.

Наданий адміністративний позов не відповідає вимогам статей 160, 161, 169 Кодексу адміністративного судочинства України з огляду на таке.

Відповідно до частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, зокрема, чи: відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; подано позов у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху.

Положеннями ч. 2 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено загальне правило, відповідно до якого для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Разом з тим, згідно із ч. ч. 3 та 5 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Суд зазначає, що строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.

Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС певних процесуальних дій.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 №17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

Для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. При цьому позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

Як слідує із матеріалів позову, позовні вимоги позивача стосуються щодо припинення щомісячної виплати коштів ВПО з 01 жовтня 2023 року.

З позовом до суду вперше позивач звернувся 11 жовтня 2024 року. Згодом відкликав позовну заяву, що суд не може вважати поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

Вдруге позивач звернувся до суду 17.02.2025, тобто з пропуском строку звернення до суду.

Визначаючись стосовно можливості визнання поважними наведених заявником причин пропуску строку звернення до суду із даним позовом, суд зазначає, що за змістом ч. 1 ст. 122 і ч. 1 ст. 123 КАС України пропущений процесуальний строк може бути поновлений виключно за умови поважності причини пропуску.

У силу правового висновку постанови Верховного Суду від 21.04.2021 у справі №640/25046/19 причина пропуску строку може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування. При цьому, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином. Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом. В свою чергу, поважною може бути визнано причину, яка носить об`єктивний характер, та не залежить від волевиявлення сторони і пов`язана з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.

Отже, причини пропуску строку є поважними, якщо обставини, які зумовили такі причини, є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

Частиною 5 статті 242 КАС України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Належних доказів поважності причин пропуску строку, які не дозволяли позивачу подати позовну заяву у встановлений законом строк без невиправданих зволікань, до суду не надано.

Відповідно до частини 1, 2 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Отже, суддя зазначає, що позивачем було пропущено 6-ти місячний строк звернення до суду та не подано обґрунтованого клопотання про його поновлення.

Також, суд зазначає, що позовна заява не відповідає вимогам ст. 161 та 169 КАС України.

Частиною 3 ст. 161 КАС України визначено, що до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом (ч. 2 ст. 132 КАС України).

Положеннями абзацу 1 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 №3674-VI (далі - Закон №3674-VI) визначено, що судовий збір справляється, зокрема, за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.

Частиною 3 ст. 4 Закону №3674-VI за подання до адміністративного суду фізичною особою або фізичною особою - підприємцем судовий збір становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Частиною 1 ст. 4 Закону №3674-VI передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Так, відповідно до Закону України Закону України "Про Державний бюджет на 2025 рік установлено у 2025 році прожитковий мінімум для працездатних осіб: з 01.01.2025 3 028,00 грн.

Частинами 1 та 2 ст. 9 Закону №3674-VI встановлено, що судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України.

Як вбачається з матеріалів поданого адміністративного позову, позивачем не подано доказу сплати судового збору.

Так, позивачем заявлено вимоги про відшкодування майнової шкоди у розмірі 85000,00 грн, моральної шкоди у розмірі 75 000,00 грн та вимогу немайнового характеру в частині безпідставного припинення нарахування та виплати позивачу допомоги як внутрішньо-переміщеній особі.

Оскільки кожна така вимога є окремим предметом спору, то судовий збір у такому випадку не може бути меншим ніж його мінімальний розмір, передбачений Законом України "Про судовий збір" за подання позову майнового характеру з однією вимогою немайнового характеру, у зв`язку з чим фактично позивач повинен сплатити судовий збір не від загальної суми усіх вимог, обрахованої шляхом простого складання сум, а за кожну вимогу окремо.

Враховуючи ціну позову, та вимогу немайнового характеру позивачу необхідно подати докази сплати судового збору у розмірі 2811,00 грн.

Суд звертає увагу позивача на те, що інформацію щодо реквізитів сплати судового збору за подання позовних заяв до Київського окружного адміністративного суду є загальнодоступною, оприлюднена на офіційному веб-порталі "Судова влада України" за інтернет-адресою http://adm.ko.court.gov.ua/sud1070/gromadyanam/tax/, а також розміщена на інформаційних стендах Київського окружного адміністративного суду.

Крім того, рішення суду завжди спрямоване на захист конкретного суб`єктивного права, зміст позовних вимог не може бути абстрактним чи містити певні умовні категорії і повинен формулюватись максимально чітко і зрозуміло, оскільки від якості позовної заяви, юридично правильного змісту позовних вимог, зазначення способу судового захисту залежить швидкий і ефективний розгляд справи.

Зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, на рівні формулювання викладу їх змісту мають бути достатніми, щоб визначити предмет спору, його юрисдикційну належність, характер вимог, часові рамки події порушення, нормативне регулювання спірних відносин, а також обставини, за яких можна ухвалити одне із обов`язкових процесуальних рішень, пов`язаних із визнанням позовної заяви прийнятною/неприйнятною.

Відповідно до ч. 2 ст. 43 КАС України здатність особисто здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов`язки, у тому числі доручати ведення справи представникові (адміністративна процесуальна дієздатність), належить фізичним особам, які досягли повноліття і не визнані судом недієздатними, а також фізичним особам до досягнення цього віку у спорах з приводу публічно-правових відносин, у яких вони відповідно до законодавства можуть самостійно брати участь.

Таким чином, змістом адміністративної процесуальної дієздатності є здатність особисто здійснювати процесуальні права та обов`язки, яка породжує відповідні юридичні наслідки. Вона визнається за фізичними особами, які досягли повноліття.

Положеннями ст. 34 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що особа вважається повнолітньою, якщо вона досягнула вісімнадцяти років.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 Закону України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" від 20.11.2012 № 5492-VІ паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України.

Тобто в даному випадку належним доказом наявності у позивача адміністративної процесуальної правосуб`єктності є саме паспорт громадянина України, копія якого до позовної заяви не долучена.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 169 КАС України суддя встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених ст.ст. 160, 161 КАС України, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Частиною 2 ст. 169 КАС України визначено, що в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановлюється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

Вказані недоліки можуть бути усунуті шляхом подачі до суду:

- документу про сплату судового збору в розмірі 2 811,00 грн або документ, який підтверджує підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону;

- копію паспорта громадянина України в кількості примірників відповідно до кількості учасників справи;

- клопотання поважності пропуску строку із зазначенням поважних причин.

Керуючись ст.ст. 161, 169, 171 КАС України, суд

у х в а л и в:

Позовну заяву ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 до Управління соціальної та ветеранської політики Оболонської районної в м. Києві державної адміністрації та Управління державної казначейської служби України в Оболонському районі про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії та відшкодування моральної та майнової шкоди - залишити без руху.

Встановити позивачеві п`ятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання копії даної ухвали шляхом усунення недоліків вказаних в ухвалі.

Роз`яснити позивачеві, що якщо недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, не будуть усунуті у встановлений судом строк, позовна заява буде повернута відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України.

Копію ухвали надіслати позивачеві.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя Я.В. Горобцова